Київ

АРГЕТТ ДУО (ARGETT DUO)

Ціни в Київ
від 148,00 грн
В 1036 аптеках
Знайти в аптеках
Характеристики
Форма випуску
Капсули тверді з модифікованим вивільненням
Умови продажу
За рецептом
Дозування
75 мг
Кількість штук в упаковці
20 шт.
Реєстрація
UA/12811/01/01 від 27.03.2018
Міжнародна назва
Diclofenacum (Диклофенак)
Аргетт Дуо інструкція із застосування
Склад

1 капсула містить 75 мг диклофенаку натрію (25 мг диклофенаку натрію в кишково-розчинній формі, 50 мг диклофенаку натрію у формі з пролонгованою дією);
допоміжні речовини: тальк, целюлоза мікрокристалічна, повідон K25, кремнію діоксид колоїдний безводний, пропіленгліколь, амонійно-метакрилатний сополімер (тип A), амонійно-метакрилатний сополімер (тип B), метакрилатний сополімер (тип A), триетилцитрат, желатин, індигокармін (E132 ), титану діоксид (E171), натрію лаурилсульфат, друкарська фарба (шелак, пропіленгліколь, титану діоксид (E171)).

Диклофенак - 75 мг

Фармакологічні властивості

фармакодинамика. Аргетт Дуо містить диклофенак натрію, нестероїдні сполуки, які мають виражену протизапальну, знеболювальну та жарознижувальну дію. Основним механізмом дії диклофенаку вважається гальмування біосинтезу простагландинів. Простагландини відіграють важливу роль у генезі запалення, болю і лихоманки.
In vitro диклофенак натрію в концентраціях, еквівалентних тим, що досягаються при лікуванні пацієнтів, не пригнічує біосинтез протеогліканів хрящової тканини.
Фармакокінетика. Після перорального прийому капсули з модифікованим вивільненням максимальний рівень в плазмі крові досягається в залежності від тривалості проходження через шлунок, в середньому - через 2-3 ч.
Зв’язування з білками плазми крові становить 99,7%, воно відбувається переважно з альбуміном (99,4%). Передбачуваний обсяг розподілу дорівнює 0,12-0,17 л/кг.
Диклофенак проникає в синовіальну рідину, де його Cmax досягається на 2-4 год пізніше, ніж у плазмі крові. Передбачуваний T½ із синовіальної рідини становить 3-6 год. Через 2 год після досягнення Cmax в плазмі крові концентрація диклофенаку в синовіальній рідині вища, ніж в плазмі крові, і її значення залишається вищим протягом 12 год.
Метаболізм диклофенаку здійснюється частково шляхом глюкуронізації незміненої молекули, але головним чином за допомогою одноразового і багаторазового метоксилювання, що призводить до утворення декількох фенольних метаболітів (3’-гідрокси-, 4’-гідрокси-, 5’-гідрокси-, 4‘,5 дігідроксі- і 3’-гідрокси-4’-метоксидиклофенаку), більшість з яких перетворюється в глюкуронідні кон’югати. Два з цих фенольних метаболітів біологічно активні, але в значно меншому ступені, ніж диклофенак.
Загальний системний плазмовий кліренс диклофенаку становить 263±56 мл/хв. Кінцевий T½ - 1-2 ч. T½ 4 метаболітів, включаючи два фармакологічно активних, також нетривалий - 1-3 год. Один із метаболітів, 3’-гідрокси-4’-метоксидиклофенак, має більш тривалий T½, однак цей метаболіт повністю неактивний.
Близько 60% дози препарату виводиться з сечею у вигляді кон’югатів незміненої активної речовини, а також у вигляді метаболітів, більшість з яких представляють собою глюкуронові кон’югати. У незміненому вигляді виводиться менше 1% диклофенаку. Решту доз препарату виводяться у вигляді метаболітів з жовчю, з калом.
Фармакокінетика в окремих групах хворих. У пацієнтів з порушенням функції нирок при застосуванні Аргетт Дуо в звичайних разових дозах накопичення диклофенаку не спостерігалось. У тому випадку, коли кліренс креатиніну становить <10 мл/хв, розрахункові рівноважні концентрації гідроксиметаболітів диклофенаку приблизно в 4 рази вище, ніж у здорових добровольців. Однак в кінцевому результаті метаболіти виводяться з жовчю.
У хворих на хронічний гепатит або компенсований цироз печінки показники фармакокінетики диклофенаку аналогічні таким у пацієнтів без захворювань печінки.

Показання

симптоматичне лікування болю і запалення при:
- ревматоїдному артриті, анкілозуючому спондиліті, остеоартрозі, спондилоартриті, больовому синдромі різної локалізації, позасуглобовий ревматизм;
- набряку з больовим синдромом або посттравматичному запаленні.

Застосування

препарат Аргетт Дуо застосовують для лікування дорослих пацієнтів, починаючи з добової дози 75-150 мг в залежності від вираженості симптомів. При різко виражених симптомах, а також при тривалій терапії достатньо дози 75 мг/добу. При необхідності впливати на нічну біль або ранкову скутість препарат слід приймати перед сном. Добова доза не повинна перевищувати 150 мг.
Препарат слід застосовувати в мінімальних ефективних дозах протягом мінімального періоду часу, враховуючи завдання лікування у кожного окремого пацієнта.
Аргетт Дуо приймають не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини під час їжі.
Пацієнти похилого віку. Спеціальної корекція дози не потрібна, але препарат слід застосовувати з обережністю.
Порушення функції нирок. Пацієнтам з порушенням функції нирок від легкого до середнього ступеня тяжкості зниження дози не потрібно.
Порушення функції печінки. Пацієнтам з порушенням функції печінки легкого і середнього ступеня тяжкості зниження дози не потрібно.

Протипоказання

підвищена чутливість до диклофенаку, сої, арахісу або інших компонентів препарату; виразка шлунка або кишечника, гастроінтестинальна кровотеча або перфорація; пацієнтам, у яких у відповідь на прийом ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів виникають напади бронхіальної астми, кропив’янка або гострий риніт; III триместр вагітності; проктит, гемороїдальні симптоми, ректальні кровотеча або інше активне кровотеча; тяжке порушення функції печінки або нирок; тяжке порушення функції серця; нез’ясовані порушення гемопоезу; застійна серцева недостатність (NYHA II-IV); ІХС у пацієнтів зі стенокардією, перенесений інфаркт міокарда; цереброваскулярні захворювання у пацієнтів, які перенесли інсульт або мають епізоди транзиторних ішемічних атак; захворювання периферичних артерій; лікування періопераційного болю при аортокоронарному шунтуванні (або використанні апарату штучного кровообігу).

Побічна дія

для оцінки побічних реакцій застосовують такі категорії: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, <1/10); рідко (від ≥1/1000, <1/100); поодинокі випадки (від ≥1/10 000, <1/1000); дуже рідко (<1/10 000); частота невідома (неможливо оцінити за наявними даними).
Дані клінічних досліджень і епідеміологічні дані свідчать про підвищений ризик тромботичних ускладнень (наприклад інфаркт міокарда або інсульт), пов’язаному із застосуванням диклофенаку, зокрема у високих терапевтичних дозах (150 мг/добу) і при тривалому застосуванні.
З боку травної системи: часто - біль в епігастральній ділянці, нудота, блювання, діарея, спазми в животі, диспепсія, здуття живота, анорексія; нечасто - шлунково-кишкова кровотеча (криваве блювання, мелена, діарея з домішкою крові), виразки шлунка і кишечника, наявністю або відсутністю кровотечею або перфорацією; поодинокі - стоматит, глосит, ураження слизової оболонки стравоходу, спайки в кишечнику, геморагічний коліт, загострення неспецифічного виразкового коліту або хвороби Крона, запори, панкреатит.
З боку центральної нервової системи: часто - головний біль, запаморочення, виражене запаморочення; нечасто - сонливість; поодинокі - порушення чутливості, включаючи парестезії, розлади пам’яті, дезорієнтація, безсоння, дратівливість, судоми, депресія, відчуття тривоги, нічні кошмари, тремор, психотичні реакції, асептичний менінгіт.
З боку органів чуття: поодинокі - порушення зору (помутніння зору, диплопія), порушення слуху, шум у вухах, порушення смакових відчуттів.
З боку шкіри та її похідних: часто-шкірний висип; нечасто - кропив’янка; поодинокі - висипання у вигляді бульбашок, екзема, мультиформна еритема, синдром Стівенса - Джонсона, синдром Лайєлла (гострий токсичний епідермальний некроліз), еритродермія (ексфоліативний дерматит), алопеція, фоточутливі реакції; пурпура, в тому числі алергічна.
З боку нирок: часто - набряки; поодинокі - гостра ниркова недостатність, гематурія, протеїнурія, інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром, папілярний некроз.
З боку печінки: часто - підвищення рівня амінотрансфераз у плазмі крові; нечасто - гепатит, що супроводжується або не супроводжується жовтяницею; поодинокі - блискавичний гепатит.
З боку системи кровотворення: поодинокі - тромбоцитопенія, лейкопенія, гемолітична анемія, апластична анемія, агранулоцитоз.
Реакції гіперчутливості: нечасто - БА; системні анафілактичні/анафілактоїдні реакції, включаючи гіпотензію; поодинокі - васкуліт, пневмоніт.
З боку серцево-судинної системи: поодинокі - відчуття серцебиття, біль у грудях, артеріальна гіпертензія, застійна серцева недостатність.

Особливості застосування

оскільки вивільнення діючої речовини з препарату Аргетт Дуо настає з затримкою, ця лікарська форма не є оптимальною, коли необхідно отримати швидкий знеболюючий або протизапальний ефект.
Пацієнти похилого віку. При застосуванні НПЗП у пацієнтів похилого віку побічні ефекти виникають частіше, особливо шлунково-кишкова кровотеча і перфорація, які іноді можуть бути летальними.
Вплив на шлунково-кишковий тракт. Слід уникати застосування диклофенаку натрію в поєднанні з іншими НПЗП, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2. Виразність небажаних ефектів можна зменшити, приймаючи мінімальну ефективну дозу протягом найкоротшого періоду, необхідного для контролю симптомів.
Шлунково-кишкова кровотеча, виразки і перфорації. При застосуванні всіх НПЗП повідомлялося про шлунково-кишкові кровотечі, виразках або перфораціях, іноді летальних. Їх поява на будь-якому етапі лікування супроводжувалося або не супроводжувалось попередніми попереджуючими симптомами або наявністю серйозних шлунково-кишкових явищ в анамнезі.
Пацієнти з наявністю в анамнезі шлунково-кишкової токсичності, особливо особи літнього віку, повинні повідомляти про будь-які незвичні абдомінальні симптоми (перш за все про шлунково-кишкових кровотечах).
Рекомендується дотримуватися обережності пацієнтам, які одночасно приймають лікарські засоби, що підвищують ризик виразок або кровотеч, такі як пероральні ГКС, антикоагулянти, наприклад варфарин, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну або інгібітори агрегації тромбоцитів, такі як ацетилсаліцилова кислота.
При виникненні шлунково-кишкової кровотечі або виразки у пацієнтів, що приймають диклофенак, лікування слід відмінити.
НПЗП слід призначати з обережністю пацієнтам з шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі (виразковий коліт, хвороба Крона), оскільки їх стан може погіршитися.
Серцево-судинні та цереброваскулярні ефекти. Пацієнтам з артеріальною гіпертензією та/або застійною серцевою недостатністю від легкого до середнього ступеня тяжкості в анамнезі необхідно проводити відповідний моніторинг та консультації, оскільки є повідомлення про затримку рідини та набряках, які асоціюються з терапією НПЗП.
Пацієнтів з неконтрольованою артеріальною гіпертензією, серцевою недостатністю, ІХС, закупоркою периферичних артерій та/або цереброваскулярними захворюваннями слід лікувати диклофенаком тільки після ретельного обстеження. Таке ж обстеження необхідно проводити перед початком тривалої терапії пацієнтів з факторами ризику серцево-судинних явищ (таких як АГ, гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння).
Шкірні реакції. При застосуванні НПЗП дуже рідко повідомлялося про серйозні шкірні реакції, причому деякі з них були летальними, включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса - Джонсона і токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла). Найвищий ризик таких реакцій може бути на початку лікування, оскільки в більшості випадків ці реакції виникали в перший місяць лікування. Препарат слід відмінити при появі перших ознак висипу на шкірі, уражень слизової оболонки або інших ознак реакції підвищеної чутливості.
Вплив на печінку. Слід обов’язково дотримуватися обережності перед початком лікування пацієнтів з порушенням функції печінки, оскільки їх стан може погіршитися при лікуванні диклофенаком. При тривалому застосуванні препарату необхідно регулярно контролювати функцію печінки. При виявленні клінічних ознак захворювання печінки Аргетт Дуо необхідно негайно скасувати.
Інші особливості. Препарат слід застосовувати тільки після ретельної оцінки співвідношення ризик/користь при вродженому порушенні метаболізму порфірину (наприклад, гостра інтермітуюча порфірія), а також при системному червоному вовчаку або змішаному захворюванні сполучної тканини.
Особливо ретельний медичний контроль необхідний у таких випадках: порушення функції нирок; порушення функції печінки; безпосередньо після значних хірургічних втручань; сінна лихоманка, носові поліпи або хронічне обструктивне захворювання легень, оскільки існує ризик виникнення алергічних реакцій. Вони можуть проявлятися як напади бронхіальної астми (анальгетична астма), набряк Квінке, кропив’янка; алергічні реакції на інші речовини, оскільки існує підвищений ризик виникнення реакцій підвищеної чутливості і при застосуванні Аргетт Дуо.
Дуже рідко відзначають важкі реакції гіперчутливості (наприклад анафілактичний шок). При появі перших ознак реакції підвищеної чутливості після прийому Аргетт Дуо його застосування слід припинити. Медичний персонал повинен почати проведення необхідних медичних процедур відповідно до симптомами.
Диклофенак може тимчасово пригнічувати агрегацію тромбоцитів. Тому пацієнти з порушенням згортання крові повинні перебувати під ретельним наглядом.
Як і у випадку з іншими НПЗП, фармакодинамічні властивості диклофенаку можуть маскувати ознаки і симптоми інфекції.
Тому пацієнту рекомендується негайно звернутися до лікаря при появі або посиленні ознак інфекції під час застосування Аргетт Дуо. Необхідно перевірити доцільність застосування терапії антибіотиками.
При тривалому застосуванні препарату необхідно регулярно контролювати функцію нирок і показники формули крові.
Застосування анальгетиків, особливо при поєднанні декількох знеболюючих діючих речовин, може призвести до ураження нирок з ризиком виникнення ниркової недостатності (анальгетическая нефропатія).
Застосування НПЗП одночасно з алкоголем може потенціювати небажані ефекти, викликані діючою речовиною, особливо впливають на шлунково-кишкового тракту або центральної нервової системи.
Призначати диклофенак пацієнтам зі значними факторами ризику кардіоваскулярних явищ (наприклад гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння) можна тільки після ретельної клінічної оцінки. Оскільки кардіоваскулярні ризики диклофенаку можуть зростати з підвищенням дози і тривалості лікування, його необхідно застосовувати якомога коротший період і в мінімальній ефективній дозі. Слід періодично переглядати потреби пацієнта в застосуванні диклофенаку для полегшення симптомів і оцінювати відповідь на терапію. З обережністю застосовувати у пацієнтів у віці старше 65 років.
Застосування в період вагітності та годування груддю. У I-II триместр вагітності можливе застосування препарату з урахуванням співвідношення ризик/користь. У III триместрі вагітності застосування Аргетт Дуо протипоказано.
Препарат протипоказаний в період годування груддю. Може негативно впливати на жіночу фертильність, тому не рекомендується призначати препарат жінкам, які планують завагітніти. У жінок, які мають проблеми із зачаттям або проходять дослідження з приводу безпліддя, слід розглянути доцільність відміни Аргетт Дуо.
Діти. Чи не застосовують.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або роботі з іншими механізмами. На період лікування слід утримуватися від керування транспортними засобами або роботи з механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

НПЗП, включаючи саліцилати. Через синергічний ефект одночасне застосування декількох НПЗП може підвищити ризик шлунково-кишкових виразок і кровотеч. Тому не рекомендується одночасно застосовувати диклофенак і інші нестероїдні протизапальні засоби.
Дигоксин, фенітоїн, літій. Одночасне застосування диклофенаку і дигоксину, фенітоїну або літію може підвищити концентрацію цих лікарських засобів в крові. Необхідно проводити моніторинг рівня літію в плазмі крові. Рекомендується проводити моніторинг рівнів дигоксину і фенітоїну у плазмі крові.
Діуретики, інгібітори АПФ і антагоністи ангіотензину II. НПЗП можуть послабити ефект діуретиків та антигіпертензивних засобів. У пацієнтів з порушенням функції нирок (наприклад, пацієнти з зневодненням або особи похилого віку з порушенням функції нирок) застосування інгібіторів АПФ або антагоністів ангіотензину II одночасно з лікарським засобом, ингибирующим ЦОГ, може ще більше погіршити функцію нирок або привести до гострої ниркової недостатності, яка зазвичай є оборотною. Тому подібні комбінації слід призначати з обережністю, особливо у пацієнтів похилого віку. Пацієнтам слід порадити вживати достатню кількість рідини. Після початку комбінованої терапії необхідно регулярно контролювати показники функції нирок.
Застосування Аргетт Дуо одночасно з калійзберігаючими діуретиками може призвести до гіперкаліємії. При одночасному застосуванні таких лікарських засобів слід контролювати рівень калію.
ГКС. Підвищений ризик шлунково-кишкових виразок або кровотеч.
Інгібітори агрегації тромбоцитів, такі як ацетилсаліцилова кислота, і селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну. Підвищений ризик шлунково-кишкової кровотечі.
Метотрексат. Застосування діколфенака протягом менш ніж 24 год до або після прийому метотрексату може підвищити концентрацію метотрексату в крові і посилити його токсичний ефект.
Циклоспорин. НПЗП (такі як диклофенак натрію) можуть підвищити нефротоксичність циклоспорину.
Антикоагулянти. НПЗП можуть посилювати ефект антикоагулянтів, таких як варфарин.
Пробенецид та сульфінпіразон. Лікарські засоби, що містять пробенецид або сульфінпіразон, можуть затримувати виведення диклофенаку.

Передозування

типової клінічної картини, характерної для передозування диклофенаку, не існує. Передозування може супроводжуватися такими симптомами, як блювота, шлунково-кишкові кровотечі, діарея, запаморочення, дзвін у вухах або судоми.
У разі вираженого отруєння можливий розвиток гострої ниркової недостатності та ураження печінки.
Лікування. Лікування гострого отруєння НПЗП полягає у застосуванні підтримуючої і симптоматичної терапії. Підтримуюче та симптоматичне лікування показане при таких ускладненнях, як артеріальна гіпотензія, ниркова недостатність, судоми, порушення з боку шлунково-кишкового тракту і пригнічення дихання. Малоймовірно, що форсований діурез, гемодіаліз або гемоперфузія виявляться ефективними для виведення НПЗП, оскільки активні речовини цих препаратів значною мірою зв’язуються з білками плазми крові і піддаються інтенсивному метаболізму.

Умови зберігання

при температурі не вище 25 °C. Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від вологи.