Тридерм^® (Triderm^®) (266842) - інструкція із застосування ATC-класифікація

Бетаметазон (в формі дипропіонату) - 0,5 мг/г

Гентаміцін (в форме сульфата) - 1 мг/г

Клотримазол - 10 мг/г

фармакодинамічні властивості.
Бетаметазону дипропіонат є синтетичним ГКС та застосовується місцево.
Бетаметазон, похідне преднізолону, демонструє високу глюкокортикоїдню активність та низьку мінералокортикоїдну активність. Місцеві ГКС, бетаметазону дипропіонат, має протизапальну, протисвербіжну та судинозвужувальну дію.
Для фармакодинамічного порівняння ефективності між бетаметазону дипропіонатом та різними відомими фторованими топічними ГКС використовують вазоконстрикційний тест. В одному з тестів бетаметазону дипропіонат показав значно вищу швидкість кровотечі (р <0,05), ніж флуоцинолону ацетонід, флукортолону капронат, флюметазону півалат та бетаметазону валерат.
Гентаміцин є антибіотиком групи аміноглікозидів. Він являє собою суміш структурно дуже схожих гомологів гентаміцину С₁, С_1а та С₂.
Механізм дії гентаміцину обумовлений порушенням біосинтезу білка шляхом взаємодії з рибосомальною РНК та подальшим включенням під час трансляції помилкової амінокислоти. Це призводить до бактерицидної дії.
Тип дії клотримазолу в першу чергу фунгістатичний, а у високих концентраціях також фунгіцидний. Клотримазол впливає тільки на проліферуючі гриби. В даний час вважається, що протигрибкова дія клотримазолу обумовлена інгібуванням біосинтезу ергостеролу. Оскільки ергостерол є важливою складовою клітинної мембрани грибів, під впливом клотримазолу, відбуваються сильні зміни будови та властивостей мембран. Супутнє порушення проникності мембрани призводить до лізису клітин.
Фармакокінетичні властивості
Фармакокінетика місцевих ГКС після проникнення через шкіру аналогічна системним ГКС.
Глюкокортикоїди зв’язуються з білками плазми крові в різному ступені, переважно метаболізуються в печінці та зазвичай виводиться нирками.
В ході людського дослідження було встановлено, що тільки при добовій дозі більше 60 г крему/мазі на обширних ділянках поверхні тіла при псоріазі або атопічній екземі відбувалося тимчасове зниження рівня кортизолу в плазмі крові.
Гентаміцин можна використовувати парентерально або місцево, але він не показаний для перорального застосування внаслідок мінімального ентерального всмоктування. Метаболізм місцево застосовуваних антибіотиків після проникнення через шкіру в основному слідує тій же схемі, що й парентерально. У разі внутрішньом’язового введення 1 мг гентаміцину/кг маси тіла, середні максимальні концентрації гентаміцину 3,5-6,4 мг/л визначаються через 30-60 хв. Т_½ становить близько 2 год протягом перших 8-12 год, після чого гентаміцин повільно вивільняється з періодом напіврозпаду 100-150 годин. Виведення відбувається виключно ренально шляхом клубочкової фільтрації в немодифікованій та біологічно активній формі.
Після місцевого застосування препаратів гентаміцину швидкість абсорбції гентаміцину в інтактній шкірі становить близько 2% від застосовуваної кількості.
З ранової поверхні від препарату в формі крему в середньому поглинається 6,9 мкг, в формі мазі — 1,5 мкг гентаміцину. При опікових травмах, після терапії топічним гентаміцином виявлено плазмові рівні від 3 до 4,3 мкг/мл.
Клотримазол при місцевому застосуванні, навіть при сприятливих умовах (ураження шкіри, оклюзійна пов’язка), не має значної системної доступності. У шкірі концентрація клотримазолу після застосування спеціальних мазевих основ сягала менше 0,1 мкг/мл.

лікування дерматозів, чутливих до ГКС, при наявності (або при підозрі) бактеріальних та/або грибкових інфекцій, спричинених чутливими до компонентів препарату мікроорганізмами.

дорослим Трідерм наносять тонким шаром на всю уражену поверхню та прилеглі ділянки шкіри 2 рази на добу (вранці і ввечері) та обережно втирають. Тривалість лікування залежить від клінічної відповіді хворого на лікування, а також клінічних та мікробіологічних показників. У випадках «стопи атлета» може знадобитися більш тривалий курс лікування — 2-4 тижні.

підвищена чутливість до компонентів препарату або інших антибіотиків групи аміноглікозидів та похідних імідазолу, туберкульоз шкіри, шкірні прояви сифілісу, шкірні реакції після вакцинації, шкірні виразки, акне, поширений бляшковий псоріаз, вірусні шкірні інфекції (простий герпес, оперізуючий лишай та ін.), варикозне розширення вен, періоральний дерматит, рожеві вугри, вітряна віспа, інші бактеріальні та грибкові інфекції шкіри без ефективної антибактеріальної та антигрибкової терапії.

реакції підвищеної чутливості, свербіж, фолікуліт, гіпертрихоз, стероїдні вугри, акне, шкірний висип, розацеаподібний (періоральний) дерматит, алергічний, контактний дерматит, мацерація шкіри, атрофія шкіри, синдром Кушинга, затримка росту, підвищення внутрішньочерепної тиску (внутрішньочерепна гіпертензія), еритема, катаракта, глаукома, центральна серозна хоріоретинопатія.

препарати, що містять гентаміцин слід застосовувати тільки в тому випадку, якщо відповідь на антисептичні заходи є не вчасною, недостатньою або антисептична терапія протипоказана.
Застосування крему/мазі Тридерм в області обличчя слід робити з особливою обережністю.
Через можливу абсорбцію лікарського засобу слід уникати тривалого лікування та/або застосування на великих ділянках шкіри.
Системне поглинання топічних ГКС зазвичай збільшується при тривалому застосуванні та обширністю обробленої поверхні тіла.
Місцеве застосування гентаміцину при шкірних інфекцій несе ризик виникнення алергічних реакцій. Ризик сенсибілізації зростає зі збільшенням тривалості терапії. Іноді тривале системне або тривале місцеве застосування антибіотиків призводить до колонізації не сприйнятливими патогенами, включаючи гриби. У цьому випадку, якщо виникає подразнення шкіри, алергічні реакції або суперінфекції, лікування гентаміцином слід припинити і розпочати відповідну терапію.
Негативні реакції, про які повідомлялялось при застосовувані системних глюкокортикоїдів, також можуть виникати при застосуванні топічних ГКС. Особливо у пацієнтів дітячого віку.
Системне і топічне (в тому числі інтраназальне, інгаляційне та внутрішньоочне) застосування ГКС може викликати проблеми зору. Якщо у пацієнта є такі симптоми, як погіршення зору або інші проблеми зору, слід звернутися до лікаря-офтальмолога для оцінки можливих причин порушення зору.
Період вагітності та годування груддю.
Вагітність. Гентаміцин проникає через плацентарний бар’єр та досягає вимірюваних концентрацій у тканинах плоду та амніотичній рідині. Дослідження на тваринах показали репродуктивну токсичність.
Бетаметазон продемонстрував ембріотоксичні та тератогенні ефекти в дослідженнях на тваринах після системного та місцевого застосування. Відзначалось розщеплення неба, скелетних аномалій та внутрішньоутробних порушень росту.
Дослідження на тваринах показали, що введення ГКС в субтератогенних дозах під час вагітності сприяє підвищенню ризику затримки внутрішньоутробного розвитку, серцево-судинних та/або метаболічних захворювань.
Якщо застосування ГКС під час вагітності є обов’язковим, слід використовувати речовини, такі як гідрокортизон, преднізон або преднізолон, оскільки ці речовини метаболізуються до неактивних форм ферментом 11-β-HSD в плаценті.
Годування груддю. Гентаміцин проникає у невеликій кількості в молоко матері. Тому Тридерм не слід використовувати під час годування груддю. Слід уникати контакту немовляти з обробленими ділянками шкіри.

при застосуванні препарату на шкірі статевих органів та анального отвору наявність парафіну, як допоміжної речовини в складі препарату, може зменшити міцність на розрив латексних презервативів, що знижує їх надійність при використанні. Клотримазол при місцевому застосуванні може бути антагоністом амфотерицину В та інших полієнових антибіотиків.

симптоми. При тривалому та надмірному застосуванні місцевих ГКС можливе пригнічення гіпофізарно-адреналової системи з розвитком вторинної адреналової недостатності та появою симптомів гіперкортицизму, в т.ч. хвороби Кушинга. Надмірне або довготривале застосування гентаміцину може призвести до надмірного росту нечутливих до антибіотика мікроорганізмів в місці ураження шкіри.
Лікування. Необхідна симптоматична терапя. За необхідності проводять корекцію електролітного балансу. У разі хронічної токсичної дії необхідна поступова відміна ГКС.