ФІТОЧАЙ "МЯТА ПЕРЦЕВА" фільтр-пакет 1.5 г, №20 Лікарський препарат

М’ята перцева (лат. Mentha piperita) — рослина, багата на ефірні олії. Лікарською рослинною сировиною є листя рослини. Лікувальна дія м’яти перцевої реалізується за рахунок таких фітохімічних речовин, як каротин, азулен, бетаїн, α- і β-пінен, р-іонон, кумарин, карвон, каркварол, гесперидин, рутин та ін. (Фармацевтична енциклопедія), однак найважливішим є ментол. За рахунок наявності цих речовин екстракти рослини чинять спазмолітичну, знеболювальну, антисептичну та жовчогінну дію, а також рефлекторно розширюють коронарні судини (Студеникин В.М., 2011). В ефірній олії м’яти перцевої, крім ментолу, містяться такі активні речовини, як метилацетат, цинеол, ментон, ментофуран, які сприяють посиленню секреції жовчі, стимуляції травних залоз іншої локалізації, чинять протиблювотну, антисептичну, протибродильну, вітрогінну та спазмолітичну дію (Кляритская И.Л., 2006).

М’яти перцевої листя в неврології

Настій м’яти перцевої листя рекомендується в якості легкого заспокійливого засобу, а також при різних функціональних захворюваннях ШКТ (інструкція МОЗ України).
Екстракт м’яти перцевої входить до складу популярних седативних фітопрепаратів (Студеникин В.М., 2011). Вважається, що настій листя м’яти перцевої можна застосовувати в якості фітопрепарату при порушеннях сну і головному болю (Решетова Т.В., 2013). Настої і відвари м’яти перцевої можна застосовувати зовнішньо у вигляді ванн, аплікацій при болю невралгічного походження (Фармацевтична енциклопедія).
Рекомендовано приймати трав’яний збір, до складу якого входить листя м’яти перцевої, для психонейровегетативної стабілізації у пацієнтів із хронічною коронарною недостатністю (Михайлис А.А., 2009).

М’ята перцева в гастроентерології

Необхідно враховувати, що застосування м’яти перцевої (наприклад у формі настою) може сприяти розвитку гіпотонії нижнього стравохідного сфінктеру, а це призводить до загострення гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ) та грижі стравохідного отвору діафрагми (ГПОД), що проявляється печією різного ступеня вираженості (Сайфутдинов Р.Г., 2003). З іншого боку, існує рекомендація застосовувати настій листя м’яти для лікування ГЕРХ у дітей — за рахунок спазмолітичної та заспокійливої дії препарату. Для досягнення терапевтичного ефекту бажано поєднувати в настої листя м’яти з корінням валеріани і квітками ромашки (Белоусов Ю.В., 2011).
Настій м’яти перцевої стимулює жовчоутворення, чинить вітрогонний і спазмолітичний ефект, тому рекомендовано застосовувати настій при overlap-синдромі. Overlap-синдром (синдром перехресту) — поширене в гастроентерологічній практиці явище, яке являє собою комбінацію уражень кількох органів з імовірно загальним механізмом патогенезу. Найбільш поширеним варіантом overlap-синдрому є поєднання ГЕРХ, функціональної диспепсії і функціональних біліарних розладів (Симаненко В.И., 2016). При цьому введення в схему лікування трав’яного настою з седативною та спазмолітичною дією сприяє зменшенню загального медикаментозного навантаження на пацієнта (Федулова Е.Н., 2008). Листя м’яти перцевої також входить до складу фітозборів, що застосовуються для терапії синдрому подразненого кишечнику (Убеева И.П., 2010).

М’ята перцева: інші способи клінічного застосування

Фітозбори, що включають екстракт листя м’яти перцевої, входять у схеми комплексного лікування опісторхозу і псевдоамфістомозу (Хамидуллин А.Р., 2006).
Результати рандомізованого клінічного дослідження свідчать, що вдихання ефірної олії м’яти перцевої сприяє пригніченню блювання і нудоти у пацієнтів після операцій на відкритому серці (Maghami M., 2020). Олія м’яти перцевої також зменшує вираженість нудоти, блювання та анорексії у пацієнток, які отримують хіміотерапію з приводу раку молочної залози (Jafarimanesh H., 2020).
У результаті досліджень in vitro встановлено, що ефірна олія м’яти перцевої чинить вірицидну дію проти вірусу Herpes simplex, у тому числі і проти штамів, резистентних до ацикловіру (Schuhmacher A., 2003). Спиртова настоянка листя м’яти перцевої входить до складу приготованого ex tempore фітоополіскувача для порожнини рота. Його бактерицидний ефект застосовується для догляду за порожниною рота осіб похилого та старечого віку, що носять зубні протези (Пономарева Н.А., 2007). Настій або настоянка м’яти перцевої використовується в якості основи для ополіскувачів, що застосовуються для боротьби з галітозом (Haghgoo R., 2013).
У літературі можна знайти інформацію, що листя м’яти перцевої можна застосовувати в період вагітності — її настій зменшує вираженість симптомів нудоти/блювання вагітних (Решетько О.В., 2011), а також в якості м’якого холекінетика при гіпотонічній дисфункції жовчного міхура (Сыродеева Ю. А., 2014), однак немає даних про безпеку застосування листя м’яти перцевої у вагітних (інструкція МОЗ України), тому при призначенні слід оцінювати користь в кожному випадку індивідуально.
Активні речовини, що містяться у листі м’яти перцевої, пригнічують лактацію. Така дія застосовується для більш швидкого завершення годування грудьми (Suzuki N., 2020), однак слід уникати застосування м’яти тим, хто планує продовжувати годування грудьми.
Також згідно з інструкцією МОЗ України настій листя м’яти перцевої не рекомендовано застосовувати у дітей віком молодше 3 років, але існує думка окремих авторів (Ровенская Ю.В., 2013), що настій листя м’яти перцевої можна застосовувати при підвищеному газоутворенні у дітей грудного віку — відомо, що м’ята перцева (у формі відвару) зменшує обсяг кишкових газів (Ногаллер А., 2016).
Відзначено рекомендації (Фармацевтична енциклопедія) застосовувати настій або олію м’яти перцевої для інгаляцій при бронхіті, ГРВІ, ларингіті — як відхаркувальний засіб (Mahendran G., 2019), однак слід враховувати, що у пацієнтів з алергією різкий запах м’яти перцевої може викликати бронхоспазм (Файзуллина Р.А., 2009).

М’ята перцева: висновки

М’ята перцева — рослина, яке широко застосовується в традиційній медицині. Лікувальні властивості м’яти перцевої застосовуються для лікування функціональних розладів ШКТ, в якості підтримувального засобу в ремісії, а також для корекції фізіологічних станів, що виникають у період вагітності, обтяжують хіміотерапію чи хірургічні втручання.