Фуразолідон (Furazolidonum) (268455) - інструкція із застосування ATC-класифікація

Фуразолідон - 0,05 г

фармакодинаміка. Фуразолідон — антимікробний і антипротозойний засіб, похідна нітрофурану. Порушує процес клітинного дихання бактерій, пригнічує біосинтез нуклеїнових кислот. Залежно від концентрації виявляє бактеріостатичний або бактерицидний ефект. Активний щодо грамнегативних паличок (ешерихія, сальмонели, шигели, протей, клебсієла, цитробактер), грампозитивних коків (стрептококи, стафілококи), найпростіших (лямблії, трихомонади). Серед збудників кишкових інфекцій найбільш чутливими є збудники дизентерії, черевного тифу і паратифів. Слабко впливає на збудників гнійної та анаеробної інфекції. Опірність до фуразолідону розвивається повільно. Активує фагоцитоз, не пригнічує імунну систему.
Фармакокінетика. При прийомі всередину швидко всмоктується у ШКТ і розподіляється у тканини, включаючи ЦНС. Терапевтична концентрація у крові зберігається упродовж 4–6 год. Високих концентрацій у крові і тканинах (включаючи нирки) не утворює, оскільки значною мірою швидко метаболізується у печінці, перетворюючись на амінопохідну. Головний шлях елімінації — ниркова екскреція (65%). Частково виводиться з жовчю, досягаючи високих концентрацій у просвіті кишечнику, що дозволяє застосовувати його при кишкових інфекціях. При нирковій недостатності препарат кумулюється у крові внаслідок уповільнення виведення.

бацилярна дизентерія, паратиф, харчова токсикоінфекція, ентероколіти, лямбліоз, трихомонадний кольпіт.

дорослим і дітям віком від 8 років застосовувати всередину після їди, запиваючи великою кількістю рідини (100–200 мл).
При бацилярній дизентерії, паратифі, харчовій токсикоінфекції дорослим призначати по 2 таблетки (0,1 г) 4 рази на добу впродовж 5–7 днів або циклами по 3–6 днів з інтервалом 3–4 дні. Дітям віком від 8 років призначати препарат з розрахунку 6–7 мг/кг маси тіла на добу; добову дозу розподіляти на 4 прийоми (за необхідності прийому дози <50 мг призначати інші препарати фуразолідону у відповідній лікарській формі та дозуванні). Тривалість курсу лікування становить 5–7 діб залежно від тяжкості захворювання, ефективності та чутливості до терапії.
При лямбліозі дорослим призначати по 2 таблетки (0,1 г) 4 рази на добу; дітям віком від 8 років препарат призначати з розрахунку 6 мг/кг маси тіла на добу за 3–4 прийоми. Курс лікування — 5–7 днів.
При терапії трихомонадних інфекцій дорослим призначати по 2 таблетки (0,1 г) 3–4 рази на добу впродовж 3–4 днів.
При кольпітах лікування проводити комбіновано. Всередину приймати по 2 таблетки (0,1 г) препарату 3–4 рази на добу впродовж 3 днів. Одночасно у піхву вводити порошок, що містить фуразолідон з лактозою, в пряму кишку — супозиторії з препаратом.
Найвищі дози для дорослих: разова — 4 таблетки (0,2 г), добова — 16 таблеток (0,8 г). Фуразолідон не рекомендується приймати довше 7 днів.
Діти. Фуразолідон у даній лікарській формі не застосовувати у дітей віком до 8 років.

термінальна стадія хронічної ниркової недостатності, порушення функції печінки, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, підвищена чутливість до будь-яких компонентів лікарського засобу і нітрофуранів.

з боку ШКТ: біль у животі, нудота, гіркота у роті, відсутність апетиту, блювання, діарея, анорексія, холестаз, гепатотоксичність.
З боку ЦНС: головний біль, сонливість, запаморочення, периферичні нейропатії.
З боку системи крові: рідко — лейкопенія, агранулоцитоз, гемоліз в осіб із дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.
З боку імунної системи: алергічні реакції, включаючи шкірний свербіж, гіперемію шкіри, кропив’янку, висип на шкірі обличчя, тулубі і нижніх кінцівках, у тому числі плямисто-папульозний, ангіоневротичний набряк.
Інші: гіпоглікемія, ортостатична гіпотензія, забарвлення сечі у темно-жовтий колір, лихоманка, слабкість, загальне нездужання.
З боку дихальної системи: рідко — гострі легеневі реакції.

ризик периферичної полінейропатії підвищується при анемії, цукровому діабеті, порушеннях електролітного балансу, гіповітамінозах В.
Для профілактики невритів при тривалому застосуванні фуразолідон можна поєднувати з вітамінами групи В.
Фуразолідон є інгібітором МАО, і при його застосуванні необхідно вживати таких заходів безпеки, що й при застосуванні інших інгібіторів МАО.
У зв’язку з ризиком підвищення АТ і розвитку психічних розладів рекомендується виключити з раціону продукти, що містять тирамін та інші судинозвужувальні аміни (сир, вершки, каву, шоколад, копченості).
Не слід приймати одночасно з фуразолідоном препарати для лікування кашлю та застуди. Лікарський засіб містить лактозу, тому його не слід застосовувати у пацієнтів із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції.
Застосування у період вагітності і годування груддю. Прийом препарату у період вагітності протипоказаний. На період лікування препаратом годування груддю необхідно припинити.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Не слід застосовувати препарат під час керування транспортними засобами або роботи з потенційно небезпечними механізмами, оскільки при застосуванні препарату можливі зниження концентрації уваги, запаморочення, сонливість.

при одночасному застосуванні фуразолідону з інгібіторами МАО, симпатоміметиками, трициклічними антидепресантами і харчовими продуктами, що містять тирамін, виникає ризик розвитку гіпертонічного кризу. При поєднанні з хлорамфеніколом і ристоміцином підвищується ризик пригнічення кровотворення.
При одночасному застосуванні фуразолідону з амітриптиліном можливе виникнення токсичного психозу.
Аміноглікозиди і тетрациклін посилюють протимікробний ефект фуразолідону.
Засоби, що залужнюють сечу (натрію гідрокарбонат, натрію бікарбонат, ацетазоламід), знижують ефект фуразолідону, підвищуючи його виведення із сечею; засоби, що закиснюють сечу, підвищують ефект препарату.
Сенсибілізує організм до алкоголю. У зв’язку з ризиком дисульфірамоподібних реакцій під час терапії фуразолідоном і упродовж 4 днів після їх припинення не слід вживати алкоголь.

симптоми: гострий токсичний гепатит, гемолітична або мегалобластна анемія, лейкопенія, поліневрит.
Лікування: відміна препарату, промивання шлунка, застосування антигістамінних препаратів, кальцію хлориду, активованого вугілля, вітамінів групи В, сольових проносних засобів, корекція водно-сольового балансу: симптоматична терапія, спрямована на підтримку життєво важливих функцій. Специфічного антидоту не існує.

при температурі не вище 25 °С.