Біосон (Bioson) (265985) - інструкція із застосування ATC-класифікація

Екстракт пасифлори сухий - 300 мг

Доксиламіну гідроген сукцинат - 3,75 мг

фармакодинаміка. Компоненти екстракту пасифлори гальмують проведення нервових імпульсів у спинному і головному мозку, знижують збудливість центральної нервової системи, чим обумовлюють виражений седативний, легкий протитривожний і снодійний ефекти без симптому пригніченості під час пробудження. Заспокійлива дія у клімактеричному та преклімактеричному періодах. Застосовується при вегетативних симптомах на фоні захворювань нервової та серцево-судинної систем (при гіпертонічній хворобі, у відновлювальному періоді після церебральних судинних кризів, нейроциркуляторній дистонії, при астенічних станах після перенесених інфекцій та інших тяжких захворювань). Пасифлора нівелює такі вегетативні симптоми, як відчуття серцебиття, підвищена пітливість.
Доксиламіну гідроген сукцинат є блокатором Н₁-гістамінових рецепторів класу етаноламінів, що має седативний, снодійний та антиалергічний ефекти. Було продемонстровано, що він зменшує час, необхідний для засинання, а також покращує тривалість і якість сну.
Фармакокінетика.
Абсорбція. С_max у плазмі крові досягається у середньому через 2 год (Т_max) після прийому доксиламіну сукцинату.
Біотрансформація та виведення. Середній Т_½ з плазми крові становить 10 год.
Доксиламіну сукцинат частково метаболізується у печінці шляхом деметилювання та N-ацетилювання. Період напіввиведення може значно збільшитися в осіб літнього віку та у пацієнтів з нирковою або печінковою недостатністю. Різні метаболіти, що утворюються при розпаді молекули, не є кількісно значущими, оскільки 60% застосованої дози виявляється у сечі у формі незміненого доксиламіну.

періодичне та транзиторне безсоння.

для внутрішнього застосування.
Рекомендована доза становить 1 таблетку, у разі необхідності дозу можна підвищити до 2 таблеток. Препарат приймати за 30 хв до сну.
Пацієнтам літнього віку та хворим з нирковою або печінковою недостатністю рекомендується знизити дозу.
Тривалість курсу лікування — до 10 днів. Якщо симптоми не минають, слід звернутися до лікаря.
Якщо безсоння зберігається довше 5 днів, необхідно проконсультуватися з лікарем щодо доцільності подальшого застосування препарату.
Діти. Ефективність і безпека застосування препарату у дітей віком до 15 років не встановлені, тому застосування у цієї категорії пацієнтів не рекомендується.

– підвищена чутливість до компонентів препарату;
– період вагітності та годування грудьми;
– закритокутова глаукома в анамнезі пацієнта або в сімейному анамнезі;
– уретропростатичні розлади з ризиком затримки сечі.

лікарський засіб, як правило, добре переноситься.
В окремих випадках можуть спостерігатися такі побічні ефекти:
З боку травного тракту: нудота, блювання.
З боку серцево-судинної системи: тахікардія, брадикардія, шлуночкова тахікардія.
З боку нервової системи: запаморочення, сонливість.
З боку імунної системи: можливі алергічні реакції, включаючи шкірні висипи, свербіж та васкуліт.
Антихолінергічні ефекти: запор, затримка сечовипускання, сухість у роті, порушення зору (порушення акомодації, розмитість зору, галюцинації, порушення гостроти зору), прискорене серцебиття, сплутаність свідомості.
Рабдоміоліз, підвищення рівня креатинфосфокінази (КФК) в крові.
Денна сонливість: при розвитку такого ефекту необхідно знизити дозу.
Крім того, H₁-антигістамінні засоби першого покоління, як відомо, викликають в’ялість, когнітивні розлади та порушення психомоторної діяльності.

безсоння може мати різні причини, які не вимагають обов’язкового прийому ліків, тому перед початком застосування лікарського засобу рекомендована консультація з лікарем.
З обережністю застосовувати пацієнтам із тяжкими органічними захворюваннями травного тракту.
Як і всі снодійні або седативні засоби, доксиламіну гідроген сукцинат може загострювати синдром нічного апное (збільшення кількості і тривалості зупинок дихання).
Ризик накопичення
Доксиламіну сукцинат залишається в організмі протягом приблизно 5 періодів напіввиведення (див. Фармакокінетика).
У пацієнтів літнього віку або у людей із порушеннями функції нирок або печінки період напіввиведення може бути значно подовжений. При багаторазовому застосуванні препарат або його метаболіти досягають рівноважного стану значно пізніше і на набагато вищому рівні. Лише після досягнення рівноважного стану можна оцінити ефективність та безпеку лікарського засобу.
Може потребуватися зміна дози.
Пацієнти літнього віку
Н₁-антигістамінні засоби слід застосовувати з обережністю пацієнтам літнього віку, оскільки можливе виникнення когнітивних порушень, в’ялості, затримки реакції та/або запаморочення, що збільшує ризик падінь (наприклад, коли люди встають вночі) з наслідками, які часто є серйозними для даної категорії пацієнтів.
Особливі заходи безпеки
Пацієнти літнього віку, пацієнти з порушеннями функції нирок або печінки
Пацієнтам літнього віку лікування слід розпочинати з мінімальної дози.
Для запобігання сонливості протягом дня необхідно пам’ятати, що тривалість сну після прийому лікарського засобу повинна бути не менше 7 год.
Під час застосування препарату слід утримуватися від вживання алкогольних напоїв та прийому лікарських засобів, що містять етанол.
Не рекомендується одночасний прийом стимулюючих напоїв (кави, чаю), а також емоційні і зорові навантаження, фізична активність.
Застосування у період вагітності або годування грудьми. Не застосовувати.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Необхідно пам’ятати про ризик виникнення денної сонливості, яка може розвинутися при прийомі цього препарату, особливо в осіб, які керують автотранспортом або працюють з іншими механізмами. Їм слід рекомендувати не застосовувати заспокійливі засоби, натрію оксибутират, алкогольні напої або лікарські засоби, які містять алкоголь, як супутню терапію, або ж при застосуванні таких комбінацій враховувати седативний ефект антигістамінних препаратів. При недостатній тривалості сну ризик зменшення концентрації уваги збільшується.
Під час лікування препаратом слід утримуватися від керування транспортом і роботи з потенційно небезпечними механізмами.

при одночасному застосуванні з препаратами, які пригнічують центральну нервову систему, такими як барбітурати, транквілізатори, посилюється седативний і снодійний ефект лікарського засобу.
Не рекомендований одночасний прийом з бензодіазепінами. Слід уникати одночасного застосування з дисульфірамом.
Комбінації, які не рекомендуються
Алкоголь (як напій або як допоміжна речовина)
Алкоголь посилює седативний ефект більшості Н₁-антигістамінних засобів. Зниження пильності може зробити керування автомобілем і використання механізмів небезпечним. Слід уникати вживання алкогольних напоїв та прийому лікарських засобів, що містять етанол.
Натрію оксибутират зумовлює пригнічення ЦНС.
Комбінації, щодо яких є застереження
Атропін та атропіноподібні лікарські засоби (іміпрамінові антидепресанти, антихолінергічні протипаркінсонічні препарати, атропінові спазмолітичні лікарські засоби, дизопірамід, фенотіазинові нейролептики) — можливе виникнення таких побічних ефектів, як затримка сечі, запор, сухість у роті;
Інші антидепресанти, що впливають на ЦНС
Похідні морфіну (знеболювальні; засоби, що застосовуються для лікування кашлю і замісної терапії), нейролептики; барбітурати; бензодіазепіни; анксіолітики; седативні антидепресанти (амітриптилін, доксепін, міансерин, міртазапін, триміпрамін); седативні Н₁-антигістамінні засоби; антигіпертензивні засоби центральної дії; інші (баклофен, пізотифен, талідомід) — посилюють пригнічення центральної нервової системи. Зниження пильності може зробити керування автомобілем і використання механізмів небезпечним.
Інші снодійні засоби зумовлюють пригнічення ЦНС.

симптоми. Першими ознаками гострого отруєння є сонливість і ознаки антихолінергічних ефектів: збудження, розширення зіниць, параліч акомодації, сухість у роті, почервоніння обличчя і шиї, гіпертермія, синусова тахікардія. Делірій, галюцинації і атетозні рухи іноді є передвісниками судом — рідкісних ускладнень тяжкого отруєння або навіть коми. Навіть якщо судоми не виникають, гостре отруєння доксиламіном іноді викликає рабдоміоліз, який може ускладнитися гострою нирковою недостатністю. Такий м’язовий розлад є поширеним, що вимагає проведення систематичного скринінгу шляхом вимірювання активності КФК.
Лікування симптоматичне. При ранньому початку лікування рекомендується застосовувати активоване вугілля (50 г дорослим, 1 г/кг дітям).

при температурі не вище 25 °C у недоступному для дітей місці, в оригінальній упаковці.