Монтана (Montana) (266476) - інструкція із застосування ATC-класифікація

діюча речовина: монтелукаст натрію;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить 10,40 мг монтелукасту натрію, що відповідає 10 мг монтелукасту;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, гідроксипропілцелюлоза, целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, магнію стеарат, гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), поліетиленгліколь, заліза оксид жовтий (Е 172), заліза оксид червоний (Е 172).

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: бежева, квадратна, двоопукла таблетка, вкрита оболонкою з кодом “10” з одного боку.

Засоби для системного застосування при обструктивних захворюваннях дихальних шляхів. Блокатори лейкотрієнових рецепторів. 

Код АТХ R03D C03.

Фармакодинаміка.

Цистеїніллейкотрієни (LTC4, LTD4, LTE4) — потужні запальні ейкозаноїди, які вивільняються з різних клітин, включаючи мастоцити та еозинофіли. Це важливі проастматичні медіатори, що зв'язуються з цистеїніллейкотрієновими рецепторами (CysLT). Цистеїніллейкотрієнові рецептори типу 1 (CysLT₁) виявлені у дихальних шляхах людини (включаючи клітини гладких м'язів дихальних шляхів і макрофаги дихальних шляхів) та в інших прозапальних клітинах (включаючи еозинофіли та деякі мієлоїдні стовбурові клітини). Цистеїніллейкотрієни корелюють із патофізіологічними показниками при астмі й алергічних ринітах. При астмі цистеїніллейкотрієни спричиняють бронхоконстрикцію, виділення слизу, порушення проникності стінок судин та накопичення еозинофілів. При алергічному риніті цистеїніллейкотрієни вивільняються зі слизової оболонки носової порожнини після дії алергену як під час ранньої, так і під час пізньої фази реакції та спричиняють симптоми алергічного риніту. При контакті цистеїніллейкотрієнів з носовою порожниною підсилюються симптоми непрохідності дихальних шляхів і назальної обструкції.

Активний при пероральному застосуванні, монтелукаст виявляє високу афінність і селективність до рецепторів CysLT₁. Монтелукаст у низьких дозах (5 мг) знижує бронхоконстрикцію, спричинену інгаляцією LTD₄. Бронходилатація спостерігається протягом двох годин після перорального прийому монтелукасту. Ефекти бронходилатації, викликані дією бета-агоніста, були допоміжними до ефекту монтелукасту. Лікування монтелукастом знижує як ранню, так і пізню фазу бронхоконстрикції, спричинену антигеном. У порівнянні з плацебо монтелукаст знижував рівень еозинофілів у периферійній крові у дорослих пацієнтів та дітей. Окреме дослідження довело, що лікування монтелукастом значно знижує рівень еозинофілів (виявлених у мокротинні) у дихальних шляхах та периферійній крові, поліпшуючи при цьому клінічний контроль астми.

Дослідження дорослих пацієнтів, які приймали монтелукаст у дозуванні 10 мг один раз на добу, продемонстрували значне покращення об'єму форсованого видиху (ОФВ) у вранішній час порівняно з показниками у групі плацебо, а також покращення максимальної (пікової) об'ємної швидкості видиху (ПОШвид.) та значне зменшення випадків використання бета-агоністів. Покращення денних та нічних симптомів астми, про які повідомляли пацієнти, було більш значним у терапевтичній групі, ніж у групі плацебо.

Фармакокінетика.

Абсорбція. Монтелукаст швидко всмоктується після перорального прийому. Для десяти міліграмової таблетки, вкритої плівковою оболонкою, середня максимальна концентрація у плазмі крові (C_max) у дорослих досягалась через 3 години (T_max) після прийому натще. Середня пероральна біодоступність становила 64%. Вживання їжі не впливає на пероральну біодоступність та C_max. Безпека та ефективність препарату були продемонстровані у клінічних дослідженнях, в яких десяти міліграмову таблетку, вкриту плівковою оболонкою, приймали незалежно від часу вживання їжі.

Розподіл. Монтелукаст більше ніж на 99% зв'язується з білками плазми крові. Об'єм розподілу монтелукасту в стані рівноваги становить у середньому 8–11 літрів. Дослідження на тваринах з монтелукастом, міченим радіоактивним ізотопом, вказують на мінімальне проникнення через гематоенцефалічний бар'єр. Крім того, концентрації радіоактивного матеріалу через 24 години після прийому були мінімальними у всіх інших тканинах.

Метаболізм. Монтелукаст метаболізується екстенсивно. У дослідженнях з терапевтичними дозами концентрації метаболітів монтелукасту в плазмі у стані рівноваги не виявляються ані у дорослих, ані у дітей.

Дослідження in vitro з використанням мікросомів печінки людини вказують, що в метаболізмі монтелукасту беруть участь цитохроми P450 3A4, 2A6 і 2C9. Подальші дослідження з мікросомами печінки людини показали, що монтелукаст у терапевтичних концентраціях у плазмі не пригнічує цитохроми P450 3A4, 2C9, 1A2, 2A6, 2C19 і 2D6. Вплив метаболітів на терапевтичний ефект монтелукасту мінімальний.

Виведення. Плазмовий кліренс монтелукасту становить у середньому 45 мл/хв у здорових дорослих добровольців. Після прийому пероральної дози монтелукасту, міченого радіоактивним ізотопом, 86% радіоактивності було виділено з калом протягом 5 днів і <0,2% — із сечею. Разом з даними про біодоступність перорального препарату це вказує на те, що монтелукаст та його метаболіти майже повністю виділяються з жовчю.

Особливі групи пацієнтів. Для пацієнтів літнього віку із печінковою недостатністю легкого або середнього ступеня коригувати дозу не потрібно. Дослідження застосування препарату пацієнтам з нирковою недостатністю не проводились. Оскільки монтелукаст і його метаболіти виділяються з жовчю, пацієнтам з нирковою недостатністю коригувати дозу не потрібно. Немає ніяких даних щодо застосування препарату пацієнтам з печінковою недостатністю тяжкого ступеня (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю). При застосуванні препарату монтелукасту у великих дозах (20- або 60-кратна рекомендована для дорослих доза) спостерігалось зменшення концентрації теофіліну у плазмі крові. Цей ефект був відсутній при прийомі рекомендованої дози 10 мг один раз на добу.

Як додаткове лікування при бронхіальній астмі у пацієнтів з персистуючою астмою від легкого до середнього ступеня, яка недостатньо контролюється інгаляційними кортикостероїдами, а також при недостатньому клінічному контролі астми за допомогою агоністів β-адренорецепторів короткої дії, які застосовують при необхідності. У пацієнтів з астмою, які приймають Монтана, цей препарат також полегшує симптоми сезонного алергічного риніту.

Профілактика астми, домінуючим компонентом якої є бронхоспазм, індукований фізичним навантаженням.

Полегшення симптомів сезонного та цілорічного алергічного риніту.

Гіперчутливість до активної речовини або до будь-якого компонента препарату.

Дитячий вік до 15 років.

Монтелукаст можна приймати з іншими препаратами, які зазвичай застосовуються для профілактики та лікування бронхіальної астми. У дослідженні взаємодій рекомендована клінічна доза монтелукасту не мала клінічно важливого впливу на фармакокінетику таких препаратів: теофілін, преднізон, преднізолон, пероральні протизаплідні засоби (етинілестрадіол/норетиндрон 35/1), терфенадин, дигоксин і варфарин.

Площа під кривою «концентрація-час» (AUC) монтелукасту в плазмі добровольців зменшувалась приблизно на 40% при одночасному застосуванні фенобарбіталу. Оскільки монтелукаст метаболізується цитохрмами CYP 3A4, 2C8 та 2C9, необхідно проявити обережність, особливо щодо дітей, якщо монтелукаст застосовують з індукторами CYP 3A4, 2C8 та 2C9, такими як фенітоїн, фенобарбітал і рифампіцин.

Дослідження in vitro показали, що монтелукаст є потужним інгібітором CYP 2C8. Однак дані дослідження взаємодії монтелукасту і розиглітазону (основний представник речовин, які метаболізуються насамперед CYP 2C8) продемонстрували, що монтелукаст не пригнічує CYP 2C8 in vivo. Тому вважається, що монтелукаст помітно не впливає на метаболізм речовин, які метаболізуються цим ферментом (таких як, паклітаксел, розиглітазон і репаглінід).

Дослідження in vitro показали, що монтелукаст є субстратом CYP 2C8 та меншою мірою, 2C9 та 3А4. Дані дослідження взаємодії монтелукасту і гемфіброзилу (інгібітор як CYP 2C8, так і 2С9) продемонстрували, що гемфіброзил в 4,4 раза збільшує системний вплив монтелукасту. Стандартного коригування доз монтелукасту при одночасному його застосуванні з гемфіброзилом або іншими потужними інгібіторами CYP 2C8 не потрібно, але лікар повинен пам'ятати про ризик збільшення кількості побічних реакцій.

Виходячи з даних in vitro досліджень, клінічно важливої взаємодії з менш потужними інгібіторами CYP 2C8 (наприклад триметоприм) не передбачається. Одночасне застосування монтелукасту з ітраконазолом, потужним інгібітором CYP 3A4, не призвело до істотного збільшення системного впливу монтелукасту.

Пацієнтів необхідно попередити, щоб вони не приймали пероральний монтелукаст для лікування гострих нападів астми та застосовували відповідне лікування у разі погіршення перебігу астми. Якщо виникає гострий напад, необхідно застосовувати короткодіючі інгаляційні бета-агоністи. Пацієнти повинні звернутися до лікаря якомога швидше, якщо вони мають потребу в більшій кількості інгаляцій короткодіючих бета-агоністів, ніж звичайно.

Не можна раптово замінювати препаратом монтелукастом інгаляційні або пероральні кортикостероїди.
Немає ніяких даних, які вказують на те, що дози пероральних кортикостероїдів можна зменшити, якщо монтелукаст застосовують як допоміжну терапію.

Повідомлялося про виникнення психоневротичних явищ у пацієнтів, які приймають монтелукаст Оскільки ці явища можуть вплинути на інші фактори, невідомо,чи пов'язані ці явища із застосуванням препарату Монтана. Лікарі повинні обговорювати ці небажані явища зі своїми пацієнтами та/або їх доглядальниками. Пацієнтам та/або оглядальникам слід давати вказівки про те, щоб вони повідомляли свого лікаря про виникнення таких змін.

Зрідка у пацієнтів, які приймають протиастматичні засоби, у тому числі монтелукаст, може проявитися системна еозинофілія, іноді з клінічними ознаками васкуліту із супутнім синдромом Чарг-Страуса — станом, що часто лікується системними кортикостероїдами. Ці випадки інколи були пов'язані зі зменшенням дози або припиненням терапії пероральними кортикостероїдами. Хоча причинний зв'язок застосування антагоністів лейкотрієнових рецепторів із синдромом Чарг-Страуса не було встановлено, лікарі повинні бути обережними у разі появи у пацієнтів еозинофілії, васкулярного висипання, погіршення легеневих симптомів, появи серцевих ускладнень та/або невропатії. Пацієнти, у яких з'являються ці симптоми, повинні бути обстежені, а їхня терапія відкоригована.

Лікування монтелукастом не змінює необхідності уникати прийому аспірину та інших не стероїдних протизапальних засобів у пацієнтів з аспірин-залежною астмою.

Хворим з відомою чутливістю до ацетилсаліцилової кислоти слід порадити уникати застосування ацетилсаліцилової кислоти або нестероїдних протизапальних засобів під час лікування монтелукастом.

Цей лікарський засіб містить лактозу. Пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази Лаппа або порушенням всмоктування глюкози і галактози не слід приймати цей препарат.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Дослідження на тваринах не виявили шкідливого впливу препарату на перебіг вагітності та розвиток ембріона/плода.

Наявні бази даних містять обмежені відомості щодо застосування препарату під час вагітності, їх аналіз не виявив причинного зв'язку між прийомом препарата Монтана та вадами розвитку (такими як, вроджені дефекти кінцівок), які зрідка спостерігалися за даними світового маркетингового досвіду.

Препарат Монтана слід призначати під час вагітності лише у разі нагальної потреби.

Годування груддю

За результатами досліджень на тваринах було показано, що монтелукаст виділяється в грудне молоко. При цьому невідомо, чи проникає монтелукаст в грудне молоко у людини.

Препарат Монтана слід призначати жінкам у період годування груддю лише у разі нагальної потреби.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Не очікується впливу монтелукасту на здатність керувати автомобілем або іншими механізмами. Проте у поодиноких випадках у окремих пацієнтів може виникати сонливість або запаморочення.

Дорослим та дітям віком від 15 років препарат призначають для лікування бронхіальної астми або астми із сезонним алергічним ринітом по 10 мг 1 раз на добу, ввечері. Для полегшення симптомів алергічного риніту час прийому підбирають індивідуально.

Для перорального застосування.

Загальні рекомендації

Терапевтичний вплив препарату Монтана на показники, які відображають контроль за симптомами бронхіальної астми, з'являється протягом першої доби. Монтелукаст приймають незалежно від прийому їжі. Пацієнтам необхідно радити продовжувати приймати монтелукаст як у період досягнення контролю за симптомами бронхіальної астми, так і в періоди її загострення. Монтану не слід застосовувати з іншими засобами, які містять ту ж саму діючу речовину ̶ монтелукаст.

Пацієнтам літнього віку або пацієнтам з порушенням функції нирок або порушення функції печінки легкого або середнього ступеня коригування доз не потрібно. Немає даних щодо застосування препарату пацієнтам з печінковою недостатністю тяжкого ступеня. Дозування однакове як для жінок, так і для чоловіків.

Монтелукаст як допоміжна терапія до інших препаратів для лікування астми.

Монтелукаст можна застосовувати з іншими засобами для лікування астми.

Інгаляційні кортикостероїди

Монтелукаст можна застосовувати як допоміжну терапію для лікування бронхіальної астми, яка неадекватно контролюється інгаляційними кортикостероїдами і короткодіючими бета-агоністами, що застосовуються як засоби першої допомоги. Не можна раптово заміняти інгаляційні кортикостероїди на Монтелукаст.

Діти.

Застосовують дітям віком від 15 років. Дітям віком до 15 років слід застосовувати препарат у вигляді жувальних таблеток.

Не існує спеціальної інформації щодо лікування передозування монтелукастом. При дослідженнях випадків хронічної астми застосовували дози препарату до 200 мг на добу для лікування пацієнтів протягом 22 тижнів та до 900 мг на добу для лікування пацієнтів протягом приблизно одного тижня в короткострокових дослідженнях. При цьому клінічно важливих побічних реакцій, не спостерігалося.

Дані постмаркетингового досвіду та дані клінічних досліджень свідчать про випадки гострого передозування монтелукастом. Серед цих повідомлень є повідомлення про дорослих і дітей, які прийняли високу дозу (1000 мг — приблизно 61 мг/кг у 42-місячної дитини) препарату. Клінічні і лабораторні показники перебували в межах профілю безпеки як у дорослих, так і у дітей. У більшості випадків при передозуванні не було ніяких побічних реакцій. Найчастіші побічні реакції були порівнянні з профілем безпеки для монтелукасту і включали біль у животі, сонливість, спрагу, головний біль, блювання та психомоторну гіперактивність.

Не відомо, чи виділяється монтелукаст за допомогою перитонеального діалізу або гемодіалізу.

Про нижчезазначені, пов'язані з лікуванням побічні реакції повідомлялося з частотою >1/100–<1/10 у пацієнтів з астмою, які лікувались монтелукастом, та з більшою частотою, ніж у пацієнтів групи плацебо.

Постмаркетинговий досвід

Нижче наведено побічні дії з боку органів та систем за даними світового постмаркетингового досвіду. Показники частоти базуються на даних відповідних клінічних досліджень.

Критерії оцінки частоти розвитку побічних реакцій: дуже часті (≥1/10), часті (≥1/100, <1/10), нечасті (≥1/1000, <1/100), поодинокі (≥1/10 000, <1/1000), рідкісні (<1/10 000), в тому числі окремі повідомлення.

2 роки.

Зберігати при температурі не вище 30 °С. Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від дії світла та вологи. Зберігати у недоступному для дітей місці.

По 10 або 14 таблеток у блістері, по 3 (10×3), або 4 (14×4) блістери в картонній коробці.

За рецептом.

Випуск серії

Салютас Фарма ГмбХ/ Salutas Pharma GmbH.

Лек фармацевтична компанія д.д./ Lek Pharmaceuticals d.d.

Дізельштрассе 5, 70839 Герлінген, Німеччина/ Dieselstrasse 5, 70839 Gerlingen, Germany.

Трімліні, 2Д, 9220 Лендава, Словенія/ Trimlini 2D, Lendava, 9220, Slovenia.