Ібупрофен таблетки, вкриті оболонкою 200 мг блістер у пачці тм Baum Pharm, №50 Лікарський препарат

Ібупрофен - 200 мг

Ібупрофен — НПЗП
Ібупрофен ― це НПЗП, який широко призначається, вважається одним з найбезпечніших препаратів цієї групи і, як правило, добре переноситься, але, тим не менш, може рідко викликати клінічно виражене і серйозне гостре пошкодження печінки. Ібупрофен чинить протизапальну, знеболювальну та жарознижувальну дію.
Препарат призначають для симптоматичної терапії різних видів болю, включаючи головний, зубний біль, дисменорею, невралгії, біль у спині, суглобах, м’язах, ревматичний біль, а також ознаки ГРВІ та грипу. Ібупрофен призначають у якості монопрепарату або в поєднанні з іншими анальгетиками, антигістамінними або антихолінергічними лікарськими засобами, зазвичай у дозах 200, 400, 600 або 800 мг. Педіатричні лікарські форми цього препарату також доступні в аптеках. Ібупрофен входить до складу багатьох комбінованих препаратів для симптоматичного лікування дисменореї, головного болю, алергії, ГРВІ.

Ібупрофен. Показання, схвалені FDA

Ібупрофен показаний і схвалений FDA для симптоматичного лікування запальних захворювань і ревматоїдного артриту. Ібупрофен був відкритий у процесі пошуку альтернативного некортикостероїдного лікування ревматоїдного артриту. Ця хвороба стала стимулом для створення речовини, яка в підсумку стала відома як ібупрофен. Запатентована доктором Стюартом Адамсом і Джоном Ніколсоном як 2-(4-ізобутилфеніл) пропіонова кислота (ібупрофен) стала і залишається одним із найбільш широко застосовуваних НПЗП у світі (Halford G.M. et al., 2012). Сьогодні ібупрофен застосовується в якості монотерапії для симптоматичного лікування болю при ревматоїдному артриті і запальних захворюваннях, причому частина досліджень проводиться у сфері впровадження нових методів лікування або лікарських форм. Одне з таких досліджень включає створення комплексних препаратів на основі НПЗП та інгібітора карбоангідрази для симптоматичного лікування болю при ревматоїдному артриті (Akgul O. et al., 2018).
Ібупрофен схвалений FDA для симптоматичного застосування при слабкому і помірному болю. Як безрецептурний препарат він застосовується в якості симптоматичного лікування при розтягуванні м’язів, болю в суглобах, мігрені, болю в горлі, при ГРВІ/грипі. Післяопераційний біль є одним із видів болю. В одному рандомізованому подвійному сліпому дослідженні була продемонстрована терапевтична ефективність в/в ібупрофену, препаратом порівняння був в/в ацетамінофен. Ефективність препаратів порівнювали при лікуванні післяопераційного болю у пацієнтів, які перенесли лапароскопічну холецистектомію. У результаті дослідження в перші 24 год після процедури було встановлено, що при терапії в/в ібупрофеном зменшується вираженість болю і таким чином є можливість знизити дозу опіоїдів (Ekinci M. et al., 2019). Ібупрофен широко застосовується в якості ефективного лікарського засобу для симптоматичного лікування болю, однак дослідження постійно спрямовані на те, щоб підвищити ефективність його клінічного застосування.
Ібупрофен також схвалений FDA як жарознижувальний препарат, що застосовується для зниження температури тіла як у дорослих, так і у дітей. НПЗП набагато частіше застосовують в терапії лихоманки у дітей, і багато сучасних досліджень зосереджені навколо створення вищої ефективності застосування ібупрофену для цих цілей.
Дисменорея ― це захворювання, що супроводжується болем під час менструації, який може відрізнятися. Дисменорея може бути або первинною, яка зазвичай опосередковується продукцією простагландину під час овуляції, або вторинною по відношенню до іншого захворювання, такого як ендометріоз або запалення органів малого таза (Durain D., 2004). НПЗП часто є терапевтичним вибором і схвалені FDA для лікування первинної дисменореї. Трансдермальна доставка препаратів була темою досліджень у контексті застосування ібупрофену для симптоматичної терапії при первинній дисменореї. В одному з досліджень вивчалося використання ефірних олій у якості підсилювачів проникнення для трансдермальної доставки препарату у пацієнтів з дисменореєю. У результаті дослідження було встановлено, що одна з ефірних олій (Chuanxiong oil) позитивно впливала на проникність і зменшення вираженості симптомів болю при введенні з гідрогелем ібупрофену (Chen J. et al., 2015).
Ібупрофен та інші НПЗП також схвалені FDA для лікування остеоартриту. Результати порівняльного дослідження целекоксибу (група коксибів) та ібупрофену продемонстрували однакову переносимість та ефективність в лікуванні пацієнтів з остеоартрозом колінного суглоба (Gordo A.C. et al., 2015).
Було вивчено застосування ібупрофену для симптоматичного лікування нападів подагри. У 1978 р. в результаті дослідження Schweitz і співавторів зафіксували швидке поліпшення і зменшення вираженості болю у 10 пацієнтів з гострим подагричним артритом (пацієнти приймали ібупрофен 2400 мг) (Schweitz M.C. et al., 1978). Ібупрофен зазвичай застосовується в якості монотерапії при легких нападах, а колхіцин — у якості терапії при помірних або тяжких нападах подагри.
НПЗП і колхіцин також часто застосовують у поєднанні в терапії перикардиту завдяки протизапальним і знеболювальним властивостям НПЗП. Починаючи з 2011 р., ібупрофен є одним із найбільш широко застосовуваних НПЗП в лікуванні перикардиту. Його ефективність була продемонстрована в дослідженнях CORP і CORP-2 в терапії та профілактиці множинних рецидивів ідіопатичного перикардиту порівняно з ацетилсаліциловою кислотою. У результаті дослідження не встановлено суттєвої різниці між двома препаратами при лікуванні або профілактиці ідіопатичного перикардиту (Schwier N. et al. 2017). В огляді 2014 р. колхіцин зарекомендував себе як ефективний препарат в зниженні частоти випадків рецидивуючого перикардиту при застосуванні в якості додаткової терапії до НПЗП, такими як ібупрофен, ацетилсаліцилова кислота або індометацин, але з обмеженнями за кількістю досліджень (Bayes-Genis A. et al. 2017).
В/в застосування ібупрофену було схвалено FDA в якості терапії відкритої артеріальної протоки в недоношених дітей. У результаті досліджень була зафіксована аналогічна ефективність ібупрофену з індометацином при даній патології. Відмінності існують у кількості випадків розвитку системної вазоконстрикції і ниркової токсичності; ймовірно, через меншу селективність щодо ЦОГ-1 було встановлено, що у ібупрофену знижені показники обох випадків (Ferguson J.M., 2019).
З 2007 р. настанова USPSTF рекомендує застосовувати ацетилсаліцилову кислоту і НПЗП для профілактики колоректального раку в певних групах населення. З 2016 р. вони відновили ці рекомендації, а також рекомендації від 2009 р. про застосування ацетилсаліцилової кислоти і НПЗП в профілактиці серцево-судинних захворювань (Bibbins-Domingo K. et al., 2016). Хоча ці рекомендації конкретно до ібупрофену не стосуються, проте вони все ж дають міцну основу для досліджень, які підтверджують потенційно велику роль НПЗП в лікуванні і профілактиці раку. Результати дослідження ефективності НПЗП в сфері лікування раку, а також деякі дослідження, присвячені ефективності ібупрофену, продемонстрували багатообіцяючі результати. У результаті огляду, проведеного Hil’ovska зі співавторами, було зафіксовано потенційне застосування НПЗП в зниженні зростання, морфології та інвазії ракових клітин; в індукції загибелі ракових клітин і в застосуванні нижчої дози цитотоксичних препаратів (Hiľovská L. et al., 2015). Розглянуті дослідження в основному були присвячені інгібіторам ЦОГ-2. Що стосується конкретно ібупрофену, то в деяких дослідженнях було висловлено припущення, що він виявляє сильніший протипухлинний ефект порівняно з ацетилсаліциловою кислотою, а саме в дослідженнях, проведених у терапії раку молочної залози і легені (Harris R.E. et al., 2005). Також при застосуванні ібупрофену або ацетилсаліцилової кислоти знижується ризик розвитку раку молочної залози (Cuzick J. et al., 2009).
Аналогічно до попередніх авторів, Wawro і співавтори в своїх дослідженнях продемонстрували потенційні показання до застосування НПЗП, особливо ацетилсаліцилової кислоти та ібупрофену, в терапії раку у пацієнтів з колоректальним раком, які проходять монотерапію вінкристином. Передбачувана роль НПЗП полягає перш за все в запобіганні хеморезистентності шляхом пригнічення проліферації утворення фібробластів, пов’язаних з раком. Вінкристин стимулює зростання пов’язаних з раком фібробластів за допомогою секреції факторів росту пухлини бета (TGF-β) і ІЛ-6; при застосуванні ацетилсаліцилової кислоти та ібупрофену вченими був зафіксований інгібуючий ефект препарату на цей патологічний процес. Їх дослідження ґрунтувалися на припущенні, що імовірний механізм цього інгібуючого ефекту пов’язаний з НПЗП, що впливають на швидкість регуляції динаміки полімеризації мікротрубочок (Wawro M.E. et al., 2019).

Ібупрофен. Біль в дитячій популяції

Біль є поширеним симптомом у дітей. За останні 30 років застосування ібупрофену в педіатричній популяції є предметом досліджень. У науковій літературі було проведено огляд інформації про дитячі хвороби за останні 20 років, зроблені висновки про ефективність і побічні ефекти, пов’язані із застосуванням препарату у якості анальгетика. Ібупрофен виявився ефективним при декількох больових станах у дітей, таких як скелетно-м’язовий біль, вушний біль і гострий середній отит, зубний біль і запальні захворювання порожнини рота і глотки. Препарат є розумною й ефективною альтернативою при післяопераційному болю, включаючи тонзилектомію й аденоїдектомію. Також він залишається вибором в симптоматичній терапії болю при хронічних запальних захворюваннях, таких як артрит. Побічні ефекти, пов’язані з ібупрофеном, незначні. Він має найнижчу шлунково-кишкову токсичність серед НПЗП, хоча можуть мати місце деякі випадки GI-токсичності (gastrointestinal toxicity). Побічні реакції, що виявляються з боку нирок, мінімальні, але дегідратація відіграє важливу роль у виникненні пошкодження нирок, тому ібупрофен не слід призначати пацієнтам з блюванням і діареєю. У результаті терапії ібупрофеном був продемонстрований хороший профіль безпеки і надані докази ефективності в симптоматичній терапії легкого та помірного болю у дітей різного походження. Знеболювальний ефект НПЗП, таких як ібупрофен, головним чином полягає в інгібуванні біосинтезу простагландинів. Зниження ж синтезу простагландинів призводить до зниження вироблення глутатіону і ниркової перфузії.

Перевага поєднаного/почергового застосування ібупрофену й ацетамінофену

Переваги застосування НПЗП і ацетамінофену одночасно або по черзі були запропоновані завдяки їх потенційному синергізму антиноцицептивних ефектів, а також зручності застосування додаткового знеболювального препарату при болю, який не піддається терапії монопрепаратами в будь-якій віковій дозі. У ацетамінофену C_max в плазмі крові досягається через 30 хв порівняно з 60 хв для ібупрофену. У дослідженнях жарознижувальних ефектів ацетамінофен максимально знижує високу температуру тіла через 2 год, а ібупрофен — через 3 год. Інтервали дозування — кожні 6 і 8 год для ацетамінофену та ібупрофену відповідно; таким чином, теоретично вони можуть чергуватися кожні 3 год. Короткочасне застосування режиму дозування, що чергується, може бути розглянуто для симптоматичного лікування болю, який не усувається монотерапією (Massimo Barbagallo et al., 2019).
Існує кілька рандомізованих контрольованих досліджень симптоматичного лікування головного болю у дітей. Дійшли висновку, що тільки ібупрофен і суматриптан значно ефективніші, ніж плацебо, у зменшенні вираженості головного болю.
В один з Кокрейновскіх оглядів увійшло 27 рандомізованих контрольованих педіатричних досліджень ефективності НПЗП. У кожному з них порівнювалася терапевтична ефективність одного з препаратів цієї групи з плацебо. Оцінку ефективності проводили через 2 год після прийому досліджуваного препарату. Ґрунтуючись на систематичному огляді, ібупрофен виявився більш ефективним, що робить його препаратом вибору для симптоматичного лікування головного болю. При підозрі ж на мігрень слід розглянути можливість застосування НПЗП і триптанів. У разі нудоти і блювання слід застосовувати протиблювотні препарати і проводити в/в регідратацію (Raucci U., 2019).

Висновки. Ібупрофен ― профіль безпеки серед НПЗП

Уперше ібупрофен з’явився на ринку близько 50 років тому і швидко став популярним препаратом. У квітні 2019 р. Національне агентство з безпеки лікарських засобів і виробів медичного призначення (ANSM) Франції випустило попередження про застосування НПЗП у пацієнтів з інфекційними захворюваннями, ґрунтуючись на аналізі 20-річних реальних даних про безпеку застосування ібупрофену і кетопрофену. Проте ібупрофен залишається базисним препаратом, який застосовується в симптоматичній терапії болю різного походження, що яскраво підтверджено в численних рандомізованих клінічних дослідженнях і клінічним досвідом. Існує огляд літератури про безпеку ібупрофену і того, як він вигідно відрізняється від інших НПЗП. Для терапії ібупрофеном характерні побічні реакції не тільки з боку ШКТ, які є дозозалежними й особливо характерні для деякої популяції пацієнтів. Серед НПЗП ібупрофен викликає порівняно низький ризик серцево-судинних побічних ефектів. У цілому ібупрофен має сприятливий профіль безпеки і є ефективним препаратом при багатьох гострих і хронічних больових станах (Varrassi G. et al., 2020).