Метакартин розчин оральний (Metacartin oral solution) (361914) - інструкція із застосування ATC-класифікація

Допоміжні речовини: кислота яблучна, натрію бензоат (Е211), сахарин натрію, ароматизатор «апельсин», вода очищена.

Левокарнітин (L-карнітин) - 2 г/10 мл

фармакодинаміка. Карнітин є природним компонентом клітин, у яких відіграє фундаментальну роль у процесах синтезу та транспортування енергії. Являє собою фактично єдиний незамінний фактор для процесу проникнення довголанцюжкових жирних кислот у мітохондрії та їх участі в β-окисненні. Крім того, карнітин контролює транспортування енергії, що виробляється мітохондріями, в цитоплазму за допомогою модуляції ферменту аденіннуклеотидтранслокази.
Найвищі концентрації карнітину відмічають у скелетних м’язах і міокарді. Міокард, незважаючи на здатність використовувати різні субстрати для отримання енергії, зазвичай використовує жирні кислоти. Тому карнітин відіграє важливу роль у метаболізмі серця, оскільки окиснення жирних кислот строго залежить від наявності достатньої кількості речовини. Експериментальні дослідження показали, що при різних станах стресу, гострій ішемії, дифтерійному міокардиті може відмічатися зниження рівня карнітину в тканинах міокарда. Дослідження з використанням різних моделей на тваринах підтвердили сприятливу дію карнітину при різних змінах функції серця, викликаних штучно: гостра і хронічна ішемія, стан серцевої недостатності, серцева недостатність на тлі дифтерійного міокардиту, медикаментозна кардіотоксичність (пропранолол, адріаміцин).
Левокарнітин продемонстрував терапевтичну ефективність при таких захворюваннях:
· первинний дефіцит карнітину, що характеризується фенотипами, такими як міопатія з накопиченням ліпідів, печінкова енцефалопатія типу синдрому Рея та/або прогресуюча дилатаційна кардіоміопатія;
· вторинний дефіцит карнітину у пацієнтів з органічною ацидурією генетичного походження (пропіонова ацидемія, метилмалонова ацидурія, ізовалеріанова ацидемія) та у пацієнтів із генетичними дефектами β-окиснення. У таких ситуаціях вторинний дефіцит проявляється в накопиченні ефірів жирних кислот. Фактично ендогенний левокарнітин діє як буфер по відношенню до різних жирних кислот, які не можуть бути метаболізовані;
· вторинний дефіцит карнітину у пацієнтів, які знаходяться на інтермітуючому гемодіалізі. Зниження вмісту левокарнітину в м’язах позитивно корелює із його втратою з діалізною рідиною.
М’язові симптоми, що зазвичай спостерігаються у таких пацієнтів після сеансу гемодіалізу, поліпшуються при терапії левокарнітином.
Фармакокінетика. Після перорального застосування левокарнітин піддається деградації кишковими бактеріями, що призводить до утворення триметиламіну (ТМА) і γ-бутиробетаїну. Оскільки кількість левокарнітину, що потрапляє в системний кровотік у незміненому вигляді, становить близько 10–20%, вважається, що кишковий метаболізм відповідальний за виведення близько 80–90% перорально введеної дози.
Після абсорбції γ-бутиробетаїн виводиться в незміненому вигляді із сечею, тоді як ТМА метаболізується в триметиламін-М-оксид (ТМАО), який виявляється в сечі разом з невеликою кількістю ТМА в незміненому вигляді.
Тривале пероральне застосування левокарнітину у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю або пацієнтів, які знаходяться на гемодіалізі, може призвести до накопичення ТМА і ТМАО у плазмі крові і, як наслідок, спричиняти триметиламінурію — патологічний стан, що характеризується наявністю сильного рибного запаху сечі, повітря, що видихається, та потових виділень у пацієнтів.

первинна та вторинна карнітинова недостатність.

спосіб застосування. Препарат призначений для перорального застосування. Перед застосуванням р-н слід розвести у склянці води та приймати за 30 хв до прийому їжі. Для дозування застосовувати дозуючий шприц або мірний стаканчик.
Під час застосування препарату доцільно контролювати рівні вільного карнітину та ацил-карнітину як у плазмі крові, так і в сечі.
Дозування. Дози та тривалість лікування левокарнітином встановлює лікар індивідуально залежно від віку, маси тіла та нозологічної форми захворювання пацієнта.
Дорослі
Первинний і вторинний дефіцит карнітину. Дозування залежить від конкретного вродженого порушення обміну речовин і тяжкості стану пацієнта під час лікування.
Загалом рекомендована пероральна доза становить 100–200 мг/кг маси тіла на добу за 2–4 прийоми, при менш серйозних станах доза може бути нижчою (50–100 мк/кг маси тіла на добу).
Якщо клінічні та біохімічні ознаки не поліпшуються, дозу можна підвищити на короткий період.
При гострих метаболічних порушеннях можуть бути необхідними більш високі дози (до 400 мг/кг/добу) або в/в введення левокарнітину в добовій дозі 100 мг/кг маси тіла.
Вторинний дефіцит карнітину у пацієнтів, яким проводять гемодіаліз. Якщо були досягнуті значні клінічні результати після першого курсу в/в введення, можна застосовувати підтримувальну терапію, у дозі 1 г/добу шляхом перорального застосування. У день діалізу пероральне введення препарату здійснюють після процедури.
Максимальна добова доза для дорослих становить 6 г (60 мл).
Середній курс лікування для дорослих та дітей становить 1–3 міс. У разі необхідності курс лікування можна повторювати. У випадку первинної і вторинної карнітинової недостатності препарат слід застосовувати постійно або до усунення причини останньої.
Діти. Препарат застосовують у дітей з першого дня життя, у тому числі недоношених. Р-н приймають, починаючи з дози 50 мг/кг маси тіла на добу. Звичайна доза для дітей становить 50–100 мг/кг маси тіла на добу (табл. 1, 2).
Таблиця 1. Доза для дітей Метакартину 1 флакон (10 мл) , що містить 1 г левокарнітину

Таблиця 2. Доза для дітей Метакартину 1 флакон (10 мл) , що містить 2 г левокарнітину

Максимальна добова доза дітям становить 3 г (30 мл).
Особливі категорії пацієнтів
Пацієнти з нирковою недостатністю. Препарат не слід застосовувати тривало у високих дозах у пацієнтів із тяжкими порушеннями функції нирок у зв’язку з накопиченням потенційно токсичних метаболітів ТМА та ТМАО (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Пацієнти літнього віку. У таких пацієнтів відсутня необхідність у зміні дозування та інших застереженнях. У клінічних дослідженнях профіль безпеки у молодих пацієнтів і пацієнтів літнього віку був подібним.
Пацієнти із цукровим діабетом. Застосування левокарнітину у пацієнтів із цукровим діабетом, які застосовують інсулін або пероральні гіпоглікемічні засоби, що поліпшують утилізацію глюкози, може спричинити гіпоглікемію. У таких пацієнтів потрібно постійно контролювати рівень глюкози в плазмі крові для своєчасної корекції режиму гіпоглікемічного лікування (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Діти. Препарат можна застосовувати у дітей з першого дня життя.

гіперчутливість до діючої речовини або допоміжних речовин препарату.

побічні реакції (за даними клінічних досліджень, літератури та післяреєстраційного досвіду) наведені за класами систем органів відповідно до медичного словника регуляторної діяльності MedDRA та класифікуються за наступною частотою: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, <10), нечасто (≥1/1000, <100), рідко (≥1/10 000, <100), дуже рідко (<1/10 000), частота невідома (частоту неможливо оцінити за наявними даними). У межах кожної частотної групи побічні реакції зазначені в порядку зниження ступеня тяжкості.
З боку нервової системи: нечасто — головний біль; частота невідома — судоми¹, запаморочення.
З боку серця: частота невідома — відчуття серцебиття.
З боку судин: нечасто — артеріальна гіпотензія, АГ.
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: частота невідома — задишка.
З боку травного тракту: часто — нудота, блювання, діарея, біль у животі; нечасто — дисгевзія, диспепсія, сухість у роті.
З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто — аномальний запах тіла²; частота невідома — свербіж, висип.
З боку скелетно-м’язової системи та сполучної тканини: нечасто — м’язові спазми; частота невідома — міастенія³, м’язова напруга.
Загальні розлади та порушення у місці введення: нечасто — біль у грудях, аномальні відчуття, пірексія.
Дослідження: нечасто — підвищення АТ; дуже рідко — збільшення міжнародного нормалізованого відношення (МНВ)⁴.
¹Повідомляли про випадки судом у пацієнтів із судомною активністю або без такої, які отримували левокарнітин перорально або в/в. Застосування левокарнітину може підвищити частоту та/або ступінь тяжкості нападу судом. У пацієнтів зі сприятливими факторами застосування левокарнітину також може викликати судоми.
²Тривале пероральне застосування левокарнітину у пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю або пацієнтів, які знаходяться на гемодіалізі, може призвести до накопичення TMA і TMAO у плазмі крові і, як наслідок, спричиняти триметиламінурію — патологічний стан, що характеризується наявністю сильного рибного запаху сечі, повітря, що видихається, та потових виділень у пацієнтів (див. Фармакодинаміка).
³Повідомляли про легкі симптоми міастенії у пацієнтів з уремією.
⁴Повідомляли про дуже рідкісні випадки збільшення МНВ у пацієнтів, які отримували одночасну терапію препаратами кумарину (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ, ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Повідомлення про підозрювані побічні реакції, що виникли після реєстрації лікарського засобу, надзвичайно важливі. Це дає змогу постійно спостерігати за балансом користь/ризик лікарського засобу. Працівників системи охорони здоров’я просять повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну систему повідомлень.

застосування левокарнітину у пацієнтів з цукровим діабетом, які застосовують інсулін або пероральні гіпоглікемічні засоби, що поліпшують утилізацію глюкози, може спричинити гіпоглікемію. У таких пацієнтів потрібно постійно контролювати рівень глюкози у плазмі крові для своєчасної корекції режиму гіпоглікемічного лікування.
Застосування левокарнітину у пацієнтів з наявністю судомної активності в анамнезі може підвищити частоту та/або ступінь тяжкості нападу судом. У пацієнтів зі сприятливими факторами застосування левокарнітину також може викликати судоми.
Безпеку та ефективність перорального застосування левокарнітину у пацієнтів з нирковою недостатністю не досліджували. Тривале пероральне застосування високих доз левокарнітину у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю або термінальною стадією ниркової недостатності, які знаходяться на гемодіалізі, може призвести до накопичення в крові потенційно токсичних метаболітів, ТМА та ТМАО, оскільки зазвичай ці метаболіти виводяться нирками. Така ситуація не спостерігається після в/в введення левокарнітину.
Левокарнітин є фізіологічним продуктом, тому ризик звикання або залежності відсутній.
У дуже рідкісних випадках повідомляли про збільшення МНВ при одночасному застосуванні левокарнітину з препаратами кумарину (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ, ПОБІЧНІ РЕАКЦІЇ). У разі одночасного застосування цих засобів слід здійснювати моніторинг МНВ або проводити інші тести на коагуляцію щотижня до стабілізації та щомісяця в подальшому.
Застосування у період вагітності або годування грудьми
Вагітність. Тератогенної дії у доклінічних дослідженнях левокарнітину не виявлено. При застосуванні найвищої досліджуваної дози 600 мг/кг маси тіла у тварин відмічали статистично незначуще підвищення частоти постімплантаційної загибелі плода на ранніх термінах вагітності. Значимість цих результатів для людини невідома.
Адекватних клінічних досліджень за участю вагітних не проводили. У період вагітності препарат слід застосовувати у випадку, якщо користь від його застосування для жінки переважає потенційний ризик для плода.
Період годування грудьми. Левокарнітин — звичайний компонент людського молока. Застосування левокарнітину матерям, які годують грудьми, не вивчалося. У період годування грудьми препарат слід застосовувати у випадку, якщо користь від його застосування для жінки переважає потенційний ризик для дитини, спричинений надмірною експозицією карнітину.
Фертильність. У клінічних дослідженнях не виявлено негативного впливу на фертильність.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Левокарнітин не впливає на здатність керувати транспортними засобами або іншими механізмами.

не можна виключити взаємодії між левокарнітином та препаратами кумарину. У дуже рідкісних випадках повідомляли про збільшення МНВ при одночасному застосуванні левокарнітину з препаратами кумарину (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ, ПОБІЧНА ДІЯ). У разі одночасного застосування цих засобів слід здійснювати моніторинг МНВ або проводити інші тести на коагуляцію щотижня до стабілізації та щомісяця в подальшому (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Одночасне застосування левокарнітину із засобами, що індукують гіпокарнітинемію через посилення виведення карнітину нирками (наприклад вальпроєва кислота, проліки, що містять півалонову кислоту, цефалоспорини, цисплатин, карбоплатин, іфосфамід), може знизити його рівень.

передозування або тривале застосування левокарнітину може призвести до діареї. Левокарнітин легко видаляється з плазми крові шляхом діалізу.

при температурі не вище 25 °С у недоступному для дітей місці.