Артрокол розчин для ін'єкцій (Artrocol solution for injections) (265581) - інструкція із застосування ATC-класифікація

Кетопрофен - 100 мг/2 мл

фармакодинаміка. Кетопрофен є НПЗП, що чинить анальгезивну, протизапальну та жарознижувальну дію.
При запаленні кетопрофен інгібує синтез простагландинів і лейкотрієнів, гальмуючи активність ЦОГ та частково — ліпооксигенази, також він інгібує синтез брадикініну та стабілізує лізосомальні мембрани.
Виявляє центральний та периферичний знеболювальний ефект та усуває прояви симптомів запально-дегенеративних захворювань опорно-рухового апарату.
У жінок кетопрофен зменшує вираженість симптомів первинної дисменореї внаслідок інгібування синтезу простагландинів.
Фармакокінетика. Абсорбція. У більшості пацієнтів після в/м введення кетопрофен виявляється у плазмі крові через 15 хв, а C_max у плазмі крові досягається через 2 год. Середня концентрація кетопрофену в плазмі крові становить 26,4±5,4 мкг/мл через 4–5 хв після в/в інфузії або в/м введення. Біодоступність кетопрофену у вигляді р-ну для ін’єкцій знаходиться у лінійній залежності від величини дози та становить 90%.
Розподіл. Ступінь зв’язування з білками — 99%. Об’єм розподілення — 0,1–0,2 л/кг. Через 3 год після введення 100 мг кетопрофену його концентрація у плазмі крові становить близько 3 мкг/мл, а концентрація в синовіальній рідині — 1,5 мкг/мл. Хоча концентрація кетопрофену в синовіальній рідині дещо нижча, ніж у плазмі крові, вона стабільніша (через 9 год концентрація кетопрофену в плазмі крові становить 0,3 кг/мл, а в синовіальній рідині — 0,8 мкг/мл), тому вираженість больового синдрому та скутості суглобів зменшується на тривалий час. Стабільна концентрація кетопрофену в плазмі крові досягається протягом 24 год після введення. У пацієнтів літнього віку стабільна концентрація кетопрофену в плазмі крові досягається через 8,7 год та становить 6,3 мкг/мл. Кумуляції кетопрофену в тканинах не виявлено.
Після в/м введення кетопрофену в дозі 100 мг його концентрація в плазмі крові та СМР виявлялася через 15 хв. C_max кетопрофену в плазмі крові досягалася протягом 2 год (1,3 мкг/мл).
Метаболізм. Кетопрофен інтенсивно метаболізується в печінці за допомогою мікросомальних ферментів. З організму виводиться у вигляді кон’югату з глюкуроновою кислотою.
Виведення. T_½ становить 2 год. До 80% введеної дози кетопрофену виводиться із сечею, як правило (понад 90%), у вигляді глюкуроніду, близько 10% — з калом.
Особливі категорії пацієнтів
Пацієнти з порушенням функції нирок. У пацієнтів із порушенням функції нирок виведення кетопрофену уповільнено, T_½ збільшується на 1 год.
Пацієнти з порушенням функції печінки. У пацієнтів із порушенням функції печінки кетопрофен може накопичуватися у тканинах.
Пацієнти літнього віку. У пацієнтів літнього віку метаболізм та виведення кетопрофену уповільнюються, однак це має клінічне значення тільки при порушенні функції нирок.

захворювання суглобів: ревматоїдний артрит; серонегативні спондилоартрити (анкілозуючий спондилоартрит, псоріатичний артрит, реактивний артрит); подагра, псевдоподагра; остеоартрит; позасуглобовий ревматизм (тендиніт, бурсит, капсуліт плечового суглоба).
Больовий синдром: люмбаго, посттравматичний біль у суглобах, м’язах; післяопераційний біль; біль при метастазах пухлин у кістки; альгодисменорея.

лікарський засіб призначений для в/в та в/м введення.
Дозування слід підбирати індивідуально, залежно від стану пацієнта та його реакції на лікування.
В/м введення. Лікарський засіб застосовувати у дозі 100 мг (1 ампула) 1–2 рази на добу. Максимальна добова доза не має перевищувати 200 мг.
У разі необхідності в/м введення можна доповнити застосуванням пероральних або ректальних форм кетопрофену.
В/в введення. Лікарський засіб слід вводити у вигляді інфузії лише в умовах стаціонару. Інфузію здійснювати протягом 0,5–1 год, курс лікування при в/в — не більше 48 год. Максимальна добова доза — 200 мг.
Переривчаста в/в інфузія: 100–200 мг кетопрофену слід розчинити у 100 мл 0,9% р-ну натрію хлориду та вводити протягом 0,5–1 год. Максимальна добова доза — 200 мг.
Безперервна в/в інфузія: 100–200 мг кетопрофену розчинити у 500 мл р-ну для інфузій (0,9% р-н натрію хлориду, р-н Рінгера з лактатом, р-н глюкози) та вводити протягом 8 год. Максимальна добова доза — 200 мг.
Застереження: флакони з р-ном для інфузії слід обгортати темним папером або алюмінієвою фольгою, оскільки кетопрофен чутливий до впливу світла.
Трамадол та кетопрофен слід вводити окремо, оскільки при їх змішуванні може утворюватися осад.
Тривалість лікування залежить від ступеня тяжкості та перебігу захворювання, однак побічні ефекти можуть бути мінімізовані при застосуванні найнижчої ефективної дози впродовж якомога коротшого часу (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННя).
Для запобігання негативній дії кетопрофену на слизові оболонки органів ШКТ можна одночасно приймати антацидні засоби.
Одночасне застосування з іншими засобами. Кетопрофен можна застосовувати разом з анальгетиками центральної дії; його можна змішувати з морфіном в одному флаконі: 10–20 мг морфіну та 100–200 мг кетопрофену розчинити у 500 мл р-ну для інфузій (0,9% р-н натрію хлориду або р-н Рінгера з лактатом). Максимальна добова доза — 200 мг.
Особливі категорії пацієнтів
Пацієнти літнього віку. У пацієнтів літнього віку ризик виникнення побічних реакцій зростає. Після 4 тиж від початку лікування слід проводити моніторинг стану пацієнта щодо проявів шлунково-кишкових кровотеч. Рекомендується розпочинати терапію кетопрофеном з найнижчої дози з метою утримання у пацієнтів найнижчої ефективної дози.
Порушення функції нирок. Пацієнтам із помірним порушенням функції нирок з кліренсом креатиніну <0,33 мл/с (20 мл/хв) дозу кетопрофену слід знизити. Застосування кетопрофену протипоказано пацієнтам із тяжким порушенням функції нирок.
Порушення функції печінки. Пацієнтам із хронічними захворюваннями печінки та зниженим рівнем альбуміну в плазмі крові слід знизити дозу кетопрофену. Застосування кетопрофену протипоказано пацієнтам із тяжким порушенням функції печінки.
Діти. Препарат не застосовувати у дітей віком до 18 років.

• підвищена чутливість до діючої речовини та/або інших допоміжних речовин лікарського засобу.
• Наявність в анамнезі алергічних станів, таких як бронхоспазм, астматичні напади, кропив’янка, ангіоневротичний набряк, гострий риніт, після прийому ацетилсаліцилової кислоти чи інших НПЗП.
• Хронічна диспепсія в анамнезі.
• Виразка шлунка або дванадцятипалої кишки у стадії загострення або шлунково-кишкові кровотечі, виразкові хвороби або перфорації в анамнезі.
• Цереброваскулярні або інші кровотечі.
• Схильність до геморагії; геморагічний діатез.
• Гемостатичні порушення або одночасне застосування антикоагулянтів.
• Тяжка серцева недостатність.
• Тяжкі порушення функції печінки.
• Тяжкі порушення функції нирок.
• БА та риніт в анамнезі.
• Лікування періопераційного болю при проведенні операції щодо аортокоронарного шунтування.

побічні реакції кетопрофену класифікуються наступним чином: дуже часто (≥1/10); часто (від ≥1/100 до <1/10); нечасто (від ≥1/1000 до <1/100); рідко (від ≥1/10 000 до <1/1000); дуже рідко (<1/10 000); невідомо (частоту неможливо оцінити за наявними даними).
Побічні ефекти зазвичай транзиторні. Частіше виникають розлади з боку травного тракту.
З боку системи крові та лімфатичної системи: нечасто — геморагічна анемія, гемоліз, пурпура, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, лейкопенія; невідомо — гемолітична анемія.
Високі дози кетопрофену можуть інгібувати агрегацію тромбоцитів, пролонгуючи тим самим час кровотечі, та спричинити носову кровотечу та утворення гематом.
З боку імунної системи: рідко — загострення БА; невідомо — бронхоспазм або задишка (особливо у пацієнтів з підвищеною чутливістю до ацетилсаліцилової кислоти та інших НПЗП); ангіоневротичний набряк і анафілаксія; анафілактичні реакції, включаючи шок.
З боку метаболізму та харчування: невідомо — гіпонатріємія, гіперкаліємія (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ та ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).
З боку психіки: часто — депресія, нервозність, жахливі сновидіння, сонливість; рідко — делірій з візуальними та слуховими галюцинаціями, дезорієнтація, порушення мовлення, зміна настрою.
З боку нервової системи: нечасто — головний біль, астенія, дискомфорт, підвищена втомлюваність, слабкість, сонливість; рідко — парестезії; невідомо — асептичний менінгіт, судоми, запаморочення; були окремі повідомлення про випадки псевдопухлини головного мозку.
З боку органа зору: часто — порушення зору (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ); рідко — розмитий зір, кон’юнктивіт.
З боку органа слуху: часто — шум у вухах.
З боку серцево-судинної системи: часто — набряки; нечасто — серцева недостатність, АГ; невідомо — васкуліт (включаючи лейкоцитопластичний васкуліт).
Клінічні дослідження та епідеміологічні дані підтверджують, що із застосуванням деяких НПЗП (особливо при високих дозах та тривалому застосуванні) може бути пов’язане незначне підвищення ризику артеріальних тромботичних явищ (наприклад інфаркт міокарда та інсульт). Для того щоб виключити такий ризик у разі застосування кетопрофену, даних недостатньо (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто — кровохаркання, задишка, фарингіт, риніт, бронхоспазм (особливо у пацієнтів із гіперчутливістю до ацетилсаліцилової кислоти або до інших НПЗП), набряк гортані (ознаки анафілактичної реакції); рідко — напади БА.
З боку травного тракту: дуже часто — диспепсія; часто — нудота, абдомінальний біль, діарея, запор, метеоризм, анорексія, блювання, стоматит, гастрити; невідомо — коліт, перфорація кишечнику (як ускладнення дивертикули), мелена, гематемезис, стоматит, виразка шлунка або дванадцятипалої кишки, загострення виразкового коліту або хвороби Крона, ентеропатія з перфорацією, стеноз, панкреатит. Можуть виникати пептичні виразки, перфорація або шлунково-кишкові кровотечі. Ентеропатія може супроводжуватися слабкою кровотечею із втратою білка. Відмічали відчуття дискомфорту в ШКТ, біль у шлунку, в рідкісних випадках — коліт. Були повідомлення про випадок перфорації прямої кишки у жінки літнього віку. Ульцерація, геморагія або перфорація можуть розвиватися в 1% пацієнтів через 3–6 міс лікування або у 2–4% пацієнтів через 1 рік лікування із застосуванням НПЗП.
З боку гепатобіліарної системи: невідомо — тяжкі порушення функції печінки, що супроводжуються жовтяницею та гепатитом.
З боку шкіри та підшкірних тканин: часто — шкірний висип, свербіж; нечасто — алопеція, екзема, пурпуроподібний висип, підвищене потовиділення, кропив’янка, загострення хронічної кропив’янки, ексфоліативний дерматит; рідко — фоточутливість, фотодерматит; невідомо — бульозні реакції, включаючи синдром Стівенса — Джонсона та токсичний епідермальний некроліз, гострий генералізований екзантематозний пустульоз.
З боку нирок та сечовивідних шляхів: невідомо — ГНН, інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром, гострий пієлонефрит, органічні ураження нирок, гострий тубулярний некроз, гострий папілярний некроз; затримка рідини/натрію, гіперкаліємія (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ та ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).
З боку репродуктивної системи: нечасто — менометрорагія.
Лабораторні показники: дуже часто — відхилення від норми рівнів печінкових трансаміназ (АлАТ і АсАТ), підвищення рівня білірубіну в плазмі крові.
З боку організму в цілому та реакції у місці введення: нечасто — відчуття печіння та/або біль у місці введення, набряк; невідомо — реакція в місці введення, відома як синдром Ніколау. Кетопрофен знижує агрегацію тромбоцитів, пролонгуючи тим самим час кровотечі.
Повідомлення про підозрювані побічні реакції, що виникли після реєстрації лікарського засобу, дуже важливі. Це дає змогу постійно спостерігати за співвідношенням користі/ризику при застосуванні лікарського засобу. Працівники системи охорони здоров’я повинні повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну систему фармаконагляду.

побічні реакції кетопрофену можна мінімізувати за рахунок застосування його найнижчої ефективної дози протягом якомога коротшого часу, необхідного для купірування симптомів.
Лікарський засіб слід з обережністю застосовувати у пацієнтів, які одночасно приймають засоби, що можуть підвищити ризик виникнення виразки або кровотечі, а саме — пероральні кортикостероїдні засоби, антикоагулянтні засоби (наприклад варфарин), СІЗЗС або антиагрегантні засоби, такі як ацетилсаліцилова кислота, а також нікорандил (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).
Слід уникати одночасного застосування лікарського засобу з іншими НПЗП, у тому числі селективними інгібіторами ЦОГ-2.
Про випадки шлунково-кишкових кровотеч, утворення виразки або її перфорацію (іноді з летальним наслідком), повідомляли при застосуванні усіх НПЗП на різних етапах лікування незалежно від наявності симптомів-провісників або наявності в анамнезі тяжких захворювань травного тракту.
Згідно з епідеміологічними даними кетопрофен може бути пов’язаний з підвищеним ризиком тяжких побічних реакцій з боку травного тракту порівняно з деякими іншими НПЗП, особливо при прийомі високих доз (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ).
Ризик виникнення шлунково-кишкової кровотечі, утворення виразки або її перфорація зростає з підвищенням дози НПЗП, у пацієнтів з виразкою в анамнезі, особливо ускладненою кровотечею або перфорацією (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ), а також у пацієнтів літнього віку. У цьому випадку лікування слід розпочинати з найнижчої можливої дози кетопрофену. Для таких пацієнтів та пацієнтів, які застосовують ацетилсаліцилову кислоту в низьких дозах або інші засоби, що підвищують ризик виникнення побічних реакцій з боку травного тракту, слід розглянути можливість комбінованої терапії з препаратами-протекторами, наприклад, мізопростолом або інгібіторами протонної помпи (див. нижче та ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).
Пацієнтам, особливо літнього віку, які мають в анамнезі побічні реакції з боку травного тракту, необхідно повідомити лікарю про всі незвичні симптоми, пов’язані з травною системою (зокрема про шлунково-кишкові кровотечі), особливо на початкових етапах лікування.
У разі розвитку шлунково-кишкової кровотечі застосування лікарського засобу слід припинити. Кровотеча і перфорація можуть розвиватися раптово без попередніх симптомів.
Пацієнти літнього віку мають вищу частоту виникнення побічних реакцій до НПЗП, зокрема шлунково-кишкових кровотеч та перфорацій, що можуть бути летальними.
Лікарський засіб слід з обережністю застосовувати у пацієнтів із захворюваннями травного тракту в анамнезі (виразковий коліт, хвороба Крона), оскільки існує ризик їх загострення (див. ПОБІЧНІ РЕАКЦІЇ).
Під час застосування НПЗП у дуже рідкісних випадках повідомляли про розвиток серйозних шкірних реакцій (деякі з летальним наслідком), у тому числі ексфоліативного дерматиту, синдрому Стівенса — Джонсона та синдрому Лайєлла (див. ПОБІЧНІ РЕАКЦІЇ). Найвищий ризик їх виникнення відмічають у пацієнтів на початку лікування. У більшості пацієнтів вони виникали протягом 1-го місяця терапії. При появі шкірного висипу, ознак ураження слизових оболонок або інших симптомів гіперчутливості слід припинити застосування лікарського засобу.
Клінічні дослідження та епідеміологічні дані дають змогу припустити, що на тлі застосування деяких НПЗП (особливо у високих дозах і протягом тривалого часу) може підвищуватися ризик розвитку артеріальних тромбозів (наприклад інфаркту міокарда або інсульту). Даних для виключення такої небезпеки при застосуванні кетопрофену недостатньо.
На початку застосування лікарського засобу рекомендується здійснювати моніторинг функції нирок у пацієнтів літнього віку, із серцевою недостатністю, цирозом печінки, нефритом, хронічною нирковою недостатністю та у пацієнтів, які приймають діуретики. У таких пацієнтів при застосуванні кетопрофену можливе зниження ниркового кровотоку внаслідок пригнічення судинорозширювального впливу ниркових простагландинів, що може призвести до декомпенсації функції нирок.
У пацієнтів, які застосовували НПЗП (окрім ацетилсаліцилової кислоти) для купірування післяопераційного болю після аортокоронарного шунтування, відзначається підвищений ризик артеріальних тромбозів.
Пацієнтам з артеріальною гіпертензією та/або серцевою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості необхідний ретельний медичний нагляд, оскільки при лікуванні НПЗП відмічалися затримка рідини в тканинах та утворення набряків.
У пацієнтів із неконтрольованою АГ, хронічною серцевою недостатністю, встановленою ІХС, захворюваннями периферичних артерій та/або захворюваннями судин головного мозку застосовувати лікарський засіб слід тільки після ретельного обстеження. Перед початком тривалого застосування лікарського засобу пацієнтам із факторами ризику при наявності гіперліпідемії, цукрового діабету або тим, які палять, необхідно також проходити ретельне обстеження.
Кеторолак може замаскувати симптоми інфекційного захворювання, що може призвести до затримки початку відповідного лікування і тим самим ускладнити перебіг захворювання. Це відмічали при бактеріальній позагоспітальній пневмонії та бактеріальних ускладненнях вітряної віспи. У разі застосування лікарського засобу при підвищенні температури тіла або для полегшення болю при інфекції рекомендується проводити моніторинг інфекційного захворювання. В умовах лікування поза медичним закладом пацієнт повинен звернутися до лікаря, якщо симптоми зберігаються або посилюються.
Застосування лікарського засобу слід припинити перед великими хірургічними втручаннями.
У пацієнтів із порушеннями з боку функціональних показників печінки або із захворюваннями печінки в анамнезі необхідний періодичний моніторинг рівнів трансаміназ, особливо при довготривалому застосуванні лікарського засобу.
Застосування кетопрофену може знижувати жіночу фертильність, тому лікарський засіб не рекомендується застосовувати жінкам, які планують вагітність. Жінкам, які мають проблеми із зачаттям або проходять обстеження на предмет безпліддя, слід розглянути можливість припинення застосування кетопрофену.
Пацієнти з БА у поєднанні з хронічним ринітом, хронічним синуситом та/або поліпами носа схильні до вищого ризику алергії на ацетилсаліцилову кислоту та/або НПЗП, ніж інші пацієнти. Застосування лікарського засобу може спричиняти напади астми або бронхоспазм, особливо у пацієнтів з алергією на ацетилсаліцилову кислоту або НПЗП.
Лікарський засіб слід з обережністю застосовувати у пацієнтів із порушеннями гемостазу, гемофілією, захворюванням Віллебранда, тяжкою тромбоцитопенією, нирковою або печінковою недостатністю, а також особам, які приймають антикоагулянти (похідні кумарину і гепарину, головним чином низькомолекулярні гепарини).
Під час застосування лікарського засобу необхідний ретельний моніторинг діурезу і функції нирок у пацієнтів з порушеннями функції печінки, у пацієнтів, які отримують діуретики, при гіповолемії внаслідок великого хірургічного втручання, особливо у пацієнтів літнього віку.
Відносний ризик виникнення шлунково-кишкової кровотечі вищий у пацієнтів із низькою масою тіла. У разі виникнення шлунково-кишкової кровотечі або утворення виразки застосування лікарського засобу слід негайно припинити.
При тривалому застосуванні лікарського засобу слід контролювати кількість формених елементів крові, а також функцію печінки і нирок. При кліренсі креатиніну нижче 0,33 мл/с (20 мл/хв) слід відкоригувати дозу кетопрофену.
При тяжкому болю лікарський засіб можна одночасно застосовувати з морфіном при в/в введенні.
Під час застосування кетопрофену можливий розвиток гіперкаліємії, особливо у пацієнтів з цукровим діабетом, нирковою недостатністю та/або при супутній терапії засобами, що сприяють гіперкаліємії. У такому випадку слід здійснювати регулярний моніторинг рівня калію у плазмі крові.
Застереження, пов’язані з допоміжними речовинами. Кожна ампула лікарського засобу містить 8 об.% етанолу, тобто 197,2 мг на дозу, що дорівнює 4 мл пива або 1,6 мл вина. Лікарський засіб може негативно впливати на осіб, які страждають на алкоголізм, тому його слід застосовувати з обережністю у таких пацієнтів. Вміст етанолу слід враховувати при застосуванні лікарського засобу у І та ІІ триместр вагітності, у період годування грудьми, у дітей та хворих із групи ризику, наприклад при захворюваннях печінки, а також хворих на епілепсію.
Лікарський засіб містить менше 1 ммоль натрію (23 мг) на дозу, тобто практично вільний від натрію.
Лікарський засіб містить 800 мг пропіленгліколю в 1 ампулі (2 мл), що відповідає 400 мг/мл.
Лікарський засіб містить 40 мг бензилового спирту в 1 ампулі, що може спричиняти алергічні реакції. У великій кількості також може накопичуватися в організмі та спричиняти розвиток побічних реакцій (метаболічний ацидоз).
Застосування у період вагітності або годування грудьми
Вагітність. Безпека застосування кетопрофену в період вагітності не визначена, тому застосування лікарського засобу у І–ІІ триместр вагітності можливе лише у разі крайньої необхідності тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Застосування лікарського засобу у ІІІ триместр вагітності протипоказане.
Пригнічення синтезу простагландинів може негативно вплинути на вагітність та/або розвиток плода. Відповідно до результатів епідеміологічних досліджень застосування препаратів, що пригнічують синтез простагландинів, на ранніх термінах вагітності підвищує ризик викидня, виникнення у плода вади серця та незрощення передньої черевної стінки. Так, абсолютний ризик розвитку аномалій серцево-судинної системи підвищувався з <1% до близько 1,5%. Вважається, що небезпека виникнення таких явищ зростає з підвищенням дози та тривалості терапії. Застосування інгібіторів синтезу простагландинів у тварин спричиняло збільшення пре- та постімплантаційних втрат і підвищення ембріофетальної летальності. Крім того, у тварин, яким застосовували інгібітори синтезу простагландинів у період органогенезу, підвищувалася частота виникнення вад розвитку плода, у тому числі аномалій серцево-судинної системи.
Застосування кетопрофену з 20-го тижня вагітності може спричинити олігогідрамніон внаслідок дисфункції нирок плода. Це може статися невдовзі після початку лікування і зазвичай є оборотним після припинення застосування препарату. Крім того, повідомлялося про випадки звуження артеріальної протоки після лікування у ІІ триместрі вагітності, більшість з яких пройшли після припинення лікування.
Застосування лікарського засобу у І–ІІ триместрі вагітності можливе лише у разі крайньої необхідності. У разі застосування кетопрофену жінці, яка планує вагітність, або під час І та ІІ триместрів вагітності слід дотримуватися мінімально можливої дози і тривалості терапії.
Допологовий моніторинг щодо олігогідрамніону та звуження артеріальної протоки слід розглянути у разі впливу кетопрофену протягом декількох днів, починаючи з 20-го гестаційного тижня. Застосування лікарського засобу слід припинити, якщо виявлено олігогідрамніон або звуження артеріальної протоки.
Під час ІІІ триместру вагітності при застосуванні будь-яких інгібіторів синтезу простагландину можливий такий вплив на плід:

• серцево-легенева токсичність (передчасне закриття артеріальної протоки і легенева гіпертензія);
• порушення функції нирок, що може прогресувати до ниркової недостатності з проявом олігогідроамніону (див. вище);

на вагітну і плід наприкінці вагітності:

• можливі збільшення тривалості кровотеч, зниження здатності до агрегації тромбоцитів, навіть при застосуванні дуже низьких доз;
• пригнічення скорочувальної функції матки, що може призвести до збільшення тривалості пологів.

Застосування лікарського засобу у ІІІ триместрі вагітності протипоказане.
Період годування грудьми. Дані щодо екскреції кетопрофену у грудне молоко відсутні. Лікарський засіб не рекомендується застосовувати в період годування грудьми, оскільки безпека кетопрофену під час грудного вигодовування не доведена.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. До з’ясування індивідуальної реакції на лікарський засіб (можуть виникнути запаморочення, сонливість, судоми та порушення зору) рекомендується утриматися від керування транспортними засобами або іншими механізмами.

одночасне застосування кетопрофену з нижчевказаними засобами не рекомендується.
Інші НПЗП (включаючи селективні інгібітори ЦОГ та ацетилсаліцилову кислоту у високих дозах). При одночасному застосуванні кетопрофену з такими засобами підвищується ризик розвитку виразок і шлунково-кишкових кровотеч.
Антикоагулянти (гепарин, антивітамін K (наприклад варфарин), інгібітори тромбіну (наприклад дабігатран), прямі інгібітори фактора Ха (наприклад апіксабан, ривароксабан, едоксабан), інгібітори агрегації тромбоцитів (наприклад тиклопідин, клопідогрел)). При одночасному застосуванні кетопрофену з такими засобами підвищується ризик кровотеч. Якщо такої комбінації не можна уникнути, необхідний пильний медичний нагляд.
Засоби, що зв’язуються з білками (наприклад антикоагулянти, сульфонаміди, гідантоїни). При одночасному застосуванні з такими засобами може знадобитися корекція доз для запобігання підвищенню рівня цих препаратів внаслідок конкуренції за зв’язування з білками плазми крові.
Літій. При одночасному застосуванні з кетопрофеном підвищується ризик підвищення рівня літію у плазмі крові, аж до токсичного через зниження виведення літію нирками. У разі неможливості уникнення одночасного застосування, даний показник необхідно контролювати на початку прийому, під час зміни дозування та після припинення застосування НПЗП.
Метотрексат (при застосуванні у дозах, що перевищують 15 мг/тиж). При одночасному застосуванні з кетопрофеном підвищується ризик гематологічної токсичності метотрексату у зв’язку зі зниженням його ниркового кліренсу на тлі терапії НПЗП. Між закінченням або початком лікування кетопрофеном і лікуванням метотрексатом має минути не менше 12 год.
Тромболітичні засоби. При одночасному застосуванні кетопрофену з такими засобами можливе підвищення ризику кровотеч.
Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну. При одночасному застосуванні кетопрофену з такими засобами можливе підвищення ризику шлунково-кишкових кровотеч (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Кортикостероїди. При одночасному застосуванні кетопрофену з такими засобами підвищується ризик утворення шлунково-кишкових виразок або кровотечі.
При одночасному застосуванні кетопрофену з нижчевказаними засобами слід дотримуватися обережності.
Діуретики. При одночасному застосуванні кетопрофену з такими засобами підвищується ризик зниження ниркового кровотоку через пригнічення простагландинів, особливо у разі зневоднення. У разі одночасного застосування цих засобів рекомендуються адекватна гідратація пацієнта і контроль функції нирок на початку лікування (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Інгібітори АПФ і антагоністи рецепторів ангіотензину II. При одночасному застосуванні кетопрофену з такими засобами можливий розвиток гострої ниркової недостатності у пацієнтів групи ризику (літній вік, зневоднення, комбінована терапія з сечогінними засобами, порушення ниркової функції) внаслідок зниження швидкості клубочкової фільтрації (пригнічення функції судинорозширювальних простагландинів НПЗП).
Метотрексат у низьких дозах (≤15 мг/тиж). При одночасному застосуванні з кетопрофеном підвищується ризик гематологічної токсичності метотрексату (зниження ниркового кліренсу метотрексату). У перші тижні одночасного застосування необхідно щотижня контролювати розгорнуту картину крові. При порушенні функції нирок, а також у пацієнтів літнього віку рекомендується ретельний контроль змін (навіть незначних) ниркової функції.
Тенофовір. При одночасному застосуванні з кетопрофеном підвищується ризик ниркової токсичності.
Нікорандил. При одночасному застосуванні з кетопрофеном підвищується ризик серйозних ускладнень, таких як шлунково-кишкові виразки, що супроводжуються перфораціями та кровотечами (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Серцеві глікозиди. Не виявлено фармакокінетичної взаємодії кетопрофену та дигоксину. Проте одночасне застосування цих засобів слід здійснювати з обережністю, особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю, оскільки НПЗП можуть спричиняти порушення функції нирок і знизити нирковий кліренс серцевих глікозидів.
Пентоксифілін. При одночасному застосуванні з кетопрофеном підвищується ризик кровотечі. У разі одночасного застосування цих засобів слід здійснювати моніторинг системи згортання крові.
Слід ретельно розглянути необхідність одночасного застосування кетопрофену з нижчевказаними засобами.
Антигіпертензивні засоби (блокатори бета-адренорецепторів, інгібітори АПФ, діуретики). При одночасному застосуванні з кетопрофеном можливе зниження ефективності цих засобів (у зв’язку з пригніченням синтезу простагландинів).
Циклоспорин, такролімус. При одночасному застосуванні кетопрофену з такими засобами можливе підвищення ризику розвитку адитивного ефекту нефротоксичності, особливо у пацієнтів літнього віку.
Пробенецид. При одночасному застосуванні з пробенецидом можливе значне зниження кліренсу кетопрофену з плазми крові.
Міфепристон. При одночасному застосуванні з НПЗП знижується дія міфепристону. НПЗП, у тому числі кетопрофен, слід застосовувати через 8–12 днів після закінчення лікування міфепристоном.
Пероральні антидіабетичні, антиепілептичні засоби (фенітоїн). При одночасному застосуванні з кетопрофеном посилюється дія цих засобів.
Ризик виникнення гіперкаліємії. Деякі лікарські засоби, наприклад солі калію, діуретики, інгібітори ангіотензинконвертази, блокатори рецепторів ангіотензину II, НПЗП, гепарини (низькомолекулярні або нефракціоновані), циклоспорин, такролімус, триметоприм можуть спричинити гіперкаліємію.
Розвиток гіперкаліємії може залежати від наявності додаткових факторів. Ризик виникнення гіперкаліємії зростає при одночасному застосуванні з кетопрофеном зазначених вище лікарських засобів.
Ризик через застосування антиагрегантних лікарських засобів. Ряд лікарських засобів спричиняє взаємодію, зумовлену ефектом пригнічення агрегації тромбоцитів. Це ацетилсаліцилова кислота та НПЗП, тиклопідин, клопідогрель, тирофібан, ептифібатид, абциксимаб, ілопрост.
Несумісність. Не слід змішувати в одному флаконі трамадол і кетопрофен через утворення осаду.

симптоми: головний біль, сонливість, нудота, блювання, епігастральний біль, криваве блювання, діарея, кал чорного кольору, порушення свідомості, пригнічення дихання, задишка, судоми, запаморочення, артеріальна гіпотензія, зниження функції нирок та ниркова недостатність, шлунково-кишкові кровотечі.
Лікування. У разі передозування слід негайно провести лікування в умовах стаціонару: промивання шлунка та прийом активованого вугілля. Подальша терапія симптоматична. Антагоністи H₂-рецепторів, інгібітори протонної помпи та простагландини полегшують небезпечні ефекти кетопрофену щодо травного тракту. Специфічний антидот відсутній.

при температурі не вище 25 °С в недоступному для дітей місці.