Формотерол Ізіхейлер (Formoterol Easyhaler) (265754) - інструкція із застосування ATC-класифікація

допоміжна речовина: лактози моногідрат.

Формотеролу фумарат дигідрат - 12 мкг/доза

Фармакодинаміка
Механізм дії. Формотерол — це селективний стимулятор β₂-адренорецепторів. У пацієнтів з оборотною обструкцією дихальних шляхів він чинить бронхорозширювальну дію. Цей ефект розвивається швидко (протягом 1–3 хв) і залишається достатньо вираженим через 12 год після інгаляції препарату.
Фармакокінетика
Абсорбція. Як повідомлялося для інших інгаляційних засобів, існує висока ймовірність того, що близько 80% формотеролу, що вводиться через інгалятор Ізіхейлер, проковтується і потім всмоктується у ШКТ. Тому до інгаляційного порошку значною мірою застосовні дані про фармакокінетичні властивості, отримані для пероральних лікарських форм. Після інгаляції препарату в терапевтичних дозах формотерол не виявляють у плазмі крові за допомогою існуючих аналітичних методів.
Всмоктування відбувається швидко і екстенсивно: при дозах, що перевищують терапевтичні (120 мкг), C_max препарату в плазмі крові спостерігається через 5 хв після інгаляції, тоді як при прийомі всередину 80 мкг дози з радіоактивною міткою всмоктується не менше 65%, а прийом препарату всередину в дозах до 300 мкг супроводжується його швидким всмоктуванням з досягненням C_max незміненого формотеролу фумарату протягом 0,5–1 год. У пацієнтів із ХОЗЛ, які лікувалися протягом 12 тиж формотеролу фумаратом у дозі 12 або 24 мкг 2 рази на добу, концентрація формотеролу у плазмі крові знаходилась у діапазоні 11,5–25,7 і 23,3–50,3 пмоль/л відповідно через 10 хв, 2 і 6 год після інгаляції.
Фармакокінетика формотеролу у діапазоні доз від 20 до 300 мкг має лінійний характер. При повторних прийомах всередину у дозі 40–160 мкг/добу суттєвого накопичення препарату не виявлено. Максимальна швидкість екскреції після застосування 12–96 мкг досягається протягом 1–2 год після інгаляції.
Після 12 тиж прийому 12 або 24 мкг формотеролу у формі порошку 2 рази на добу екскреція з сечею формотеролу в незміненому вигляді зростає на 63–73% у дорослих і на 18–84% — у дітей, що свідчить про помірне і самообмежувальне накопичення формотеролу у плазмі крові після повторного прийому препарату.
Визначення сумарної екскреції формотеролу та/чи його (R,R)- і (S,S)-енантіомерів із сечею після інгаляції сухого порошку (12–96 мкг) або аерозольних лікарських форм (12–96 мкг) показало, що абсорбція зростає лінійно з підвищенням дози.
Розподіл. Зв’язування формотеролу білками плазми крові становить 61–64% (в основному з альбуміном — 34%). Відсутнє насичення місць зв’язування у діапазоні концентрацій, які досягаються при прийомі препарату в терапевтичних дозах.
Метаболізм. Формотерол в основному виводиться шляхом метаболізму, причому основний шлях його біотрансформації — це глюкуронування, а іншим шляхом є О-деметилювання з подальшим глюкуронуванням. Процес трансформації каталізує кілька ізоферментів системи CYP 450 (2D6, 2C19, 2C9 і 2A6), тому можливість метаболічних лікарських взаємодій низька. Кінетика формотеролу після однократного і повторного введення виявляється подібною, що свідчить про на відсутність аутоіндукції чи пригнічення метаболізму.
Виведення з організму. Процес виведення формотеролу з системи кровообігу багатофазний. Фактичний Т_½ залежить від розглянутого часового інтервалу. На підставі даних про концентрацію препарату в плазмі крові у період до 6; 8 або 12 год після прийому всередину, Т_½ становить близько 2–3 год. За даними швидкості екскреції з сечею від 3 до 16 год після інгаляції Т_½ розрахований на рівні 5 год.
Після інгаляції кінетика формотеролу у плазмі крові та швидкість екскреції з сечею у здорових добровольців показує двофазне виведення, причому Т_½ (R,R)- і (S,S)-енантіомерів у кінцевій фазі становить 13,9 і 12,3 год відповідно. Приблизно 6,4–8,0% дози виводиться з сечею у вигляді незміненого формотеролу, причому частка (R,R)- і (S,S)-енантіомерів становила відповідно 40 і 60%.
Після однократного прийому всередину формотеролу, маркованого 3Н, 59–62% дози виводиться з сечею, а 32–34 % — з калом. Нирковий кліренс формотеролу — 150 мл/хв.
У дорослих астматиків після багатократного прийому доз 12 і 24 мкг приблизно 10 і 15–18% дози потрапляє в сечу у вигляді незміненого і кон’югованого формотеролу відповідно. У дітей після багатократного прийому доз 12 і 24 мкг приблизно 6 і 6,5–9,0% дози потрапляє в сечу у вигляді незміненого і кон’югованого формотеролу відповідно. У здорових добровольців (R,R)- і (S,S)- енантіомери відповідають приблизно 40 і 60% відповідно незміненого лікарського засобу, який виділяється з сечею у дорослих, при цьому не спостерігалося відносного накопичення одного енантіомера порівняно з іншим після багатократного прийому препарату.

Лікування БА у пацієнтів, які використовують інгаляційні кортикостероїди або які потребують лікування β₂-агоністами тривалої дії.
Для зменшення вираженості симптомів обструкції дихальних шляхів у пацієнтів із хронічним обструктивним захворюванням легень (ХОЗЛ), які потребують лікування β₂-агоністами тривалої дії.

Спосіб застосування — інгаляційно.
Дорослі (у тому числі пацієнти літнього віку) та діти віком від 12 років
БА.
Регулярна підтримувальна терапія: 1 інгаляція (12 мкг) 2 рази на добу. У разі тяжких захворювань цей режим дозування можна підвищити до 2 інгаляцій (24 мкг) 2 рази на добу.
Максимальна добова доза становить 4 інгаляції (48 мкг) на добу.
ХОЗЛ.
Регулярна підтримувальна терапія: 1 інгаляція (12 мкг) 2 рази на добу.
Максимальна добова доза становить 2 інгаляції (1 інгаляція 2 рази на добу).
Діти віком 6–12 років
БА. Регулярна підтримувальна терапія: 1 інгаляція (12 мкг) 2 рази на добу. Максимальна добова доза становить 24 мкг.
Порушення функцій нирок або печінки. Відсутні дані про застосування препарату Формотерол Ізіхейлер пацієнтами з порушенням функцій печінки або нирок. Оскільки формотерол виводиться в основному шляхом печінкового метаболізму, можна очікувати підвищення дії препарату у хворих на тяжку форму цирозу печінки.
Тривалість дії формотеролу становить близько 12 год. Лікування у всіх випадках слід проводити мінімально ефективними дозами препарату.
Існує необхідність застосовувати інгаляційні β₂-агоністи для підтримувальної бронходилативної терапії. Також рекомендується у разі гострого нападу БА застосовувати β₂-агоністи короткої дії.
β₂-Агоністи тривалої дії можуть бути додані до режиму лікування пацієнтів, у яких інгаляційні стероїди у високих дозах не забезпечують достатнього контролю симптомів БА. Потрібно попередити пацієнтів, щоб вони не припиняли і не змінювали терапію стероїдами на початку лікування формотеролом.
Якщо симптоми залишаються чи погіршуються або якщо рекомендована доза препарату Формотерол Ізіхейлер не дає змоги контролювати симптоми (забезпечувати ефективне купірування), це часто свідчить про погіршення перебігу основного захворювання.
При переведенні пацієнта на Формотерол Ізіхейлер з інших інгаляторів схему лікування потрібно підбирати індивідуально. Слід враховувати попередню терапію, режим дозування і спосіб застосування.
Рекомендації з використання. Ізіхейлер — це інгалятор інспіраторного потоку, тобто пацієнт вдихає через мундштук і речовина потрапляє у дихальні шляхи разом з повітрям, що вдихається.
1. Зняти захисний ковпачок з мундштука Ізіхейлера.
2. Струсити інгалятор 3–5 разів у вертикальному положенні.
3. Для вивільнення 1 дози препарату помістити Ізіхейлер між великим і вказівним пальцями та один раз натиснути на інгалятор — Ви почуєте клацання.
4. Видихнути повністю, затиснути мундштук губами і глибоко вдихнути, затримати дихання на 5–10 с.
5. Якщо Вам призначили більше 1 дози, повторити кроки 2; 3 і 4.
6. Закрити мундштук Ізіхейлера захисним ковпачком.
7. Лічильник доз допоможе Вам з’ясувати, скільки доз лікарського засобу залишилося. Лічильник перемикається через кожні 5 доз. Червона зона на лічильнику означає, що у Вашому Ізіхейлері залишилося 20 доз.
Важливо звернути увагу пацієнта на таке:
– Уважно ознайомитися з інструкцією для використання.
– При наявності в упаковці захисного контейнера для інгалятора після розкриття лімінованого пакета рекомендується зберігати інгалятор у захисному контейнері для захисту від ударів і забезпечення надійної роботи пристрою.
– Струшувати пристрій і приводити його в дію перед кожною інгаляцією.
– Вдихати через мундштук досить активно і глибоко, щоб забезпечити надходження в легені оптимальної дози речовини.
– Не видихати через мундштук, оскільки це призведе до зниження доставленої дози. Якщо це все-таки трапилося, необхідно постукати інгалятором по поверхні стола чи по долоні руки, щоб видалити порошок з мундштука, а потім повторити процедуру прийому препарату.
– Не приводити пристрій в дію більше одного разу без інгаляції порошку. Якщо це все таки трапилося, пацієнту необхідно постукати інгалятором по поверхні стола чи по долоні руки, щоб видалити порошок з мундштука, а потім повторити процедуру прийому препарату.
– Завжди надягати пилозахисний ковпачок і закривати кришку захисного контейнера (за наявності в упаковці) після використання інгалятора, щоб запобігти випадковому розпиленню порошку із пристрою (яке може призвести до передозування чи до інгаляції недостатньої кількості препарату при наступному використанні інгалятора).
– Регулярно прочищати мундштук сухою тканиною. Для очищення не можна використовувати воду, оскільки порошок гігроскопічний.
– Заміняти інгалятор Формотерол Ізіхейлер, коли на лічильнику з’являється нуль, навіть якщо всередині пристрою все ще видно певну кількість порошку.
Діти. Дітям віком до 6 років не слід призначати Формотерол Ізіхейлер, оскільки досвід застосування препарату цій групі пацієнтів недостатній.

Підвищена чутливість до формотеролу фумарату чи лактози моногідрату (містить невелику кількість молочних білків).
Підвищена чутливість до інших β₂-адренергічних стимуляторів.
Тахіаритмія, AV-блокада третього ступеня, ідіопатичний підклапанний аортальний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, тиреотоксикоз.
Пацієнти з підозрюваним чи відомим подовженням інтервалу QT (QTc >0,44 с).

Найчастіші небажані явища лікування β₂-агоністами, про які повідомлялося, такі як тремор і пришвидшене серцебиття, мають переважно легку форму і зникають впродовж кількох днів лікування.
Нижче за системами органів і частотою розвитку наведені небажані реакції, які асоціюють із формотеролом. Частота визначається за такою шкалою: дуже часто (>1/10), часто (>1/100 до <1/10), нечасто (>1/1000 дo <1/100), рідко (>1/10 000 дo <1/1000), дуже рідко (<1/10 000), частота невідома (не можна встановити за наявними даними).
З боку імунної системи.
Рідко — реакції підвищеної чутливості, такі як бронхоспазм, тяжка гіпотонія, кропив’янка, ангіоневротичний набряк, свербіж, екзантема, периферичний набряк;
дуже рідко — алергічні реакції, висипання.
З боку обміну речовин і харчування.
Рідко — гіпокаліємія;
дуже рідко — гіперкаліємія, гіперглікемія.
З боку психіки.
Нечасто — відчуття тривоги, неспокій, порушення сну, відчуття страху.
З боку нервової системи.
Часто — головний біль, тремор;
нечасто — збудження, відчуття тривожності, нервозність, безсоння, судоми, занепокоєння;
рідко — запаморочення, порушення смаку.
З боку серцево-судинної системи.
Часто — прискорене серцебиття;
нечасто — тахікардія, підвищення АТ (включаючи АГ);
рідко — серцеві аритмії, наприклад фібриляція передсердь, надшлуночкова тахікардія, суправентрикулярна тахікардія, екстрасистолія;
дуже рідко — стенокардія, подовження інтервалу QTc, периферичні набряки, артеріальна гіпотензія, коливання АТ.
З боку дихальної системи, органів грудної клітки і середостіння.
Рідко — посилений бронхоспазм, парадоксальний бронхоспазм, подразнення слизової оболонки порожнини рота і глотки;
нечасто — кашель, погіршення клінічного стану.
З боку травної системи.
Рідко — нудота.
З боку скелетно-м’язової системи.
Нечасто — м’язові судоми, міалгія.
Інші.
Частота невідома — сухість у роті, подразнення слизової оболонки очей, набряк повік.
Як і при будь-які інгаляційній терапії парадоксальний бронхоспазм виникає дуже рідко.
Лікування β₂-агоністами може призвести до підвищення рівнів інсуліну, вільних жирних кислот, гліцерину і кетонових тіл у крові.
Лактози моногідрат містить невелику кількість молочних білків, тому може викликати алергічні реакції.

Дозу формотеролу слід підбирати відповідно до індивідуальних потреб хворого як найнижчу можливу дозу, що забезпечує терапевтичну дію. Не слід перевищувати максимальну рекомендовану дозу (див. ЗАСТОСУВАННЯ).
Перед призначенням формотеролу слід оцінити стан пацієнта, щоб визначити, чи достатнє протизапальне лікування він отримує. Коли симптоми БА будуть під контролем, слід поступово знижувати дозу формотеролу. У період зниження дози стан пацієнта потрібно регулярно перевіряти.
Хоча формотерол можна включати до режиму лікування у разі, якщо інгаляційні кортикостероїди не забезпечують достатнього контролю симптомів БА, не слід розпочинати лікування з формотеролу під час сильного загострення астми чи значного або гострого погіршення її перебігу.
На початку лікування формотеролом можливий ризик побічних ефектів, пов’язаних із БА, а також з погіршенням її перебігу. Якщо симптоми БА залишаються неконтрольованими, чи якщо після інгаляції формотеролу пацієнту стає гірше, йому слід проконсультуватися з лікарем щодо доцільності продовження лікування.
Не рекомендують застосовувати формотерол з іншими β₂-адреностимуляторами пролонгованої дії (англ. LABA). Під час лікування БА слід застосовувати формотерол лише як допоміжний препарат, що застосовується разом з інгаляційними кортикостероїдами, хворим, в яких БА не контролюється відповідним чином за допомогою інгаляційних кортикостероїдів або пацієнтів, у яких загострення хвороби дає підставу для початку лікування інгаляційними кортикостероїдами та β₂-адреностимулятором пролонгованої дії.
Дітям віком від 6 до 12 років рекомендується застосування комплексного препарату, що містить інгаляційні кортикостероїди та β₂-адреностимулятор пролонгованої дії, за винятком випадків, коли вимагається застосування окремо інгаляційних кортикостероїдів та окремо β₂-адреностимулятора пролонгованої дії.
Хворим, які не одержують протизапального лікування, його слід розпочати одночасно з початком застосування формотеролу. Хворим необхідно рекомендувати продовжувати протизапальну терапію після початку застосування формотеролу, навіть якщо відзначено поліпшення стану. Стійкість симптомів чи потреба у підвищенні дози формотеролу для їх контролю зазвичай свідчить про погіршення основного захворювання і необхідність перегляду лікування.
Якщо вираженість симптомів БА зменшиться, можна розглянути питання про поступове зниження дози формотеролу. Важливо регулярно контролювати стан здоров’я пацієнтів у період зниження дози. Слід застосовувати найнижчу ефективну дозу формотеролу.
Повідомлялося про летальні випадки при надмірному застосуванні препаратів, що містять β-адренергічні стимулятори, хоча точна причина смерті невідома. У декількох випадках причиною смерті була зупинка серця. Пацієнтів слід поінформувати про важливість суворого дотримання рекомендацій щодо дозування та неприпустимість перевищення максимальної дози.
Формотерол Ізіхейлер не призначений (і недостатній) для використання як основна терапія при БА.
Хворі на БА, які потребують лікування β₂-агоністами тривалої дії, повинні також отримувати оптимальну підтримувальну протизапальну терапію кортикостероїдами. Пацієнтів слід закликати продовжувати свою протизапальну терапію після початку прийому препарату Формотерол Ізіхейлер, навіть при зниженні інтенсивності симптомів. Якщо симптоми зберігаються або якщо слід посилити лікування β₂-агоністами, це свідчить про погіршення перебігу основного захворювання і потребує переоцінки підтримувальної терапії.
Хоча Формотерол Ізіхейлер можна вводити як додаткову терапію, коли інгаляційні кортикостероїди не забезпечують адекватного контролю симптомів БА, не слід починати лікування Формотеролом Ізіхейлер під час тяжких загострень БА або значного погіршення чи різкого ускладнення БА. Під час лікування Формотеролом Ізіхейлер можуть виникати серйозні, пов’язані з БА небажані явища і загострення. Пацієнтам потрібно повідомити про необхідність продовження лікування і одночасного звернення до лікаря, якщо симптоми БА не контролюються або погіршуються після початку прийому препарату Формотерол Ізіхейлер. Як тільки симптоми БА взяті під контроль, слід розглянути питання поступового зниження дози препарату Формотерол Ізіхейлер. Важливо регулярно оглядати пацієнтів у міру зниження дози. Слід використовувати найнижчу ефективну дозу препарату Формотерол Ізіхейлер.
При нижченаведених станах потрібна особлива обережність і контроль з особливою увагою до граничних доз при прийомі препарату Формотерол Ізіхейлер: тяжка АГ, тяжка серцева недостатність, ІХС, серцева аритмія, особливо AV-блокада ІІІ ступеня, ідеопатичний підклапанний аортальний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, тиреотоксикоз, феохромоцитома, аневризма, відоме або потенційне подовження інтервалу QTc (QTc >0,44 с), одночасний прийом препаратів, що впливають на інтервал QTc. Сам по собі формотерол може спричиняти подовження інтервалу QTc.
Слід бути обережним при одночасному застосуванні теофіліну і формотеролу пацієнтами з існуючими захворюваннями серця.
З огляду на гіперглікемічну дію β₂-стимуляторів хворим на цукровий діабет рекомендується на початку лікування проводити додатковий контроль концентрації глюкози в крові.
При терапії β₂-агоністами може розвиватися небезпечна для життя гіпокаліємія. Особливу обережність рекомендується проявляти при тяжких загостреннях БА, оскільки пов’язаний з цим ризик підвищується на фоні гіпоксії. Гіпокаліємічний ефект може посилюватися при одночасному лікуванні іншими лікарськими засобами, такими як похідні ксантинів, стероїди і діуретики. У цих випадках рекомендується контролювати рівень калію у плазмі крові.
Як і при інших видах інгаляційної терапії, існує ризик розвитку парадоксального бронхоспазму. У цьому разі у пацієнта одразу після прийому дози зростає хрипіння і задишка; для їх усунення потрібно негайно скористатися швидкодіючим інгаляційним бронходилатором. Потрібно негайно припинити прийом інгаляційного порошку Формотерол Ізіхейлер, провести оцінку і за необхідності призначити альтернативну терапію.
Пацієнтам із рідкісними спадковими станами непереносимості галактози, недостатністю лактази (синдром Lapp) або порушенням всмоктування глюкози і галактози необхідно враховувати, що кожна доза препарату Формотерол Ізіхейлер містить приблизно 8 мг лактози. Зазвичай така кількість лактози не викликає проблем в осіб із непереносимістю лактози.
Застосування у період вагітності чи годування грудьми
Вагітність. Відсутні достатні дані про застосування формотеролу вагітними. У дослідженнях на тваринах формотерол спричиняв загибель імплантованого плода, а також зниження виживаності у ранній постнатальний період і зменшену масу тіла при народженні. Ці ефекти спостерігалися при суттєво вищому системному впливі, ніж ті, які досягаються при клінічному застосуванні формотеролу. Лікування формотеролом можна розглядати тільки, якщо це потрібно для контролю БА та якщо не існує іншої безпечної альтернативи, враховуючи, що очікувана користь для матері перевищує ризик для плода. Потенційний ризик для людини невідомий.
Як і інші β₂-адренергічні стимулятори, формотерол може затримувати пологи через релаксуючий вплив на гладкі м’язи матки.
Годування грудьми. Невідомо, чи проникає формотерол у грудне молоко. У разі необхідності лікування препаратом слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами чи роботі з іншими механізмами. У разі появи запаморочення, тремору, судом під час лікування не слід керувати транспортними засобами чи працювати зі складними механізмами.

Спеціальні дослідження взаємодії препарату Формотерол Ізіхейлер не проводилися.
Існує теоретичний ризик того, що одночасне лікування іншими препаратами, про які відомо, що вони подовжують інтервал QTc, може призвести до фармакодинамічної взаємодії з формотеролом та підвищити можливий ризик шлуночкової аритмії. Прикладами цих лікарських засобів є певні антигістамінні препарати (наприклад терфенадин, астемізол, мізоластин), певні антиаритмічні препарати (наприклад хінідин, дизопірамід, прокаїнамід, еритроміцин) і трициклічні антидепресанти. Застосування леводопи, левотироксину, окситоцину, а також вживання алкоголю можуть посилити побічну дію β₂-агоністів на серце.
Одночасне застосування з макролідами потребує обережності, тому що їхня дія на серцево-судинну систему може посилюватися.
Одночасне застосування інших симпатоміметичних препаратів, таких як інші β₂-агоністи або ефедрин, можуть посилювати як бажані, так і небажані ефекти препарату Формотерол Ізіхейлер. Тому може бути потрібне титрування дози.
Поєднане лікування похідними ксантинів, стероїдами або діуретиками, такими як тіазиди і петльові діуретики, може посилювати потенційний гіпокаліємічний побічний ефект β₂-агоністів.
Гіпокаліємія може підвищити схильність до серцевої аритмії у пацієнтів, які лікуються серцевими глікозидами — препаратами наперстянки.
Ризик розвитку аритмій підвищується на фоні проведення анестезії препаратами у формі галогенованих вуглеводнів.
Формотерол може взаємодіяти з інгібіторами МАО, тому його не слід призначати пацієнтам, які приймають інгібітори МАО, і протягом 14 днів після припинення такого лікування.
Одночасний прийом формотеролу і кортикостероїдів може підвищити гіперглікемічний ефект, який спостерігається при прийомі цих лікарських засобів.
Бронхолітичний ефект формотеролу може посилюватися при прийомі антихолінергічних препаратів.
Блокатори β-адренорецепторів можуть послаблювати та антагонізувати дію препарату Формотерол Ізіхейлер. Тому Формотерол Ізіхейлер не слід застосовувати разом з блокаторами β-адренорецепторів (у тому числі з очними краплями), якщо їх застосування не є обов’язковим.

Симптоми. Накопичений невеликий клінічний досвід лікування при передозуванні. Передозування з високою імовірністю супроводжується симптомами, що зазвичай спостерігають при передозуванні β₂-агоністів: тремором, головним болем, прискореним серцебиттям. В окремих випадках повідомлялося про такі симптоми, як тахікардія, гіперглікемія, гіпокаліємія, подовжений інтервал QTc, аритмія, нудота і блювання.
Лікування. Показане підтримувальне і симптоматичне лікування. В серйозних випадках потрібна госпіталізація.
Можна розглянути доцільність застосування кардіоселективних блокаторів β-адренорецепторів, однак дуже обережно, оскільки використання β-адренолітиків може спровокувати бронхоспазм. Потрібно контролювати рівень калію у плазмі крові.

Перед першим застосуванням зберігати в оригінальній упаковці. Після відкриття упаковки зберігати при температурі не вище 30 °C у захищеному від вологи місці.