Вазапростан® порошок для розчину для інфузій 60 мкг ампула №10

діюча речовина: аlprostadil;

1 ампула містить 60 мкг алпростадилу;

допоміжні речовини: альфадекс, лактоза безводна.

Порошок для розчину для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості:

вміст ампули: білий ліофілізат, зосереджений на дні ампули;

ампула: безбарвна ампула, 5 мл «OPC» (one-point-cut) ампула зі скла типу І з блакитною точкою над лінією розпилу на горловині та одним блакитним кодовим кільцем.

Кардіологічні препарати. Простагландини.

Код АТХ С01Е А01.

Фармакодинаміка.

Вазапростан^® містить активну речовину алпростадил, що зв’язаний у формі клатрату з ɑ-циклодекстрином.

Механізм дії

Вазапростан^® поліпшує порушену мікроциркуляцію. Після внутрішньовенного застосування у здорових добровольців та у пацієнтів спостерігається підвищення еластичності еритроцитів і зменшення їхньої агрегації. У тварин різних видів Вазапростан^® пригнічує активацію тромбоцитів in vitro. Цей ефект поширюється також на параметри зміни форми тромбоцитів, агрегації, вивільнення речовин, що містяться у гранулах, та утворення тромбоксану — речовини, що сприяє агрегації. Вазапростан^® призводить до пригнічення утворення тромбів in vivo у дослідженнях на тваринних моделях.

У низьких наномолярних концентраціях in vitro Вазапростан^® інгібує стимульовану проліферацію судинних гладком’язових клітин. У терапевтичних дозах алпростадил зменшує експериментально спричинену мітотичну активність судинних гладком’язових клітин кролів, і у людини у периферичних судинах зменшує кількість активованих судинних гладком’язових клітин.

Крім того, залежно від дози Вазапростан^® пригнічує синтез холестерину в ізольованих моноцитах людини. Дані свідчать, що препарат зменшує захоплення холестерину атеросклеротичною судинною стінкою кроля та збільшує активність рецептора ліпопротеїну низької щільності у печінці щурів, свиней і людей.

Вазапростан^® довів поліпшення клітинного метаболізму внаслідок збільшення постачання та застосування кисню і глюкози в ішемічних тканинах.

In vivo та in vitro алпростадил інгібує активацію нейтрофілів, що призводить до зниження вивільнення токсичних метаболітів. Таким чином, препарат протидіє одному з механізмів, що спричиняє пошкодження тканин у запальному процесі і, можливо, при ішемії.

Алпростадил посилює кровотік шляхом дилатації артерій та передкапілярних сфінктерів.

Фармакокінетика.

Абсорбція

Після приготування розчину алпростадил (ПГЕ₁) не зв’язаний з ɑ-циклодекстрином. Після введення обидва компоненти залишаються окремими.

Після внутрішньовенного застосування плацебо впродовж 2 годин та після завершення введення середня концентрація ендогенного ПГЕ₁ у плазмі крові здорових добровольців становила 1–2 пг/мл. Протягом 2-годинної внутрішньовенної інфузії 60 мкг алпростадилу концентрація ПГЕ₁ у плазмі крові швидко зростала, досягаючи плато 6 пг/мл. Після закінчення інфузії концентрація ПГЕ₁ у плазмі крові поверталася до вихідних значень протягом кількох хвилин.

Розподіл

Приблизно 90% плазмових ПГЕ₁ зв’язані з білками плазми крові.

Метаболізм

Ферментативне окиснення гідроксильної групи С15 та зниження подвійних зв’язків С13, 14 призводить до формування первинних метаболітів — 15-кето-ПГЕ₁, ПГЕ₀ (13,14-дигідро-ПГЕ₁) та 15-кето-ПГЕ₀. Тільки ПГЕ₀ і 15-кето-ПГЕ₀ визначаються у плазмі крові людини. Потенційна дія ПГЕ₀ є близькою до ПГЕ₁ відносно більшості параметрів, що оцінювалися, на відміну від 15-кето-метаболітів, що характеризуються більш низькою фармакологічною активністю, ніж у початкової сполуки. Середня концентрація ПГЕ₀ у плазмі крові, вимірювана у здорових добровольців впродовж і після 2-годинної внутрішньовенної інфузії плацебо, становила приблизно 1 пг/мл. Упродовж внутрішньовенного застосування алпростадилу в дозі 60 мкг/2 години спостерігалося збільшення концентрації ПГЕ₀ у плазмі крові до 13 пг/мл.

Виведення

Після подальшого розпаду головних метаболітів шляхом бета-окиснення та омега-окиснення більш полярні метаболіти виводяться протягом 72 годин, головним чином із сечею (88%) і калом (12%). 92% препарату виводиться протягом 24 годин після введення.

У сечі не було виявлено незмінений ПГЕ₁. Крім того, немає ніяких доказів накопичення алпростадилу або його метаболітів у тканинах.

Лінійність/нелінійність

Концентрація у плазмі крові зростає пропорційно введеній дозі (оцінювалися дози 30 мкг/2 години, 60 мкг/2 години, 120 мкг/2 години).

Лікування хронічних облітеруючих захворювань артерій III стадії (за класифікацією Фонтейна), які не підлягають реваскуляризації або у яких реваскуляризація не мала успіху.

• Гіперчутливість до алпростадилу або до будь-якої з допоміжних речовин препарату;
• серцева недостатність III та IV класу за класифікацією Нью-Йоркської кардіологічної асоціації (NYHA);
• аритмії, що спричиняють гемодинамічні порушення;
• нестабільна ішемічна хвороба серця;
• недостатність та/або стеноз аортального та/або мітрального клапанів;
• нещодавно перенесений інфаркт міокарда (впродовж останніх 6 місяців);
• гострий набряк легенів або набряк легенів в анамнезі у пацієнтів із серцевою недостатністю;
• тяжкі хронічні обструктивні захворювання легенів або венооклюзивні захворювання легенів;
• дисеміновані інфільтрати у легенях;
• геморагічний діатез;
• активне або потенційне джерело кровотечі, таке як гострий ерозивний гастрит, активна виразка шлунка та/або дванадцятипалої кишки або підозра на внутрішньочерепний крововилив;
• вагітність та годування груддю;
• гостра печінкова недостатність (підвищений рівень трансаміназ або гамма-ГТ) або задокументована недостатність печінки тяжкого ступеня (у т. ч. в анамнезі);
• тяжка ниркова дисфункція (олігоанурія) (ШКФ ≤ 29 мл/хв/1,73 м²);
• інсульт в анамнезі впродовж останніх 6 місяців;
• артеріальна гіпотензія тяжкого ступеня;
• загальні протипоказання щодо інфузійної терапії (наприклад, застійна серцева недостатність, набряк легенів або мозку та гіпергідратація).

Алпростадил може посилювати дію лікарських засобів, що знижують артеріальний тиск, включаючи препарати, які застосовують для лікування ішемічної хвороби серця. Препарат Вазапростан^® можна застосовувати одночасно з лікарськими засобами, що знижують артеріальний тиск, тільки під контролем артеріального тиску.

Симпатоміметики, адреналін, норадреналін знижують вазодилататорну дію препарату.

Оскільки Вазапростан^® спричиняє слабку інгібуючу дію на агрегацію тромбоцитів in vitro, його слід з обережністю застосовувати пацієнтам, які одночасно отримують антикоагулянти або інгібітори агрегації тромбоцитів.

Одночасне застосування з цефамандолом, цефаперазоном, цефатетаном знижує ефект препарату Вазапростан^®.

Протягом кожної інфузії пацієнти, яких лікують препаратом Вазапростан^®, повинні залишатися під ретельним спостереженням. Слід контролювати функцію серцево-судинної системи (включаючи артеріальний тиск та частоту серцевих скорочень, баланс рідини).

Пацієнтам із групи ризику терапію препаратом слід проводити з обережністю, пильно наглядаючи за станом пацієнта упродовж введення кожної дози.

Пацієнтам, схильним до серцевої недостатності за своїм віком, і пацієнтам з ішемічною хворобою серця слід перебувати під наглядом у стаціонарі під час і протягом одного дня після припинення лікування препаратом. З обережністю призначати препарат при легкій або помірній артеріальній гіпотензії.

Не застосовувати лікарський засіб після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.

Для запобігання виникненню надмірної гіпергідратації інфузійні об’єми не повинні перевищувати 50−100 мл на добу (введення за допомогою пристрою для інфузій) та слід суворо дотримуватися рекомендацій, наведених у розділі «Спосіб застосування та дози». Необхідними є моніторинг маси тіла, центрального венозного тиску та ехокардіографія. Після завершення лікування пацієнта можна виписати зі стаціонару тільки у разі встановлення стабільних показників з боку серцево-судинної системи.

Такий же нагляд потрібний пацієнтам з периферичними набряками.

Слід ретельно спостерігати за функцією нирок та серцево-судинної системи у пацієнтів із легкою (швидкість клубочкової фільтрації < 89 мл/хв/1,73 м²) та помірною (швидкість клубочкової фільтрації < 59 мл/хв/1,73 м²) нирковою дисфункцією, яких лікують препаратом Вазапростан^® (наприклад, контроль балансу рідини та показників ниркової функції).

Препарат з обережністю призначати пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі (лікування проводити в післядіалізний період), хворим на цукровий діабет I типу, особливо при вираженому ураженні судин.

Вазапростан^® повинні вводити тільки лікарі, які мають досвід лікування облітеруючих захворювань периферичних артерій, ознайомлені із сучасними методами постійного контролю показників серцево-судинної системи та мають для цього відповідне обладнання.

Алпростадил не слід вводити у вигляді болюсної ін’єкції. Алпростадил не слід застосовувати жінкам, які можуть завагітніти. Слід рекомендувати жінкам репродуктивного віку, які збираються застосовувати алпростадил, використовувати надійні методи контрацепції протягом лікування.

Алпростадил слід з обережністю застосовувати пацієнтам із захворюваннями травної системи в анамнезі (включаючи ерозивний гастрит, гастроінтестинальні кровотечі та виразку шлунка та/або дванадцятипалої кишки) або з підозрюваним внутрішньомозковим крововиливом в анамнезі та іншими захворюваннями, що супроводжуються кровотечею (див. розділ «Протипоказання»).

Рекомендується обережність при лікуванні пацієнтів, які отримують супутню терапію лікарськими засобами, що можуть підвищити ризик кровотечі, такими як антикоагулянти або інгібітори агрегації тромбоцитів (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Слід пильно спостерігати щодо виникнення ознак і симптомів кровотечі у таких пацієнтів.

Діти

Алпростадил не рекомендований для застосування дітям.

Препарат Вазапростан^® суворо протипоказаний у період вагітності, при плануванні вагітності та у період годування груддю (див. розділ «Протипоказання»).

Жінкам репродуктивного віку слід застосовувати ефективні контрацептивні засоби для запобігання вагітності під час застосування препарату.

Дані доклінічних досліджень фертильності не свідчать про вплив препарату на фертильність при застосуванні клінічних доз лікарського засобу.

Препарат Вазапростан^® може спричиняти зниження систолічного артеріального тиску і тому може помірно впливати на здатність керувати транспортними засобами та іншими механізмами. Слід повідомити пацієнтів щодо можливого впливу препарату та необхідності дотримання обережності під час керування транспортними засобами та іншими механізмами.

Дозування дорослим

Відповідно до сучасних знань у разі застосування внутрішньовенних інфузій препарату слід використовувати нижченаведене дозування.

Вміст 1 ампули (60 мкг алпростадилу) розчинити у 50–250 мл 0,9% розчину натрію хлориду і вводити шляхом внутрішньовенної інфузії тривалістю 2 години 1 раз на добу.

Розчин препарату Вазапростан^® необхідно готувати безпосередньо перед інфузією. Ампула не потребує подальшого надпилювання: місце надпилювання знаходиться під блакитною точкою. Ампулу слід відкривати звичайним способом.

Особливі популяції

Порушення функції нирок

Слід ретельно спостерігати за функцією нирок у пацієнтів із легкою (ШКФ < 89 мл/хв/1,73 м²) та помірною (ШКФ < 59 мл/хв/1,73 м²) нирковою дисфункцією (наприклад, контроль балансу рідини та показників ниркової функції).

Пацієнтам із порушеною функцією нирок (концентрація креатиніну > 1,5 мг/дл) внутрішньовенне застосування препарату розпочинати з 20 мкг 2 рази на добу, кожна інфузія триває 2 години. Залежно від клінічної картини дозу можна поступово, за 2–3 дні, довести до дози, рекомендованої пацієнтам із нормальною функцією нирок.

Пацієнтам із нирковою недостатністю та пацієнтам із серцево-судинною недостатністю об’єм інфузії слід зменшити шляхом обмеження об’єму рідини, що вводиться з препаратом Вазапростан^®, до 50–100 мл на добу і обов’язково вводити за допомогою пристрою для інфузій.

Жінки репродуктивного віку

Алпростадил не слід застосовувати жінкам, які можуть завагітніти.

Алпростадил не рекомендований для застосування дітям.

Тривалість лікування

Після тритижневого курсу лікування слід оцінити ефективність застосування препарату. У разі відсутності у пацієнта терапевтичного успіху лікування слід припинити. Курс лікування не повинен перевищувати 4 тижнів.

Метод введення

Вміст ампули — сухий білий порошок, що утворює твердий шар завтовшки 3 мм. На цьому шарі можуть бути невеликі тріщини та крихти, що не впливає на якість препарату. Суха речовина розчиняється одразу ж після додавання 0,9% розчину натрію хлориду. Спочатку розчин може стати трохи каламутним, що пояснюється утворенням повітряних бульбашок. За короткий час бульбашки зникають і розчин стає прозорим.

Розчин для інфузій слід готувати безпосередньо перед введенням.

При пошкодженні ампули зазвичай суха речовина стає вологою та клейкою і втрачає в об’ємі. У такому випадку препарат застосовувати не можна!

Не застосовувати дітям.

Симптоми.

Передозування препарату може призвести до таких системних симптомів: зниження артеріального тиску з тахікардією, інші можливі симптоми, пов’язані з вагусною стимуляцією: синкопе з блідістю, підвищене потовиділення, нудота, блювання. Можливі місцеві реакції: біль, набряк та почервоніння вздовж вени, в яку проводилася інфузія.

У разі передозування, що проявляється симптомами, слід зменшити швидкість введення інфузії або негайно її припинити. При зниженні артеріального тиску насамперед потрібно покласти пацієнта на спину та припідняти йому нижні кінцівки. Якщо симптоми не зникають, слід перевірити/контролювати функцію серцево-судинної системи. За необхідності слід застосувати лікарські засоби для стабілізації кровообігу (наприклад, симпатоміметичні засоби). У разі тяжких явищ з боку серцево-судинної системи (наприклад, ішемія міокарда, серцева недостатність) інфузію слід негайно припинити та розпочати невідкладне лікування.

Побічні явища класифіковано за класами систем органів та частотою таким чином: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100, < 1/10), нечасто (≥ 1/1000, < 1/100), рідко (≥ 1/10 000, < 1/1000), дуже рідко (< 1/10 000, включаючи окремі повідомлення), невідома частота (не може бути оцінена за наявними даними).

З боку крові та лімфатичної системи: рідко − тромбоцитопенія, лейкопенія, лейкоцитоз, анемія.

З боку нервової системи: часто − головний біль, парестезія кінцівки, на якій проводилася маніпуляція; рідко − сплутаність свідомості, церебральні судоми; невідома частота − інсульт.

З боку серцево-судинної системи: нечасто − зниження систолічного артеріального тиску, тахікардія, стенокардія; рідко − аритмія, бівентрикулярна серцева недостатність з випадками гострого набряку легенів, що може призвести до загальної серцевої недостатності; невідома частота − інфаркт міокарда, геморагії.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: рідко − набряк легенів; невідома частота − диспное.

З боку шлунково-кишкового тракту: нечасто − шлунково-кишкові реакції, включаючи діарею, нудоту, блювання та прискорення кишкової перистальтики, що є властивістю алпростадилу (діарея, нудота, блювання); невідома частота − гастроінтестинальні геморагії.

З боку гепатобіліарної системи: рідко − порушення рівня печінкових ферментів.

Дослідження: нечасто − підвищення функціональних показників печінки (трансаміназ); підвищення температури; зміни показника СРБ (С-реактивного білка), після завершення лікування відбувається швидка нормалізація.

З боку шкіри і підшкірної клітковини: часто − почервоніння, набряк, гарячі припливи; нечасто − алергічні реакції (гіперчутливість шкіри, а саме: висипання на шкірі, суглобний біль, фебрильна реакція, пітливість, озноб).

Загальні порушення і реакції у місці введення препарату: дуже часто − біль, еритема або набряки кінцівки, в яку вводили внутрішньоартеріальну інфузію; часто − відчуття потепління, відчуття припухлості, набряк у місці введення, парестезія, при внутрішньовенному введенні додатково − почервоніння вен у місці введення інфузії, біль, головний біль; після внутрішньоартеріального введення – відчуття потепління, відчуття припухлості, набряк у місці введення, парестезія; нечасто − підвищена пітливість, озноб, гарячка, після внутрішньовенного введення – відчуття потепління, відчуття припухлості, набряк у місці введення, парестезія; дуже рідко − анафілактичні або анафілактоїдні реакції; невідома частота − флебіт у місці введення, тромбоз у місці введення катетера, місцеві кровотечі.

З боку імунної системи: нечасто − алергічні реакції (шкірні реакції гіперчутливості, включаючи висипання на шкірі, відчуття набряку, дискомфорту у суглобах, фебрильну реакцію, пітливість, озноб); дуже рідко − анафілактичні або анафілактоїдні реакції.

З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини: нечасто − суглобні симптоми; дуже рідко − оборотний гіперостоз довгих трубчастих кісток після застосування препарату більше 4 тижнів.

Невідома частота − ортостатична гіпотензія, підвищена втомлюваність.

Звітність щодо побічних реакцій

Звітність щодо підозрюваних побічних реакцій після затвердження лікарського засобу важлива. Це дає змогу продовжити моніторинг балансу користь/ризик застосування лікарського засобу. Медичних працівників просять повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну систему повідомлень.

4 роки.

Зберігати при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

По 60 мкг алпростадилу в ампулах об’ємом 5 мл. По 10 ампул у картонній коробці.

За рецептом.

Ейсіка Фармасьютикалз ГмбХ, Німеччина.

Альфред-Нобель-Штр. 10, Монхайм на Рейні, 40789, Німеччина.