Євронекс (Euronex)

діюча речовина: транексамова кислота;

1 мл розчину для ін’єкцій містить транексамової кислоти 100 мг;

допоміжна речовина: вода для ін’єкцій.

Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий безбарвний розчин.

Антигеморагічні засоби, антифібринолітичні амінокислоти. Інгібітори фібринолізу. Код АТХ B02A A02.

Фармакодинаміка.

Транексамова кислота чинить антигеморагічну дію шляхом інгібування фібринолітичних властивостей плазміну. Відбувається формування комплексу з участю транексамової кислоти та плазміногену; транексамова кислота зв’язується з плазміногеном при перетворенні з участю плазміну. Дія комплексу транексамової кислоти-плазміну на активність фібрину нижча, ніж дія тільки одного плазміну. Дані досліджень іn vitro показали, що високі дози транексамової кислоти зменшували показники активності вказаного комплексу.

Педіатрична популяція.

Діти віком від 1 року. Наявні дані 12 досліджень ефективності в дитячій кардіохірургії із залученням 1073 дітей, з них 631 пацієнт отримував транексамову кислоту. Показники більшості із них оцінювали порівняно з контрольною групою плацебо. Досліджувана популяція була гетерогенна з точки зору віку, типу хірургічного втручання, дозування. Результати дослідження застосування транексамової кислоти свідчать про зниження втрати крові і зниження потреби у застосуванні препаратів крові у педіатричній кардіохірургії при використанні штучного кровообігу /ШК/ (кардіо-пульмональний штучний кровообіг), при операціях, де є високий ризик кровотечі, особливо в «ціанотичних» (із суттєвим порушенням кровообігу) пацієнтів або пацієнтів, які зазнають повторної операції. Як було встановлено, найбільш адаптований режим дозування може бути таким:

• перше введення (навантажувальна доза) — болюсна інфузія 10 мг/кг, вводити в період після початкового наркозу і до розрізу шкіри;
• безперервне введення шляхом інфузії 10 мг/кг/год або ін’єкційного введення в адаптер насоса штучного кровообігу в дозі, яка скоригована для процедури вказаного хірургічного втручання, або в дозі, розрахованій відповідно до маси тіла пацієнтів — 10 мг/кг, або в адаптер насоса штучного кровообігу та заключна ін’єкція у дозі 10 мг/кг наприкінці хірургічного втручання із застосуванням ШК.

Обмежені дані дають змогу припустити, що безперервна інфузія є більш прийнятною, оскільки вона підтримуватиме терапевтичну концентрацію у плазмі крові протягом операції. З участю дітей не було проведено ніяких специфічних досліджень співвідношення доза/ефект або фармакокінетичних досліджень.

Фармакокінетика.

Абсорбція. Пікова концентрація транексамової кислоти у плазмі крові швидко досягається після короткотермінової внутрішньовенної інфузії, після чого показники концентрації у плазмі починають знижуватися за мультиекспоненціальним законом.

Розповсюдження. Для терапевтичних рівнів у плазмі показник зв’язування транексамової кислоти з білками плазми крові становить близько 3%; як вважається, показники зв’язування повністю пояснюються зв’язуванням з плазміногеном. Транексамова кислота не зв’язується з сироватковим альбуміном. Початковий об’єм розподілу приблизно становить від 9 до 12 літрів.

Транексамова кислота проникає через плаценту. Після внутрішньовенної ін’єкції 10 мг/кг у вагітних жінок концентрація транексамової кислоти у сироватці крові знаходиться в діапазоні 10–53 мкг/мл, тоді як концентрація в пуповинній крові — в діапазоні 4–31 мкг/мл. Транексамова кислота швидко проникає у суглобову рідину і тканини синовіальної оболонки. Після внутрішньовенної ін’єкції 10 мг/кг у 17 пацієнтів, які перенесли операції на коліні, показники концентрації у суглобовій рідині були подібні до таких у сироватці крові. Показники концентрації транексамової кислоти в ряді інших тканин та рідин є частковими до показників, що спостерігаються в крові (це стосується грудного молока — сота частина, спинномозкової рідини — одна десята, водянистої вологи ока — одна десята). Транексамова кислота була виявлена у спермі, де вона інгібує фібринолітичну активність, але практично не впливає на міграцію (рухливість) сперматозоїдів.

Виділення. Лікарський засіб виділяється в основному з сечею у вигляді незміненої сполуки. Уринарна екскреція через механізм клубочкової фільтрації є основним маршрутом елімінації. Нирковий кліренс практично еквівалентний плазмовому кліренсу (від 110 до 116 мл/хв). Близько 90% транексамової кислоти виводиться протягом перших 24 годин після внутрішньовенного введення дози 10 мг/кг маси тіла. Період напіввиведення транексамової кислоти становить близько 3 годин.

Особливі групи пацієнтів. Плазмова концентрація збільшується у пацієнтів із нирковою недостатністю. З участю дітей не проводили жодних специфічних фармакокінетичних досліджень.

Кровотеча або ризик кровотечі при посиленні фібринолізу, як генералізованого, так і місцевого, у дорослих і дітей віком від 1 року.

Специфічні показання включають:

• кровотечі, зумовлені підвищеним загальним або місцевим фібринолізом, такі як:
• менорагія і метрорагія;
• шлунково-кишкові кровотечі;
• геморагічні розлади сечовивідного тракту, що виникли у зв’язку з хірургічним втручанням на передміхуровій залозі або внаслідок оперативного втручання чи процедур на сечовивідних шляхах;
• отоларингологічні (видалення аденоїдів, тонзилектомія) та стоматологічні (видалення зубів) оперативні втручання;
• гінекологічні операції або ускладнення в акушерській практиці;
• торакальні, абдомінальні та інші великі хірургічні оперативні втручання, наприклад серцево-судинна хірургія;
• контроль крововиливів у зв’язку з введенням фібринолітичного лікарського засобу.

Підвищена чутливість до активної речовини або до будь-якого з компонентів лікарського засобу. Гострий венозний або артеріальний тромбоз. Фібринолітичні стани з гострою важкою кровотечею через введення коагулопатичних засобів (антикоагулянтів), за винятком препаратів, які переважно здійснюють активацію фібринолітичної системи. Тяжка ниркова недостатність (існує ризик накопичення лікарського засобу). Судоми в анамнезі. Інтратекальне, епідуральне, внутрішньошлуночкове ін’єкційне введення та інтрацеребральне введення (ризик набряку мозку з подальшим розвитком судом та летального наслідку).

На даний час не були виконані дослідження взаємодії лікарських засобів. Одночасний прийом антикоагулянтів повинен відбуватися під суворим наглядом лікаря, який має досвід у цьому напрямку терапії. Лікарські засоби, що діють на гемостаз, слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які отримують лікування із застосуванням транексамової кислоти. При одночасному застосуванні з гормональними контрацептивами існує ризик збільшення тромбоформувального потенціалу. Крім того, антифібринолітична дія лікарського засобу може бути антагонізована при застосуванні тромболітиків.

Слід суворо дотримуватися зазначених показань та способу застосування:

- внутрішньовенні ін’єкції необхідно робити дуже повільно (максимум 1 мл на хвилину).
- транексамову кислоту не слід вводити внутрішньом’язово.

Ризик медикаментозних помилок через неправильний шлях введення

Лікарський засіб Євронекс призначений лише для внутрішньовенного застосування. Інтратекальне, епідуральне, внутрішньошлуночкове та внутрішньомозкове застосування лікарського засобу Євронекс протипоказано (див. розділ «Протипоказання»). Повідомлялося про серйозні побічні реакції, включаючи летальні випадки, коли транексамова кислота була ненавмисно введена інтратекально. Ці явища включали сильний біль у спині, сідницях та нижніх кінцівках, міоклонус та генералізовані судоми, а також серцеві аритмії. Слід дотримуватися обережності, щоб забезпечити правильний шлях введення лікарського засобу Євронекс. Медичні працівники повинні бути обізнані про потенційну можливість переплутати лікарський засіб Євронекс з іншими ін’єкційними препаратами, що може призвести до ненавмисного інтратекального введення лікарського засобу. Це стосується, зокрема, ін’єкційних препаратів, що вводяться інтратекально, які можуть використовуватися під час тієї ж процедури, що і транексамова кислота.

Шприци, що містять транексамову кислоту, повинні бути чітко промарковані із зазначенням шляху внутрішньовенного введення.

Судоми. У пацієнтів були зареєстровані випадки судом, пов’язані з лікуванням транексамовою кислотою. При операціях аортокоронарного шунтування (АКШ) більшість з указаних випадків були зареєстровані після внутрішньовенного (в/в) введення транексамової кислоти у високих дозах. У разі застосування рекомендованих низьких доз транексамової кислоти частота післяопераційних судом у пацієнтів була такою ж, як і у пацієнтів, яким не застосовували цей лікарський засіб.

Порушення зору. Слід зважати на можливість офтальмологічних ускладнень, включаючи порушення зору, погіршення зору, порушення сприйняття кольорів. У вказаних випадках лікування слід припинити. При безперервному тривалому застосуванні транексамової кислоти (ін’єкції) мають бути призначені регулярні офтальмологічні обстеження (в тому числі перевірка гостроти зору, сприйняття кольорів, очного дна, поля зору і т. д.). При наявності та при виникненні патологічних офтальмологічних змін, пов’язаних зокрема із захворюваннями сітківки, після відповідної консультації фахівця лікар повинен вирішити питання про необхідність та можливість довгострокового використання транексамової кислоти (ін’єкції) в кожному окремому випадку індивідуально.

Гематурія. У випадку гематурії із залученням верхніх сечових шляхів може виникнути небезпека обструкції уретри.

Якщо не лікувати обструкцію сечовивідних шляхів, вона може призвести до серйозних наслідків, таких як ниркова недостатність, інфекція сечовивідних шляхів, гідронефроз та анурія. Тому рекомендується проводити ретельний моніторинг стану пацієнтів із гематурією або ризиком гематурії із залученням верхніх сечових шляхів.

Тромбоемболічні ускладнення. Перед застосуванням транексамової кислоти необхідно розглянути фактори ризику тромбоемболічних ускладнень. Пацієнтам із наявністю в анамнезі тромбоемболічних захворювань або у пацієнтів, у яких за даними сімейного анамнезу наявний підвищений ризик тромбоемболічних ускладнень (пацієнти з високим ризиком тромбофілії), транексамову кислоту (розчин для ін’єкцій) слід вводити тільки у випадках, коли є прямі життєві показання, при цьому лікування слід розпочинати після консультації фахівця, який має досвід у гемостазеології, і проводити під суворим наглядом лікаря.

Через підвищений ризик розвитку тромбозу транексамову кислоту слід призначати з обережністю пацієнтам, які отримують пероральні контрацептиви.

Дисемінована внутрішньосудинна коагуляція (ДВК). Пацієнти з синдромом ДВК зазвичай не повинні одержувати лікування транексамовою кислотою. Якщо є необхідність у застосуванні транексамової кислоти, її слід призначати винятково при наявності переважної активації фібринолітичної системи з гострою важкою кровотечею. Встановлено, що характерний гематологічний профіль при цих станах наближається до такого: зменшується час формування еуглобулінового згустку; спостерігається подовжений протромбіновий час; наявні зниження рівня у плазмі крові фібриногену, факторів V і VIII, плазміногену фібринолізину і альфа-2-макроглобуліну; нормальні плазмові рівні Р і Р-комплексу, тобто фактори II (протромбін), VIII і X; підвищені рівні у плазмі крові продуктів розпаду фібриногену; нормальний рівень тромбоцитів. Вищенаведене передбачає, що при наявності основного хворобливого стану не можуть самі по собі змінитися різні елементи в цьому профілі. У таких гострих випадках для зупинки кровотечі разова доза 1 г транексамової кислоти часто є достатньою. Можливість застосування транексамової кислоти при синдромі ДВК у пацієнта слід розглядати тільки тоді, коли наявні відповідна гематологічна лабораторна база та накопичений клінічний досвід.

Жінки репродуктивного віку

Жінкам репродуктивного віку під час лікування необхідно застосовувати засоби ефективної контрацепції.

Вагітність

Наявні дані опублікованих досліджень, серій випадків та повідомлення про випадки застосування транексамової кислоти вагітними жінками у другому та третьому триместрах та під час пологів не дають змоги з’ясувати, чи існує пов’язаний з прийомом препарату ризик викидня або несприятливих наслідків для матері або плода.

Відомі випадки структурних аномалій плода, що призвели до летального наслідку для новонародженого після застосування транексамової кислоти матір’ю під час зачаття або в першому триместрі вагітності; однак через інші супутні фактори ризик виникнення серйозних вроджених вад розвитку при застосуванні транексамової кислоти під час вагітності не з’ясований.

Дослідження на тваринах не вказують на прямий або непрямий шкідливий вплив щодо репродуктивної токсичності.

Транексамова кислота проникає через плаценту. Концентрація у пуповинній крові після внутрішньовенної ін’єкції 10 мг/кг вагітним жінкам становить близько 30 мг/л, так само, як і в материнській крові.

Було проведено 13 клінічних досліджень, які описували функціональні проблеми плода та/або новонародженого, такі як низька оцінка за шкалою Апгар, неонатальний сепсис, цефалогематома, та 9 клінічних досліджень, в яких обговорювалися зміни росту, включаючи низьку масу тіла при народженні та передчасні пологи на 22–36 тижні гестації у плодів та немовлят, які зазнали впливу транексамової кислоти внутрішньоутробно.

При прийнятті рішення щодо застосування транексамової кислоти під час вагітності слід завжди враховувати потенційний ризик застосування транексамової кислоти для плода, а також клінічну потребу матері в транексамовій кислоті; точна оцінка співвідношення ризику та користі повинна бути основою для прийняття рішення лікуючим лікарем.

Годування груддю

В опублікованій літературі є повідомлення про наявність транексамової кислоти в людському молоці. Існують обмежені дані про вплив транексамової кислоти на дитину, яку годують груддю, або вплив на лактацію. Переваги грудного вигодовування для розвитку та здоров’я слід розглядати разом з клінічною потребою матері у транексамовій кислоті та будь-якими потенційними негативними наслідками для дитини, яку годують груддю від транексамової кислоти або від основного стану матері. Через обмеженість даних не можна зробити остаточну оцінку щодо застосування транексамової кислоти під час годування груддю.

Фертильність

Клінічні дані щодо впливу транексамової кислоти на фертильність відсутні. У дослідженнях на тваринах транексамова кислота при застосуванні у клінічно значущих дозах не впливала на чоловічу або жіночу фертильність.

Дослідження з оцінки впливу на здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами відсутні.

Євронекс вводити внутрішньовенно (краплинно, струминно).

Дорослі.

При місцевому фібринолізі рекомендується застосовувати лікарський засіб, починаючи з 500 мг (1 ампула по 5 мл) до 1 г (2 ампули по 5 мл) внутрішньовенно, повільно (приблизно 1 мл/хв) 2–3 рази на добу.

При генералізованому фібринолізі транексамову кислоту вводити внутрішньовенно, повільно у дозі 1 г (2 ампули по 5 мл) або 15 мг / кг маси тіла кожні 6–8 годин, швидкість введення — 1 мл/хв.

Дозування для пацієнтів з порушенням функції нирок. У разі ниркової недостатності застосування транексамової кислоти протипоказане пацієнтам із тяжкою нирковою недостатністю. Для пацієнтів, які мають незначну або помірну ниркову недостатність, дозування транексамової кислоти потрібно зменшити відповідно до показників рівня сироваткового креатиніну:

Таблиця 1

Дозування для пацієнтів із порушенням функції печінки. Пацієнтам із порушеннями функції печінки корекція дози практично не потрібна.

Застосування пацієнтам літнього віку. Зазвичай корекція дози не потрібна, якщо немає ознак ниркової недостатності.

Спосіб застосування

Введення має суворо обмежений режим — повільне внутрішньовенне введення (ін’єкція/інфузія), максимум 1 мл на хвилину.

Транексамову кислоту не слід вводити внутрішньом’язово.

Лікарський засіб Євронекс можна змішувати з розчинами електролітів, амінокислот, вуглеводів та розчинами декстрану.

Можна додавати гепарин до Євронексу.

Євронекс призначений для одноразового використання. Невикористаний розчин або відходи слід утилізувати.

ТРАНЕКСАМОВА КИСЛОТА ПОВИННА ВВОДИТИСЯ ТІЛЬКИ ВНУТРІШНЬОВЕННО і не повинна вводитися інтратекально або епідурально (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»).

З метою зменшення ризику фатальних медикаментозних помилок через неправильний шлях введення транексамової кислоти, наполегливо рекомендується маркувати шприци, що містять транексамову кислоту (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»).

Максимальна разова доза для дітей віком від 1 року — 10 мг / кг маси тіла. Дітям віком від 1 року рекомендується застосування згідно з поточними затвердженими терапевтичними показаннями, як описано в розділі «Показання», дозування — близько 20 мг/кг/добу. Однак дані з ефективності, безпеки, особливостей дозування при застосуванні дітям згідно з вказаними рекомендаціями обмежені.

Аспекти ефективності, особливості дозування і безпека застосування транексамової кислоти дітям, які перенесли операції на серці, не були досліджені в повному обсязі.

Випадки передозування не спостерігалися. Ознаки та симптоми можуть включати запаморочення, головний біль, гіпотензію і судоми. Також було показано, що судоми, як правило, мають місце при більш високій частоті введення та при збільшенні дози.

У разі передозування слід надавати симптоматичне лікування.

Нижче зазначено побічні реакції, систематизовані за системами органів відповідно до MedDRA (Медичний словник для регуляторної діяльності). У межах кожної системи органів побічні реакції упорядковані за частотою. У кожній частотній групі побічні реакції представлено у порядку зменшення проявів.

Таблиця 2

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має велике значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

2 роки.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ºС. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Несумісність. Транексамову кислоту для ін’єкцій не можна додавати до крові для переливання або до ін’єкційних розчинів, що містять препарати групи пеніцилінів.

По 5 мл в ампулі; по 5 ампул у картонній коробці.

За рецептом.

Стерил-Джен Лайф Сайєнсиз (П) Лтд.

№ 45, Мангалам Мейн Роуд, Вілліанур Комм’юн, Пудучеррі, 605 110, Індія.