БЕНЛІСТА™ (BENLYSTA) (264195) - інструкція із застосування ATC-класифікація

діюча речовина: белімумаб;

1 флакон містить: 120 мг або 400 мг белімумабу;

1 мл розчину містить 80 мг белімумабу;

допоміжні речовини: кислота лимонна, моногідрат; натрію цитрат, дигідрат; сахароза; полісорбат 80.

Порошок для розчину для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: від білого до майже білого кольору брикет.

Антинеопластичні та імуномодулюючі лікарські засоби. Селективні імуносупресанти. Белімумаб. Код АТХ L04A A26.

Фармакодинаміка.

Механізм дії. Бенліста є моноклональним антитілом імуноглобуліну людини IgGlλ, специфічним до протеїну стимулятора B-лімфоцитів (BLyS, які також називаються BAFF та TNFSF13В). Бенліста блокує зв'язок розчинного BLyS, фактора виживання В-клітин, з їх рецепторами на В-клітинах. Бенліста не зв'язує В-клітини напряму, але шляхом зв'язування BLyS Бенліста гальмує виживання В-клітин, включаючи аутореактивні В-клітини, та знижує диференціацію В-клітин в імуноглобулінпродукуючі клітини плазми.

Рівень BLyS у пацієнтів з СЧВ та іншими аутоімунними хворобами збільшується. Існує взаємозв'язок між рівнем BLyS у плазмі крові та активністю СЧВ. Ступінь внеску BLyS до патофізіології СЧВ є не до кінця з'ясованим.

У ході клінічних досліджень спостерігалось зменшення підвищених рівнів IgG та антитіл проти дволанцюгової ДНК, суттєве зменшення циркулюючих В-клітин, включаючи не підданих впливу клітин, активованих, плазмових та підгрупи В-клітин системного червоного вовчака.

Імуногенність. Визначення чутливості до нейтралізуючих антитіл та неспецифічних антитіл до препарату обмежується наявністю активного препарату у зібраних зразках. Дійсна поява нейтралізуючих антитіл та неспецифічних антитіл до препарату у групі пацієнтів, залучених у дослідження, залишається невідомою.

Фармакокінетика.

Абсорбція. Белімумаб вводиться шляхом внутрішньовенних інфузій. Максимальні концентрації белімумабу в сироватці спостерігалися наприкінці інфузії та одразу після неї. Максимальна концентрація становила 313 мкг/мл, яка базувалась на моделюванні профілю «концентрація-час» з використанням типових значень параметрів в популяційній фармакокінетичній моделі.

Розподіл. Загальний об'єм розподілу белімумабу по тканинах становить 5,29 л.

Біотрансформація. Белімумаб є білком, для якого передбачуваним метаболічним шляхом є розщеплення протеолітичними ферментами на маленькі пептиди та окремі амінокислоти.

Виведення. Концентрація белімумабу у сироватці зменшується біекспоненціально із періодом напіврозподілу 1,75 дня та кінцевим періодом напіввиведення 19,4 дня. Загальний кліренс становив 215 мл/день.

Пацієнти літнього віку. Бенліста досліджувалась за участю обмеженої кількості пацієнтів літнього віку. У ході загального дослідження із залученням пацієнтів із системним червоним вовчаком, яким препарат застосовували внутрішньовенно, вік пацієнта не впливав на експозицію белімумабу у фармакокінетичному аналізі групи пацієнтів. Однак, враховуючи невелику кількість пацієнтів віком від 65 років, вплив віку не можна виключити остаточно.

Ниркова недостатність. Спеціальних досліджень для вивчення впливу ниркової недостатності на фармакокінетику белімумабу не проводили. Під час клінічних досліджень белімумаб оцінювали в обмеженої кількості хворих на системний червоний вовчак із нирковою недостатністю (кліренс креатиніну < 60 мл/хв, у тому числі невелика кількість пацієнтів із кліренсом креатиніну < 30 мл/хв). Хоча протеїнурія (> 2 г/день) збільшувала кліренс белімумабу, а зменшення кліренсу креатиніну знижувало і кліренс белімумабу, ці впливи знаходились у межах очікуваної області мінливості. Таким чином, не рекомендується коректувати дозу пацієнтам із нирковою недостатністю.

Печінкова недостатність. Спеціальних досліджень для вивчення впливу печінкової недостатності на фармакокінетику белімумабу у пацієнтів із порушенням функції печінки не проводили. Молекули імуноглобуліну G1, як і белімумаб, катаболізуються завдяки широко розповсюдженим протеолітичним ферментам, які не обмежені тканинами печінки; таким чином, малоймовірно, що зміни функції печінки впливають на виведення белімумабу.

Маса тіла/Індекс маси тіла (ІМТ). Дозування белімумабу, скориговане за масою тіла, призводить до зменшення експозиції препарату у пацієнтів з недостатньою масою тіла (ІМТ < 18,5) та до збільшення експозиції у пацієнтів з надмірною масою тіла (ІМТ ≥ 30). ІМТ-залежні зміни експозиції препарату не призводять до відповідних змін його ефективності. Збільшення експозиції препарату у хворих з надмірною масою тіла, які отримують 10 мг/кг маси тіла белімумабу, не спричиняє загального збільшення рівня побічних реакцій або серйозних побічних реакцій порівняно з такими у пацієнтів з надмірною масою тіла, які отримували плацебо. Однак у хворих з надмірною масою тіла частіше виникають нудота, блювання та діарея. Жодна з цих побічних реакцій у хворих з надмірною масою тіла не була тяжкою. Змінювати дозу препарату хворим з недостатньою або надмірною масою тіла не потрібно.

Для зменшення активності захворювання у дорослих пацієнтів з позитивною реакцією антитіл до системного червоного вовчака (СЧВ), які проходять стандартний курс терапії.

Гіперчутливість до будь-якого компонента препарату.

Досліджень взаємодії in vivo не проводили. Утворення деяких ферментів цитохрому CYP450 пригнічується через підвищений рівень деяких цитокінів під час хронічного запалення. Невідомо, чи може белімумаб бути непрямим модулятором цих цитокінів. Не можна виключати ризик непрямого зниження активності CYP через застосування белімумабу. На початку застосування або після припинення застосування белімумабу терапевтичний моніторинг повинен розглядатися для пацієнтів, які отримують субстрати CYP з вузьким терапевтичним індексом (наприклад варфарин), для яких доза коригується індивідуально.

Застосування Бенлісти для лікування нижчезазначених захворювань та станів не вивчалось та не рекомендується:

• тяжкий активний червоний вовчак центральної нервової системи;
• тяжкий активний вовчаковий нефрит (див. розділ «Фармакологічні властивості»);
• ВІЛ;
• гепатит В або С (наявний або в анамнезі);
• гіпогаммаглобулінемія (IgG < 400 мг/дл) або дефіцит IgA (IgA - трансплантація органа або трансплантація стовбурових клітин/кісткового мозку, або трансплантація нирок.

Сумісне застосування з препаратами, спрямованими на В-клітини, та з циклофосфамідом.

Дослідження з вивчення сумісного застосування Бенлісти з іншими препаратами, спрямованими на В-клітини, або з внутрішньовенним циклофосфамідом не проводились. При сумісному застосуванні Бенлісти з іншими препаратами, спрямованими на В-клітини, або з внутрішньовенним циклофосфамідом слід дотримуватись обережності.

Реакції на інфузії та реакції гіперчутливості.

Введення Бенлісти може спричинити реакції на інфузії та реакції гіперчутливості, що можуть бути тяжкими та мати летальний наслідок. У разі виникнення серйозної реакції введення Бенлісти слід припинити та вжити відповідних медичних заходів (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Ризик виникнення реакцій гіперчутливості найбільший після перших 2 інфузій, хоча ризик залишається після кожної проведеної інфузії. Найбільший ризик мають пацієнти з множинною медикаментозною алергією або значною гіперчутливістю.

Перед інфузією Бенлісти можна провести премедикацію, включаючи антигістамінні засоби, з або без жарознижувальних препаратів. Даних щодо можливості премедикації зменшити частоту або тяжкість реакцій на інфузію недостатньо.

У ході клінічних досліджень серйозні реакції на інфузію та реакції гіперчутливості виникали приблизно у 0,9% пацієнтів і включали анафілактичну реакцію, брадикардію, артеріальну гіпотензію, ангіоневротичний набряк та порушення дихання. Реакції на інфузію виникали частіше під час перших двох інфузій з тенденцією до зниження при подальших інфузіях (див. розділ «Побічні реакції»). Повідомлялося про розвиток симптомів гострої гіперчутливості у пацієнтів через декілька годин після інфузійного введення. Повторення клінічно значущих реакцій після первинного відповідного лікування симптомів також спостерігалось (див. розділи «Особливості застосування» та «Побічні реакції»). Тому Бенлісту слід застосовувати лише в умовах, де є можливість надання негайної медичної допомоги у разі таких реакцій. Пацієнтів слід залишити під медичним наглядом протягом тривалого часу (декілька годин) принаймні після перших 2 інфузій, з огляду на можливість пізнього початку реакції. Пацієнтів слід попередити, що реакції гіперчутливості можуть виникнути в день проведення інфузії або в день після її проведення, та поінформувати про потенційні ознаки та симптоми та можливість їх повторення. Пацієнтів слід попередити негайно звертатися за медичною допомогою у разі виникнення таких симптомів. Пацієнта слід ознайомити з інструкцією на препарат кожного разу перед застосуванням Бенлісти. Також відмічали реакції гіперчутливості, негострі та відстроченого типу, такі як висипання, нудота, підвищена втомлюваність, міалгія, головний біль та набряк обличчя.

Інфекції.

За механізмом дії белімумаб може збільшувати ризик виникнення інфекцій, включаючи опортуністичні інфекції. Тяжкі інфекції, включаючи летальні випадки, спостерігались у пацієнтів з СЧВ, які отримували терапію імуносупресантами, включаючи белімумаб (див. розділ «Побічні реакції»). Лікар повинен дотримуватись обережності при вирішенні питання щодо застосування Бенлісти для лікування хворих з тяжкими або хронічними інфекціями або рецидивами інфекцій в анамнезі. Слід уважно стежити за пацієнтами, у яких під час лікування Бенлістою розвивається інфекція, і врахувати можливість припинення терапії імуносупресантами, включаючи белімумаб, доки інфекція не буде усунена. Ризик застосування Бенлісти пацієнтам з активною чи латентною формою туберкульозу не з'ясований.

Прогресуюча мультифокальна лейкоенцефалопатія (ПМЛ).

Були повідомлення про прогресуючу мультифокальну лейкоенцефалопатію (ПМЛ) у пацієнтів з СЧВ під час терапії Бенлістою. Лікарі повинні бути надзвичайно пильними до симптомів ПМЛ, які можуть не помічати пацієнти, а саме когнітивні, неврологічні або психічні симптоми чи ознаки. Необхідно стежити за будь-якими новими проявами або погіршенням симптомів або ознак у пацієнтів, і якщо такі симптоми/ознаки виникають, слід направити пацієнта до невропатолога та вжити відповідних діагностичних заходів для виявлення ПМЛ. Якщо виникає підозра на ПМЛ, подальше лікування потрібно призупинити до виключення ПМЛ.

Імунізація.

Живі вакцини не слід застосовувати одночасно з Бенлістою або за 30 днів до застосування препарату, оскільки клінічна безпека застосування не встановлена. Наявних даних щодо вторинної трансмісії інфекції від пацієнтів, які отримують живі вакцини, до пацієнтів, які отримують Бенлісту, немає.

Белімумаб може впливати на відповідь на імунізацію з огляду на механізм своєї дії.

Проте у невеликому дослідженні, у якому оцінювалася реакція на 23-валентну пневмококову вакцину, загальна імунна відповідь на різні серотипи була однакова у пацієнтів з СЧВ, які отримували препарат Бенліста, та у пацієнтів, які отримували стандартну імуносупресивну терапію під час вакцинації. Існує недостатньо даних, щоб зробити висновки стосовно відповіді на інші вакцини.

За обмеженими даними можна припустити, що Бенліста суттєво не впливає на здатність підтримувати захисну імунну відповідь, отриману перед застосуванням Бенлісти. В дослідженні невелика кількість пацієнтів, які раніше отримали вакцинацію від правця, пневмококової інфекції або грипу, мали захисні титри після застосування препарату Бенліста.

Малігнізація та лімфопроліферативні порушення.

Імуномодулюючі лікарські засоби, включаючи белімумаб, можуть збільшувати ризик малігнізації. З обережністю слід застосовувати белімумаб для лікування пацієнтів з випадками малігнізації в анамнезі або продовжувати лікування пацієнтів, у яких виникла малігнізація. Пацієнти зі злоякісним новоутворенням протягом останніх 5 років не досліджувались, за винятком пацієнтів з базальним або сквамозноклітинним раком шкіри або раком шийки матки, які були повністю виключені або адекватно ліковані.

Вміст натрію

Цей медичний препарат містить менше ніж 1 ммоль натрію (23 мг) на дозу, тобто практично вільний від натрію.

Жінки репродуктивного віку/контрацепція.

Жінки репродуктивного віку повинні користуватися ефективними контрацептивними засобами під час лікування Бенлістою та щонайменше 4 місяці після останнього курсу лікування.

Вагітність.

Існує обмежена кількість даних щодо застосування Бенлісти вагітним. Спеціальних клінічних досліджень не проводили. За винятком очікуваного фармакологічного ефекту, а саме зменшення кількості В-клітин, дослідження на тваринах не виявили прямого або непрямого шкідливого ефекту стосовно репродуктивної токсичності (див. розділ «Фармакологічні властивості»). Бенлісту можна застосовувати у період вагітності, тільки якщо потенційна користь для матері переважає ризик для плода.

Період годування груддю. Невідомо, чи екскретується Бенліста у грудне молоко людини. Безпеку застосування Бенлісти у період годування груддю не встановлено. Рекомендується прийняти рішення щодо припинення годування груддю чи припинення застосування Бенлісти, враховуючи співвідношення користь для матері/ризик для немовляти.

Фертильність. Даних стосовно впливу Бенлісти на фертильність людини немає. Вплив препарату на чоловічу та жіночу фертильність у ході досліджень на тваринах не оцінювався (див. розділ «Фармакологічні властивості»).

Не проводилось досліджень впливу Бенлісти на здатність керувати автомобілем та іншими механічними засобами. З огляду на фармакологію Бенлісти, не прогнозується жодних шкідливих впливів на таку діяльність.

Клінічний стан пацієнтів та показники безпеки Бенлісти потрібно враховувати при оцінюванні можливості пацієнта виконувати завдання, які потребують швидкості психомоторних реакцій.

Лікування Бенлістою повинен починати та контролювати лікар, який має досвід лікування та діагностування системного червоного вовчака. Застосовувати препарат може лише медичний працівник, який має достатні професійні навички проведення інфузійної терапії. Застосування Бенлісти може спричинити тяжку або життєво небезпечну реакцію гіперчутливості та реакцію на інфузійне введення. Повідомлялось про розвиток симптомів гострої гіперчутливості у пацієнтів через декілька годин після інфузійного введення. Повторення клінічно значущих реакцій після первинного відповідного лікування симптомів також спостерігалось (див. розділи «Особливості застосування» та «Побічні реакції»). Тому Бенлісту слід застосовувати лише в умовах, де є можливість надання негайної медичної допомоги у разі таких реакцій. Пацієнтів слід залишити під медичним наглядом протягом тривалого часу (декілька годин) принаймні після перших 2 інфузій з огляду на можливість пізнього початку реакції.

Пацієнтів, які лікуються Бенлістою, слід попередити про потенційний ризик тяжкої або життєво небезпечної реакції гіперчутливості та потенційну можливість затримки початку або повторення симптомів. Пацієнта слід ознайомити з інструкцією на препарат кожного разу перед застосуванням Бенлісти.

Даних щодо лікування Бенлістою хворих з активним вовчаковим нефритом або активним вовчаком центральної нервової системи немає або недостатньо, тому Бенлісту не можна рекомендувати для лікування таких хворих (див. розділ «Особливості застосування»).

Застосування.

Перед інфузійним введенням Бенлісти може знадобитися проведення премедикації із застосуванням антигістамінних препаратів з або без жарознижувальних засобів.

Рекомендованим режимом дозування препарату є 10 мг/кг маси тіла у дні лікування 0, 14 та 28 з 4-тижневим інтервалом у подальшому. Постійно слід моніторувати стан пацієнта. Якщо немає покращення контролю за захворюванням після лікування протягом 6 місяців, слід розглянути можливість припинення лікування Бенлістою.

Хворі літнього віку (віком від 65 років).

Ефективність та безпека застосування Бенлісти для хворим літнього віку не встановлені. Дані щодо лікування пацієнтів віком від 65 років обмежені: < 1,8% від загальної кількості пацієнтів, які брали участь у клінічних дослідженнях. Тому застосування Бенлісти для лікування пацієнтів літнього віку не рекомендується, якщо лише користь від застосування не буде перевищувати ризик. У разі необхідності застосування Бенлісти хворим літнього віку дозу корегувати не потрібно (див. розділ «Фармакологічні властивості»).

Ниркова недостатність.

Белімумаб був досліджений за участю обмеженої кількості хворих із системним червоним вовчаком та нирковою недостатністю. З огляду на наявну інформацію, змінювати дозу препарату хворим з легкою, помірною або тяжкою нирковою недостатністю не потрібно. Однак з обережністю призначають препарат хворим з тяжкою нирковою недостатністю з огляду на брак даних (див. розділ «Фармакологічні властивості»).

Печінкова недостатність.

Спеціальних досліджень Бенлісти за участю хворих з печінковою недостатністю не проводилося. Малоймовірно, що хворим з печінковою недостатністю потрібно змінювати дозу препарату (див. розділ «Фармакологічні властивості»).

Спосіб введення.

Бенлісту вводять внутрішньовенно шляхом інфузії, перед введенням препарат слід розчинити та розвести.

Бенлісту вводять внутрішньовенно протягом 1 години.

Бенлісту не можна вводити внутрішньовенно струминно чи болюсно. Бенлісту не можна вводити з іншими лікарськими засобами в одній системі для внутрішньовенного введення.

Швидкість введення можна зменшити або зупинити введення взагалі, якщо у пацієнта спостерігається інфузійна реакція. Введення препарату необхідно негайно припинити, якщо у пацієнта спостерігається побічна реакція, потенційно небезпечна для життя (див. розділи «Побічні реакції» та «Особливості застосування»).

Розчинення та розведення.

Розчинення та розведення потрібно проводити у стерильних умовах.

Залиште флакон на 10–15 хвилин, щоб він нагрівся до кімнатної температури (15 — 25 °С).

120 мг Бенлісти в одноразовому флаконі розчиняють у 1,5 мл стерильної води для ін'єкцій для отримання кінцевої концентрації белімумабу 80 мг/мл.

400 мг Бенлісти в одноразовому флаконі розчиняють у 4,8 мл стерильної води для ін'єкцій для отримання кінцевої концентрації белімумабу 80 мг/мл.

Потік води для ін'єкцій слід спрямовувати по стінці флакона для мінімізації піноутворення. Обережно обертайте флакон протягом 60 секунд. Нехай флакон на час розчинення препарату залишається при кімнатній температурі, обережно обертайте флакон протягом 60 секунд кожні 5 хвилин, доки порошок не розчиниться. Не збовтувати.

Розчинення зазвичай повністю завершується протягом 10–15 хвилин після додавання води, однак ця процедура може тривати до 30 хвилин. Захищайте розчин від дії сонячного проміння.

Якщо при розчиненні Бенлісти використовують механічний пристрій, то його швидкість не повинна перевищувати 500 обертів за хвилину, а флакон повинен обертатися не довше 30 хвилин.

Одразу після розчинення отриманий розчин повинен бути опалесцентним, від безбарвного до блідо-жовтого кольору та не містити сторонніх домішок. Однак допускається та очікується невелика кількість бульбашок повітря.

Після розчинення можна отримати з кожного флакона об'єм 1,5 мл (відповідно до 120 мг белімумабу) або 5 мл (відповідно до 400 мг белімумабу).

Розчинений продукт розводять у 250 мл 0,9% фізіологічного розчину для внутрішньовенних ін'єкцій.

Розчин 5% декстрози для внутрішньовенного введення несумісний з Бенлістою та не повинен застосовуватись.

З 250 міліметрового інфузійного мішка або флакона фізіологічного розчину слід відлити такий об'єм фізіологічного розчину, який дорівнює об'єму розчиненої, необхідної для пацієнта дози Бенлісти. Потім до інфузійного мішка або флакона потрібно влити необхідну кількість розчиненої Бенлісти, обережно перегорнути мішок чи флакон для розмішування розчину. Будь-який невикористаний розчин слід знищити.

Перед застосуванням уважно огляньте розчин Бенлісти на наявність твердих частинок та зміни кольору. У разі наявності твердих частинок чи зміни кольору розчин слід знищити.

Якщо розчинений розчин застосовується не одразу, то його слід захистити від потрапляння прямого сонячного проміння та зберігати охолодженим при температурі від 2 до 8 °C. Розчини, розведені у фізіологічному розчині, можуть зберігатись при температурі від 2 до 8 °C або при кімнатній температурі.

Загальний час від розчинення Бенлісти до завершення інфузії не повинен перевищувати 8 годин.

Ефективність та безпека застосування Бенлісти дітям не встановлені, тому препарат не застосовують пацієнтам даної вікової групи.

Існує обмежений клінічний досвід щодо передозування Бенлісти. Побічні реакції, зазначені у зв'язку з випадками передозування, відповідають тим, що виникають при звичайному застосуванні белімумабу.

Пацієнтам призначали дві дози препарату до 20 мг/кг, які вводили внутрішньовенно окремо протягом 21 дня, що не призводило до збільшення частоти або тяжкості побічних реакцій порівняно з дозами 1, 4 або 10 мг/кг.

У разі випадкового передозування пацієнт має бути під ретельним наглядом, а при необхідності потрібно надати додаткову допомогу.

Профіль безпеки

Безпека застосування белімумабу пацієнтам з СЧВ оцінювалась у 3 плацебо-контрольованих дослідженнях із застосуванням белімумабу внутрішньовенно та в 1 плацебо-контрольованому дослідженні із застосуванням белімумабу підшкірно.

Дані, описані в таблиці нижче, відображають вплив застосування препарату Бенліста (у дозі 10 мг/кг внутрішньовенно протягом 1 години на 0, 14, 28 дні, а потім кожний 28 день протягом 52 тижнів) у 674 хворих із СЧВ, серед них 472 пацієнта, які лікувались щонайменше 52 тижні; та 556 пацієнтів, які застосовували 200 мг препарату Бенліста підшкірно один раз на тиждень до 52 тижнів. Також наведена інформація з безпеки включає дані, отримані після 52 тижнів застосування у деяких пацієнтів та дані отримані у період постмаркетингового спостереження.

Більшість пацієнтів також отримували один або декілька супутніх засобів лікування СЧВ: кортикостероїди, імуномодулюючі лікарські засоби, протималярійні засоби, нестероїдні протизапальні засоби.

Побічні реакції виникали у 87% пацієнтів, які приймали препарат Бенліста, та у 90% пацієнтів, які приймали плацебо. Найбільш частими побічними реакціями, про які повідомлялось (≥ 5% пацієнтів із СЧВ, які отримували терапію препаратом Бенліста плюс стандартна терапія, та ≥1%, ніж плацебо), були вірусні інфекції верхніх дихальних шляхів, бронхіт та діарея. Частина пацієнтів, які припинили лікування через побічні реакції, становила 7% для пацієнтів з групи застосування Бенлісти та 8% для пацієнтів з групи плацебо.

Перелік побічних реакцій

Побічні реакції відповідно до класифікації MedDRA та до частоти їх виникнення наведені нижче. Використовують такі категорії частоти:

Дуже часто ≥1/10;

Часто ³1/100 та <1/10;

Нечасто ³1/1000 та <1/100;

Рідко ≥1/10000 та <1/1000.

У межах кожної категорії частоти побічні реакції наведено у порядку зменшення їх тяжкості. Наведена частота є найвищою, що спостерігалась для препарату у будь-якій лікарській формі.

*Реакції гіперчутливості включають низку реакцій, у т.ч. анафілаксію, які можуть проявлятися у вигляді різних симптомів, таких як артеріальна гіпотензія, ангіоневротичний набряк, кропив'янка або інші висипання, свербіж та порушення дихання. Реакції на інфузію включають ряд симптомів, таких як брадикардія, міалгія, головний біль, висипання, кропив'янка, гарячка, артеріальна гіпотензія, артеріальна гіпертензія, запаморочення та артралгія. Через схожість ознак та симптомів не у всіх випадках можливо відрізнити реакції гіперчутливості з реакціями на інфузію.

**Тільки у разі підшкірного застосування.

Опис окремих побічних реакцій

Дані, наведені нижче, отримано з клінічних досліджень застосування белімумабу внутрішньовенно (10 мг/кг — дозування тільки для внутрішньовенного застосування) та підшкірно.

Системні реакції на інфузії чи ін'єкції та реакції гіперчутливості. Системні реакції на інфузії чи ін'єкції та реакції гіперчутливості, як правило, спостерігалися в день введення, але гострі реакції гіперчутливості можливі також через кілька днів після застосування дози. Пацієнти, які в анамнезі мають алергічні реакції на препарати або реакції гіперчутливості, знаходяться у зоні підвищеного ризику.

Частота виникнення реакцій на інфузію та реакцій гіперчутливості після внутрішньовенного введення протягом 3 днів після застосування становила 12% у групі, яка отримувала Бенлісту, і 10% у групі, що отримувала плацебо, відповідно 1,2% та 0,3% випадків, які вимагали припинення лікування.

Інфекції. Загальна частота розвитку інфекцій у дослідженнях із внутрішньовенним та підшкірним застосуванням становила 63% в обох групах, які отримували Бенлісту або плацебо. Інфекціями, які виникали щонайменше у 3% пацієнтів, які отримують препарат Бенліста та на 1% частіше, ніж у пацієнтів, які отримували плацебо, були вірусні інфекції верхніх дихальних шляхів, бронхіт та бактеріальні інфекції сечовивідних шляхів. Серйозні інфекції спостерігались у 5% хворих в обох групах, які отримували Бенлісту або плацебо; серйозні опортуністичні інфекції становили 0,4% і 0% з них відповідно. Інфекції, що призвели до припинення лікування, спостерігались у 0,7% пацієнтів, які отримували Бенлісту, і у 1,5% пацієнтів, які отримували плацебо. Деякі інфекції були тяжкими або летальними.

Лейкопенія. Частота випадків лейкопенії становила 3% у групі, яка отримувала Бенлісту, і 2% у групі плацебо.

Психічні розлади. Частота випадків депресії, як небажаного явища, становила 3% в обох групах, які отримували Бенлісту або плацебо.

Шлунково-кишкові розлади. У пацієнтів з ожирінням [індекс маси тіла (ІМТ) > 30 кг/м²], яким препарат вводили внутрішньовенно, при застосуванні Бенлісти спостерігались більш високі показники нудоти, блювання, діареї порівняно з групою плацебо та в порівнянні з пацієнтами з нормальною масою тіла (ІМТ ≥18,5 до ≤30 кг/м²). Жоден із цих шлунково-кишкових розладів у хворих ожирінням не мав серйозних наслідків.

5 років. Після розчинення — 8 годин.

Закритий флакон. Зберігати при температурі від 2 до 8 °C. Не заморожувати.

Зберігати у захищеному від світла місці. Зберігати в оригінальній зовнішній упаковці до моменту застосування. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Розведений розчин. Після розчинення зберігати при температурі від 2 до 8 °C або при кімнатній температурі. Зберігати у захищеному від світла місці. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Скляний флакон, закритий безлатексною силіконізованою гумовою пробкою з алюмінієвим фліпом, поміщений в картонну коробку.

За рецептом.

ГлаксоСмітКляйн Мануфактуринг С.п.А., Італія/GlaxoSmithKline Manufacturing S.p.A., Italy.

ГлаксоСмітКляйн Мануфактуринг С.п.А., Страда Провінсіаль Асолана 90, (район Сан Поло) — 43056 Торріле (Парма), Італія.

GlaxoSmithKline Manufacturing S.p.A., Strada Provinciale Asolana 90, (loc. San Polo) — 43056 Torrile (Parma), Italy.