Рибоксин (Riboxine) (281281) - інструкція із застосування ATC-класифікація

  • Інструкція
  • Ціни
  • Карта
  • Аналоги
  • Діагнози
Рибоксин (Riboxine)
Виробник
Форма випуску
Розчин для ін'єкцій
Дозування
20 мг/мл
Кількість штук в упаковці
10 шт.
Реєстраційне посвідчення
UA/4137/02/01 від 16.03.2016
Міжнародна назва

Рибоксин інструкція із застосування

Склад

Інозин - 20 мг/мл

Фармакологічні властивості

фармакодинамічні параметри. Діюча речовина Рибоксину інозин є пуриновим нуклеозидом, який має антиоксидантні, аксогенні і нейропротекторні властивості; надає позитивний інотропний ефект, а також володіє слабкою коронарною вазодилатаційною активністю. Екзогенний інозин може вносити вклад у пул макроергічних фосфатів клітин серцевого м’яза і сприятливо впливати на енергетику організму в цілому. Інозин покращує засвоєння міокардом вуглеводів, а також процеси гліколізу. У дослідженнях на клітинних культурах встановлено, що інозин пригнічує продукцію в імуностимульованих макрофагах і клітинах селезінки прозапальних цитокінів, фактору некрозу пухлини α, інтерлейкінів 1 і 12, макрофагального білка запалення і інтерферону γ. Ці ефекти обумовлюють імуномодулюючу, протизапальну і антиішемічну дію інозину.
Фармакокінетичні параметри. Спостерігається добра абсорбція Рибоксину в ШКТ. У печінці інозин катаболізується низкою реакцій, кульмінацією яких є утворення сечової кислоти; також метаболізується до аденін- і гуанінвмісних нуклеотидів. Інозин, який не метаболізувався в печінці, транспортується через системний кровотік і розподіляється по різних тканинах організму, де він метаболізується так само, як і в печінці. Сечова кислота, пуриновий кінцевий продукт катаболізму інозину, виділяється з сечею. У незначній кількості також відбувається екскреція з жовчем і калом.

Показання Рибоксин

як складова комплексної терапії:
• ІБС (постінфарктний період, стенокардія);
• міокардити, міокардіодистрофії, кардіоміопатії;
• серцеві аритмії;
• отруєння серцевими глікозидами;
• жировий гепатоз, гепатити, цироз печінки;
Таблетки також застосовують у комплексному лікуванні пізньої шкірної порфірії.
Р-н також застосовують у комплексному лікуванні при опроміненні для запобіганя зниження кількості лейкоцитів у периферичній крові (<1,5∙109/л); для покращення зору при глаукомі (відкритокутова форма, внутрішньоочний тиск нормалізований).

Застосування Рибоксин

таблетки: дорослим добова доза — 600–800 мг, розподілені на 3–4 прийоми. За умови доброї переносимості можливе підвищення (протягом 2–3 днів) добової дози з 1200 мг до 2400 мг.
Курс терапії становить від 4 тиж до 1,5–3 міс.
Хворі на пізню шкірну порфірію приймають 800 мг на добу протягом 1–3 міс.
Р-н: дорослим в/в.
Струминно вводять у випадку гострого порушення серцевого ритму (разова доза — 10–20 мл 2% р-ну).
Для краплинного введення (40–60 крап./хв) розводять у 5% р-ні глюкози чи 0,9% р-ні NaCl (до 250 мл). На старті терапії застосовують 10 мл 2% р-ну раз на добу, якщо переноситься добре — підвищують добову дозу удвічі (вводять за 1–2 рази). Середня тривалість терапії становить 10–15 днів.

Протипоказання


• підвищена чутливість до активного фармацевтичного інгредієнту препарату чи до інших його складових;
• подагра;
• підвищений рівень сечової кислоти в крові;
• порушення функції нирок.

Побічна дія


• алергічні або анафілактичні реакції (зокрема свербіж, почервоніння шкірних покровів, висипання, кропив’янка, анафілактичний шок);
• підвищення рівня сечової кислоти в крові, застосування тривалий час у високих дозах у хворих на подагру може призвести до загострення хвороби;
• підвищення ЧСС (>90 уд./хв), зниження АТ (<90/60 мм рт. ст.), при цьому може спостерігатись цефалгія, диспное, запаморочення, гіпергідроз, нудота, блювання;
• підвищення рівня сечової кислоти в крові, загальна слабкість.

Особливості застосування

Рибоксин таблетки не застосовують у невідкладній допомозі при порушеннях серцевої функції.
Терапію препаратом припиняють, якщо у хворого з’являється свербіж або почервоніння шкірних покровів.
Зважаючи на вміст лактози у таблетках Рибоксину їх не застосовують у хворих на галактоземію, лактазну недостатність чи синдром порушення всмоктування у ШКТ глюкози-галактози.
Хворим із патологією нирок застосовують тільки у разі переважання очікуваного позитивного ефекту препарату над ймовірними ризиками, пов’язаними з його застосуванням у цій категорії пацієнтів.
При застосуванні препарату тривалий час необхідне проведення моніторингу вмісту в крові та сечі сечової кислоти.
Не застосовують у дітей, вагітних та у період годування грудьми.
На швидкість реакцій під час керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами не впливає.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

не застосовують в одній ємності із солями тяжких металів, вітаміном В6, таніном та сполуками, які належать до спиртів, кислот або алкалоїдів.
При сумісному застосуванні із засобами, що знижують рівень сечової кислоти у крові, послаблюються ефекти останніх.
При сумісному застосуванні з гепарином відбувається підвищення часу дії останнього.
Не спостерігається зниження ефективності інозину при сумісному його застосуванні з блокаторами β-адренергічних рецепторів.
Можливе сумісне застосування з анаболічними засобами, діуретиками (спіронолактон, фуросемід), ніфедипіном і нитрогліцерином.
Сумісне застосування інозину із серцевими глікозидами профілактує розвиток порушень серцевого ритму та веде до посилення інотропного ефекту.

Передозування

спостерігається посилення побічних ефектів, алергічні реакції, абдомінальний біль, нудота, діарея.
Терапія симптоматична. Застосування препарату припиняють.

Умови зберігання

в місці, недоступному для дітей, при температурі ≤25 °С.