ТЕРЦЕФ^® (TERCEF) (269857) - інструкція із застосування ATC-класифікація

діюча речовина:сeftriaxone;

1 флакон містить: цефтриаксону натрієвої солі 1,193 г, еквівалентно 1 г цефтриаксону, або цефтриаксону натрієвої солі 2,386 г еквівалентно 2 г цефтриаксону.

Порошок для приготування розчину для ін'єкцій.

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Бета-лактамні антибіотики. Цефалоспорини третього покоління. Код АТС J01D D04.

Лікування інфекцій, збудники яких чутливі до цефтриаксону:

• інфекції дихальних шляхів, особливо пневмонія, а також інфекції вуха, горла і носа;
• інфекції органів черевної порожнини (перитоніт, інфекції жовчовивідних шляхів і
  шлунково-кишкового тракту);
• інфекції нирок і сечовивідних шляхів;
• інфекції статевих органів, включаючи гонорею;
• сепсис;
• інфекції кісток, суглобів, м'яких тканин, шкіри, а також ранові інфекції;
• інфекції у хворих з ослабленим імунним захистом;
• менінгіт;
• дисемінований бореліоз Лайма (ранні та пізні стадії захворювання).

Передопераційна профілактика інфекцій при хірургічних втручаннях на органах шлунково-кишкового тракту, жовчовивідних шляхів, сечовивідних шляхів і під час гінекологічних процедур, але лише у разі потенційної чи відомої контамінації.

При призначенні препарату Терцеф^® необхідно дотримуватись офіційних рекомендацій з антибіотикотерапії та, зокрема, рекомендацій з профілактики антибіотикорезистентності.

Підвищена чутливість до цефтриаксону або до інших цефалоспоринів та/або бета-лактамних антибіотиків. При наявності у хворого підвищеної чутливості до пеніциліну слід врахувати можливість перехресної алергічної реакції.

Гіпербілірубінемія у новонароджених та недоношених. Дослідження in vitro показали, що цефтріаксон може витісняти білірубін зі зв'язку з альбуміном сироватки крові, що може призвести до ризику розвитку енцефалопатії, спричиненої білірубіном.

Цефтріаксон протипоказаний недоношеним дітям віком 41 тиждень з урахуванням строку внутрішньоутробного розвитку (гестаційний вік + вік після народження). Доношеним новонародженим (до 28-денного віку):

• з жовтяницею або гіпоальбумінемією, або ацидозом, тому що при таких станах можливе пошкодження зв'язування білірубіну;
• яким потрібне (або передбачається, що буде потрібне) внутрішньовенне введення препаратів кальцію або розчинів, що містять кальцій, через ризик утворення преципітатів кальцієвих солей цефтриаксону.

При використанні лідокаїну як розчинника для внутрішньом'язового введення цефтриаксону необхідно враховувати протипоказання до застосування лідокаїну.

Ні в якому разі не можна застосовувати цефтріаксон з кальцієвмісними розчинами (розчин Рінгера)! Кальцієвмісні розчини не слід призначати протягом 48 годин після останнього введення цефтриаксону.

Дози і спосіб введення визначає лікар індивідуально, залежно від тяжкості інфекційного процесу і стану хворого.

Терцеф^® призначений для введення шляхом глибокої внутрішньом'язової ін'єкції або повільної внутрішньовенно ін'єкції/ інфузії після розведення розчину.

Перед застосуванням проводять шкірні проби на чутливість до антибіотика та лідокаїну.

Дорослі і діти віком від 12 років: зазвичай призначають 1–2 г Терцефу^® 1 раз на добу (кожні
24 години). При тяжких інфекціях або інфекціях, збудники яких мають лише помірну чутливість до цефтриаксону, добову дозу можна збільшувати до 4 г.

Діти

Новонароджені та діти віком до 12 років

Новонароджені (до 2 тижнів): 20–50 мг/кг маси тіла 1 раз на добу. Зважаючи на недорозвиненість ферментної системи, добова доза не повинна перевищувати 50 мг/кг маси тіла. При визначенні дози препарату для доношених і недоношених дітей відмінностей немає.

Терцеф^® протипоказаний для застосування новонародженим віком ≤ 28 днів при необхідності (чи очікуваній необхідності) лікування внутрішньовенними розчинами, які містять кальцій, у тому числі внутрішньовенні вливання, які містять кальцій, наприклад парентеральне харчування, у зв'язку з ризиком виникнення преципітатів кальцієвих солей цефтриаксону.

Новонароджені та діти віком від 15 днів до 12 років: 20–80 мг/кг маси тіла 1 раз на добу.

Дітям з масою тіла понад 50 кг призначають дози для дорослих.

Внутрішньовенні дози 50 мг/кг або вищі слід вводити шляхом інфузії протягом принаймні
30 хвилин.

Хворі літнього віку

Хворим літнього віку корекція дози не потрібна.

Тривалість лікування

Тривалість лікування залежить від перебігу хвороби. Як прийнято при терапії антибіотиками, хворим слід продовжувати приймати Терцеф^® ще протягом як мінімум 48–72 годин після того, як температура нормалізується і аналізи покажуть відсутність збудників.

Комбінована терапія

Дослідження показали, що відносно багатьох грамнегативних бактерій існує синергізм між цефтріаксоном і аміноглікозидами. Незважаючи на те, що підвищену ефективність таких комбінацій не завжди можна передбачити, її слід мати на увазі при наявності тяжких, загрозливих для життя інфекцій, спричинених Pseudomonas aeruginosa. Через фізичну несумісність цефтриаксону та аміноглікозидів їх слід вводити окремо в рекомендованих дозах.

Дозування в особливих випадках

Менінгіт

При бактеріальному менінгіті лікування новонароджених і дітей віком від 15 днів до 12 років розпочинають з дози 100 мг/кг (але не більше 4 г) 1 раз на добу. Як тільки збудник буде ідентифікований, а його чутливість визначена, дозу можна відповідно знизити. Найкращі результати досягалися при такій тривалості лікування:

Бореліоз Лайма

Дорослим та дітям — 50 мг/кг (найвища добова доза — 2 г) 1 раз на добу протягом 14 днів.

Гонорея

Для лікування гонореї (спричиненої утворюючими і неутворюючими пеніциліназу штамами) рекомендується призначати разову дозу 250 мг внутрішньом'язово.

Профілактика інфекцій у хірургії

Для профілактики післяопераційних інфекцій у хірургії рекомендується залежно від ступеня небезпеки зараження вводити разову дозу 1–2 г препарату Терцефа^® за 30–90 хвилин до початку операції. При операціях на товстій і прямій кишці добре зарекомендувало себе одночасне (але окреме) введення препарату Терцеф^® і одного з 5-нітроімідазолів, наприклад орнідазолу.

Ниркова та печінкова недостатність

Хворим із порушеннями функції нирок немає необхідності знижувати дозу, якщо функція печінки залишається нормальною.

Хворим із порушеннями функції печінки немає необхідності знижувати дозу, якщо функція нирок залишається нормальною. Лише у разі ниркової недостатності в передтермінальній стадії (кліренс креатиніну менше 10 мл/хв) добова доза не повинна перевищувати 2 г. При одночасній тяжкій нирковій та печінковій недостатності слід регулярно визначати концентрацію цефтриаксону у плазмі крові та проводити корекцію дози препарату у разі необхідності.

Хворим, які знаходяться на гемодіалізі, немає потреби в додатковому введенні препарату після діалізу. Слід, однак, контролювати концентрацію цефтриаксону в сироватці крові щодо можливої корекції дози, оскільки у цих хворих може знижуватися швидкість виведення. Добова доза Терцефу^® для хворих, які знаходяться на гемодіалізі, не повинна
перевищувати 2 г.

ПРИГОТУВАННЯ РОЗЧИНІВ

Готувати розчини безпосередньо перед їх застосуванням.

Свіжоприготовлені розчини зберігають свою фізичну і хімічну стабільність протягом 6 годин при кімнатній температурі (або протягом 24 годин при температурі 2–8° С). Залежно від концентрації і тривалості зберігання колір розчинів може варіювати від блідо-жовтого до бурштинового. Ця властивість активної речовини не впливає на ефективність або переносимість препарату.

Внутрішньом'язова ін'єкція

Для внутрішньом'язової ін'єкції 1 г розчиняють у 3,5 мл 1% розчину лідокаїну; ін'єкцію роблять глибоко у сідничний м'яз. Рекомендується вводити не більше 1 г в одну сідницю.

Розчин, що містить лідокаїн, не можна вводити внутрішньовенно.

Внутрішньовенна ін'єкція

Для внутрішньовенної ін'єкції розчиняють 1 г Терцефу^® в 10 мл стерильної води для ін'єкцій; вводять внутрішньовенно повільно (2–4 хвилини).

Внутрішньовенне вливання

Внутрішньовенне вливання повинно тривати не менше 30 хвилин. Для приготування розчину для вливання розчиняють 2 г Терцефу^® в 40 мл одного з таких інфузійних розчинів, вільних від іонів кальцію: 0,9% хлорид натрію, 0,45% хлорид натрію + 2,5% глюкоза, 5% глюкоза,
10% глюкоза, 6% декстран у розчині глюкози 5%, 6–10% гідроксіетильований крохмаль, вода для ін'єкцій. Зважаючи на можливу несумісність, розчини, які містять цефтріаксон, не можна змішувати з розчинами, які містять інші антибіотики, як при приготуванні, так і при введенні.

Не можна використостовувати розчинники, які містять кальцій, такі як розчин Рінгера чи розчин Гартмана, для розчинення Терцефу^® у флаконах чи для розведення відновленого розчину для внутрішньовенного введення у зв'язку з вірогідністю утворення преципітатів кальцієвих солей цефтриаксону. Виникнення преципітатів кальцієвих солей цефтриаксону також можливе при змішуванні Терцефу^® з розчинами, які містять кальцій в одній інфузійній системі для внутрішньовенного введення. Терцеф^® не можна вводити внутрішньовенно одночасно з розчинами, які містять кальцій, у тому числі з тривалими інфузіями, які містять кальцій, наприклад, при парентеральному харчуванні (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Побічні реакції зазвичай помірно виражені та короткотривалі.

Інфекції: мікоз статевих шляхів, вторинні грибкові інфекції та інфекції, викликані резистентними мікроорганізмами.

З боку системи крові та лімфатичної системи: еозинофілія, лейкопенія, гранулоцитопенія, гемолітична анемія, тромбоцитопенія. Повідомлялося про випадки агранулоцитозу (< 500/мм³), переважно після 10 днів лікування та застосування загальної дози 20 г чи більше підвищення рівня креатиніну в сироватці крові; дуже рідко — розлади коагуляції.

Повідомлялося про незначне подовження протромбінового часу.

З боку травної системи: діарея, нудота, блювання, стоматит, глосит. Повідомлялося про панкреатит, що розвинувся, можливо, внаслідок обструкції жовчовивідних шляхів. Більшість із цих хворих мали фактори ризику застою у жовчовивідних шляхах, наприклад лікування в анамнезі, тяжкі захворювання та повністю парентеральне харчування. При цьому, у розвитку панкреатиту не можна виключати роль преципітатів, що утворилися під дією цефтриаксону в жовчовивідних шляхах. Дуже рідко — псевдомембранозний ентероколіт.

З боку гепатобіліарної системи: збільшення рівня печінкових ферментів у сироватці крові (АСТ, АЛТ, лужної фосфатази); преципітати кальцієвої солі цефтриаксону у жовчному міхурі з відповідною симптоматикою у дітей, оборотний холелітіаз у дітей (вказані явища рідко спостерігались у дітей).

З боку шкіри і підшкірної клітковини: висипання, алергічний дерматит, свербіж, кропив'янка, набряки, екзантема. Повідомлялося про ексудативну мультиформну еритему (синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла).

З боку сечовидільної системи: олігурія, гематурія, глюкозурія; дуже рідко — утворення конкрементів у нирках, головним чином у дітей віком від 3 років, які отримували великі добові дози препарату (≥ 80 мг/кг на добу) або кумулятивні дози понад 10 г, а також які мали додаткові фактори ризику (обмежене вживання рідини, постільний режим). Утворення конкрементів у нирках може протікати безсимптомно або проявлятися клінічно, може спричинити ниркову недостатність і анурію, які минають після припинення лікування препаратом.

Загальні розлади: головний біль, вертиго та запаморочення, пропасниця, озноб, а також анафілактичні або анафілактоїдні реакції, включаючи бронхоспазм і анафілактичний шок.

У поодиноких випадках — флебіт (можна уникнути, застосовуючи повільну ін'єкцію
(2–4 хвилини)), біль по ходу вени.

Внутрішньом'язова ін'єкція без застосування лідокаїну болюча.

Вплив на результати лабораторних аналізів.

У поодиноких випадках при лікуванні препаратом у хворих можуть відзначатися хибнопозитивні результати реакції Кумбса, проби на галактоземію та визначення глюкози в сечі. Тому під час лікування Терцефом^® глюкозурію, у разі необхідності, слід визначати лише ферментним методом.

Взаємодія з кальцієм

Цефтріаксон не можна призначати одночасно чи змішувати з кальцієвмісними розчинами, навіть при застосуванні окремих інфузійних систем. Описана невелика кількість летальних випадків утворення преципітатів кальцієвих солей цефтриаксону у легенях та нирках недоношених і новонароджених, які проходили лікування цефтріаксоном та кальцієм внутрішньовенно. Підвищений ризик утворення преципітатів у новонароджених пов'язана з низьким об'ємом крові і довшим перідом напіввиведення цефтриаксону порівняно з дорослими.

При передозуванні спостерігалися нудота, блювання та діарея.

Лікування: проводять симптоматичну і підтримуючу терапію. Гемодіаліз і перитонеальний діаліз неефективні. Специфічного антидоту немає.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Цефтріаксон проникає через плацентарний бар'єр. Безпека застосування цефтриаксону вагітним не вивчалась.

У малих концентраціях цефтріаксон проникає у грудне молоко, тому при застосуванні препарату годування груддю слід припинити.

Діти.

Препарат призначають дітям з моменту народження, окрім випадків, зазначених у розділі «Протипоказання».

Препарат застосовують дітям згідно з дозуванням, вказаним у розділі «Спосіб застосування та дози».

Терцеф^® рекомендується застосовувати після того, коли доведено чутливість патогенних мікроорганізмів до препарату за допомогою дифузії або розведення з використанням стандартних живильних середовищ.

Перед початком кожного нового курсу лікування Терцефом^® необхідно визначити наявність попередніх реакцій гіперчутливості до цефалоспоринів, пеніцилінів або інших ліків. Рекомендується особлива обережність і медичне спостереження після першої ін'єкції щодо хворих із гіперчутивістю до пеніциліну, пеніциламіну і гризеофульвіну (перехресна алергія), а також хворих з будь-якою формою алергії, особливо IgE-опосередкованою.

При відсутності даних про алергію в анамнезі проводять скарифікаційну шкірну пробу розчином препарату. При наявності таких даних спочатку виконується внутрішньошкірна проба, при негативному результаті проводять скарифікаційну пробу. Проби перевіряються через 30 хвилин.

У разі розвитку тяжкої гострої реакції гіперчутливості застосовують 0,5 — 1 мг адреналіну підшкірно; внутрішньовенно інфузійно — кортикостероїдні препарати; парентерально вводять антигістамінні препарати, при наявності бронхоспазму вводять теофілін і селективні бета-адреноміметики, кисень, застосовують штучне дихання, якщо необхідно — інтубацію.

Хворим, які дотримуються дієти з обмеженим уживанням натрію, варто мати на увазі його кількісний вміст (~70 мг/г) у препараті.

При застосуванні практично всіх антибактеріальних препаратів, у тому числі і цефтриаксону, можливе виникнення діареї, асоційованої з Clostridium difficile, від легкого ступеня тяжкості до коліту з летальним наслідком. Антибактеріальні препарати змінюють нормальну флору товстого кишечнику, що призводить до надмірного росту Clostridium difficile.

Clostridium difficile продукує токсини А та В, які сприяють розвитку діареї, асоційованої з Clostridium difficile. Штами Clostridium difficile, які надмірно продукують токсини, спричиняють підвищену захворюваність та летальність, оскільки ці інфекції можуть бути резистентними до антимікробних засобів та потребувати колектомії. Діарею, асоційовану з Clostridium difficile, необхідно виключити у всіх пацієнтів під час застосування антибіотиків. Необхідно зібрати детальний медичний анамнез, так як діарея, асоційована з Clostridium difficile, може виникати протягом двох місяців після закінчення застосування антибактеріальних засобів.

При підозрі чи підтвердженні діареї, асоційованої з Clostridium difficile, необхідно відмінити антибіотикотерапію, яка не вливає на Clostridium difficile. За клінічними показаннями слід призначити відповідну кількість рідини та електролітів, білкових добавок, антибіотикотерапію, до якої чутлива Clostridium difficile, та хірургічне обстеження.

Протягом тривалого застосування антибіотиків можливі труднощі у контролюванні нечутливих до препарату мікроорганізмів. У зв'язку з цим необхідний ретельний нагляд за пацієнтами. При виникненні суперінфекції необхідно вжити відповідних заходів.

Після застосування цефтриаксону, зазвичай у дозах, що перевищують стандартні рекомендовані, при ультразвуковому дослідженні жовчного міхура можуть спостерігатись тіні, що помилково сприймаються за камені. Це преципітати кальцієвої солі цефтриаксону, що зникають після завершення чи припинення терапії препаратом. Подібні зміни рідко супроводжуються будь-якою симптоматикою. Але і в таких випадках рекомендується лише консервативне лікування. Якщо ці явища супроводжуються клінічною симптоматикою, то рішення про відміну препарату приймає лікар.

Цефтріаксон не можна змішувати чи призначати одночасно з кальцієвмісними розчинами, навіть при введенні препаратів через різні інфузійні системи. У новонароджених та недоношених дітей описані випадки виникнення преципітатів у легенях та нирках, які спричинили летальні наслідки, при одночасному введенні цефтриаксону та препаратів кальцію. Також повідомлялося про випадки виникнення внутрішньосудинних преципітатів після одночасного застосування цефтриаксону з внутрішньовенними кальцієвмісними розчинами у пацієнтів інших вікових груп. У зв'язку з цим не можна застосовувати кальцієвмісні розчини для внутрішньовенного введення новонародженим та пацієнтам інших вікових груп щонайменше протягом 48 годин після введення останньої дози препарату (див. розділ «Протипоказання»).

Лікування Терцефом^® припиняють у пацієнтів з початковими ознаками або симптомами, що вказують на захворювання жовчного міхура (жовтяниця або жовчна коліка).

Можливе подовження протромбінового часу, тому потрібен його контроль, особливо пацієнтам з порушеним продукуванням та низьким депо вітаміну К, наприклад, при хронічному захворюванні печінки та недоїданні. При необхідності застосовують вітамін К (10 мг на тиждень).

Зважаючи на високий ступінь зв'язування з плазмовими протеїнами, Терцеф^® протипоказаний новонародженим з гіпербілірубінемією (див. розділ «Протипоказання»).

При тривалому застосуванні Терцефу^® необхідно періодично контролювати стан периферичної крові.

Не рекомендується застосовувати Терцеф^® з метою профілактики інфекції у нейрохірургії.

Повідомлялося про розвиток антибіотикіндукованої імунної гемолітичної анемії (в тому числі з летальним наслідком) у пацієнтів, які отримували цефалоспорини, включаючи цефтріаксон. При розвитку анемії під час лікування цефтріаксономом необхідно відмінити антибіотик до визначення етіології анемії.

Слід виявляти обережність при застосуванні цефтриаксону хворим із нирковою недостатністю, які одночасно отримують аміноглікозиди та діуретики.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Немає даних про вплив цефтриаксону на швидкість реакції, але у зв'язку з можливістю виникнення запаморочення швидкість реакції може бути знижена.

Фармакодинаміка. Активно діючою речовиною Терцефу® є цефтріаксон — цефалоспориновий антибіотик третього покоління з бактерицидною дією, що характеризується тривалим періодом напіввиведення. Речовина має підвищену стійкість відносно більшості бактеріальних бета-лактамаз, що продукуються бактеріями, розширений антибактеріальний спектр і високу активність, особливо відносно грамнегативних бактерій. Механізм бактерицидної дії цефтриаксону, як і взагалі цефалоспоринів, схожий з механізмом інших пеніцилінів і зумовлений пригніченням біосинтезу у клітинній мембрані.

Антибактеріальний спектр цефтриаксону поширюється на:

грамнегативні мікроорганізми — Enterobacter spp., Escherichia coli, Haemophilus influenzae (включаючи ампіцилінрезистентні штами), Haemophilus parainfluenzae, Haemophilus ducreyi, Klebsiella spp., Morganella morganii, Neisseria gonorrhoeae (включаючи пеніциліназопродукуючі штами), Neisseria meningitides, Proteus spp. (індолпозитивні та індолнегативні), Moraxella (Branchamella) catharrhalis, Serratia marcescens, Salmonella spp. (включаючи S. typhi), Shigella spp., Borrelia burgdorferi (збудник хвороби Лайма), Acinetobacter calcoaceticus, Pseudomonas spp. тощо.

Більшість із зазначених штамів мікроорганізмів, полірезистентних до інших антибіотиків, наприклад пеніцилінів, цефалоспоринів та аміноглікозидів, є резистентними до цефтриаксону;

грампозитивні мікроорганізми: Streptococcus pneumoniaе, Streptococcus гр. А та В
(Str. аgalactiae), Streptococcus bovis гр. D, Streptococcus viridans, Staphylococcus epidermidis, Staphylococcus aureus, Peptostreptococcus spp., Peptococcus spp., Clostridium spp.

Метицилінрезистентні стафілококи та стрептококи є резистентними щодо цефтриаксону. Більшість штамів стрептококів групи D та ентерококів також резистентні стосовно цефтриаксону.

Фармакокінетика. Після внутрішньом'язового застосування 0,5 г або 1 г цефтріаксон максимальна плазмова концентрація 43–80 мкг/мл утворюється приблизно через 2 години. Бактерицидні концентрації препарату зберігаються приблизно 24 години.

Унаслідок високого ступеня оборотного зв'язування з білками плазми (83 — 96%) цефтриаксону має нелінійну, залежну від плазмової концентрації та дози фармакокінетику. При одноразовому добовому введенні високих доз препарату місця зв'язування на білках заповнюються, що призводить до зв'язування стосовно малого відсотка введеного цефтриаксону. Тому рекомендується вводити цефтріаксон у високій разовій добовій дозі замість розподілу на менші дози.

Період напіввиведення цефтриаксону варіює від 6 до 9 годин і не залежить від дози, але може бути довшим у хворих, які страждають на тяжкі ниркові ураження з супутніми порушеннями функціонування печінки, та у немовлят.

Цефтріаксон добре проникає у тканини та біологічні рідини організму — перитонеальну, синовіальну, амніотичну. При запальних менінгітах терапевтичні концентрації досягаються у цереброспінальній рідині. Переходить крізь плаценту та виявляється у низьких концентраціях у грудному молоці. Високі концентрації досягаються в жовчі.

Майже 40 — 65% застосованої дози цефтриаксону екскретуються у незміненому активному стані з сечею головним чином за рахунок клубочкової фільтрації, а інші 35 — 60% дози виводяться з жовчю та виявляються у фекаліях у незміненій активній формі та у вигляді неактивного метаболіту.

У пацієнтів з порушеною нирковою функцією збільшується виведення цефтриаксону з жовчю, а при порушеній печінковій функції збільшується виведення препарату з сечею.

Зберігати при температурі не вище 25 ^оС. Зберігати в місцях недоступних для дітей.

Після розведення зберігати при зберіганні 2 — 8 °С (в холодильнику) не більше 24 години.

По 1 г або 2 г препарату у безбарвних скляних флаконах.

По 5 флаконів у картонній коробці.

За рецептом.

Балканфарма-Разград АТ.

Бул. Апрельского восстанія 68, Разград 7200 Болгарія.