Аерофлюсал форспіро (Aeroflyusal forspiro) (328282) - інструкція із застосування ATC-класифікація

діючі речовини: cальметеролу ксинафоат, флутиказону пропіонат;

1 доза містить cальметеролу ксинафоату 0,073 мг, що еквівалентно сальметеролу основи 0,050 мг та флутиказону пропіонату 0,250 мг;

допоміжна речовина: лактози моногідрат.

Порошок для інгаляцій, дозований.

Основні фізико-хімічні властивості: білий однорідний порошок без грудок.

Засоби, що застосовуються при обструктивних захворюваннях дихальних шляхів. Інгаляційні адренергічні засоби. Сальметерол та флутиказон.

Код АТХ R03A К06.

Фармакодинаміка.

Сальметерол — селективний агоніст бета-2-адренорецепторів пролонгованої дії (12 годин), молекула якого має довгий бічний ланцюг, що з'єднується з зовнішньою ділянкою рецептора. Сальметерол викликає більш тривалу (не менше 12 годин) бронходилатацію, ніж традиційні бета-2-агоністи короткої дії в рекомендованих дозах.

Флутиказону пропіонат при інгаляційному введенні в рекомендованих дозах чинить (глюкокортикоїдну) протизапальну дію на легені, що зменшує вираженість симптомів і знижує частоту загострень астми без побічних реакцій, що спостерігаються при систематичному застосуванні кортикостероїдів.

Фармакокінетика.

При комбінованому застосуванні сальметеролу та флутиказону пропіонату інгаляційним шляхом фармакокінетика кожного компонента залишається такою, як при застосуванні цих компонентів окремо. З огляду на це їх фармакокінетика наведена окремо.

Сальметерол

Сальметерол діє місцево у легенях, тому рівень його у плазмі крові не є показником терапевтичного ефекту. Додаткові дані щодо фармакокінетики сальметеролу є обмеженими у зв'язку з технічною складністю визначення цієї активної субстанції у плазмі крові через дуже малу концентрацію сальметеролу (приблизно 200 пг/мл або менше) у плазмі крові при застосуванні терапевтичних інгаляційних доз.

Флутиказону пропіонат

Абсолютна біодоступність однократної дози флутиказону пропіонату для інгаляційного застосування у здорових добровольців становить приблизно 5–11% номінальної дози залежно від інгалятора, що застосовується. У хворих з астмою або ХОЗЛ (хронічним обструктивним захворюванням легенів) спостерігається менша системна експозиція флутиказону пропіонату для інгаляційного застосування.

Системна абсорбція відбувається переважно у легенях: спочатку швидко, потім сповільнюється. Частина інгаляційної дози може бути проковтнута, але системна дія її є мінімальною через слабку розчинність флутиказону пропіонату у воді та пресистемний метаболізм. Біодоступність флутиказону пропіонату при пероральному застосуванні складає менше 1%. Спостерігається лінійне збільшення концентрації флутиказону пропіонату у плазмі крові зі збільшенням інгаляційної дози препарату.

Розповсюдження флутиказону пропіонату характеризується високим плазмовим кліренсом (1150 мл/хв), великим об'ємом розподілу у стані рівноваги (приблизно 300 л) та кінцевим періодом напіввиведення, що становить приблизно 8 годин.

Зв'язування з білками плазми крові ̶ 91%.

Флутиказону пропіонат швидко виводиться із системної циркуляції. Головним чином це відбувається шляхом метаболізму до неактивного карбоксильного метаболіту за допомогою ферменту CYP3A4 системи цитохрому Р450. Інші неідентифіковані метаболіти виводяться з фекаліями.

Нирковий кліренс флутиказону пропіонату є дуже незначним. Менше 5% дози виводиться із сечею, головним чином у формі метаболіту. Основна частина дози виводиться з фекаліями у формі метаболітів та у незміненому вигляді.

Бронхіальна астма

Регулярне лікування бронхіальної астми у пацієнтів, яким показана комбінована терапія бета₂-адреноміметиком тривалої дії та інгаляційним кортикостероїдом:

• у разі недостатнього контролю захворювання на фоні постійної монотерапії інгаляційним кортикостероїдом при періодичному застосуванні (за потребою) бета₂-адреноміметика короткої дії;
• у разі адекватного контролю захворювання на фоні лікування інгаляційним кортикостероїдом та бета₂-адреноміметиком тривалої дії.

Підвищена чутливість до діючих речовин або до лактози моногідрату.

Бета-адреноблокатори можуть послаблювати або пригнічувати дію сальметеролу. Як неселективні, так і селективні бета-блокатори не слід застосовувати, якщо для цього немає вагомих причин.

Лікування β₂-агоністами може спричинювати потенційно тяжку гіпокаліємію. Особливу обережність слід проявляти при тяжкому загостренні бронхіальної астми, оскільки цей ефект може підсилюватися гіпоксією та супутнім застосуванням похідних ксантину, стероїдів та діуретиків.

Одночасне застосування інших лікарських засобів, що містять бета-адреноблокатори, може мати потенційно адитивний ефект.

Флутиказону пропіонат

У звичайних умовах після інгаляційного введення досягаються низькі концентрації флутиказону пропіонату в плазмі крові завдяки екстенсивному метаболізму першого проходження та високому системному кліренсу препарату, опосередкованому цитохромом Р450 ЗА4, у кишечнику та печінці. Тому ймовірність клінічно значущої медикаментозної взаємодії, опосередкованої флутиказону пропіонатом, є дуже малою.

В ході дослідження взаємодії препаратів у здорових добровольців, яким інтраназально вводили флутиказону пропіонат, ритонавір (високопотужний інгібітор цитохрому P450 3A4) у дозі 100 мг два рази на добу підвищував концентрацію флутиказону пропіонату у плазмі крові в кілька сотень разів, що призводило до значного зниження сироваткової концентрації кортизолу. Дані щодо цієї взаємодії з флутиказону пропіонатом для інгаляційного застосування відсутні, проте слід очікувати значного підвищення концентрації флутиказону пропіонату в плазмі крові. Повідомлялось про випадки синдрому Кушинга та пригнічення надниркових залоз. Слід уникати такої комбінації препаратів, окрім випадків, коли користь переважає над ризиком системних побічних ефектів глюкокортикоїдів.

У невеликому дослідженні у здорових добровольців кетоконазол (менш потужний інгібітор CYP3A) підвищував концентрацію флутиказону пропіонату після одного інгаляційного введення на 150%. Це спричинило суттєвіше зниження концентрації кортизолу в крові порівняно із монотерапією флутиказону пропіонатом. Одночасне застосування з іншими потужними інгібіторами CYP3A, такими як ітраконазол, та помірними інгібіторами CYP3А, такими як еритроміцин, також може підвищувати системну експозицію флутиказону пропіонату та ризик системних побічних ефектів. Рекомендується з обережністю призначати препарат та по можливості уникати тривалого застосування.

Сальметерол

Потужні інгібітори CYP3A4

При одночасному застосуванні кетоконазолу (перорально у дозі 400 мг один раз на добу) та сальметеролу (у вигляді інгаляцій у дозі 50 мкг два рази на добу) у 15 здорових добровольців протягом 7 днів спостерігалось суттєве підвищення концентрації сальметеролу (С_max — у 1,4 раза, AUC — у 15 разів). Це може збільшити частоту розвитку системних ефектів при лікуванні сальметеролом (подовження інтервалу QT та прискорене серцебиття) порівняно із монотерапією сальметеролом або кетоконазолом (див. розділ «Особливості застосування»).

Не спостерігалось клінічно значущого впливу на артеріальний тиск, серцевий ритм, рівень глюкози та калію в крові. При одночасному застосуванні з кетоконазолом не спостерігалось збільшення періоду напіввиведення сальметеролу або підвищення плазмових концентрацій сальметеролу при застосуванні повторних доз.

Слід уникати одночасного застосування кетоконазолу, за винятком випадків, коли користь переважає над можливим ризиком розвитку системних побічних ефектів при лікуванні сальметеролом. Існує ймовірність взаємодії з іншими потужними інгібіторами CYP3A4 (ітраконазол, телітроміцин, ритонавір).

Помірні інгібітори CYP3A4

При одночасному застосуванні еритроміцину (перорально у дозі 500 мг три рази на добу) та сальметеролу (у вигляді інгаляцій у дозі 50 мкг два рази на добу) у 15 здорових добровольців протягом 6 днів спостерігалось статистично несуттєве підвищення концентрації сальметеролу (C_{max —} у 1,4 раза та AUC — у 1,2 раза). При супутньому застосуванні з еритроміцином не спостерігалось серйозних побічних ефектів.

Лікування бронхіальної астми слід проводити за послідовною програмою, стан пацієнта необхідно регулярно контролювати як клінічно, так і шляхом визначення показників функції зовнішнього дихання.

АероФлюСал Форспіро не є препаратом для зняття гострих симптомів, при яких потрібне застосування швидко- та короткодіючих бронходилататорів. Слід порадити пацієнту завжди мати при собі препарат для полегшення симптомів.

Не слід розпочинати лікування препаратом АероФлюСал Форспіро під час загострення захворювання, у разі суттєвого або гострого погіршення стану хворого та перебігу хвороби.

Під час лікування препаратом АероФлюСал Форспіро можуть виникати серйозні астмозалежні побічні дії та загострення. Пацієнтам слід порадити продовжувати лікування, але звернутись за порадою до лікаря, якщо симптоми залишаються неконтрольованими або посилюються після початку лікування препаратом АероФлюСал Форспіро.

Збільшення частоти використання бронходилататорів короткої дії для полегшення симптомів астми свідчить про погіршення контролю над астмою, і в такій ситуації пацієнт повинен звернутись до лікаря.

Раптове та прогресуюче погіршення контролю над астмою є потенційно небезпечним для життя, і лікар повинен оглянути пацієнта. Можливо, необхідно збільшити дозу кортикостероїдів. Пацієнт потребує обстеження лікаря також у тому випадку, якщо призначена доза АероФлюСал Форспіро не забезпечує адекватного контролю над симптомами астми.

При досягненні контролю за симптомами астми дозу АероФлюСал Форспіро слід поступово зменшувати. Під час зменшення дози важливим є регулярний контроль стану пацієнта. Слід застосовувати найнижчу ефективну дозу сальметеролу/флутиказону (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Слід вирішити питання про додаткове призначення кортикостероїдів для пацієнтів з астмою.

З огляду на ризик виникнення загострення астми лікування препаратом АероФлюСал Форспіро не можна припиняти раптово — дозу слід зменшувати поступово під наглядом лікаря.

Як і всі інгаляційні препарати, що містять кортикостероїди, АероФлюСал Форспіро слід з обережністю призначати пацієнтам з активною або прихованою формою туберкульозу легень, грибковими, вірусними або іншими інфекціями дихальних шляхів. При необхідності слід негайно призначити відповідне лікування.

Зрідка АероФлюСал Форспіро при застосуванні у високих терапевтичних дозах може спричиняти порушення серцевого ритму (наприклад: суправентрикулярну тахікардію, екстрасистолію, фібриляцію передсердь) та легке транзиторне зменшення рівня калію у сироватці крові. Тому АероФлюСал Форспіро потрібно з обережністю застосовувати для лікування пацієнтів з серцево-судинними захворюваннями, порушеннями серцевого ритму, хворих на цукровий діабет, тиреотоксикоз, пацієнтів з некоригованою гіпокаліємією або пацієнтів, схильних до низького рівня калію у сироватці крові.

Дуже рідко повідомлялося про збільшення рівня глюкози в крові (див. розділ «Побічні реакції»), і це слід враховувати, призначаючи препарат хворим з цукровим діабетом в анамнезі.

Як і при застосуванні інших інгаляційних препаратів, може спостерігатись парадоксальний бронхоспазм із негайним збільшенням задишки після інгаляції. АероФлюСал Форспіро потрібно негайно відмінити, пацієнта обстежити та при необхідності призначити альтернативну терапію.

Повідомлялось про такі фармакологічні побічні ефекти лікування бета-2-агоністами, як тремор, відчуття серцебиття, головний біль, проте вони, звичайно, минущі і зменшуються при регулярному застосуванні.

АероФлюСал Форспіро містить до 12,2 мг лактози на дозу. Як правило, така кількість лактози не спричиняє проблем у хворих з непереносимістю лактози.

При застосуванні інгаляційних кортикостероїдів протягом тривалого часу, особливо у високих дозах, можливе виникнення системних ефектів. Ці явища набагато менш ймовірні, ніж при застосуванні пероральних кортикостероїдів. Можливі системні ефекти включають синдром Кушинга, кушингоїдні ознаки, пригнічення надниркових залоз, затримку росту у дітей та підлітків, зниження мінеральної щільності кісток, катаракту та глаукому, рідше можливі психічні порушення та зміни поведінки, у тому числі психомоторна гіперактивність, порушення сну, збудження, депресія або агресія (переважно у дітей).

Тому важливо регулярно контролювати стан пацієнта та зменшувати дозу інгаляційного кортикостероїду до мінімальної ефективної.

Тривале лікування пацієнтів інгаляційними кортикостероїдами у високих дозах може спричинити супресію надниркових залоз та гострий адреналовий криз. Описані поодинокі випадки виникнення супресії функції надниркових залоз та гострого адреналового кризу при застосуванні доз флютиказону пропіонату між 500 до 1000 мкг на добу. До факторів, що можуть провокувати гострий адреналовий криз, належать травми, хірургічні втручання, інфекції або швидке зниження дози. Симптоми зазвичай є нечіткими та можуть включати анорексію, біль у животі, втрату маси тіла, підвищену втомлюваність, головний біль, нудоту, блювання, артеріальну гіпотензію, знижений рівень свідомості, гіпоглікемію та судоми. У стресовий період або під час проведення хірургічного втручання слід зважити на необхідність додаткового призначення системних кортикостероїдів.

Застосування інгаляційного флутиказону пропіонату має мінімізувати необхідність прийому пероральних стероїдів, але у пацієнтів при переході з пероральних стероїдів протягом певного часу залишається ризик виникнення порушень адреналового резерву. Тому цих пацієнтів слід лікувати з обережністю. Слід регулярно контролювати функцію надниркових залоз. Пацієнти, які застосовували високі дози кортикостероїдів як невідкладну допомогу у минулому, також мають цей ризик. Можливу залишкову недостатність слід завжди мати на увазі у випадках невідкладної допомоги і можливих стресових ситуацій та врахувати необхідність застосування кортикостероїдів. Перед певними процедурами може бути потрібна спеціальна консультація для оцінки ступеня адреналової недостатності.

Застосування ритонавіру може значно підвищувати концентрацію флутиказону пропіонату в плазмі крові. Тому сумісного застосування слід уникати, за винятком випадків, коли потенційна користь для пацієнта переважає ризик виникнення системних кортикостероїдних побічних реакцій. Також збільшується ризик системних побічних ефектів при сумісному застосуванні флютиказону пропіонату з іншими сильними CYP3A інгібіторами (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

За даними дослідження, хворі афроамериканського походження мають більший ризик розвитку серйозних ускладнень з боку дихальної системи або летальних випадків при застосуванні сальметеролу порівняно із застосуванням плацебо. Невідомо, чи пов'язано це з фармакогенетичними або іншими факторами.

Таким чином, пацієнтам негроїдної раси слід порадити звертатись за медичною допомогою, якщо симптоми астми залишаються неконтрольованими або загострюються на фоні лікування препаратом АероФлюСал Форспіро.

Сумісне застосування з системним кетоконазолом суттєво збільшує системну експозицію сальметеролу. Це може збільшити частоту розвитку системних ефектів (подовження інтервалу QT та прискорене серцебиття). Тому слід уникати одночасного застосування кетаконазолу або інших потужних інгібіторів CYP3A4, за винятком випадків, коли користь переважає можливий ризик розвитку системних побічних ефектів при лікуванні сальметеролом (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Дані щодо безпеки застосування, отримані в результаті досліджень на тваринах, яким застосовували сальметеролу ксинафоат та флутиказону пропіонат окремо, свідчать про посилення фармакологічного ефекту.

У дослідженнях впливу на репродуктивну функцію тварин глюкокортикостероїди виявили здатність спричиняти вади (вовчу пащу, дефекти скелету). Проте результати досліджень, проведених на тваринах, не є прийнятними для людини при застосуванні препарату в межах рекомендованих доз. Дослідження на тваринах, яким застосовували сальметеролу ксинафоат, виявили ембріофетальну токсичність лише при високих сироваткових концентраціях препарату. Після одночасного застосування доз, що можуть призвести до розвитку вад, індукованих дією глюкокортикоїдів, у тварин спостерігалась підвищена частота зміщення пупкової артерії та неповне окостеніння потиличної кістки.

Особливий ризик виникнення системних ефектів мають діти та підлітки віком до 16 років, яких лікують високими дозами флютиказону пропіонату (зазвичай ≥1000 мкг/добу). Системні ефекти зазвичай спричинені лікуванням препаратом у високих дозах протягом тривалого часу. Можливі системні ефекти включають синдром Кушинга, кушингоїдні ознаки, пригнічення функцій надниркових залоз, гострий криз надниркових залоз, затримку росту у дітей та підлітків, зменшення мінералізації кісток, катаракту та глаукому, рідше можливі психічні порушення та зміна поведінки, включаючи психомоторну гіперактивність, порушення сну, збудження, депресію або агресію.

Рекомендується регулярно контролювати динаміку росту дітей, які отримують інгаляційний кортикостероїд протягом тривалого часу. Доза інгаляційного кортикостероїду повинна бути знижена до найнижчої ефективної для контролю симптомів астми.

Зорові порушення

При системному і місцевому застосуванні кортикостероїдів можуть виникати зорові порушення. Якщо пацієнт має такі симптоми як розмитість зору або інші порушення зору, йому слід звернутися до офтальмолога для оцінки можливих причин, які можуть включати катаракту, глаукому або такі рідкісні захворювання як центральна серозна хоріоретинопатія (ЦСХ), про які повідомляли після використання системних і місцевих кортикостероїдів.

АероФлюСал Форспіро не слід призначати дітям віком до 12 років.

Діти віком від 12 років, яких лікують високими дозами флутиказону пропіонату (зазвичай понад 1000 мкг/добу) протягом тривалого часу, мають більш високий ризик системних ефектів. Можливі системні ефекти включають синдром Кушинга, кушингоїдні ознаки, пригнічення надниркових залоз, гостру недостатність функції кори надниркових залоз та затримку росту, рідше ̶ ряд психологічних змін або змін поведінки, у тому числі психомоторну гіперреактивність, порушення сну, неспокій, депресію або агресію. Слід розглянути можливість консультації дитячого пульмонолога.

Рекомендується регулярно перевіряти зріст дітей, що перебувають на тривалому лікуванні кортикостероїдами. Необхідно зменшити дозу інгаляційних кортикостероїдів до найнижчого рівня, але достатнього для ефективного контролю астми.

Вагітність

Дані щодо застосування у людей обмежені. Застосування вагітним жінкам (300–1000 результатів вагітності) свідчить про відсутність вроджених вад або токсичного впливу на плід, пов'язаних з прийомом сальметеролу та флутиказону пропіонату. Дослідження на тваринах виявили репродуктивну токсичність після застосування агоністів бета-2-адренорецепторів та глюкокортикостероїдів (див. розділ «Особливості застосування»).

Призначення препарату АероФлюСал Форспіро під час вагітності доцільне лише тоді, коли очікувана користь від застосування для матері перевищує можливий ризик для плода.

Для лікування вагітних слід застосовувати найнижчу ефективну дозу флутиказону пропіонату, необхідну для належного контролю симптомів астми.

Грудне вигодовування

Невідомо, чи виводиться сальметерол та флутиказону пропіонат або їх метаболіти з грудним молоком.

Дослідження виявили, що сальметерол та флутиказону пропіонат, а також їх метаболіти екскретуються в молоко у тварин в період лактації.

Не слід виключати ризик для новонароджених/немовлят. Рішення про припинення годування груддю або про припинення терапії препаратом АероФлюСал Форспіро слід приймати, враховуючи користь від годування груддю для дитини та користь терапії для матері.

Вплив на репродуктивну функцію

Дані щодо впливу на репродуктивну функцію людини відсутні. Однак дослідження на тваринах не виявили впливу сальметеролу або флутиказону пропіонату на репродуктивну функцію.

АероФлюСал Форспіро не чинить або чинить незначний вплив на здатність керувати транспортними засобами та іншими механізмами.

АероФлюСал Форспіро призначений лише для інгаляційного застосування.

Хворих слід повідомити про те, що для оптимального ефекту АероФлюСал Форспіро слід застосовувати щоденно, навіть за відсутності симптомів.

Необхідно регулярно переглядати терапію пацієнтів з метою підтримання дозування на оптимальному рівні.

Дозу слід скоригувати до мінімально ефективної, яка дає змогу контролювати симптоми. Змінювати дозу може лише лікар.

Як альтернатива для лікування пацієнтів, яким необхідно застосовувати β₂-агоністи тривалої дії, дозу препарату АероФлюСал Форспіро можна зменшити до прийому 1 раз на добу, якщо, на думку лікаря, цього буде достатньо для контролю симптомів захворювання. Якщо у пацієнта в анамнезі нічні напади астми, цю одноразову дозу слід застосовувати перед сном, якщо в анамнезі головним чином симптоми виникають вдень, дозу застосовують вранці.

Рекомендується спочатку встановити відповідну дозу інгаляційного кортикостероїду перед застосуванням будь-якої фіксованої комбінації. Пацієнтам слід призначати АероФлюСал Форспіро, враховуючи, що кількість флютиказону пропіонату відповідає тяжкості захворювання. Слід мати на увазі, що флутиказону пропіонат при лікуванні хворих на бронхіальну астму є ефективним у дозі, що відповідає половині добової дози інших інгаляційних стероїдів. Наприклад, 100 мкг флутиказону пропіонату приблизно еквівалентно 200 мкг беклометазону дипропіонату (що містить хлорфторвуглеводи) або будесоніду. Якщо пацієнту необхідні вищі за рекомендовані дози, слід призначати відповідні дози бета-агоністів та/або кортикостероїдів.

Дозування

Бронхіальна астма

Дорослі та діти віком від 12 років

Одна інгаляція 50 мкг сальметеролу/250 мкг флутиказону 2 рази на добу.

Після досягнення контролю за симптомами астми терапію слід переглянути та зважити доцільність переведення хворого на лікування тільки інгаляційним кортикостероїдом або застосування даної комбінації у меншому дозуванні. Оскільки лікування хворого переглядається, слід регулярно проводити оцінку його стану.

Особливі групи пацієнтів

Немає потреби в корекції дози для пацієнтів літнього віку або пацієнтів з нирковою недостатністю. Відсутні дані щодо застосування препарату АероФлюСал Форспіро пацієнтам з печінковою недостатністю.

Інструкція для користування інгаляційним засобом (далі — інгалятор)

Пацієнтам необхідно показати спосіб користування інгалятором Форспіро та регулярно перевіряти правильність застосування.

Усередині інгалятора знаходиться стрічка з фольги з 60 осередками, в кожному з яких міститься одна доза порошку для інгаляцій. Інгалятор має лічильник доз, що показує, скільки доз залишилося — від 60 до 0. Коли залишається 10 останніх доз, число з'явиться у червоному кольорі.

Інгалятор є одноразовим, і після закінчення порошку його слід замінити на новий.

Білий важіль Натискайте на важіль тільки тоді, коли ви готові прийняти дозу.



Випускні отвори для повітря розташовані з боків мундштука

Захисна кришка
Бокова камера в корпусі інгалятора для накопичення стрічки з фольги та її подальшого видалення.
Лічильник доз. Якщо зняти захисну кришку, можна побачити, скільки залишилося доз.

Перед застосуванням інгалятора:

• Відкрити прозору кришку бокової камери.

• Видалити стрічку з фольги з бокової камери, обережно відірвавши всю стрічку за допомогою зубців бокової камери, як показано нижче. Не слід тягти або смикати стрічку.

• Закрити кришку бокової камери та викинути використану стрічку.

Примітка: При застосуванні інгалятора у боковій камері поступово накопичується використана стрічка. Стрічки з фольги з чорними рисками не містять препарату. У міру застосування інгалятора у боковій камері накопичуються численні відрізки стрічки з фольги. У боковій камері інгалятора не повинно накопичуватись більше 3 відрізків стрічки з фольги, оскільки це може спричинити її забивання. Стрічку слід обережно відірвати (див. вище) та утилізувати.

Застосування інгалятора

Інгалятор слід тримати в руках, як показано на малюнках.

1. Відкрити

• Відвести захисну кришку вниз. Таким чином пристрій буде відкритий, і можна буде побачити мундштук.
• Перевірити, скільки залишилось доз, глянувши на лічильник.

2. Підготовка дози

• Підняти вгору білий важіль. Закрити бокову камеру.

Примітка: Застосовувати білий важіль можна лише тоді, коли пацієнт готовий прийняти дозу препарату. Не можна бавитися важелем, тому що при його посуванні відкриваються блістери і при цьому витрачається препарат.

• Відкрити: Білий важіль необхідно посунути від себе, наскільки це можливо, до клацання.

Завдяки цьому відкривається блістер із порошком і доза порошку готова для інгаляції. Це можна бачити на лічильнику доз.

• Закрити: Після цього білий важіль слід повернути у попереднє положення, до характерного клацання. Інгалятор готовий для використання.

Вдихання дози

• Зробити повільний глибокий видих, не підносячи інгалятор до губів. Не слід дихати безпосередньо в інгалятор, оскільки це може зіпсувати препарат.
• Інгалятор слід тримати горизонтально захисною кришкою вниз.
• Щільно охопити губами мундштук.

• Не блокуйте повітрозабірники

  
• Пацієнт має рівномірно і глибоко вдихати через інгалятор, а не через ніс.
• 
• Витягти інгалятор з рота та затримати дихання на 5–10 секунд: настільки, на скільки це можливо, щоб не відчувати дискомфорту.
• Після цього потрібно повільно видихнути, проте не в інгалятор.
• Закрити мундштук інгалятора захисною кришкою.
• Прополоскати рот водою, після чого воду слід виплюнути. Це допоможе уникнути розвитку грибкової інфекції у ротовій порожнині та охриплості.

Чищення

• За необхідності зовнішню частину інгалятора слід протерти чистою сухою серветкою.
• Не слід розбирати інгалятор для чищення або з будь-якою іншою метою.
• Не можна мити складові частини інгалятора водою або протирати вологими серветками, оскільки волога може зіпсувати препарат.
• Не слід вставляти шпильки або інші гострі предмети в мундштук або інші частини інгалятора, оскільки це може його пошкодити.

Невикористаний препарат або відходи необхідно знищити відповідно до місцевих стандартних процедур.

Немає інформації щодо передозування препаратом АероФлюСал Форспіро. Однак існують дані щодо передозування окремими компонентами препарату.

Симптомами, які можна очікувати при передозуванні сальметеролу, є тремор, головний біль, тахікардія, підвищення систолічного артеріального тиску. Оптимальними антидотами є кардіоселективні β-блокатори, які слід застосовувати з обережністю пацієнтам з бронхоспазмом в анамнезі. Якщо лікування препаратом АероФлюСал Форспіро необхідно припинити через передозування b₂-агоністом, що входить до складу препарату, слід призначити відповідну замісну стероїдну терапію. Додатково може виникнути гіпокаліємія, тому слід зважити на необхідність замісної терапії калієм.

Гостре передозування

Інгаляція флутиказону пропіонату у дозах, що перевищують рекомендовані, може спричиняти тимчасову супресію функції надниркових залоз. Це не потребує невідкладних заходів, оскільки функція надниркових залоз відновлюється через кілька днів, що можна перевірити визначенням кортизолу у плазмі крові.

Хронічне передозування

При хронічному передозуванні інгаляційного флутиказону пропіонату є ризик виникнення супресії функції надниркових залоз (див. розділ «Особливості застосування»).

Рекомендується проводити контроль резервної функції кори надниркових залоз. У випадку передозування флутиказону пропіонату при застосуванні препарату АероФлюСал Форспіро терапію можна продовжувати у відповідних дозах, що забезпечують контроль симптомів.

Повідомлялося про дуже рідкі гострі адреналові кризи, що траплялися головним чином у дітей, яким застосовували дози, що вище за рекомендовані протягом тривалого часу (декілька місяців або років). При цьому спостерігали гіпоглікемію, що пов'язана з сплутаністю свідомості та конвульсіями. До ситуацій, що потенційно можуть провокувати гострий адреналовий криз, належать травма, хірургічне втручання, інфекція та будь-яке швидке зниження дози інгаляційного флутиказону пропіонату.

Специфічного лікування передозування сальметеролу та флютиказону пропіонату немає, необхідно застосовувати підтримуючу терапію із контролем за станом пацієнта.

Оскільки препарат АероФлюСал Форспіро містить сальметерол і флутиказону пропіонат, тип та тяжкість побічних реакцій, пов'язаних із застосуванням цих компонентів окремо, характерні і для препарату АероФлюСал Форспіро. Одночасне застосування сальметеролу і флутиказону пропіонату не спричиняє додаткових побічних реакцій.

¹ Зафіксовані як «часті» у групі плацебо.

² Зафіксовані як «дуже часті» у групі плацебо.

³ Були зафіксовані протягом 3 років під час дослідження ХОЗЛ.

⁴ Див. розділ «Особливості застосування».

⁵ Див. розділ «Фармакологічні властивості».

Опис деяких побічних реакцій

Під час лікування бета-2-агоністами повідомлялось про фармакологічні побічні реакції, такі як тремор, прискорене серцебиття та головний біль, проте, зазвичай, вони мають транзиторний характер та минають при систематичному лікуванні.

Як і при застосуванні інших інгаляційних препаратів, може спостерігатись парадоксальний бронхоспазм із негайним збільшенням задишки та утрудненням дихання після інгаляції. Парадоксальний бронхоспазм реагує на лікування швидкодіючим бронходилататором. Парадоксальний бронхоспазм необхідно негайно знімати. Необхідно відразу ж припинити застосування комбінації сальметерол/флютиказону пропіонат, оцінити стан пацієнта та за необхідності призначити терапію іншими препаратами.

У деяких пацієнтів можуть розвиватись охриплість і кандидоз ротової порожнини та горла, та у деяких випадках — стравоходу внаслідок дії флутиказону пропіонату, що входить до складу препарату. Симптоми охриплості та кандидозу можна полегшити за допомогою полоскання ротової порожнини водою після застосування препарату. Прояви кандидозу можна лікувати за допомогою протигрибкових засобів для місцевого застосування, продовжуючи терапію сальметеролом/флутиказоном.

Діти

Можливі системні ефекти включають синдром Кушинга, кушингоїдні ознаки, пригнічення надниркових залоз та затримку росту. Також можливі неспокій, порушення сну та зміни поведінки, у тому числі гіперреактивність та дратівливість.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомляти про підозрювані побічні реакції після реєстрації медичних препаратів дуже важливо. Це дає можливість здійснювати контроль співвідношення користь/ризик лікарських засобів. Спеціалісти охорони здоров'я повинні повідомляти про підозрювані побічні реакції через національну систему фармаконагляду.

2 роки.

Зберігати при температурі не вище 25 ºС. Зберігати в недоступному для дітей місці.

60 попередньо відміряних доз порошку у блістері. По 1 блістеру у пластиковому інгаляційному засобі. 1 або 2 пластикових інгаляційних засоби в картонній коробці.

За рецептом.

Аерофарм ГмбХ/Aeropharm GmbH.

Франкоїс-Міттерранд-Аллеє 1, 07407 Рудольштадт, Німеччина/Francois-Mitterand-Allee 1, 07407 Rudolstadt, Germany.