Київ

Церукал® таблетки (Cerucal® tablets)

Ціни в Київ
від 496,69 грн
В 922 аптеках
Знайти в аптеках
Характеристики
Виробник
Teva
Форма випуску
Таблетки
Умови продажу
За рецептом
Дозування
10 мг
Кількість штук в упаковці
50 шт.
Реєстрація
UA/2297/01/01 від 13.09.2019
Міжнародна назва
METOCLOPRAMIDUM (Метоклопрамід)
Церукал® інструкція із застосування
Склад

Метоклопраміду гідрохлорид - 10 мг

Фармакологічні властивості

фармакодинаміка. Метоклопрамід є центральним дофаміновим антагоністом, який також виявляє периферичну холінергічну активність.
Відзначають два основних ефекти: протиблювальний ефект і ефект прискорення випорожнення шлунка та проходження через тонку кишку.
Протиблювальний ефект є результатом дії на центральну точку стовбурової частини головного мозку (хеморецептори — активуюча зона блювальнного центру), імовірно через гальмування дофамінергічних нейронів. Посилення перистальтики також частково контролюється вищими центрами, але також частково може бути задіяний механізм периферичної дії разом із активацією постгангліозних холінергічних рецепторів і, можливо, пригніченням дофамінергічних рецепторів шлунка та тонкої кишки. Через гіпоталамус і парасимпатичну нервову систему регулює та координує рухову активність верхнього відділу ШКТ. Підвищує тонус шлунка і кишечнику, прискорює випорожнення шлунка, зменшує гастростаз, перешкоджає пілоричному та езофагеальному рефлюксу, стимулює перистальтику кишечнику. Нормалізує виділення жовчі, зменшує спазм сфінктера Одді, не змінює його тонус, усуває дискінезію жовчного міхура.
Небажані ефекти виявляються головним чином екстрапірамідними симптомами, в основі яких лежить механізм дофамін-рецептор-блокуючої дії на ЦНС.
Тривале лікування метоклопрамідом може спричинити підвищення концентрації пролактину в сироватці крові внаслідок відсутності дофамінергічного гальмування секреції пролактину. У жінок описувалися галакторея та порушення менструального циклу, у чоловіків — гінекомастія, однак ці симптоми зникали після припинення лікування.
Фармакокінетика. Після прийому всередину швидко і повністю всмоктується. Cmax у плазмі крові досягається через 30–120 хв, у середньому — за 1 год. Початок дії на ШКТ відзначається через 20–40 хв після прийому всередину. Біологічна доступність перорального метоклопраміду в середньому становить 60–80%. Антиеметична дія зберігається протягом 12 год. Т½ — 2,6–4,6 год. З білками плазми крові зв’язується лише незначна частина прийнятої дози метоклопраміду. Vd коливається 2,2–3,4 л/кг. Метаболізується в печінці. Проникає крізь ГЕБ і плацентарний бар’єри, проникає в грудне молоко. Частина дози (близько 20%) виводиться у вихідній формі, а решта (близько 80%) після метаболічних перетворень печінкою виділяється нирками у сполуках із глюкуроновою або сірчаною кислотою.
Ниркова недостатність. У пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю кліренс креатиніну знижується до 70%, а Т½ з плазми крові збільшується (близько 10 год для кліренсу креатиніну 10–50 мл/хв та 15 год для кліренсу креатиніну <10 мл/хв).
Печінкова недостатність. У пацієнтів із цирозом печінки виявлено накопичення метоклопраміду, що супроводжувалося зниженням кліренсу плазми крові на 50%.

Показання

дорослим метоклопрамід показаний для запобігання нудоті і блюванню, спричиненим радіотерапією, відстроченій нудоті і блюванню, спричиненим хіміотерапією, а також для симптоматичного лікування нудоти і блювання, в тому числі пов’язаних із гострою мігренню (у комбінації з пероральними анальгетиками для покращання їх всмоктування).
Дітям метоклопрамід слід застосовувати тільки як препарат другої лінії для запобігання відстроченій нудоті і блюванню, спричиненим хіміотерапією.

Застосування

приймати внутрішньо перед їдою, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини.
З метою зведення до мінімуму ризику розвитку побічних реакцій з боку нервової системи та інших побічних ефектів метоклопрамід слід призначати тільки для короткотривалого лікування (до 5 діб).
Дорослі. Звичайна терапевтична доза метоклопраміду становить 10 мг до 3 разів на добу. Максимальна добова доза — 30 мг, або 0,5 мг/кг маси тіла. Максимальна тривалість застосування метоклопраміду становить 5 діб.
Діти. Рекомендована доза метоклопраміду для запобігання відстроченій нудоті і блюванню, спричиненим хіміотерапією, становить 0,1–0,15 мг/кг маси тіла до 3 разів на добу. Максимальна добова доза — 0,5 мг/кг маси тіла.

Маса тіла, кгОдноразова доза, мгЧастота
30–605До 3 разів на добу
>60 10До 3 разів на добу


Максимальна тривалість застосування метоклопраміду становить 5 діб.
Пацієнти літнього віку. Слід розглянути можливість зниження дози для хворих літнього віку з огляду на зниження функції нирок та печінки, зумовлене віком.
Порушення функції нирок. Хворим із термінальною стадією ниркової недостатності (кліренс креатиніну ≤15 мл/хв) дозу метоклопраміду необхідно знизити на 75%.
Хворим із помірною та тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну 15–60 мл/хв) дозу метоклопраміду необхідно знизити на 50%.
Порушення функції печінки. Хворим із тяжкою печінковою недостатністю необхідно приймати половинну дозу метоклопраміду.

Протипоказання

– підвищена чутливість до метоклопраміду або будь-якої іншої складової препарату;
– шлунково-кишкова кровотеча;
– механічна кишкова непрохідність;
– шлунково-кишкова перфорація;
– підтверджена або запідозрена феохромоцитома, через ризик тяжких нападів АГ;
– пізня дискінезія, зумовлена нейролептиками або метоклопрамідом, в анамнезі;
– епілепсія (підвищення частоти та інтенсивності нападів);
– хвороба Паркінсона;
– поєднане застосування з леводопою чи дофамінергічними агоністами;
– встановлена метгемоглобінемія при застосуванні метоклопраміду або дефіциті NADH-цитохром-b5-редуктази в анамнезі;
– пролактинзалежні пухлини;
– підвищена судомна готовність (екстрапірамідні рухові розлади);
– дитячий вік до 1 року у зв’язку з підвищеним ризиком виникнення екстрапірамідних розладів (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОУВАННЯ).

Побічна дія

з боку системи крові та лімфатичної системи: метгемоглобінемія, яка може бути пов’язана з дефіцитом NADH-цитохром-b5-редуктази, особливо у немовлят, сульфгемоглобінемія, яка пов’язана, головним чином, із одночасним застосуванням високих доз препаратів, що вивільняють сірку.
З боку серцево-судинної системи: брадикардія, особливо при в/в застосуванні, зупинка серця протягом короткого часу після ін’єкції, що може бути наслідком брадикардії, AV-блокада, блокада синусного вузла, особливо при в/в застосуванні, пролонгація інтервалу Q–T, шлуночкова тахікардія типу пірует, артеріальна гіпотензія, шок, синкопе при в/в введенні, гостра АГ у пацієнтів із феохромоцитомою, тимчасове підвищення АТ.
З боку ендокринної системи*: аменорея, гіперпролактинемія, галакторея, гінекомастія, порушення менструального циклу.
З боку ШКТ: нудота, сухість у роті, запор, діарея.
З боку імунної системи: гіперчутливість, анафілактичні реакції (включаючи анафілактичний шок) переважно при в/в введенні.
З боку нервової системи: дискінетичний синдром, головним чином у дітей (мимовільні спазматичні рухи, зокрема в ділянці голови, шиї та плечей, тонічний блефароспазм, спазм лицьових і жувальних м’язів, девіація язика, спазм глоткових м’язів і м’язів язика, неправильне тримання голови і шиї, перенапруження хребта, спазматичне згинання рук, спазматичне розгинання ніг), головний біль, запаморочення, сонливість, екстрапірамідні розлади (які можуть виникнути навіть після застосування однієї дози, переважно у дітей та підлітків, та/або при перевищенні рекомендованої дози), паркінсонізм (тремор, ригідність м’язів, акінезія), акатизія, дистонія, дискінезія, пригнічений рівень свідомості, пізня дискінезія (яка може бути постійною під час або після тривалого лікування, особливо у пацієнтів літнього віку), злоякісний нейролептичний синдром (характерні симптоми: жар, ригідність м’язів, втрата свідомості, коливання АТ, судоми (переважно у пацієнтів із епілепсією)).
З боку шкіри: висип, кропив’янка, гіперемія та свербіж шкіри, ангіоневротичний набряк.
Психічні розлади: депресія, галюцинації, сплутаність свідомості, тривожність, неспокій.
Лабораторні дослідження: підвищення рівня ензимів печінки.
Загальні розлади: астенія, підвищена втомлюваність.
У підлітків та хворих із тяжким порушенням функції нирок (ниркова недостатність), внаслідок якої зменшується виведення метоклопраміду, слід особливо уважно спостерігати за розвитком побічних реакцій. У разі їх виникнення застосування лікарського засобу одразу ж припиняють.
*Ендокринні розлади під час тривалого лікування пов’язані з гіперпролактинемією (аменорея, галакторея, гінекомастія). У таких випадках застосування препарату необхідно припинити.
Повідомлялося про розвиток тяжких серцево-судинних реакцій, зумовлених в/в введенням метоклопраміду (аритмія, наприклад у вигляді суправентрикулярної екстрасистолії, вентрикулярної екстрасистолії, тахікардії, від брадикардії до зупинки серця).
Існує ризик гострих (короткочасних) неврологічних розладів, що вищий у дітей, і пізньої дискінезії — у пацієнтів літнього віку. Ризик розвитку побічних реакцій з боку нервової системи зростає при застосуванні препарату у високих дозах та при тривалому лікуванні.
При застосуванні високих доз перераховані нижче реакції виникають частіше (деколи одночасно):
− екстрапірамідні симптоми: гостра дистонія та дискінезія, синдром паркінсонізму, акатизія, навіть після застосування одноразової дози лікарського засобу, особливо у дітей;
− сонливість, пригнічений рівень свідомості, сплутаність свідомості, галюцинації.

Особливості застосування

препарат не слід застосовувати для лікування хронічних захворювань, таких як гастропарез, диспепсія і гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, чи як додатковий засіб при проведенні хірургічних або радіологічних процедур.
Неврологічні порушення. Можуть виникати екстрапірамідні порушення, особливо у дітей, та/або при застосуванні у високих дозах. Ці реакції зазвичай відмічають на початку лікування та можливо після одноразового застосування. В разі розвитку екстрапірамідних симптомів метоклопрамід слід негайно відмінити. Загалом ці ефекти після припинення лікування повністю зникають, але можуть потребувати симптоматичного лікування (бензодіазепіни — у дітей та/або антихолінергічні протипаркінсонічні лікарські засоби — у дорослих).
Між прийомами метоклопраміду, навіть у разі блювання і відторгнення дози, для уникнення передозування необхідно дотримуватися щонайменше 6-годинного інтервалу.
Тривале лікування метоклопрамідом може призводити до пізньої дискінезії, що потенційно є незворотною, особливо в осіб літнього віку. Лікування не повинно тривати більше 3 міс через ризик розвитку пізньої дискінезії. Лікування необхідно припинити, якщо з’являються клінічні ознаки пізньої дискінезії.
При застосуванні метоклопраміду в комбінації з нейролептиками, а також при монотерапії метоклопрамідом повідомлялося про розвиток злоякісного нейролептичного синдрому. В разі виникнення симптомів злоякісного нейролептичного синдрому застосування метоклопраміду необхідно негайно припинити та почати відповідне лікування.
Стосовно пацієнтів із супутніми неврологічними захворюваннями та хворих, які отримують лікування іншими лікарськими препаратами, що діють на ЦНС, необхідно бути особливо обережними.
При застосуванні метоклопраміду можуть також посилюватися симптоми хвороби Паркінсона.
Метгемоглобінемія. Повідомлялося про випадки метгемоглобінемії, які можуть бути пов’язані з дефіцитом NADH-цитохром-b5-редуктази. У таких випадках слід негайно остаточно припинити прийом метоклопраміду та вжити відповідних заходів (наприклад прийом метиленового синього).
Серцеві розлади. Повідомлялося про тяжкі побічні реакції з боку серцево-судинної системи, включаючи випадки гострої судинної недостатності, тяжкої брадикардії, зупинки серця та подовження інтервалу Q–T, які відмічали після застосування метоклопраміду в формі ін’єкцій, особливо після в/в введення.
З особливою уважністю слід застосовувати метоклопрамід, особливо коли препарат вводиться в/в, пацієнтам літнього віку, пацієнтам із порушенням серцевої провідності (включаючи подовження інтервалу Q–T), пацієнтам із порушенням балансу електролітів, брадикардією, а також пацієнтам, які приймають препарати, що подовжують інтервал Q–T.
Порушення функції нирок та печінки. Пацієнтам із порушенням функції нирок або тяжким порушенням функції печінки рекомендується зниження дози.
Якщо у пацієнта встановлена непереносимість деяких цукрів, йому слід проконсультуватися з лікарем, перш ніж приймати цей лікарський засіб. Препарат містить лактозу, тому пацієнтам з такими рідкісними спадковими хворобами, як непереносимість галактози, дефіцит лактази або порушення всмоктування глюкози-галактози, не слід призначати Церукал.
Застосування у період вагітності або годування грудьми
Вагітність. Велика кількість даних, отриманих за участю вагітних (понад 1000 результатів із застосуванням препарату), вказує на відсутність будь-якої токсичності, що призводить до мальформацій, або фетотоксичності. Метоклопрамід можна застосовувати під час вагітності, якщо є клінічна потреба. Через фармакологічні властивості (як у інших нейролептиків) у разі застосування метоклопраміду на кінцевих термінах вагітності не можна виключати появи екстрапірамідного синдрому в новонародженого. Необхідно уникати застосування метоклопраміду на кінцевих термінах вагітності. При застосуванні метоклопраміду необхідно спостерігати за новонародженим.
Годування грудьми. Метоклопрамід у незначній кількості проникає в грудне молоко. Тому не рекомендується застосовувати метоклопрамід під час годування грудьми. Необхідно розглянути можливість припинення застосування метоклопраміду жінкам, які годують грудьми.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Метоклопрамід може спричинити сонливість, запаморочення, дискінезію та дистонію, що можуть впливати на зір, а також на здатність керувати транспортними засобами або працювати з іншими автоматизованими системами.
Діти. Метоклопрамід протипоказаний дітям віком до 1 року у зв’язку з підвищеним ризиком виникнення екстрапірамідних розладів. Таблетки не застосовувати для лікування дітей з масою тіла <30 кг. Дітям із масою тіла >30 кг метоклопрамід застосовувати в лікарських формах із можливістю забезпечення відповідного дозування.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

протипоказані комбінації. Леводопа або дофамінергічні агоністи та метоклопрамід характеризуються взаємним антагонізмом.
Комбінації, яких слід уникати. Алкоголь посилює седативну дію метоклопраміду.
Комбінації, на які слід звернути увагу. Прокінетична дія метоклопраміду може вплинути на абсорбцію деяких лікарських засобів.
Антихолінергічні засоби та похідні морфіну: антихолінергічні засоби та похідні морфіну характеризуються взаємним антагонізмом із метоклопрамідом стосовно впливу на моторну активність ШКТ.
Інгібітори ЦНС (похідні морфіну, анксіолітики, седативні антигістаміни — блокатори рецепторів H1, седативні антидепресанти, барбітурати, клонідин та споріднені препарати): інгібітори ЦНС потенціюють седативну дію метоклопраміду.
Нейролептики: в разі застосування метоклопраміду в комбінації з іншими нейролептиками можливі кумулятивний ефект та екстрапірамідні розлади.
Серотонінергічні препарати: прийом метоклопраміду в комбінації із серотонінергічними препаратами, наприклад селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС), може підвищити ризик розвитку серотонінового синдрому.
Дигоксин: метоклопрамід може знижувати біодоступність дигоксину. Необхідно проводити ретельний моніторинг концентрації дигоксину в плазмі крові.
Циклоспорин: метоклопрамід підвищує біодоступність циклоспорину (Cmax на 46% та вплив на 22%). Необхідно проводити ретельний моніторинг концентрації циклоспорину в плазмі крові. Клінічні наслідки цього явища остаточно не визначені.
Мівакурій та суксаметоній: ін’єкція метоклопраміду може подовжити тривалість нервово-м’язової блокади (через пригнічення холінестерази в плазмі крові). Метоклопрамід може подовжити дію сукцинілхоліну.
Потужні інгібітори CYP 2D6: рівні експозиції метоклопраміду підвищуються при одночасному його застосуванні з сильними інгібіторами CYP 2D6, наприклад флуоксетином і пароксетином. Хоча клінічна значущість цього підвищення невідома, за пацієнтами необхідно проводити спостереження щодо виникнення побічних реакцій.
Метоклопрамід може впливати на процес всмоктування інших речовин. Так, наприклад, він може сповільнювати всмоктування циметидину, прискорювати всмоктування парацетамолу, різних антибіотиків (зокрема тетрацикліну, півампіциліну), літію. Одночасний прийом таблеток метоклопраміду та літію може спричиняти підвищення плазмових рівнів літію.

Передозування

симптоми: сонливість, пригнічений рівень свідомості, сплутаність свідомості, дратівливість, неспокій та його посилення, судоми, екстрапірамідні розлади, порушення функції серцево-судинної системи з брадикардією і підвищенням чи зниженням АТ, галюцинації, зупинка дихання і серцевої діяльності.
Лікування. В разі розвитку екстрапірамідних симптомів, пов’язаних або не пов’язаних із передозуванням, проводиться лише симптоматичне лікування (бензодіазепіни — дітям та/або антихолінергічні протипаркінсонічні лікарські засоби — дорослим).
Відповідно до клінічного стану необхідно проводити симптоматичне лікування та постійне спостереження за функціями серцево-судинної та дихальної систем.

Умови зберігання

в оригінальній упаковці для захисту від світла при температурі не вище 25 °C в недоступному для дітей місці.