Йодид-Фармак^® (Iodid-Farmak^®) (271884) - інструкція із застосування ATC-класифікація

1 таблетка містить калію йодиду у перерахуванні на суху речовину 130,8 мкг або 261,6 мкг і на йод 100 мкг або 200 мкг;
Допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, магнію карбонат важкий, натрію тіосульфат, кремнію діоксид колоїдний безводний, повідон, магнію стеарат.

Калій йодид - 200 мкг

параметри фармакодинаміки.
Йодид-Фармак^® — препарат, що містить неорганічний йод.
Йод — вкрай необхідний мікроелемент, що входить до складу гормонів щитоподібної залози — тироксину (Т₄) та трийодтироніну (Т₃) та забезпечує її нормальне функціонування.
При надходженні йодидів до епітеліальних клітин фолікулів щитоподібної залози під впливом ферменту йодид-пероксидази відбувається окиснення йоду з утворенням елементарного йоду. Елементарний йод вступає в реакцію заміщення з ароматичним циклом тирозину, у результаті цього формуються тироніни (тироксин (Т₄) та трийодтиронін (Т₃)). Тироніни утворюють комплекс з білком тиреоглобуліном, що депонується у колоїді фолікула щитоподібної залози та зберігається у такому стані протягом кількох днів і тижнів. У разі дефіциту йоду цей процес порушується. Йод, що надходить до організму у фізіологічній кількості, запобігає розвитку ендемічного зоба, пов’язаного з нестачею цього елементу в їжі; нормалізує розміри щитоподібної залози у новонароджених, дітей, підлітків та дорослих пацієнтів молодого віку; впливає на показники співвідношення Т₃/Т₄, рівень ТТГ.
Параметри фармакокінетики. Після застосування per os йод практично повністю абсорбується в тонкій кишці. Протягом 2 год після абсорбції йод розподіляється у міжклітинному просторі; накопичується у щитоподібній залозі, нирках, шлунку, молочних та слинних залозах.
Об’єм розподілу (V_d) у здорової людини в середньому становить 23 л (38% маси тіла). Плазмова концентрація після застосування стандартної дози — 10—50 нг/мл, при цьому вміст йоду у грудному молоці, слині, шлунковому соку у 30 разів вищий за концентрацію у плазмі крові. У щитоподібній залозі міститься ¾ (10—20 мг) усього йоду, що знаходиться в організмі. Йод головним чином екскретується із сечею, меншою мірою — з калом та повітрям, що видихається. При досягненні рівноважної концентрації кількість йоду, що екскретується, пропорційна добовому надходженню з їжею.

профілактика дефіциту йоду, у тому числі в період вагітності або годування груддю.
Профілактика рецидиву йододефіцитного зоба після хірургічного лікування, а також після завершення комплексного лікування препаратами гормонів щитоподібної залози.
Лікування дифузного еутиреоїдного йод-дефіцитного зоба у дітей, у тому числі новонароджених, та дорослих.

профілактика дефіциту йоду та ендемічного зоба (у випадках, коли надходження йоду в організм дорослої людини становить <150—200 мкг/добу).
Немовлята та діти віком до 12 років: 50–100 мкг йоду на добу (½–1 таблетка Йодид-Фармак). Для можливості дозування 50 мкг йоду слід використовувати препарати з відповідним вмістом діючої речовини.
Діти віком від 12 років та дорослі: 100–200 мкг йоду на добу (1–2 таблетки препарату Йодид-Фармак).
Період вагітності або годування груддю: 200 мкг йоду на добу (1–2 таблетки препарату Йодид-Фармак).
Профілактика рецидиву йододефіцитного зоба після хірургічного лікування, а також після завершення комплексного лікування препаратами гормонів щитоподібної залози.
Дітям та дорослим: 100–200 мкг йоду на добу (1–2 таблетки Йодиду-Фармак).
Лікування дифузного еутиреоїдного йододефіцитного зоба.
Немовлята та діти: 100–200 мкг йоду на добу (1–2 таблетки препарату Йодид-Фармак).
Дорослі: 300–500 мкг йоду на добу (від 1½ до 5 таблеток препарату Йодид-Фармак).
Спосіб застосування. Таблетки приймати після їди та запивати достатньою кількістю рідини (наприклад склянкою води).
Немовлятам та дітям віком до 3 років препарат можна давати у подрібненому вигляді, змішавши з їжею.
Застосування препарату з профілактичною метою проводиться, як правило, протягом кількох місяців або років, а частіше — протягом усього життя. Для лікування зоба у новонароджених у більшості випадків достатньо 2–4 тиж, у дітей та дорослих — 6–12 міс або більше. Питання про дозування та тривалість застосування препарату для профілактичних заходів або для лікування захворювань щитоподібної залози вирішує лікар в індивідуальному порядку.
Діти. Препарат застосовують у дітей.

• підвищена чутливість або наявність в анамнезі підвищеної чутливості до діючої речовини або інших компонентів препарату;

• виражений гіпертиреоз;

• латентний гіпертиреоз — в дозах, що перевищують 150 мкг йоду на добу;

• наявність автономної аденоми, а також фокальних та дифузних автономних вогнищ щитоподібної залози — у дозі 300–1000 мкг йоду на добу (за винятком передопераційної йодотерапії з метою блокади щитоподібної залози за Пламмером);
• герпетиформний дерматит Дюринга (синдром Дюринга — Брока);
• туберкульоз легень;

• геморагічний діатез.

при профілактичному застосуванні йодиду у будь-якому віці, а також при терапевтичному застосуванні у немовлят, дітей та підлітків небажаних ефектів, як правило, не спостерігається. Проте за наявності великих вогнищ автономії щитоподібної залози та у разі призначення йоду в добових дозах, що перевищують 150 мкг, повністю виключити появу вираженого гіпертиреозу неможливо.
Наведені нижче побічні реакції виникали із вказаною частотою: дуже часто (≥1/10); часто (від ≥1/100 до <1/10); нечасто (від ≥1/1000 до <1/100); рідко (від ≥1/10 000 до <1/1000); дуже рідко (<1/10 000), невідомо (проведення оцінки неможливе на підставі доступних даних).
З боку ендокринної системи: дуже рідко — при терапії дифузного еутиреоїдного йододефіцитного зоба у дорослих (добова доза 300–1000 мкг йоду) в окремих випадках можливий розвиток гіпертиреозу, спричиненого йодом. Передумовою для цього є наявність дифузних або обмежених ділянок автономії щитоподібної залози. Перш за все це стосується пацієнтів літнього віку, які тривало хворіють на зоб.
З боку імунної системи: дуже рідко — реакції гіперчутливості (наприклад риніт, спричинений йодом, бульозна або туберозна йододерма, ексфоліативний дерматит, ангіоневротичний набряк, гарячка, акне та припухлість слинних залоз).
Можливі прояви йодизму (такі як набряк слизової оболонки носа, кропив’янка, набряк Квінке, шкірні висипання, свербіж, у поодиноких випадках — анафілактичний шок), еозинофілія, тахікардія, тремор, дратівливість, порушення сну, підвищене потовиділення, неприємні відчуття в епігастральній ділянці, діарея. При застосуванні у високих дозах в окремих випадках можуть виникнути зоб та гіпотиреоз.

препарат не слід застосовувати при гіпотиреозі, окрім випадків, коли гіпотиреоз спричинений дефіцитом йоду. Призначення йоду слід уникати при терапії радіоактивним йодом, наявності або підозрі на рак щитоподібної залози. Слід враховувати, що при терапії препаратом у хворих з нирковою недостатністю можливий розвиток гіперкаліємії.
Препарат містить лактозу. Пацієнтам з рідкісною спадковою формою непереносимості галактози, дефіцитом лактази або синдромом мальабсорбції глюкози та галактози Йодид-Фармак приймати не слід.
Застосування у період вагітності або годування груддю. У період вагітності або годування груддю потреба у йоді підвищена, тому достатнє надходження йоду в організм (250 мкг/добу) вкрай важливе. У зв’язку зі здатністю йоду проникати через плацентарний бар’єр та чутливістю плода до фармакологічно активних доз препарату його слід застосовувати тільки у рекомендованих дозах. Це стосується також періоду годування груддю, оскільки концентрація йоду у грудному молоці у 30 разів вища, ніж у сироватці крові. Винятком є високодозова йодна профілактика, яка проводиться після ядерно-технічних аварій.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Не впливає.

дефіцит йоду посилює реакцію на тиреостатичну терапію, тоді як надлишок йоду її знижує, тому перед або під час лікування гіпертиреозу прийому йоду у разі можливості необхідно уникати. Тиреостатичні лікарські засоби гальмують перехід йоду в органічні сполуки у щитоподібній залозі і, таким чином, можуть спричиняти утворення зоба.
Речовини, що поглинаються щитоподібною залозою за допомогою такого ж механізму «захоплення», що й йодид, можуть пригнічувати поглинання йоду щитоподібною залозою конкурентним шляхом (наприклад перхлорат, який, окрім того, пригнічує рециркуляцію йодиду всередині щитоподібної залози). Пригнічувати поглинання йоду також можуть лікарські засоби, які самі не поглинаються, як, наприклад, тіоціанат у концентраціях більше 5 мг/дл.
Поглинання йоду щитоподібною залозою і метаболізм йоду у залозі стимулюються ендогенним і екзогенним ТТГ.
Одночасне лікування високими дозами йоду, що пригнічують секрецію гормонів щитоподібної залози, і солями літію може зумовлювати розвиток зоба та гіпотиреозу.
Високі дози калію йодиду у поєднанні з калійзберігаючими діуретиками здатні викликати гіперкаліємію.
При одночасному застосуванні відбувається підсилення впливу хінідину на серце у зв’язку з підвищенням концентрації калію у плазмі крові.
Одночасне застосування з рослинними алкалоїдами та солями важких металів може призвести до утворення нерозчинного осаду та ускладнити всмоктування йоду.

симптоми інтоксикації: забарвлення слизових оболонок у коричневий колір, рефлекторне блювання (блювотні маси синього кольору за наявності крохмалю в їжі), абдомінальний біль, діарея (можлива наявність крові у калі), дегідратація та шок. У поодиноких випадках спостерігалося утворення стенозів стравоходу. Відмічені летальні випадки. В окремих випадках хронічне передозування призводить до розвитку так званого йодизму, тобто інтоксикації йодом: металевий присмак у роті, набряк та подразнення слизових оболонок (нежить, кон’юнктивіт, гастроентерит, бронхіт). Йодид може активізувати латентні запальні процеси, такі як туберкульоз. Можливий розвиток набряків, еритеми, вугреподібних та бульозних висипів, геморагій, лихоманки та нервового збудження.
Лікування
Терапія при гострій інтоксикації: промивання шлунка розчином крохмалю, білка або 5% розчином натрію тіосульфату до видалення всіх слідів йоду. Проведення симптоматичної терапії з метою нормалізації водного та електролітного балансу, а в разі необхідності — протишокова терапія.
Терапія при хронічній інтоксикації: відміна йоду.
Гіпотиреоз, спричинений прийомом йоду: відміна йоду, призначення гормонів щитоподібної залози з метою нормалізації обміну речовин.
Гіпертиреоз, спричинений прийомом йоду: це не передозування у буквальному значенні, тому що гіпертиреоз може також виникати від такої кількості йоду, яка в інших країнах вважається фізіологічною.
Лікування відповідно до форми перебігу: легкі форми зазвичай лікування не потребують, при виражених формах застосовують тиреостатичну терапію (ефективність якої проявляється із запізненням). У тяжких випадках (тиреотоксична криза) необхідні інтенсивна терапія, плазмаферез або тиреоїдектомія.

у захищеному від світла та недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °С.