Аводарт (Avodart)

Допоміжні речовини: каприлової/капринової кислоти монодигліцериди, бутилгідрокситолуол (Е321); оболонка капсули: желатин, гліцерин, титану діоксид (Е171), заліза оксид жовтий (Е172), тригліцериди середнього ланцюга та лецитин.

Дутастерид - 0,5 мг

фармакодинаміка. Дутастерид — подвійний інгібітор 5α-редуктази, що гальмує як тип 1, так і тип 2 ізоферментів 5α-редуктази, які відповідають за перетворення тестостерону на 5α-дигідротестостерон. Дигідротестостерон — це андроген, який, у першу чергу, відповідає за гіперплазію тканини передміхурової залози. Максимальне зменшення кількості дигідротестостерону на тлі прийому Аводарту залежить від дози і спостерігається в перші 1–2 тиж. Після 1-го та 2-го тижня застосування Аводарту у добовій дозі 0,5 мг середня концентрація дигідротестостерону знижується на 85 і 90% відповідно.
У хворих із доброякісною гіперплазією передміхурової залози, які отримували 0,5 мг дутастериду на добу, середнє зниження рівня дигідротестостерону становило 94% через 1 рік і 93% — через 2 роки лікування, середній рівень тестостерону підвищувався на 19% через 1 і 2 роки.
Фармакокінетика. Дутастерид застосовують перорально у формі розчину в м’яких желатинових капсулах. Після прийому разової дози 0,5 мг пік концентрації препарату у плазмі крові спостерігається через 1–3 год. Абсолютна біодоступність становить 60%. Біодоступність не залежить від прийому їжі.
Дутастерид після одно- чи багаторазового прийому має великий V_d (від 300 до 500 л). Відсоток зв’язування з білками — понад 99,5%.
При застосуванні у добовій дозі 0,5 мг 65% постійна стійка концентрація дутастериду у плазмі крові досягається через 1 міс лікування і близько 90% — через 3 міс. Стабільна концентрація дутастериду приблизно 40 нг/мл у плазмі крові досягається після 6 міс застосування в добовій дозі 0,5 мг. Як і у плазмі крові, стійка концентрація дутастериду в сім’яній рідині досягається через 6 міс. Після 52 тиж лікування середня концентрація дутастериду у сім’яній рідині становить 3,4 нг/мл (у межах 0,4–14 нг/мл). Відсоток розподілу дутастериду із плазми крові до сім’яної рідини — близько 11,5%.
In vitro дутастерид метаболізується ферментами CYP 3A4 цитохрому Р450 людини до двох моногідроксильних метаболітів.
За даними спектрометричного аналізу, у сироватці людини виявляється незмінений дутастерид, 3 головних метаболіти (4'-гідроксидутастерид, 1,2-дигідродутастерид і 6-гідроксидутастерид) і 2 малих метаболіти (6,4'-дигідроксидутастерид і 15-гідроксидутастерид).
Дутастерид інтенсивно метаболізується. Після перорального застосування дутастериду в дозі 0,5 мг/добу 1–15,4% (у середньому 5,4%) застосованої дози виводиться з калом у вигляді незміненого дутастериду. Решта застосованої дози виводиться у вигляді метаболітів.
У сечі виявляються лише сліди незміненого дутастериду (менше 0,1% застосованої дози). Кінцевий Т_½ дутастериду становить 3–5 тиж. Залишки дутастериду у плазмі крові можуть бути виявлені через 4−6 міс після закінчення лікування.
За даними вивчення фармакокінетики та фармакодинаміки, змінювати дозу дутастериду згідно з віком пацієнта не потрібно.
Вплив ниркової недостатності на фармакокінетику дутастериду не вивчався. Однак при прийомі 0,5 мг дутастериду у людини із сечею виводиться менше 0,1% дози, тому змінювати дозу пацієнтам з нирковою недостатністю не потрібно.
Вплив печінкової недостатності на фармакокінетику дутастериду не вивчався (див. ЗАСТОСУВАННЯ та ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Безпека та клінічні дослідження
Серцева недостатність. В 4-річному клінічному дослідженні застосування дутастериду в поєднанні з тамсулозином для лікування доброякісної гіперплазії передміхурової залози у 4844 чоловіків (дослідження CombAT) частота виникнення серцевої недостатності (збірне поняття) в групі комбінованої терапії (14/1610; 0,9%) була вищою, ніж у будь-якій групі монотерапії дутастеридом (4/1623; 0,2%) або тамсулозином (10/1611; 0,6%).
В окремому 4-річному клінічному порівняльному дослідженні плацебо з хіміопрофілактикою дутастеридом за участю 8231 осіб віком 50–75 років з попередньо негативним результатом біопсії стосовно раку передміхурової залози і вихідним рівнем PSA 2,5–10,0 нг/мл у чоловіків віком 50–60 років або 3 і 10,0 нг/мл у чоловіків віком від 60 років (дослідження REDUCE) було встановлено, що частота виникнення серцевої недостатності у пацієнтів, які приймали дутастерид 0,5 мг 1 раз на добу (30/4105; 0,7%), вища порівняно з пацієнтами, які приймали плацебо (16/4126; 0,4%). У ретроспективному аналізі цього дослідження показана вища частота серцевої недостатності у пацієнтів, які приймали дутастерид і блокатор α-адренорецепторів одночасно (12/1152; 1,0%), у порівнянні з особами, які приймали дутастерид без блокатора α-адренорецепторів (18/2953; 0,6%), плацебо і блокатор α-адренорецепторів (1/1399; <0,1%) або плацебо без блокатора α-адренорецепторів (15/2727; 0,6%). Причинного зв’язку між застосуванням дутастериду (окремо або в комбінації з блокаторами α-адренорецепторів) та виникненням серцевої недостатності не встановлено (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Рак передміхурової залози і низькодиференційовані пухлини. У 4-річному порівняльному дослідженні плацебо та дутастериду за участю 8231 чоловіка віком 50–75 років з попередньо негативним результатом біопсії стосовно раку передміхурової залози і вихідним рівнем PSA 2,5–10,0 нг/мл у чоловіків віком 50–60 років або 3 і 10,0 нг/мл у чоловіків віком від 60 років (дослідження REDUCE) 6706 пацієнтам було проведено голкову біопсію передміхурової залози (обов’язкову за первинним протоколом), дані якої були використані для аналізу диференціювання за шкалою Глісона. У дослідженні було виявлено 1517 пацієнтів з діагнозом рак передміхурової залози. Більшість пухлин передміхурової залози (70%), виявлених за допомогою біопсії в обох групах лікування, мали високий рівень диференціювання (5–6 балів за шкалою Глісона).
У групі дутастериду зареєстровано більш високу частоту (n=29, 0,9%) низькодиференційованого раку передміхурової залози (8–10 балів за шкалою Глісона) у порівнянні з групою плацебо (n=19, 0,6%; р=0,15). Протягом 1–2-го років дослідження кількість пацієнтів з раком передміхурової залози з диференціюванням 8–10 балів за шкалою Глісона була однаковою в групі дутастериду (n=17, 0,5%) і в групі плацебо (n=18, 0,5%). Протягом 3–4-го років дослідження більша кількість випадків раку передміхурової залози з диференціюванням 8–10 балів за шкалою Глісона була діагностована у групі дутастериду (n=12, 0,5%) у порівнянні з групою плацебо (n=1, <0,1%; р=0,0035). Немає даних про вплив на ризик розвитку раку передміхурової залози у чоловіків, які приймають дутастерид більше 4 років. Відсоток пацієнтів з діагнозом раку передміхурової залози з диференціюванням 8–10 балів за шкалою Глісона зберігався постійним у різні періоди дослідження (1–2-й роки, 3–4-й роки) у групі дутастериду (0,5% у кожний період часу), тоді як у групі плацебо відсоток пацієнтів із низькодиференційованим раком передміхурової залози (8–10 балів за шкалою Глісона) був нижчим протягом 3–4-го років, ніж протягом 1–2-го років (<0,1 і 0,5% відповідно) (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ). Не виявлено різниці в частоті виникнення раку передміхурової залози з диференціюванням 7–10 балів за шкалою Глісона (р=0,81).
У 4-річному клінічному дослідженні лікування доброякісної гіперплазії передміхурової залози (Combat), де первинним протоколом не було передбачено обов’язкової біопсії та всі діагнози раку передміхурової залози були встановлені на біопсії за показаннями, частота раку передміхурової залози з диференціюванням 8–10 балів за шкалою Глісона була 0,5% (n=8) у групі дутастериду, 0,7% (n=11) у групі тамсулозину та 0,3% (n=5) у групі комбінованої терапії.
Зв’язок між застосуванням дутастериду та виникненням низькодиференційованого раку передміхурової залози залишається не з’ясованим.
Рак грудної залози у чоловіків. Два випадок-контрольовані епідеміологічні дослідження, одне проведене у США (n=339 випадків раку грудної залози і n=6780 у групі контролю), а інше — у Великій Британії (n=398 випадків раку грудної залози і n=3930 у групі контролю), не показали підвищення ризику розвитку раку грудної залози у чоловіків при застосуванні інгібіторів 5α-редуктази. Результати першого дослідження не виявили зв’язку з раком грудної залози (відносний ризик у разі застосування ≥1 року до встановлення діагнозу раку грудної залози в порівнянні із застосуванням <1 року: 0,70: 95% довірчий інтервал (ДІ) 0,34; 1,45). У другому дослідженні відносний ризик раку грудної залози, пов’язаний із застосуванням інгібіторів 5α-редуктази, у порівнянні з таким при відсутності застосування становив 1,08: 95% ДІ 0,62; 1,87.
Причинного зв’язку між виникненням раку грудної залози у чоловіків та довготривалим застосуванням дутастериду не встановлено.

лікування симптомів середнього та тяжкого ступеня доброякісної гіперплазії передміхурової залози; зниження ризику виникнення гострої затримки сечі та необхідності хірургічного втручання у хворих із симптомами середнього та тяжкого ступеня доброякісної гіперплазії передміхурової залози.

Аводарт можна призначати як монотерапію чи в комбінації з блокатором α-адренорецепторів тамсулозином (0,4 мг).
Дорослі чоловіки (включаючи хворих літнього віку)
Рекомендованою дозою Аводарту є 1 капсула (0,5 мг) на добу перорально. Капсулу слід ковтати цілою, не відкривати та не розжовувати, оскільки при контакті з вмістом капсули можливе подразнення слизової оболонки рота та глотки.
Аводарт можна приймати незалежно від прийому їжі.
Незважаючи на те що полегшення від прийому препарату може спостерігатися на ранній стадії, для об’єктивної оцінки ефективності дії препарату лікування слід продовжувати не менше 6 міс.
Ниркова недостатність. Фармакокінетика дутастериду у хворих з нирковою недостатністю не вивчалася, тому слід з обережністю призначати хворим з тяжкою нирковою недостатністю.
Печінкова недостатність. Фармакокінетика дутастериду у хворих з печінковою недостатністю не вивчалася, тому з обережністю слід застосовувати при легкій та помірній печінковій недостатності. Хворим з тяжкою печінковою недостатністю препарат протипоказаний.

Аводарт протипоказаний хворим з підвищеною чутливістю до дутастериду, інших інгібіторів 5α-редуктази, сої, арахісу або інших компонентів препарату.
Аводарт не застосовують для лікування жінок і дітей (див. Застосування у період вагітності та годування грудьми).
Аводарт протипоказаний хворим з тяжкою печінковою недостатністю.

Монотерапія Аводартом. Приблизно у 19% із 2167 пацієнтів, які приймали дутастерид у 2-річних плацебо-контрольованих дослідженнях фази ІІІ, протягом першого року лікування виникли побічні реакції. Більшість небажаних явищ, що спостерігалися, були легкої чи помірної тяжкості й уражували репродуктивну систему. Протягом наступних 2 років у відкритих розширених дослідженнях не виявлено жодних змін у профілі побічних явищ.
У табл. 1 наведено небажані реакції, виявлені протягом контрольованих клінічних випробувань та в період післяреєстраційного застосування. Наведені небажані явища, виявлені протягом клінічних випробувань, які, на думку дослідників, були пов’язані з прийомом ліків (з частотою більше або рівною 1%), з більшою частотою спостерігалися у пацієнтів, які приймали дутастерид, у порівнянні з плацебо протягом першого року лікування. Небажані явища, зафіксовані в період післяреєстраційного застосування, були виявлені в спонтанних післяреєстраційних звітах, тому справжня їх частота невідома.
Класифікація частоти: дуже часто (> 1/10), часто (≥1/100 до <1/10), нечасто (від 1/1000 до 1/100), рідко (від 1/10 000 до 1/1000), дуже рідко (<1/10 000), частота невідома (неможливо оцінити з наявних даних).
Таблиця 1

^*Перелічені небажані явища з боку статевої системи, пов’язані з лікуванням дутастеридом (включаючи монотерапію та комбінацію з тамсулозином). Наведені побічні реакції можуть тривати і після припинення лікування. Роль дутастериду в цій стійкості невідома.
^{^}Включає зменшення об’єму сперми.
⁺Включає чутливість та збільшення грудей.
Аводарт у комбінації з блокатором α-адренорецепторів тамсулозином. Дані 4-річного дослідження CombAT, у якому порівнювався прийом дутастериду 0,5 мг (n=1623) та тамсулозину 0,4 мг (n=1611) один раз на добу окремо та в комбінації (n=1610), показали, що частота побічних явищ, спричинених прийомом препаратів, протягом 1-го, 2-го, 3-го та 4-го року лікування відповідно становила 22; 6; 4 і 2% для комбінованої терапії дутастеридом/тамсулозином, 15; 6; 3; і 2% для монотерапії дутастеридом, а також 13; 5; 2 і 2% для монотерапії тамсулозином. Більша частота виникнення побічних реакцій у групі комбінованої терапії протягом першого року лікування була зумовлена більш високою частотою порушень репродуктивної системи, зокрема порушень еякуляції, що спостерігалися в цій групі.
Протягом першого року лікування у дослідженні CombAT зазначені нижче побічні реакції, які, на думку дослідників, пов’язані з прийомом препаратів, були зареєстровані з частотою, більшою або рівною 1%; частота виникнення цих реакцій протягом 4 років лікування наведена в табл. 2.
Таблиця 2

^aКомбінація: дутастерид 0,5 мг один раз на добу плюс тамсулозин 0,4 мг один раз на добу.
^bЗагальний термін «Серцева недостатність» включає застійну серцеву недостатність, серцеву недостатність, лівошлуночкову недостатність, гостру серцеву недостатність, кардіогенний шок, гостру лівошлуночкову недостатність, правошлуночкову недостатність, гостру правошлуночкову недостатність, шлуночкову недостатність, серцево-легеневу недостатність, застійну кардіоміопатію.
^cНаведені побічні реакції з боку статевої системи пов’язані з лікуванням дутастеридом (включаючи монотерапію та комбінацію з тамсулозином). Наведені побічні реакції можуть тривати після припинення лікування. Роль дутастериду в цій стійкості невідома.
^dВключає чутливість та збільшення грудей.
^{^}Включає зменшення об’єму сперми.
Інші дані. Дослідження REDUCE виявило більш високу частоту раку передміхурової залози з оцінкою за шкалою Глісона 8–10 балів у чоловіків, які приймали дутастерид, у порівнянні з плацебо. Невідомо, чи вплинули на результати цього дослідження зменшення об’єму передміхурової залози чи інші фактори, пов’язані з прийомом дутастериду.
Під час клінічних випробувань та протягом післяреєстраційного періоду повідомлялося про випадки виявлення раку грудної залози у чоловіків (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).

комбіновану терапію можна призначати після ретельної оцінки користі/ризику у зв’язку з потенційним підвищенням ризику побічних реакцій (включаючи серцеву недостатність) і після розгляду альтернативних варіантів терапії, включаючи монотерапію (див. ЗАСТОСУВАННЯ).
Побічні реакції з боку серцево-судинної системи. За даними двох 4-річних клінічних досліджень, частота виникнення серцевої недостатності (збірний термін для всіх повідомлень, переважно первинної серцевої недостатності та застійної серцевої недостатності) була вищою у пацієнтів, які лікувалися комбінацією Аводарту з блокатором α-адренорецепторів, головним чином тамсулозином, порівняно з пацієнтами, які не отримували такої комбінації. За даними цих двох досліджень, частота серцевої недостатності була низькою (≤1%) та варіабельною в межах цих досліджень. Диспропорції в частоті виникнення серцево-судинних побічних явищ немає в жодному з досліджень. Причинного зв’язку між застосуванням дутастериду (окремо або в комбінації з блокаторами α-адренорецепторів) та виникненням серцевої недостатності не встановлено (див. ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ).
Проведено метааналіз 12 рандомізованих плацебо-контрольованих або порівняльних клінічних досліджень (n=18 802), у якому оцінювали ризик розвитку побічних реакцій з боку серцево-судинної системи при застосуванні дутастериду (у порівнянні з контрольною групою). Не встановлено стійкого статистично значущого підвищення ризику серцевої недостатності (RR 1,05; 95% ДІ 0,71; 1,57), гострого інфаркту міокарда (RR 1,00; 95% ДІ 0,77; 1,30) або інсульту (RR 1,20; 95% ДІ 0,88; 1,64).
Вплив на простатспецифічний антиген (PSA). Концентрація PSA є важливим компонентом скринінгового процесу для виявлення раку передміхурової залози.
Аводарт здатний знижувати рівень сироваткового PSA у хворих у середньому приблизно на 50% через 6 міс лікування.
Пацієнти, які приймають Аводарт, повинні мати новий вихідний рівень PSA, встановлений через 6 міс після лікування цим препаратом. Згодом цей рівень рекомендується перевіряти регулярно. Будь-яке підтверджене підвищення рівня PSA від найнижчого рівня під час застосування Аводарту може бути свідченням наявності раку передміхурової залози або недотримання режиму лікування Аводартом і потребує ретельного вивчення, навіть якщо показники PSA знаходяться в межах норми для чоловіків, які не лікувалися інгібіторами 5α-редуктази. При інтерпретації показників PSA у хворих, які лікуються Аводартом, слід зважати на попередні показники PSA для порівняння.
Застосування Аводарту не впливає на використання рівня PSA для діагностики раку передміхурової залози після встановлення його нового вихідного рівня.
Загальний рівень сироваткового PSA повертається до вихідного рівня протягом 6 міс після припинення лікування.
Співвідношення вільного PSA і загального рівня PSA залишається сталим навіть під час лікування Аводартом. Тому якщо у хворого, який приймає Аводарт, лікар вирішить використати як визначення раку передміхурової залози відсоток вільного PSA, коригування його значення проводити не потрібно.
Перед початком курсу лікування дутастеридом та періодично під час лікування потрібно проводити пальцеве ректальне обстеження пацієнта, а також використовувати інші методи виявлення раку передміхурової залози.
Рак передміхурової залози та пухлини високого ступеня градації за Глісоном (низькодиференційовані). У ході 4-річного клінічного дослідження за участю >8000 чоловіків віком 50–75 років з попередніми негативними результатами біопсії стосовно раку передміхурової залози та вихідним рівнем PSA 2,5–10,0 нг/мл (дослідження REDUCE) у 1517 був діагностований рак передміхурової залози. Частота випадків раку передміхурової залози (8–10 за шкалою Глісона) у групі хворих, які лікувалися Аводартом (n=29,09%), була вищою порівняно з групою, що отримувала плацебо (n=19,06%). Підвищення частоти випадків раку передміхурової залози за шкалою Глісона 5–6 та 7–10 не спостерігалося. Причинного взаємозв’язку між застосуванням Аводарту та високими стадіями раку передміхурової залози не встановлено. Клінічне значення числової диспропорції невідоме. Чоловіки, які лікуються Аводартом, повинні регулярно перевірятися у зв’язку з ризиком розвитку раку передміхурової залози, включаючи визначення PSA.
У додатковому послідовному 2-річному дослідженні з пацієнтами, які брали участь у дослідженні із застосуванням дутастериду як хімічної профілактики (дослідження REDUCE), було встановлено низьку частоту нових випадків раку передміхурової залози (група дутастериду (n=14; 1,2%) та група плацебо (n=7; 0,7%)) з відсутністю нових ідентифікованих випадків раку передміхурової залози з диференціюванням 8–10 балів за шкалою Глісона.
Довготривале послідовне (до 18 років) спостереження пацієнтів з клінічного дослідження із застосуванням іншого інгібітора 5α-редуктази (фінастериду) як хімічної профілактики не показало статистично значущої різниці між групами фінастериду та плацебо у частотах загального виживання (HR 1,02; 95% ДІ 0,97–1,08) або виживання після діагностування раку передміхурової залози (HR 1,01; 95% ДІ 0,85–1,20).
Рак грудної залози. Повідомлялося про рідкісні випадки раку грудної залози у чоловіків під час клінічних досліджень та у постмаркетинговий період. При цьому епідеміологічні дослідження вказують на відсутність підвищення ризику розвитку раку грудної залози у чоловіків при застосуванні інгібіторів 5α-редуктази. Пацієнти повинні негайно повідомляти про будь-які зміни в тканині грудної залози, наприклад виділення із соска або припухлість.
Негерметичні капсули. Дутастерид абсорбується через шкіру, тому жінки та діти повинні уникати контакту з негерметичними капсулами. Якщо рідина з капсули потрапила на шкіру, її слід негайно змити водою з милом.
Печінкова недостатність. Вплив печінкової недостатності на фармакокінетику дутастериду не вивчався. Через активний метаболізм дутастериду та 3–5-тижневий період його напіввиведення лікування дутастеридом пацієнтів з легкою або помірною печінковою недостатністю слід проводити з обережністю (див. ЗАСТОСУВАННЯ, ПРОТИПОКАЗАННЯ, ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ).
Застосування у період вагітності або годування грудьми. Дутастерид протипоказаний для лікування жінок.
Застосування у період вагітності. Як й інші інгібітори 5α-редуктази, дутастерид перешкоджає перетворенню тестостерону в дигідротестостерон, що може гальмувати розвиток зовнішніх статевих органів у плода чоловічої статі. Незначну кількість дутастериду було виявлено в еякуляті суб’єктів, які приймали 0,5 мг Аводарту на добу. Невідомо, чи впливає дутастерид, що потрапив в організм жінки із сім’ям чоловіка, який лікується дутастеридом, на плід чоловічої статі (цей ризик є найвищим протягом перших 16 тиж вагітності).
Як і в разі застосування інших інгібіторів 5α-редуктази, рекомендується користуватися презервативами, якщо партнерка пацієнта вагітна або потенційно може завагітніти, з метою запобігання потрапляння сім’я в організм жінки.
Застосування у період годування грудьми. Невідомо, чи проникає дутастерид у грудне молоко.
Фертильність. Повідомлялося про випадки впливу дутастериду на характеристики еякуляту (зменшення кількості сперматозоїдів, об’єму еякуляту та рухомості сперматозоїдів) у здорових чоловіків. Не виключений ризик зниження чоловічої фертильності.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. З огляду на фармакокінетичні та фармакодинамічні властивості, дутастерид не впливає на здатність керувати автомобілем та іншими механізмами.
Спосіб застосування та дози. Аводарт можна призначати як монотерапію або в комбінації з блокатором α-адренорецепторів тамсулозином (0,4 мг).
Дорослі чоловіки (включаючи хворих літнього віку). Рекомендованою дозою Аводарту є 1 капсула (0,5 мг) на добу перорально. Капсулу слід ковтати цілою, не відкривати та не розжовувати, оскільки при контакті з вмістом капсули можливе подразнення слизової оболонки рота та глотки.
Аводарт можна приймати незалежно від прийому їжі.
Незважаючи на те що полегшення від прийому препарату може спостерігатися на ранній стадії, для об’єктивної оцінки ефективності дії препарату лікування слід продовжувати не менше 6 міс.
Ниркова недостатність. Фармакокінетика дутастериду у хворих з нирковою недостатністю не вивчалася, тому слід з обережністю призначати хворим з тяжкою нирковою недостатністю.
Печінкова недостатність. Фармакокінетика дутастериду у хворих з печінковою недостатністю не вивчалася, тому з обережністю слід застосовувати при легкій та помірній печінковій недостатності. Хворим з тяжкою печінковою недостатністю препарат протипоказаний.
Діти. Застосування протипоказано.

інформацію щодо зниження рівнів PSA у плазмі крові під час лікування дутастеридом, а також інформацію щодо виявлення раку передміхурової залози див. в ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ.
Вплив інших лікарських засобів на фармакокінетику дутастериду. Застосування разом з інгібіторами CYP 3A4 та/або P-глікопротеїну.
Дутастерид переважно виводиться шляхом метаболізму. Дослідження in vitro показують, що каталізаторами метаболізму є CYP 3A4 і CYP 3A5. Офіційні дослідження взаємодії з активними інгібіторами CYP 3A4 не проводилися. Проте у популяційному дослідженні фармакокінетики концентрації дутастериду в плазмі крові були в середньому в 1,6–1,8 раза вищими в невеликої кількості тих пацієнтів, які одночасно лікувалися верапамілом або дилтіаземом (помірні інгібітори CYP 3A4 та інгібітори P-глікопротеїну), ніж у інших пацієнтів.
При тривалому застосуванні комбінації дутастериду з лікарськими засобами, які є сильнодіючими інгібіторами ферменту CYP 3A4 (наприклад ритонавір, індинавір, нефазодон, ітраконазол, кетоконазол, які вводили перорально), концентрація дутастериду в плазмі крові може підвищуватися. Подальше інгібування 5α-редуктази при збільшенні тривалості дії дутастериду є малоймовірним. Але можливе зниження частоти введення доз дутастериду в разі розвитку побічних ефектів. Слід відзначити, що в разі пригнічення активності ферменту довгий Т_½ може стати ще довшим, і супутня терапія може в такому випадку тривати більше 6 міс до того, як буде досягнуто нової рівноважної концентрації.
Застосування 12 г холестираміну через 1 год після застосування одноразової дози 5 мг дутастериду не впливало на фармакокінетику дутастериду.
Вплив дутастериду на фармакокінетику інших лікарських засобів. Дутастерид не впливає на фармакокінетику варфарину або дигоксину. Це вказує на те, що дутастерид не інгібує/не індукує активність ферменту CYP 2C9 або Р-глікопротеїну — переносника. Дані досліджень взаємодії in vitro вказують на те, що дутастерид не інгібує ферменти CYP 1A2, CYP 2D6, CYP 2C9, CYP 2C19 або CYP 3A4.
У невеликому дослідженні (n=24) тривалістю 2 тиж за участю здорових чоловіків дутастерид (0,5 мг на добу) не впливав на фармакокінетику тамсулозину або теразозину. У цьому дослідженні також не виявлено ознак фармакодинамічної взаємодії.

за даними клінічних досліджень, у добровольців разові дози дутастериду до 40 мг/добу (у 80 разів вищі за терапевтичні) протягом 7 днів не викликали занепокоєння з точки зору безпеки їх застосування. Під час клінічних досліджень дутастерид застосовували в дозі 5 мг/добу протягом 6 міс без появи додаткових побічних реакцій порівняно із застосуванням дутастериду в дозі 0,5 мг/добу.
Специфічного антидоту немає, тому в разі ймовірного передозування проводять симптоматичну та підтримувальну терапію.

при температурі не вище 30 °С. Зберігати в недоступному для дітей місці.