Ніксар^® (Nixar^®)

Біластин - 20 мг

фармакодинаміка. Механізм дії. Біластин — це неседативний антагоніст гістаміну тривалої дії, високоселективний блокатор периферичних H₁-рецепторів, що не зв’язується з мускариновими рецепторами.
Після одноразового застосування біластин протягом 24 год пригнічує розвиток спричинених гістаміном шкірних реакцій, що проявляються пухирями та почервонінням.
Клінічна ефективність і безпека. У клінічних дослідженнях, проведених за участю дорослих і підлітків з алергічним ринокон’юнктивітом (сезонним і цілорічним), прийом 20 мг біластину 1 раз на добу впродовж 14–28 днів виявився ефективним для зменшення вираженості таких симптомів, як чхання, виділення з носа, свербіж у носі, закладеність носа, свербіж очей, сльозотеча та почервоніння очей. Симптоми ефективно контролювалися біластином протягом 24 год.
У двох клінічних дослідженнях, у яких брали участь пацієнти з хронічною ідіопатичною кропив’янкою, застосування 20 мг біластину 1 раз на добу протягом 28 днів було ефективним у послабленні інтенсивності свербежу та зменшенні кількості і розміру пухирів, а також дискомфорту, викликаного кропив’янкою. У пацієнтів спостерігалося покращення сну та якості життя.
У клінічних дослідженнях біластину клінічно значущого подовження інтервалу Q–Tc або будь-якого іншого впливу на серцево-судинну систему не спостерігалося, навіть при застосуванні у дозі 200 мг/добу (що в 10 разів перевищує клінічну дозу) протягом 7 днів у 9 учасників або у разі одночасного застосування з інгібіторами P-глікопротеїну (P-gp), такими як кетоконазол (24 учасники) і еритроміцин (24 учасники). Крім того, було проведено ретельне дослідження Q–T за участю 30 добровольців.
У контрольованих клінічних дослідженнях застосування в рекомендованій дозі 20 мг 1 раз на добу профіль безпеки біластину та плацебо стосовно ЦНС були схожими, а частота появи сонливості на тлі прийому біластину статистично не відрізнялася від такої при застосуванні плацебо. Біластин у дозах до 40 мг/добу не впливав на психомоторні показники у клінічних дослідженнях та на здатність керувати транспортними засобами в стандартному тесті на водіння.
У пацієнтів літнього віку (≥65 років), які брали участь у дослідженнях II і III фази, ефективність і безпека препарату не відрізнялися від таких у пацієнтів молодшого віку.
У післяреєстраційному дослідженні, проведеному за участю 146 пацієнтів літнього віку, в порівнянні з іншими дорослими учасниками відмінностей в профілі безпеки виявлено не було.
Діти. Підлітки (віком 12–17 років) були включені в програму клінічної розробки. З них 128 осіб отримували біластин під час клінічних досліджень (81 — в подвійно сліпих дослідженнях алергічного ринокон’юнктивіту), решта 116 учасників були рандомізовані в групи, які отримували активні препарати порівняння або плацебо. Відмінностей в ефективності та безпеці між дорослими і підлітками не спостерігалося.
Згідно з рекомендаціями доведена ефективність у дорослих і підлітків може вважатися прийнятною для дітей з урахуванням того, що системний вплив 10 мг біластину у дітей віком від 6 до 11 років з масою тіла не менше 20 кг відповідає впливу у дорослих при прийомі 20 мг біластину (див. Фармакокінетика). Екстраполяція даних, отриманих у дорослих і підлітків, вважається обґрунтованою для цього лікарського засобу, оскільки патофізіологія алергічного ринокон’юнктивіту і кропив’янки є однаковою в усіх вікових групах.
У 12-тижневому контрольованому клінічному дослідженні у дітей віком від 2 до 11 років (всього 509 дітей, з яких 260 отримували 10 мг біластину: 58 осіб були віком від 2 до <6 років, 105 — віком від 6 до <9 років і 97 — віком від 9 до <12 років, а 249 дітей отримували плацебо: 58 осіб були віком від 2 до <6 років, 95 — віком від 6 до <9 років і 96 — віком від 9 до <12 років) при застосуванні у рекомендованій педіатричній дозі 10 мг 1 раз на добу профіль безпеки біластину (n=260) був аналогічний профілю безпеки при застосуванні плацебо (n=249), побічні реакції спостерігалися у 5,8% і 8,0% пацієнтів, які приймали 10 мг біластину та плацебо відповідно. Прийом і 10 мг біластину, і плацебо привів до незначного зменшення сонливості та седативного ефекту при оцінці за анкетою про якість педіатричного сну, статистично значуща різниця між групами лікування була відсутня. У дітей віком від 2 до 11 років після застосування 10 мг біластину на добу не було виявлено значущої різниці в Q–Tc порівняно з тими, хто застосовував плацебо. Спеціальна анкета про якість життя дітей з алергічним ринокон’юнктивітом або хронічною кропив’янкою продемонструвала загальне підвищення показників за 12 тиж без статистично значущої різниці між групами учасників, які приймали біластин і плацебо. Всього в дослідженні брали участь 509 дітей, у тому числі 479 учасників з алергічним ринокон’юнктивітом і 30 учасників з діагностованою хронічною кропив’янкою. 260 дітей отримували біластин, 252 (96,9%) — для лікування алергічного ринокон’юнктивіту і 8 (3,1%) — для лікування хронічної кропив’янки. Аналогічно 249 дітей отримували плацебо: 227 (91,2%) — для лікування алергічного ринокон’юнктивіту і 22 (8,8%) — для лікування хронічної кропив’янки.
Європейське агентство з лікарських засобів відстрочило зобов’язання надавати результати досліджень препарату Ніксар усіх учасників педіатричної популяції віком до 2 років при лікуванні алергічного ринокон’юнктивіту і кропив’янки (див. ЗАСТОСУВАННЯ).
Фармакокінетика. Всмоктування. Після перорального застосування біластин швидко всмоктується, а його C_max у плазмі крові досягається приблизно через 1,3 год. Накопичення не спостерігалося. Середній показник біодоступності біластину при пероральному застосуванні становить 61%.
Розподіл. Дослідження in vitro та in vivo показали, що біластин є субстратом Pgp (див. Взаємодія з кетоконазолом, еритроміцином та дилтіаземом) та OATP (див. Взаємодія з грейпфрутовим соком). Біластин, очевидно, не є субстратом переносника BCRP або ниркових переносників ОСТ2, ОАТ1 та ОАТ3. Дані досліджень in vitro не дають підстав вважати, що в системному кровотоку біластин пригнічує активність таких білків-переносників, як P-gp, MRP2, BCRP, BSEP, OATP1B1, OATP1B3, OATP2B1, OAT1, OAT3, OCT1, OCT2 та NTCP, оскільки його здатність інгібувати P-gp, OATP2B1 та OCT1 незначна та характеризується показником IC₅₀ ≥300 мкМ, що значно перевищує розрахунковий показник C_max у плазмі крові у разі клінічного застосування біластину. Таким чином, подібні взаємодії не матимуть клінічного значення. Проте результати аналогічних досліджень вказують на те, що інгібування біластином білків-переносників, що знаходяться в слизовій оболонці кишечнику (наприклад P-gp), виключити не можна. При застосуванні у терапевтичних дозах 84–90% біластину зв’язується з білками плазми крові.
Біотрансформація. У дослідженнях in vitro біластин не виявив здатності індукувати або пригнічувати активність ізоферментів CYP450.
Виведення. У дослідженні балансу маси, проведеного за участю здорових добровольців, після одноразового застосування ¹⁴C-біластину в дозі 20 мг майже 95% прийнятої дози виявлялися в сечі (28,3%) та калі (66,5%) у вигляді незміненого біластину, з чого можна зробити висновок, що в організмі людини біластин метаболізується незначним чином. У середньому Т_1/2 біластину у здорових добровольців становить 14,5 год.
Лінійність. У досліджуваному діапазоні доз (від 5 до 220 мг) біластин виявляє лінійну фармакокінетику з низькою міжіндивідуальною варіабельністю.
Порушення функції нирок. Дослідження за участю пацієнтів з різним станом функції нирок показало, що у разі нормальної функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) >80 мл/хв/1,73 м²) середня AUC_0-∞ (±ст. відх.) становить 737,4 (±260,8) нг•год/мл, за наявності порушень функції нирок легкого ступеня тяжкості (ШКФ = 50–80 мл/хв/1,73 м²) цей показник становить 967,4 (±140,2) нг•год/мл, у разі порушень середнього ступеня тяжкості (ШКФ = 30–<50 мл/хв/1,73  м²) — 1384,2 (±263,23) нг•год/мл, а у разі порушень тяжкого ступеня (ШКФ <30 мл/хв/1,73 м²) — 1708,5 (±699,0) нг•год/мл.
У пацієнтів з нормальною функцією нирок середній (±стандартне відхилення) T_½ біластину становив 9,3 год (±2,8), у пацієнтів з порушеннями легкого ступеня тяжкості — 15,1 год (±7,7), у пацієнтів з порушеннями середнього ступеня тяжкості — 10,5 год (±2,3), а у пацієнтів з порушеннями тяжкого ступеня — 18,4 год (±11,4). Практично у всіх пацієнтів через 48–72 год після прийому біластин в сечі не виявлявся. Подібні зміни фармакокінетики не повинні мати клінічного значення та впливу на безпеку застосування біластину, оскільки його концентрації в плазмі крові у пацієнтів з порушеннями функції нирок залишаються в безпечних межах.
Порушення функції печінки. Фармакокінетичні дані щодо пацієнтів з порушенням функції печінки відсутні. В організмі людини біластин не метаболізується. Результати дослідження, у якому брали участь пацієнти з порушенням функції нирок, показали, що біластин головним чином виводиться нирками, а з жовчю, вірогідно, виводиться лише незначною мірою. Зміни функції печінки не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику біластину.
Пацієнти літнього віку. Дані про фармакокінетику препарату у пацієнтів віком понад 65 років обмежені. Фармакокінетичні параметри біластину у пацієнтів віком понад 65 років і у пацієнтів 18–35 років статистично значуще не відрізняються.
Діти. Лікарський засіб у дозуванні діючої речовини біластин 20 мг призначений для застосування дітям віком від 12 років.

cимптоматичне лікування алергічного ринокон’юнктивіту (сезонного та цілорічного) та кропив’янки.

дозування.
Дорослі та діти (віком від 12 років). 20 мг біластину (1 таблетка) 1 раз на добу для полегшення симптомів алергічного ринокон’юнктивіту (сезонного і цілорічного) та кропив’янки.
Таблетку слід приймати за 1 год до або через 2 год після прийому їжі або фруктового соку (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).
Тривалість лікування. Пацієнтам з алергічним ринокон’юнктивітом препарат слід застосовувати тільки в період контакту з алергенами. Пацієнтам з сезонним алергічним ринітом лікування можна припинити після пом’якшення симптомів та поновлювати після їх повернення. Пацієнтам з цілорічним алергічним ринітом препарат можна безперервно застосовувати впродовж періоду контакту з алергенами. У разі кропив’янки тривалість лікування залежить від характеру та тривалості симптомів, а також від їх динаміки.
Особливі групи пацієнтів.
Пацієнти літнього віку. Пацієнтам літнього віку коригувати дозу не потрібно (див. Фармакодинаміка та Фармакокінетика).
Порушення функції нирок. Дослідження, проведені за участю дорослих з груп особливого ризику (пацієнти з порушенням функції нирок), показали, що необхідності коригувати дозу біластину для дорослих немає (див. Фармакокінетика).
Порушення функції печінки. Досвід клінічного застосування дорослим пацієнтам з порушенням функції печінки відсутній. Однак, оскільки біластин не метаболізується і виводиться з сечею та калом у незміненому вигляді, порушення функції печінки не повинно призводити до збільшення його системної дії до небезпечного рівня у дорослих пацієнтів. Тому дорослим пацієнтам з порушенням функції печінки коригувати дозу не потрібно (див. Фармакокінетика).
Діти.
– Діти віком від 6 до 11 років з масою тіла не менше 20 кг.
Цій групі пацієнтів можна призначати біластин, таблетки, що диспергуються в ротовій порожнині, по 10 мг, а також біластин, розчин оральний, 2,5 мг/мл.
– Діти віком до 6 років з масою тіла до 20 кг.
Наявні на сьогодні дані описано в розділах ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ, ПОБІЧНА ДІЯ, Фармакодинаміка та Фармакокінетика, але рекомендації стосовно дозування не можуть бути надані. Тому біластин не слід застосовувати цій віковій групі.
Безпека й ефективність застосування біластину дітям з порушенням функції нирок або печінки не встановлені.
Спосіб застосування. Для перорального застосування. Таблетки слід запивати водою. Добову дозу рекомендується приймати за один прийом.

підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин.

загальний профіль безпеки у дорослих пацієнтів і пацієнтів підліткового віку. У ході клінічних досліджень у пацієнтів, які страждали від алергічного ринокон’юнктивіту або хронічної ідіопатичної кропив’янки, побічні реакції при застосуванні біластину в дозі 20 мг виникали приблизно з тією ж частотою, що й при застосуванні плацебо (12,7% і 2,8%). Клінічні випробування II і III фази, проведені під час клінічної розробки, охоплювали 2525 дорослих пацієнтів і пацієнтів підліткового віку, яких лікували різними дозами біластину, з них 1697 отримували біластин у дозі 20 мг. У цих дослідженнях 1362 пацієнти отримували плацебо. Пацієнти, які отримували біластин у дозі 20 мг за показанням алергічний ринокон’юнктивіт чи хронічна ідіопатична кропив’янка, найчастіше повідомляли про такі побічні реакції: головний біль, сонливість, запаморочення та втомлюваність. Ці побічні реакції виникали з частотою, зіставною з частотою розвитку побічних реакцій у пацієнтів, які отримували плацебо.
Таблиця з даними про побічні реакції у дорослих пацієнтів і пацієнтів підліткового віку. Нижче в таблиці наведено побічні реакції, що, ймовірно, були пов’язані з біластином і відзначалися більш ніж у 0,1% пацієнтів, які отримували біластин у дозі 20 мг під час клінічної розробки (N = 1697).
Частота виникнення побічних реакцій визначена таким чином: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100–<1/10); нечасто (≥1/1000–<1/100); рідко (≥1/10 000–<1/1000); дуже рідко (<1/10 000); невідомо (неможливо оцінити за доступними даними).
Реакції, що виникають рідко і дуже рідко, а також ті, частота яких невідома, не були внесені в таблицю.

Частота невідома (неможливо оцінити на підставі наявних даних): у постмаркетинговий період спостерігалися посилене серцебиття, тахікардія, реакції гіперчутливості (такі як анафілаксія, ангіонабряк, задишка, висип, локалізований/місцевий набряк, та еритема) та блювання.
Опис окремих побічних реакцій у дорослих пацієнтів і пацієнтів підліткового віку. Сонливість, головний біль, запаморочення та стомлюваність спостерігались як у пацієнтів, які отримували біластин у дозі 20 мг, так і в пацієнтів, які отримували плацебо. Частота повідомлень була 3,06% проти 2,86% для сонливості; 4,01% проти 3,38% для головного болю; 0,83% проти 0,59% для запаморочення; 0,83% проти 1,32% для стомлюваності.
Інформація, зібрана впродовж постмаркетингового спостереження, підтвердила профіль безпеки, що спостерігався під час клінічної розробки.
Загальний профіль безпеки у дітей. Під час клінічної розробки частота, тип і тяжкість побічних реакцій у підлітків (віком 12–17 років) були такими ж, як і у дорослих. Інформація, зібрана в даній групі (підлітки) під час постмаркетингового спостереження, була підтверджена результатами клінічних випробувань.
Відсоток дітей (2–11 років), у яких спостерігалися побічні реакції після лікування алергічного ринокон’юнктивіту або хронічної ідіопатичної кропив’янки біластином у дозі 10 мг протягом 12-тижневого контрольованого клінічного дослідження, був порівнянний з відсотком пацієнтів, які отримували плацебо (68,5% проти 67,5%).
Відповідні побічні реакції, що найчастіше відмічалися у 291 дитини (віком 2–11 років), яка отримувала біластин (у формі таблеток, що диспергуються в ротовій порожнині) в ході клінічних випробувань (^#260 дітей отримували препарат у клінічному дослідженні безпеки, 31 дитина — у дослідженні фармакокінетики), включали головний біль, алергічний кон’юнктивіт, риніт і біль у животі. Ці ж побічні реакції відзначалися з порівнянною частотою у 249 пацієнтів, які отримували плацебо.
Таблиця з даними про побічні реакції у дітей. Нижче в таблиці наведено побічні реакції, що, вірогідно, були пов’язані з біластином та відзначалися більш ніж у 0,1% дітей (віком 2–11 років), які отримували біластин під час клінічної розробки.
Частота виникнення побічних реакцій розподіляється таким чином: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100–<1/10); нечасто (≥1/1000–<1/100); рідко (≥1/10 000–<1/1000); дуже рідко (<1/10 000); невідомо (неможливо оцінити за доступними даними).
Реакції, що виникають рідко і дуже рідко, а також ті, частота яких невідома, не були внесені в таблицю.

^#260 дітей отримували препарат в ході клінічних досліджень безпеки, 31 дитина отримувала препарат в ході фармакокінетичних досліджень.

Опис окремих побічних реакцій у дітей. Головний біль, біль у животі, алергічний кон’юнктивіт і риніт спостерігалися як у дітей, яких лікували біластином у дозі 10 мг, так і в дітей, які отримували плацебо. Частота, що відзначалася: 2,1% проти 1,2% для головного болю; 1,0% проти 1,2% для болю в животі; 1,4% проти 2,0% для алергічного кон’юнктивіту і 1,0% проти 1,2% для риніту.
Діти. Ефективність і безпека застосування біластину дітям віком до 2 років не встановлені, а досвід клінічного застосування дітям віком від 2 до 5 років невеликий, тому біластин не слід призначати цим віковим групам.
У пацієнтів з помірним або тяжким порушенням функції нирок одночасне застосування біластину з інгібіторами P-глікопротеїну (кетоконазол, еритроміцин, циклоспорин, ритонавір або дилтіазем тощо) може призводити до підвищення рівня біластину в плазмі крові та, отже, до підвищення ризику його побічних ефектів. Тому пацієнтам із середнім або тяжким порушенням функції нирок слід уникати одночасного застосування біластину та інгібіторів P-глікопротеїну.
Цей лікарський засіб містить менше 1 ммоль (23 мг) натрію на таблетку, тобто практично вільний від натрію.
Повідомлення про підозрювані побічні реакції. Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про всі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua або через веб-сайт компанії https://www.berlin-chemie.ua.

у пацієнтів з помірним або тяжким порушенням функції нирок одночасне застосування біластину з інгібіторами P-глікопротеїну (кетоконазол, еритроміцин, циклоспорин, ритонавір або дилтіазем тощо) може призводити до підвищення рівня біластину в плазмі крові та, отже, до зростання ризику розвитку його побічних реакцій. Тому пацієнтам із середнім або тяжким порушенням функції нирок слід уникати одночасного застосування біластину та інгібіторів P-глікопротеїну.
Застосування у період вагітності або годування грудьми
Вагітність. Дані щодо застосування біластину у вагітних відсутні або обмежені.
Дослідження на тваринах не виявили прямого або непрямого шкідливого впливу на репродуктивну функцію, пологи або постнатальний розвиток. З міркувань безпеки бажано уникати прийому лікарського засобу Ніксар під час вагітності.
Годування грудьми. Дослідження щодо виділення біластину в грудне молоко людини не проводилися. Наявні фармакокінетичні дані показали, що у тварин біластин проникає в грудне молоко. Рішення про продовження/припинення годування грудьми або припинення/утримання від терапії лікарським засобом Ніксар необхідно приймати, беручи до уваги користь грудного вигодовування для дитини та користь терапії біластином для матері.
Фертильність. Клінічні дані обмежені або відсутні. Дослідження на щурах не виявило жодного негативного впливу на фертильність.
Діти. Безпека та ефективність біластину для дітей віком до 12 років не підтверджені.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Дослідження впливу біластину на здатність керувати транспортними засобами, продемонструвало, що у дорослих лікування біластином у дозі 20 мг не впливало на здатність керувати транспортними засобами. Однак, оскільки індивідуальна реакція на лікарський засіб може варіювати, пацієнтам слід рекомендувати утримуватися від керування транспортними засобами або роботи з іншими механізмами доти, доки вони не з’ясують власну відповідь на біластин.

дослідження взаємодії були проведені тільки за участю дорослих і наведені нижче.
Взаємодія з їжею. Їжа знижує на 30% біодоступність біластину, прийнятого внутрішньо.
Взаємодія з грейпфрутовим соком. У разі одночасного прийому біластину в дозі 20 мг і грейпфрутового соку біодоступність біластину знижувалася на 30%. Подібний ефект може також спостерігатися й у разі застосування інших фруктових соків. Ступінь зменшення біодоступності може різнитися залежно від виробника соку та фруктів. Механізм цієї взаємодії полягає у пригніченні білка-переносника OATP1A2, для якого біластин є субстратом (див. Фармакокінетика). Лікарські засоби, що є субстратами або інгібіторами OATP1A2, такі як ритонавір або рифампіцин, також можуть знижувати концентрацію біластину в плазмі крові.
Взаємодія з кетоконазолом або еритроміцином. У разі одночасного прийому 20 мг біластину і 400 мг кетоконазолу або 500 мг еритроміцину AUC біластину збільшувалася вдвічі, а C_max  — у 2–3 рази. Подібні зміни можна пояснити взаємодією на рівні білків-переносників, що відповідають за виведення лікарських засобів із клітин кишечнику, оскільки біластин є субстратом для P-глікопротеїну і не метаболізується (див. Фармакокінетика). На профіль безпеки біластину, з одного боку, та кетоконазолу або еритроміцину, з іншого, ці зміни, ймовірно, не впливають. Інші лікарські засоби, що є субстратами або інгібіторами P-gp, такі як циклоспорин, також можуть підвищувати концентрацію біластину в плазмі крові.
Взаємодія з дилтіаземом. У разі одночасного прийому 20 мг біластину і 60 мг дилтіазему C_max біластину збільшувалася на 50%. Подібний ефект можна пояснити взаємодією на рівні білків-переносників (див. Фармакокінетика), що відповідають за виведення лікарських препаратів із клітин кишечнику; на профіль безпеки біластину цей ефект, імовірно, не впливає.
Взаємодія з етиловим спиртом. Після одночасного застосування алкоголю та біластину в дозі 20 мг психомоторні функції знаходилися на тому ж рівні, що й після одночасного застосування алкоголю та плацебо.
Взаємодія з лоразепамом. У разі застосування біластину у дозі 20 мг одночасно з лоразепамом у дозі 3 мг упродовж 8 днів посилення пригнічувальної дії лоразепаму на ЦНС виявлено не було.
Діти. Дослідження взаємодії з іншими лікарськими засобами проводилися тільки у дорослих. Оскільки відсутній клінічний досвід щодо взаємодії біластину з іншими лікарськими засобами, їжею або фруктовими соками у разі застосування дітям, при призначенні біластину педіатричним пацієнтам слід наразі враховувати результати досліджень взаємодії, отримані у дорослих. Клінічні дані, на підставі яких можна було б зробити висновок стосовно того, чи впливають обумовлені взаємодіями зміни AUC або C_max на профіль безпеки біластину у дітей, відсутні.

інформація стосовно гострого передозування біластином була отримана в ході клінічних випробувань, проведених під час розробки та постмаркетингового спостереження. У клінічних дослідженнях після призначення дорослим здоровим добровольцям біластину в дозах, що перевищували терапевтичну в 10–11 разів (220 мг у вигляді одноразової дози або 200 мг на добу протягом 7 днів), частота виникнення побічних реакцій була вдвічі вищою, ніж на тлі застосування плацебо. До побічних реакцій, про які найчастіше повідомлялося, належали запаморочення, головний біль і нудота. Повідомлень про серйозні побічні реакції та значне подовження інтервалу Q–Tc не було. Інформація, зібрана під час постмаркетингового спостереження, відповідає даним, отриманим упродовж клінічних випробувань.
У ретельному перехресному дослідженні інтервалів Q–T/Q–Tc за участю 30 здорових дорослих добровольців критична оцінка впливу багаторазової дози біластину (100 мг × 4 дні) на реполяризацію шлуночків не виявила значного подовження інтервалу Q–Tc.
У разі передозування рекомендується симптоматичне та підтримувальне лікування.
Специфічний антидот біластину невідомий.

спеціальні умови зберігання не потрібні. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Ніксар^® ― неседативний антигістамінний препарат для зменшення вираженості симптомів сезонного та цілорічного алергічного ринокон’юнктивіту та кропив’янки^*:

• 1 таблетка на добу^*
• Відсутність седативної дії: сонливість і втома на рівні плацебо^*,**
• Швидкий початок та тривалий період дії¹
• Покращує якість життя, що пов’язана зі станом здоров’я, у пацієнтів як з алергічним ринітом, так і з хронічною кропив’янкою^{2, 3}
• Сучасний Н₁-антигістамінний препарат 2-го покоління⁴
• Один з найнижчих показників зайнятості H₁-рецепторів у мозку в порівнянні з іншими антигістамінними препаратами 2-го покоління, що впливають на Н₁-рецептори ^5,6
• Не існує значимої взаємодії з іншими препаратами, яка впливає на безпеку^*
• Відсутність метаболізму (CYP 450)^*,***
• Коригування дози не потрібне пацієнтам похилого віку та хворим з порушеною функцією нирок^**** або печінки^*
• Не впливає на здатність керування автотранспортом ^{7, 8, *, #, ##}
• Не впливає на психомоторні функції ^{9, *, ##, ###}
• Не впливає на психомоторні функції після одночасного прийому з алкоголем ^{10, *, ##, +}
• Не зареєстровано клінічно значущого подовження інтервалу Q–Tc або інших серцево-судинних ефектів^{11, *, ++}

^*Інструкція для медичного застосування препарату НІКСАР^® від 21.08.2019 р.
^**У клінічних дослідженнях. Побічні реакції: часто — сонливість (≥1/100 і <1/10), іноді — втомлюваність (≥1/1000 і <1/100)^*.
^***Дослідження in vitro^*.
^****Потрібно уникати одночасного застосування інгібіторів P-глікопротеїнів у пацієнтів з порушенням функції нирок від помірного до тяжкого ступеня^*.
^#У клінічному дослідженні. Проте пацієнтів слід інформувати про те, що в окремих випадках препарат може викликати сонливість і, таким чином, впливати на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами^*.
^##Ліцензована доза біластину в Євросоюзі та Україні становить 20 мг 1 раз на добу^*.
^###У клінічних дослідженнях^*.
⁺У порівнянні з плацебо плюс алкоголь^*.
⁺⁺У клінічних дослідженнях. Подовження інтервалу Q–T на електрокардіограмі: іноді (≥1/1000 і <1/100)^*.
¹Horak F. et al. Inflamm Res. 2010; 59: 391–398.
²Bachert C. et al. Allergy. 2009; 64: 158–65.
³Zuberbier T. et al. Allergy. 2010; 65: 516–28.
⁴Zuberbier T. et al. Allergy. 2018; 73: 1393–1414.
⁵Jauregui I. et al. Expert Opin Drug Saf. 2016; 15: 89–98.
⁶Farre M. et al. Br J Clin Pharmacol. 2014; 78: 970–980.
⁷Conen S. et al. J Psychopharmacol. 2011; 25: 1517–23.
⁸Demonte A. et al. Eur Rev Pharmacol Sci. 2018; 22(3): 820–828.
⁹Garcia-Gea C. et al. J Clin Psychopharmacol. 2008; 28: 675–85.
¹⁰Garcia-Gea C et al. Hum Psychopharmacol. 2014; 29: 120–32.
¹¹Tyl B. et al. J Clin Pharmacol. 2012; 52: 893–903.