Гініпрал (Gynipral^®) (267510) - інструкція із застосування ATC-класифікація

1 ампула по 5 мл містить 0,025 мг гексопреналіну сульфату;
допоміжні речовини: натрію метабісульфіт (Е 223); динатрію едетат; натрію хлорид; кислота сірчана, розведена (для коригування рН); вода для ін’єкцій.

Гексопреналіну сульфат - 0,025 мг/5 мл

фармакодинаміка. Препарат Гініпрал є селективним β₂-симпатоміметиком, що розслаблює м’язи матки. Під впливом препарату Гініпрал знижуються або пригнічуються частота та інтенсивність скорочень матки. Препарат пригнічує спонтанні, а також спричинені окситоцином пологові перейми. Токолітичний ефект розвивається через 3–15 хв після в/в введення препарату та триває близько 30 хв. Максимальний ефект досягається через 12–18 хв.
Фармакокінетика. Розподіл. Даних відносно розподілу препарату у людському організмі немає. За даними доклінічних досліджень, висока концентрація гексопреналіну після в/в застосування препарату відмічається у печінці, нирках, скелетних м’язах; нижча концентрація — у головному мозку та міокарді.
Метаболізм. Гексопреналін метаболізується за рахунок катехол-О-метилтрансферази в моно-3-О-метил-гексопреналін та ди-3-О-метил-гексопреналін.
Елімінація. Після в/в застосування близько 44% препарату виводиться із сечею і 5% — з калом впродовж 24 год та 54 і 15,5% відповідно впродовж 8 днів. На початковому етапі вільний гексопреналін, два метильованих метаболіти, а також їх сульфатні та глюкуронідні сполуки не виводяться із сечею. Через 48 год після застосування препарату в сечі виявляється лише метаболіт ди-3-О-метил-гексопреналін. Невелика кількість препарату (близько 10%) виводиться із жовчю зазвичай у вигляді сполук О-метильованих метаболітів. З огляду на те, що з калом виводиться нижча доза препарату, ніж екскретується із жовчю, деяка частина препарату реабсорбується.

– короткочасне лікування неускладненого перебігу передчасних пологів: пригнічення скоротливої активності матки у пацієнток з терміном вагітності від 22 до 37 тиж за відсутності медичних або гінекологічних протипоказань до проведення токолітичної терапії.
– Перед поворотом плода з поперечного положення.
– Як екстрений захід при передчасних пологах перед транспортуванням вагітної до лікарні.

для в/в струминного введення або інфузії.
Вказане дозування можна застосовувати тільки як орієнтовне, оскільки токоліз потребує індивідуального підходу до пацієнтки.
Початок терапії препаратом Гініпрал мають проводити лише акушери/лікарі з досвідом застосування токолітичних засобів. Лікування проводиться лише в належним чином обладнаних установах для здійснення постійного контролю за станом здоров’я матері та плода.
Препарат Гініпрал слід застосовувати якомога раніше після діагностування передчасних пологів та виключення будь-яких протипоказань до застосування гексопреналіну (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ).
Під час терапії препаратом необхідно здійснювати належну оцінку стану серцево-судинної системи за допомогою безперервного моніторування ЕКГ (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Дозування. Перед поворотом плода з поперечного положення та при застосуванні в якості екстреного заходу при передчасних пологах перед транспортуванням вагітної до лікарні.
Рекомендована доза — 10 мкг (1 ампула по 2 мл) препарату Гініпрал, розведених у 10 мл 0,9% р-ну натрію хлориду або 5% р-ну глюкози, яку вводять впродовж 5–10 хв в/в. У разі необхідності продовжити лікування препаратом Гініпрал, концентрат для р-ну для інфузій.
Короткочасне лікування передчасних пологів за наявності вкорочення та/або розкриття шийки матки.
На початку лікування починають зі струминного введення дози 10 мкг (1 ампула по 2 мл) (спосіб розведення див. вище) з подальшою інфузією препарату Гініпрал зі швидкістю 0,3 мкг/хв.
Як альтернативне лікування можливе застосування тільки інфузій препарату Гініпрал зі швидкістю 0,3 мкг/хв без попереднього струминного введення препарату.
Вводити в/в краплинно (при розрахунку швидкості введення з використанням звичайних інфузійних систем враховувати, що 20 крапель = 1 мл). Необхідну кількість ампул концентрату для інфузій розчинити в 500 мл 0,9% р-ну натрію хлориду або 5% р-ну глюкози.
Швидкість введення 0,3 мкг/хв:

Зареєстровані поодиничні випадки застосування гексопреналіну у дозі 430 мкг/добу.
Короткочасне лікування передчасних пологів без вкорочення або розкриття шийки матки.
Рекомендована доза: безперервна інфузія 0,075 мкг/хв. Вводити в/в краплинно (при розрахунку швидкості введення з використанням звичайних інфузійних систем враховувати, що 20 крапель = 1 мл). Необхідну кількість ампул концентрату для інфузій розчинити в 500 мл 0,9% р-ну натрію хлориду або 5% р-ну глюкози.
Швидкість введення 0,075 мкг/хв:

Тривалість лікування. Тривалість токолітичного лікування залежить від існуючого ступеня ризику переривання вагітності (тенденція до зменшення інтервалу між переймами, стану шийки матки) та від вираженості побічних ефектів (наприклад підвищення ЧСС). Побічні ефекти слід мінімізувати, наскільки це можливо.
Тривалість лікування препаратом не повинна перевищувати 48 год, оскільки дані досліджень свідчать про те, що за допомогою токолітичної терапії вдається відстрочити пологи на період до 48 год. У ході рандомізованих контрольованих досліджень не виявлено статистично значущого впливу лікування препаратом Гініпрал на перинатальну летальність або захворюваність. Відстрочення пологів за допомогою препарату Гініпрал може бути використане для застосування інших заходів, які значно покращують перинатальне здоров’я.
Спеціальні заходи безпеки при інфузійному введенні препарату. Дозу препарату слід підбирати індивідуально з урахуванням обмежувальних факторів: пригнічення скорочень матки, підвищення частоти пульсу, зміна АТ. Слід ретельно контролювати ці показники під час лікування. Показник ЧСС матері не повинен перевищувати 120 уд./хв.
Слід постійно проводити дослідження рівня гідратації організму матері з метою уникнення можливого розвитку набряку легень (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ). Об’єм рідини, з яким вводять препарат, слід звести до мінімуму. Препарат слід вводити із застосуванням контрольованого інфузійного пристрою, бажано інфузомату.

- підвищена чутливість до гексапреналіну або будь-якого компонента препарату.
- Наявність будь-якого захворювання до 22 тиж вагітності.
- Застосування препарату як токолітичного засобу пацієнтам із ІХС в анамнезі або пацієнтам з істотними факторами ризику розвитку ІХС.
- Загроза викидня під час І та ІІ триместрів вагітності.
- Будь-яке захворювання матері або плода, при якому збереження вагітності є небезпечним, наприклад тяжкий ступінь токсемії, внутрішньоутробна інфекція, вагінальна кровотеча внаслідок передлежання плаценти, еклампсія або тяжка прееклампсія, відшарування плаценти або стискання пуповини.
- Внутрішньоутробна загибель плода, летальні вроджені аномалії в анамнезі або летальні хромосомні аномалії.
- БА з підвищеною чутливістю до сульфатів.
- Захворювання серцево-судинної системи, зокрема тахіаритмія, міокардит, вада мітрального клапана.
- Гіпертиреоз.
- Тяжкі захворювання печінки та нирок.
- Закритокутова глаукома.
Застосування препарату Гініпрал протипоказане пацієнтам, які мають захворювання, на тлі яких застосування бета-міметиків може викликати небажану дію, наприклад легенева гіпертензія, захворювання серцево-судинної системи (гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія або перешкода току крові з лівого шлуночка, наприклад аортальний стеноз).

найпоширеніші небажані ефекти препарату Гініпрал пов’язані з фармакологічними властивостями бета-міметиків. З метою усунення або зменшення вираженості небажаних ефектів проводять ретельний контроль гемодинамічних параметрів, таких як АТ, ЧСС, та відповідне коригування дози препарату. Ці ефекти зазвичай зникають після припинення застосування препарату.
Небажані ефекти за частотою виникнення класифікують за такими категоріями: дуже часто (≥1:10), часто (≥1:100, <1:10), нечасто (≥1:1000, <1:100), рідко (≥1:10 000, <1:1000), дуже рідко (<1:10 000), невідомо (частота не визначена за даними).
З боку ендокринної системи: невідомо — ліполіз.
Метаболічні порушення: часто — гіпокаліємія*; рідко — гіперглікемія (більш виражена у хворих на цукровий діабет)*.
З боку нервової системи: дуже часто — тремор; невідомо — головний біль, запаморочення, тривожність.
З боку серцево-судинної системи: дуже часто — тахікардія*; часто — відчуття серцебиття*, зниження діастолічного АТ*, артеріальна гіпотензія (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ)*; рідко — порушення серцевого ритму, наприклад фібриляція передсердь, ішемія міокарда (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ)*, периферична вазодилатація*, шлуночкова екстрасистолія; невідомо — збільшення серцевого викиду, підвищення систолічного АТ, невеликі коливання ЧСС плода, стенокардія.
З боку дихальної системи: нечасто — набряк легень*.
З боку травного тракту: рідко — нудота; невідомо — блювання, пригнічення перистальтики кишечнику, атонія кишечнику.
З боку печінки: невідомо — (транзиторне) підвищення концентрації трансаміназ у сироватці крові.
З боку шкіри та підшкірної клітковини: часто — пітливість; невідомо — почервоніння шкіри.
З боку нирок та сечовивідних шляхів: невідомо — зниження діурезу (особливо на початковій фазі лікування), набряк.
*Дані реакції були зареєстровані при застосуванні бета-агоністів короткої дії в акушерській практиці та вважаються класоспецифічними ефектами (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
У поодиноких випадках, особливо у пацієнтів із БА, сульфати, що містяться у препараті, можуть спровокувати реакцію гіперчутливості з можливими симптомами: нудота, діарея, свистяче дихання, гострий астматичний напад, порушення свідомості або шок. Гострота проявів даних симптомів залежить від індивідуальних особливостей організму пацієнта та може призвести до небезпечних для життя хворого наслідків.
Цукровий діабет. Якщо пологи відбуваються безпосередньо після короткочасного лікування препаратом, слід спостерігати за станом новонароджених стосовно наявності ознак гіпоглікемії, оскільки гексопреналін може призводити до підвищення рівня глюкози та інсуліну в крові матері. Також слід врахувати можливість розвитку ацидозу у новонароджених у зв’язку з можливим проникненням кислих метаболітів через плаценту (лактату, кетонових тіл).
У рідкісних випадках внаслідок дії натрію метабісульфіту, що міститься у препараті, можливий розвиток тяжких реакцій гіперчутливості та бронхоспазму.

рішення про початок терапії препаратом Гініпрал приймається після ретельної оцінки співвідношення ризик/користь застосування.
Лікування проводиться лише в належним чином обладнаних установах для здійснення постійного контролю за станом здоров’я матері та плода.
При розриві плідних оболонок або розкритті шийки матки більше ніж на 4 см токоліз із застосуванням бета-агоністів не рекомендований.
Препарат Гініпрал слід з обережністю застосовувати при токолізі. Впродовж усього періоду лікування необхідно здійснювати контроль за функцією серця та респіраторної системи і проводити моніторинг ЕКГ.
Слід постійно проводити такі спостереження за станом матері та, якщо це можливо/необхідно, плода:
- вимірювання АТ та ЧСС;
- проведення ЕКГ;
- дослідження водно-електролітного балансу з метою виявлення можливого розвитку набряку легень;
- вимірювання рівня глюкози та лактату в крові, особливо у хворих на цукровий діабет;
- вимірювання рівня калію, оскільки застосування бета-агоністів може спричиняти зменшення рівня калію у сироватці крові, що збільшує ризик розвитку аритмій (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ). Пацієнтам за наявності гіпокаліємії до початку проведення токолітичної терапії слід призначати замісну терапію препаратами калію для перорального застосування.
Слід припинити лікування при появі симптомів ішемії міокарда (наприклад біль у грудях або зміни на ЕКГ).
Не слід застосовувати препарат Гініпрал як токолітичний засіб пацієнтам зі значними факторами ризику або підозрою на будь-яке захворювання серцево-судинної системи в анамнезі (наприклад тахіаритмія, серцева недостатність або вади клапанів серця; див. ПРОТИПОКАЗАННЯ). При виникненні передчасної пологової діяльності у пацієнтки зі встановленим або підозрюваним серцево-судинним захворюванням лікар, який має досвід роботи з такими пацієнтами, повинен оцінити доцільність лікування препаратом Гініпрал до початку інфузії.
Набряк легень. З огляду на можливість розвитку набряку легень та ішемії міокарда у матері під час або після застосування терапії бета-агоністами при передчасних пологах, слід вести ретельне спостереження за станом водно-електролітного балансу, функцією серця та респіраторної системи. Пацієнтки з чинниками, що послаблюють захисну здатність організму, включаючи багатоплідну вагітність, гіперволемію, наявність інфекції та прееклампсію, мають підвищений ризик розвитку набряку легень. Застосування інфузомату для введення препарату замість в/в інфузії зводить до мінімуму ризик розвитку гіперволемії. При появі симптомів набряку легень або ішемії міокарда, особливо при комбінованій терапії кортикостероїдами або наявності супутніх захворювань (захворювання нирок, НПГ-гестоз), рекомендовано припинити лікування препаратом. Слід обмежити вживання солі.
АТ та ЧСС. Інфузія бета-агоністів, як правило, супроводжується підвищенням ЧСС у матері на 20–50 уд./хв. Слід контролювати частоту пульсу матері та у кожному конкретному випадку розглянути необхідність контролю такого підвищення ЧСС шляхом зниження дози або відміни препарату. Як правило, пульс матері у стані спокою не повинен перевищувати 120 уд./хв.
АТ матері під час інфузії може дещо знижуватися; діастолічний АТ знижується більше за систолічний АТ. Зниження діастолічного АТ, як правило, перебуває в діапазоні 10–20 мм рт. ст. Вплив інфузії на ЧСС плода менш виражений, але може спостерігатися збільшення на 20 уд./хв.
Щоб мінімізувати ризик виникнення артеріальної гіпотензії, пов’язаної з проведенням токолітичної терапії, слід вжити особливих заходів для уникнення перетискання верхньої порожнистої вени, пацієнтку слід розмістити в положенні лежачи то на лівому, то на правому боці почергово впродовж інфузії.
Цукровий діабет. Введення бета-агоністів зумовлює підвищення рівня глюкози в крові. Тому слід контролювати рівень глюкози та лактату в крові у вагітних, хворих на цукровий діабет, а також скоригувати лікування цукрового діабету відповідно до потреб хворої під час токолізу (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).
Інші застереження. Під час токолітичної терапії із застосуванням блокаторів бета-адренорецепторів можуть посилюватися симптоми супутньої міотонічної дистрофії. У таких випадках рекомендується застосування дифенілгідантоїну (фенітоїну).
У пацієнтів із підвищеною чутливістю до симпатоміметиків препарат Гініпрал слід застосовувати у низьких індивідуально підібраних дозах під постійним наглядом лікаря.
Оскільки лікування препаратом Гініпрал може пригнічувати перистальтику кишечнику (рідко спостерігалася атонія кишечнику), слід контролювати регулярне випорожнення кишечнику впродовж токолітичної терапії.
Застосування у період вагітності або годування грудьми
Вагітність. Гініпрал призначають для застосування у період вагітності (див. ПОКАЗАННЯ).
Годування грудьми. Препарат не призначений до застосування у період годування грудьми, тому відповідні дані відсутні.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Препарат не чинить або чинить незначний вплив на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами.
Діти. Препарат не призначений для застосування у дітей.

галогеновмісні анестетики. Внаслідок додаткового антигіпертензивного ефекту підвищується ризик розвитку слабкості пологової діяльності з розвитком кровотечі. Повідомлялося про серйозні порушення шлуночкового ритму внаслідок підвищення серцевої реактивності при взаємодії препарату з галогеновмісними анестетиками.
Терапію препаратом необхідно припинити принаймні за 6 год до проведення будь-якої запланованої анестезії із застосуванням галогеновмісних анестетиків.
Кортикостероїди. Кортикостероїди для системного застосування часто призначають при передчасних пологах для прискорення дозрівання легень плода. Повідомлялося про набряк легень у жінок при одночасному застосуванні бета-агоністів та кортикостероїдів.
Кортикостероїди підвищують рівень глюкози в крові та можуть призводити до зниження рівня калію у сироватці крові. Сумісну терапію кортикостероїдами слід застосовувати під постійним контролем у зв’язку з підвищеним ризиком розвитку гіперглікемії та гіпокаліємії (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Протидіабетичні засоби. Застосування бета-агоністів підвищує рівень глюкози в крові, що може бути інтерпретовано як зниження ефективності протидіабетичної терапії. У цій ситуації протидіабетичне лікування повинно бути скориговане (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Засоби, що знижують рівень калію. Застосування бета-агоністів пов’язане зі зниженням рівня калію в сироватці крові. Поєднану терапію з іншими засобами, що підвищують ризик розвитку гіпокаліємії (такими як діуретики, дигоксин, метилксантини, кортикостероїди), слід призначати пацієнтам з обережністю і тільки після ретельної оцінки співвідношення ризик/користь лікування, особливу увагу приділяючи підвищеному ризику розвитку серцевих аритмій внаслідок гіпокаліємії (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Інші взаємодії. Неселективні блокатори бета-адренорецепторів послаблюють або відміняють дію препарату Гініпрал.
Інтенсивність накопичення глікогену в печінці, спричиненого застосуванням ГКС, знижується під дією препарату Гініпрал.
Не слід проводити поєднане лікування з симпатоміметиками (серцево-судинні і протиастматичні препарати), оскільки посилюється дія препаратів на серцево-судинну систему та підвищується ризик виникнення побічних реакцій внаслідок передозування.
Препарат Гініпрал не слід застосовувати одночасно з препаратами, що містять алкалоїди ріжків, а також із препаратами, що містять кальцій, вітамін D, а також дигідротахістеролом і мінералокортикоїдами.

симптомами передозування можуть бути значне підвищення ЧСС у жінки, тремор, відчуття серцебиття, головний біль, пітливість.
Зазвичай для усунення цих симптомів достатньо зниження дози препарату. Для усунення тяжких симптомів передозування рекомендується застосування неселективних блокаторів бета-адренорецепторів, які конкурентно інгібують дію препарату Гініпрал.

зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Відновлений р-н: хімічна та фізична стабільність відновленого р-ну після розведення (0,9% р-ном натрію хлориду або 5% р-ном глюкози) була продемонстрована протягом 24 год при температурі 15–25 °С. З мікробіологічної точки зору, препарат слід застосовувати негайно. У випадку невикористання одразу термін та умови зберігання відновленого р-ну до його застосування є відповідальністю користувача.
Інформація для медичних та фармацевтичних працівників. Для публікації в спеціалізованих виданнях, що призначені для медичних закладів та лікарів, а також для розповсюдження на семінарах, конференціях, симпозіумах з медичної тематики.
Повна інформація про лікарський засіб міститься в інструкції для медичного застосування.
Повідомити про небажане явище або про скаргу на якість лікарського засобу Ви можете до TOB «Такеда Україна» за тел.: (044) 390-09-09. E-mail: [email protected]
C-APROM/UA/CITI/0113