Ципролет^® (Ciprolet) (266856) - інструкція із застосування ATC-класифікація

Ципрофлоксацин - 500 мг

Ципролет (INN — ciprofloxacin) — синтетичний антибіотик, який належить до фторхінолонів 2-го покоління.
Ципролет випускається у формі таблеток 250 мг, 500 мг.
Діюча речовина — ципрофлоксацин (1-циклопропіл-6-фтор-4-оксо-7-піперазин-1-іл-хінолін-3-карбонова кислота). Ципрофлоксацин синтезовано й запатентовано в 1983 р. спеціалістами компанії Баєр (Tony Thai; Patrick M. Zito, 2018). Він є одним із найефективніших та найпопулярніших фторхінолонів.
Ципролет активний відносно таких мікроорганізмів:

• грамнегативні: кишкова паличка, деякі види сальмонел, шигел, цитробактера, клебсієли, ентеробактерій, протею, серація марценцис, види провіденції, морганела морганії, різновиди вібріонів, ієрсиній, псевдомонад, гонококів Neisseria, легіонел, мікобактерій туберкульозу та ін.;
• грампозитивні: деякі види стафілококів (Staphylococcus aureus, Staphylococcus haemolyticus та ін.), стрептококу (Streptococcus pyogenes, Streptococcus agalactiae).

Дослідження

Ципрофлоксацин, діюча речовина препарату Ципролет, досить широко застосовується в багатьох галузях медицини. Однією з його важливих переваг як антибіотика є можливість призначення дітям.
Багато сучасних досліджень присвячено можливості застосування ципрофлоксацину в інших сферах медицини, де він раніше не застосовувався, наприклад в онкології.
У 2012 р. було проведене дослідження, в якому підтвердилася можливість ципрофлоксацину пригнічувати топоізомеразу II при лікуванні недрібноклітинного раку легені. Як матеріал для дослідження використовували декілька клітинних ліній, що культивувалися на різноманітних субстратах: недрібноклітинний рак легені, гліобластома щура, меланома миші. Ципрофлоксацин не подіяв на клітини гліобластоми та меланоми. На культуру людських клітин недрібноклітинного раку легені препарат чинив виражений цитотоксичний вплив. Передбачається, що ципрофлоксацин здатний блокувати топоізомеразу II (фермент, який необхідний для поділу ракових клітин), а також накопичуватися в тканинах легень. Таким чином, дані описаного вище дослідження дозволяють розглядати ципрофлоксацин для експериментального лікування раку легені, а також як антибіотик першої лінії при лікуванні раку легені з її супутнім запаленням (Kloskowski T. et al., 2012).
Актуальною залишається тема застосування антибіотиків у жінок під час грудного вигодовування. Близько 3% жінок, що народили, мають захворювання сечостатевої системи (Axelsson D. et al., 2014). Ципрофлоксацин активний щодо інфекцій, стійких до пеніцилінів, цефалоспоринів і аміноглікозидів, тому часто перевага віддається саме йому (Koestner J.A., 1989).
Автори дослідження (Kaplan Y.C., Koren G., 2015) зробили огляд літератури з описом ефектів ципрофлоксацину на організм дитини, яка знаходиться на грудному вигодовуванні, у той період, коли її матері призначено вказаний антибіотик.
У статті наведено дослідження, в якому брали участь 10 жінок, що приймали ципрофлоксацин перорально 3 рази на добу по 750 мг. Найвищий рівень антибіотика в грудному молоці було зареєстровано через 1 год, він становив 3,79 мг/л. Згідно з розрахунками лікарів новонароджені отримували середню максимальну дозу у кількості 0,357 мг/кг/добу. Максимальна відносна доза для немовляти становила 2,7% при тому, що доза до 10% вважається безпечною.
Також проведено огляд даних щодо побічних ефектів у немовлят, матері яких приймали ципрофлоксацин.
Повідомлялося про псевдомембранозний коліт у двомісячної дитини (Koestner J.A. et al., 2005).
Довготривале спостереження за 6 дітьми, матері яких тривалий час лікувалися від туберкульозу і мали множинну лікарську стійкість до антибіотиків, надає такі дані. Діти всіх трьох жінок, що приймали ципрофлоксацин у період вагітності й годування грудьми, не мали побічних ефектів, пов’язаних із застосуванням матерями препарату (вік дітей становив 1,25; 1,8 й 3,9 року) (Drobac P. et al., 2005).
Автор огляду робить висновок, що хоча виробник й не рекомендує приймати ципрофлоксацин під час годування грудьми, кінцева інформація на користь відмови від препарату чи припинення грудного вигодовування відсутня, проте необхідно уважно слідкувати за станом ШКТ дитини, як і при застосуванні будь-якого іншого антибіотика.

Терапія

Ципролет має достатньо показань до застосування.
А саме інфекції нижніх дихальних шляхів, спричинені грамнегативною мікрофлорою, хронічна обструктивна хвороба легень, пневмонія.
Хронічна обструктивна хвороба легень супроводжується порушенням проходження повітря в легенях, пов’язаним із запальними процесами. Можливе заміщення нормальної тканини легень на фіброзну. Пацієнта можуть турбувати кашель, задишка, виділення мокроти. Ципролет зазвичай призначається при загостреннях.
Пневмонія — це запальний процес в легенях, частіше бактеріального походження, що охоплює здебільш паренхіму — альвеоли. Найчастіше запалення легень є ускладненням бронхіту. Супроводжується підвищенням температури тіла, появою мокротиння (гнійного характеру), кашлем. Остаточний діагноз встановлюється лише після проведення рентгенографії.
Ципролет може бути призначений лише у разі підтвердження бактеріальної етіології захворювання.
Також препарат може призначатися при таких захворюваннях.
Гнійний середній отит — запалення середнього вуха, що супроводжується появою гнійного ексудату з вуха. Пацієнта турбують біль, висока температура тіла, погіршення слуху.
Хронічний синусит — хронічний запальний процес у додаткових пазухах носа (лобні, гайморові чи комірки решітчастого лабіринту). Не у фазі загострення хвороба може не турбувати пацієнта. Під час загострень можливі підвищення температури тіла, погіршення загального стану хворого, біль у ділянці проекції ураженої пазухи, головний біль.
Ципролет ефективний стосовно інфекцій, спричинених грамнегативною мікрофлорою.
Орхоепідидиміт — запалення яєчок та придатків. Супроводжується болем в яєчках, набряком мошонки, болісним відчуттям під час статевого акту, а також відчуттям печіння, появою крові та інших виділень в сім’яній рідині. Ципролет слід застосовувати у разі точного визначення інфекційної етіології захворювання, оскільки якщо воно має вірусну природу, застосування препарату недоцільне.
До інфекційних захворювань ШКТ відносять патологічні процеси в тонкій і товстій кишці. Патологія виявляється різноманітними диспептичними розладами, такими як нудота, блювання, діарея, абдомінальний синдром, порушеннями загального стану пацієнта. Ципролет призначають тоді, коли встановлено, що хвороба спричинена мікроорганізмом, чутливим до ципрофлоксацину.
До інфекційних захворювань опорно-рухового апарату, що підлягають лікуванню ципрофлоксацином, належить група артритів та остеомієлітів, спричинених грамнегативною мікрофлорою. Захворювання характеризуються появою болісного відчуття в ділянці ушкодженої кістки чи суглоба. В анамнезі можуть відмічатися травма чи перелом. При загостренні можливі підвищення температури тіла та значне погіршення самопочуття.
До інфекційних процесів у сечовивідних шляхах належать інфекційні ураження уретри, сечового міхура та пієлонефрит. Гострий період супроводжується підвищенням температури тіла, нездужанням, різким болем, пов’язаним із сечовиділенням, появою крові та ексудату в сечі.
Сибірська виразка, спричинена Bacillus anthracis, є надзвичайно небезпечним захворюванням. Легенева форма спостерігається рідко. Симптоми схожі з симптомами бронхіту та пневмонії: кашель, задишка, виділення мокроти. При тяжкому перебігу захворювання смерть може настати на другу добу.
Також препарат може призначатися з метою профілактики зараження Neisseria meningitidis та інфікування пацієнтів з нейтропенією.
Випадки, коли призначення препарату протипоказане:

• сенсибілізація до ципрофлоксацину чи інших фторхінолонів;
• терапія тіазидами;
• сенсибілізація до допоміжних речовин препарату Ципролет;
• хвороби, спричинені нечутливою до ципрофлоксацину мікрофлорою.

Існує ряд лікарських засобів, з якими не слід приймати Ципролет одночасно, а саме:

• лікарські засоби, здатні подовжувати інтервал Q–T;
• метотрексат;
• амінофілін.

Комбінація цих речовин з ципрофлоксацином призводить до появи небажаних побічних ефектів.
Ципролет посилює дію варфарину, глібенкламіду.
Поєднання НПЗП та фторхінолонів може призвести до судом в рідкісних випадках.
Ципролет потенціює дію антагоністів вітаміну К, посилюючи антикоагулянтний ефект.
Знижують всмоктування ципрофлоксацину молочні продукти.

Механізм дії

Ципрофлоксацин здійснює швидкий бактерицидний ефект, тобто знищує бактерії, які перебувають як у стані спокою, так і розмноження. Руйнування бактеріальної клітини відбувається завдяки блокуванню бактеріальних ДНК-топоізомераз та ДНК-гірази. Ці ферменти забезпечують правильну життєздатну конфігурацію бактеріальної ДНК. Результатом інактивації ферментів стає припинення синтезу бактеріальної ДНК, білків, руйнування клітинної оболонки, припинення поділу клітини.
Фармакокінетика
Період напіввиведення ципрофлоксацину становить від 3,3 до 6,8 год в осіб літнього віку та 3–4 год у молодих людей. Ципрофлоксацин потрапляє у грудне молоко, проте в невеликій кількості, яка недостатня для виникнення побічних ефектів (LeBel M., 1988).
Підбір дози
У дорослих дозування препарату визначається захворюванням, тяжкістю його перебігу, чутливістю мікрофлори до ципрофлоксацину. У дітей доза розраховується залежно від маси тіла.
Дорослим Ципролет може призначатися у дозуванні від 250 мг до 750 мг двічі на добу.
Для дітей дозу розраховують, виходячи з норми 10–20 мг/кг маси тіла.
Тривалість лікування визначається діагнозом, тяжкістю перебігу хвороби. В середньому курс терапії триває від 7 до 14 днів.
Побічні ефекти
Більшість побічних ефектів пов’язані з порушенням роботи ШКТ. У пацієнтів можливе виникнення нудоти та діареї.
Дуже рідко повідомлялося про виникнення еозинофілії, погіршення апетиту, блювання, болю у животі, приєднання грибкової інфекції, порушення сну, підвищеної тривожності, головного болю, запаморочення, болю у м’язах і кістках, висипу і порушення функції нирок.

Висновки

Препарати ципрофлоксацину користуються у всьому світі надзвичайною популярністю завдяки широкому спектру бактерицидної активності.
Відзначено стійкість до лікування ципрофлоксацином інфекцій сечовивідних шляхів, спричинених кишковою паличкою (Fasugba O. et al., 2015).
Ципрофлоксацин особливо зацікавив наукове співтовариство своєю апоптотичною та антипроліферативною активністю відносно деяких видів раку (Herold C. et al., 2002 ).
У дослідженнях in vitro ципрофлоксацин може пригнічувати збільшення кількості клітин карциноми, остеосаркоми (Aranha O. et al., 2000).
У разі адекватного застосування препарати ципрофлоксацину в онкологічній практиці можуть виявитися менш дорогими та більш рентабельними.