Кветиксол (Quetixol) (264790) - інструкція із застосування ATC-класифікація

Кветіапін - 25 мг

Кветиксол, що містить кветіапін у якості діючої речовини, є атиповим антипсихотичним препаратом, який часто призначається у психіатрії. Показаннями до застосування Кветиксолу згідно з інструкцією МОЗ України є лікування шизофренії та біполярних розладів (БР), у тому числі маніакальних та депресивних епізодів. Також можливе профілактичне застосування Кветиксолу для профілактики рецидивів БР у пацієнтів, маніакальні епізоди у котрих піддавалися лікуванню кветіапіном. У той же час у світовій науковій літературі все частіше зустрічаються публікації щодо успішного досвіду застосування кветіапіну задля симптоматичного лікування ряду психічних розладів, які відрізняються від показань, вказаних в інструкції.
Так, описано досвід застосування кветіапіну у якості седативного лікарського засобу при збудженні та неспокої, викликаних прийомом різноманітних психоактивних речовин (Piróg-Balcerzak A. et al., 2015). Він також широко застосовується при посттравматичному стресовому розладі, депресивному психозі при хворобі Паркінсона, поведінкових та психологічних симптомах деменції, тривожних розладах та безсонні (El‐Saifi N. et al., 2016).

Психічні захворювання ― неінфекційна епідемія?

Порушення психічного здоров’я та поведінки ― одна з основних проблем у розвинених країнах (El‐Saifi N. et al., 2016). Наприклад, у результаті національного обстеження психічного здоров’я та благополуччя населення Австралії виявлено, що у 45% дорослих австралійців віком 18–85 років виявляли психічний розлад (ПР). Із них у близько 20% відмічали ПР протягом попередніх 12 міс. У США у близько 20% осіб віком 65 років і старше виявляли ПР, включаючи деменцію, протягом попередніх 12 міс (Karel M.J. et al., 2012). Прогнозується, що у найближчі 10 років у зв’язку зі старінням населення кількість осіб похилого віку з порушеннями психіки збільшиться (Karel M.J. et al., 2012). Психічні захворювання та розлади поведінки становлять близько 13% загальної кількості хвороб в Австралії (El‐Saifi N. et al., 2016).
ПР зазвичай лікують за допомогою антипсихотиків. Існують два основних класи антипсихотичних препаратів з різними механізмами дії та профілями побічних ефектів: антипсихотичні лікарські засоби першого покоління, або типові, такі як галоперидол, та антипсихотичні засоби другого покоління, або атипові, такі як амісульприд, арипіпразол, клозапін, оланзапін, кветіапін та рисперидон. При цьому застосування препаратів другого покоління, у тому числі кветіапіну, пов’язане з меншою кількістю побічних ефектів (Meltzer H.Y., 2013).

Кветіапін у лікуванні БР

БР ― це психічний розлад, що визначається розвитком періодичних епізодів манії/гіпоманії та депресії. Розповсюдженість їх у популяції досягає 2–4% (Merikangas K.R. et al., 2007). Вартість лікування цих розладів є високою, оскільки у періоди загострення зазвичай необхідна госпіталізація (Woods S.W., 2000). Окрім того, це захворювання може призводити до інвалідизації. За різними даними, 25–55% пацієнтів з БР були зупинені при спробі здійснити самогубство, 10–20% ― скоїли суїцид (Suttajit S. et al., 2014). Смертність таких пацієнтів підвищена не лише за рахунок суїцидів. Відмічаються також підвищена соматична захворюваність та загальна смертність пацієнтів з депресивною фазою БР. Відповідно, у такому випадку рання діагностика та лікування зберігають життя пацієнту (Suttajit S. et al., 2014).
Вважається також, що депресія при БР виявляється недостатньо, її симптоми приписуються іншим захворюванням або навіть рисам характеру. Гіподіагностика захворювання виявляється недостатнім або неадекватним лікуванням. Наслідками цього можуть бути втрата роботи, складнощі у стосунках із оточуючими та у сім’ї, зниження якості життя хворих (Khouzam H.R., Singh F., 2006).
У одному з оглядів розглянуті ефективність та безпека застосування кветіапіну при гострому депресивному епізоді у хворих із БР (Suttajit S. et al., 2014). Загальна кількість учасників ― 3488. Уже з першого тижня терапії кветіапіном відмічалося зменшення вираженості симптомів депресії. У той же час при прийомі кветіапіну частіше виникали екстрапірамідні порушення, загальмованість, сонливість, запаморочення порівняно з плацебо. Пацієнти, що приймали досліджуваний препарат, частіше відмічали втомлюваність, закреп, сухість у роті, підвищення апетиту та збільшення маси тіла, але при цьому знижувався ризик виникнення манії, що розвивалася в період лікування, та головного болю. Терапія кветіапіном призводила до вираженого покращання загального стану, якості сну, зменшення вираженості симптомів неспокою. Було встановлено, що препарат є ефективним як для лікування гострого депресивного епізоду при БР, так і для профілактики рецидивів манії/гіпоманії (Suttajit S. et al., 2014). За деякими даними, препарат також є ефективним у лікуванні змішаних епізодів при БР (Janicak P.G., Rado J.T., 2012). Існують повідомлення щодо ефективності кветіапіну у пацієнтів, резистентних до попередньої терапії іншими препаратами (Ghaemi S.N., Katzow J.J., 1999). У контексті БР кветіапін є єдиним препаратом, схваленим у якості монотерапії. Він також може застосовуватися і в складі комбінованих схем лікування (Janicak P.G., Rado J.T., 2012).

Шизофренія: краща переносимість, краща прихильність до лікування ― кращий результат?

Антипсихотичні препарати ― основні засоби для лікування шизофренії, що зменшують вираженість як продуктивних симптомів (слухові, зорові галюцинації, нав’язливі ідеї), так і таких симптомів, як апатія та емоційне збіднення. Вибір найбільш ефективного антипсихотичного препарату, який при цьому викликатиме мінімум побічних ефектів, має вирішальне значення для успішності лікування шизофренії. Більше 50 років у лікуванні шизофренії застосовувалися так звані типові антипсихотики, такі як хлорпромазин та галоперидол. Хоча ці препарати є ефективними для лікування продуктивних симптомів, вони зазвичай погано переносяться пацієнтами. Виникнення побічних реакцій часто призводить до того, що пацієнт перериває курс лікування, що в подальшому зумовлює рецидив та госпіталізацію. Із 1988 р. з’явилося друге покоління антипсихотичних препаратів (Suttajit S. et al., 2013). Ці лікарські засоби (відомі як атипові) ефективні у терапії шизофренії. У огляді кокрейнівського формату оцінювалися ефективність та переносимість кветіапітну порівняно з типовими антипсихотиками. До огляду увійшло 43 дослідження із загальною кількістю 7217 пацієнтів. У результаті було встановлено, що кветіапін не поступається, проте і не перевершує типові антипсихотичні препарати. Однак було встановлено, що кветіапін викликає меншу кількість побічних ефектів (таких як збільшення маси тіла, запаморочення, рухові розлади, нездатність всидіти на місці, тремтіння, тремор та підвищений рівень гормону пролактину, який може провокувати проблеми сексуального характеру). Деякі з проаналізованих досліджень показали більшу ефективність кветіапіну стосовно таких симптомів, як апатія та збіднення емоційної сфери. Важливим показником є те, що значно менша кількість учасників, які приймали кветіапін, достроково вийшли з дослідження через виникнення небажаних ефектів терапії. Це також вказує на кращу переносимість кветіапіну порівняно з типовими антипсихотиками (Suttajit S. et al., 2013).

Інші можливі сфери застосування

Делірій у дітей
Делірій відповідно до діагностичної та статистичної настанови з психічних розладів, 5-те вид. (DSM-5), ― це гостра зміна свідомості, мислення, сприйняття та емоційної сфери, яка є прямим фізіологічним наслідком основного захворювання (Joyce C., 2015). Нещодавно делірій був визнаний розповсюдженим та серйозним ускладненням критичних захворювань у дітей. Його виникнення пов’язують зі збільшенням часу штучної вентиляції легень та тривалості перебування у стаціонарі (Schieveld J.N., Janssen N.J., 2014). Етіологія дитячого делірію є багатофакторною. Він часто викликається соматичним захворюванням, посилюється ятрогенними втручаннями та незвичною для дитини обстановкою у відділенні інтенсивної терапії. У ретроспективному дослідженні було встановлено: кветіапін ― безпечний препарат для короткострокового призначення навіть у наймолодших дітей (Joyce C., 2015).
Генералізований тривожний розлад (ГТР) ― розповсюджене психічне порушення. Вважається, що у 4,3–5,9% населення відмічають цю патологію (Tyrer P., Baldwin D., 2006). Це хронічне захворювання, яке може призводити до інвалідності. У його терапії застосовуються когнітивно-поведінкова терапія, а також антидепресанти, перш за все селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС). Однак багато пацієнтів з ГТР не досягають ремісії, незважаючи на адекватну дозу та тривалість прийому СІЗЗС (Maneeton N. et al., 2016). Був проведений аналіз публікацій, присвячених ефективності кветіапіну при ГТР. Виявлено, що він має гіршу переносимість, ніж СІЗЗС. У той же час у пацієнтів, які не досягли покращення іншими методами, застосування кветіапіну може бути виправданим завдяки вираженому клінічному ефекту (Kreys T.J., Phan S.V., 2015).

Безпека застосування кветіапіну у пацієнтів похилого віку

Кветіапін широко застосовується у пацієнтів похилого віку, оскільки вважається, що він викликає меншу кількість серйозних побічних реакцій, таких як екстрапірамідні симптоми та пізня дискінезія, порівняно з іншими антипсихотичними препаратами (Alexander G.C. еt al., 2011). Побічні ефекти у пацієнтів похилого віку, які розвиваються на фоні застосування кветіапіну, розподіляються за частотою виникнення: сонливість (18%), запаморочення (11%), сухість у роті (9%), закрепи (8%), ортостатична гіпотензія (4%), збільшення маси тіла (5%), диспепсія (5%) (El‐Saifi N. et al., 2016). Проте у квітні 2005 р. на основі аналізу 17 плацебо-контрольованих досліджень FDA випустило попередження щодо підвищеного ризику виникнення летального наслідку, пов’язаного із застосуванням другого покоління антипсихотичних препаратів в осіб похилого віку з психозом, пов’язаним з деменцією (El‐Saifi N. et al., 2016). Більшість випадків смерті була пов’язана із серцево-судинними або інфекційними захворюваннями (серцева недостатність, раптова коронарна смерть, пневмонія). У той же час у дослідженнях було встановлено, що більшість із цих побічних реакцій можна було попередити (Thomas E.J., Brennan T.A., 2000). Було проведено огляд літератури з метою встановлення безпечного застосування кветіапіну у пацієнтів похилого віку не лише за затвердженими показаннями відповідно до інструкції, але й у разі призначення при іншій психіатричній патології. Було проаналізовано дані 1980 статей, 62 з них відповідали критеріям включення. 75% призначень кветіапіну не відповідали вказаним у інструкції, переважно це були психози при деменції, посттравматичний стресовий розлад та безсоння.
Встановлено, що найбільш часто розвивалися побічні ефекти з боку нервової системи, а саме сонливість та загальмованість. Іншим розповсюдженим несприятливим ефектом була ортостатична гіпотензія. Також було відмічено, що при прийомі кветіапіну, частіше за все у жінок, збільшується маса тіла. Важливо відмітити, що велику кількість побічних реакцій, вірогідно, можна попередити. Наприклад, розвитку ортостатичної гіпотензії можна уникнути більш повільним титруванням дози. У результаті попередження гіпотензії можливо знизити наступні падіння та травми, такі як перелом стегна та черепно-мозкова травма. Закреп ― також побічна дія, яку потенційно можливо попередити: його можна попередити за допомогою дієти та проносних препаратів. Деякі побічні ефекти відмічаються частіше. Наприклад, частота розвитку сонливості становила 25–39% проти 18%, а запаморочення 15–27% проти 11% відповідно (El‐Saifi N. et al., 2016). Цей огляд демонструє безпеку застосування кветіапіну в осіб похилого віку, що дає можливість прогнозувати, попереджати та контролювати побічні реакції у хворих цієї вікової категорії.

Висновки

Кветиксол (діюча речовина — кветіапін) — антипсихотичний засіб, що широко застосовується. Кветіапін схвалений FDA для лікування шизофренії, гострої манії при БР та є препаратом першої лінії для лікування депресивної фази БР (Suttajit S. et al., 2014). У той же час цей лікарський засіб призначається психіатрами у всьому світі при більш широкому спектрі захворювань та порушень поведінки. Кветіапін чинить не лише антипсихотичну дію. Особливо слід відмітити його здатність стабілізувати настрій (Janicak P.G., Rado J.T., 2012). Описані також випадки зловживання хворими кветіапіном (Reeves R.R. et al., 2007). Виходячи з цього, клініцистам варто дотримуватися обережності при призначенні Кветиксолу пацієнтам, схильним до ризику зловживання психоактивними препаратами. При застосуванні кветіапіну виникнення побічних реакцій менш імовірне порівняно з типовими антипсихотиками (Suttajit S. et al., 2013), на практиці це може означати більшу прихильність пацієнтів до терапії Кветиксолом, а отже ― кращий клінічний результат.