Коринфар® Ретард (Corinfar Retard)
Ніфедипін - 20 мг
фармакодинаміка. Ніфедипін є антагоністом кальцію типу 1,4-дигідропіридину. Антагоністи кальцію зменшують надходження іонів кальцію через повільні кальцієві канали всередину клітин. Ніфедипін діє головним чином на гладкі м’язи коронарних артерій та периферичних артерій, що знаходяться під тиском. Цей ефект спричиняє розширення судин та нормалізацію АТ. У терапевтичних дозах ніфедипін практично не чинить безпосереднього впливу на міокард.
Ніфедипін сприяє розширенню коронарних артерій та зниженню периферичного судинного опору, що покращує кровообіг.
На початку проведення терапії із застосуванням антагоністів кальцію можливе рефлекторне підвищення ЧСС та хвилинного об’єму. Однак цього підвищення недостатньо для компенсації розширення судин.
У разі довготривалої терапії із застосуванням ніфедипіну ЧСС та хвилинного об’єму повертаються до передтерапевтичних значень.
Значне зниження АТ на фоні застосування ніфедипіну відмічено у пацієнтів з АГ.
Фармакокінетика. Ніфедипін швидко і майже повністю всмоктується в разі перорального прийому натще. Ніфедипін має ефект першого проходження через печінку, отже, системна біологічна доступність препарату в разі перорального прийому становить 50–70%. Cmax ніфедипіну в плазмі крові досягається приблизно через 15 хв у разі введення р-ну ніфедипіну та через 30–85 хв — у разі прийому препарату у формі таблеток пролонгованої дії. 95–98% ніфедипіну зв’язується з протеїнами плазми крові (альбуміном). Середній показник об’єму розподілу ніфедипіну (Vss) становить 0,77–1,12 л/кг. Ніфедипін майже повністю піддається метаболізму в печінці (ефект першого проходження), головним чином завдяки оксидативному процесу. Метаболіти, що утворюються внаслідок цього процесу, не виявляють фармакодинамічної активності. Ані незмінена речовина, ані метаболіти М-1 майже не виділяються нирками (<0,1% прийнятої дози). Близько 50% прийнятої дози виводиться із сечею у формі полярних метаболітів М-2 та М-3 (частково у зв’язаній формі), майже повністю виводиться протягом 24 год. Решта виводиться з калом.
Т½ становить 1,7–3,4 год.
Накопичення лікарського засобу в організмі при проведенні довготривалого лікування в терапевтичних дозах не описано. При зниженій функції печінки відмічено чітке подовження Т½ активної речовини і зниження загального плазмового кліренсу. За необхідності в таких випадках знижують дозу препарату.
– хронічна стабільна стенокардія;
– вазоспастична стенокардія (стенокардія Принцметала, варіантна стенокардія);
– есенціальна гіпертензія.
режим дозування слід визначати індивідуально, з урахуванням тяжкості захворювання та реакції пацієнта на застосоване лікування.
Рекомендована доза при усіх показаннях — 1 таблетка 2 рази на добу. У разі необхідності дозу можна підвищити до 40 мг ніфедипіну (тобто 2 таблетки) 2 рази на добу.
Залежно від індивідуальної клінічної картини рекомендовану дозу слід підвищувати поступово.
Пацієнти з печінковою недостатністю потребують постійного нагляду, може бути необхідне зниження дози препарату.
Пацієнти з тяжкими цереброваскулярними захворюваннями повинні отримувати низькі дози.
Таблетки Коринфар ретард слід ковтати не розжовуючи, після їди, запиваючи достатньою кількістю рідини (крім грейпфрутового соку), найкраще вранці та ввечері в один і той же час. Прийом їжі разом з таблетками призводить до уповільнення, але не зниження всмоктування.
Тривалість лікування визначає лікар.
Через можливість виникнення синдрому рикошету терапію із застосуванням препарату Коринфар ретард слід припиняти поступово, особливо в разі прийому препарату у високих дозах та при тривалому лікуванні.
Таблетки пролонгованої дії не слід розділяти, оскільки в такому разі захист від дії світла, гарантований захисною оболонкою, більше не забезпечується.
– підвищена чутливість до ніфедипіну або будь-якого іншого компонента лікарського засобу;
– кардіогенний шок;
– нестабільна стенокардія;
– гострий інфаркт міокарда (протягом перших 4 тиж);
– лікування гострого нападу стенокардії;
− вторинна профілактика інфаркту міокарда;
− безпека застосування препарату не досліджена для лікування злоякісної АГ;
– аортальний стеноз високого ступеня;
− ілеостома або колостома;
– одночасний прийом рифампіцину (через неможливість досягти ефективних рівнів ніфедипіну у плазмі крові внаслідок індукції ферментів);
‒ період вагітності.
з боку системи кровотворення та лімфатичної системи: зміна показників формули крові, анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія та тромботична мікроангіопатія, агранулоцитоз, тромбоцитопенічна пурпура.
З боку імунної системи: алергічні реакції, алергічний набряк (включаючи набряк гортані*), свербіж, кропив’янка, висип, анафілактична/анафілактоїдна реакція, ангіоедема, набряк обличчя.
З боку метаболізму: гіперглікемія (особливо у хворих на цукровий діабет).
З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, мігрень, тремор, парестезія, дизестезія, гіпестезія, гіперстезія, сонливість, вертиго.
З боку психіки: реакції стривоженості, розлади сну, зміна настрою, нервозність.
З боку органа зору: незначна тимчасова зміна зорового сприйняття, порушення зору, біль в очах, надмірне сльозовиділення, амбліопія.
З боку серцево-судинної системи: припливи, посилене серцебиття, тахікардія, стенокардія, набряки (включаючи периферичний набряк), вазодилатація, втрата свідомості, артеріальна гіпотензія, колапс, симптоматична гіпотензія, ортостатична гіпотензія, інфаркт міокарда, біль у грудях, еритромелалгія, особливо на початку лікування. У пацієнтів зі злоякісною АГ та гіповолемією, які перебувають на гемодіалізі, можливе значне зниження АТ внаслідок вазодилатації.
З боку дихальної системи: носова кровотеча, закладеність носа, диспное, набряк легень (у разі застосування у вагітних як токолітичного засобу), кашель, спастичний стан бронхіальних м’язів, аж до небезпечної для життя задишки, який минає після припинення лікування.
З боку ШКТ: запор, порушення функцій ШКТ, такі як диспепсія, здуття живота, діарея, біль у животі, метеоризм, нудота, блювання, сухість у роті, гіперплазія ясен, недостатність гастроезофагеального сфінктера, відчуття переповненості шлунка, відрижка, відсутність апетиту, біль у ШКТ, безоар, дисфагія, виразка кишечнику, кишкова непрохідність.
З боку гепатобіліарної системи: транзиторне підвищення активності трансаміназ, жовтяниця, дисфункція печінки (внутрішньопечінковий холестаз, підвищення рівня γ-глутамілтранспептидази).
З боку шкіри та підшкірної клітковини: еритема, хвороба Мітчелла, реакції підвищеної чутливості шкіри, такі як свербіж, екзантема, набряки шкіри та слизових оболонок, едема або периферичний набряк, що не спричинений серцевою недостатністю або збільшенням маси тіла, підвищене потовиділення, кропив’янка, фотодерматит, пурпура, що пальпується, токсичний епідермальний некроліз, ексфоліативний дерматит, реакція фоточутливості.
З боку опорно-рухової системи: міалгія, артралгія, м’язові судоми, набряк суглобів.
З боку нирок та сечовивідних шляхів: тимчасове зниження функцій нирок у разі ниркової недостатності; підвищення частоти сечовипускання, збільшення кількості добового виведення сечі, поліурія, дизурія, ніктурія.
З боку репродуктивної системи та молочних залоз: зворотна гінекомастія (симптоми минають після припинення прийому ніфедипіну), еректильна дисфункція.
Загальні розлади: підвищена втомлюваність, апатія, астенія, відчуття нездужання, лихоманка, неспецифічний біль, озноб.
*Може загрожувати життю.
при вираженій артеріальній гіпотензії (САТ <90 мм рт. ст.), вираженій серцевій недостатності препарат слід застосовувати з обережністю.
Пацієнти з порушенням функції печінки потребують пильного нагляду, а в окремих випадках може виникнути потреба у зниженні дози.
Ніфедипін метаболізується через систему цитохрому Р450 3А4 — через це препарати, які інгібують або індукують цю систему ферментів, можуть змінювати ефект першого проходження або кліренс ніфедипіну.
До препаратів, які є слабкими або помірними інгібіторами системи цитохрому Р450 3А4 і можуть призводити до підвищення концентрації ніфедипіну в плазмі крові, належать, наприклад:
− макролідні антибіотики (наприклад еритроміцин);
− інгібітори анти-ВІЛ протеази (наприклад ритонавір);
− азольні антимікотичні засоби (наприклад кетоконазол);
− антидепресанти нефазодон та флуоксетин;
− хінупристин/дальфопристин;
− вальпроєва кислота;
− циметидин.
При одночасному застосуванні ніфедипіну з цими препаратами необхідно контролювати АТ, а в разі необхідності — розглянути питання щодо зниження дози ніфедипіну.
Необхідно уважно стежити за станом пацієнта, який одночасно приймає ніфедипін з блокаторами β-адренорецепторів, оскільки це може призвести до різкого зниження АТ, а в деяких випадках відмічено розвиток серцевої недостатності.
З обережністю слід застосовувати ніфедипін у пацієнтів з низьким серцевим резервом. Крім того, у деяких випадках прийом ніфедипіну призводив до загострення серцевої недостатності.
Ніфедипін може уповільнювати виведення дигоксину. Одночасний прийом ніфедипіну з дигоксином може призводити до підвищення концентрації дигоксину і може призвести до виникнення побічних реакцій при підвищенні концентрації препаратів групи серцевих глікозидів.
Протягом 1–4 год після початку прийому ніфедипіну деякі пацієнти скаржилися на незначний ішемічний біль. І хоча не було отримано підтверджень синдрому обкрадання, необхідно припинити лікування ніфедипіном пацієнтів, у яких були виявлені такі симптоми.
Як і у випадку з іншими матеріалами, що не деформуються, необхідно дотримуватися обережності при застосуванні лікарського засобу пацієнтам з вираженим звуженням ШКТ через можливість виникнення обструкційних симптомів. Дуже рідко можуть виникати безоари, які можуть потребувати хірургічного втручання.
У поодиноких випадках були описані обструкційні симптоми за відсутності в анамнезі порушень з боку ШКТ.
Лікарський засіб не можна застосовувати у пацієнтів з ілеостомою (після проктоколектомії).
Застосування лікарського засобу може призвести до отримання хибнопозитивних результатів при рентгенівському дослідженні з використанням барієвого контрастного засобу (наприклад вади наповнення інтерпретуються як поліп).
Лікарський засіб не слід застосовувати, якщо можливий зв’язок між попереднім застосуванням ніфедипіну та ішемічним болем. У пацієнтів зі стенокардією напади можуть виникати частіше, а їх тривалість та інтенсивність можуть збільшуватися, особливо на початку лікування.
Ніфедипін не слід застосовувати у пацієнтів з гострим нападом стабільної стенокардії.
Застосування ніфедипіну у хворих на цукровий діабет може потребувати корекції лікування.
Слід з особливою обережністю призначати препарат пацієнтам із хронічною нирковою недостатністю, які перебувають на гемодіалізі, за умов злоякісної АГ або гіповолемії, оскільки розширення кровоносних судин може спричинити у них значне зниження АТ.
Якщо у пацієнта встановлена непереносимість деяких цукрів, необхідно проконсультуватися з лікарем, перш ніж приймати цей лікарський засіб. Лікарський засіб містить 31,6 мг моногідрату лактози в кожній таблетці пролонгованої дії. Пацієнтам з такими рідкісними спадковими захворюваннями, як непереносимість галактози, дефіцит лактази Лаппа або порушення всмоктування глюкози-галактози, не слід призначати препарат.
Грейпфрутовий сік гальмує метаболізм ніфедипіну, що призводить до підвищення його концентрації у плазмі крові.
Застосування у період вагітності або годування грудьми
Вагітність. Застосування ніфедипіну протипоказане в період вагітності, за винятком випадків, коли терапія ніфедипіном є абсолютно необхідною у зв’язку з клінічним станом матері: тільки в разі тяжкої АГ, коли всі інші тактики лікування або не показані, або виявилися неефективними. Результати відповідних і добре контрольованих досліджень застосування препарату у вагітних відсутні. Наявних даних недостатньо для виключення можливості побічної дії на плід та новонародженого.
Дослідження на тваринах показали ембріотоксичність, фетотоксичність та тератогенність препарату.
За наявними клінічними даними специфічний пренатальний ризик не встановлений. Хоча повідомляли про збільшення вираженості перинатальної асфіксії, кесарів розтин, а також недоношеність та затримку внутрішньоутробного розвитку. Незрозуміло, чи ці звіти пов’язані з АГ, її лікуванням чи конкретним ефектом ніфедипіну.
При в/в застосуванні блокаторів кальцієвих каналів, у тому числі ніфедипіну, для зниження пологової діяльності та/або одночасному застосуванні агоністів β2-адренорецепторів повідомляли про гострий набряк легень (особливо в разі багатоплідної вагітності).
При застосуванні препарату одночасно з в/в введенням магнію сульфату необхідний ретельний моніторинг АТ через можливість його значного зниження, що може зашкодити матері та плоду.
Годування грудьми. Ніфедипін не рекомендований для застосування в період годування грудьми. Ніфедипін потрапляє у грудне молоко (концентрація ніфедипіну в грудному молоці майже порівнянна з концентрацією у плазмі крові матері), вплив незначної кількості абсорбованого ніфедипіну невідомий, тому годування грудьми слід припинити, якщо в період грудного вигодовування необхідно застосовувати препарат.
Фертильність. В окремих експериментах in vitro виявили зв’язок між застосуванням антагоністів кальцію, зокрема ніфедипіну, та зворотними біохімічними змінами сперматозоїдів, що погіршують спроможність останніх до запліднення. У разі, якщо спроби запліднення in vitro виявляються неуспішними, за відсутності інших пояснень, антагоністи кальцію, зокрема ніфедипін, можуть розглядатися як можлива причина цього явища.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Проведення терапії із застосуванням цього лікарського засобу потребує постійного медичного нагляду. Внаслідок індивідуальної реакції організму на лікарський засіб здатність керувати транспортними засобами або працювати з іншими механізмами може порушуватися. Більшою мірою ці застереження стосуються початкового періоду проведення терапії, періоду підвищення дози препарату, переходу на інший препарат та випадків вживання алкоголю.
Діти. Безпеку та ефективність ніфедипіну для дітей (віком до 18 років) не встановлено. Лікарський засіб не застосовують у дітей.
препарати, які впливають на ефективність ніфедипіну. Ніфедипін метаболізується через систему цитохрому Р450 3А4, що розташована в слизовій оболонці кишечнику та печінці. Через це препарати, які інгібують або індукують цю систему ферментів, можуть змінювати процес першого проходження (після перорального застосування) або кліренс ніфедипіну.
При застосуванні ніфедипіну разом з нижченаведеними препаратами слід брати до уваги ступінь і тривалість взаємодії.
Рифампіцин. Рифампіцин значно індукує систему цитохрому Р450 3А4. При одночасному застосуванні з рифампіцином біодоступність ніфедипіну значно знижується і, таким чином, його ефективність зменшується. Зважаючи на це, застосування комбінації ніфедипіну з рифампіцином протипоказане.
При одночасному застосуванні нижченаведених слабких або помірних інгібіторів системи цитохрому Р450 3А4 необхідно контролювати АТ і в разі необхідності слід розглянути питання про зниження дози ніфедипіну.
Макролідні антибіотики (наприклад еритроміцин). Жодних досліджень взаємодії ніфедипіну та макролідних антибіотиків не проводили. Певні макролідні антибіотики інгібують опосередкований системою цитохрому Р450 3А4 метаболізм інших препаратів. Зважаючи на це, не можна виключити ймовірність підвищення концентрації ніфедипіну в плазмі крові при одночасному застосуванні обох препаратів.
Азитроміцин, який має структурну схожість із представниками класу макролідних антибіотиків, не інгібує CYP 3А4.
Інгібітори анти-ВІЛ протеази (наприклад ритонавір). Клінічного дослідження з вивчення ймовірності взаємодії ніфедипіну та інгібіторів анти-ВІЛ-протеази не проводили. Відомо, що препарати цього класу інгібують систему цитохрому Р450 3А4. Крім того, препарати цього класу інгібують in vitro опосередкований системою цитохрому Р450 3А4 метаболізм ніфедипіну. При застосуванні одночасно з ніфедипіном не можна виключити значного підвищення концентрації ніфедипіну в плазмі крові внаслідок зниження метаболізму при першому проходженні та швидкості виведення з організму.
Азольні антимікотичні засоби (наприклад кетоконазол). Формального клінічного дослідження з вивчення ймовірності взаємодії ніфедипіну та азольних антимікотичних засобів не проводили. Відомо, що препарати цього класу інгібують систему цитохрому Р450 3А4. При пероральному застосуванні одночасно з ніфедипіном не можна виключити значного підвищення системної біодоступності ніфедипіну внаслідок зниження метаболізму при першому проходженні.
Флуоксетин. Клінічного дослідження з вивчення ймовірності взаємодії ніфедипіну та флуоксетину не проводили. Відомо, що флуоксетин інгібує in vitro опосередкований системою цитохрому Р450 3А4 метаболізм ніфедипіну. При одночасному застосуванні обох препаратів не можна виключити підвищення концентрації ніфедипіну в плазмі крові.
Нефазодон. Клінічного дослідження з вивчення ймовірності взаємодії ніфедипіну та нефазодону не проводили. Відомо, що нефазодон інгібує in vitro опосередкований системою цитохрому Р450 3А4 метаболізм інших препаратів. При одночасному застосуванні обох препаратів не можна виключити підвищення концентрації ніфедипіну в плазмі крові.
Хінупристин/дальфопристин. Внаслідок інгібування цитохрому Р450 3А4 застосування вказаних препаратів одночасно із ніфедипіном може призводити до підвищення концентрації ніфедипіну в плазмі крові та посилення антигіпертензивного ефекту.
Вальпроєва кислота. Формального клінічного дослідження з вивчення ймовірності взаємодії ніфедипіну та вальпроєвої кислоти не проводили. Відомо, що вальпроєва кислота підвищує концентрацію в плазмі крові структурно подібного блокатора кальцієвих каналів німодипіну внаслідок інгібування ферментів. Зважаючи на це, не можна виключити підвищення концентрації ніфедипіну в плазмі крові та зростання його ефективності.
Циметидин, ранітидин. Внаслідок інгібування цитохрому Р450 3А4 циметидин/ранітидин підвищує концентрацію ніфедипіну у плазмі крові та може посилювати антигіпертензивний ефект. Циметидин діє на цитохромний ізоензим CYP 3A4 як інгібітор. Ніфедипін слід з обережністю призначати пацієнтам, які вже приймають циметидин, і його дозу потрібно підвищувати більш поступово.
Трициклічні антидепресанти, судинорозширювальні засоби. У разі комбінації ніфедипіну з трициклічними антидепресантами, судинорозширювальними засобами можливе посилення гіпотензивного ефекту.
Додаткові дослідження. Цизаприд. Одночасне застосування цизаприду і ніфедипіну може призводити до підвищення концентрації ніфедипіну в плазмі крові.
Протиепілептичні засоби, які індукують систему цитохрому Р450 3А4, такі як фенітоїн, карбамазепін і фенобарбітал. Фенітоїн індукує систему цитохрому Р450 3А4. При одночасному застосуванні з фенітоїном біодоступність та ефективність ніфедипіну знижується. При одночасному застосуванні обох препаратів необхідно контролювати клінічну відповідь на терапію ніфедипіном і в разі необхідності розглянути питання про підвищення дози ніфедипіну. У разі підвищення дози ніфедипіну під час одночасного застосування обох препаратів, при відміні фенітоїну слід розглянути питання про зниження дози ніфедипіну.
Формально клінічних досліджень потенційної взаємодії ніфедипіну та карбамазепіну або фенобарбіталу не проводили. Відомо, що обидва препарати знижують концентрацію в плазмі крові структурно подібного блокатора кальцієвих каналів німодипіну внаслідок індукції ферментів. Зважаючи на це, не можна виключити зниження концентрації ніфедипіну в плазмі крові та його ефективності.
Дилтіазем послаблює біотрансформацію ніфедипіну, що може зумовлювати зниження дози.
Ефект ніфедипіну на інші препарати. Антигіпертензивні препарати. Ніфедипін може збільшувати вираженість гіпотензивного ефекту антигіпертензивних препаратів, що застосовуються одночасно, таких як:
– діуретики;
– блокатори β-адренорецепторів;
– інгібітори АПФ;
– антагоністи АТ1-рецепторів;
– інші блокатори кальцієвих каналів;
– блокатори α-адренорецепторів;
– інгібітори фосфодіестерази-5;
– α-метилдопа;
– магнію сульфат.
При одночасному застосуванні гліцерилтринітрату та ізосорбіду з пролонгованою дією слід брати до уваги синергічний ефект ніфедипіну.
У пацієнтів, які лікуються ніфедипіном, фентаніл може спричинити артеріальну гіпотензію. Слід утриматися від прийому ніфедипіну щонайменше протягом 36 год до планової операції з застосуванням анестезії на основі фентанілу.
Ніфедипін може призвести до токсичної дії сульфату магнію, що є причиною нервово-м’язової блокади. Одночасний прийом ніфедипіну та сульфату магнію не рекомендується, оскільки він є небезпечним і може загрожувати життю пацієнта.
У пацієнтів, які приймають антикоагулянти на основі кумарину, після додавання ніфедипіну відмічали подовження протромбінового часу. Значущість цієї взаємодії не досліджували повною мірою.
Ніфедипін може змінити бронхіальну реактивність на метахолін. Перед неспецифічним бронхопровокаційним тестом із застосуванням метахоліну ніфедипін слід відмінити (за можливості).
При одночасному застосуванні ніфедипіну з блокаторами β-адренорецепторів необхідний ретельний моніторинг стану пацієнта, оскільки відомі поодинокі випадки розвитку серцевої недостатності.
Дигоксин, теофілін. Під час одночасного прийому ніфедипіну з теофіліном або дигоксином може підвищуватися концентрація теофіліну або дигоксину у плазмі крові. Рекомендується контролювати концентрацію теофіліну або дигоксину у плазмі крові, спостерігати за станом пацієнтів щодо симптомів передозування дигоксину й у разі необхідності коригувати дозу відповідно до концентрації дигоксину у плазмі крові.
Хінідин. При одночасному застосуванні ніфедипіну та хінідину в окремих випадках відмічали зниження рівня хінідину, а при відміні ніфедипіну — різке підвищення концентрації хінідину в плазмі крові. Зважаючи на це, при одночасному застосуванні або відміні ніфедипіну рекомендують проводити моніторинг концентрації хінідину в плазмі крові, а в разі необхідності — коригувати дозу хінідину. Іноді повідомляли про підвищення концентрації ніфедипіну в плазмі крові при одночасному застосуванні обох препаратів, проте були випадки, коли не відзначали зміни фармакокінетики ніфедипіну.
Зважаючи на це, слід ретельно контролювати АТ при включенні хінідину в схему терапії ніфедипіном. У разі необхідності слід знизити дозу ніфедипіну.
Такролімус. Відомо, що такролімус метаболізується через систему цитохрому Р450 3А4. Опубліковані дані вказують на те, що в окремих випадках дозу такролімусу при одночасному застосуванні з ніфедипіном можна знизити. При одночасному застосуванні обох препаратів слід проводити моніторинг концентрації такролімусу в плазмі крові й у разі необхідності розглянути питання про зниження дози такролімусу.
При одночасному прийомі вінкристину відмічено зменшення виведення вінкристину, тому може збільшуватися вираженість побічних реакцій, що потребує зниження дози; цефалоспоринів (наприклад цефіксиму) — підвищення рівнів цефалоспорину у плазмі крові.
Інші види взаємодій. Грейпфрутовий сік інгібує систему цитохрому Р450 3А4. Вживання грейпфрутового соку при застосуванні ніфедипіну призводить до підвищення концентрації препарату в плазмі крові та збільшення тривалості дії ніфедипіну внаслідок зниження метаболізму при першому проходженні або кліренсу. Внаслідок цього може посилюватися антигіпертензивна дія препарату. Після регулярного вживання грейпфрутового соку цей ефект може тривати впродовж принаймні 3 днів після останнього вживання соку.
Зважаючи на це, при терапії ніфедипіном слід уникати вживання грейпфрутів/грейпфрутового соку.
Застосування ніфедипіну може призвести до отримання хибнопідвищених результатів при спектрофотометричному визначенні концентрації ванілілмигдалевої кислоти в сечі (проте при застосуванні методу високоефективної рідинної хроматографії цей ефект не виявлено).
симптоми гострої інтоксикації: порушення свідомості, аж до розвитку коми, артеріальна гіпотензія, тахікардія/брадикардія, аритмія, гіперглікемія, метаболічний ацидоз, гіпоксія, кардіогенний шок, що супроводжується набряком легень.
Лікування. Найважливішими терапевтичними заходами є виведення препарату з організму та відновлення стабільності функціонування серцево-судинної системи.
Після перорального застосування рекомендується повністю випорожнити шлунок, якщо необхідно, у комбінації з промиванням тонкої кишки. Якщо необхідно, застосовують активоване вугілля. У разі інтоксикації, спричиненої препаратами тривалого вивільнення, слід докласти зусиль до якомога повнішого виведення препарату з організму, у тому числі з тонкої кишки, для запобігання абсорбції діючої речовини. Хоча є припущення щодо користі пізнішого застосування активованого вугілля в разі передозування препаратів пролонгованої дії, слід зазначити, що доказів на підтвердження цього не існує.
При лікуванні передозування, що становить загрозу для життя, у дорослих протягом 1 год після прийому потенційно токсичної дози слід розглянути необхідність промивання шлунка.
При прийомі клінічно значимої кількості препарату з повільним виведенням слід розглянути необхідність застосування 1 дози проносного засобу осмотичної дії (наприклад сорбіт, лактулоза і сульфат магнезії) протягом 4 год при одночасному застосуванні активованого вугілля.
При застосуванні проносних засобів слід враховувати, що антагоністи кальцію призводять до зниження тонусу м’язів кишечнику, аж до атонії кишечнику. Оскільки для ніфедипіну характерний високий ступінь зв’язування з білками плазми крові та відносно невеликий Vd, гемодіаліз неефективний, проте рекомендують проведення плазмаферезу.
Брадикардію можна усунути за допомогою β-симпатоміметиків. При уповільненні серцевого ритму, що загрожує життю, рекомендують застосування штучного водія ритму.
Артеріальну гіпотензію, що виникла внаслідок кардіогенного шоку і вазодилатації, можна усувати препаратами кальцію (10‒20 мл 10% р-ну кальцію хлориду або глюконату ввести в/в повільно, потім повторювати в разі необхідності за умови ЕКГ-моніторингу). Унаслідок цього сироваткові рівні кальцію можуть досягти верхньої межі норми або бути дещо підвищеними. Якщо введення кальцію недостатньо ефективне, доцільним є застосування допаміну, добутаміну, епінефрину або норепінефрину. Дози цих препаратів слід визначати з урахуванням досягнутого лікувального ефекту. До додаткового введення рідини слід підходити дуже обережно, оскільки при цьому підвищується небезпека перенавантаження серця.
Пацієнти без виражених симптомів інтоксикації мають перебувати під наглядом щонайменше 4 год після застосування надмірної дози препарату короткої дії та щонайменше 12 год після застосування препарату пролонгованої дії.
при температурі не вище 30 °C в оригінальній упаковці для захисту від світла. Зберігати в недоступному для дітей місці.