Мефенамінова кислота (Mefenamic Acid) (269818) - інструкція із застосування ATC-класифікація

Мефенамінова кислота - 500 мг

Мефенамінова кислота (діюча речовина — мефенамова кислота) є представником групи фенаматів у категорії нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП) і характеризується наявністю знеболювального, жарознижувального та протизапального ефектів. Аналогічно іншим НПЗП, дія мефенамової кислоти реалізується за рахунок інгібування протизапального фермента циклооксигенази (усіх її фракцій). Перші систематизовані згадки про використання цього препарату з’явилися майже півстоліття тому (Sunan G., 1970).

Склад і форма випуску

Мефенамінова кислота вживається всередину, тому випускається у формі зручних для використання таблеток чи капсул у двох дозуваннях — 250 та 500 мг.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка
Мефенамову кислоту за механізмом дії відносять до НПЗП. Механізм її дії зводиться до здатності знижувати швидкість синтезу та викиду медіаторів запалення, зменшувати проникність капілярної стінки, знижувати активність протизапальних ферментів та медіаторів. Сприяє збільшенню синтезу інтерферону.
Мефенамінова кислота має властивість інгібувати синтез антитіл імунокомпетентними клітинами. При цьому максимальний ефект розвивається з сьомого дня систематичного використання і триває довше, ніж у інших НПЗП (Александрова Г.М., 1978). Така властивість робить мефенамову кислоту препаратом вибору у хворих із системними аутоімунними патологічними процесами — вона сприяє зменшенню кількості загострень та зниженню їх тяжкості.
У мефенамової кислоти є властивість гальмувати регенерацію епідермісу нормальної архітектоніки, що обмежує використання препарату у хворих із ранами (травматичними, післяопераційними) та трофічними виразками (Назаренко Н.А., 2003).
До ефектів препарату відносяться не лише протизапальний, а й жарознижувальний та знеболювальний.
Фармакокінетика. Після вживання всередину препарат всмоктується слизовою оболонкою ШКТ. Мефенамінова кислота характеризується низькою розчинністю, що спричиняє значний вплив на процес її диссолюції (Etman M., 2010) і визначає повільне надходження препарату в кров. Максимальна концентрація у крові досягається через 2–4 год. Близько 90% діючої речовини потрапляє у циркулюючу кров. Пікові концентрації препарату зберігаються в період від 2 до 6 год після вживання всередину (Etman N.A., 2012).

Показання

Мефенамінову кислоту активно використовують для полегшення симптомів застудних захворювань верхніх дихальних шляхів, у тому числі вірусних, особливо в якості жарознижувального засобу. Враховуючи властивість препарату на тривалий строк пригнічувати імунні реакції, препарат широко використовують для зменшення вираженості симптомів ГРВІ в осіб, у яких відмічаються системні ураження сполучної тканини (ревматизм, ревматоїдний артрит, хвороба Бехтерєва). У таких пацієнтів діюча речовина перешкоджає загостренням хронічного запального процесу.
Окрім протилихоманкової дії, препарат використовується для усунення больового синдрому різного походження.
У такому випадку показанням є м’язовий біль, суглобовий, травматичний, головний біль з різних причин, зубний, помірний післяопераційний біль. Також Мефенамінова кислота ефективна при симптоматичному лікуванні первинної дисменореї, дисфункціональних мено- та метрорагії, дискомфорту, пов’язаного з наявністю внутрішньоматкових контрацептивів.

Спосіб використання та дозування

Мефенамінова кислота призначається для симптоматичного лікування дорослих та дітей у віці старше 12 років. При цьому одноразово вживана доза становить від 250 до 500 мг залежно від маси тіла пацієнта і тяжкості його стану. Повторювати прийом препарату можна кожні 6–8 год залежно від поточної потреби. Вважається, що максимально припустима добова доза препарату становить 3 г, проте рекомендовано намагатися обмежити прийом 1–1,5 г на добу. Для зменшення кількості побічних ефектів з боку ШКТ рекомендовано запивати препарат молоком або великою кількістю води (1 склянка на кожну таблетку).
Можна використовувати препарат для лікування дітей віком від 5 до 12 років. При цьому не рекомендовано перевищувати разову дозу в 250 мг. Інтервали між дозами аналогічні таким у дорослих.
Мефенамінову кислоту за відсутності побічних ефектів можна використовувати тривало — від 3 тиж до 2 міс. Особливо актуально це при лікуванні застудних захворювань у пацієнтів із системною патологією аутоімунного або ревматологічного профілю.
Препарат також підходить для корекції больового синдрому при обов’язковій умові усунення основного патологічного процесу/травми. При цьому тривалість застосування зазвичай становить 5–7 днів.
У ситуації тривалого призначення лікарського засобу пацієнту потрібне спостереження лікаря, оскільки можливе виникнення потреби у додаткових призначеннях.

Протипоказання

Мефенамінову кислоту не слід призначати у таких випадках:
• вік пацієнта менше 5 років;
• є розлади секреції та моторики у верхніх та нижніх дихальних шляхів, зокрема транзиторний бронхоспазм, вазомоторний риніт, бронхіальна астма;
• у минулому внаслідок лікування НПЗП (зокрема ацетилсаліциловою кислотою) у пацієнта виникали алергічні реакції (кропив’янка, набряк Квінке, ексфоліативний дерматит, токсичний епідермоліз);
• пацієнту одночасно призначені препарати, що інгібують циклооксигеназу 2-го типу;
• індивідуальна непереносимість пацієнтом компонентів, які входять до складу препарату;
• паралельно із запальним або больовим синдромом у хворого наявний ерозивний гастрит або виразкова хвороба верхніх відділів ШКТ, при запальних захворюваннях тонкої та товстої кишок;
• якщо в минулому були кровотечі зі стравоходу або шлунку, перфорації порожнистих органів, що супроводжували прийом НПЗП;
• при анемії, порушеннях згортання крові чи інших гематологічних захворюваннях;
• у пацієнта діагностовано гострі або хронічні розлади функції печінки, патологія фільтраційної функції нирок, тяжкі ступені серцевої недостатності;
• за наявності супутніх різних судомних розладів (наприклад епілепсія);
• під час виношування дитини та лактації.

Особливості використання. Побічні ефекти

Мефенамінова кислота характеризується частим (до 25% пацієнтів) небажаним впливом на органи шлунково-кишкового тракту. Особливо частим побічним ефектом є залозиста атрофія слизової оболонки товстої кишки, яка може проявлятися у вигляді діареї, а в тяжких випадках — у вигляді геморагічного коліту (Sakurai Y., 1998). Також до побічних ефектів відносяться нефротоксичність (аж до розвитку неолігуричної ниркової недостатності, що особливо характерно для людей похилого та старечого віку).
Також до недоліків препарату відноситься перехресна толерантність до нього у пацієнтів із десенсибілізацією до ацетилсаліцилової кислоти (Morales M.C., 1985).
Якщо людина вживає мефенамову кислоту тривало, то у неї можуть відмічатися такі розлади органа зору, як подразнення очей та нездатність адекватно розрізняти кольори.
Вплив на сечовидільну систему проявляється дизурією, порушеннями фільтрації, гематурією та альбумінурією, оскільки діюча речовина у високих дозах може призводити до гострого інтерстиційного нефриту, що викликаний некрозом сосочків, або гломерулонефриту алергічної природи.
Шкірні покриви можуть реагувати на препарат бульозним пемфігусом, мультиформною еритемою, а також легкими симптомами на кшталт шкірного свербежу.
До проявів реакції кровотворної системи на мефенамову кислоту належать: аутоімунна гемолітична анемія, лейкопенія, апластична анемія, еозинофілія, тромбоцитопенія (аж до пурпури), загальне пригнічення кісткового мозку. Ці побічні ефекти у підсумку зумовлюють підвищену кровоточивість та тривають ще значний проміжок часу після того, як пацієнт припинив приймати препарат.
Із боку серця і судин можуть спостерігатися такі побічні ефекти, як коливання артеріального тиску, правошлуночкова недостатність, набряки кінцівок, серцебиття, тромбоемболія легеневих артерій або магістральних артерій кінцівок.
Враховуючи, що прийом високих доз мефенамової кислоти у пацієнта може супроводжуватися сонливістю та загальмованістю, під час лікування потрібно відмовитися від видів діяльності, які потребують швидкості реакцій та концентрації уваги (наприклад керування автомобілем).

Передозування

При передозуванні в першу чергу проявляються побічні дії, пов’язані з пошкодженням слизової оболонки шлунка та кишечнику (нудота, біль в епігастрії, блювання, діарея). У випадку свідомого або випадкового вживання надто великої кількості саліцилатів у пацієнта розвиваються такі симптоми, як головний біль, посмикування м’язів (судоми) або окремих м’язових пучків (фасцикуляції), затуманювання зору, сонливість, артеріальна гіпертензія, пригнічення дихання, порушення свідомості аж до коми.
У якості першої допомоги хворому потрібно промити шлунок і дати сорбенти (кислоту метилкремнієву або активоване вугілля). В умовах стаціонару призначають препарати, які забезпечують залужнення сечі та форсований діурез.

Використання в окремих груп пацієнтів

Використання препарату у вагітних і в період грудного вигодовування категорично протипоказано. Мефенамінова кислота секретується в грудне молоко в концентрації, що становить від 30 до 660 мкг/л (National Library of Medicine (US); 2006). Якщо при цьому продовжувати годування грудьми, то препарат виділяється із сечею в активній формі в концентрації близько 10 мг/л. Кількість активних метаболітів у секретованих рідинах організму не вивчалася (Buchanan R.A., 1968). Саме тому у випадку необхідності використання НПЗП у вказаних категорій пацієнтів бажано обирати препарати з інших груп.
Оскільки мефенамова кислота може знижувати жіночу фертильність, то слід враховувати факт її застосування жінками, які планують зачаття дитини.

Взаємодія з іншими препаратами

Аналогічно до інших препаратів з групи НПЗП мефенамова кислота взаємодіє з великою кількістю препаратів. Її дія посилюється при комбінації зі знеболювальними засобами опіоїдного ряду, антикоагулянтами (наприклад варфарин) та антиагрегантами, вітамінами групи В (піридоксин, тіамін).
Якщо пацієнт отримує курс метотрексату, то мефенамова кислота підвищує ризик розвитку його токсичних ефектів. Концентрація мефенамової кислоти в крові підвищується, якщо паралельно з нею людина приймає антацидні препарати. Це потрібно враховувати при підборі терапії для лікування запальних захворювань шлунка та дванадцятипалої кишки.

Заключення

Таким чином, при призначенні мефенамової кислоти існує ряд обмежень. Хоча вона підходить для короткотривалого застосування в дитячому віці, слід обирати інші препарати тієї ж категорії для лікування вагітних та маленьких дітей. Необхідно суворо обраховувати сумарну дозу НПЗП у випадку, якщо паралельно приймаються інші знеболювальні або протизапальні препарати, для уникнення кумулятивних побічних ефектів. Однак окремі властивості діючої речовини роблять препарат варіантом вибору у хворих із тяжкими системними захворюваннями, які загострюються після застуди, оскільки препарат здатен знижувати їх тяжкість та зменшувати кількість.