Корвалкапс (Corvalcaps) (264376) - інструкція із застосування ATC-класифікація

Допоміжні речовини: олія м’яти; натрію ацетат, тригідрат; вода очищена; поліетиленгліколь 200;
желатинова оболонка капсули: желатин, сорбіт рідкий, частково дегідратований (Е420), метилпарагідроксибензоат (Е218), пропілпарагідроксибензоат (Е216).

Етиловий ефір альфа-бромізовалеріановї кислоти - 20 мг

Фенобарбітал - 18,26 мг

фармакодинаміка. Корвалкапс — заспокійливий і спазмолітичний засіб, дія якого визначається його компонентами.
Етиловий ефір α-бромізовалеріанової кислоти проявляє рефлекторну заспокійливу і спазмолітичну дію, зумовлену подразненням переважно рецепторів ротової порожнини та носоглотки, зниженням рефлекторної збудливості у центральних відділах нервової системи, посиленням явищ гальмування у нейронах кори та підкіркових структур головного мозку, а також зниженням активності центральних судинорухових центрів і прямою місцевою спазмолітичною дією на гладкі м’язи судин.
Фенобарбітал пригнічує активуючі впливи центрів ретикулярної формації середнього та довгастого мозку на кору великих півкуль, тим самим зменшуючи потоки збуджувальних впливів на кору головного мозку та підкіркові структури. Зменшення активуючих впливів зумовлює (залежно від дози) заспокійливий або снодійний ефект.
Корвалкапс зменшує збуджувальні впливи на судинорухові центри, коронарні та периферичні судини, знижуючи загальний АТ, усуваючи та запобігаючи спазмам судин, особливо серцевих.
Фармакокінетика. Дія препарату розвивається через 15–45 хв і триває протягом 3–6 год. У пацієнтів, які раніше приймали препарати барбітурової кислоти, тривалість дії зменшується за рахунок прискореного метаболізму фенобарбіталу у печінці, де барбітурати зумовлюють індукцію ферментів. У людей літнього віку та у осіб із цирозом печінки метаболізм Корвалкапсу знижений, тому у них Т_½ подовжується, що потребує зниження дози та подовження інтервалів між прийомами препарату.

• неврози з підвищеною дратівливістю;
• безсоння;
• у комплексній терапії при гіпертонічній хворобі та вегетосудинній дистонії;
• нерізко виражені спазми коронарних судин, тахікардія;
• спазми кишечнику, зумовлені нейровегетативними розладами (як спазмолітичний препарат).

лікарський засіб приймати внутрішньо незалежно від прийому їжі по 1 капсулі 2–3 рази на добу, запиваючи водою. За необхідності (виражена тахікардія і спазм коронарних судин) разова доза може бути підвищена до 2 капсул.
Тривалість застосування лікарського засобу визначає лікар залежно від клінічного ефекту та переносимості препарату.
Діти. Досвід застосування лікарського засобу у дитячому віці відсутній.

підвищена чутливість до активних речовин або до будь-якого іншого компонента лікарського засобу, гостра печінкова порфірія, тяжкі порушення функції печінки та нирок, цукровий діабет, депресія, міастенія. Лікарські засоби, що містять фенобарбітал, протипоказані при алкоголізмі, медикаментозній та наркотичній залежності (у тому числі в анамнезі); при респіраторних захворюваннях із задишкою, обструктивним синдромом; вираженій артеріальній гіпотензії, при гострому інфаркті міокарда; при депресивних розладах зі схильністю пацієнта до суїцидальної поведінки.

з боку нервової системи: астенія, слабкість, порушення координації рухів, ністагм, атаксія, галюцинації, парадоксальне збудження, зниження концентрації уваги, втомлюваність, сповільненість реакцій, головний біль, когнітивні порушення. В окремих випадках може виникати сонливість та легке запаморочення, сплутаність свідомості.
З боку опорно-рухового апарату: при тривалому застосуванні засобів, що містять фенобарбітал, існує ризик порушення остеогенезу та розвитку рахіту (якщо препарат застосовувати у дітей). Були повідомлення про зниження мінеральної щільності кісткової тканини, остеопенію, остеопороз і переломи у пацієнтів, які отримують тривалу терапію фенобарбіталом. Механізм, за допомогою якого фенобарбітал впливає на метаболізм кісткової тканини, не виявлений.
З боку травного тракту: нудота, блювання, запори, відчуття тяжкості в епігастральній ділянці, при тривалому застосуванні — порушення функції печінки.
З боку органів кровотворення: агранулоцитоз, мегалобластна анемія, тромбоцитопенія, анемія.
З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпотензія, брадикардія.
З боку імунної системи: алергічні реакції, у тому числі ангіоневротичний набряк.
Інше: утруднене дихання, набряк обличчя, висипання, свербіж.
З боку шкіри та слизових оболонок: синдром Стівенса — Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, кропив’янка, риніт, кон’юнктивіт, акне, пурпура, сльозотеча.
Тривалий прийом препаратів, що містять бром, може призвести до отруєння бромом, яке характеризується такими симптомами: пригнічення ЦНС, депресія, стан сплутаності свідомості, атаксія, апатія, депресивний настрій, кон’юнктивіт, риніт, акне чи пурпура.

небезпечні для життя шкірні реакції при синдромі Стівенса — Джонсона і токсичному епідермальному некролізі були зареєстровані при застосуванні фенобарбіталу.
Пацієнтів слід попередити про їх ознаки та симптоми і уважно стежити за шкірними реакціями. Найвищий ризик виникнення синдрому Стівенса — Джонсона або токсичного епідермального некролізу спостерігається протягом перших тижнів лікування.
У разі появи симптомів синдрому Стівенса — Джонсона або токсичного епідермального некролізу (наприклад прогресивний шкірний висип, часто з пухирями, та ураження слизової оболонки), лікування слід припинити.
Найкращі результати у лікуванні при синдромі Стівенса — Джонсона чи токсичного епідермального некролізу спостерігалися у разі ранньої діагностики та негайного припинення застосування будь-якого підозрюваного у виникненні цих симптомів препарату. Кращі прогнози при лікуванні пов’язані з достроковим припиненням застосування підозрюваного препарату.
Якщо у пацієнта розвинувся синдром Стівенса — Джонсона або токсичний епідермальний некроліз при застосуванні Корвалкапсу, в жодному разі не слід застосовувати лікарський засіб цим пацієнтам надалі.
Якщо біль у ділянці серця не минає після прийому, необхідно звернутися до лікаря для виключення гострого коронарного синдрому. З обережністю призначати при гіперкінезах, гіпертиреозі, гіпофункції надниркових залоз, некомпенсованій серцевій недостатності, при тяжкому перебігу артеріальної гіпотензії та постійному болю, гострій інтоксикації лікарськими засобами.
Не рекомендується тривале застосування Корвалкапсу у зв’язку з небезпекою розвитку медикаментозної залежності, можливого накопичення брому в організмі та розвитку отруєння бромом.
Лікарський засіб містить сорбіт, тому якщо у особи встановлено непереносимість деяких цукрів, їй слід проконсультуватися з лікарем, перш ніж приймати цей лікарський засіб.
Застосування у період вагітності чи годування грудьми. Лікарський засіб не застосовувати у період вагітності чи годування грудьми.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами чи роботі з іншими механізмами. Лікарський засіб містить фенобарбітал, який може спричиняти порушення координації та швидкості психомоторних реакцій, тому препарат не можна приймати пацієнтам, які працюють із механізмами, та водіям.

під час застосування препарату з іншими лікарськими засобами, що пригнічують ЦНС, можливе взаємне посилення дії (седативно-снодійного ефекту), що може супроводжуватися пригніченням дихання. Алкоголь посилює дію препарату і може підвищувати його токсичність.
Лікарські засоби, що містять вальпроєву кислоту, підвищують дію барбітуратів.
Фенобарбітал індукує ферменти печінки і, відповідно, може прискорювати метаболізм деяких ліків, які метаболізуються ферментами печінки (наприклад похідних кумарину, антибіотиків і сульфаніламідів). Фенобарбітал посилює дію анальгетиків, анестетиків, засобів для наркозу, нейролептиків, транквілізаторів; знижує дію парацетамолу, непрямих антикоагулянтів, метронідазолу, трициклічних антидепресантів, саліцилатів, дигітоксину.
Можливий вплив на концентрацію фенітоїну в крові, а також карбамазепіну та клоназепаму. Інгібітори МАО пролонгують ефект фенобарбіталу. Рифампіцин може знижувати ефект фенобарбіталу. При застосуванні з препаратами золота підвищується ризик ураження нирок. При тривалому одночасному застосуванні з НПЗП існує ризик утворення виразки шлунка та кровотечі. Одночасне застосування препаратів, що містять фенобарбітал, із зидовудином посилює токсичність обох препаратів. Небажана взаємодія Корвалкапсу (містить фенобарбітал) з ламотриджином, тиреоїдними гормонами, доксицикліном, хлорамфеніколом, протигрибковими (група азолів), гризеофульвіном, глюкокортикоїдами, пероральними контрацептивами у зв’язку з можливістю послаблення дії вищезазначених препаратів.
Лікарський засіб підвищує токсичність метотрексату.

симптоми. Гострі (від легких до середньотяжких) отруєння барбітуратами: запаморочення, втома, глибокий сон, від якого пацієнта неможливо розбудити.
Можливі реакції гіперчутливості: ангіоневротичний набряк, кропив’янка, свербіж, висипання.
Гостре тяжке отруєння: пригнічення ЦНС, аж до коми; пригнічення дихальної системи, аж до припинення дихання; пригнічення серцево-судинної системи, аж до колаптоїдного стану, включаючи зниження АТ, прискорене серцебиття, порушення ритму; брадикардія, судинний колапс, послаблення чи втрата рефлексів, ністагм, головний біль, нудота, слабкість, зниження температури тіла, уповільнення пульсу, зменшення діурезу.
Якщо не вжити заходів у разі отруєння, може настати летальний кінець у результаті судинної недостатності, дихального паралічу або набряку легень.
Лікування. У разі випадків гострого отруєння Корвалкапсом слід лікувати так, як і в разі отруєння іншими снодійними засобами та барбітуратами залежно від тяжкості симптомів отруєння. Пацієнта потрібно перевести у відділення інтенсивної терапії. Необхідно стабілізувати дихання і кровообіг. Дихальна недостатність долається шляхом проведення штучного дихання, шок слід купірувати вливанням плазми крові та плазмозамінників. Якщо пройшло багато часу від прийому, необхідно промити шлунок (у шлунок ввести 10 г порошку активованого вугілля і сульфату натрію). З метою швидкого виведення барбітурату з організму можна проводити форсований діурез лугами, а також гемодіаліз та/чи гемоперфузію.
Лікування у разі отруєння бромом: виведення іонів брому з організму можна пришвидшити введенням значної кількості розчину кухонної солі з одночасним введенням салуретичних засобів.
При виникненні реакцій гіперчутливості призначити десенсибілізуючі лікарські засоби.

в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °C. Зберігати в недоступному для дітей місці.