Галара (Galara) (326579) - інструкція із застосування ATC-класифікація

ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ:

фармакодинаміка. Діюча речовина прегабалін є аналогом гамма-аміномасляної кислоти ((S)-3-(амінометил)-5-метилгексанова кислота).
Механізм дії. Прегабалін зв’язується з допоміжною субодиницею (α₂-δ-білок) потенціалзалежних кальцієвих каналів у ЦНС.
Клінічна ефективність і безпека

Нейропатичний біль. Під час досліджень було продемонстровано ефективність прегабаліну для лікування діабетичної нейропатії, постгерпетичної невралгії та ураження спинного мозку. Його ефективність при інших видах нейропатичного болю не вивчали.
Прегабалін вивчали у процесі 10 контрольованих клінічних досліджень тривалістю до 13 тиж з режимом дозування прегабаліну 2 рази на добу та в процесі досліджень тривалістю до 8 тиж з режимом дозування 3 рази на добу. Загалом профілі безпеки й ефективності для режимів дозування 2 рази на добу й 3 рази на добу були подібними.
У процесі клінічних досліджень тривалістю до 12 тиж, в яких лікарський засіб застосовували для лікування нейропатичного болю, зменшення болю периферичного та центрального походження спостерігалося після першого тижня та зберігалося протягом усього періоду лікування.
У процесі контрольованих клінічних досліджень периферичного нейропатичного болю у 35% пацієнтів, які застосовували прегабалін, та у 18% пацієнтів, які отримували плацебо, спостерігалося покращання на 50% за шкалою оцінки болю. Серед пацієнтів, у яких не виникала сонливість, таке покращання спостерігалося у 33% пацієнтів, які застосовували прегабалін, та у 18% пацієнтів із групи плацебо. Серед пацієнтів, у яких виникала сонливість, частка пацієнтів, які відповіли на терапію, становила 48% у групі прегабаліну та 16% у групі плацебо.
У процесі контрольованого клінічного дослідження нейропатичного болю центрального походження у 22% пацієнтів, які застосовували прегабалін, та у 7% пацієнтів, які отримували плацебо, спостерігалося покращання на 50% за шкалою оцінки болю.
Епілепсія. Додаткове лікування. Прегабалін вивчали у процесі 3 контрольованих клінічних досліджень тривалістю 12 тижнів з режимом дозування 2 рази на добу або 3 рази на добу. Загалом профілі безпеки й ефективності для режимів дозування 2 рази на добу й 3 рази на добу були подібними.
Зменшення частоти судомних нападів спостерігалося вже на першому тижні.
Діти. Ефективність та безпека застосування прегабаліну як допоміжного засобу при епілепсії для дітей віком до 12 років та для підлітків не встановлені. Побічні реакції, що спостерігалися в дослідженні з вивчення фармакокінетики та переносимості, до якого були включені пацієнти віком від 3 міс до 16 років (n=65) з парціальними судомними нападами, були подібні до побічних реакцій у дорослих. Результати 12-тижневого плацебо-контрольованого дослідження за участю 295 дітей віком від 4 до 16 років та 14-денного плацебо-контрольованого дослідження за участю 175 дітей віком від 1 міс до менше 4 років, метою яких була оцінка ефективності та безпеки прегабаліну як додаткової терапії парціальних судомних нападів, та двох відкритих досліджень безпеки тривалістю 1 рік за участю 54 та 431 дитини відповідно віком від 3 міс до 16 років з епілепсією вказують на те, що такі побічні реакції як пірексія та інфекції верхніх дихальних шляхів у дітей спостерігаються частіше, ніж у дорослих пацієнтів з епілепсією (див. Фармакокінетика, ЗАСТОСУВАННЯ та ПОБІЧНА ДІЯ).
У 12-тижневому плацебо-контрольованому дослідженні дітям (віком від 4 до 16 років) призначали прегабалін по 2,5 мг/кг/добу (максимум 150 мг на добу), прегабалін по 10 мг/кг/добу (максимум 600 мг на добу) або плацебо. Принаймні зменшення парціальних судомних нападів на 50%, порівняно з вихідним рівнем, спостерігалося у 40,6% пацієнтів, які застосовували прегабалін у дозі 10 мг/кг на добу (р=0,0068 порівняно з плацебо), 29,1% пацієнтів, які застосовували прегабалін у дозі 2,5 мг/кг/добу (р=0,2600 порівняно з плацебо), та 22,6% тих, хто отримував плацебо.
У 14-денному плацебо-контрольованому дослідженні дітям (віком від 1 міс до менше 4 років) призначали прегабалін 7 мг/кг/добу, прегабалін 14 мг/кг/добу або плацебо. Медіанна добова частота судом на вихідному рівні та на заключному візиті становила відповідно 4,7 і 3,8 для прегабаліну в дозі 7 мг/кг/добу, 5,4 та 1,4 для прегабаліну в дозі 14 мг/кг/добу та 2,9 і 2,3 для плацебо. Прегабалін у дозі 14 мг/кг/добу значно зменшував логарифмічно перетворену частоту парціальних судомних нападів порівняно з плацебо (p=0,0223); прегабалін у дозі 7 мг/кг/добу не продемонстрував покращення порівняно з плацебо.
У 12-тижневому плацебо-контрольованому дослідженні пацієнтів із первинними генералізованими тоніко-клонічними нападами 219 пацієнтам віком від 5 до 65 років (з них 66 осіб віком від 5 до 16 років) було призначено прегабалін у дозі 5 мг/кг/добу (максимум 300 мг на добу) або 10 мг/кг/добу (максимум 600 мг на добу) чи плацебо як допоміжну терапію. Зменшення частоти первинних генералізованих тоніко-клонічних нападів принаймні на 50% спостерігалося у 41,3%, 38,9% та 41,7% пацієнтів, які застосовували прегабалін у дозі 5 мг/кг/добу, прегабалін у дозі 10 мг/кг/добу та плацебо відповідно.
Монотерапія (у пацієнтів з уперше діагностованим захворюванням). Прегабалін вивчали у процесі 1 контрольованого клінічного дослідження тривалістю 56 тиж з режимом дозування 2 рази на добу. При застосуванні прегабаліну не було досягнуто однакового рівня ефективності порівняно зі застосуванням ламотриджину, згідно з оцінкою через 6 міс за кінцевою точкою — відсутністю судомних нападів. Прегабалін і ламотриджин були однаково безпечними та добре переносилися.
Генералізований тривожний розлад. Прегабалін вивчали у процесі 6 контрольованих досліджень тривалістю 4–6 тиж, одного дослідження тривалістю 8 тиж за участю пацієнтів літнього віку та одного тривалого дослідження профілактики рецидиву з подвійно сліпою фазою профілактики рецидиву тривалістю 6 міс.
Зменшення симптомів генералізованого тривожного розладу відповідно до шкали Гамільтона для оцінки тривожності (HAM-A) спостерігалося вже на тижні 1.
У процесі контрольованих клінічних досліджень (тривалістю 4–8 тиж) у 52% пацієнтів, які застосовували прегабалін, та у 38% пацієнтів із групи плацебо спостерігалося покращання не менше ніж на 50% за загальною кількістю балів за шкалою HAM-A від вихідного рівня до кінцевої точки.
Під час контрольованих досліджень нечіткість зору частіше спостерігалася у пацієнтів, які застосовували прегабалін, ніж у пацієнтів, які отримували плацебо. У більшості випадків це явище зникало при продовженні терапії. Офтальмологічне обстеження (включаючи перевірку гостроти зору, формальну перевірку поля зору та дослідження очного дна при розширеній зіниці) у рамках контрольованих клінічних досліджень виконувалося у понад 3600 пацієнтів. Серед цих пацієнтів гострота зору погіршилася у 6,5% пацієнтів у групі прегабаліну та у 4,8% пацієнтів у групі плацебо. Зміни поля зору виявлено у 12,4% пацієнтів, які застосовували прегабалін, та у 11,7% пацієнтів із групи плацебо. Зміни очного дна виявлені у 1,7% пацієнтів, які застосовували прегабалін, та у 2,1% пацієнтів у групі плацебо.
Фіброміалгія. Ефективність прегабаліну була встановлена у одному 14-тижневому подвійно сліпому плацебо-контрольованому мультицентровому дослідженні (F1) та в одному 6-тижневому рандомізованому дослідженні відміни (F2). У ці дослідження залучалися пацієнти з діагнозом «фіброміалгія» на основі критеріїв Американської колегії ревматологів (поширений біль протягом 3 міс в анамнезі та біль, наявний в 11 чи більше з 18 специфічних больових точок). Дослідження продемонстрували зниження вираженості болю за візуальною аналоговою шкалою. Покращення додатково було продемонстровано за загальною оцінкою пацієнта та за опитуванням щодо впливу фіброміалгії.
Діти. Було проведено плацебо-контрольоване дослідження тривалістю 15 тиж за участю 107 дітей віком 12–17 років з фіброміалгією, які застосовували прегабалін у дозі 75–450 мг на добу. За результатами оцінки первинної кінцевої точки ефективності (зміна загальної інтенсивності болю від базового рівня до тижня 15; розраховано за допомогою 11-бальної шкали оцінювання) було продемонстровано чисельно більше покращення стану пацієнтів, які застосовували прегабалін, порівняно з пацієнтами, які приймали плацебо, але це покращення не досягло статистичної значущості. Найчастішими побічними реакціями, які спостерігалися у клінічних дослідженнях, були запаморочення, нудота, головний біль, збільшення маси тіла та стомлюваність. Загальний профіль безпеки у підлітків був подібним до такого у дорослих із фіброміалгією.
Фармакокінетика. Фармакокінетичні показники прегабаліну в рівноважному стані подібні у здорових добровольців, пацієнтів з епілепсією, які застосовують протиепілептичні препарати, і пацієнтів із хронічним болем.
Абсорбція. Прегабалін швидко всмоктується при пероральному введенні натще та досягає C_max у плазмі крові протягом 1 год після разового та багаторазового застосування. Розрахована біодоступність прегабаліну при пероральному застосуванні становить ≥90% та не залежить від дози. При багатократному застосуванні рівноважний стан досягається через 24–48 год. Швидкість всмоктування прегабаліну знижується при одночасному прийомі з їжею, у результаті чого C_max зменшується приблизно на 25–30%, а час досягнення максимальної концентрації (t_max) подовжується приблизно до 2,5 год. Однак застосування прегабаліну одночасно з їжею не мало клінічно значущого впливу на ступінь його абсорбції.
Розподіл. У процесі доклінічних досліджень було показано, що прегабалін проникає крізь ГЕБ у мишей, щурів і мавп. Встановлено, що прегабалін проникає крізь плаценту у щурів і виділяється в молоко щурів у період лактації. У людини об’єм розподілу прегабаліну після перорального застосування становить близько 0,56 л/кг. Прегабалін не зв’язується з білками плазми крові.
Метаболізм. У людини прегабалін зазнає незначного метаболізму. Після введення дози радіоактивно міченого прегабаліну приблизно 98% радіоактивності виводиться з сечею у вигляді незміненого прегабаліну. Частка N-метильованої похідної прегабаліну — основного метаболіту прегабаліну, що визначався у сечі, становила 0,9% введеної дози. Під час доклінічних досліджень не відбувалося рацемізації S-енантіомера прегабаліну в R-енантіомер.
Виведення. Прегабалін виводиться із системного кровообігу в незміненому вигляді, переважно нирками. Середній T_½ прегабаліну дорівнює 6,3 год. Плазмовий та нирковий кліренс прегабаліну прямо пропорційні кліренсу креатиніну (див. Фармакокінетика. Ниркова недостатність). Пацієнтам з порушенням функції нирок або яким проводять гемодіаліз, необхідно коригувати дозу прегабаліну (див. ЗАСТОСУВАННЯ, таблиця).
Лінійність/нелінійність. Фармакокінетика прегабаліну є лінійною для всього рекомендованого діапазону доз. Варіабельність фармакокінетики прегабаліну серед пацієнтів є низькою (<20%). Фармакокінетика при багатократному застосуванні є передбачуваною на підставі даних, отриманих при одноразовому застосуванні дози. Таким чином, немає потреби у плановому контролі концентрацій прегабаліну в плазмі крові.
Фармакокінетика в окремих групах пацієнтів

Стать. Результати клінічних досліджень свідчать про відсутність клінічно значущого впливу статі на концентрації прегабаліну в плазмі крові.
Пацієнти з нирковою недостатністю. Кліренс прегабаліну прямо пропорційний кліренсу креатиніну. Крім того, прегабалін ефективно видаляється з плазми крові при гемодіалізі (після 4 год гемодіалізу концентрації прегабаліну в плазмі крові знижуються приблизно на 50%). Оскільки прегабалін виводиться в основному нирками, пацієнтам з нирковою недостатністю необхідно знижувати його дозу, а після гемодіалізу застосовувати додаткову дозу (див. ЗАСТОСУВАННЯ, таблиця).
Пацієнти з печінковою недостатністю. Спеціальні фармакокінетичні дослідження за участю пацієнтів з печінковою недостатністю не проводилися. Оскільки прегабалін не зазнає значного метаболізму та виводиться переважно у незміненому вигляді із сечею, то малоймовірно, щоб порушення функції печінки мало значущий вплив на концентрацію прегабаліну в плазмі крові.
Діти. Фармакокінетику прегабаліну оцінювали за участю дітей з епілепсією (вікові групи: від 1 до 23 міс, від 2 до 6 років, від 7 до 11 років і від 12 до 16 років) при застосуванні доз 2,5 мг/кг/добу, 5 мг/кг/добу, 10 мг/кг/добу та 15 мг/кг/добу у процесі дослідження фармакокінетики та переносимості.
Після перорального застосування прегабаліну дітям натще T_max в плазмі крові був у цілому аналогічним у всіх вікових групах і становив від 0,5 год до 2 год після прийому.
Значення C_max і AUC прегабаліну зростали лінійно з підвищенням дози в кожній віковій групі. У дітей з масою тіла до 30 кг значення AUC були нижчими на 30%, що обумовлено збільшенням на 43% кліренсу, скоригованого за масою тіла, у цих пацієнтів порівняно з пацієнтами з масою тіла ≥30 кг.
Кінцевий Т_½ прегабаліну становив у середньому приблизно 3–4 год у дітей віком до 6 років та 4–6 год у дітей віком від 7 років.
У процесі популяційного фармакокінетичного аналізу було показано, що кліренс креатиніну був значущою коваріатою для кліренсу перорального прегабаліну, а маса тіла була значущою коваріатою для уявного об’єму розподілу перорального прегабаліну, і цей зв’язок був аналогічним у дітей і дорослих пацієнтів.
Фармакокінетику прегабаліну у пацієнтів віком до 3 міс не вивчали (див. Фармакодинаміка, ЗАСТОСУВАННЯ та ПОБІЧНА ДІЯ).
Пацієнти літнього віку. Кліренс прегабаліну має тенденцію до зменшення з віком. Таке зменшення кліренсу прегабаліну при його застосуванні перорально узгоджується зі зменшенням кліренсу креатиніну, пов’язаним зі збільшенням віку. Пацієнтам із порушеннями функції нирок, пов’язаними з віком, може бути потрібне зниження дози прегабаліну (див. ЗАСТОСУВАННЯ, таблиця).
Жінки, які годують грудьми. Фармакокінетику прегабаліну при його застосуванні у дозі 150 мг кожні 12 год (добова доза 300 мг) оцінювали у 10 жінок, які годували грудьми, щонайменше через 12 тиж після пологів. Годування грудьми не впливало або мало незначний вплив на фармакокінетику прегабаліну. Прегабалін потрапляв у грудне молоко, при цьому його середні концентрації в рівноважному стані становили приблизно 76% концентрацій у плазмі крові матері. Розрахована доза, яку отримує немовля з грудним молоком (при середньому споживанні молока 150 мл/кг/добу) від жінки, яка приймає прегабалін у дозі 300 мг на добу або у максимальній дозі 600 мг на добу, становить 0,31 або 0,62 мг/кг/добу відповідно. Ці розраховані дози становлять приблизно 7% загальної добової дози матері в перерахуванні на мг/кг.

ПОКАЗАННЯ:

нейропатичний біль. Лікарський засіб показаний для лікування нейропатичного болю периферичного або центрального походження у дорослих.
Епілепсія. Лікарський засіб показаний дорослим як додаткове лікування при парціальних судомних нападах із вторинною генералізацією або без такої.
Генералізований тривожний розлад. Лікарський засіб показаний для лікування генералізованого тривожного розладу у дорослих.
Фіброміалгія.

ЗАСТОСУВАННЯ:

спосіб застосування. Лікарський засіб призначений для перорального застосування. Капсули слід приймати незалежно від вживання їжі.
Дозування. Дози можуть змінюватися в межах 150–600 мг/добу. Дозу розділяють на 2 або 3 прийоми.
Нейропатичний біль. Терапію прегабаліном можна розпочати з дози 150 мг/добу, розділеної на 2 або 3 прийоми. Залежно від індивідуальної відповіді та переносимості прегабаліну пацієнтом дозу можна підвищити до 300 мг/добу через 3–7 днів, а за потреби — до максимальної дози 600 мг/добу ще через 7 днів.
Епілепсія. Терапію прегабаліном можна розпочати з дози 150 мг/добу, розділеної на 2 або 3 прийоми. Залежно від індивідуальної відповіді та переносимості препарату пацієнтом дозу можна підвищити до 300 мг/добу після першого тижня лікування. Ще через 1 тиж дозу можна підвищити до максимальної — 600 мг/добу.
Генералізований тривожний розлад. Доза, яку розділяють на 2 або 3 прийоми, може змінюватися в межах 150–600 мг/добу. Періодично слід переглядати необхідність продовження терапії.
Терапію прегабаліном можна розпочати з дози 150 мг/добу. Залежно від індивідуальної відповіді та переносимості препарату пацієнтом дозу можна підвищити до 300 мг/добу після першого тижня лікування. Після ще 1 тиж прийому дозу можна підвищити до 450 мг/добу. Ще через 1 тиж дозу можна підвищити до максимальної — 600 мг/добу.
Фіброміалгія. Рекомендована доза для лікування фіброміалгії становить 300–450 мг/добу. Лікування слід розпочинати зі застосування дози 75 мг 2 рази на добу (150 мг/добу). Залежно від ефективності та переносимості дозу можна підвищувати до 150 мг 2 рази на добу (300 мг/добу) протягом 1 тиж. Пацієнтам, для яких дозування 300 мг/добу недостатньо ефективне, дозу можна підвищити до 225 мг 2 рази на добу (450 мг/добу). Хоча існує дослідження застосування дози 600 мг/добу, доказів того, що застосування цієї дози буде мати додаткову перевагу, немає; також така доза мала гіршу переносимість. Беручи до уваги дозозалежні побічні реакції, застосування доз вище 450 мг/добу не рекомендується.
Припинення лікування прегабаліном. Відповідно до діючої клінічної практики, припиняти терапію прегабаліном рекомендується поступово, протягом щонайменше 1 тиж незалежно від показань (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ та ПОБІЧНА ДІЯ).
Пацієнти з порушеннями функції нирок. Прегабалін виводиться з системного кровотоку у незміненому вигляді, переважно нирками. Оскільки кліренс прегабаліну прямо пропорційний кліренсу креатиніну (див. Фармакокінетика), зниження дози пацієнтам з порушеною функцією нирок слід проводити індивідуально, як зазначено в табл. 1, відповідно до кліренсу креатиніну (CL_cr), визначеного за формулою:

Прегабалін ефективно видаляється з плазми крові за допомогою гемодіалізу (50% препарату протягом 4 год). Для пацієнтів на гемодіалізі добову дозу прегабаліну слід підбирати відповідно до функції нирок. Крім добової дози, одразу після кожної 4-годинної процедури гемодіалізу необхідно застосовувати додаткову дозу препарату (див. табл. 1).
Таблиця 1. Корекція дози прегабаліну відповідно до функції нирок

*Загальну добову дозу (мг/добу) слід розділити на кількість прийомів відповідно до режиму дозування, щоб отримати дозу для однократного прийому мг/дозу.
⁺Додаткова доза – це додаткова однократна доза.
Пацієнти з печінковою недостатністю. Для пацієнтів із порушеннями функції печінки необхідності в корекції дози немає (див. Фармакокінетика).
Застосування у пацієнтів літнього віку. Для пацієнтів літнього віку через порушення функції нирок може бути потрібним зниження дози прегабаліну (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Діти. Безпека та ефективність застосування препарату Галара у дітей (віком до 18 років) не встановлені. Доступна дотепер інформація наведена в розділах ПОБІЧНА ДІЯ, Фармакодинаміка і Фармакокінетика, однак, спираючись на них, неможливо надати жодних рекомендацій щодо дозування цій категорії пацієнтів.

ПРОТИПОКАЗАННЯ:

підвищена чутливість до діючої речовини та/або будь-яких допоміжних речовин лікарського засобу.

ПОБІЧНА ДІЯ:

найчастішими зареєстрованими у клінічних дослідженнях побічними реакціями були запаморочення та сонливість. Побічні реакції зазвичай були легкого або помірного ступеня. В усіх контрольованих дослідженнях показник відміни препарату через побічні реакції становив 12% серед пацієнтів, які приймали прегабалін, та 5% серед пацієнтів, які отримували плацебо. Найчастішими побічними реакціями, що призводили до припинення застосування препарату дослідження, в групі прегабаліну були запаморочення та сонливість.
Нижче наведені всі побічні реакції, що виникали частіше, ніж при застосуванні плацебо, та більше ніж у одного пацієнта. Ці побічні реакції перелічені за системами органів та за частотою: дуже часто (≥1/10); часто (від ≥1/100 до <1/10); нечасто (від ≥1/1000 до <1/100); рідко (від ≥1/10 000 до <1/1000); дуже рідко (<1/10 000); частота невідома (не може бути оцінена на основі наявних даних). У кожній групі за частотою виникнення побічні реакції представлено в порядку зниження ступеня їхньої серйозності.
Зазначені побічні реакції також можуть бути пов’язані з перебігом основного захворювання та (або) супутнім застосуванням інших лікарських засобів.
Під час лікування нейропатичного болю центрального походження, викликаного ураженням спинного мозку, підвищувалася частота побічних реакцій у цілому, частота побічних реакцій з боку ЦНС, особливо сонливість (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Додаткові побічні реакції, про які повідомлялося після виходу прегабаліну на ринок, наведені нижче й позначені курсивом.
Інфекції та інвазії: часто — назофарингіт.
З боку крові та лімфатичної системи: нечасто — нейтропенія.
З боку імунної системи: нечасто — реакції гіперчутливості; рідко — ангіоневротичний набряк, алергічні реакції, анафілактоїдні реакції.
З боку обміну речовин, метаболізму: часто — підвищення апетиту; нечасто — втрата апетиту, гіпоглікемія.
З боку психіки: часто — ейфоричний настрій, сплутаність свідомості, дратівливість, дезорієнтація, безсоння, зниження лібідо; нечасто — галюцинації, панічні атаки, неспокій, збудження, депресія, пригнічений настрій, піднесений настрій, агресія, зміни настрою, деперсоналізація, утруднений добір слів, патологічні сновидіння, посилення лібідо, аноргазмія, апатія; рідко — розгальмовування, суїцидальне мислення та поведінка; невідомо — лікарська залежність.
З боку нервової системи: дуже часто — запаморочення, сонливість, головний біль; часто — атаксія, порушення координації, тремор, дизартрія, амнезія, погіршення пам’яті, порушення уваги, парестезія, гіпестезія, седативний ефект, порушення рівноваги, летаргія; нечасто — синкопе, ступор, міоклонія, втрата свідомості, психомоторна гіперактивність, дискінезія, постуральне запаморочення, інтенційний тремор, ністагм, порушення когнітивних функцій, порушення психіки, розлади мовлення, гіпорефлексія, гіперестезія, відчуття печіння, агевзія, загальне нездужання, апатія, навколоротова парестезія, міоклонус; рідко — судоми, паросмія, гіпокінезія, дисфагія, гіпалгезія, залежність, мозочковий синдром, синдром зубчастого колеса, кома, делірій, енцефалопатія, екстрапірамідний синдром, синдром Гієна — Барре, внутрішньочерепна гіпертензія, маніакальні реакції, параноїдні реакції, розлади сну, паркінсонізм.
З боку органа зору: часто — нечіткість зору, диплопія, кон’юнктивіт; нечасто — втрата периферичного зору, порушення зору, набряк очей, дефекти поля зору, зниження гостроти зору, біль в очах, астенопія, фотопсія, сухість в очах, підвищене сльозовиділення, подразнення очей, блефарит, порушення акомодації, крововилив в око, світлобоязнь, набряк сітківки; рідко — втрата зору, кератит, осцилопсія, зміна зорового сприйняття глибини, мідріаз, страбізм, яскравість зору, анізокорія, виразки рогівки, екзофтальм, параліч очного м’яза, ірит, кератокон’юнктивіт, міоз, нічна сліпота, офтальмоплегія, атрофія зорового нерва, набряк диска зорового нерва, птоз, увеїт.
З боку органа слуху та рівноваги: часто — вертиго; нечасто — гіперакузія.
З боку серця: нечасто — тахікардія, AV-блокада I ступеня, синусова брадикардія, застійна серцева недостатність; рідко — подовження інтервалу Q–T, синусова тахікардія, синусова аритмія.
З боку судин: нечасто — артеріальна гіпотензія, АГ, припливи, гіперемія, відчуття холоду в кінцівках.
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто — фаринголарингеальний біль; нечасто — задишка, носова кровотеча, кашель, закладеність носа, риніт, хропіння, сухість слизової оболонки носа; рідко — набряк легень, стиснення в горлі, ларингоспазм, апное, ателектаз, бронхіоліт, гикавка, фіброз легенів, позіхання; частота невідома — пригнічення дихання.
З боку травної системи: часто — блювання, нудота, запор, діарея, метеоризм, здуття живота, сухість у роті, гастроентерит; нечасто — гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, гіперсекреція слини, гіпестезія ротової порожнини, холецистит, холелітіаз, коліт, шлунково-кишкова кровотеча, мелена, набряк язика, ректальна кровотеча; рідко — асцит, панкреатит, набряк язика, дисфагія, афтозний стоматит, виразка стравоходу, періодонтальний абсцес.
З боку гепатобіліарної системи: нечасто — підвищений рівень печінкових ферментів*; рідко — жовтяниця; дуже рідко — печінкова недостатність, гепатит.
З боку шкіри та підшкірної тканини: часто — пролежні; нечасто — папульозне висипання, кропив’янка, гіпергідроз, свербіж, алопеція, сухість шкіри, екзема, гірсутизм, виразки шкіри, везикуло-бульозний висип; рідко — синдром Стівенса — Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, холодний піт, ексфоліативний дерматит, ліхеноїдний дерматит, меланоз, розлади з боку нігтів, петехіальний висип, пурпура, пустулярні висипання, атрофія шкіри, некроз шкіри, шкірні та підшкірні вузлики.
З боку скелетно-м’язової системи та сполучної тканини: часто — м’язові судоми, артралгія, біль у спині, біль у кінцівках, спазми м’язів шиї; нечасто — набряк суглобів, міалгія, посіпування м’язів, біль у шиї, скутість м’язів; рідко — рабдоміоліз.
З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто — нетримання сечі, дизурія, альбумінурія, гематурія, утворення каменів у нирках, нефрит; рідко — ниркова недостатність, олігурія, затримка сечі, ГНН, гломерулонефрит, пієлонефрит.
З боку статевої системи та молочних залоз: чсто — еректильна дисфункція, імпотенція; нечасто — статева дисфункція, затримка еякуляції, дисменорея, біль у молочних залозах, лейкорея, менорагія, метрорагія; рідко — аменорея, виділення з молочних залоз, збільшення молочних залоз, гінекомастія, цервіцит, баланіт, епідидиміт.
З боку організму в цілому та реакції в місці введення: часто — периферичний набряк, набряк, порушення ходи, падіння, відчуття сп’яніння, незвичні відчуття, підвищена втомлюваність; нечасто — генералізований набряк, набряк обличчя, скутість у грудях, біль, жар, спрага, озноб, загальна слабкість, нездужання, абсцес, запалення жирової тканини, реакції фоточутливості; рідко — гранульома, умисне заподіяння шкоди, заочеревинний фіброз, шок.
Лабораторні дослідження: часто — збільшення маси тіла; нечасто — підвищення рівня КФК, креатиніну, глюкози в крові, зменшення кількості тромбоцитів, зниження рівня калію в крові, зменшення маси тіла; рідко — зменшення кількості лейкоцитів у крові.
* Підвищення рівня АлАТ та АсАТ.
У деяких пацієнтів після припинення короткострокової або тривалої терапії прегабаліном спостерігалися симптоми відміни препарату. Повідомлялося про такі симптоми: безсоння, головний біль, нудота, тривожність, діарея, грипоподібний синдром, судоми, нервозність, депресія, біль, гіпергідроз і запаморочення. Ці симптоми можуть свідчити про лікарську залежність. Цю інформацію слід повідомити пацієнту перед початком терапії.
Дані щодо відміни прегабаліну після тривалого застосування вказують на те, що частота виникнення та ступінь тяжкості симптомів відміни можуть бути дозозалежними (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ та ЗАСТОСУВАННЯ).
Діти. Профіль безпеки прегабаліну, встановлений у процесі п’яти досліджень, проведених за участю педіатричних пацієнтів із парціальними судомними нападами із вторинною генералізацією або без неї (12-тижневе дослідження ефективності та безпеки у пацієнтів віком від 4 до 16 років, n=295; 14-денне дослідження ефективності й безпеки у пацієнтів віком від 1 міс до менше 4 років, n=175; дослідження фармакокінетики та переносимості препарату, n=65, та два відкритих дослідження безпеки тривалістю 1 рік, n=54 та n=431), був подібний до профілю, який спостерігався в дослідженнях у дорослих пацієнтів з епілепсією. Найпоширенішими побічними реакціями, що спостерігались у 12-тижневому дослідженні терапії прегабаліном, були сонливість, пірексія, інфекції верхніх дихальних шляхів, підвищення апетиту, збільшення маси тіла та назофарингіт. Найпоширенішими побічними реакціями, що спостерігались у 14-денному дослідженні терапії прегабаліном, були сонливість, інфекції верхніх дихальних шляхів і пірексія (див. Фармакодинаміка, Фармакокінетика та ЗАСТОСУВАННЯ).
Повідомлення про підозрювані побічні реакції. Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ:

пацієнти з цукровим діабетом. Відповідно до чинної клінічної практики, деякі пацієнти з цукровим діабетом, маса тіла яких збільшилася під час застосування прегабаліну, можуть потребувати корекції дози гіпоглікемічних лікарських засобів.
Реакції гіперчутливості. У післяреєстраційний період повідомляли про розвиток реакцій гіперчутливості, зокрема ангіоневротичного набряку, під час застосування прегабаліну. За наявності таких симптомів ангіоневротичного набряку, як набряк обличчя, періоральний набряк або набряк верхніх дихальних шляхів, слід негайно припинити застосування лікарського засобу.
Реакції з боку шкіри. У зв’язку із застосуванням прегабаліну рідко повідомлялося про тяжкі шкірні побічні реакції, включаючи синдром Стівенса — Джонсона та токсичний епідермальний некроліз, які можуть бути небезпечними для життя або мати летальний наслідок. Під час призначення лікарського засобу пацієнтам слід повідомити про ознаки та симптоми та уважно стежити за шкірними реакціями. Якщо з’являються ознаки та симптоми, що вказують на ці реакції, слід негайно відмінити застосування прегабаліну та розглянути альтернативне лікування (у разі необхідності).
Запаморочення, сонливість, втрата свідомості, сплутаність свідомості та порушення психіки. Застосування прегабаліну супроводжувалося появою запаморочення та сонливості, що може підвищити ризик виникнення травматичних випадків (падінь) у пацієнтів літнього віку. У післяреєстраційний період повідомлялося про випадки втрати свідомості, сплутаності свідомості, а також порушення психіки. У зв’язку з цим пацієнтам слід рекомендувати бути обережними, доки їм не стануть відомі можливі ефекти цього лікарського засобу.
Розлади зору. Під час контрольованих досліджень нечіткість зору частіше спостерігалася у пацієнтів, які застосовували прегабалін, ніж у пацієнтів, які отримували плацебо. У більшості випадків це явище зникало при продовженні терапії. У процесі клінічних досліджень, в яких проводили офтальмологічне обстеження, частота випадків погіршення гостроти зору та зміни поля зору була вищою у пацієнтів, які застосовували прегабалін, порівняно з пацієнтами із групи плацебо; частота виникнення змін очного дна була вищою у пацієнтів із групи плацебо (див. Фармакодинаміка).
У післяреєстраційний період повідомляли про побічні реакції з боку органів зору, включаючи втрату зору, нечіткість зору або інші зміни гостроти зору, багато з яких були тимчасовими. Після припинення застосування прегабаліну ці симптоми з боку органів зору можуть зникнути або зменшитися.
Ниркова недостатність. Повідомлялося про випадки розвитку ниркової недостатності, яка іноді була оборотною, після припинення застосування прегабаліну.
Відміна супутніх протиепілептичних лікарських засобів. Дотепер недостатньо даних щодо того, чи можна відміняти супутні протиепілептичні препарати після того, як у результаті додавання прегабаліну до терапії буде досягнуто контроль за судомами, щоб перейти на монотерапію прегабаліном.
Симптоми відміни. У деяких пацієнтів спостерігалися симптоми відміни після припинення короткострокової або тривалої терапії прегабаліном. Зафіксовано такі явища: безсоння, головний біль, нудота, тривожність, діарея, грипоподібний синдром, нервозність, депресія, біль, судоми, гіпергідроз і запаморочення, які вказують на фізичну залежність. Цю інформацію слід повідомити пацієнту перед початком терапії.
Судоми, зокрема епілептичний статус та великі судомні напади, можуть виникати під час терапії прегабаліном або невдовзі після припинення його застосування.
Дані щодо відміни прегабаліну після тривалого застосування вказують на те, що частота виникнення та ступінь тяжкості симптомів відміни можуть залежати від дози.
Застійна серцева недостатність. У післяреєстраційний період повідомляли про застійну серцеву недостатність у деяких пацієнтів, які приймали прегабалін. Така реакція здебільшого спостерігалася під час лікування прегабаліном нейропатичного болю у пацієнтів літнього віку з серцево-судинними порушеннями. Слід з обережністю застосовувати прегабалін таким пацієнтам. При припиненні застосування прегабаліну це явище може зникнути.
Лікування нейропатичного болю центрального походження внаслідок ушкодження спинного мозку. Під час лікування нейропатичного болю центрального походження внаслідок ушкодження спинного мозку частота виникнення побічних реакцій загалом, побічних реакцій з боку ЦНС та особливо сонливості була підвищеною. Це може бути пов’язано з адитивною дією супутніх лікарських засобів (наприклад антиспастичних препаратів), що необхідні для лікування цього стану. Цю обставину слід взяти до уваги, призначаючи прегабалін при такому стані.
Пригнічення дихання. Повідомлялося про випадки тяжкого пригнічення дихання у зв’язку зі застосуванням прегабаліну. Пацієнти з порушеною дихальною функцією, респіраторними або неврологічними захворюваннями, нирковою недостатністю, одночасним застосуванням депресантів ЦНС та особи літнього віку можуть мати вищий ризик виникнення цієї тяжкої побічної реакції. Для цих пацієнтів може знадобитися коригування дози.
Суїцидальне мислення та поведінка. Повідомлялося про випадки суїцидального мислення та поведінки у пацієнтів, які отримували терапію протиепілептичними препаратами за деякими показаннями. За результатами метааналізу даних, отриманих у процесі рандомізованих плацебо-контрольованих досліджень протиепілептичних препаратів, також спостерігалося невелике підвищення ризику появи суїцидального мислення та поведінки. У постмаркетинговому періоді у пацієнтів, які застосовували прегабалін, спостерігалися випадки суїцидальних думок і поведінки (див. ПОБІЧНА ДІЯ). Епідеміологічне дослідження з використанням дизайну самоконтрольованого дослідження (порівняння періодів лікування з періодами без лікування в окремої особи) продемонструвало підвищений ризик нових проявів суїцидальної поведінки та смерті внаслідок самогубства у пацієнтів, які застосовували прегабалін.
Пацієнтам (та їх опікунам) рекомендується звернутися за медичною допомогою у разі виникнення суїцидальних думок або суїцидальної поведінки.
Необхідно ретельно спостерігати за пацієнтами щодо появи ознак суїцидального мислення і поведінки та застосовувати відповідне лікування у разі їх виникнення. Слід розглянути можливість припинення застосування лікарського засобу у разі суїцидальних думок і поведінки.
Погіршення функції нижніх відділів ШКТ. У післяреєстаційний період повідомляли про явища, пов’язані з порушеннями функції нижніх відділів ШКТ (непрохідність кишечнику, паралітична непрохідність кишечнику, запор), при застосуванні прегабаліну разом з лікарськими засобами, що можуть спричинити запори, наприклад опіоїдними анальгетиками. При комбінованому застосуванні прегабаліну та опіоїдів слід вжити заходів для профілактики запорів (особливо у жінок та пацієнтів літнього віку).
Одночасне застосування з опіоїдами. Лікарський засіб слід з обережністю застосовувати одночасно з опіоїдами через ризик пригнічення функції ЦНС (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ). У дослідженні випадок-контроль осіб, які застосовують опіоїди, підвищений ризик смертності, пов’язаної з опіоїдами, був у пацієнтів, які застосовували прегабалін одночасно з опіоїдом, порівняно з таким при застосуванні лише опіоїдів (скориговане співвідношення шансів (aOR), 1,68 (95% ДІ 1,19–2,36)). Такий підвищений ризик спостерігався при низьких дозах прегабаліну (≤300 мг, 1,52 aOR (95% ДІ 1,04–2,22)) з тенденцією до підвищення ризику при високих дозах прегабаліну (>300 мг, 2,55 aOR (95% ДІ 1,24–5,06)).
Неправильне застосування, зловживання або залежність. Прегабалін може спричиняти лікарську залежність, у тому числі при застосуванні у терапевтичних дозах. Повідомлялося про випадки неправильного застосування та зловживання. Пацієнти зі зловживанням різними речовинами в анамнезі перебувають у групі підвищеного ризику неправильного застосування, зловживання або залежності від прегабаліну, тому таким пацієнтам лікарський засіб слід застосовувати з обережністю. Перед призначенням лікарського засобу слід ретельно оцінити пацієнта щодо ризику неправильного застосування, зловживання або залежності від прегабаліну. Під час лікування необхідно спостерігати за пацієнтом для виявлення симптомів неправильного застосування, зловживання або залежності від прегабаліну, таких як розвиток звикання, перевищення призначеної дози та поведінка, спрямована на отримання лікарського засобу.
Енцефалопатія. Зафіксовано випадки енцефалопатії, що виникали переважно у пацієнтів із супутніми захворюваннями, що можуть спровокувати енцефалопатію.
Жінки репродуктивного віку/контрацепція. Застосування прегабаліну у І триместр вагітності може спричинити серйозні вроджені дефекти у ненародженої дитини. Лікарський засіб не слід застосовувати у період вагітності, за винятком випадків, коли очікувана користь для матері явно перевищує потенційний ризик для плода. Жінки репродуктивного віку повинні використовувати ефективні засоби контрацепції під час лікування (див. Застосування у період вагітності або годування грудьми).
Застосування у період вагітності або годування грудьми

Жінки репродуктивного віку/контрацепція. Жінкам репродуктивного віку слід використовувати ефективні засоби контрацепції.
Вагітність. У процесі досліджень на тваринах була продемонстрована репродуктивна токсичність.
Доведено, що прегабалін проникає через плаценту у щурів (див. Фармакокінетика). Прегабалін може проникати через плаценту людини.
Основні вроджені вади розвитку (ОВВР). Дані скандинавського обсерваційного дослідження понад 2700 вагітностей, які проходили з отримуванням прегабаліну у І триместр, показали вищу поширеність ОВВР серед дітей (живонароджених або мертвонароджених), які застосовували прегабалін, порівняно з популяцією, яка його не отримувала (5,9% проти 4,1%).
Ризик ОВВР у популяції, яка застосовувала прегабалін у І триместр, був дещо вищим порівняно з популяцією, яка його не застосовувала (скоригований коефіцієнт поширеності та 95% ДІ: 1,14 (0,96–1,35)), а також порівняно з популяцією, яка застосовувала ламотриджин (1,29 (1,01–1,65)) або дулоксетин (1,39 (1,07–1,82)).
Аналіз конкретних вад розвитку показав вищі ризики вад розвитку нервової системи, очей, орофаціальних щілин, вад сечовипускання та статевих органів, але цифри були невеликими, а оцінки неточними.
Лікарський засіб не слід застосовувати під час вагітності, окрім випадків крайньої необхідності (якщо очікувана користь для матері явно перевищує потенційний ризик для плода).
Період годування грудьми. Прегабалін потрапляє у грудне молоко (див. Фармакокінетика). Невідомо, чи впливає прегабалін на новонароджених/малюків. Необхідність переривання грудного вигодовування або переривання застосування лікарського засобу слід розглядати в кожному окремому випадку, при цьому слід враховувати як користь грудного вигодовування для малюка, так і користь терапії для матері.
Фертильність. Немає клінічних відомостей щодо впливу прегабаліну на репродуктивну функцію жінок.
Не виявлено впливу прегабаліну на рухливість сперматозоїдів у здорових добровольців чоловічої статі у дозі 600 мг/добу протягом 3-місячного лікування.
Дослідження фертильності продемонструвало наявність негативного впливу на репродуктивну функцію самок щурів та наявність негативного впливу на репродуктивну функцію та розвиток самців щурів. Клінічна значущість цих результатів невідома.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або роботі з іншими механізмами. Прегабалін може мати незначний або помірний вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з іншими механізмами. Може викликати запаморочення та сонливість і може впливати на здатність керувати транспортними засобами та працювати з іншими механізмами. Тому пацієнтам слід рекомендувати утримуватися від керування транспортними засобами, роботи зі складною технікою чи від іншої потенційно небезпечної діяльності доти, доки не стане відомо, чи цей лікарський засіб впливає на їхню здатність до такої діяльності.

ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ:

оскільки прегабалін переважно екскретується в незміненому вигляді з сечею, зазнає незначного метаболізму в організмі людини (≤2% дози виділяється із сечею у вигляді метаболітів), не інгібує in vitro метаболізм інших препаратів та не зв’язується з білками плазми крові, то малоймовірно, що прегабалін може спричиняти фармакокінетичну взаємодію або бути об’єктом такої взаємодії.
Дослідження взаємодії лікарських засобів проводили лише у дорослих пацієнтів.
Дослідження in vivo та популяційний фармакокінетичний аналіз. Таким чином, у дослідженнях in vivo не спостерігали значущої клінічної фармакокінетичної взаємодії між прегабаліном та фенітоїном, карбамазепіном, вальпроєвою кислотою, ламотриджином, габапентином, лоразепамом, оксикодоном чи етанолом. Популяційний фармакокінетичний аналіз показав, що пероральні протидіабетичні засоби, діуретики, інсулін, фенобарбітал, тіагабін та топірамат не мають клінічно значущого впливу на кліренс прегабаліну.
Пероральні контрацептиви, норетистерон та/або етинілестрадіол. Одночасне застосування прегабаліну з пероральними контрацептивами, норетистероном та/або етинілестрадіолом не впливає на фармакокінетику рівноважного стану жодного з цих лікарських засобів.
Лікарські засоби, що впливають на ЦНС. Прегабалін може потенціювати ефект етанолу та лоразепаму. У період постмаркетингового нагляду повідомлялося про випадки дихальної недостатності, коми та смерті у пацієнтів, які приймали прегабалін разом з іншими лікарськими засобами, що пригнічують функцію ЦНС. Прегабалін, ймовірно, посилює порушення когнітивних та основних моторних функцій, спричинені застосуванням оксикодону.
Взаємодія у пацієнтів літнього віку. Спеціальні дослідження фармакодинамічної взаємодії за участю добровольців літнього віку не проводилися.

ПЕРЕДОЗУВАННЯ:

найчастішими відміченими побічними реакціями у разі передозування прегабаліну були сонливість, сплутаність свідомості, збудження та неспокій.
Також надходили повідомлення про судоми. Зрідка повідомлялося про випадки коми.
Лікування передозування прегабаліну полягає у загальних підтримувальних заходах та, за потреби, може включати гемодіаліз (див. ЗАСТОСУВАННЯ, таблиця).

УМОВИ ЗБЕРІГАННЯ:

за температури не вище 25 °С у недоступному для дітей місці.