АЗАЛЕПТИН-АРПІ (AZALEPTINUM-ARPI)

діюча речовина: клозапін;

1 таблетка містить клозапіну 100 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, повідон, магнію стеарат, натрію крохмальгліколят, вода очищена.

Таблетки.

Антипсихотичні засоби. Код АТС N05A Н02.

Шизофренія (за відсутності ефекту від лікування класичними нейролептиками або у разі їх непереносимості).

Підвищена чутливість до будь-якого інгредієнта препарату.

Гранулоцитопенія/агранулоцитоз (внаслідок порушення функцій кісткового мозку, спричинені застосуванням лікарських засобів, а також агранулоцитоз в анамнезі).

Алкогольні та інші токсичні психози, інтоксикація лікарськими засобами.

Коматозні стани.

Тяжкі захворювання печінки, нирок і серця.

Закритокутова глаукома.

Доброякісна гіперплазія передміхурової залози; атонія кишечнику.

Підвищена схильність до судом; епілепсія.

Період вагітності і годування груддю.

Дитячий вік до 16 років.

Препарат приймають внутрішньо після їди. Режим дозування індивідуальний та призначається лікарем. При призначенні Азалептину-Арпі рекомендована така схема лікування.

В кожному випадку слід застосовувати мінімальну ефективну дозу.

В перший день призначають 12,5 мг 1 — 2 рази на добу. На другий день призначають у дозі 25 мг 1 — 2 рази на добу. При добрій переносимості препарату протягом 7 — 14 днів дозу можна поступово збільшувати на 25 — 50 мг на добу до досягнення максимальної добової дози 300 мг (можливі індивідуальні коливання добової дози від 200 до 450 мг). Кратність прийому препарату Азалептин-Арпі — декілька разів на добу, причому більшу дозу можна призначати перед сном.

Максимальна доза — 600 мг на добу. Однак для деяких хворих можна призначати і більш високі дози — до 900 мг на добу; при цьому слід враховувати, що досягти такої дози можливо тільки при поступовому (не більше ніж на 50 — 100 мг за один етап) підвищенні дози.

Після досягнення максимального терапевтичного ефекту рекомендується перевести пацієнта на підтримуюче лікування більш низькими дозами препарату. Підтримуючу дозу слід підбирати індивідуально, поступово за декілька етапів, знижуючи початкову дозу. Підтримуюча добова доза становить у середньому 150 — 300 мг, хоча у деяких пацієнтів вона може бути і менше. Якщо доза не перевищує 200 мг на добу, її можна застосовувати одноразово ввечері.

У випадку запланованого переривання лікування препаратом рекомендується поступове зниження доз протягом 1 — 2 тижнів. За необхідності різкої відміни препарату, необхідний контроль психічного стану хворого.

При відновленні перерваного лікування слід дотримуватися рекомендацій щодо початкового поступового збільшення дози.

Хворим літнього віку в перший день призначають 12,5 мг на добу після їди. При добрій переносимості препарату протягом наступних днів дозу можна поступово збільшувати на 25 мг на добу до досягнення максимального терапевтичного ефекту.

При призначенні азалептину в дозі менше 50 мг слід застосовувати таблетки відповідного дозування.

З боку крові та лімфатичної системи: лейкопенія, нейтропенія, еозинофілія, лейкоцитоз; зрідка — агранулоцитоз; у поодиноких випадках — тромбоцитопенія.

Порушення метаболізму та травлення: збільшення маси тіла; зрідка — знижена переносимість глюкози, цукровий діабет; у поодиноких випадках — кетоацидоз, гіперосмолярна кома, гостра гіперглікемія, гіпертригліцеридемія.

Психічні порушення: зрідка — неспокій, збудження.

З боку нервової системи: сонливість, седативний ефект, запаморочення, ослаблення гостроти зору, головний біль, тремор, акатизія, екстрапірамідні симптоми, напади/судоми/міоклонічні посмикування; зрідка — сплутаність свідомості, делірій; у поодиноких випадках — віддалена дискинезія.

З боку серця: тахікардія, зміни на електрокардіограмі; зрідка — циркуляторний колапс, аритмія, міокардит, перикардит/перикардіальна ефузія; у поодиноких випадках — кардіоміопатія, зупинка серця.

Судинні порушення: гіпертензія, постуральна гіпотензія, синкопе; зрідка — тромбоемболія.

Респіраторні порушення: зрідка — аспірація їжею; у поодиноких випадках — пригнічення дихання.

Шлунково-кишкові порушення: запор, гіперсалівація, нудота, блювання, відсутність апетиту, ксеростомія; зрідка — дисфагія; у поодиноких випадках — збільшення коловушної залози, непрохідність кишечнику/паралітичний ілеус/каловий стаз.

Гепатобіліарні розлади: підвищення ензимів печінки; зрідка — гепатит, холестатична жовтуха, панкреатит; у поодиноких випадках — некроз печінки.

З боку шкіри: у поодиноких випадках — шкірні реакції.

З боку нирок та сечовивідної системи: нетримання сечі, затримка при сечовипусканні.

Симптоми: сплутаність свідомості, сонливість, летаргія, кома, збудження, марення, підвищення рефлексів, судоми, слиновиділення, мідріаз, порушення гостроти зору, нестабільність температури тіла, тахікардія, артеріальна гіпотензія, колапс, аритмія, порушення провідності міокарда, пригнічення дихання.

Лікування: промивання шлунка, за необхідності — призначення активованого вугілля. Слід застосовувати заходи, направлені на підтримку діяльності дихальної та серцево-судинної системи. Не слід застосовувати адреналін та його похідні. Не слід застосовувати хінідин або прокаїнамід. Медичний нагляд необхідний протягом 4 діб через можливий розвиток пізніх реакцій. Перитонеальний діаліз і гемодіаліз малоефективні.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Клозапін проникає через плаценту. Адекватних та добре контрольованих досліджень у людини не проведено. В експериментальних дослідах не виявлено негативної дії на плід.

Клозапін може виділятися в грудне молоко і спричиняти у дитини зниження здатності до смоктання, роздратованість, епілептичні напади і функціональні порушення з боку серцево-судинної системи. Під час лікування слід припинити годування груддю.

Діти.

Безпека та ефективність дії препарату у дітей та підлітків віком до 16 років не виявлені, тому не слід призначати препарат пацієнтам цієї вікової групи.

Враховуючи високий ризик розвитку агранулоцитозу і судом при лікуванні препаратом Азалептин-Арпі, слід призначати тільки тим хворим на шизофренію, в яких відсутній ефект від лікування класичними нейролептиками чи у випадку їх непереносимості.

Оскільки існує високий ризик розвитку колапсу від застосування початкової дози препарату Азалептин-Арпі, терапію слід проводити під наглядом лікаря.

Препарат можна призначати тільки тим пацієнтам, які мають нормальний кількісний і якісний склад лейкоцитів крові (не менше 3500/мм³).

Азалептин-Арпі не слід призначати одночасно з препаратами, при застосуванні яких існує високий ризик розвитку агранулоцитозу. Крім того, слід уникати застосування тривало діючих антипсихотичних препаратів у формі депо, що мають здатність спричиняти мієлосупресію, оскільки їх неможливо швидко вивести з організму в ситуаціях, коли це може знадобитись, наприклад, при гранулоцитопенії.

В процесі лікування препаратом необхідний систематичний щотижневий контроль кількості лейкоцитів та лейкоцитарної формули протягом перших 18 тижнів та надалі 1 раз на місяць протягом усього курсу лікування. Якщо вміст лейкоцитів менше 3000/мм³ та/або абсолютний вміст нейтрофілів/гранулоцитів менше 1500/мм³, Азалептин-Арпі слід відмінити та встановити ретельний нагляд за пацієнтом.

Лікар повинен суворо дотримуватися рекомендованих заходів безпеки. При кожній консультації, хворого слід інформувати про необхідність термінового звернення до лікаря при появі симптомів інфекцій різного генезу. Особливу увагу слід звертати на інфекції, які нагадують грип, а також таким симптомам, як підвищення температури тіла та біль у горлі.

Слід з обережністю призначати препарат пацієнтам із захворюванням печінки, нирок, серця.

При застосуванні препарату слід виключити прийом алкоголю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

В період лікування препаратом слід уникати діяльності, яка вимагає підвищеної уваги і швидкості психомоторних реакцій.

При одночасному застосуванні препарату з етанолвмісними препаратами, інгібіторами МАО та іншими засобами, які пригнічують центральну нервову систему, можливе підвищення тяжкості та частоти проявів пригнічення центральної нервової системи.

При одночасному застосуванні Азалептину-Арпі та бензодіазепінів, у тому числі у разі попередньої терапії бензодіазепінами, підвищується ризик розвитку артеріальної гіпотензії, колапсу, пригнічення та зупинки дихання.

При одночасному застосуванні Азалептину-Арпі з препаратами, що спричиняють мієлодепресію (карбамазепін, ко-тримоксазол, хлорамфенікол, пеніцилінамін, сульфонаміди, піразолонові аналгетики) можливе підсилення пригнічувальної дії на кістковий мозок.

При одночасному застосуванні Азалептин-Арпі з препаратами літію можливе підвищення ризику епілептичних нападів, сплутаності свідомості, злоякісного нейролептичного синдрому і дискінезій.

При одночасному застосуванні препарату з антихолінергічними засобами можливе підсилення побічних ефектів останніх.

При одночасному застосуванні препарату з дигоксином або з препаратами, які характеризуються високим зв'язуваням з білками (в тому числі гепарин, фенітоїн), можливе підвищення їх концентрацій в плазмі крові.

При одночасному застосуванні Азалептин-Арпі з препаратами, що спричиняють артеріальну гіпотензію, можлива адитивна гіпотензивна дія.

При одночасному застосуванні препарату з циметидином та еритроміцином можливе збільшення концентації препарату в плазмі крові.

При одночасному застосуванні препарату з карбамазепіном і фенітоїном можливе зменшення концентрації препарату в плазмі крові.

Фармакодинаміка. Клозапін — діюча речовина препарату Азалептин-Арпі — антипсихотичний засіб з вираженою антипсихотичною та седативною дією. На відміну від класичних нейролептиків в експериментальних дослідженнях не спричиняє каталепсії і не впливає на стереотипію, спричинену апоморфіном або амфетаміном. Чинить a-адренолітичну, антихолінергічну, антигістамінну та антисеротонінергічну дії. Незначню мірою блокує допамінові D₁, D₂, D₃ та D₅-рецептори та значною мірою блокує допамінові D₄-рецептори.

У клінічних умовах клозапін спричиняє швидкий та помітний седативний ефекти та чинить антипсихотичну дію у хворих на шизофренію, резистентну до лікарської терапії іншими нейролептиками. Клозапін ефективний щодо продуктивної та негативної симптоматики шизофренії. Крім того, у пацієнтів відмічено поліпшення когнітивної функції.

У порівнянні з традиційними нейролептиками, клозапін продукує менше екстрапірамідних розладів, таких як гостра дистонія, паркінсоноподібні побічні реакції, акатизія. На відміну від класичних нейролептиків клозапін не спричиняє або спричиняє лише незначне підвищення пролактину, що дозволяє запобігти таким побічним ефектам, як гінекомастія, аменорея, галакторея та імпотенція.

Фармакокінетика. Абсорбція клозапіну після прийому внутрішньо становить 90 — 95%, при цьому прийом їжі не впливає ні на швидкість, ні на ступінь абсорбції.

Клозапін помірно метаболізується при первинному проходженні через печінку, завдяки чому його біодоступність становить 50 — 60%. У стані рівноваги, за умов, що препарат вводиться двічі на добу, піковий рівень в крові настає в середньому через 2,1 години (діапазон від 0,4 до 4,2 години), а об'єм розподілу становить 1,6 л/кг. Приблизно 95% клозапіну зв'язується з білками плазми. Елімінація речовини — двофазна, з термінальним часом напіввиведення — 12 годин (діапазон від 6 до 26 годин).

Після одноразового застосування 75 мг клозапіну період напіввиведення термінальної фази становить у середньому 7,9 години. Це значення зростає до 14,2 години при досягненні рівноважного стану внаслідок застосування клозапіну в дозі 75 мг на добу протягом не менше 7 діб. Було відзначено, що у період рівноважного стану при підвищенні добової дози клозапіну з 37,5 мг до 75 мг та 150 мг (призначеної за 2 прийоми) спостерігається лінійне дозозалежне зростання площі під кривою «концентрація-час» (AUC), а також збільшення максимальних та мінімальних концентрацій клозапіну в плазмі.

Перед виведенням клозапін майже повністю метаболізується. Активним є лише один з його основних метаболітів — дезметил-похідне. Його фармакологічні ефекти нагадують дію клозапіну, однак виражені значно слабше і менш тривало. У незміненому вигляді клозапін виявляється у сечі та калі лише у слідових кількостях. Приблизно 50% прийнятої дози препарату виводиться у вигляді метаболітів з сечею та 30% — з калом.

Фармацевтичні характеристики

основні фізико-хімічні властивості: круглі, двоопуклі з торцевої поверхні таблетки, жовтого кольору з рискою з одного боку.

3 роки.

Зберігати в сухому, захищеному від світла місці при температурі 15 — 25 °С.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

По 10 таблеток у блістері; по 5 (5 ' 10) блістерів у картонній упаковці.

За рецептом.

СП АТЗТ „Арпімед”.

Республіка Вірменія, м. Абовян, 2204 Котайки марз, 2-й мкр, буд. 19.