ЦЕДЕКС^® (CEDAX^®)

діюча речовина: ceftibuten;

1 капсула містить цефтибутену 400 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, натрію крохмальгліколят (тип А), магнію стеарат;

оболонка капсули: желатин, полісорбат, титану діоксид (Е 171), натрію лаурилсульфат.

Лікарська форма

Капсули.

Фармакотерапевтична група

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Цефалоспорини. Код АТС J01D D14.

Лікування інфекцій, спричинених чутливими до препарату мікроорганізмами:

• інфекції верхніх дихальних шляхів та ЛОР-органів, включаючи фарингіт, тонзиліт і скарлатину у дорослих і дітей, гострий синусит у дорослих, середній отит у дітей;
• інфекції нижніх дихальних шляхів у дорослих, включаючи гострий бронхіт, загострення хронічного бронхіту та гостру пневмонію, у випадках, коли можлива пероральна терапія, тобто при негоспітальних інфекціях;
• інфекції сечовивідних шляхів у дорослих і дітей, у тому числі ускладнені і неускладнені;
• ентерит та гастроентерит у дітей, спричинений Salmonella, Shigella або E. сoli.

Підвищена чутливість до цефалоспоринів або до будь-якої допоміжної речовини.

Спосіб застосування та дози

Тривалість лікування Цедексом, як і іншими пероральними антибіотиками, зазвичай становить 5–10 днів. При лікуванні інфекцій, спричинених Streptococcus pyogenes, Цедекс у терапевтичній дозі застосовується протягом щонайменше 10 днів. Цедекс у капсулах застосовують незалежно від прийому їжі.

Дорослі. Рекомендована доза Цедексу становить 400 мг на добу. При лікуванні гострого бактеріального синуситу, гострого бронхіту, загострення хронічного бронхіту та ускладнених або неускладнених інфекцій сечовивідних шляхів препарат застосовувати по 400 мг 1 раз на добу. При лікуванні негоспітальної пневмонії у пацієнтів, яким доречна пероральна терапія, рекомендована доза становить 200 мг кожні 12 годин.

Дорослі пацієнти з порушеною функцією нирок. При початковій недостатності нирок фармакокінетика Цедексу істотно не змінюється, тому коригувати дози потрібно тільки при зниженні кліренсу креатиніну < 50 мл/хв. Якщо кліренс креатиніну становить від 30 до 49 мл/хв, добову дозу слід зменшити до 200 мг. При кліренсі креатиніну від 5 до 29 мл/хв рекомендована добова доза становить 100 мг.

При необхідності зменшити кратність застосування Цедексу у дозі 400 мг. Можна застосовувати кожні 48 годин (через день) при кліренсі креатиніну 30–49 мл/хв та кожні 96 годин (через 3 дні) при кліренсі креатиніну 5–29 мл/хв.

Хворим, які отримують сеанси гемодіалізу 2 або 3 рази на тиждень, Цедекс можна призначати по 400 мг наприкінці кожного сеансу гемодіалізу.

У разі необхідності призначення Цедексу у дозі 100 мг або 200 мг препарат застосовують у відповідному дозування або лікарській формі.

Діти. Дітям з масою тіла понад 45 кг або старше 10 років Цедекс застосовують у рекомендованій для дорослих дозі.

Дітям до 10 років або з масою тіла менше 45 кг препарат застосовують у вигляді суспензії.

У клінічних дослідженнях, проведених з участю приблизно 3000 пацієнтів, найчастішими побічними реакціями були нудота (3%), діарея (3%) та головний біль (2%).

У рамках класів системи органів небажані явища наведені під заголовком частоти. Частота проявів класифікується таким чином: часто (від ≥ 1/100 до < 1/10); нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100); рідко (від ≥ 1/10000 до < 1/1000); дуже рідко (< 1/10000); невідомо. У рамках кожної групи частоти небажані явища наведені у порядку зменшення тяжкості.

*Спостерігається при застосуванні інших цефалоспоринів та може виникнути при застосуванні Цедексу.

При випадковому передозуванні Цедексом ознак токсичності відзначено не було. Антидоту цефтибутену не існує, тому при передозуванні можна провести промивання шлунка. Значна кількість Цедексу може бути видалена з крові за допомогою гемодіалізу. Ефективність перитонеального діалізу не встановлена. У здорових дорослих добровольців, які отримували Цедекс одноразово у дозі до 2 г, тяжких небажаних реакцій не спостерігалося, усі клінічні і лабораторні показники залишались у межах норми.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Адекватні контрольовані дослідження препарату у вагітних та під час пологів не проводилися, тому застосовувати препарат протипоказано. Цефтибутен проникає у грудне молоко. У немовлят при годування груддю можуть спостерігатися зміни мікрофлори кишечнику з появою діареї та колонізації дріжджоподібними грибами; може виникнути необхідність припинити годування груддю. Можливість сенсибілізації також слід взяти до уваги. У період годування груддю препарат Цедекс можна застосовувати тільки тоді, лише коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для дитини.

Діти.

Цедекс у вигляді капсул застосовують дітям з масою тіла понад 45 кг або старше 10 років (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Пацієнтам із нирковою недостатністю та пацієнтам, які перебувають на діалізі, може бути необхідна зміна дозування Цедексу (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Цедекс слід обережно призначати пацієнтам з анамнезом ускладненого шлунково-кишкового захворювання, особливо хронічного коліту.

Цефалоспоринові антибіотики необхідно призначати з обережністю пацієнтам із відомою або підозрюваною алергією на пеніциліни. Приблизно у 5% хворих із підтвердженою алергією на пеніцилін спостерігається перехресна реактивність на цефалоспоринові антибіотики. У пацієнтів, які отримували одночасно пеніциліни і цефалоспорини, були зареєстровані серйозні гострі реакції гіперчутливості негайного типу (анафілаксія); відомі також випадки перехресної гіперреактивності з розвитком анафілаксії. При виникненні тяжких алергічних реакцій на Цедекс необхідно припинити застосування препарату і вжити відповідних заходів. У випадку виникнення тяжких анафілактичних реакцій необхідна невідкладна терапія за наявності клінічних показань (адреналін, внутрішньовенне введення рідини, забезпечення прохідності дихальних шляхів, забезпечення киснем, антигістамінними засобами, глюкокортикостероїдами або пресорними амінами, необхідний ретельний нагляд за пацієнтами).

При лікуванні Цедексом та іншими антибіотиками широкого спектра дії порушення мікрофлори кишечнику може призвести до появи діареї, спричиненої застосуванням антибіотиків, включаючи псевдомембранозний коліт, спричинений токсином Clostridium difficile. У пацієнтів діарея від середнього ступеня тяжкості до тяжкого або навіть життєво небезпечного (з дегідратацією або без) може розвинутися як під час, так і після лікування вищевказаними антибіотиками. Про цей діагноз слід пам'ятати в усіх випадках, коли стійка діарея виникає на тлі перорального застосування Цедексу або іншого антибіотика широкого спектра дії чи через 2 місяця після їхнього прийому.

У разі появи судом або анафілактичного шоку при лікуванні Цедексом слід негайно припинити лікування препаратом та одразу розпочати відповідну терапію.

Особливо обережно слід призначати Цедекс пацієнтам з будь-якими алергічними реакціями (наприклад алергічний кон'юнктивіт або бронхіальна астма), оскільки ці пацієнти можуть мати підвищений ризик розвитку серйозних реакцій гіперчутливості.

Запах сірки може відчуватися при відкритті пакетиків: це не відображається на якості продукту. Після розчинення запах зникає.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Препарат не впливає на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

У спеціальних дослідженнях вивчалася взаємодія Цедексу з такими препаратами як антациди, що містять гідроксид алюмінію і магнію у високих дозах, ранітидин і теофілін (одноразове внутрішньовенне введення). Ознак значущої взаємодії не виявлено. Вплив Цедексу на рівні у плазмі крові або фармакокінетику теофіліну при прийомі внутрішньо невідомий. Даних щодо взаємодії з іншими засобами на сьогодні не отримано.

Цефалоспорини, включаючи цефтибутен, дуже рідко можуть знижувати активність протромбіну, спричиняючи подовження протромбінового часу, особливо у пацієнтів, які раніше були стабілізовані на терапії пероральними антикоагулянтами. Слід регулярно контролювати протромбіновий час або міжнародне нормалізоване відношення (МНВ) у пацієнтів з групи ризику та при необхідності застосовувати вітамін К.

До цього часу не було зафіксовано жодних значущих взаємодій з іншими препаратами. Вплив Цедексу на результати хімічних або лабораторних тестів не виявлений. При застосуванні інших цефалоспоринів іноді реєстрували псевдопозитивну пряму пробу Кумбса. Однак результати досліджень з використання еритроцитів здорових людей для визначення здатності Цедексу збуджувати позитивну пробу Кумбса in vitro не виявили позитивних реакцій навіть у концентраціях до 40 мкг/мл. Одночасний прийом їжі не впливає на ефективність застосування Цедексу у капсулах.

Фармакодинаміка. ЦЕДЕКС є напівсинтетичним цефалоспориновим антибіотиком. Цефтибутен має широкий спектр антибактеріальної дії щодо грамнегативних та грампозитивних бактерій. Відзначалося, що цефтибутен є високоактивним (низька МПК) щодо E. coli, Klebsiella spр., Proteus, Salmonella spp., Haemophilus influenzae та Streptococcus pyogenes. Він також активний щодо Citrobacter sрp., Moraxella (Branhamella) catarrhalis, Morganella morganii, Enterobacter spр., Serratia sрp. та Streptococcus pneumoniae. Чутливі мікроорганізми включають штами бактерій, що спричиняють появу інфекцій верхніх та нижніх дихальних шляхів, а також гострих та ускладнених інфекцій сечовивідних шляхів. Цефтибутен неактивний щодо стафілококів, ентерококів, або Pseudomonas spр.

Антибактеріальна дія та механізм дії. Як і більшість бета-лактамних антибіотиків, бактеріальна дія цефтибутену зумовлена пригніченням синтезу бактеріальної стінки мікроорганізмів. Завдяки своїй хімічній структурі цефтибутен є високостійким до дії бета-лактамаз. Більшість мікроорганізмів, що продукують бета-лактамази і є стійкими до пеніцилінів або інших цефалоспоринів, можуть пригнічуватися цефтибутеном. Цефтибутен є високостійким до дії хромосомних цефалоспориназ та плазмідних пеніциліназ, окрім бета-лактамаз, що продукуються Bacteroidesfragilis. Цефтибутен взаємодіє в основному з ПЗБ-3 Е.соlі, що призводить до утворення філаментозних форм при концентрації, яка становить ¼- ½ мінімальної пригнічувальної концентрації (МПК) та лізису при концентрації, що у двічі перевищує МПК. Мінімальна бактерицидна концентрація (МБК) для ампіцилін-чутливих та ампіцилін-резистентних штамів Е.соlі приблизно дорівнює МПК. Високий рівень біодоступності у позаклітинній рідині забезпечує вплив цефтибутену на патогени, які мають лише помірну чутливість in vitro (див. розділ «Фармакокінетика»).

Антибактеріальна дія in vitro. Цефтибутен має виражену бактерицидну дію; кількість живих клітин бактерій різко зменшується у концентраціях 50% або більше за МПК; у концентраціях, що вдвічі перевищують МПК, бактерицидна дія становить 99,9% з відсутністю повторного росту впродовж 24 годин.

У здорових добровольців, які отримували Цедекс у дозі до 2 г, серйозних небажаних реакцій не спостерігалося та всі лабораторні показники лишались у межах норми.

Фармакокінетика. При внутрішньому прийомі цефтибутен добре всмоктується, досягаючи максимальної концентрації у плазмі крові через 2–3 години. Середня пікова концентрація у плазмі крові після одноразового перорального прийому цефтибутену у дозі 200 мг відповідає 9,9 мкг/мл (діапазон 7,7–11,9 мкг/мл); тоді як середня пікова концентрація у плазмі крові після одноразового перорального прийому цефтибутену у дозі 400 мг становила приблизно 17 мкг/мл (діапазон

9,5–29,9). При прийомі натщесерце абсорбція становила приблизно 90% введеної дози, яка оцінювалася на підставі даних щодо виведення з сечею.

Пероральний прийом Цедексу у капсулах у дозі 400 мг з висококалорійною (800 калорій) жирною їжею супроводжувався невеликим зниженням швидкості, а не ступеня всмоктування цефтибутену. Цефтибутен легко приникає в інтерстиціальну рідину та досягає концентрацій, подібних до тих, що відзначалися у сироватці крові, зберігаючи концентрацію впродовж тривалого часу. Основний метаболіт, цефтибутен-транс, який має приблизно в 8 разів меншу антибіотичну активність, аніж цефтибутен, становить 7,2–9,2% загальної кількості повністю виведеного препарату. Цефтибутен виводиться нирками та із сечею екскретується 62–68% від введеної дози у незмінному стані. Нирковий клiренс практично ідентичний загальному кліренсу, що свідчить про те, що цефтибутен виділяється переважно нирками. Період напіввиведення цефтибутену у здорових пацієнтів становить приблизно 2–2,3 години. У пацієнтів з помірним порушенням функції нирок (кліренс креатиніну 30–49 мл/хв) середній період напіввиведення з плазми крові подовжується до

7,1 години. Цедекс є препаратом, який повністю піддається діалізу, гемодіалізу та перитонеальному діалізу у кількості, що відповідає 65% дози.

Зберігати при температурі не вище 25 °С у недоступному для дітей місці.

По 1 капсулі у пакетику; по 5 пакетиків у картонній коробці.

За рецептом.

СІФІ С.п.А, Італія/S.I.F.I. S.p.A., Italy.

Віа Ерколе Патті, 36, 95020 Лавінайо, Аці С. Антоніо, Катанія, Італія/

Via Ercole Patti, 36, 95020, 95020, Lavinaio, Aci S. Antonio, Catania , Italy.