Мовіксикам^® (Movixicam) (265808) - інструкція із застосування ATC-класифікація

Мелоксикам - 15 мг/1,5 мл

Мовіксикам (INN — Meloxicam) належить до групи нестероїдних протизапальних і протиревматичних лікарських засобів. Діюча речовина — мелоксикам. Препарат відносять до селективних блокаторів ЦОГ, оскільки він блокує тільки ЦОГ-2, уповільнюючи перетворення арахідонової кислоти в речовини , що є попередниками простагландинів. Має знеболювальні, протизапальні та жарознижувальні властивості. Мовіксикам випускається у формі таблеток та розчину для ін’єкцій; відпускається за рецептом лікаря.

Сфера застосування препарату

Мелоксикам — структурна похідна оксикаму, який, у свою чергу, є похідною енолієвої кислоти. Подібний за хімічною будовою до іншого протизапального засобу — піроксикаму.
Найчастіше застосовується Мовіксикам у ревматології.
Лікарі призначають Мовіксикам при таких захворюваннях, як ревматоїдний артрит на стадії загострення, анкілозуючий спондиліт, остеоартроз.
Ревматоїдний артрит — це аутоімунне системне запальне захворювання, що вражає дрібні суглоби. Хвороба часто призводить до інвалідності. Розвиток ревматоїдного артриту відбувається поступово.
Спочатку в суглобах з’являються болючість, припухлість, пізніше у хворого виникають труднощі з рухомістю суглобів. На пізніх стадіях суглоби деформуються, з’являються пошкодження інших органів та систем (серце, перикард, кровоносні судини, плевра, кон’юнктива, нервові волокна, нирки, червоний кістковий мозок).
Призначення Мовіксикаму дозволяє зменшити вираженість симптомів запалення, головним чином, препарат усуває біль та набряк. У складі симптоматичної терапії допомагає значно поліпшити якість життя.
Анкілозуючий спондиліт, або хвороба Бехтерєва — це хронічний запальний процес, що вражає суглоби і навколосуглобові тканини. Переважно вражаються такі суглоби, як міжхребцеві, крижово-клубові, пошкоджуються також паравертебральні тканини. Механізми розвитку захворювання — імунологічні, велику роль відіграє сімейна схильність. Також існують дані про вплив на розвиток захворювання деяких видів ентеробактерій і клебсієли. Уражаються найчастіше суглоби осьового скелету, що належать до хрящового типу.
Починається захворювання з незначної скутості в зоні попереку і крижу, порушується рухова функція, з’являється біль, який охоплює весь хребет. Біль також може виникнути в кульшових суглобах. Згодом з’являється характерний симптом — ознака хвороби Бехтерєва — дугоподібна спина, може різко зменшитися зріст. Крім опорно-рухового апарату, уражаються також райдужна оболонка ока, розвиваються іридоцикліти, ірити; пошкоджуються нирки, перикард, аорта та її клапани.
Мовіксикам зменшує больовий синдром та призупиняє каскад запальних реакцій, які посилюють симптоми, і полегшує сам процес перебігу хвороби.
Остеоартроз — це хронічне дегенеративне захворювання суглобів, при якому переважно вражається хрящова тканина. Остеоартроз може бути первинним і вторинним. Первинний артроз розвивається самостійно без видимої причини, його іноді називають ідіопатичним. Вторинний остеоартроз розвивається як результат інших захворювань суглобів (артрити, ревматоїдний артрит, червоний вовчак і т.д.) або травм. З віком, збільшенням маси тіла, наявністю спадкової обтяженості підвищується ймовірність розвитку захворювання. У суглобах відбуваються дегенеративні зміни, суглобові поверхні значно деформуються. Хрящ руйнується, а на кістках формуються вирости — остеофіти. У хворого спостерігається болючість у суглобових поверхонь. При загостреннях з’являються набряки в проекції суглоба, а також порушується рухомість.
Призначення препарату Мовіксикам дозволяє усунути симптоми запалення — біль і набряк у період загострення захворювання.

Механізм дії

Передбачається, що будучи селективним блокатором ЦОГ-2, мелоксикам блокує фермент — синтетазу (ЦОГ-2), що перетворює арахідонову кислоту на простагландини (Sternon J., Appelboom T., 1998). Оскільки простагландини є одними з медіаторів запалення, що викликають відповідні симптоми, у тому числі біль, припухлість, підвищення місцевої та загальної температури тіла, то в результаті застосування препарату ці симптоми зникають.
Мелоксикам практично не впливає на ЦОГ-1 за умови дозування, зазначеного в інструкції. Ця селективність є перевагою в порівнянні з неселективними блокаторами. ЦОГ-1 бере участь не тільки в синтезі простагландинів, відповідальних за виникнення ознак запалення, а й у синтезі тих простагландинів, які відповідають за захист слизових оболонок шлунково-кишкового тракту і контроль кровообігу в нирках. Блокування цієї функції ЦОГ-1 може призвести до виникнення або загострення захворювань органів шлунково-кишкового тракту (виразка, кровотеча із судин стравоходу й шлунка) і порушення кровотоку в нирках. Пригнічуючи тільки ЦОГ-2, мелоксикам дозволяє уникнути ускладнень з боку травної системи.

Дослідження

Тривалий час препарати, що містять мелоксикам, застосовуються в ревматології й при больових синдромах скелетно-м’язового походження, як, наприклад, біль у попереку. Часто призначаються для тривалого лікування, коли біль не має гострого характеру. Протипоказання до застосування препарату при гострому болю, у тому числі й післяопераційному, обумовлені низькою швидкістю розчинення, всмоктування й, відповідно, повільним початком дії. Була розроблена нова технологія Nanoсrystal Colloidal Dispersion для виготовлення препарату для в/в введення, яка значно поліпшила показники розчинності. У перспективі вдосконалену лікарську форму можна буде застосовувати при гострому болю, у тому числі й після проведення хірургічних втручань (Bekker A., Kloepping C., Collingwood S., 2018).
Ще одне дослідження було присвячене питанням оптимального часу введення перорального мелоксикаму з метою усунення больових відчуттів після проведення артроскопічних операцій на коліні. У спостереженні взяли участь 296 осіб. Хворих розподілили на 2 рівні групи. У 1-шу групу ввійшли хворі, яким мелоксикам призначили перед операцією, у 2-гу групу — люди, яким призначили мелоксикам після операції. Критеріями оцінки були ступінь тяжкості візуально-аналогової шкали болю, загальний стан хворого, потреба в екстреній анальгезії (петидин), наявність побічних реакцій.
Результати експерименту свідчили про те, що ефективність застосування мелоксикаму перед оперативним втручанням вища, ніж за умови призначення препарату в післяопераційний період (Hou J., Li W. et al., 2019).
Інше дослідження було присвячене необхідності підвищення сумарної дози мелоксикаму у зв’язку з можливими негативними реакціями з боку шлунково-кишкового тракту. Дослідження було проведене на лабораторних мишах. Використавши шкалу мишачих гримас (Mouse Grimace Scale), вчені розрахували, що сумарна доза для тварин має становити 20 мг/кг. Миші були розділені на дві групи. У 1-й групі тваринам вводили препарат у концентрації 5 мг/мл, 2-й — 1 мг/мл. Препарат вводили підшкірно протягом 6 днів. Після закінчення цього терміну провели розтин тварин. Результати розтину показали, що у групи мишей, яким вводили по 5 мг/мл, у місці введення утворилися осередки епідермального некрозу, а також ураження відповідної ділянки підшкірної клітковини і м’язів. У 2-й групі також спостерігалися подібні елементи ураження в місці ін’єкції, але набагато менш виражені. При цьому не було виявлено патології травного тракту. Таким чином, було доведено безпеку призначення мелоксикаму в сумарній дозі 20 мг/мл, але в концентрації 1 мг/мл (Sarfaty A.E., Zeiss C.J. et al., 2019).
Було визначено вплив мелоксикаму на експресію рецептору судинного ендотеліального фактору росту під час відновного періоду після операції на альвеолярному відростку у щурів. У 120 щурів був видалений верхньощелепний правий різець. Потім гризунів розділили на дві рівні групи: контрольну і групу, що отримувала мелоксикам. Оцінювали як стан кістки, так і рецептори ендотеліального фактора росту.
Результати цього експерименту показали, що прийом мелоксикаму не вплинув на синтез ендотеліального фактора росту, але блокував експресію рецепторів цього фактора, що призвело до затримки процесів відновлення і ремоделювання кістки (Arantes R.V., Cestary T.M. et al., 2015).
Також вчені виявили захисні властивості мелоксикаму щодо радіації. У ході дослідження кілька лабораторних мишей отримали смертельну для них дозу радіації в 9 Гр. Введення одноразової дози мелоксикаму через 1 год поліпшило показники виживаності мишей протягом 30 діб. Додаткові дослідження показали, що введення препарату через 24 год не впливає на виживаність, а повторний прийом препарату навіть завдає шкоди (Hofer M. et al., 2011).
Ще одне дослідження було присвячене виявленню протекторних властивостей мелоксикаму на кістки в умовах опромінення. Однією з проблем проходження променевої терапії є виникнення остеорадіонекрозу.
Для експерименту було відібрано 40 дорослих особин щурів. Їх розділили на 4 групи. 1-ша група була контрольною, у 2-гу групу потрапили щури, яких опромінили, але не вводили Мелоксам, до 3-ї групи увійшли тварини, які одержували мелоксикам, але не були опромінені, а до 4-ї групи увійшли особини, які отримали дозу опромінення і мелоксикам. Через 40 днів у всіх щурів, які брали участь в експерименті, видалили перші корінні зуби. Половину тварин забили через 15 днів після видалення зуба, а другу половину — через 30 днів. У тварин були взяті зразки кістки з ділянки видалених зубів для вивчення регенерації кістки. Вчені визначали такі параметри, як загальний обсяг ділянки, обсяг кістки, співвідношення обсяг кістки/загальний обсяг, трабекулярне (трабекула — структурний основний компонент кісткової тканини) число, товщину трабекул, міцність.
У результаті цього дослідження було встановлено, що мелоксикам позитивно вплинув на трабекулярний поділ кістки та міцність. Однак вираженого радіопротекторного ефекту не виявлено. Тобто обсяг нової кістки залежно від призначення препарату чи непризначення не змінювався. Автори вказують на те, що це дослідження не може спростувати радіопротекторний ефект, який був визначений у попередній роботі, проте потрібно ще багато додаткових досліджень (Yamasaki M.C., Nejamin Y. et al., 2017).

Висновки

Мелоксикам — це препарат, який широко застосовується в ревматології. Застосовується головним чином для лікування хронічного больового синдрому, оскільки розчиняється протягом тривалого періоду (Bekker A., Kloepping C., Collingwood S., 2018). Окремі дослідження підтверджують можливість його застосування для усунення гострого післяопераційного болю, але тільки якщо він призначений перед оперативним втручанням. Необхідність подібних досліджень зумовлена тим, що внаслідок блокування тільки ЦОГ-2 препаратом виникає менша кількість побічних ефектів з боку шлунково-кишкового тракту.
Актуальними є дослідження з визначення способів зменшення наслідків остеорадіонекрозу внаслідок проходження хворими променевої терапії. Отримано дані про те, що саме мелоксикам може зменшити наслідки цього методу лікування. Кількість досліджень в цій сфері не велика, і потрібно провести ще досить багато експериментів на лабораторних тваринах.
Препарат є перспективним для застосування в багатьох галузях медицини завдяки його селективності щодо ЦОГ, дослідження тривають.