АКТУАЛЬНА ІНФОРМАЦІЯ:

Мефенамінова кислота (діюча речовина — мефенамова кислота) є представником групи фенаматів у категорії нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП) і характеризується наявністю знеболювального, жарознижувального та протизапального ефектів. Аналогічно іншим НПЗП, дія мефенамової кислоти реалізується за рахунок інгібування протизапального фермента циклооксигенази (усіх її фракцій). Перші систематизовані згадки про використання цього препарату з’явилися майже півстоліття тому (Sunan G., 1970).

Склад і форма випуску

Мефенамінова кислота вживається всередину, тому випускається у формі зручних для використання таблеток чи капсул у двох дозуваннях — 250 та 500 мг.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка
Мефенамову кислоту за механізмом дії відносять до НПЗП. Механізм її дії зводиться до здатності знижувати швидкість синтезу та викиду медіаторів запалення, зменшувати проникність капілярної стінки, знижувати активність протизапальних ферментів та медіаторів. Сприяє збільшенню синтезу інтерферону.
Мефенамінова кислота має властивість інгібувати синтез антитіл імунокомпетентними клітинами. При цьому максимальний ефект розвивається з сьомого дня систематичного використання і триває довше, ніж у інших НПЗП (Александрова Г.М., 1978). Така властивість робить мефенамову кислоту препаратом вибору у хворих із системними аутоімунними патологічними процесами — вона сприяє зменшенню кількості загострень та зниженню їх тяжкості.
У мефенамової кислоти є властивість гальмувати регенерацію епідермісу нормальної архітектоніки, що обмежує використання препарату у хворих із ранами (травматичними, післяопераційними) та трофічними виразками (Назаренко Н.А., 2003).
До ефектів препарату відносяться не лише протизапальний, а й жарознижувальний та знеболювальний.
Фармакокінетика. Після вживання всередину препарат всмоктується слизовою оболонкою ШКТ. Мефенамінова кислота характеризується низькою розчинністю, що спричиняє значний вплив на процес її диссолюції (Etman M., 2010) і визначає повільне надходження препарату в кров. Максимальна концентрація у крові досягається через 2–4 год. Близько 90% діючої речовини потрапляє у циркулюючу кров. Пікові концентрації препарату зберігаються в період від 2 до 6 год після вживання всередину (Etman N.A., 2012).

Показання

Мефенамінову кислоту активно використовують для полегшення симптомів застудних захворювань верхніх дихальних шляхів, у тому числі вірусних, особливо в якості жарознижувального засобу. Враховуючи властивість препарату на тривалий строк пригнічувати імунні реакції, препарат широко використовують для зменшення вираженості симптомів ГРВІ в осіб, у яких відмічаються системні ураження сполучної тканини (ревматизм, ревматоїдний артрит, хвороба Бехтерєва). У таких пацієнтів діюча речовина перешкоджає загостренням хронічного запального процесу.
Окрім протилихоманкової дії, препарат використовується для усунення больового синдрому різного походження.
У такому випадку показанням є м’язовий біль, суглобовий, травматичний, головний біль з різних причин, зубний, помірний післяопераційний біль. Також Мефенамінова кислота ефективна при симптоматичному лікуванні первинної дисменореї, дисфункціональних мено- та метрорагії, дискомфорту, пов’язаного з наявністю внутрішньоматкових контрацептивів.

Спосіб використання та дозування

Мефенамінова кислота призначається для симптоматичного лікування дорослих та дітей у віці старше 12 років. При цьому одноразово вживана доза становить від 250 до 500 мг залежно від маси тіла пацієнта і тяжкості його стану. Повторювати прийом препарату можна кожні 6–8 год залежно від поточної потреби. Вважається, що максимально припустима добова доза препарату становить 3 г, проте рекомендовано намагатися обмежити прийом 1–1,5 г на добу. Для зменшення кількості побічних ефектів з боку ШКТ рекомендовано запивати препарат молоком або великою кількістю води (1 склянка на кожну таблетку).
Можна використовувати препарат для лікування дітей віком від 5 до 12 років. При цьому не рекомендовано перевищувати разову дозу в 250 мг. Інтервали між дозами аналогічні таким у дорослих.
Мефенамінову кислоту за відсутності побічних ефектів можна використовувати тривало — від 3 тиж до 2 міс. Особливо актуально це при лікуванні застудних захворювань у пацієнтів із системною патологією аутоімунного або ревматологічного профілю.
Препарат також підходить для корекції больового синдрому при обов’язковій умові усунення основного патологічного процесу/травми. При цьому тривалість застосування зазвичай становить 5–7 днів.
У ситуації тривалого призначення лікарського засобу пацієнту потрібне спостереження лікаря, оскільки можливе виникнення потреби у додаткових призначеннях.

Протипоказання

Мефенамінову кислоту не слід призначати у таких випадках:
• вік пацієнта менше 5 років;
• є розлади секреції та моторики у верхніх та нижніх дихальних шляхів, зокрема транзиторний бронхоспазм, вазомоторний риніт, бронхіальна астма;
• у минулому внаслідок лікування НПЗП (зокрема ацетилсаліциловою кислотою) у пацієнта виникали алергічні реакції (кропив’янка, набряк Квінке, ексфоліативний дерматит, токсичний епідермоліз);
• пацієнту одночасно призначені препарати, що інгібують циклооксигеназу 2-го типу;
• індивідуальна непереносимість пацієнтом компонентів, які входять до складу препарату;
• паралельно із запальним або больовим синдромом у хворого наявний ерозивний гастрит або виразкова хвороба верхніх відділів ШКТ, при запальних захворюваннях тонкої та товстої кишок;
• якщо в минулому були кровотечі зі стравоходу або шлунку, перфорації порожнистих органів, що супроводжували прийом НПЗП;
• при анемії, порушеннях згортання крові чи інших гематологічних захворюваннях;
• у пацієнта діагностовано гострі або хронічні розлади функції печінки, патологія фільтраційної функції нирок, тяжкі ступені серцевої недостатності;
• за наявності супутніх різних судомних розладів (наприклад епілепсія);
• під час виношування дитини та лактації.

Особливості використання. Побічні ефекти

Мефенамінова кислота характеризується частим (до 25% пацієнтів) небажаним впливом на органи шлунково-кишкового тракту. Особливо частим побічним ефектом є залозиста атрофія слизової оболонки товстої кишки, яка може проявлятися у вигляді діареї, а в тяжких випадках — у вигляді геморагічного коліту (Sakurai Y., 1998). Також до побічних ефектів відносяться нефротоксичність (аж до розвитку неолігуричної ниркової недостатності, що особливо характерно для людей похилого та старечого віку).
Також до недоліків препарату відноситься перехресна толерантність до нього у пацієнтів із десенсибілізацією до ацетилсаліцилової кислоти (Morales M.C., 1985).
Якщо людина вживає мефенамову кислоту тривало, то у неї можуть відмічатися такі розлади органа зору, як подразнення очей та нездатність адекватно розрізняти кольори.
Вплив на сечовидільну систему проявляється дизурією, порушеннями фільтрації, гематурією та альбумінурією, оскільки діюча речовина у високих дозах може призводити до гострого інтерстиційного нефриту, що викликаний некрозом сосочків, або гломерулонефриту алергічної природи.
Шкірні покриви можуть реагувати на препарат бульозним пемфігусом, мультиформною еритемою, а також легкими симптомами на кшталт шкірного свербежу.
До проявів реакції кровотворної системи на мефенамову кислоту належать: аутоімунна гемолітична анемія, лейкопенія, апластична анемія, еозинофілія, тромбоцитопенія (аж до пурпури), загальне пригнічення кісткового мозку. Ці побічні ефекти у підсумку зумовлюють підвищену кровоточивість та тривають ще значний проміжок часу після того, як пацієнт припинив приймати препарат.
Із боку серця і судин можуть спостерігатися такі побічні ефекти, як коливання артеріального тиску, правошлуночкова недостатність, набряки кінцівок, серцебиття, тромбоемболія легеневих артерій або магістральних артерій кінцівок.
Враховуючи, що прийом високих доз мефенамової кислоти у пацієнта може супроводжуватися сонливістю та загальмованістю, під час лікування потрібно відмовитися від видів діяльності, які потребують швидкості реакцій та концентрації уваги (наприклад керування автомобілем).

Передозування

При передозуванні в першу чергу проявляються побічні дії, пов’язані з пошкодженням слизової оболонки шлунка та кишечнику (нудота, біль в епігастрії, блювання, діарея). У випадку свідомого або випадкового вживання надто великої кількості саліцилатів у пацієнта розвиваються такі симптоми, як головний біль, посмикування м’язів (судоми) або окремих м’язових пучків (фасцикуляції), затуманювання зору, сонливість, артеріальна гіпертензія, пригнічення дихання, порушення свідомості аж до коми.
У якості першої допомоги хворому потрібно промити шлунок і дати сорбенти (кислоту метилкремнієву або активоване вугілля). В умовах стаціонару призначають препарати, які забезпечують залужнення сечі та форсований діурез.

Використання в окремих груп пацієнтів

Використання препарату у вагітних і в період грудного вигодовування категорично протипоказано. Мефенамінова кислота секретується в грудне молоко в концентрації, що становить від 30 до 660 мкг/л (National Library of Medicine (US); 2006). Якщо при цьому продовжувати годування грудьми, то препарат виділяється із сечею в активній формі в концентрації близько 10 мг/л. Кількість активних метаболітів у секретованих рідинах організму не вивчалася (Buchanan R.A., 1968). Саме тому у випадку необхідності використання НПЗП у вказаних категорій пацієнтів бажано обирати препарати з інших груп.
Оскільки мефенамова кислота може знижувати жіночу фертильність, то слід враховувати факт її застосування жінками, які планують зачаття дитини.

Взаємодія з іншими препаратами

Аналогічно до інших препаратів з групи НПЗП мефенамова кислота взаємодіє з великою кількістю препаратів. Її дія посилюється при комбінації зі знеболювальними засобами опіоїдного ряду, антикоагулянтами (наприклад варфарин) та антиагрегантами, вітамінами групи В (піридоксин, тіамін).
Якщо пацієнт отримує курс метотрексату, то мефенамова кислота підвищує ризик розвитку його токсичних ефектів. Концентрація мефенамової кислоти в крові підвищується, якщо паралельно з нею людина приймає антацидні препарати. Це потрібно враховувати при підборі терапії для лікування запальних захворювань шлунка та дванадцятипалої кишки.

Заключення

Таким чином, при призначенні мефенамової кислоти існує ряд обмежень. Хоча вона підходить для короткотривалого застосування в дитячому віці, слід обирати інші препарати тієї ж категорії для лікування вагітних та маленьких дітей. Необхідно суворо обраховувати сумарну дозу НПЗП у випадку, якщо паралельно приймаються інші знеболювальні або протизапальні препарати, для уникнення кумулятивних побічних ефектів. Однак окремі властивості діючої речовини роблять препарат варіантом вибору у хворих із тяжкими системними захворюваннями, які загострюються після застуди, оскільки препарат здатен знижувати їх тяжкість та зменшувати кількість.

ІНСТРУКЦІЯ МОЗ:

Мефенамінова кислота капсули 250 мг,капсули 500 мг, Ananta Medicare (Великобританія)

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

МЕФЕНАМІНОВА КИСЛОТА

(MEFENAMIC ACID)

Склад

діюча речовина: мефенамінова кислота;

1 капсула містить мефенамінової кислоти 250 мг або 500 мг;

допоміжні речовини:

капсули по 250 мг: тальк; лактоза, моногідрат; крохмаль кукурудзяний; натрію лаурилсульфат; кремнію діоксид колоїдний; магнію стеарат;

капсули по 500 мг: тальк, кислота стеаринова, крохмаль кукурудзяний, натрію лаурилсульфат, кросповідон.

Лікарська форма

Капсули.

Основні фізико-хімічні властивості: тверді желатинові капсули розміром «0», зі світло-блакитним ковпачком та світло-жовтим корпусом або навпаки, вміст капсул — білого або майже білого кольору порошок.

Фармакотерапевтична група

Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби. Фенамати.

Код АТХ М01А G01.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Нестероїдний протизапальний засіб (НПЗЗ). Має протизапальну, знеболювальну і жарознижувальну дію. Пригнічує синтез медіаторів запалення (простагландин, серотонін, кініни), знижує активність протеаз лізосом, які беруть участь у запальній реакції. Впливає на фази ексудації та проліферації. Стабілізує білкові ультраструктури та клітинні мембрани, зменшує проникливість судин та набряки тканин. Гальмує проліферацію клітин у вогнищі запалення; підвищує резистентність клітин та стимулює загоєння ран. Жарознижувальна дія зумовлена пригніченням синтезу простагландинів і впливом на центр терморегуляції. Стимулює утворення інтерферону.

Фармакокінетика.

Після прийому внутрішньо швидко і майже повністю всмоктується у травному тракті. Максимальна концентрація у крові досягається через 2–4 години. Рівень у крові пропорційний до дози. У судинному руслі зв’язується з альбумінами. Період напіввиведення становить 3 години. У печінці утворює ряд метаболітів. 67% прийнятої дози виводиться у незмінному стані з сечею, 20–25% — з фекаліями.

Клінічні характеристики

Показання

Гострі респіраторні вірусні інфекції та грип.

Первинна дисменорея. Дисфункціональні менорагії.

Запальні захворювання опорно-рухового апарату: ревматоїдний артрит, ревматизм, хвороба Бехтерєва.

Больовий синдром низької та середньої інтенсивності: м’язовий, суглобовий, травматичний, зубний, головний біль різної етіології, післяопераційний і післяпологовий біль.

Протипоказання

Підвищена чутливість до компонентів препарату. Бронхоспазм, набряк Квiнке, риніт, бронхіальна астма або кропив'янка в анамнезi, що виникли пiсля застосування ацетилсалiцилової кислоти або інших НПЗЗ. Одночасний прийом специфічних iнгiбiторiв ЦОГ-2. Виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки наявна або в анамнезi, запальні захворювання кишечнику, захворювання органів кровотворення, тяжка серцева недостатнiсть, тяжкi порушення функції печiнки або нирок, шлунково-кишковi кровотечi або перфорацiя, спричинена прийомом нестероїдних протизапальних засобів, лікування болю після операції аортокоронарного шунтування.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Тіамін, піридоксину гідрохлорид, барбітурати, похідні фенотіазину, наркотичні аналгетики, кофеїн, димедрол підвищують аналгетичний ефект препарату.

Метотрексат: при одночасному застосуванні мефенамінової кислоти та метотрексату можливе потенційне підвищення рівня метотрексату у плазмі крові та посилення його токсичного ефекту.

Пробенецид: зниження обміну речовин, затримка виведення пробенециду з організму.

Антигіпертензивні (інгібітори АПФ та антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ): зниження антигіпертензивного ефекту, підвищений ризик ниркової недостатності, особливо у пацієнтів літнього віку. Пацієнти повинні вживати достатню кількість рідини. Також необхідно оцінити функцію нирок на початку лікування та під час супутньої терапії.

Діуретики: зниження сечогінного ефекту. Діуретики можуть збільшувати нефротоксичність НПЗЗ.

Серцеві глікозиди: НПЗЗ можуть посилити серцеву недостатність, зменшити швидкість клубочкової фільтрації і підвищити рівень серцевих глікозидів у плазмі крові.
Циклоспорини: підвищення ризику розвитку нефротоксичності.

Мефіпристон: НПЗЗ не слід приймати протягом 8–12 днів після прийому мефіпристону, НПЗЗ можуть знижувати дію мефіпристону.

Кортикостероїди: підвищення ризику розвитку шлунково-кишкових виразок і кровотеч.

Антиагреганти і селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну: підвищення ризику шлунково-кишкових кровотеч.

Фторхінолони: НПЗЗ підвищують ризик розвитку судом.

Аміноглікозиди: НПЗЗ підвищують ризик розвитку нефротоксичного ефекту.

Такролімус: можливе підвищення ризику розвитку нефротоксичного ефекту.

Зидовудин: НПЗЗ підвищують ризик розвитку гематологічної токсичності. Підвищується ризик крововиливу в суглоби і гематоми у ВІЛ-позитивних хворих на гемофілію, які одночасно отримують лікування зидовудином.

Препарати літію: зниження виведення літію та підвищення ризику розвитку літієвої токсичності.

Пероральні антикоагулянти: мефенамінова кислота підвищує активність пероральних антикоагулянтів, тому при їх одночасному застосуванні підвищується ризик виникнення кровотеч. Можливе зниження дози антикоагулянту. Одночасне застосування мефенамінової кислоти з пероральними антикоагулянтами вимагає ретельного контролю протромбінового часу. Вважається небезпечним приймати НПЗЗ з варфарином або гепарином, необхідний медичний огляд.

Одночасне застосування з іншими нестероїдними протизапальними засобами підвищує протизапальний ефект та імовірність виникнення побічних явищ з боку шлунково-кишкового тракту.

Особливості застосування

Мефенамінову кислоту не застосовувати пацієнтам, у яких раніше виникали реакції гіперчутливості (наприклад астма, бронхоспазм, риніт, ангіоневротичний набряк або кропив’янка).

Не застосовувати зневодненим пацієнтам, які втрачали рідину в наслідок блювання, діареї або підвищеного сечовипускання.

При довготривалому лікуванні головного болю необхідно проконсультуватися з лікарем.

Препарат з обережністю призначати хворим при наявності гострої серцево-судинної недостатності, артеріальної гіпертонії, ішемічної хвороби серця. Застосування мефенамінової кислоти може бути пов’язано з невеликим збільшенням виникнення ризику серцевого нападу або інсульту. Будь-який ризик пов’язан зі збільшенням дози препарату або довготривалим лікуванням. При терапії мефенаміновою кислотою пацієнтам із серцево-судинними і церебро-васкулярними захворюваннями необхідно звернутися за консультацією до лікаря та не збільшувати рекомендовану дозу або тривалість лікування.

Препарат з обережністю призначати хворим на епілепсію.

При застосуванні мефенамінової кислоти можуть виникнути помірні порушення функції печінки та нирок. Для пацієнтів, у яких виникли такі порушення, терапію препаратом слід відмінити. Пацієнти, які застосовують мефенамінову кислоту тривалий час, мають перебувати під наглядом у зв’язку з можливістю виникнення порушень функції печінки та нирок.

НПЗЗ слід приймати з обережністю пацієнтам, які мають в анамнезі захворювання шлунково-кишкового тракту (виразковий коліт, хвороба Крона, запальні захворювання кишечнику), оскільки можливе загострення захворювання. Якщо застосування мефенамінової кислоти призвело до шлунково-кишкових кровотеч або перфорації, лікування препаратом необхідно відмінити.

Пацієнти лiтнього вiку зазвичай мають пiдвищений ризик розвитку побiчних ефектiв з боку шлунково-кишкового тракту, особливо шлунково-кишкових кровотеч та перфорації, які можуть призвести до летального наслідку, тому розпочинати лікування потрібно з найменшого дозування.

У пацієнтів із системним червоним вовчаком і змішаними захворюваннями сполучної тканини може бути підвищений ризик виникнення асептичного менінгіту.

Мефенамінову кислоту слід з обережністю призначати пацієнтам з високим ризиком виникнення серйозних шкірних реакцій, у тому числі ексфоліативного дерматиту, синдрому Стівенса-Джонсона та токсичного епідермального некролізу. При перших проявах висипання на шкірі, ураженнях слизовой оболонки або будь-якої ознаки підвищеної гіперчутливості, терапію препаратом слід припинити.

При довготривалому застосуванні препарату необхідно проводити моніторинг показників крові, оскільки мефенамінова кислота може спричинити патологічні зміни з боку крові. При виникненні проявів будь-якої дискразії необхідно припинити терапію препаратом.

Прийом мефенамінової кислоти може призвести до розладів шлунково-кишкового тракту (наприклад діарея). Вони можуть виникати як одразу після застосування препарату, так і після довготривалого прийому. Якщо такі симптоми виникли, необхідно припинити застосування препарату.

Необхідно дотримуватися обережності при застосуванні мефенамінової кислоти пацієнтам, які отримують супутню терапію препаратами, що можуть збільшувати ризик виникнення кровотеч − кортикостероїди, антикоагулянти (варфарин) та аспірин.

Прийом мефенамінової кислоти може призвести до порушення жіночої фертильності і не рекомендується жінкам, які намагаються завагітнити. При застосуванні жінками при симптомах дисменореї і менорагїї та відсутності лікувального ефекту необхідно звернутися до лікаря.

Мефенамiнова кислота, капсули по 250 мг, містить лактозу, тому пацiєнтам з рiдкiсними спадковими формами непереносимості галактози, недостатнiстю лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбцiї не можна застосовувати препарат.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Препарат не застосовувати жінкам у період вагітності.

Починаючи з 20-го тижня вагітності, застосування мефенамінової кислоти може спричинити олігогідрамніон через дисфункцію нирок у плода; також повідомляли про звуження артеріальної протоки у плода.

Застосування будь-якого інгібітора синтезу простагландинів у ІІІ триместрі вагітності може спричинити

у плода:

- розвиток серцево-легеневої токсичності (із передчасним звуженням/закриттям артеріальної протоки та легеневою гіпертензією);

- дисфункцію нирок, яка може прогресувати до ниркової недостатності із розвитком олігогідрамніону (див. вище);

у матері та новонародженого, а також наприкінці вагітності:

- збільшення часу кровотечі, антиагрегантний ефект, який може спостерігатися навіть при застосуванні лікарського засобу у низьких дозах;

- пригнічення скоротливої активності матки, що призводить до затримки розвитку пологової діяльності або до затяжних пологів.

Препарат не застосовувати жінкам у період годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Слід бути обережними при керуванні автотранспортом або роботі з механізмами, що потребують підвищеної уваги, оскільки іноді застосування препарату може спричинити сонливість, затуманення зору, судоми.

Спосіб застосування та дози

Застосовувати внутрішньо, препарат приймати після їжї.

Дорослим та дітям віком від 12 років призначати по 250–500 мг 3–4 рази на добу. У разі необхідності добову дозу можна підвищити до 3 г на добу. Після досягнення терапевтичного ефекту добову дозу слід зменшити до 1 г.

Курс лікування при захворюваннях суглобів може тривати від 20 днів до 2-х місяців і більше. При лікуванні больового синдрому курс лікування триває до 7 днів.

Діти

Рекомендовано дітям віком від 12 років.

Передозування

Симптоми: біль в епігастральній ділянці, нудота, блювання, сонливість, головний біль, рідко — діарея, дезорієнтація, збудження, шум у вухах, втрата свідомості, іноді судоми (мефенамінова кислота має тенденцію до індукції тонічно-клонічних судом при передозуванні). У тяжких випадках — шлунково-кишкові кровотечі, пригнічення дихання, артеріальна гіпертензія, посмикування окремих груп м'язів, кома. У випадках значного отруєння можливі ниркова і печінкова недостатність.

Лікування: специфічний антидот відсутній. Промивання шлунка суспензією активованого вугілля. Підлуження сечі, форсований діурез. Симптоматична терапія. Гемосорбція та гемодіаліз мало ефективні через міцне зв'язування мефенамінової кислоти з білками крові. Слід ретельно контролювати функції нирок і печінки. Часті або тривалі судоми слід лікувати за допомогою внутрішньовенного введення діазепаму.

Побічні реакції

З боку шлунково-кишкового тракту: біль в епігастральній ділянці, анорексія, печія, нудота, метеоризм, блювання, ентероколiт, коліт, загострення коліту та хвороби Крона, гастрит, гепатотоксичність, стеаторея, холестатична жовтяниця, гепатит, панкреатит, гепаторенальний синдром, геморагiчний гастрит, пептична виразка з/або без кровотечi, мелена, виразковий стоматит. Шлунково-кишкові кровотечі, диспепсія, запор, діарея; перфорація або шлунково-кишкова кровотеча, іноді з летальним наслідком, особливо у пацієнтів літнього віку. Підвищення рівня печінкових ферментів у плазмі крові.

З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпертензія, аритмія, рідко — застійна серцева недостатність, периферичні набряки, синкопе, артеріальна гіпотензія, серцебиття, задишка, тромботичні ускладнення (наприклад інфаркт міокарда або інсульт).

З боку дихальної системи: диспное, бронхоспазм.

З боку сечовидільної системи: дизурія, цистит. Порушення функції нирок, альбумінурія, гематурія, олігурія або поліурія, ниркова недостатнiсть, включаючи некроз папiлярiв, гострий iнтерстицiальний нефрит, нефротичний синдром, алергічний гломерулонефрит, гiпонатрiємiя, гiперкалiємiя.

З боку системи крові: апластична анемія, аутоiмунна гемолiтична анемiя, збільшення часу кровотечі, еозинофілія, лейкопенія з ризиком інфекції, сепсису або дисемінованої внутрішньосудинної коагуляції, тромбоцитопенія, зниження гематокриту, тромбоцитопенічна пурпура, агранулоцитоз, нейтропенія, панцитопенія, гiпоплазiя кiсткового мозку.

З боку нервової системи та психіки: сонливість або безсоння, слабкість, дратівливість, збудження, головний біль, затуманення зору, судоми, сплутаність свідомості, депресія, галюцинації, неврит зорового нерва, парестезії, запаморочення, ригідність потиличних м’язів, лихоманка, втрата орієнтації.

З боку органів чуття: дзвін у вухах, біль у вухах, оталгiя, порушення зору, зворотня втрата здатності розрiзняти кольори, подразнення очей.

З боку імунної системи: пурпура, реакції гіперчутливості, включаючи шкірні висипання, шкірний свербіж, набряк обличчя, алергічний ринiт, ангiоневротичний набряк, набряк гортанi, синдром Стiвенса-Джонсона, токсичний епiдермальний некролiз, мультиформна еритема, кропив'янка, бульозний пемфiгус, фоточутливість, астма, анафілаксія.

Інші: порушення толерантностi до глюкози у пацiєнтiв, хворих на цукровий дiабет, асептичний менiнгiт, пітливість, підвищення втомлюваністі, нездужання, поліорганна недостатність, гіпертермія, позитивна реакція у деяких тестах на наявність мефенамінової кислоти та її метаболітів у жовчі та сечі.

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 30 °С. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 10 капсул у блістері; по 2 блістери у коробці.

Категорія відпуску

Без рецепта.

Виробник

Фламінго Фармасьютикалс Лтд.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності

Е-28, Опп. Фаєр Брігейд, М.І.Д.С., Талоджа, Район Райгад, Махараштра, ІН– 410208, Індія.

Заявник

Ананта Медікеар Лтд.

Місцезнаходження заявника

Сьют 1, 2 Стейшн Корт, Імперіал Варф, Таунмед Роад, Фулхам, Лондон, Велика Британія.