Діуремід (Diuremid) (274445) - інструкція із застосування ATC-класифікація

Ацетазоламід - 250 мг

фармакодинаміка. Діуретичний, протиглаукомний, протиепілептичний засіб. Механізм дії зумовлений вибірковим пригніченням карбоангідрази — ферменту, що каталізує оборотну реакцію гідратації діоксиду вуглецю і подальшу дисоціацію вугільної кислоти. Діуретичний ефект зумовлений пригніченням активності карбоангідрази у нирках (головним чином у проксимальних ниркових канальцях), що призводить до зниження реабсорбції бікарбонату, іонів натрію і калію, посилення діурезу, підвищення рН сечі, збільшення реабсорбції аміаку. Не впливає на екскрецію іонів хлору. У результаті пригнічення карбоангідрази циліарного тіла зменшує секрецію водянистої вологи і знижує внутрішньоочний тиск. Пригнічення карбоангідрази у головному мозку призводить до накопичення CO₂ у мозку і гальмування надмірних пароксизмальних розрядів нейронів, що зумовлює протиепілептичну активність препарату. Застосування лікарського засобу при підвищеному внутрішньочерепному тиску пов’язане з пригніченням карбоангідрази у судинних сплетіннях шлуночків головного мозку і зниженням продукування спинномозкової рідини.
Фармакокінетика. Ацетазоламід добре всмоктується у травному тракті. C_max у плазмі крові досягається через 1–3 год після застосування. Ацетазоламід у невисоких концентраціях зберігається у крові упродовж 24 год.
Розподіл. Ацетазоламід розподіляється у багатьох тканинах. Завдяки високому спорідненню з карбоангідразою накопичується переважно у тканинах, що містять цей фермент, зокрема в еритроцитах, нирках, м’язах, тканинах очного яблука і ЦНС. Лікарський засіб не накопичується у тканинах.
Фракція з білками становить 70–90% загального вмісту ацетазоламіду в крові. Т_½ становить 4–9 год.
Ацетазоламід проникає через плацентарний бар’єр.
Ацетазоламід у невеликих кількостях проникає у грудне молоко.
Метаболізм. Ацетазоламід не метаболізується.
Виведення. Лікарський засіб виділяється нирками у незміненому вигляді. Після прийому внутрішньо близько 90% прийнятої дози виводиться із сечею протягом 24 год.

• лікування у разі глаукоми:
‒ хронічна відкритокутова глаукома;
‒ вторинна глаукома;
‒ глаукома закритокутова (для короткочасної передопераційної терапії та перед офтальмологічними процедурами, для зниження внутрішньоочного тиску).
• Лікування у разі набряків:
‒ при серцевій недостатності;
‒ набряків, спричинених застосуванням лікарських засобів.
• Лікування у разі епілепсії (в комбінації з іншими протисудомними засобами):
‒ petit mal (малі напади) у дітей;
‒ grand mal (великі напади) у дорослих;
‒ змішаної форми.
• Лікування у разі висотної хвороби (препарат скорочує час акліматизації, але його вплив на прояви цієї хвороби незначний).

лікарський засіб приймати внутрішньо.
Лікування при глаукомі. Дозу лікарського засобу визначати індивідуально, залежно від внутрішньоочного тиску.
Рекомендовані дози для дорослих:

Лікування епілепсії.

Лікування у разі набряків при серцевій недостатності та набряків, спричинених застосуванням лікарських засобів. Початкова доза — 250 мг/добу (1 таблетка) вранці.
Найкращий діуретичний ефект відзначають, якщо застосовувати лікарський засіб через день або через 2 дні з одноденною перервою.
Для лікування при серцевій недостатності ацетазоламід слід призначати на тлі загальноприйнятої терапії (наприклад призначення глікозидів наперстянки, низькосольова дієта та поповнення дефіциту калію).
Лікування при висотній хворобі. Рекомендована денна доза становить 500–1000 мг (2–4 таблетки), розподілена на кілька прийомів. У разі передбачуваного швидкого підйому на висоту (більше 500 м на день) рекомендована доза становить 1000 мг (4 таблетки), розподілена на кілька прийомів.
Лікарський засіб слід приймати за 24–48 год до підйому вгору, а в разі появи симптомів хвороби лікування продовжити ще ≥48 год за необхідності.
Діти. Лікарський засіб застосовувати для лікування дітей віком від 3 років тільки як допоміжну терапію при епілепсії.

підвищена індивідуальна чутливість до компонентів лікарського засобу і сульфонамідів, порушення функції печінки та нирок, ГНН, печінкова недостатність, сечокам’яна хвороба (при гіперкальціурії), гіперхлоремічний ацидоз, гіпокаліємія, гіпонатріємія, хронічна декомпенсована закритокутова глаукома (для тривалої терапії), цукровий діабет, уремія, недостатність надниркових залоз, хвороба Аддісона. Ацетазоламід не слід застосовувати пацієнтам із цирозом печінки, оскільки це може підвищувати ризик печінкової енцефалопатії.

побічні реакції найчастіше відзначали на початку лікування.
З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, включаючи анафілактичні реакції.
З боку нервової системи та органів чуття: судоми, парестезії, порушення слуху/шум у вухах, порушення смакових відчуттів, головний біль, запаморочення, дратівливість, депресія, сплутаність свідомості, атаксія; при тривалому застосуванні — дезорієнтація, сонливість, порушення дотику та чутливості, загальна слабкість, периферичний параліч; у поодиноких випадках — відчуття волосся на язиці, в’ялий параліч, втома.
З боку ШКТ: анорексія, нудота, блювання, діарея, печінкова недостатність, печінкова коліка, кишкова коліка, мелена, гепатит, холестатична жовтяниця, зміни показників функції печінки, некроз печінки.
З боку обміну речовин: метаболічний ацидоз, зменшення маси тіла, спрага, порушення електролітного балансу (при тривалому застосуванні).
З боку системи крові: в окремих випадках при тривалому застосуванні — гемолітична анемія, лейкопенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, панцитопенія, пригнічення кісткового мозку, апластична анемія, тромбоцитопенічна пурпура.
З боку сечовидільної системи: часте сечовипускання, гематурія, глюкозурія, ниркова коліка, гіпонатріємія, гіпокаліємія, кристалурія, поліурія, ниркова недостатність, нефролітіаз, пошкодження нирки.
Ацетазоламід як похідне сульфонаміду може викликати побічні реакції, характерні для сульфонамідів.
З боку шкіри та слизової оболонки: шкірний висип, свербіж, еритема, кропив’янка, мультиформна еритема, синдром Стівенса — Джонсона, синдром Лайєлла.
Інші: оборотна міопія, фотосенсибілізація, зниження лібідо, припливи, гарячка.

у разі гіперчутливості можливе виникнення симптомів, які можуть загрожувати життю пацієнта, наприклад синдром Стівенса — Джонсона, синдром Лайєлла, швидкоплинний некроз печінки, агранулоцитоз, апластична анемія та геморагічний діатез.
У разі розвитку шкірних або гематологічних проявів прийом лікарського засобу слід негайно припинити.
Ацетазоламід необхідно з обережністю призначати пацієнтам, які приймають ацетилсаліцилову кислоту (високі дози), оскільки існує імовірність розвитку анорексії, прискорення дихання, летаргічного стану, коми та навіть летального кінця.
Ацетазоламід, застосовуваний у дозах, вищих за рекомендовані, не призводить до збільшення діурезу, однак може спричиняти сонливість і парестезію, іноді навіть призвести до зменшення діурезу.
Застосовувати з обережністю при емболії легеневої артерії та емфіземі легень, при нирковій недостатності, а також хворим літнього віку у зв’язку з підвищеним ризиком розвитку метаболічного ацидозу.
При пропуску чергової дози не слід підвищувати дозу у наступний прийом.
Якщо пацієнт приймає ацетазоламід довше 5 днів, є ризик розвитку метаболічного ацидозу.
Лікарський засіб алкілує сечу.
Рекомендується проводити контроль рівня тромбоцитів.
Лабораторні дослідження. При тривалій терапії потрібен моніторинг рівня електролітів у сироватці крові (особливо рівня калію і рН крові), а також контроль картини периферичної крові. У разі появи змін у картині крові або шкірних проявів лікарський засіб необхідно терміново відмінити.
Були повідомлення про суїцидальні думки та поведінку у пацієнтів, які лікувалися протиепілептичними лікарськими засобами за різними показанями. Метааналіз рандомізованих плацебо-контрольованих досліджень також показав незначне підвищення ризику суїцидальних думок та поведінки. Механізм такого ризику невідомий, та доступні дані не виключають можливості підвищення ризику для ацетазоламіду.
Тому слід проводити моніторинг щодо ознак суїцидальних думок та поведінки, а також розглянути необхідність відповідного лікування. Пацієнтам (та особам, які спостерігають пацієнтів) слід рекомендувати негайно звертатися за медичною допомогою при виникненні ознак суїцидальних думок чи поведінки.
За певних умов необхідно застосовувати дуже високі дози в комбінації з іншими діуретиками для того, щоб захистити діурез при повному стійкому ураженні.
Відзначали випадки з летальним кінцем внаслідок серйозних реакцій на сульфонаміди, хоча такі випадки були рідкими.
У пацієнтів із каменями у нирках в анамнезі слід оцінити співвідношення ризик/користь для подальшого осадження конкрементів.
Застосування у період вагітності або годування грудьми
Вагітність. Ацетазоламід проникає через плацентарний бар’єр. Застосування лікарського засобу у період вагітності протипоказане.
Годування грудьми. Ацетазоламід у невеликій кількості проникає у грудне молоко. Під час застосування лікарського засобу годування грудьми слід припинити.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами чи роботі з іншими механізмами. Ацетазоламід у високих дозах може спричиняти сонливість, рідше — стомлюваність, запаморочення, атаксію та дезорієнтацію. Тому під час лікування ацетазоламідом не слід керувати потенційно небезпечними механізмами і транспортними засобами.

ацетазоламід може посилювати дію антагоністів фолієвої кислоти, гіпоглікемічних засобів та атикоагулянтів, які застосовують внутрішньо.
Одночасне застосування ацетазоламіду з ацетилсаліциловою кислотою може призвести до тяжкого ацидозу і токсично вплинути на ЦНС з ризиком розвитку анорексії, тахіпное, летаргічного стану, коми з можливим летальним кінцем.
При одночасному застосуванні ацетазоламіду із серцевими глікозидами або лікарськими засобами, що підвищують АТ, дозу першого необхідно змінити.
Ацетазоламід порушує метаболізм фенітоїну, підвищуючи концентрації останнього в сироватці крові. У пацієнтів, які застосовують ацетазоламід із певними протисудомними засобами (фенітоїном, примідоном), відзначали тяжку форму остеомаляції.
Одночасне застосування ацетазоламіду з амфетамінами, атропіном або хінідином може посилювати їхню побічну дію.
Ацетазоламід може підвищувати або знижувати концентрацію глюкози в крові, що слід враховувати при лікуванні цукрового діабету. Може знадобитися зміна дози інсуліну або пероральних гіпоглікемічних препаратів.
Ацетазоламід посилює виведення літію та може послабити його дію.
Ацетазоламід може підвищувати концентрацію карбамазепіну у плазмі крові.
При одночасному застосуванні ацетазоламід підвищує ризик появи токсичних ефектів саліцилатів, препаратів наперстянки, карбамазепіну, ефедрину, недеполяризуючих міорелаксантів.
Сечогінний ефект ацетазоламіду посилюється теофіліном, послаблюється кислотоутворючими діуретиками.
Були одиничні повідомлення про зниження рівня прамідону в сироватці крові та підвищення рівня карбамазепіну при їх одночасному застосуванні із ацетазоламідом.
У зв’язку з можливими адитивними ефектами не рекомендується одночасне застосування з іншими інгібіторами карбоангідрази.
Циклоспорин: ацетазоламід може підвищувати рівень циклоспорину.
Метенамін: ацетазоламід може порушувати антисептичний ефект метенаміну щодо сечі.
Бікарбонат натрію: одночасне застосування ацетозаламіду з бікарбонатом натрію підвищує ризик утворення ниркових конкрементів.

у разі передозування можливі порушення електролітного балансу, ацидоз і порушення з боку ЦНС (сонливість, парестезії); іноді — зменшення діурезу.
Лікування. Відміна лікарського засобу, симптоматична терапія, при ацидозі слід застосовувати бікарбонати. Ефективний гемодіаліз. Специфічного антидоту не існує.

в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °C. Зберігати у недоступному для дітей місці.