Назол^® Адванс (Nazol Advans)

Оксиметазоліну гідрохлорид - 0,5 мг/мл

фармакодинаміка. Оксиметазоліну гідрохлорид — це синтетичний адреноміметик. Стимулюючи α-адренорецептори судин, він сприяє вираженій та тривалій судинозвужувальній дії. Судинозвужувальний ефект виявляється зменшенням припливу крові, набряку слизових оболонок носа, придаткових пазух та євстахієвої труби, внаслідок чого відновлюється дихання через ніс, яке було порушено при грипі, застудних та алергічних захворюваннях. Локальне звуження судин слизових оболонок носа та придаткових пазух настає через 5–10 хв після впорскування препарату в порожнину носа. Протинабрякова дія триває до 12 год.
Фармакокінетика. Т_½ оксиметазоліну гідрохлориду становить 5–8 год. Виводиться в основному в незміненому вигляді із сечею і калом.

симптоматичне лікування застудних захворювань, грипу та ГРВІ, що супроводжуються гострим ринітом, гайморитом, іншими синуситами (фронтит, етмоїдит).

дорослим і дітям віком від 12 років зробити по 2 впорскування, дітям віком 6–12 років — по 1 впорскуванню в кожний носовий хід. Флакон слід тримати вертикально. Повторювати впорскування не раніше ніж через 12 год.
Тривалість лікування — не більше 3 днів. Можливе тривале застосування до 7–10 днів по 2 впорскування на добу під контролем лікаря.
Діти. Не застосовувати у дітей віком до 6 років.

підвищена індивідуальна чутливість до оксиметазоліну, інших адреноміметиків або будь-яких компонентів препарату, тяжкі форми АГ, виражений атеросклероз, гострі серцево-судинні захворювання або серцева астма, тахісистолічні порушення серцевого ритму, стенокардія, ниркова недостатність, виражена гіпертрофія предміхурової залози, феохромоцитома, метаболічні порушення (гіпертиреоз, цукровий діабет), атрофічний риніт, підвищений внутрішньоочний тиск, особливо при закритокутовій глаукомі, після транссфеноїдальної гіпофізектомії або іншого хірургічного втручання з відкриванням твердої мозкової оболонки, запалення або пошкодження шкіри навколо носових ходів або слизової оболонки носа, застосування препаратів, які сприяють підвищенню АТ; одночасне застосування з інгібіторами МАО та застосування протягом 2 тиж після припинення лікування інгібіторами МАО.

при частому і тривалому застосуванні можуть виникнути відчуття печіння, поколювання в носі, припливу крові до обличчя, чхання, сухість слизової оболонки носа. Рідко — після того, як ефект від застосування препарату закінчиться — відчуття сильної закладеності носа (реактивна гіперемія). Тривале безперервне застосування судинозвужувальних препаратів може призвести до тахіфілаксії або розвитку медикаментозного риніту. Загалом тяжких побічних ефектів не очікується.
Розлади з боку серцево-судинної системи: дуже рідко можливі тахікардія, відчуття серцебиття, підвищення АТ, біль у серці.
Розлади з боку органа зору: рідко можуть спостерігатися подразнення, дискомфорт або почервоніння очей, затуманений зір.
Розлади з боку ШКТ: рідко може відмічатися нудота.
З боку імунної системи: у поодиноких випадках можливі реакції гіперчутливості, включаючи висип, свербіж, набряк Квінке.
Дихальні, торакальні та середостінні розлади: рідко можливі дискомфорт або подразнення в носі, роті та горлі, сухість у роті, носові кровотечі.
Розлади з боку нервової системи: неспокій, знервованість, тривожність, безсоння, сонливість, тремор, галюцинації (особливо у дітей), підвищена втомлюваність, головний біль, запаморочення.
Розлади з боку шкіри та підшкірних тканин: висип.
Розлади з боку скелетно-м’язових та сполучних тканин: судоми (особливо у дітей).
Загальні розлади: слабкість.

при впорскуванні в порожнину носа не закидати голову і не перевертати флакон. Не рекомендується користуватися одним флаконом кільком особам, щоб уникнути поширення інфекції.
Зберігання набряку носових ходів після 3-ї доби застосування може свідчити про наявність викривлення носової перегородки, гнійного гаймориту, аденоїдів, алергічного риніту, стійкої бактеріальної інфекції або інших нерозпізнаних захворювань, що потребують консультації лікаря та спеціалізованої комплексної терапії.
Слід проконсультуватися з лікарем до початку застосування цього препарату в наступних випадках: підвищений АТ, серцево-судинні захворювання, порушення з боку печінки або нирок, порфірія.
Слід уникати довготривалого застосування і передозування препарату. Довготривале застосування протинабрякового засобу може призвести до послаблення його дії. Зловживання цим засобом може спричинити атрофію слизової оболонки та реактивну гіперемію з медикаментозним ринітом, а також пошкодження слизового епітелію та інгібування активності епітелію. Дози вище рекомендованих застосовувати тільки під наглядом лікаря. Не слід перевищувати рекомендованих доз.
Застосування у період вагітності або годування груддю. Оксиметазолін не був пов’язаний з несприятливим закінченням вагітності. Слід з обережністю застосовувати у хворих з гіпертензією або ознаками зменшення кровопостачання плаценти. Часте або тривале застосування у високих дозах може призводити до зменшення плацентарного кровотоку. У період вагітності застосування препарату можливе лише в разі, якщо, на думку лікаря, користь від застосування для матері переважає потенційний ризик для плода/дитини.
Невідомо, чи оксиметазолін потрапляє у грудне молоко. У зв’язку з відсутністю даних оксиметазолін не слід застосовувати в період грудного вигодовування.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Після тривалого застосування препарату в дозах, що перевищують рекомендовані, не можна виключити загальний вплив на серцево-судинну систему. У таких випадках здатність керувати транспортним засобом може знизитися.

при застосуванні інших лікарських засобів до початку лікування цим препаратом рекомендується звернутися до лікаря. Застосовувати препарат разом з іншими судинозвужувальними засобами (при будь-якому шляху введення останніх) або іншими назальними деконгестантами, а також із трициклічними антидепресантами, мапротиліном, слід після консультації з лікарем, оскільки можливе підвищення АТ.
При одночасному застосуванні інгібіторів МАО та оксиметазоліну можливе підвищення АТ. Тому не слід застосовувати цей лікарський засіб одночасно або протягом 2 тиж після припинення лікування інгібіторами МАО.
При одночасному застосуванні оксиметазоліну з трициклічними антидепресантами можливе зростання ризику підвищення АТ та аритмії.
Оксиметазолін може знижувати ефективність блокаторів β-адренорецепторів, метилдопи або інших антигіпертензивних препаратів.
При одночасному застосуванні симпатоміметиків та антипаркінсонічних засобів можлива адитивна токсична дія на серцево-судинну систему.

при місцевому застосуванні зазвичай не виникають побічні системні реакції.
Симптоми передозування оксиметазоліном різні. Виділяють стадії гіперреактивності та гальмування. Стимуляція ЦНС клінічно виявляється у вигляді відчуття страху, збудження, галюцинацій, судом.
Симптомами передозування помірного або тяжкого ступеня є міоз (звуження зіниць), мідріаз (розширення зіниць), нудота, блювання, ціаноз, лихоманка, підвищене потовиділення, спазми, тахікардія, аритмія, зупинка серця, підвищення АТ, набряк легень, задишка, фізичний дискомфорт.
Пригнічення функцій ЦНС клінічно виявляється у вигляді сонливості, зниження температури тіла, брадикардії, артеріальної гіпотензії, колапсу, шоку, дихальних розладів та зупинки дихання, втрати свідомості, коми.
До клінічних проявів передозування у дітей належать симптоми з боку ЦНС: судоми та кома, галюцинації, брадикардія, апное, гіпертензія, що переходить у гіпотензію.
Невідкладна допомога. У разі підозрюваного передозування оксиметазоліну необхідна термінова госпіталізація до відділення інтенсивної терапії. Призначають активоване вугілля та проносні засоби. Необхідне промивання шлунка. З метою зниження підвищеного АТ слід призначити блокатори α-адренорецепторів (фентоламін). Не слід приймати вазопресорні засоби. При необхідності показана протисудомна терапія. У тяжких випадках може виникнути необхідність в інтубації та штучній вентиляції легень.

при температурі не вище 30 °С. Після відкриття флакона термін придатності — 12 міс.