Стоматидин^® (Stomatidin) (267473) - інструкція із застосування ATC-класифікація

Гексетидин - 1 мг/мл

протимікробна дія препарату Стоматидин пов’язана з пригніченням окиснювальних реакцій метаболізму бактерій (антагоніст тіаміну). Препарат Стоматидин має широкий спектр антибактеріальної та протигрибкової дії, зокрема відносно грампозитивних бактерій і грибів роду Candida, проте може також виявляти ефект при лікуванні інфекцій, викликаних, наприклад, Pseudomonas aeruginosa або Proteus spp. У концентрації 100 мг/мл препарат пригнічує більшість штамів бактерій. Розвитку стійкості не відмічено.
Гексетидин чинить слабку анестезувальну дію на слизову оболонку.
Препарат чинить противірусну дію щодо вірусів грипу А, респіраторно-синцитіального вірусу (РС-вірус), вірусу простого герпесу 1-го типу, що уражують респіраторний тракт.
Гексетидин дуже добре адгезує на слизовій оболонці і практично не всмоктується. Після однократного застосування препарату сліди активної речовини виявляють на слизовій оболонці ясен протягом 65 год. В зубному нальоті активні концентрації зберігаються протягом 10–14 год після застосування.

незначні інфекції ротової порожнини, включаючи кандидоз; як допоміжний засіб для профілактики та лікування гінгівіту; при лікуванні болю у горлі та рецидивуючих афтозних виразок; для усунення неприємного запаху з рота; до і після проведення хірургічних операцій в стоматології.

промивати рот або полоскати горло 15 мл нерозведеного розчину впродовж 0,5 хв 2–3 рази на добу. Препарат не слід ковтати. Для полоскання використовувати нерозведений розчин. Тривалість лікування визначає лікар залежно від ступеня тяжкості та особливостей перебігу захворювання.
Діти. Не рекомендується застосовувати препарат для лікування дітей віком до 6 років.

підвищена чутливість до гексетидину; атрофічний фарингіт.

алергічні реакції: реакції гіперчутливості (в тому числі кропив’янка), ангіоневротичний набряк.
З боку нервової системи: агевзія, дисгевзія.
З боку дихальної системи: кашель, задишка, обумовлена появою реакції гіперчутливості.
З боку травної системи: сухість у роті, дисфагія, нудота, збільшення слинних залоз, блювання.
Інші: реакції в місці нанесення (в тому числі подразнення слизової оболонки порожнини рота і глотки, відчуття печіння, парестезії ротової порожнини, зміна забарвлення язика, зміна забарвлення зубів, запалення, утворення пухирів і виразки).

препарат Стоматидин слід з обережністю застосовувати у пацієнтів з епілепсією. Препарат може знижувати епілептичний поріг та спричиняти судоми у дітей. Обережно застосовувати у пацієнтів із алергічними реакціями, включаючи бронхіальну астму, особливо у пацієнтів з алергією на ацетилсаліцилову кислоту.
При посиленні запалення лікування препаратом слід припинити. При появі ознак гіперчутливості до препарату його застосування слід негайно припинити.
Допоміжні речовини
Левоментол. Є ризик виникнення ларингоспазму у дітей через наявність левоментолу.
Етиловий спирт (етанол). Препарат містить 10% етанолу, тому його слід з обережністю призначати пацієнтам із захворюванням печінки.
Застосування у період вагітності та годування груддю. Дані про проникнення гексетидину крізь плаценту та екскрецію у грудне молоко відсутні, тому не слід застосовувати в період вагітності та годування груддю.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Водіям не рекомендується керувати автомобілем впродовж 30 хв після застосування препарату.

можлива взаємодія з іншими антисептичними лікарськими засобами. Гексетидин може бути інактивований лужними розчинами.

малоймовірно, що гексетидин може чинити токсичну дію при застосуванні в рекомендованих дозах.
Симптоми: проковтування великої кількості розчину гексетидину, що містить етанол, може призвести до появи ознак/симптомів алкогольної інтоксикації.
Лікування: проведення симптоматичної терапії, як при алкогольній інтоксикації. Промивання шлунка необхідно протягом 2 год після проковтування надмірної дози. При будь-яких випадках передозування пацієнт повинен негайно проконсультуватися з лікарем.

при температурі не вище 25 °С.

Стоматидин ― розчин для порожнини рота, його діюча речовина гексетидин (у концентрації 1 мг на 1 мл розчину). Це антисептик, який виявляє антибактеріальну та протигрибкову активність, доведену in vivo та in vitro. Бактерицидна дія гексетидину розвивається вже через 5 хв після його нанесення на уражену слизову оболонку (Luc J. et al., 1992). Він чинить місцевоанестезуючу, в’яжучу та дезодоруючу дію. Окрім того, гексетидин чинить виражену інгібуючу дію на формування зубного нальоту. Резистентність мікроорганізмів відмічають рідко (Kapić E. et al., 2002). Ці характеристики забезпечують популярність Стоматидину та його важливу роль у лікуванні та профілактиці інфекцій порожнини рота та горла. Гексетидин має неспецифічний механізм дії, що не дозволяє бактеріальним та грибковим патогенам виробити до нього специфічні механізми резистентності. За хімічною структурою є похідним піримідину. Він має властивості пригнічувати окисне фосфорилювання та викликати гідроліз АТФ, порушувати цілісність мембран мікроорганізмів та виступає антагоністом тіаміну (D’Arcangelo G. et al., 1987). Гексетидин застосовується в якості антисептика з 1950-х років, коли він був запропонований для лікування широкого спектру захворювань, зумовлених бактеріальною або грибковою інфекцією. Так, гексетидин пропонувалося застосовувати в лікуванні різноманітних дерматозів (Welsh A.L., Ede M., 1958), терапевтичної та хірургічної патології порожнини рота та глотки (Mounier-Kuhn P., Fontvieille J., 1972), вагінітів, цервіцитів (Bailey F.A. еt al., 1957) и вульвітів (Wolff J.R., 1958), а також у якості місцевого антисептика в комплексному лікуванні одонтогенного сепсису (Menghini P., Sapelli P.L., 1980). На сьогодні гексетидин найбільш часто застосовується у стоматології. У той же час препарат популярний у якості полоскання при різноманітних інфекційно-запальних захворюваннях ЛОР-органів завдяки своїй ефективності та доступності.

Стоматидин у лікуванні захворювань ЛОР-органів

Стоматидин завдяки його широкому антибактеріальному спектру широко застосовується в лікуванні хронічного тонзиліту. Окрім того, він може застосовуватися для профілактики запальних процесів перед екстрацією зубів та при пірсингу в порожнині рота. Також Стоматидин рекомендується для проведення промивання мигдаликів (метод консервативного лікування хронічного тонзиліту). Промивання проводить отоларинголог 1 раз на добу, курс ― 10 процедур, застосовується нерозведений розчин Стоматидину (Юлиш Е.И., 2009). Полоскання горла Стоматидином також може бути рекомендовано для профілактики рецидивів хронічного тонзиліту в період між загостреннями (Ягудина Р.И., Аринина Е.Е., 2013).
У дослідженні за участю 50 дітей з ГРВІ (вік 3–15 років) була оцінена ефективність гексетидину. Виявлено, що для групи дітей, які отримували гексетидин, характерним був більш швидкий регрес таких симптомів, як гіперемія та біль у горлі. Також застосування гексетидину дозволяло зменшити потребу у призначенні антибіотиків та проводити її після проведення бакпосіву та визначення чутливості мікрофлори до антибіотиків (Шамцева О.В., Вальтц Е.А., 2016).
Гексетидин є особливо клінічно цінним для педіатричної практики. Маленькі діти схильні частково проковтувати розчини для полоскання горла, гексетидин же має низьку токсичність та не спричиняє вираженого місцево-подразнювального ефекту. Це дозволяє застосовувати Стоматидин у дітей віком з 6 років. Інгібування гексетидином утворення біоплівок сприяє його ефективності в терапії інфекційно-запальних захворювань мигдаликів, а доведена віруліцидна дія ― застосовувати препарати на основі гексетидину при ГРВІ (Карпова Е.П., Воробьева М.П., 2016).

Застосування Стоматидину у стоматології

Серйозною проблемою є герпетична інфекція. У період герпетичного висипу не рекомендується проводити стоматологічні маніпуляції, окрім невідкладних. У пацієнтів, у яких частота загострень герпесу становить більше 6 разів на рік, необхідно проводити профілактику антисептиками перед лікуванням зубів або іншими втручаннями в порожнині рота навіть поза періодом висипу. У даному випадку гексетидин є оптимальним препаратом (Радучич О.В., 2019).
Усунення та профілактика утворення зубного нальоту є наріжним каменем у лікуванні запальних захворювань ясен, таких як гінгівіт, парадонтит. Беручи до уваги, що механічне очищення (чищення зубів, використання зубної нитки) не завжди долає цю проблему, на теперешній час широке розповсюдження отримало додаткове використання різноманітних ополіскувачів та антисептиків для порожнини рота. Ці засоби є додатковими до щоденних гігієнічних процедур і міцно зайняли своє місце в боротьбі не лише із запальними захворюваннями ясен, але також з карієсом, оскільки його прогресування багато в чому пов’язане з формуванням зубного нальоту. Розчин гексетидину 0,1% широко застосовується в багатьох країнах у якості розчину для полоскання порожнини рота (Afennich F. et al., 2010).
Був проведений систематичний огляд з метою визначення ефективності застосування полоскання порожнини рота даним препаратом для профілактики утворення зубного нальоту. Результати аналізу літератури дозволили зробити висновки, що гексетидин виявляє інгібуючий вплив на утворення зубного нальоту, достовірно більш виражене порівняно із плацебо. Таким чином, Стоматидин можна рекомендувати в якості препарату для полоскання порожнини рота (Afennich F. et al., 2010).
У проведеному в Італії дослідженні оцінювався вплив 0,2% гексетидинового спрея на зубний наліт та стан ясен після операції на пародонті. У дослідженні взяли участь 38 пацієнтів, які перенесли по 2 оперативних втручання на пародонті. Обстеження на наявність зубного нальоту проводилися через 0; 7; 14; 21 та 28 днів, а стан ясен оцінювався через 0 та 28 днів. У результаті дослідження у групі застосування тестового спрея було продемонстровано значне зниження утворення бляшок та покращання загоєння ран порівняно з плацебо (Bokor M., 1996).
Інфекційні процеси в ротовій порожнині викликаються різноманітними збудниками. Гриби ― це еукаріотичні мікроорганізми. Найбільш клінічно значущі з них належать до роду Candida (найбільш часто викликають захворювання у людини). Кандидоз, викликаний C. albicans, широко розповсюджений, проте колонізація порожнини рота без клінічних проявів відмічається ще частіше (у 40–60% здорових людей). Також часто виявляють такі гриби, як C. tropicalis, C. krusei, C. guilliermondii, C. glabrata (Aoun G. et al., 2015). Носіння зубних протезів є фактором, що дуже часто провокує розвиток клінічно вираженого кандидозу. Останні створюють мікросередовище з низьким вмістом кисню та низьким рН, яке сприяє росту Candida. Окрім того, Candida добре адгезується до акрилу, а слина погано проникає під протези. Розповсюдженими факторами, які зумовлюють розвиток стоматиту, є травматизація погано підібраним протезом, а також недостатні гігієна порожнини рота та очищення зубного протезу (Pellizzaro D. et al., 2012). Стоматит, пов’язаний з носінням зубних протезів, виявляється запаленням слизової оболонки ясен та піднебіння, що вкриваються зубним протезом (Budtz-Jörgensen E., 1974). Клінічно дана форма стоматиту може варіювати від одиничних петехій до генералізованого запалення з капілярною гіперплазією, спричиняючи у пацієнтів значний дискомфорт (Aoun G. et al., 2015), і розвивається, за даними деяких авторів, у 15–70% осіб, які носять зубні протези (Gendreau L., Loewy Z.G., 2011). Дослідження в осіб похилого віку, мешканців геріатричної установи, які носять зубні протези, виявило ознаки кандидозного стоматиту у 72% учасників (Budtz-Jłrgensen E. et al., 1996). Раніше в якості можливих етіологічних факторів називалися бактеріальна інфекція, алергічна реакція на стоматологічні матеріали, проте пізніше як причина була встановлена інфекція, викликана надлишковим ростом грибів роду Candida, головним чином C.albicans.
Було проведено клінічне та мікологічне обстеження 70 пацієнтів, носіїв зубних протезів (Kulak-Ozkan Y. et al., 2002). У результаті дійшли висновку, що існує статистичний взаємозв’язок між розвитком кандидозного ураження ясен та піднебіння, які перекриваються протезом, та чистотою зубних протезів. Ефективну дезінфекцію останніх можуть забезпечити антисептичні розчини (Pinto Lde R. et al., 2010). Важливою є і простота їх застосування як для полоскання порожнини рота, так і для замочування зубних протезів (їх необхідно занурити в розчин на період нічного сну) ― способи, доступні пацієнтам будь-якого віку і навіть таким із зниженими ментальними функціями, що особливо актуально в геріатричних пацієнтів.

Антисептик для порожнини рота: головне не нашкодити?

Хлоргексидин чинить антимікробну дію, інгібує накопичення зубного нальоту та попереджає запалення ясен. Порівняно з іншими антисептиками, хлоргексидин є одним з найбільш ефективних (Pavarina A.C. et al., 2003). Однак хлоргексидин може викликати серйозні побічні ефекти, такі як зміна кольору зубів та інші. Відповідно, існує необхідність в альтернативній рідині для полоскання рота, аналогічній хлоргексидину за ефективністю, але без його побічних ефектів. Було встановлено, що пригнічувальна щодо утворення зубного нальоту дія гексетидину менш виражена, ніж у хлоргексидину. Проте в той же час немає повідомлень щодо побічних ефектів, таких як ерозивний вплив на зубну емаль та зміна її кольору, зрідка відмічаються зміни смакових відчуттів, подразнювальна дія на слизову оболонку порожнини рота, але значно рідше, ніж при застосуванні хлоргексидину (Afennich F. et al., 2010). Саме ці небажані ефекти, перш за все потемнішання зубів, є визначальними у виборі препарату, оскільки навіть при ефективному лікуванні стоматиту дуже негативно сприймаються пацієнтами. Отже, з урахуванням вищезазначеного, Стоматидин для полоскання рота є підходящою альтернативою хлоргексидину.
В іншому дослідженні взяли участь 60 пацієнтів із зубними протезами (20 чоловіків, 40 жінок віком 40–80 років) із клінічними проявами стоматиту. Мазки, взяті в учасників до першого замочування та після завершення періоду дослідження (4 дні), вивчалися мікологічно (проводився посів на живильне середовище). Зменшення кількості колонізуючих одиниць Candida albicans при застосуванні гексетидину було задовільним (Aoun G. et al., 2015). А якщо враховувати негативний вплив хлоргексидину на колір емалі зубів та протезів (Ernst C.P. et al., 1998), то гексетидин може бути препаратом вибору у даної категорії хворих.

Висновки

Стоматидин ― розчин для ротової порожнини, показаний при широкому спектрі інфекційно-запальних захворювань ротової порожнини та горла. Він може застосовуватися в якості місцевого лікування при стоматиті, гінгівіті, парадонтиті та альвеоліті. Ефективним буде місцеве застосування Стоматидину при грибкових інфекціях порожнини рота, таких як кандидоз, при глоситі, фарингіті, тонзиліті та афтозному стоматиті. Стоматидин показаний також при стоматиті, викликаному як C. albicans, так і іншими патогенами. Він може призначатися для профілактики розвитку інфекційних ускладнень до і після хірургічних втручань у ротовій порожнині, наприклад екстракції зубів або тонзилектомії, окрім того, здатен допомогти подолати неприємний запах з рота.
Препарат добре переноситься та має обмежений перелік протипоказань (дитячий вік до 6 років, атрофічний фарингіт, реакції гіперчутливості до гексетидину). Препарат можна застосовувати в поєднанні з іншими препаратами для місцевого застосування, а також у складі комплексної терапії з антибіотиками та іншими препаратами системної дії. Також важливим є те, що він не впливає на здатність управляти транспортними засобами або працювати з іншими механізмами, оскільки практично не всмоктується зі слизової оболонки порожнини рота і горла. Багатьом пацієнтам, особливо похилого віку, складно правильно очищати зубні протези. Враховуючи відсутність впливу Стоматидину на колір зубів та зубних протезів при задовільному антисептичному ефекті, даний препарат зручний для нічного замочування зубних протезів, що є профілактикою стоматиту у даної категорії пацієнтів. При застосуванні Стоматидину слід пам’ятати, що в разі відсутності зменшення вираженості симптомів протягом перших 5 днів терапії необхідно звернутися до лікаря з метою можливої корекції терапії. При розвитку реакцій гіперчутливості застосування препарату слід негайно припинити, максимально видалити його зі слизових оболонок та звернутися до лікаря. Також слід підкреслити, що найбільш ефективним буде лікування в разі застосування препарату при перших симптомах захворювання.