Серетид™ Дискус™ (Seretide™ Diskus™)

Сальметерол - 50 мкг/доза

Флютиказону пропіонат - 250 мкг/доза

фармакодинаміка. Серетид Дискус містить сальметерол та флютиказону пропіонат, які мають різні механізми дії.
Сальметерол — це селективний агоніст β₂-адренорецепторів тривалої (12 год) дії, що має довгий боковий ланцюжок, зв’язаний із зовнішнім доменом рецептора.
Сальметерол забезпечує тривалішу бронходилатацію (не менше 12 год), ніж рекомендовані дози традиційних агоністів β₂-адренорецепторів короткої дії.
Флютиказону пропіонат при його інгаляційному застосуванні у рекомендованих дозах має виражену глюкокортикоїдну протизапальну дію в легенях, що приводить до зменшення вираженості клінічних симптомів і частоти загострень БА без появи побічних реакцій, що спостерігаються при системному застосуванні ГКС.
Фармакокінетика. При комбінованому застосуванні сальметеролу та флютиказону пропіонату інгаляційним шляхом фармакокінетика кожного компонента залишається такою, як при застосуванні цих компонентів окремо, тому їх фармакокінетика наведена окремо.
Сальметерол діє місцево у легеневій тканині, тому його кількість у плазмі крові не корелює з терапевтичним ефектом. Крім того, дані з фармакокінетики сальметеролу обмежені, оскільки існують технічні складнощі визначення дуже низьких концентрацій препарату у плазмі крові (приблизно ≤200 пг/мл) після його інгаляційного застосування у терапевтичних дозах.
Флютиказону пропіонат. Абсолютна біодоступність флютиказону пропіонату після інгаляційного введення у здорових добровольців становить приблизно 5–11% номінальної дози, залежно від інгаляційного пристрою, що використовується. У хворих на БА спостерігаються нижчі рівні системної експозиції при інгаляційному застосуванні флютиказону пропіонату. Системна абсорбція відбувається переважно у легенях, спочатку швидко, потім сповільнюється. Частина інгаляційної дози може бути проковтнута, але системна дія її мінімальна внаслідок слабкої розчинності флютиказону пропіонату у воді та інтенсивного метаболізму «першого проходження» у печінці. Біодоступність флютиказону пропіонату при його всмоктуванні у ШКТ становить <1%. Спостерігається лінійне підвищення концентрації флютиказону пропіонату у плазмі крові зі збільшенням інгаляційної дози препарату. Розподіл флютиказону пропіонату характеризується високим плазмовим кліренсом (1150 мл/хв), великим V_d (приблизно 300 л) та кінцевим Т_½, що становить приблизно 8 год. Ступінь зв’язування з білками плазми крові є порівняно високим (91%). Флютиказону пропіонат швидко виводиться із системної циркуляції, в основному шляхом метаболізму до неактивного карбоксильного метаболіту за допомогою ензиму CYP 3A4 системи цитохрому Р450. З калом виводяться інші неідентифіковані метаболіти. Нирковий кліренс флютиказону пропіонату зовсім незначний, <5% дози виводиться із сечею, головним чином у формі метаболіту. Більша частина дози виводиться з калом у формі метаболітів та незміненого препарату.

БА
Регулярне лікування БА у пацієнтів, яким показана комбінована терапія β₂-адреноміметиком тривалої дії та інгаляційним ГКС:
- пацієнтів з недостатнім контролем захворювання на фоні постійної монотерапії інгаляційним ГКС при періодичному застосуванні (за потребою) β₂-адреноміметика короткої дії;
- пацієнтів з адекватним контролем захворювання на фоні лікування інгаляційним ГКС та β₂-адреноміметиком тривалої дії.
Хронічні обструктивні захворювання легень (ХОЗЛ)
Підтримувальна терапія ХОЗЛ у пацієнтів з ОФВ₁ <60% належних величин (до інгаляції бронходилататора) і повторними загостреннями в анамнезі, в яких виражені симптоми захворювання зберігаються, незважаючи на регулярну терапію бронходилататорами.

Серетид Дискус призначений лише для інгаляційного застосування.
Пацієнтам слід усвідомлювати, що Серетид Дискус необхідно застосовувати регулярно, навіть у період відсутності симптомів.
Хворим необхідно регулярно проходити медичне обстеження для того, щоб підібрана для них доза залишалася оптимально ефективною, змінювати яку може лише лікар. Дозу препарату слід коригувати до мінімально ефективної, що забезпечує контроль за симптомами захворювання. Якщо такий ефективний контроль досягається на фоні мінімально ефективної дози препарату при застосуванні її 2 рази на добу, наступним кроком може бути переведення хворого на застосування одного інгаляційного ГКС. Як альтернатива для лікування пацієнтів, яким необхідно застосовувати β₂-агоністи тривалої дії, дозу Серетиду Дискусу можна знижувати до прийому 1 раз на добу, якщо, на думку лікаря, буде адекватно підтримуватися контроль за симптомами захворювання. Якщо у пацієнта в анамнезі нічні напади БА, цю одноразову дозу слід застосовувати перед сном, якщо головним чином симптоми виникають вдень, дозу застосовують вранці.
Кількість флютиказону пропіонату у вибраній формі Серетиду Дискусу має відповідати тяжкості захворювання. Якщо пацієнту необхідні вищі за рекомендовані дози, слід призначати відповідні дози β₂-агоністів та/чи ГКС.
Рекомендовані дози
БА. Дорослі та діти віком від 12 років:
- одна інгаляція (50 мкг сальметеролу/100 мкг флютиказону пропіонату) двічі на добу;
- або одна інгаляція (50 мкг сальметеролу/250 мкг флютиказону пропіонату) двічі на добу;
- або одна інгаляція (50 мкг сальметеролу/500 мкг флютиказону пропіонату) двічі на добу.
Для лікування дорослих та підлітків із помірною персистуючою БА (щодобове виникнення симптомів, щодобове застосування засобів для швидкого полегшення та від помірного до тяжкого ступеня обмеження об’єму повітря) Серетид Дискус можна застосовувати як стартову підтримувальну терапію, якщо необхідно досягти швидкого контролю за симптомами захворювання. У таких випадках препарат рекомендується застосовувати у стартовій дозі: 1 інгаляція 50 мкг сальметеролу та 100 мкг флютиказону пропіонату двічі на добу. Після досягнення контролю за симптомами БА терапію слід переглянути та вирішити питання про переведення хворого на лікування інгаляційним ГКС самостійно. Оскільки лікування хворого переглядається, слід регулярно проводити оцінку функціонального стану.
У разі відсутності одного чи двох критеріїв тяжкості чіткої переваги застосування Серетиду Дискусу порівняно із самостійним застосуванням інгаляційного флютиказону пропіонату як стартової підтримувальної терапії не показано. Загалом інгаляційні ГКС залишаються препаратами першої лінії для лікування більшості пацієнтів. Серетид Дискус не призначають для початкового лікування легкої БА. Серетид Дискус у дозі 50 мкг/100 мкг неприйнятний для лікування дорослих та дітей з тяжкою БА, для лікування пацієнтів з тяжкою БА рекомендується спочатку встановити відповідну дозу інгаляційного ГКС перед застосуванням будь-якої фіксованої комбінації.
Діти віком від 4 до 12 років: одна інгаляція (50 мкг сальметеролу/100 мкг флютиказону пропіонату) двічі на добу.
Максимальна добова доза флютиказону пропіонату у складі Серетиду Дискусу для лікування дітей становить 100 мкг двічі на добу.
Немає даних щодо застосування Серетиду Дискусу дітям віком до 4 років, тому застосовувати не рекомендується.
ХОЗЛ. Дорослі:
- одна інгаляція (50 мкг сальметеролу/500 мкг флютиказону пропіонату) двічі на добу.
Окремі групи пацієнтів. Немає потреби коригувати дозу пацієнтам літнього віку та хворим з патологією нирок або печінки.
Інструкція для користування інгалятором. Дискус призначений для вивільнення порошку з подальшою інгаляцією його в легені.
Як користуватися Дискус інгалятором. Дискус інгалятор повинен бути закритим, коли його виймають із коробки.
Новий Дискус інгалятор містить 60 окремо упакованих доз препарату у формі порошку. Таким чином, кожна доза є точно виміряною та гігієнічно захищеною. Немає необхідності у спеціальному догляді за інгалятором та в поповненні доз.
Індикатор доз зверху Дискус інгалятора показує, скільки доз препарату залишилося. Номери з 5 до 0 з’являються червоним кольором для того, щоб попередити, що залишилося тільки декілька доз.
Дискус інгалятор легко використовувати. Коли потрібно прийняти дозу препарату, необхідно виконати такі маніпуляції:
відкрити інгалятор;
посунути важіль;
вдихнути;
закрити.
Сполоснути порожнину рота водою та сплюнути її.
Як працює Дискус інгалятор. При натисканні на важіль у Дискус інгаляторі відкривається маленький отвір у мундштуку і розпаковується доза, готова для інгаляції. Коли Дискус інгалятор закривають, то важіль автоматично повертається у початкове положення і інгалятор готовий до приготування наступної дози у разі необхідності. Футляр захищає Дискус інгалятор, коли він не використовується.
Для того щоб відкрити Дискус інгалятор, потрібно тримати футляр у одній руці та покласти великий палець другої руки у заглиблення для великого пальця. Натиснути великим пальцем від себе, наскільки це можливо, і почути клацання.
Тримати Дискус інгалятор правою чи лівою рукою та спрямувати мундштук до себе. Посунути важіль від себе, наскільки це можливо, до клацання. Тепер Дискус інгалятор готовий для використання.
Кожний раз, коли важіль повертається у початкове положення, відкривається блістер із порошком і доза порошку готова для інгаляції. Це можна бачити на лічильнику доз. Не можна бавитися з важелем, тому що при його посуванні відкриваються блістери і при цьому витрачається препарат.
Перед початком інгаляції дози слід уважно прочитати цю частину інструкції.
Тримати Дискус інгалятор збоку від рота. Зробити звичайний видих. Не можна видихати у Дискус інгалятор. Обхопити мундштук губами. Вдихнути рівно та глибоко через Дискус інгалятор, а не через ніс. Вийняти Дискус інгалятор із рота. Затримати дихання приблизно на 10 с або так довго, як буде зручно. Повільно видихнути.
Для того щоб закрити Дискус інгалятор, потрібно покласти великий палець у заглиблення для великого пальця та повернути до себе, наскільки це можливо. При закритті Дискус інгалятора відчувається клацання. Важіль автоматично повертається у початковий стан і відбувається перезавантаження.
Таким чином Дискус інгалятор готовий для повторного використання.
Для чищення необхідно протерти мундштук Дискус інгалятора сухою серветкою.
Необхідно пам’ятати
Зберігати Дискус інгалятор у сухому місці. Тримати його закритим, коли він не використовується. Ніколи не видихати у Дискус інгалятор. Натискати на важіль тільки при готовності прийняти дозу. Ніколи не перевищувати призначеної дози.

гіперчутливість до будь-якого з компонентів препарату.

оскільки Серетид Дискус містить сальметерол та флютиказону пропіонат, можна очікувати побічних реакцій тих типів і ступенів тяжкості, які характерні для кожного компонента. Додаткових побічних ефектів при одночасному застосуванні двох компонентів не спостерігають.
Побічні дії, що спричиняються застосуванням сальметеролу/флютиказону пропіонату, наведені нижче і класифіковані за органами та системами і за частотою виникнення. Частота визначена як: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 та <1/10), нечасто (≥1/1000 та <1/100), рідко (≥1/10 000 та <1/1000) та невідомо (не можна визначити за наявними даними). Інформація щодо частоти виникнення отримана за результатами клінічних випробувань. Інформація щодо випадків, зафіксованих у групі плацебо, не взята до розрахунку.

¹Зафіксовані як часті у групі плацебо.
²Зафіксовані як дуже часті у групі плацебо.
³Були зафіксовані протягом 3 років під час дослідження ХОЗЛ.
⁴Див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ.
⁵Див. ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ.
Опис деяких побічних реакцій
Повідомлялося про фармакологічні побічні ефекти лікування агоністами β2-адренорецепторів, такі як тремор, суб’єктивне відчуття серцебиття, головний біль, проте вони зазвичай минущі і їх вираженість зменшується при регулярному застосуванні.
Як і при застосуванні інших інгаляційних препаратів, після інгаляції може виникнути парадоксальний бронхоспазм зі стрімким посиленням сухих хрипів та задишки. Парадоксальний бронхоспазм піддається лікуванню швидкодіючими бронходилататорами, лікування необхідно розпочинати відразу. У цьому разі Серетид Дискус слід негайно відмінити, пацієнта обстежити та за потреби призначити альтернативну терапію.
Флютиказону пропіонат, що міститься у препараті, спричиняє у деяких пацієнтів захриплість голосу та кандидоз рота і горла, а також рідко — стравоходу. Частоту проявів захриплості та кандидозу рота і горла можна зменшити полосканням рота водою та/або чищенням зубів після застосування інгалятора. Симптоматичний кандидоз рота та горла можна лікувати місцевими протигрибковими препаратами, не припиняючи при цьому застосування Серетиду Дискусу.
Пацієнти дитячого віку. У дітей та підлітків можливі системні ефекти, включаючи синдром Кушинга, кушингоїдні ознаки, пригнічення надниркових залоз, затримку росту (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ). У дітей може також виникати тривога, порушення сну та зміни поведінки, зокрема гіперактивність та збудження.

Серетид Дискус не є препаратом для усунення гострих симптомів, при яких необхідне застосування швидко- та короткодіючих бронходилататорів. Слід порадити пацієнту завжди мати при собі препарат для полегшення симптомів.
Не розпочинати лікування препаратом Серетид Дискус під час загострення захворювання, у разі суттєвого чи гострого погіршення стану пацієнта та перебігу хвороби.
Під час лікування препаратом Серетид Дискус можуть виникати серйозні БА-залежні побічні реакції та загострення. Пацієнтам слід порадити продовжувати лікування, але звернутися за консультацією до лікаря, якщо симптоми залишаються неконтрольованими чи посилюються після початку лікування препаратом Серетид Дискус.
Збільшення використання бронходилататорів короткої дії для полегшення симптомів БА свідчить про погіршення контролю за БА. У цьому разі пацієнт повинен звернутися до лікаря.
Раптове та прогресуюче погіршення контролю за БА потенційно життєво небезпечне, лікар повинен оглянути пацієнта. Можливо, необхідно підвищити дозу ГКС. Пацієнт потребує обстеження лікаря також у разі, якщо призначена доза препарату Серетид Дискус не забезпечує адекватного контролю над симптомами БА.
При досягненні контролю за симптомами БА дозу препарату Серетид Дискус слід поступово знижувати. Під час зниження дози важливим є регулярний контроль за станом здоров’я пацієнта. Слід застосовувати найнижчу ефективну дозу цього лікарського засобу (див. ЗАСТОСУВАННЯ).
Необхідно вирішити питання про додаткове призначення ГКС для пацієнтів з БА або ХОЗЛ.
З огляду на ризик виникнення загострення БА лікування препаратом Серетид Дискус не можна припиняти раптово, дозу слід знижувати поступово, під наглядом лікаря. Зменшення терапевтичних доз необхідно проводити під наглядом лікаря. У пацієнтів із ХОЗЛ припинення лікування також може спричинити декомпенсацію симптомів, тому повинно проводитися під наглядом лікаря.
Як і будь-який інший інгаляційний препарат, що містить ГКС, Серетид Дискус слід з обережністю призначати пацієнтам з активною чи латентною формою туберкульозу легень, грибковими, вірусними та іншими інфекціями дихальних шляхів. У цьому разі слід негайно розпочати відповідне лікування, якщо це необхідно.
При застосуванні всіх симпатоміметичних препаратів можуть виникати серцево-судинні ефекти, такі як підвищення САТ та ЧСС, особливо при застосуванні у високих дозах. Тому препарат слід застосовувати з обережністю пацієнтам із серцево-судинними захворюваннями.
Зрідка Серетид Дискус при застосуванні у високих терапевтичних дозах може спричиняти порушення серцевого ритму, наприклад суправентрикулярну тахікардію, екстрасистолію чи фібриляцію передсердь, та легке транзиторне зниження рівня калію у сироватці крові. Тому препарат слід застосовувати з обережністю пацієнтам із порушеннями ритму серця, хворим на цукровий діабет, тиреотоксикоз, пацієнтам з некоригованою гіпокаліємією чи особам, схильним до низького рівня калію у сироватці крові.
Дуже рідко повідомлялося про підвищення рівня глюкози у крові (див. ПОБІЧНІ РЕАКЦІЇ), і це слід враховувати у разі призначення препарату пацієнтам із цукровим діабетом в анамнезі.
Як і при застосуванні інших інгаляційних препаратів, можливий парадоксальний бронхоспазм із негайним збільшенням задишки після інгаляції. Відповідне лікування миттєвим інгаляційним бронходилататором короткої дії слід провести негайно. Серетид Дискус потрібно негайно відмінити, пацієнта обстежити та за необхідності призначити альтернативну терапію.
Повідомлялося про побічні фармакологічні ефекти лікування агоністами β₂-адренорецепторів, такі як тремор, серцебиття та головний біль, але вони є минущими та знижуються при регулярному лікуванні (див. ПОБІЧНІ РЕАКЦІЇ).
Серетид Дискус містить 12,5 мг лактози моногідрату у кожній дозі, що доставляється. Така кількість зазвичай не викликає реакцій у людей з непереносимістю лактози. Лактоза містить невелику кількість молочного білка, що може викликати алергічні реакції.
При застосуванні інгаляційних ГКС, особливо у високих дозах, протягом тривалого часу можливе виникнення системних ефектів. Ці явища набагато менш імовірні, ніж при застосуванні пероральних ГКС (див. ПЕРЕДОЗУВАННЯ). Можливі системні ефекти включають синдром Кушинга, кушингоїдні ознаки, пригнічення надниркових залоз, затримку росту у дітей та підлітків, зниження мінералізації кісток, катаракту та глаукому, рідше — можливі психічні порушення та зміна поведінки, включаючи психомоторну гіперактивність, порушення сну, збудження, депресію чи агресію (переважно у дітей). Тому важливо, щоб стан пацієнта переглядався регулярно та доза інгаляційного ГКС знижувалася до мінімальної ефективної, що дає змогу контролювати симптоми БА.
Тривале лікування пацієнтів інгаляційними ГКС у високих дозах може спричиняти супресію функції надниркових залоз та гострий адреналовий криз. Описано поодинокі випадки виникнення супресії функції надниркових залоз та гострого адреналового кризу при застосуванні флютиказону пропіонату у дозах 500 та 1000 мкг/добу. До факторів, що можуть провокувати гострий адреналовий криз, належать травми, хірургічні втручання, інфекції чи швидке зниження дози. Симптоми зазвичай є нечіткими і можуть включати анорексію, біль у животі, втрату маси тіла, підвищену втомлюваність, головний біль, нудоту, блювання, артеріальну гіпотензію, знижений рівень свідомості, гіпоглікемію та судоми. У стресовий період або під час проведення хірургічного втручання слід зважити на необхідність додаткового призначення системних ГКС.
Застосування інгаляційного флютиказону пропіонату має мінімізувати необхідність прийому пероральних ГКС, але у пацієнтів при переході з пероральних ГКС протягом певного часу залишається ризик виникнення порушень адреналового резерву. Тому цих пацієнтів слід лікувати з особливою увагою та під регулярним контролем функції кори надниркових залоз. Пацієнти, які застосовували ГКС у високих дозах як невідкладну допомогу у минулому, також мають цей ризик. Можливу залишкову недостатність слід завжди мати на увазі у разі невідкладної допомоги і можливих стресових ситуацій та врахувати необхідність застосування ГКС. Перед певними процедурами може знадобитися спеціальна консультація для оцінки ступеня адреналової недостатності.
Враховуючи можливе порушення функції надниркових залоз, необхідно з особливою обережністю переводити пацієнтів з пероральної ГКС терапії на лікування Серетидом Дискусом.
З початком застосування інгаляційного флютиказону пропіонату відміна системного лікування повинна бути поступовою, пацієнтів необхідно поінформувати про необхідність постійно мати з собою попереджувальну ГКС-карту, що вказує на можливу необхідність додаткової терапії у стресовій ситуації.
Застосування ритонавіру може значно підвищити концентрацію флютиказону пропіонату у плазмі крові. Тому поєднаного застосування слід уникати, за винятком випадків, коли потенційна користь переважає ризик виникнення системних ГКС-побічних реакцій. Також підвищується ризик системних побічних ефектів при поєднаному застосуванні флютиказону пропіонату з іншими сильними інгібіторами CYP 3A (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).
Пневмонія у пацієнтів з ХОЗЛ. Збільшення кількості випадків пневмонії, в тому числі пневмонії, що потребує госпіталізації, спостерігається у пацієнтів з ХОЗЛ, які приймають інгаляційні ГКС. Існують певні докази підвищеного ризику розвитку пневмонії з підвищенням дози ГКС, але це не було остаточно продемонстровано в дослідженнях.
Немає переконливих клінічних доказів того, що застосування різних класів інгаляційних ГКС супроводжується різною величиною ризику розвитку пневмонії.
Лікарі повинні бути пильними щодо можливого розвитку пневмонії у пацієнтів із ХОЗЛ, оскільки клінічні ознаки таких інфекцій збігаються із симптомами загострення ХОЗЛ.
Фактори ризику розвитку пневмонії у осіб із ХОЗЛ включають куріння, літній вік, низький індекс маси тіла і тяжкий перебіг ХОЗЛ.
Поєднане застосування із системним кетоконазолом суттєво підвищує системну експозицію сальметеролу, що може призводити до збільшення випадків системних ефектів (наприклад подовження інтервалу Q–T та посиленого серцебиття). Тому поєднаного застосування з кетоконазолом та іншими сильними інгібіторами CYP 3A слід уникати, якщо лише користь від застосування не перевищуватиме потенційне збільшення ризику системних побічних реакцій від лікування сальметеролом (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).
Порушення зору. Порушення зору може виникати при системному і місцевому застосуванні ГКС. Якщо пацієнт має такі симптоми, як порушення чіткості зору чи інші порушення зору, його варто направити до офтальмолога для оцінки можливих причин, які можуть включати катаракту, глаукому або такі рідкісні хвороби, як центральна серозна хоріоретинопатія, про виникнення яких повідомлялося після застосування системних і місцевих ГКС.
Діти. Особливий ризик виникнення системних ефектів мають діти та підлітки віком до 16 років, які застосовують флютиказону пропіонат у високих дозах (зазвичай ≥1000 мкг/добу). Системні ефекти зазвичай спричинені лікуванням препаратом у високих дозах протягом тривалого часу. Можливі системні ефекти включають синдром Кушинга, кушингоїдні ознаки, пригнічення функцій надниркових залоз, гострий криз надниркових залоз, затримку росту у дітей та підлітків, зменшення мінералізації кісток, катаракту та глаукому, рідше — можливі психічні порушення та зміна поведінки, включаючи психомоторну гіперактивність, порушення сну, збудження, депресію або агресію.
Рекомендується регулярно контролювати динаміку росту дітей, які отримують інгаляційний ГКС протягом тривалого часу. Доза інгаляційного ГКС повинна бути знижена до найнижчої ефективної для контролю за симптомами БА.
Застосування у період вагітності або годування грудьми
Фертильність. Немає даних щодо впливу на фертильність людини. Досліди, проведені на тваринах, не показали впливу сальметеролу або флютиказону пропіонату на фертильність.
Вагітність. Дані щодо застосування у період вагітності у людей обмежені. Призначення Серетиду Дискусу у період вагітності доцільне лише у випадках, коли очікувана користь для матері перевищує будь-який ризик для плода. Прийом Серетиду Дискусу у період вагітності (більше 1000 випадків) не супроводжувався порушенням ембріонального розвитку чи розвитком вад у плода. Результати ретроспективного епідеміологічного дослідження не виявили підвищеного ризику великих вроджених вад розвитку після експозиції флютиказону пропіонатом у І триместр вагітності порівняно з іншими інгаляційними ГКС.
Під час досліджень, що проводилися на тваринах, після введення агоніста β2-адренорецепторів та ГКС спостерігалася репродуктивна токсичність.
Для лікування вагітних призначають флютиказону пропіонат у найнижчих ефективних дозах для підтримки адекватного контролю за симптомами БА.
Годування грудьми. Даних щодо концентрації препарату у грудному молоці людини немає. Дослідження показали, що сальметерол і флютиказону пропіонат та їх метаболіти екскретуються у грудне молоко щурів. Не можна виключити ризик для немовляти від годування грудьми під час лікування матері Серетидом Дискусом. Призначення Серетиду Дискусу у період годування грудьми доцільне лише у разі, коли очікувана користь для матері перевищує будь-який можливий ризик для дитини.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або роботі з іншими механізмами. Специфічні дослідження впливу Серетиду Дискусу на цю діяльність не проводилися, проте з огляду на фармакологію обох препаратів можна припустити відсутність будь-якого ефекту.
Діти. Немає даних щодо застосування Серетиду Дискусу у дітей віком до 4 років, тому цій віковій категорії препарат не рекомендується.

слід уникати одночасного призначення неселективних та селективних β₂-адренорецепторів, крім випадків, коли для цього є серйозні підстави.
Поєднане застосування з лікарськими засобами, що містять інші β-адренергічні препарати, може мати потенційний адитивний ефект.
Флютиказону пропіонат. У звичайних умовах після інгаляційного введення досягається флютиказону пропіонат у низькій концентрації у плазмі крові завдяки екстенсивному метаболізму першого проходження та високому системному кліренсу препарату, опосередкованому цитохромом CYP 3А4 у печінці та кишечнику. Тому ймовірність клінічно значущої медикаментозної взаємодії, опосередкованої флютиказону пропіонатом, є зовсім низькою.
За даними досліджень з вивчення медикаментозної взаємодії за участю здорових добровольців із застосуванням інтраназального флютиказону пропіонату встановлено, що ритонавір (сильний інгібітор цитохрому CYP 3А4) може значно підвищувати концентрацію флютиказону пропіонату в плазмі крові, що приведе до істотного зниження концентрації кортизолу в сироватці крові. Такої інформації щодо інгаляційного флютиказону пропіонату немає, але очікується помітне підвищення рівня флютиказону пропіонату у сироватці крові. Були повідомлення про випадки синдрому Кушинга та пригнічення функції надниркових залоз. Поєднаного застосування слід уникати, якщо лише користь від застосування не перевищуватиме підвищений ризик системних ГКС-побічних дій.
Згідно з даними невеликого дослідження за участю здорових добровольців з менш сильним інгібітором CYP 3A кетоконазолом, експозиція флютиказону пропіонату після однієї інгаляції збільшувалась на 150%, що спричиняло більше зниження рівня кортизолу у плазмі крові порівняно із застосуванням флютиказону пропіонату самостійно. Очікується, що поєднане застосування з іншими сильними інгібіторами CYP 3A, такими як ітраконазол, кобіцистатвмісними препаратами та з помірними інгібіторами CYP 3A, такими як еритроміцин, збільшить системну експозицію флютиказону пропіонату та ризик виникнення системних побічних дій.
Таких комбінацій слід уникати, крім випадків, коли очікувана користь переважатиме потенційне підвищення ризику розвитку системних побічних реакцій, асоційованих з ГКС; у таких випадках необхідно здійснювати моніторинг стану пацієнтів щодо розвитку системних небажаних явищ.
Сальметерол
Сильні інгібітори CYP 3A4. Поєднане застосування кетоконазолу (400 мг перорально 1 раз на добу) та сальметеролу (50 мкг інгаляційно 2 рази на добу) у 15 здорових добровольців протягом 7 днів зумовило суттєве підвищення плазмової експозиції сальметеролу (у 1,4 раза C_max та у 15 разів AUC). Це може призводити до збільшення кількості інших системних ефектів від лікування сальметеролом (наприклад подовження інтервалу Q–T та посилене серцебиття), порівняно із застосуванням сальметеролу чи кетоконазолу самостійно (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Суттєвого клінічного впливу на АТ, ЧСС, рівень глюкози крові та рівень калію у крові не виявлено. Поєднане застосування з кетоконазолом не збільшувало Т_½ сальметеролу або акумуляцію сальметеролу при повторному дозуванні.
Поєднаного застосування з кетоконазолом слід уникати, якщо користь від застосування не переважає потенційного ризику виникнення системних побічних дій при лікуванні сальметеролом. Імовірна наявність подібного ризику взаємодії з іншими сильними інгібіторами CYP 3A4 (наприклад ітраконазолом, телітроміцином, ритонавіром).
Помірні інгібітори CYP 3A4. Поєднане застосування еритроміцину (500 мг перорально 3 рази на добу) та сальметеролу (50 мкг інгаляційно 2 рази на добу) у 15 здорових добровольців протягом 6 днів спричинило невелике та статистично несуттєве збільшення плазмової експозиції сальметеролу (у 1,4 раза C_max та у 1,2 раза — AUC). Поєднане застосування з еритроміцином не асоціювалося з виникненням будь-яких побічних ефектів.

за даними клінічних випробувань, немає інформації щодо передозування Серетидом Дискусом, однак дані з передозування обох діючих речовин наводяться нижче.
Ознаками і симптомами, які можна очікувати при передозуванні сальметеролу, є симптоми, типові для β₂-адренергічної стимуляції: запаморочення, тремор, головний біль, тахікардія, підвищення САТ. Якщо лікування Серетидом Дискусом необхідно припинити через передозування β₂-агоніста, що входить до складу препарату, слід призначити відповідну замісну ГКС-терапію. Додатково може виникнути гіпокаліємія, тому слід зважити на необхідність замісної терапії калієм.
Гостре передозування. Інгаляція флютиказону пропіонату в дозах, що перевищують рекомендовані, може спричиняти тимчасову супресію функції надниркових залоз. Це не потребує невідкладних заходів, оскільки функція надниркових залоз відновлюється через кілька днів, що може бути перевірено визначенням кортизолу у плазмі крові.
Хронічне передозування. Є ризик виникнення супресії функції надниркових залоз при застосуванні вищих за затверджені дози Серетиду Дискусу протягом тривалого часу.
Повідомлялося про дуже рідкі гострі адреналові кризи, що виникали в основному в дітей, яким застосовували дози, вищі за рекомендовані, протягом тривалого часу (декілька місяців або років). При цьому відзначали гіпоглікемію, пов’язана зі сплутаністю свідомості та судомами. До ситуацій, що потенційно можуть провокувати гострий адреналовий криз, належать травма, хірургічне втручання, інфекція та будь-яке швидке зниження дози інгаляційного флютиказону пропіонату.
Рекомендується проводити контроль резервної функції кори надниркових залоз. У разі передозування флютиказону пропіонату при застосуванні Серетиду Дискусу терапію можна продовжувати у відповідних дозах, що забезпечують контроль симптомів.
Специфічного лікування передозування сальметеролу та флютиказону пропіонату немає, необхідно застосовувати підтримувальну терапію з контролем за станом пацієнта.

в оригінальній упаковці при температурі не вище 30 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.