Каметон (Cametonum)

Хлорбутанолу гемигидрат - 0,1 г/30 г

Камфора рацемічна - 0,1 г/30 г

Ментол - 0,1 г/30 г

Олія евкаліптова - 0,1 г/30 г

Загальна інформація про препарат

Препарат Каметон згідно з АТС-класифікацією належить до групи препаратів, що застосовуються при захворюваннях горла. До складу препарату входять наступні діючі речовини: хлорбутанолу гемігідрат, камфора рацемічна, ментол, олія евкаліптова. З урахуванням складу, препарат чинить протизапальну, антисептичну і легку місцевознеболювальну дію. У механізмі дії препарату відіграють роль рефлекторна реакція (подразнення чутливих нервових закінчень) і стимуляція утворення і вивільнення ендорфінів та інших біологічно активних ендогенних речовин, що регулюють больові відчуття і проникність судин. Комбіноване поєднання хлорбутанолгідрату, камфори і олії евкаліптової зумовлює протизапальну і дезінфікуючу дію, полегшує відділення в’язкого секрету, який накопичується у верхніх відділах дихальних шляхів. Ментол діє як м’яка місцевоанестезуюча речовина, виявляє дезодоруючий ефект (інструкція МОЗ України). Препарат показаний в наступних випадках: гострі і хронічні (переважно в стадії загострення) запальні захворювання носа, глотки і гортані. Для більш повного розуміння механізму дії даного препарату доцільно розглянути його діючі речовини окремо, визначити їх основні характеристики, масштаби і сфери застосування.

Діючі речовини, що входять до складу препарату Каметон

Хлорбутанол — має антибактеріальні та протигрибкові властивості, його використовують в концентрації 0,5% як консервант для ін’єкцій і в очних краплях, а також у косметиці. Хлорбутанол можна застосовувати в якості м’якого седативного лікарського засобу та місцевого анальгетика, проте інші сполуки кращі для цих цілей (це пов’язано з тривалим періодом напіввиведення). Його застосовують у препаратах при запальних і хворобливих станах вуха і ротоглотки. Хлорбутанол має низьку токсичність і тому використовується у великій кількості препаратів. Однак при тривалому впливі високих доз хлорбутанолу може розвинутися значний токсичний ефект. Тому, застосовуючи препарати, що містять хлорбутанол, необхідно дотримуватися обережності, особливо хворим із порушеннями функції печінки або нирок. Хворих слід контролювати на предмет можливого підвищення сонливості, змін у мовній структурі, дизартрії і гемодинамічних змін. Якщо ж у хворого розвинулася одна з перелічених вище реакцій, токсичність хлорбутанолу можна виключити, проаналізувавши сироватку крові (Nordt S.P., 1996).
Хлорбутанол є потужним консервантом з широким спектром антимікробної активності. In vitro було продемонстровано, що хлорбутанол пригнічує агрегацію і вивільнення тромбоцитів за допомогою невідомих механізмів (Chen S.L. et al., 1990). В одному з досліджень передбачається, що антитромбоцитарний ефект хлорбутанолу може полягати в інгібуванні арахідонової кислоти (Chen S.L. et al., 1990). Він знижує утворення тромбоксану В2, підвищує рівень вільного цитозольного кальцію і вивільнення АТФ і додатково виявляє значну інгібуючу активність відносно декількох індукторів агрегації залежно від часу і концентрації. Хлоробутанол може чинити пряму негативну інотропну дію на клітини міокарда, ізометричне напруження, створюване серцем.
Камфора рацемічна. Камфора — ароматичний летючий терпен кетон, отриманий з деревини камфори Cinnamomum або синтезований із скипидару. Камфорна олія розділена на чотири окремі фракції: біла, коричнева, жовта і синя камфора (Tisserand, 1999). Біла камфора — це форма, яка використовується в ароматерапії і безрецептурних препаратах. Камфора використовується як місцева протинабрякова та протисвербіжна речовина. Вона швидко проникає через шкіру і добре всмоктується в ШКТ. Токсичні ефекти від її дії можуть виникнути протягом декількох хвилин після застосування. До ознак інтоксикації належать блювання, абдомінальні розлади, збудження, тремор і судоми, за якими слідує депресія ЦНС, що характеризується апное і комою. В одному з досліджень були вивчені функціональні властивості тромбоцитів і біоелектрична активність головного мозку у 20 хворих з гострими цереброваскулярними захворюваннями до і після підшкірного введення 2,0 мл рацемічної камфори, а також до і після перорального прийому монобромованої камфори в дозі 0,5 г 3 рази на добу. Агрегацію тромбоцитів досліджували за методом Борна (1962) з автоматичним записом агрегатограм. Біоелектричну активність головного мозку досліджували за допомогою електроенцефалографії Альваро. У результаті вченими виявлено інгібуючу дію препаратів камфори на агрегацію тромбоцитів. Було зафіксовано, що рацемічна камфора і камфора моноброматна чинять стимулювальний вплив на головний мозок (Natiazhkina G.M. et al., 1980). При зовнішньому застосуванні камфора діє як слабкий анальгетик і застосовується в лініментах при невралгії та інших подібних станах. Вона також входить до складу багатьох назальних протинабрякових препаратів, що вдихаються, але її ефективність сумнівна. Сьогодні застосування камфорного лініменту (камфорної олії) не рекомендується у зв’язку з його потенційною токсичністю. Він був відкликаний з ринку як у Великобританії, так і в США. У США концентрація камфори в препаратах для зовнішнього застосування не повинна перевищувати 11%. Камфорна олія іноді використовується в ароматерапії. Прийнята всередину камфора має подразнювальні і вітрогінні властивості і застосовується в якості м’якого відхаркувального засобу, а також в комбінованих препаратах для терапії серцево-судинних захворювань (Drugster.org).
Ментол. Ментол — це органічна сполука, отримана синтетичним шляхом або з м’ятної олії, має місцеві анестезувальні властивості. Він також чинить протизапальну дію на шкіру і слизові оболонки, тим самим викликаючи місцевий знеболювальний ефект. Ментол в основному застосовується для полегшення симптомів бронхіту, синуситу і подібних захворювань. Для цієї мети його можна використовувати в якості інгаляційного засобу, зазвичай з бензоїном або евкаліптовою олією, у якості пастилок або в формі мазі з камфорною й евкаліптовою олією для нанесення на грудну клітку, в носові ходи. При нанесенні на шкіру ментол розширює кровоносні судини, викликає відчуття холоду з подальшим знеболювальним ефектом. Він усуває свербіж і застосовується в кремах, лосьйонах або мазі при свербежі і кропив’янці. Він також був рекомендований для нанесення на лоб, імовірно, в якості засобу для полегшення головного болю. У низьких дозах при прийомі всередину ментол виявляє вітрогінні властивості. Однак він може викликати реакції гіперчутливості, включаючи контактний дерматит. Існує інформація, що проковтування значної кількості ментолу викликає симптоми, схожі з тими, які спостерігаються після прийому камфори, включаючи сильний біль у животі, нудоту, блювання, запаморочення, атаксію, сонливість і кому. Також відзначені випадки апное і миттєвого колапсу у дітей після локального нанесення ментолу в носові ходи. Імовірно, очевидні переваги ментолу при закладеності носа можуть бути пов’язані з впливом на кальцієві канали сенсорних нервів. Цей механізм дії також бере участь у його міорелаксантному ефекті на ШКТ при використанні в складі олії м’яти перцевої.
Олія евкаліптова. Родина Eucalyptus налічує близько 900 видів, в листі більше 300 з них містяться летючі ефірні олії. Близько 20 видів мають високий вміст 1,8-цинеолу (більше 70%), що використовується для виробництва ефірних олій у фармацевтичній і косметичній промисловості. Олія евкаліпта має антимікробні, антисептичні, антиоксидантні, хіміотерапевтичні властивості. Широко застосовується у складі багатьох препаратів для терапії респіраторних та шлунково-кишкових захворювань, загоєння ран (Dhakad A. K. et al., 2018).
Олію евкаліпта отримують шляхом парової дистиляції та ректифікації зі свіжого листя або кінцевих гілок різних видів евкаліпта, багатих на цинеол.
Ефірні олії відомі своєю антимікробною активністю. Евкаліптова олія — ефірна олія, яка широко застосовується в усьому світі як безрецептурний лікарський засіб. Ефірна олія виявляє антимікробну активність відносно E.coli, S. aureus і P. aeruginosa. Доведено, що оливкова олія, яка характеризується високим вмістом олеїнової кислоти, виявляє синергічний ефект з евкаліптовою олією щодо протимікробної активності і прискорення загоєння ран (Saporito F. et al., 2017).
Протягом всієї історії людства люди використовували різні види рослин як антимікробні засоби в боротьбі з інфекційними захворюваннями. Вірус грипу є однією з найбільш поширених причин респіраторної інфекції і передається при безпосередньому контакті з інфікованими грипом людьми. У результаті одного з досліджень було встановлено, що емульсії олія-в-воді, що містять 2% екстракту листя евкаліпту, повністю інгібують реплікацію вірусу. Отже, отриманий результат може мати багатообіцяюче застосування для запобігання передачі вірусу грипу через прямий контакт між людьми (Sadatrasul M.S. et al., 2017).
Симптоми отруєння евкаліптовою олією включають шлунково-кишкові симптоми, такі як епігастральна печія, нудота і блювання, а також депресія ЦНС, включаючи кому. Можуть виникнути ціаноз, атаксія, міоз, пошкодження легень, марення і судоми. Повідомлялося про летальний кінець. Масляні розчини евкаліптової олії раніше входили до складу назальних препаратів, але в даний час таке використання вважається невідповідним, оскільки засіб пригнічує рух війок і може викликати ліпоїдну пневмонію.

Особливості застосування препарату Каметон

1. Перед застосуванням препарату необхідно прополоскати рот водою.
2. Якщо є некротичний наліт, зняти його стерильним тампоном до моменту розпилення препарату.
3. Каметон слід розпорошувати в порожнину носа або рота на фазі вдиху.
4. Не застосовувати довше 2 тиж.
5. Протипоказань у період вагітності та годування груддю немає.
6. Дітям препарат застосовувати з особливою обережністю, оскільки можливий розвиток бронхоспазму. Дітям віком до 5 років не призначати.

Висновок

Каметон є препаратом, який застосовують у складі комплексної терапії при ГРВІ. Діючі речовини, що входять до його складу, взаємно доповнюють і підсилюють дію одна одної. Завдяки своїй дії препарат призначають як для зрошення горла, так для розпилення в порожнину носа, що є особливо зручним шляхом введення.