Темодал® капсули 20 мг саше №5

діюча речовина: темозоломід;

1 капсула містить 20 мг або 100 мг темозоломіду;

допоміжні речовини: лактоза безводна, кремнію діоксид колоїдний безводний, натрію крохмальгліколят (тип А), кислота винна, кислота стеаринова;

оболонка капсули по 20 мг: желатин, титану діоксид (E 171), натрію лаурилсульфат, заліза оксид жовтий (E 172);

оболонка капсули по 100 мг: желатин, титану діоксид (E 171), натрію лаурилсульфат, заліза оксид червоний (E 172).

Капсули.

Основні фізико-хімічні властивості: капсули, які мають кришечку та білого кольору непрозорий корпус. Капсули містять порошок від білого до світло-рожевого, світлого бежево-коричнюватого кольору. На капсулах чорним чорнилом нанесено надписи: на кришечці — TEMODAL; на корпусі — дві смужки, відповідно 20 mg або 100 mg та Schering-Plough Лого. Колір кришечок капсул відповідає дозуванню: для 20 мг — жовтий, для 100 мг — непрозорий рожевий.

Антинеопластичні засоби. Алкілуючі сполуки. Код ATХ L01A X03.

Фармакодинаміка.

Темозоломід — це триазен, який при фізіологічних значеннях рН піддається швидкому хімічному перетворенню на активний 3-метил-(триазен-1-іл)імідазол-4-карбоксаміду (МТІК). Вважається, що цитотоксичність МТІК зумовлена, в першу чергу, алкілуванням гуаніну в положенні О⁶ і додатковим алкілуванням у положенні N⁷. Очевидно, цитотоксичні ураження, що виникають внаслідок цього, включають механізм аберантного відновлення метилового залишку.

Фармакокінетика.

Темозоломід спонтанно гідролізується при фізіологічних рівнях рН переважно до активних видів — 3-метил-(триазен-1-іл)імідазол-4-карбоксаміду (МТІК). МТІК спонтанно гідролізується до 5-аміно-імідазол-4-карбоксаміду (АІК), відомого проміжного продукту біосинтезу пурину і нуклеїнової кислоти, і до метилгідразину, який, ймовірно, є активним алкілуючим видом. Вважається, що цитотоксичність МТІК зумовлена, в першу чергу, алкілуванням ДНК, головним чином у положенні О⁶ і N⁷ гуаніну. Відносно AUC темозоломіду експозиція МТІК та АІК складає приблизно 2,4% і 23% відповідно. In vivo показник t_1/2 МТІК був подібний до показника темозоломіду — 1,8 години.

Абсорбція. Після перорального застосування у дорослих пацієнтів темозоломід швидко всмоктується з досягненням максимальних концентрацій через 20 хвилин після прийому дози (середній час від 0,5 до 1,5 години). Після перорального прийому ¹⁴С-міченого темозоломіду середнє виведення ¹⁴С з калом упродовж 7 днів після прийому дози складало 0,8%, що свідчить про повне всмоктування.

Розподіл. Темозоломід демонструє слабке зв’язування з білками (від 10 до 20%), тому не очікується його взаємодії з речовинами, які значною мірою зв’язуються з білками.

Дослідження з використанням позитронно-емісійної томографії (ПЕТ) у людей, а також доклінічні дані вказують на те, що темозоломід швидко проникає через гематоенцефалічний бар’єр і в спинномозкову рідину (СМР). У одного пацієнта було підтверджено присутність препарату в СМР; експозиція в СМР, з огляду на показник AUC темозоломіду, складала приблизно 30% експозиції у плазмі крові, що відповідає даним, отриманим у дослідженнях на тваринах.

Виведення. Період напіввиведення (t_1/2) темозоломіду з плазми становить приблизно 1,8 години. Основний шлях виведення ¹⁴С — нирки. Після перорального прийому приблизно 5–10% дози виводиться у незміненому вигляді з сечею упродовж 24 годин, а решта виводиться у вигляді темозоломідової кислоти, 5-аміноімідазол-4-карбоксаміду або неідентифікованих полярних метаболітів.

Концентрації у плазмі крові зростають залежно від дози. Кліренс препарату у плазмі, об’єм розподілу та період напіввиведення не залежать від дози.

Окремі групи пацієнтів. Аналіз фармакокінетики темозоломіду показав, що кліренс темозоломіду не залежить від віку, функції нирок або нікотинової залежності пацієнта. У окремому фармакокінетичному дослідженні плазмові фармакокінетичні профілі препарату у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого або помірного ступеня були такими ж, як у пацієнтів з нормальною функцією печінки.

У дітей показник концентрації у плазмі (AUC) вищий, ніж у дорослих. Однак максимальна толерантна доза для дітей та дорослих є однаковою і становить 1000 мг/м² за цикл лікування.

Лікування:

• дорослих пацієнтів з вперше виявленою мультиформною гліобластомою, у комбінації з радіотерапією та потім як монотерапія;
• дітей віком від 3 років і дорослих пацієнтів зі злоякісною гліомою у формі мультиформної гліобластоми або анапластичної астроцитоми при наявності рецидиву або прогресування захворювання після стандартної терапії.

Темодал^® протипоказаний пацієнтам з:

підвищеною чутливістю до діючої речовини або до будь-якої допоміжної речовини;

підвищеною чутливістю до дакарбазину (ДТІК);

тяжкою формою мієлосупресії.

Особливі заходи безпеки.

Капсули не слід відкривати. При пошкодженні капсули слід уникати контакту її вмісту зі шкірою або слизовими оболонками. При попаданні препарату Темодал^® на шкіру або слизові оболонки слід негайно та ретельно промити це місце водою з милом.

Пацієнтам слід тримати капсули в місці, недоступному для дітей, бажано в шафі з замком. Випадковий прийом може бути летальним для дитини.

Будь-який невикористаний препарат чи відходи слід знищити відповідно до локальних вимог.

Дослідження взаємодій проводилися лише за участю дорослих пацієнтів.

В ході окремого дослідження І фази застосування препарату Темодал^® із ранітидином не призводило до зміни ступеня абсорбції темозоломіду або зміни експозиції його активного метаболіту — МТІК.

Застосування препарату Темодал^® під час їди призводило до зниження C_max на 33% і зниження показника площі під кривою (AUC) на 9%. Оскільки не можна виключати, що зміна показника C_max є клінічно значимою, не слід приймати препарат Темодал^® під час їди.

Зважаючи на дані фармакокінетичних досліджень II фази, сумісний прийом дексаметазону, прохлорперазину, фенітоїну, карбамазепіну, ондансетрону, антагоністів Н₂-рецепторів гістаміну або фенобарбіталу не змінює кліренс препарату Темодал^®. Сумісний прийом вальпроєвої кислоти спричинював слабковиражене, але статистично значуще зниження кліренсу темозоломіду.

Дослідження впливу темозоломіду на метаболізм або виведення інших препаратів не проводилися. Проте, оскільки темозоломід не метаболізується в печінці і демонструє слабке зв’язування з білками, його вплив на фармакокінетику інших лікарських засобів малоймовірний.

Застосування препарату Темодал^® з іншими речовинами, які пригнічують кістковий мозок, може збільшити ймовірність розвитку мієлосупресії.

Опортуністичні інфекції та реактивація інфекцій. Опортуністичні інфекції (такі як пневмонія, спричинена Pneumocystis jirovecii) та реактивація таких інфекцій, як гепатит В та цитомегаловірус, спостерігалися під час лікування препаратом Темодал^® (див. розділ «Побічні реакції»).

Герпетичний менінгоенцефаліт. Повідомлялося про постмаркетингові випадки герпетичного менінгоенцефаліту (включаючи летальні випадки) у пацієнтів, що отримували Темодал^® у комбінації з радіотерапією, в тому числі у разі одночасного застосування зі стероїдами.

Пневмонія, спричинена Pneumocystis jirovecii. Пацієнти, які отримували лікування препаратом Темодал^® у комбінації з радіотерапією за подовженою 42-денною схемою лікування, мали особливий ризик розвитку пневмонії, спричиненої Pneumocystis jirovecii. Тому слід проводити профілактику пневмонії, викликаної Pneumocystis jirovecii, в усіх пацієнтів, які отримують одночасно Темодал^® і променеву терапію за 42-денною схемою (максимально 49 днів), незалежно від кількості лімфоцитів. Якщо виникає лімфопенія, необхідно продовжувати профілактику доти, доки лімфопенія не досягне ступеня ≤ 1.

Частота розвитку пневмонії, викликаної Pneumocystis jirovecii, може бути вищою, якщо Темодал^® застосовують при тривалішій схемі лікування. Усіх пацієнтів, які отримують Темодал^®, і особливо пацієнтів, які приймають стероїдні препарати, слід часто обстежувати щодо розвитку пневмонії, викликаної Pneumocystis jirovecii, незалежно від схеми лікування. Повідомлялося про летальні випадки з причини дихальної недостатності у пацієнтів, які застосовували темозоломід, зокрема у комбінації з дексаметазоном або іншими стероїдами.

Вірус гепатиту В. Повідомлялося про реактивацію гепатиту при наявності вірусу гепатиту В, що в деяких випадках призводило до летального наслідку. Пацієнти з позитивними серологічними ознаками гепатиту В (в тому числі з активним захворюванням) повинні отримати консультацію експерта з захворювань печінки до початку лікування. Під час лікування пацієнтів потрібно обстежувати та відповідно до цього приймати рішення щодо терапії.

Гепатотоксичність. Повідомлялося про ураження печінки, включаючи летальну печінкову недостатність, у пацієнтів, які отримували лікування препаратом Темодал^®. Перед початком лікування необхідно провести базові тести з оцінки функції печінки. При патології лікар повинен оцінити співвідношення користь/ризик лікування перед початком застосування препарату Темодал^®, включаючи можливість летальної печінкової недостатності. Пацієнтам, які отримують 42-денний цикл лікування, необхідно повторно виконати функціональні тести печінки всередині циклу. У всіх пацієнтів слід перевіряти показники функції печінки після кожного циклу лікування. У пацієнтів з вираженими патологічними змінами функції печінки лікар повинен оцінити співвідношення користь/ризик щодо продовження лікування. Токсичний вплив на печінку може виникати через декілька тижнів (або пізніше) після останнього курсу лікування препаратом Темодал^®.

Злоякісні новоутворення. Дуже рідко також повідомлялося про випадки мієлодиспластичного синдрому та вторинних злоякісних пухлин, включаючи мієлоїдну лейкемію.

Антиеметична терапія. Нудота та блювання дуже часто асоціюються із застосуванням препарату Темодал^®, тому антиеметичну терапію можна проводити перед або після застосування препарату.

Дорослі пацієнти з уперше діагностованою мультиформною гліобластомою. Профілактику блювання рекомендується проводити перед прийомом першої дози у фазі комбінованого лікування і настійно рекомендується проводити протягом фази монотерапії.

Пацієнти з рецидивуючою або прогресуючою злоякісною гліомою. Антиеметична терапія може бути необхідною пацієнтам із тяжким блюванням (III або IV ступінь) у попередніх циклах лікування.

Лабораторні показники. У пацієнтів, які отримували препарат Темодал^®, може розвиватися мієлосупресія, включаючи тривалу панцитопенію, що може призводити до апластичної анемії, іноді — з летальним наслідком. Оцінка деяких випадків була ускладнена застосуванням супутніх препаратів для лікування апластичної анемії, серед яких були карбамазепін, фенітоїн і сульфаметоксазол/триметоприм.

Перед початком лікування препаратом Темодал^® такі лабораторні показники повинні відповідати вимогам: абсолютна кількість нейтрофілів ≥ 1,5 х 10⁹/л, кількість тромбоцитів ≥ 100 х 10⁹/л. Розгорнутий загальний аналіз крові слід зробити на 22-й день (через 21 день після прийому першої дози) або у межах 48 годин після цього дня та далі кожного тижня, поки абсолютна кількість нейтрофілів не стане більше 1,5 х 10⁹/л, а кількість тромбоцитів не перевищить 100 х 10⁹/л. Якщо абсолютна кількість нейтрофілів < 1,0 х 10⁹/л або кількість тромбоцитів < 50 х 10⁹/л під час будь-якого циклу, доза у наступному циклі має бути нижча на один рівень. Можливі рівні доз на добу: 100 мг/м², 150 мг/м² та 200 мг/м². Найнижча рекомендована доза становить 100 мг/м² на добу.

Пацієнти літнього віку. Пацієнти літнього віку (понад 70 років) мають більш високий ризик розвитку нейтропенії та тромбоцитопенії порівняно з пацієнтами молодшого віку. Тому слід з обережністю призначати Темодал^® пацієнтам літнього віку.

Пацієнти жіночої статі. Жінкам репродуктивного віку необхідно використовувати ефективні засоби контрацепції для запобігання вагітності під час лікування препаратом Темодал^®, а також протягом щонайменше 6 місяців після завершення лікування.

Пацієнти чоловічої статі. Темодал^® може чинити генотоксичну дію. Чоловікам, які отримують лікування темозоломідом, рекомендується не планувати зачаття дитини протягом щонайменше 3 місяців після застосування останньої дози препарату. Перед початком лікування слід проконсультуватися відносно кріоконсервації сперми, оскільки існує вірогідність розвитку необоротного безпліддя на фоні лікування препаратом Темодал^®.

Лактоза. Оскільки Темодал^® містить лактозу, препарат не слід приймати пацієнтам з рідкими спадковими проблемами галактозної непереносимості, тотальному дефіциту лактази або глюкозо-галактозної мальабсорбції.

Натрій.

Цей лікарський засіб містить менш ніж 1 ммоль натрію (23 мг) на капсулу, тобто можна стверджувати, що він практично не містить натрію.

Темодал^® призначають дітям віком від 3 років тільки для лікування рецидивуючої або прогресуючої злоякісної гліоми. Досвід застосування препарату цій групі пацієнтів дуже малий. Безпека та ефективність застосування темозоломіду дітям віком до 3 років не встановлені. Даних немає.

Вивчалося пероральне застосування темозоломіду дітям (віком 3–18 років) з рецидивуючою гліомою стовбура мозку або рецидивуючою високодиференційованою астроцитомою при застосуванні за схемою: щоденно протягом 5 днів кожні 28 днів. Хоча даних мало, очікується, що переносимість препарату у дітей буде такою ж, як у дорослих. Безпека застосування темозоломіду дітям віком до 3 років не встановлена.

Період вагітності. Немає даних про застосування препарату вагітним жінкам. При проведенні доклінічних досліджень на щурах і кролях, яким застосовували дозу 150 мг/м², були отримані дані щодо тератогенного впливу та(чи) токсичності щодо плода. Тому Темодал^® не слід призначати вагітним жінкам. При необхідності застосування препарату у період вагітності жінку слід поінформувати про потенційний ризик для плода. Жінкам репродуктивного віку необхідно рекомендувати використання ефективних методів контрацепції для запобігання вагітності під час лікування препаратом Темодал^®.

Період годування груддю. Невідомо, чи проникає Темодал^® у грудне молоко; з цієї причини під час лікування препаратом Темодал^® грудне вигодовування слід припинити.

Жінки репродуктивного віку. Жінкам репродуктивного віку необхідно використовувати ефективні засоби контрацепції для запобігання вагітності під час лікування препаратом Темодал^®, а також протягом щонайменше 6 місяців після завершення лікування.

Фертильність чоловіків. Темодал^® може виявляти генотоксичну дію. Тому чоловікам, які отримують терапію цим препаратом, слід використовувати ефективні засоби контрацепції, а також рекомендується не планувати зачаття дитини протягом щонайменше 3 місяців після прийому останньої дози та звертатися за порадою щодо кріоконсервації сперми перед початком лікування через можливість необоротного безпліддя внаслідок терапії препаратом Темодал^®.

Здатність керувати автомобілем та працювати з іншими механізмами може бути незначним чином порушена при прийомі препарату Темодал^® у зв’язку з можливістю розвитку втоми та сонливості.

Препарат Темодал^® повинен призначати лише лікар із досвідом проведення онкологічної терапії пухлин мозку.

Одночасно можна проводити антиеметичну терапію.

Темодал^®, капсули, слід приймати натще.

Капсулу слід ковтати цілою, запиваючи склянкою води. Капсули не можна відкривати або розжовувати.

Якщо після прийому препарату виникає блювання, не слід приймати другу дозу препарату в той самий день.

Дорослі пацієнти з вперше виявленою мультиформною гліобластомою.

Темодал^® застосовують у комбінації з фокальною радіотерапією (комбінована фаза), після чого проводять 6 циклів монотерапії темозоломідом (фаза монотерапії).

Комбінована фаза

Темодал^® застосовують перорально у дозі 75 мг/м² щодня протягом 42 днів одночасно з проведенням фокальної радіотерапії (60 Гр за 30 фракцій). Зниження дози не рекомендується; рішення про перерву або припинення застосування препарату Темодал^® слід приймати щотижня залежно від гематологічних та негематологічних критеріїв токсичності. Застосування препарату Темодал^® у зазначеній дозі може бути подовжено з 42 днів комбінованої терапії до 49 днів при наявності всіх нижчеперелічених умов:

• абсолютна кількість нейтрофілів ³ 1,5 х 10⁹/л;
• кількість тромбоцитів ³ 100 х 10⁹/л;
• критерії загальної токсичності (КЗТ): негематологічна токсичність ≤ 1 ступеня (за винятком алопеції, нудоти та блювання).

Під час лікування щотижня слід виконувати розгорнутий загальний аналіз крові. Застосування препарату Темодал^® слід перервати або припинити зовсім протягом комбінованої фази лікування залежно від критеріїв гематологічної та негематологічної токсичності згідно з таблицею 1.

Таблиця 1

Переривання або повне припинення застосування препарату Темодал^® під час проведення комбінованої терапії (Темодал^® + радіотерапія)

^а

Комбіновану фазу лікування (Темодал^® + фокальна радіотерапія) можна продовжити при наявності всіх нижчезазначених умов: абсолютна кількість нейтрофілів ³ 1,5 х 10⁹/л; кількість тромбоцитів ³ 100 х 10⁹/л; КЗТ: негематологічна токсичність ≤ 1 ступеня (за винятком алопеції, нудоти та блювання).

Фаза монотерапії.

Через 4 тижні після завершення комбінованої фази лікування Темодал^® + радіотерапія призначають 6 циклів монотерапії лікарським засобом Темодал^®. Доза під час циклу 1 (монотерапія) становить 150 мг/м² 1 раз на добу протягом 5 днів з подальшим 23-денним періодом без лікування. Доза препарату Темодал^® для циклу 2 підвищується до 200 мг/м² на добу, якщо КЗТ негематологічна токсичність під час циклу 1 була ≤ 2 ступеня (за винятком алопеції, нудоти та блювання), абсолютна кількість нейтрофілів ³ 1,5 х 10⁹/л, кількість тромбоцитів ³ 100 х 10⁹/л. Якщо підвищення дози не відбулося у циклі 2, у наступних циклах дозу також не підвищують. Якщо доза підвищувалася, препарат застосовують у дозі 200 мг/м² на добу протягом перших 5 днів кожного наступного циклу, за винятком випадку розвитку токсичності. Зниження дози або припинення застосування препарату Темодал^® під час ад’ювантної терапії слід проводити згідно з таблицями 2 і 3.

Під час лікування слід виконати розгорнутий загальний аналіз крові на 22-й день (через 21 день після прийому першої дози). Зниження дози або припинення застосування препарату Темодал^® слід проводити згідно з рекомендаціями, викладеними в таблиці 3.

Таблиця 2

Рівні доз препарату Темодал^® для монотерапії

Таблиця 3

Зниження дози або припинення застосування препарату Темодал^® під час монотерапії

^аРівні дози препарату Темодал^® зазначено в таблиці 2.

^bТемодал^® припиняють застосовувати, якщо рівень дози –1 (100 мг/м²) продовжує супроводжуватися неприйнятною токсичністю або якщо ступінь 3 негематологічної токсичності (за винятком алопеції, нудоти та блювання) повторюється після зниження дози.

Рецидивуюча або прогресуюча злоякісна гліома у дорослих та дітей віком від 3 років

Цикл терапії становить 28 днів. Пацієнтам, яким раніше не проводили хіміотерапію, Темодал^® призначають 1 раз на добу у дозі 200 мг/м² протягом 5 днів з подальшою 23-денною перервою. Для пацієнтів, яким раніше проводили хіміотерапію, початкова доза становить 150 мг/м² 1 раз на добу протягом 5 днів; у циклі 2 дозу можна підвищити до 200 мг/м² 1 раз на добу протягом 5 днів за умови відсутності гематологічної токсичності.

Окремі групи пацієнтів

Пацієнти з порушенням функції печінки або нирок

Фармакокінетика темозоломіду зіставна у пацієнтів з нормальною функцією печінки і пацієнтів з порушенням функції печінки легкого і помірного ступеня. Немає даних щодо застосування темозоломіду пацієнтам з тяжкою формою порушення функції печінки (клас С за шкалою Чайлда — П’ю) або з порушенням функції нирок. З огляду на фармакокінетичні властивості темозоломіду, малоймовірно, що буде необхідним зниження дози для пацієнтів з тяжкою формою порушення функції печінки або з порушенням функції нирок будь-якого ступеня. Проте слід з обережністю застосовувати темозоломід таким пацієнтам.

Пацієнти літнього віку

З огляду на дані фармакокінетичних досліджень за участю пацієнтів віком від 19 до 78 років, кліренс темозоломіду не залежить від віку. Однак пацієнти літнього віку (понад 70 років) входять до категорії підвищеного ризику розвитку нейтропенії та тромбоцитопенії.

Клінічно були оцінені дози 500, 750, 1000 та 1250 мг/м² (загальна доза за п’ятиденний цикл). Дозозалежна гематологічна токсичність розвивалася при всіх дозах, але, як і очікувалося, була більш вираженою при вищих дозах. Передозування 10 000 мг (загальна доза в одному циклі протягом 5 днів) допустив один пацієнт, що призвело до панцитопенії, пірексії, мультиорганної недостатності та смерті. Повідомлялося про розвиток супресії кісткового мозку (з інфікуванням або без), у деяких випадках тяжких та тривалих, з летальним наслідком, у пацієнтів, які застосовували рекомендовані дози (150–200 мг/м²) більше 5 днів (до 64 днів).

У разі передозування рекомендується провести гематологічне дослідження та у разі необхідності — підтримуюче лікування.

Резюме профілю безпеки

Досвід з клінічних досліджень

У пацієнтів, які отримували терапію препаратом Темодал^® під час клінічних досліджень, найчастішими побічними реакціями були нудота, блювання, запор, анорексія, головний біль, втома, судоми та висип. Про більшість побічних реакцій з боку системи крові повідомлялося з частотою «часто»; частота змін лабораторних показників ступеня 3–4 представлена після таблиці 4.

У пацієнтів з рецидивуючою або прогресуючою гліомою нудота (43%) та блювання (36%) були, як правило, 1 або 2 ступеня (0–5 випадків блювання протягом 24 годин) та минали самостійно або легко контролювалися шляхом стандартної антиеметичної терапії. Частота тяжкої форми нудоти і блювання складала 4%.

Перелік побічних реакцій наведено в таблиці 4.

Побічні реакції, про які повідомлялось в ході клінічних досліджень та постмаркетингового застосування препарату Темодал^®, наведено в таблиці 4. Ці побічні реакції класифіковано за класами систем органів та частотою. Частота визначена як: дуже часто (≥ 1/10); часто (від ≥ 1/100 до < 1/10); нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100); рідко (від ≥ 1/10 000 до < 1/1000); дуже рідко (< 1/10 000); невідомо (не можна визначити з наявних даних). В межах кожної групи за частотою побічні реакції представлено в порядку зниження серйозності.

Таблиця 4

Побічні реакції у пацієнтів, які отримували терапію препаратом Темодал^®

¹Включаючи фарингіт, назофаренгіальний фарингіт, стрептококовий фарингіт.

²Включаючи гастроентерит, гастроентерит вірусний.

³Включаючи Кушингоїд, синдром Кушинга.

⁴Включаючи нейропатію, периферійну нейропатію, полінейропатію, периферійну сенсорну нейропатію, периферійну рухову нейропатію.

⁵Включаючи погіршення зору, розлади очей.

⁶Включаючи глухоту, глухоту двобічну, глухоту нейросенсорну, глухоту однобічну.

⁷Включаючи біль у вухах, дискомфорт у вухах.

⁸Включаючи біль в животі, біль в нижній частині живота, біль в верхній частині живота, дискомфорт в животі.

⁹Включаючи набряк периферійний, периферійну припухлість.

¹⁰Включаючи підвищення результатів тесту функції печінки: підвищення рівня аланінамінотрансферази, збільшення аспартатамінотрансферази, збільшення печінкових ферментів.

¹¹Включаючи променеве ураження, променеве ураження шкіри.

^§Включаючи випадки з летальним наслідком.

Уперше виявлена мультиформна гліобластома

Лабораторні показники

Спостерігалась мієлосупресія (нейтропенія та тромбоцитопенія), яка є проявом дозозалежної токсичності більшості цитотоксичних засобів, включаючи темозоломід. Під час комбінованої фази лікування та монотерапії темозоломідом нейтропенія III або IV ступеня спостерігалася у 8% пацієнтів, а тромбоцитопенія III або IV ступеня — у 14% пацієнтів.

Рецидивуюча або прогресуюча злоякісна гліома

Лабораторні показники.

Тромбоцитопенія та нейтропенія III або IV ступеня спостерігалися відповідно у 19% та 17% пацієнтів, які отримували лікування з приводу злоякісної гліоми. Це призвело до госпіталізації та/або припинення прийому темозоломіду у 8% і 4% пацієнтів відповідно. Мієлосупресія була прогнозованою (як правило, у перші кілька циклів з найнижчим рівнем між 21 і 28 днем), і стан швидко поліпшувався, як правило, протягом 1–2 тижнів. Не спостерігалося будь-яких ознак кумулятивної мієлосупресії. Наявність тромбоцитопенії може збільшувати ризик кровотечі, а наявність нейтропенії або лейкопенії може збільшувати ризик розвитку інфекції.

Стать.

Згідно з популяційним фармакокінетичним аналізом, у першому циклі терапії спостерігався найвищий показник — нейтропенія IV ступеня (абсолютна кількість нейтрофілів < 0,5 × 10⁹/л) у 12% жінок і 5% чоловіків; тромбоцитопенія IV ступеня (< 20 × 10⁹/л) у 9% жінок і 3% чоловіків. За даними щодо 400 пацієнтів з рецидивуючою гліомою, у першому циклі терапії нейтропенія IV ступеня виникала у 8% жінок і 4% чоловіків, а тромбоцитопенія IV ступеня — у 8% жінок і 3% чоловіків. У ході дослідження за участю 288 пацієнтів із вперше діагностованою мультиформною гліобластомою у першому циклі терапії нейтропенія IV ступеня спостерігалася у 3% і 0% чоловіків, а тромбоцитопенія IV ступеня — у 1% жінок і 0% чоловіків.

3 роки.

Зберігати при температурі не вище 25 °С.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

По 1 капсулі в саше; по 5 (1 × 5) або 20 (1 × 20) саше в картонній коробці.

За рецептом.

Органон Хейст бв, Бельгія.

Мерк Шарп і Доум Б.В., Нідерланди.

Індустрієпарк 30, 2220 Хейст-оп-ден-Берг, Бельгія.

Ваардервег 39, 2031 БН Хаарлем, Нідерланди.