СЕРЕВЕНТ™ ЕВОХАЛЕР™ (SEREVENT EVOCHALER) (268724) - інструкція із застосування ATC-класифікація

діюча речовина: сальметерол;

1 доза містить сальметеролу (у формі сальметеролу ксинафоату) 25 мкг;

допоміжна речовина: пропелент HFA 134a.

Аерозоль для інгаляцій, суспензія, дозований.

Основні фізико-хімічні властивості: суспензія білого або майже білого кольору.

Протиастматичні засоби. Адренергічні препарати для інгаляційного застосування. Селективні агоністи b₂-адренорецепторів.

Фармакодинаміка.

Сальметерол — селективний агоніст β₂-адренорецепторів пролонгованої дії (12 годин), молекула якого має довгий бічний ланцюг, що з'єднується із зовнішньою ділянкою рецептора. Завдяки цьому сальметерол є більш ефективним засобом для попередження гістамініндукованого бронхоспазму та спричиняє більш тривалу (не менше 12 годин) бронходилатацію, ніж агоністи β₂-адренорецепторів короткої дії. Експерименти in vitro показали, що сальметерол є сильним і довготривалим інгібітором вивільнення з опасистих клітин таких медіаторів як гістамін, лейкотрієни та простагландин D₂. Сальметерол пригнічує ранню та пізню стадії алергічної реакції; після введення однієї дози пригнічення пізньої стадії триває до 30 годин, коли бронходилатаційний ефект вже відсутній. Одноразове застосування сальметеролу зменшує гіперреактивність бронхів. Ці властивості свідчать, що сальметерол має додаткову, небронходилатаційну активність, однак повне клінічне значення цього не до кінця вивчене. Механізм цієї активності відмінний від протизапального ефекту кортикостероїдів, застосування яких не слід припиняти або зменшувати дозу при застосуванні сальметеролу.

Застосування сальметеролу вивчали при лікуванні хронічних обструктивних захворювань легенів, де було продемонстровано, що препарат полегшує симптоми, легеневу функцію та якість життя пацієнтів.

Фармакокінетика.

Сальметерол діє місцево у легенях, тому рівень його у плазмі крові не впливає на терапевтичний ефект. Додатково дані щодо фармакокінетики сальметеролу є обмеженими у зв'язку з технічною складністю визначення цієї активної субстанції у плазмі крові через дуже малу концентрацію сальметеролу (приблизно 200 пікограм/мл або менше) у плазмі крові при призначенні терапевтичних інгаляційних доз.

Регулярне симптоматичне додаткове лікування оборотної обструкції дихальних шляхів при бронхіальній астмі, включаючи пацієнтів із нічними нападами астми, симптоми хвороби яких недостатньо контролюються застосуванням інгаляційних кортикостероїдів Лікування хронічного обструктивного захворювання легенів (ХОЗЛ) Попередження нападів астми, спровокованих фізичним навантаженням. 

Гіперчутливість до будь-якого компонента препарату.

Слід уникати одночасного призначення як неселективних, так і селективних β-блокаторів для лікування оборотного бронхообструктивного синдрому, за винятком випадків гострої потреби.

При застосуванні β₂-агоністів може виникнути потенційно серйозна гіпокаліємія. Особливу увагу на це слід звертати при лікуванні тяжкої астми, оскільки гіпокаліємія може потенціюватися супутнім застосуванням похідних ксантинів, стероїдів та діуретиків.

Сумісне застосування кетоконазолу та Серевенту спричиняє суттєве збільшення концентрації сальметеролу у плазмі крові (в 1,4 раза — Cmax та у 15 разів — AUC), і це може мати наслідком подовження інтервалу QT та посилення серцебиття. Суттєвого клінічного впливу на тиск крові, частоту серцевих скорочень, рівень глюкози крові та рівень калію у крові виявлено не було. Тому сумісного застосування з кетоконазолом слід уникати, якщо лише користь від такого застосування буде переважати потенційно підвищений ризик виникнення побічних ефектів при застосуванні сальметеролу. Вірогідно, існує схожий ризик взаємодії з іншими сильними CYP3A4 інгібіторами (наприклад, ітраконазолом, телітроміцином, ритонавіром).

Сумісне застосування з еритроміцином може спричинити незначне, але статистично не суттєве збільшення впливу сальметеролу. Сумісне застосування з еритроміцином не асоціюється з будь-яким серйозним побічним ефектом.

Лікування астми зазвичай слід проводити згідно з поетапною програмою, реакція пацієнта на лікування оцінюється клінічно та за допомогою дослідження функції легенів.

Сальметерол не слід застосовувати як перше лікування астми. Застосування сальметеролу не заміщує застосування пероральних або інгаляційних кортикостероїдів, препарат слід застосовувати як додаткову терапію до них. Хворі не повинні припиняти або зменшувати терапію стероїдами навіть на тлі покращення стану при лікуванні сальметеролом без попередньої консультації лікаря.

Препарат не слід застосовувати для лікування гострих нападів астми. Слід порадити хворому завжди мати при собі інгаляційні бронходилататори короткої дії, які застосовують у разі появи гострих нападів астми.

Збільшення застосування бронходилататорів, особливо короткодіючих інгаляційних β₂-агоністів, свідчить про погіршення контролю астми. У цьому випадку план лікування має бути переглянутий і рішення прийнято на користь збільшення протизапальної терапії (високих доз інгаляційних кортикостероїдів або курсу пероральних кортикостероїдів).

Хоча Серевент Евохалер можна застосовувати як додаткову терапію у випадку, коли інгаляційні кортикостероїди не забезпечують адекватного контролю за симптомами астми, не слід розпочинати лікування Серевентом Евохалером під час значного погіршення або тяжкого загострення астми.

Під час лікування Серевентом Евохалером можлива поява серйозних астмозалежних побічних ефектів та загострень, тому пацієнти мають бути попереджені про необхідність продовження лікування. Але у разі поганого контролю за симптомами астми на тлі застосування препарату слід звернутися до лікаря.

Раптове та прогресуюче загострення астми є потенційно життєво небезпечним станом, при якому необхідно прийняти рішення про підвищення дози кортикостероїдів. Для пацієнтів із ризиком розвитку подібного стану може бути корисним щоденний моніторинг пікфлоуметрії.

Сальметерол слід застосовувати як підтримуючу терапію астми у комбінації з інгаляційними або пероральними кортикостероїдами. Бронходилататори тривалої дії не можуть бути єдиним або головним компонентом підтримуючої терапії астми.

З огляду на ризик виникнення загострення астми лікування сальметеролом у разі досягнення контролю за симптомами астми не можна припиняти раптово, дозу Серевента Евохалера можна зменшувати поступово під наглядом лікаря до мінімально ефективної. У хворих з хронічними обструктивними захворюваннями легенів припинення лікування також може спричинити декомпенсацію симптомів і повинно проводитись під наглядом лікаря.

Дозу слід зменшувати поступово під наглядом лікаря.

Як і при іншому інгаляційному лікуванні при застосуванні Серевента Евохалера може виникнути парадоксальний бронхоспазм з миттєвим посиленням хрипів і зміною показників спірометрії на видиху. У таких випадках потрібна миттєва терапія із застосуванням швидкодіючого інгаляційного бронходилататора. Застосування сальметеролу потрібно одразу припинити, оцінити стан пацієнта та при необхідності розпочати альтернативне лікування.

Є повідомлення про фармакологічні побічні ефекти лікування β₂-агоністів, такі як тремор, прискорене серцебиття та головний біль, але з тенденцією бути тимчасовими та зменшуватися при регулярній терапії (див. розділ «Побічні реакції»).

З обережністю сальметерол слід призначати пацієнтам із тиреотоксикозом.

Існують окремі повідомлення про збільшення рівня цукру в крові при застосуванні Серевента Евохалера, тому це слід брати до уваги при лікуванні хворих на цукровий діабет.

При застосуванні всіх симпатоміметиків, особливо у дозах, що перевищують терапевтичні, іноді можуть виникати кардіосудинні ефекти, такі як підвищення систолічного тиску та збільшення частоти серцевих скорочень. Тому Серевент необхідно з обережністю застосовувати для лікування хворих з існуючими серцево-судинними захворюваннями.

Лікування β₂-агоністами може спричиняти потенційно тяжку гіпокаліємію. Особливу обережність слід проявляти при тяжкому загостренні астми, оскільки цей ефект може підсилюватися гіпоксією та супутнім застосуванням похідних ксантину, стероїдів та діуретиків.У такій ситуації слід контролювати рівень калію в сироватці крові.

За даними великого клінічного дослідження, проведеного в США (багатоцентрове дослідження сальметеролу для лікування астми — SMART), де порівнювалася безпека застосування Серевента або плацебо як додаткового лікування до звичайної терапії астми, було показано збільшення астмазалежних летальних випадків у пацієнтів, які лікувалися Серевентом. За даними цих досліджень було припущено, що хворі афро-американського походження мають більший ризик розвитку серйозних ускладнень з боку дихальної системи або летальних випадків при застосуванні Серевента порівняно із застосуванням плацебо. Невідомо, чи пов'язано це з фармакогенетичними або іншими факторами. Тому пацієнти африканського та афро-карибського походження мають бути попереджені про необхідність консультації лікаря у разі погіршення стану або відсутності контролю за симптомами під час лікування Серевентом.

За даними дослідження взаємодії з іншими лікарськими засобами, сумісне застосування із системним кетоконазолом збільшує вплив Серевента. Це може спричинити подовження інтервалу QT та посилене серцебиття. Тому сумісного застосування з кетоконазолом слід уникати, якщо лише користь від такого застосування буде переважати потенційно підвищений ризик виникнення побічних ефектів при застосуванні сальметеролу.

Пацієнтів слід проінструктувати щодо правильного способу використання інгалятора та їхня техніка використання інгалятора повинна бути перевірена з метою оптимального потрапляння до легенів медичного препарату, що вдихається.

Оскільки системна абсорбція здебільшого відбувається крізь легені, використання спейсера (пристрою для полегшення вдихання інгаляційних препаратів) у поєднанні із інгалятором може змінити кількість препарату, який потрапляє до легенів. Потрібно мати на увазі, що потенційно це може призвести до збільшення ризику появи системних побічних реакцій, тому необхідно ретельно добирати дозування.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Помірна кількість клінічних даних застосування препарату вагітним (від 300 до 1000 вдалих вагітностей) свідчить про відсутність вад розвитку, а також фето-/неонатальної токсичності сальметеролу.

У якості заходу обережності бажано уникати застосування Северента Евохалера в період вагітності.

Наявні фармакодинамічні/токсикологічні дані на тваринах показують екскрецію сальметеролу з молоком. Ризик для новонародженних, яких годують грудним молоком, неможливо виключити.

Рішення щодо припинення годування груддю або припинення/утримання від лікування Северентом Евохалером слід приймати, беручи до уваги користь годування груддю для дитини або користь лікування для жінки.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Даних про вплив немає, у разі появи побічних дій з боку нервової системи (тремор, запаморочення) керування автотранспортом або роботу з іншими механізмами необхідно обмежити.

Препарат призначений винятково для інгаляційного застосування.

Застосовувати препарат слід регулярно. Повний терапевтичний ефект досягається після декількох доз препарату. Оскільки існує можливість виникнення побічних ефектів при перевищенні доз препаратів такого класу, дозування та частота застосування препарату можуть збільшуватися лише під наглядом лікаря.

Рекомендовані дози.

Астма.

Дорослі та діти віком від 12 років: 2 інгаляції (2х25 мкг сальметеролу) 2 рази на добу. При тяжкій обструкції дихальних шляхів дозу можна збільшити до 4 інгаляцій (4х25 мкг сальметеролу) 2 рази на добу.

Діти віком від 4 років: 2 інгаляції (2х25 мкг сальметеролу) 2 рази на добу.

Недостатність клінічних даних щодо застосування Серевента Евохалера для лікування дітей віком до 4 років не дозволяє призначати препарат пацієнтам цієї вікової групи.

Хронічне обструктивне захворювання легенів

Дорослі: 2 інгаляції (2х25 мкг сальметеролу) 2 рази на добу Діти: препарат на основі цього показання дітям не слід призначати. 

Особливі групи пацієнтів.

Змінювати дозу при лікуванні хворих літнього віку та хворих із нирковою недостатністю не потрібно. Даних щодо клінічного застосування Серевента Евохалера для лікування хворих із печінковою недостатністю немає.

Інструкція для користування інгалятором.

Перевірка інгалятора.

Перед першим застосуванням інгалятора або після перерви у користуванні більше 1 тижня необхідно зняти ковпачок мундштука, злегка натискуючи на нього з боків, добре струсити інгалятор та зробити 2 розпилення у повітря, щоб переконатися у його адекватній роботі.

Користування інгалятором.

ВАЖЛИВО:

Виконувати дії, описані у пунктах 5, 6 і 7, не поспішаючи. Перед самим розпиленням вдихати треба якомога повільніше. Перші кілька разів слід потренуватися перед дзеркалом. Якщо біля верхівки інгалятора або з боків рота з'явиться «хмарка», необхідно розпочати процедуру знову з пункту 2. Одразу після використання закрити мундштук ковпачком, обережно натискуючи на нього до появи клацання. Як і при застосуванні інших інгаляційних препаратів, терапевтична ефективність може бути зменшена при охолодженні балончика. Не розбирати, не проколювати і не спалювати балон навіть після повного використання.

Якщо лікар дав інші інструкції для користування інгалятором, слід виконувати їх, а також звертатися за порадою при виникненні будь-яких труднощів.

Діти: може виникнути необхідність у тому, щоб інгаляції дітям проводили дорослі. Слід попросити дитину видихнути та виконувати розпилення одразу після того, як вона почне вдих. Рекомендується освоювати техніку разом. Діти, що користуються інгалятором самостійно, або ослаблені дорослі можуть тримати інгалятор обома руками. Слід покласти обидва вказівні пальці на верхівку інгалятора, а обидва великі пальці — на основу нижче мундштука.

Чищення.

Інгалятор слід чистити не рідше 1 разу на тиждень.

1. Зняти ковпачок мундштука.

2. Не виймати металевий балон з пластикового футляра.

3. Протерти зовнішню та внутрішню поверхню ковпачка мундштука та пластиковий футляр сухою серветкою.

4. Помістити ковпачок мундштука на місце.

НЕ КЛАСТИ МЕТАЛЕВИЙ БАЛОН У ВОДУ.

Діти.

Недостатність клінічних даних застосування Серевента Евохалера для лікування дітей віком до

4 років не дозволяє призначати препарат хворим цієї вікової групи.

Ознаками та симптомами, які можна очікувати при передозуванні сальметеролу, є симптоми, типові для надмірного стимулювання b₂-адренергічних рецепторів, включаючи тремор, головний біль, запаморочення, тахікардію, збільшення систолічного артеріального тиску та гіпокаліємію.

Лікувати слід кардіоселективними β-блокаторами (застосовувати з обережністю для лікування хворих із бронхоспазмом в анамнезі).

Оскільки в результаті передозування може виникнути гіпокаліємія, слід контролювати рівень калію в сироватці крові з його можливою корекцією.

Наведені нижче побічні дії класифіковані за органами і системами та за частотою їх виникнення. Частота виникнення визначається як: дуже часто ≥1/10; часто ≥1/100, < 1/10; нечасто ≥1/1 000, < 1/100; рідко ≥1/10 000, < 1/1 000; дуже рідко < 1/10 000.

З боку імунної системи.

Реакції гіперчутливості, включаючи вказані нижче.

Нечасто: висипання.

Дуже рідко: анафілактична реакція, включаючи набряк та ангіоневротичний набряк, бронхоспазм та анафілактичний шок.

З боку метаболізму та травлення.

Рідко: гіпокаліємія.

Дуже рідко: гіперглікемія.

З боку психіки.

Нечасто: нервозність.

Рідко: безсоння.

З боку нервової системи.

Часто: тремор і головний біль.

Рідко: запаморочення.

Повідомлялося про такі побічні дії, характерні для всіх β₂-агоністів, як тремор, головний біль, але вони мали оборотний характер і зменшувалися при регулярному застосуванні препарату. Тремор виникав головним чином при застосуванні доз вище 50 мкг 2 рази на добу.

З боку серцево-судинної системи.

Часто: прискорене серцебиття.

Повідомлялося про таку побічну дію, характерну для всіх β₂-агоністів, як прискорене серцебиття, але вона мала оборотний характер і зменшувалася при регулярному застосуванні препарату.

Нечасто: тахікардія.

Тахікардія виникає частіше при застосуванні доз вище за 50 мкг 2 рази на добу.

Дуже рідко: порушення серцевого ритму, включаючи передсердну фібриляцію, суправентрикулярну тахікардію та екстрасистолію.

З боку дихальної системи та органів грудної порожнини.

Дуже рідко: подразнення ротоглотки та парадоксальний бронхоспазм (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку шлунково-кишкового тракту.

Дуже рідко: нудота.

З боку скелетно-м‘язової системи та сполучної тканини.

Часто: судоми м'язів.

Дуже рідко: артралгія.

Загальні порушення та реакції у місці введення.

Дуже рідко: неспецифічний біль у грудях.

2 роки.

Зберігати при температурі нижче 30 °С. Не заморожувати. Захищати від впливу прямих сонячних променів. Зберігати у недоступному для дітей місці.

По 120 доз в аерозольному балоні з алюмінієвого сплаву, що має внутрішнє покриття та дозуючий клапан. Кожен балон має пластиковий розпилювач та пилозахисний ковпачок. Балон поміщено в картонну коробку.

За рецептом.

Глаксо Веллком Продакшн, Франція/

Glaxo Wellcome Production, France.

Глаксо Веллком Продакшн, Зон Індустріель №2, 23, рю Лавуаз`є, 27000 Евре, Франція/

Glaxo Wellcome Production, Zone Industrielle №2, 23, rue Lavoisier, 27000 Evreux, France.