СОМАТУЛІН 30 мг (SOMATULINE 30 mg)

діюча речовина: lanreotide (ланреотид)

1 флакон містить ланреотиду ацетату 40 мг, що еквівалентно ланреотиду 30 мг;

допоміжні речовини: кополімери (лактид-гліколід, молочно-гліколевий), маніт (Е 421), натрію кармелоза, полісорбат 80;

склад розчинника:

1 ампула (0,016 г/2 мл) містить маніт (Е 421), воду для ін'єкцій.

Порошок та розчинник для суспензії для ін'єкцій пролонгованого вивільнення.

Гормони, що уповільнюють ріст.
Код АТС H01C B03.

Лікування акромегалії

При підвищеному рівні циркулюючого гормону росту (GH) та інсуліноподібного фактора росту (IGF-1) після оперативного втручання та/або радіотерапії, або у випадку, якщо протипоказані оперативне втручання та/або радіотерапія.

Симптоматичне лікування при карциноїдних пухлинах

Лікування первинної тиреотропної аденоми, що спричинює гіпертиреоз

При підготовці до оперативного втручання та/або радіотерапії, або у випадку, якщо протипоказані зазначені види терапії.

Гіперчутливість до соматостатину або споріднених пептидів, а також до будь-якого з компонентів препарату.

Соматулін 30 мг слід застосовувати тільки у спеціалізованих відділеннях та під наглядом досвідченого лікаря.

Необхідно окремо коригувати терапію для кожного пацієнта в спеціалізованому відділенні.

Рекомендується починати лікування з проведення пробної ін'єкції для оцінки індивідуальної реакції пацієнта на препарат (секреція гормону росту (GH); симптоми, спричинені карциноїдними пухлинами; секреція пухлини). Якщо після введення першої пробної ін'єкції реакція не спостерігається, терапію слід переглянути.

При акромегалії.

На початку лікування частота введення препарату (дози ланреотиду) внутрішньом'язово може становити 1 раз кожні 14 днів. У випадку недостатньої реакції, що оцінюється на підставі рівня гормону росту (GH) та інсуліноподібного фактору росту (IGF-1) (визначаються перед проведенням наступної ін'єкції), інтервал між введеннями препарату можна скоротити до 10 днів.

При карциноїдних пухлинах.

На початку лікування частота введення препарату (дози ланреотиду) внутрішньом'язово може становити 1 раз кожні 14 днів. У випадку недостатньої реакції, що оцінюється на підставі клінічних симптомів (припливи крові та м'яке випорожнення), інтервал між введеннями препарату можна скоротити до 10 днів.

Лікування первинної тиреотропної аденоми, що спричинює гіпертиреоз.

На початку лікування частота введення препарату (дози ланреотиду) внутрішньом'язово може становити 1 раз кожні 14 днів. У випадку недостатньої реакції, що оцінюється на підставі рівня тиреоїдного гормону та тиреотропного гормону (TSH), інтервал між введеннями препарату можна скоротити до 10 днів.

Соматулін 30 мг вводять внутрішньом'язово в верхній зовнішній квадрант сідниці. Необхідно вводити препарат почергово у праву та ліву сідницю.

Інструкція щодо приготування препарату перед введенням, інструкція із застосування, обробки та утилізації препарату.

Не використовуйте препарат, якщо блістерна упаковка пошкоджена або відкрита. Препарат потрібно вилучити з холодильника за 30 хвилин до застосування. Завжди використовуйте дві голки: одну-для відновлення порошку і заповнення шприца і другу-для введення препарату.

Змішувати порошок з розчинником потрібно безпосередньо перед ін'єкцією. Слід використовувати тільки той розчинник, що міститься в упаковці. Після введення розчинника слід легко струшувати флакон 20–30 разів до отримання однорідної суспензії молочного кольору.

Препарат необхідно використати відразу після розведення.

Підготовка пацієнта

Пацієнт повинен знаходитися в положенні лежачи на животі, шкіру сідниц слід продезинфікувати.

Підготовка ін'єкції

Закріпити голку на шприці (не слід знімати захисний ковпачок з голки).

Відламати шийку ампули, тримаючи ампулу місцем зламу вверх.

Зняти захисний ковпачок з голки та набрати весь розчинник у шприц.

Зняти захисну кришку флакона. Проколоти  голкою гумову пробку флакона та повільно ввести в нього розчинник, за можливості змиваючи весь порошок з його верхньої частини.

При відновленні тримати голку над рівнем рідини. Круговими рухами обережно змішати вміст флакона до утворення гомогенної молокоподібної суспензії для ін'єкції. Не перевертати флакон.

Застереження: не можна змішувати вміст флакона шляхом набирання його в шприц та випускання суспензії назад!   

Набрати всю суспензію для ін'єкції в шприц.

Зняти голку.

Приєднати іншу голку до шприца. Не змішувати з іншими препаратами.

Ін'єкція

Негайно зробити ін'єкцію внутрішньом'язово в сідничний м'яз.
 

Після застосування

Після проведення ін'єкції голки та інший матеріал утилізують у призначений для цього контейнер. Стерильний матеріал призначений для одноразового використання. Невикористану суспензію слід утилізувати.

Пацієнти з порушенням функції нирок та печінки.

Підбір дози необов'язковий (див. розділ Фармакокінетика).

Пацієнти літнього віку.

Підбір дози необов'язковий (див. розділ Фармакокінетика).

Під час проведення клінічних досліджень у пацієнтів, хворих на акромегалію, були зафіксовані побічні дії, частота яких визначена такою класифікацією: дуже поширені (≥1/10); поширені (≥1/100 до <1/10); непоширені (≥1/1000 до <1/100).

Найбільш поширеними побічними реакціями після терапії ланреотидом є порушення з боку шлунково-кишкового тракту (найчастіше-діарея, болі в животі, зазвичай слабовиражені або помірні та тимчасового характеру), жовчнокам'яна хвороба (найчастіше-безсимптомна) та реакції в місці введення ін'єкції (біль, вузлики, затвердіння).

Профіль побічних реакцій аналогічний для інших показань.

-З боку лабораторних показників

Поширені: підвищення аланінамінотрансферази (ALAT), відхилення від норми аспартатамінотрансферази (ASAT), відхилення від норми аланінамінотрансферази (ALAT), підвищення рівня білірубіну в крові, підвищення рівня глюкози в крові, підвищення рівня глікірованого гемоглобіну, зниження маси тіла.

Непоширені: підвищення аспартатамінотрансферази (ASAT), підвищення рівня лужної фосфатази в крові, відхилення від норми рівня білірубіну в крові, зниження рівня натрію в крові.

-З боку нервової системи

Поширені: запаморочення, головний біль.

-З боку травного тракту

Дуже поширені: діарея, рідке випорожнення, болі в животі.

Поширені: нудота, блювання, запор, метеоризм, здуття живота, неприємні відчуття в животі, диспепсія.

Непоширені: зміна кольору калових мас.

-З боку шкіри та підшкірних тканин

Поширені: алопеція, гіпотрихоз.

-З боку обміну речовин та харчування

Поширені: гіпоглікемія.

Непоширені: цукровий діабет, гіперглікемія.

-З боку серцево-судинної системи

Поширені: синусова брадикардія.

Непоширені: припливи крові.

-Загальні порушення та реакції в місці введення

Поширені: стомлюваність, реакції в місці введення ін'єкції (біль, набряк, затвердіння, вузлики, свербіж).

Непоширені: астенія.

-З боку гепатобіліарної системи

Дуже поширені: холелітіаз.

Поширені: розширення жовчних протоків.

-З боку психіки

Непоширені: безсоння.

Дослідження безпеки препарату після його виходу на ринок

Поодинокі випадки панкреатиту.

Можливе посилення проявів побічної дії з боку шлунково-кишкового тракту, електролітних порушень. У випадку передозування показана симтоматична терапія.

Кількість вагітних, які приймають ланреотид, дуже обмежена. Препарат слід призначати вагітним жінкам тільки у разі нагальної потреби.

Невідомо, чи потрапляє даний препарат в грудне молоко. Через те що багато лікарських засобів потрапляє в грудне молоко, потрібно прийняти рішення щодо припинення годування груддю або припинення застосування препарату, беручи до уваги необхідність лікування препаратом для матері.

Препарат не рекомендується застосовувати дітям у зв'язку з відсутністю інформації щодо безпеки та ефективності.

• Ланреотид може знижувати моторику жовчного міхура та спричинити жовчнокам'яну хворобу. Тому може бути необхідним періодичний огляд. При тривалому лікуванні рекомендується проведення ехографії жовчного міхура перед лікуванням та кожні 6 місяців.
• Ланреотид, подібно до соматостатину та інших його аналогів, пригнічує секрецію інсуліну та глюкагону. Тому у пацієнтів, які проходять лікування ланреотидом, можуть спостерігатися гіпоглікемія та гіперглікемія. Необхідно спостерігати за рівнем глюкози в крові на початку терапії ланреотидом або при зміні дози. Терапію діабету потрібно відповідно відкоректувати. Пацієнтам, що хворіють на діабет та отримують інсулін, дозу інсуліну на початку знижують до 25%, потім коректують згідно з рівнем глюкози в крові, який необхідно контролювати з початком лікування.
• Спостерігалось незначне зниження функції щитовидної залози при терапії ланреотидом у пацієнтів, хворих на акромегалію, хоча клінічний гіпотиреоз відмічався рідко. При прояві симптоматики рекомендується тестування функції щитовидної залози.
• У пацієнтів з акромегалією та первинною тиреотропною аденомою лікування ланреотидом повинно супроводжуватися контролем за об'ємом гіпофізарної пухлини.
• У пацієнтів, що не мають супутніх кардіологічних проблем, ланреотид може спричинити зниження частоти серцевих скорочень, хоча стан не межує неодмінно з брадикардією. У пацієнтів з доклінічною стадією серцевих порушень може проявитися синусова брадикардія. Необхідно обережно починати терапію ланреотидом пацієнтів з брадикардією.
• При карциноїдних пухлинах лікування ланреотидом призначають після виключення обструктивної інтестинальної пухлини.
• Значне та тривале збільшення стеатореї передбачає комплементарне призначення панкреатичних екстрактів.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Під час лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом і у разі інших потенційно небезпечних видів діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.

Взаємодії, що передбачають запобіжні заходи у разі застосування.

Циклоспорин (перорально): зниження рівня циклоспорину в крові (зниження всмоктування циклоспорину в кишечнику). Збільшити дозу циклоспорину з проведенням контролю за рівнем циркуляції крові, та знизити дози після припинення лікування ланреотидом.

Інсулін, глітазони, репаглінід, препарати сульфонілсечовини: ризик гіпоглікемії та гіперглікемії: зниження потреби в лікуванні діабету після зниження або підвищення секреції ендогенного глюкагону. Необхідно посилити контроль за глікемією пацієнта, а дози препаратів, що застосовуються в терапії діабету, слід у разі потреби скоригувати на час лікування ланреотидом.

• Сумісне застосування препаратів, індукуючих брадикардію (наприклад бета-блокаторів) може спричинити адиктивний ефект на дещо знижений ритм серцевих скорочень, викликаних ланреотидом. Може бути потрібна корекція такого сумісного застосування препаратів (див. розділ «Особливості застосування»).
• Аналоги соматостатину можуть знижувати метаболічний кліренс сполук, які, як відомо, метаболізуються ферментами-цитохромами Р450, що, можливо, відбувається через пригнічення гормону росту. Через те, що не можна виключити подібний ефект у ланреотиду, інші лікарські засоби, які головним чином метаболізуються ферментом CYP3A4 та які мають невисокий терапевтичний індекс (наприклад хінідин), слід застосовувати з обережністю.
• Обмежені опубліковані дані показують, що одночасне введення аналогів соматостатину і бромокриптину може збільшити доступність бромокриптину.

Фармакодинаміка.

Ланреотид являє собою синтетичний пептид, аналог природного соматостатину. Подібно до природного соматостатину, ланреотид пригнічує ряд ендокринних, нейроендокринних, екзокринних та паракринних механізмів. Виявлена виражена тропність ланреотиду до соматостатинових рецепторів людини SSTR 2 та 5, низька тропність до SSTR1, 3 та 4. Вважається, що активація SSTR 2 та 5 є основним механізмом, що лежить в основі пригнічення секреції гормону росту (GH).

При цьому його виражена селективність відносно гормону росту порівняно з інсуліном дає змогу застосовувати препарат в терапії акромегалії.

Пригнічуючи синтез тиреотропного гормону (TSH), ланреотид також нормалізує функцію щитовідної залози у пацієнтів, що хворіють на аденому з підвищеною секрецією тиреотропного гормону.

Ланреотид пригнічує екзокринну кишкову секрецію, травні гормони та механізм утворення кліткових протофібрил, що аргументує його використання в терапії симптомів ендокринних пухлин шлунково-кишкового тракту, особливо карциноїдних пухлин.

Ланреотид, подібно до соматостатину, чинить загальну антисекреторну дію. Він пригнічує базальну секрецію мотиліну, шлункових інгібуючих пептидів та поліпептидів підшлункової залози, але не чинить значної дії на секрецію травних ферментів або шлункову секрецію.

Ланреотид значно пригнічує кровообіг у верхній брижовій артерії та ворітній вені, що індукується їжею.

Ланреотид значно зменшує гідроелектролітичну секрецію в порожній кишці (секрецію води, натрію, калію та хлоридів), яка стимулюється простагландином Е1. Ланреотид знижує рівень пролактину у пацієнтів з акромегалією, що отримують лікування протягом тривалого часу.

Ланреотид значно активнійший, ніж природний соматостатин, і діє набагато довше.

Фармакокінетика.

Фармакокінетичні параметри ланреотиду після внутрішньовенного введення здоровим добровольцям виявили обмежений позасудинний розподіл з рівноважним об'ємом розподілу 16,1 л. Загальний кліренс становив 23,7 л/год, період напіввиведення — 1,14 години, а середній час утримання-0,68 години.

При проведенні досліджень екскреції менше 5% ланреотиду потрапляли в сечу та менше 0,5% — у незміненому вигляді в кал, що свідчить про деяку біліарну екскрецію.

Профіль концентрації препарату в плазмі після однієї дози Соматуліну 30 мг, введеної внутрішньом'язово, у здорових добровольців характеризується початковою фазою швидкого вивільнення, що відповідає вивільненню пептиду, зв'язаного з поверхнею мікрогранул, потім настає друга фаза вивільнення с подальшим дуже повільним спадом, індукованим пролонгованим вивільненням активної речовини, що знаходиться в мікрогранулах, які складають готову лікарську форму.

Після початкового пику сироваткової концентрації 8,5 ± 4,7 нг/мл, якого було досягнуто через 1–2 години після введення препарату, концентрація препарату в сироватці знижується протягом 1–3 днів, а потім підвищується з 3–5 дня до 14–21 дня, демонструючи псевдоплато з більшою частиною сироваткової концентрації, що становить в середньому 1 нг/мг протягом цього часу. Пролонгована дія описується середнім часом утримання 15 ± 1,6 днів та періодом напіввиведення 5,0 ± 2,3 днів.

Фармакокінетичний профіль у пацієнтів з акромегалією після одноразового введення Соматуліну 30 мг можна співставити з фармакокінетичним профілем у здорових добровольців.

Фармакокінетичний профіль після повторного введення препарату також був вивчений у пацієнтів з акромегалією. Рівень стійкого стану був отриманий після 4-ої дози, показуючи пік 10,9 ± 4,4 нг/мл приблизно через 2 години після введення препарату, а потім псевдоплато з подальшою кінетикою першого порядку. Мінімальна та середня концентрації препарату в крові при стійкому стані становлять відповідно 2,2 ± 0,7 та 2,8 ± 0,8 нг/мл. Процес накопичення не спостерігається (Rac = 2,2).

Ниркова/печінкова недостатність.

Учасники дослідження з гострою нирковою недостатністю показують в середньому 2-кратне зниження ланреотиду в загальному сироватковому кліренсі з поступовим підвищенням періоду напіввиведення та AUC. В учасників із помірною та гострою печінковою недостатністю спостерігалося зниження кліренсу (30%). Об'єм розподілення та середній час перебування зросли у всіх дорослих учасників з печінковою недостатністю всіх стадій.

Немає необхідності змінювати початкову дозу для пацієнтів з нирковою та печінковою недостатністю, оскільки припускають, що концентрації ланреотиду в сироватці у такої групи пацієнтів буде в межах показників сироваткової концентрації, що безпечно переноситься здоровими добровольцями.

Літні пацієнти.

Літні пацієнти показують підвищення періоду напіввиведення та середнього часу перебування порівняно з даними показників у здорових молодих добровольців. Немає необхідності змінювати початкову дозу для літніх пацієнтів, оскільки припускають, що концентрації ланреотиду в сироватці у такої групи пацієнтів буде в межах показників сироваткової концентрації, що безпечно переноситься здоровими добровольцями.

2 роки.

Препарат необхідно використати негайно після розведення.

Не використовувати препарат після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі від +2 °С до +8 °С. Не заморожувати.

По 1 флакону з порошком у комплекті з розчинником по 2 мл в ампулі, шприцом для одноразового використання та двома голками (у блістерній упаковці) у коробці.

За рецептом.

Порошок

ІПСЕН ФАРМА БІОТЕК (IPSEN PHARMA BIOTECH)

Parc d'activites du Plateau de Signes chemin departemental № 402, 83870 SIGNES, France.

Розчинник

СЕНЕКСІ (CENEXI)

52 rue Marcel et Jacques Gaucher 94120 FONTENAY SOUS BOIS, France.

ІПСЕН ФАРМА БІОТЕК (IPSEN PHARMA BIOTECH)

Parc d'activites du Plateau de Signes chemin departemental № 402, 83870 SIGNES, France.