Кропива (Nettle) (266930) - інструкція із застосування ATC-класифікація

Листя кропиви - 50 г

Кропиви листя застосовується в якості антигеморагічного засобу, у терапії захворювань ШКТ (включаючи гастрит, коліт, виразкову хворобу шлунка та дванадцятипалої кишки); при анемії; легеневих, маткових, кишкових, гемороїдальних та інших кровотечах. Згідно з АТС-класифікацією лікарська рослинна сировина кропиви — листя — належить до гемостатичних засобів рослинного походження. Листя кропиви дводомної широко застосовуються у фітотерапії та народній медицині.

Лікарська рослинна сировина: кропиви листя

Кропива дводомна (лат. Urtica Dioica) — широко розповсюджена трав’яниста рослина сімейства Urticaceae, у нашій країні вона росте скрізь. У кропиви дводомної багаторічне довге повзуче кореневище, із якого виростає декілька прямих стебел, які можуть досягати у висоту більш ніж 1 м (Котуков Г.Н., 1974). На стеблі багато супротивних загострених листків серцевидно-яйцеподібної форми із пильчастим краєм. Листя та стебла покриті порожніми волосками, наповненими пекучою отруйною речовиною, під час дотику волоски проколюють шкіру та ця речовина потрапляє у ранки. Квітки дрібні, зеленкуваті, зібрані у колосоподібні складні кисті. Цвіте кропива протягом усіх літніх місяців та до пізньої осені. Плід кропиви — сім’янка (Мацку Я., Крейча И., 1981).
Лікарською сировиною є листя — Folium urticae. Інколи використовується і вся рослина повністю — Herba urticae. Сировину після збору необхідно швидко висушити для збереження кольору та корисних властивостей.

Кропиви листя: ординарна рослина з екстраординарними властивостями

Листя кропиви містять вітамін С, у великій кількості провітамін А, мурашину кислоту, вітаміни К та В₁, дубильні речовини та мінеральні солі (Мацку Я., Крейча И., 1981), лецитин, глікозид уртицин, фітостерини, у тому числі β-ситостерин, ергостерин; гістамін (міститься у волосках, що вкривають листя кропиви), віолаксантин (Котуков Г.Н., 1974).
Цікаво, що вітаміну С у кропиві дводомній міститься більше, ніж у чорній смородині та лимонах (у 2,5 раза), а вміст каротину вищий, ніж у моркві (Рабинович М.И., 1988).
Кропива дводомна сприяє підвищенню згортання крові, рівня гемоглобіну, чинить стимулювальний вплив на еритропоез та прияє збільшенню кількості тромбоцитів у крові. Окрім того, вона підвищує рівень протромбіну при надмірному введенні антикоагулянтів (Губергриц А.Я., Соломченко Н.И., 1992). Також чинить судинозвужувальний вплив та підвищує тонус м’язів матки (Котуков Г.Н., 1974).
Кропива дводомна чинить тонізуючий вплив на м’язи кишечнику, стимулює грануляцію та епітелізацію пошкоджених тканин (Губергриц А.Я., Соломченко Н.И., 1992). Препарати кропиви чинять сечогінну, протизапальну, жовчогінну, глистогінну, відхаркувальну дію (Губергриц А.Я., Соломченко Н.И., 1992).

Застосування кропиви листя у фітотерапії та народній медицині

Кропива (жалива велика, жалюча кропива, джигу́ха) багато років застосовується в народній медицині (Котуков Г.Н., 1974). Опіки кропивою застосовувалися у якості відволікаючої терапії при ревматичному болю у суглобах. Окрім того, вона застосовувалася у якості кровоспинного засобу та як сечогінний засіб. Кропива дводомна також використовується для отримання натурального зеленого фарбника — хлорофілу. Окрім того, молоді пагони рослин застосовуються у їжу для приготування супів та салатів (Мацку Я., Крейча И., 1981). У народній медицині кропиву застосовують як сечогінний засіб у терапії набрякового синдрому, захворювань нирок, подагри, анемії, поліартритів. Відвар із кропиви застосовують при цукровому діабеті. Настойка із листя кропиви використовують для зміцнення волосся при його сухості та ламкості, для лікування лупи (Котуков Г.Н., 1974). Зовнішньо кропива застосовується як антисептичний засіб при різноманітних ураженнях шкіри. Її рекомендують у якості полівітамінного, загальнозміцнювального засобу, при перевтомі (Берсон Г.З., 1991).
Препарати кропиви рекомендуються при залізодефіцитній анемії, астенії, атеросклерозі, неврозах, істерії, епілепсії, бронхітах, пневмонії, БА, кашлюку, захворюваннях печінки та жовчовивідних шляхів, наприклад холециститах, запорах, нефритах, пієлонефритах, циститах, гіпертонічній хворобі і навіть у терапії раку. Листя кропиви додають у збори при зниженому апетиті, гастритах, ентероколітах. Також вони застосовуються при патології серцево-судинної системи: серцевій недостатності 1–2-го ступеня, тахікардії. Кропива дводомна сприяє відновленню нюху при його втраті. Вживання відвару листя кропиви дводомної за 3–5 днів до початку менструації сприяє зменшенню об’єму крововтрати при менорагіях (Губергриц А.Я., Соломченко Н.И., 1992).

Кропиви листя у клініці внутрішніх хвороб

Кропива дводомна і сьогодні широко застосовується у якості додаткового лікарського засобу у традиційній медицині. Враховуючи протизапальний, імуномодулювальний та сечогінний ефект кропиви, застосування відвару із листя рекомендується у додіалізній стадії лікування хронічної хвороби нирок у дітей. Настойка із подрібненого листя кропиви дводомної застосовують у охолодженому вигляді по 15 мл 3–4 р/добу (Архипов В.В., 2002). Кропива дводомна входить до складу зборів, що рекомендуються у терапії гострого та хронічного пієлонефриту (Иванов В.В., Саганов В.П., 2015). Також вона може застосовуватися для профілактики рецидивів інфекцій сечовивідних шляхів (Иванов В.В., 2011).

Кропиви листя: потенціал застосування

Потенціал застосування кропиви дводомної сьогодні активно досліджується. Urtica dioica традиційно застосовувалася для лікування серцево-судинних захворювань, перш за все гіпертензії. У результаті досліджень на щурах був підтверджений антигіпертензивний ефект даної рослини, що пояснюється блокадою кальцієвих каналів та NO-опосередкованою вазодилатацією (Qayyum R. et al., 2016). Також у результаті досліджень на щурах підтверджено протизапальну дію екстракту кропиви дводомної у моделі БА (Zemmouri H. et al., 2017). У дослідженні підтверджено антипроліферативний ефект кропиви дводомної при недрібноклітинному раку легені — одному з найбільш агресивних видів раку (Brigida D’Abrosca B. et al., 2019). Доведено, що застосування водно-спиртового екстракту U. dioica у якості антиоксиданта як ад’ювантної терапії цукрового діабету 2-го типу дозволяє знизити ризик розвитку серцево-судинних захворювань та інших ускладнень у пацієнтів із цукровим діабетом (Behzadi A.A. еt al., 2016).
Продемонстровано антитоксичну дію даної рослини у моделі отруєння ртуттю у щурів лінії Wistar (Siouda W., Abdennour C., 2015). Кровоспинна, ранозагоювальна, антиоксидантна та антибактеріальна дія Urtica dioica також підтверджені у сучасних дослідженнях (Bouassida K.Z. еt al., 2017). Виявлені у дослідженнях протизапальний та антиноцицептивний ефекти кропиви дводомної пояснюють її традиційне застосування при м’язово-скелетному болю та ревматизмі (Hajhashemi V., Klooshani V., 2013). Зафіксована антибактеріальна активність U. dioica стосовно Bacillus cereus, Staphylococcus aureus, Staphylococcus epidermidis та Escherichia coli (Motamedi H. et al., 2014).

Кропиви листя: висновки

Кропива росте в багатьох країнах у помірному та помірно-континентальному кліматі. Вона росте переважно на відкритих або частково затінених місцях із великою кількістю вологи та широко розповсюджена у Європі та Північній Америці, Північній Африці та деяких частинах Азії. Кропива застосовувалася у медичних цілях ще в Давній Греції. Її листя є джерелом терпеноїдів, каротиноїдів та жирних кислот, а також різних незамінних амінокислот, хлорофілу, вітамінів, дубильних речовин, вуглеводів, стеринів, полісахаридів, ізолектинів та мінералів. Екстракти з надземних частин кропиви — джерела поліфенолів, а корені містять олеанолову кислоту, стерини та стерилглікозиди. У народній медицині — це цінна рослина, найчастіше застосовувалася як сечогінний засіб, для лікування болю у м’язах та суглобах, екземи, подагри та анемії. У результаті досліджень встановлено, що всі частини кропиви мають антиоксидантні та протимікробні властивості (Kregiel D. et al., 2018). Також у дослідженнях підтверджені протизапальні, антиноцицептивні, кровоспинні, антипроліферативні, антитоксичні, антигіпертензивні властивості даної рослини.