ВІЛАТЕ (WILATE^®)

діючі речовини: фактор згортання крові VIII, фактор Віллебранда;

1 флакон містить 500 або 1000 МО фактора згортання крові VIII та 500 МО або 1000 МО фактора Віллебранда; вміст загального білка ≤ 7,5 мг (500 МО) або ≤ 15 мг (1000 МО);

допоміжні речовини: гліцин, сахароза, натрію хлорид, натрію цитрат, кальцію хлорид.

Розчинник: вода для ін’єкцій з 0,1% полісорбат 80.

Порошок та розчинник для розчину для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості:

Порошок: порошок або крихка маса білого або блідо-жовтого кольору.

Розчинник: прозора безбарвна рідина без запаху. Без видимих часток.

Антигеморагічні препарати. Фактори згортання крові. Фактор Віллебранда і фактор коагуляції VIII у комбінації. Код АТХ B02B D06.

Фармакодинаміка.

Хвороба Віллебранда (VWD)

Фактор Віллебранда (з концентрату) є нормальною складовою плазми крові людини та діє так само, як ендогенний фактор Віллебранда.

Введення фактор Віллебранда дає змогу коригувати гемостатичні порушення, що проявляються у пацієнтів з дефіцитом фактор Віллебранда, на двох рівнях:

• фактор Віллебранда відновлює адгезію тромбоцитів до васкулярного субендотелію у місці ушкодження судини (оскільки він зв’язується як з васкулярним субендотелієм, так і з мембраною тромбоцита), забезпечуючи первинний гемостаз, що підтверджується скороченням часу кровотечі. Такий вплив відбувається негайно і, як відомо, значно залежить від рівня полімеризації білка;
• фактор Віллебранда викликає відстрочену корекцію дефіциту, пов’язаного з фактором VIII. При внутрішньовенному введенні фактор Віллебранда зв’язує ендогенний фактор VIII (який звичайно виробляється у пацієнта), і, стабілізуючи цей фактор, перешкоджає його швидкому руйнуванню. Через це введення чистого фактора Віллебранда (препарат фактора Віллебранда з низьким рівнем фактора VIII) відновлює рівень фактора VIII:C до нормального, як вторинний ефект після першої інфузії. Введення препарату фактора Віллебранда, який містить фактор VIII, відновлює рівень фактора VIII:C до нормального відразу ж після першої інфузії.

Окрім своєї ролі як захисного білка фактора VIII, фактор Віллебранда є посередником адгезії тромбоцитів до місць ураження судин і відіграє свою роль в агрегації тромбоцитів.

Гемофілія А

Комплекс фактора VIII/ фактора Віллебранда складається з двох молекул (фактора VIII і фактора Віллебранда) із різними фізіологічними функціями. При введенні пацієнту з гемофілією фактор VIII зв’язується з фактором Віллебранда в кровотоці хворого. Активований фактор VIII (фактор VIIIa) діє як кофактор активованого фактора IX (фактор IXa), прискорюючи перетворення фактора X в активований фактор X (фактор Xa). Фактор Xa перетворює протромбін у тромбін. Далі тромбін перетворює фібриноген у фібрин, і може утворитися тромб.

Гемофілія А є спадковим, пов’язаним зі статтю, порушенням згортання крові, у зв’язку зі зниженими рівнями фактора VIII:C (коагулянт фактора), що призводить до сильної кровотечі в суглоби, м’язи або внутрішні органи раптово або в результаті випадкової або хірургічної травми. Завдяки замісній терапії рівні фактора VIII в плазмі крові збільшуються, тим самим сприяючи тимчасовій корекції дефіциту фактора та корекції схильності до кровотеч.

Слід зазначити, що не можна порівнювати середньорічну частоту кровотеч (ABR/СЧК), що спостерігалася в різних клінічних дослідженнях, та у разі застосування різних концентратів фактора.

Окрім своєї ролі як захисного білка фактора VIII, фактор Віллебранда є посередником адгезії тромбоцитів до місць ураження судин і відіграє свою роль в агрегації тромбоцитів.

Фармакокінетика.

Хвороба Віллебранда (VWD)

Фактор Віллебранда (із концентрату) є звичайною складовою плазми крові людини і діє як ендогенний фактор Віллебранда.

Таблиця 1

Результати мета-аналізу трьох фармакокінетичних досліджень за участю 24 пацієнтів з усіма типами VWD.

AUC — площа під кривою; MRT — середній час утримання препарату в організмі; SD — стандартне відхилення.

Гемофілія А

Фактор VIII (із концентрату) є звичайною складовою плазми крові людини та діє як ендогенний фактор VIII. Після введення препарату приблизно від 2/3 до 3/4 фактора VIII залишається в кровообігу. Рівень активності фактора VIII:C, що досягається в плазмі крові, складає 80% ˗ 120% передбачуваної (очікуваної) активності фактора VIII.

Активність фактора VIII знижується внаслідок двофазного експоненційного розпаду. На початковій фазі відбувається розподіл між інтраваскулярним та іншими середовищами (рідинами організму) з періодом напіввиведення із плазми від 3 до 6 годин. В наступній, повільнішій фазі, період напіввиведення коливається від 8 до 18 годин, і складає в середньому 15 годин. Це відповідає дійсному біологічному періоду напіввиведення.

Таблиця 2

Результати одного клінічного дослідження за участю 12 пацієнтів (хромогенний аналіз, визначення за допомогою подвійних вимірювань).

AUC — площа під кривою; MRT — середній час утримання препарату в організмі;

SD — стандартне відхилення.

Дані доклінічних досліджень безпеки

VWF і фактор VIII в ВІЛАТЕ є звичайними складовими плазми крові людини та діють як ендогенний VWF/фактор VIII.

Звичайне дослідження безпеки цих складових у лабораторних тварин не додало б корисної інформації до існуючого клінічного досвіду, отже, в такому дослідженні немає потреби.

Хвороба Віллебранда (VWD)

Профілактика та лікування кровотеч або кровотеч при хірургічному втручанні при хворобі Віллебранда (VWD), коли лікування одним тільки десмопресином (DDAVP) є неефективним або протипоказаним.

Гемофілія А

Лікування та профілактика кровотеч у пацієнтів із гемофілією А (вроджений дефіцит фактора згортання крові VIII).

Алергічні реакції на діючі речовини або на будь-які допоміжні речовини.

Взаємодії з іншими лікарськими препаратами не відомі.

Відстеження

Щоб покращити відстеження біологічних лікарських препаратів, слід чітко записувати назву та номер серії препарату, що вводиться.

Гіперчутливість

При застосуванні препарату ВІЛАТЕ можуть виникати алергічні реакції. Окрім фактора VIII, препарат містить сліди людських білків. Якщо виникнуть симптоми гіперчутливості, пацієнтам слід рекомендувати негайно припинити застосування лікарського препарату та звернутися до лікаря.

Пацієнтів необхідно проінформувати про ранні ознаки алергічних реакцій, такі як: висипання, генералізована кропив’янка, утруднене дихання, задишка, гіпотонія та анафілаксія.

У разі шоку слід провести стандартну протишокову терапію.

Передача збудників інфекції

Звичайні заходи для запобігання інфекціям у результаті використання лікарських препаратів, виготовлених з крові або плазми крові людини, включають відбір донорів, скринінг крові окремих донорів і порцій донорської плазми на специфічні маркери інфекції та включення ефективних етапів виробничого процесу для інактивації/видалення вірусів.

Незважаючи на це, коли вводяться лікарські препарати, виготовлені з крові чи плазми крові людини, не можна повністю виключити можливість передачі збудників інфекції. Це також відноситься до невідомих або нових вірусів та інших патогенних мікроорганізмів.

Заходи, що вживаються, вважаються ефективними для вірусів з оболонкою, таких як вірус імунодефіциту людини (HIV), вірус гепатиту В (HBV) і вірус гепатиту С (HCV), а також для вірусу гепатиту А (HAV) без оболонки. Заходи, що вживаються, можуть мати обмежену користь для вірусів без оболонки, таких як парвовірус В19.

Інфекція парвовіруса В19 може бути небезпечною для вагітних жінок (інфекція плоду) і для осіб з імунодефіцитом або підвищеним еритропоезом (наприклад, гемолітична анемія).

Слід розглянути відповідну вакцинацію (гепатити А і В) для пацієнтів, які постійно/повторно отримують препарати VWF/ фактор VIII, виготовлені з плазми крові людини.

Настійно рекомендується кожного разу при введенні препарату Вілате пацієнту записувати назву та номер серії препарату для того, щоб можна було прослідити зв’язок між станом пацієнта і введенням препарату конкретної серії.

Хвороба Віллебранда (VWD)

Тромбоемболічні ускладнення

При використанні препарату VWF, що містить фактор VIII, лікар, який проводить терапію, повинен знати, що безперервне лікування може призвести до надмірного збільшення фактора VIII:C (коагулянт фактора VIII). У пацієнтів, які отримують препарати VWF, що містять фактор VIII, слід контролювати рівні фактора VIII:C в плазмі крові, щоб уникнути постійного надмірного рівня фактора VIII:C у плазмі крові, оскільки це може збільшити ризик тромбозу.

Існує ризик виникнення тромбозу при використанні препаратів VWF, що містять фактор VIII, особливо у пацієнтів із відомими клінічними або лабораторними факторами ризику. Тому стан пацієнтів групи ризику необхідно контролювати щодо появи ранніх ознак тромбозу. Слід розпочати профілактику венозних тромбозів відповідно до діючих рекомендацій.

Інгібітори
У пацієнтів із VWD, особливо типу 3, можуть виникнути нейтралізуючі антитіла (інгібітори) до VWF. Якщо не будуть досягнуті очікувані рівні активності VWF:RCo в плазмі крові або якщо кровотеча не буде контролюватися призначеною дозою, слід провести відповідний аналіз, щоб визначити наявність інгібіторів VWF.

У пацієнтів із високим рівнем інгібіторів лікування VWF може бути неефективним, і тому слід розглянути інші варіанти лікування. Лікування таких пацієнтів повинно проводитись лікарями, які мають досвід роботи з пацієнтами з гемостатичними порушеннями.
Гемофілія А

Інгібітори

Утворення нейтралізуючих антитіл (інгібіторів) до фактора VIII є відомим ускладненням при лікуванні пацієнтів із гемофілією А.

Такими інгібіторами звичайно є імуноглобуліни класу G (IgG), спрямовані проти прокоагулюючої активності фактора VIII, кількість яких вимірюється в одиницях Бетезда (BU/БО) на 1 мл плазми крові за допомогою модифікованого аналізу. Ризик виникнення інгібіторів пов’язаний із тяжкістю захворювання, а також впливом фактора VIII. Цей ризик найвищий протягом перших 50 днів експозиції та залишається наявним протягом усього життя, хоча і є нечастим.

Клінічна значимість розвитку інгібіторів залежить від титру інгібіторів: у разі низького титру інгібіторів ризик недостатньої клінічної відповіді менший, ніж у разі високого титру інгібіторів. Загалом, всіх пацієнтів, які отримували лікування препаратами згортання крові з фактором VIII, слід ретельно контролювати на розвиток інгібіторів за допомогою відповідних клінічних спостережень і лабораторних аналізів.

Якщо очікуваний рівень активності фактора VIII в плазмі крові не досягається або якщо кровотеча не контролюється призначеною дозою, необхідно провести дослідження на наявність інгібіторів до фактора VIII. У пацієнтів із високими рівнями інгібіторів лікування фактором VIII може бути неефективним, тому слід розглянути інші варіанти лікування.

Ведення таких пацієнтів повинні проводити лікарі, які мають досвід у лікуванні гемофілії та утворення інгібіторів до фактора VIII.

Серцево-судинні ускладнення

У пацієнтів із існуючими факторами ризику серцево-судинних ускладнень замісна терапія FVIII може збільшити ризик виникнення серцево-судинних ускладнень.

Ускладнення, пов’язані з катетером

Якщо потрібне використання пристрою центрального венозного доступу (CVAD), необхідно розглянути ризик ускладнень, пов’язаних із CVAD, включаючи місцеві інфекції, бактеріємію та тромбоз у місці введення катетера.

Цей лікарський засіб містить до 58,7 мг натрію на дозу 500 МО VWF і фактора VIII/флакон і до 117,3 мг натрію на дозу 1000 МО VWF і фактора VIII/флакон, що еквівалентно 2,94% і 5,87% відповідно рекомендованої ВООЗ максимальної щоденної дози 2 г натрію для дорослого.

На це слід звернути увагу пацієнтам, що знаходяться на контрольованій безсольовій дієті.

Пацієнти дитячого віку

Перелічені особливі вказівки та запобіжні заходи стосуються як дорослих, так і дітей.

Дослідження репродуктивної функції на тваринах не проводилися з VWF/фактором VIII.

Хвороба Віллебранда (VWD)
Досвід лікування вагітних або жінок, які годують груддю, відсутній.

У разі дефіциту VWF препарат ВІЛАТЕ слід призначати вагітним і жінкам, які годують груддю, тільки якщо це безумовно показано, беручи до уваги, що під час пологів існує підвищений ризик кровотеч у таких пацієнтів.

Гемофілія А

З огляду на рідкість випадків появи гемофілії А у жінок, відсутній досвід лікування під час вагітності та годування груддю. Отже, ВІЛАТЕ слід застосовувати під час вагітності та годування груддю, тільки коли для цього є чіткі показання.

ВІЛАТЕ не чинить ніякого впливу на здатність керувати транспортним засобом і працювати з іншими механізмами.

Терапію слід починати під наглядом лікаря, який має досвід лікування порушень згортання крові. Препарату флаконі призначений для разового використання. У разі якщо будь-який вміст препарату залишився у флаконі, флакон необхідно утилізувати відповідно до місцевих вимог.

Хвороба Віллебранда (VWF)

Співвідношення між VWF:RCo і:C (ристоцетин/кофактор фактора Віллебранда і коагулянт фактора VIII) становить приблизно 1:1. Як правило, 1 МО/кг маси тіла VWF:RCo і FVIII:C підвищує активність відповідного білка в плазмі крові на 1,5 — 2% від нормальної. Зазвичай необхідно від 20 до 50 МО ВІЛАТЕ/кг маси тіла, щоб досягти відповідного гемостазу. Це призведе до підвищення VWF:RCo і FVIII:C у пацієнтів приблизно на 30 — 100%.

Може бути потрібна початкова доза від 50 до 80 МО ВІЛАТЕ/кг маси тіла, особливо для пацієнтів із VWD типу 3, у яких підтримання відповідної активності в плазмі крові може вимагати більш високих доз, ніж у пацієнтів з іншими типами VWD.

Пацієнти дитячого віку

Недостатньо даних, щоб рекомендувати застосування ВІЛАТЕ дітям віком до 6 років.

Профілактика кровотеч у разі хірургічного втручання або тяжкої травми

Для профілактики кровотеч у разі хірургічного втручання ВІЛАТЕ слід вводити за 1 — 2 години перед початком хірургічного втручання. Повинні бути досягнуті рівні VWF:RCo ≥ 60 МО/дл (≥ 60%) та рівні FVIII:C ≥ 40 МО/дл (≥ 40%).

Відповідну дозу слід повторно вводити кожні 12 — 24 години. Доза і тривалість лікування залежать від клінічного стану пацієнта, типу і тяжкості кровотечі, а також рівнів VWF:RCo і FVIII:C.

У пацієнтів, які отримують VWF-препарати, що містять FVIII, рівень FVIII:C в плазмі крові необхідно контролювати, для уникнення стійкого надмірного його рівня, оскільки це може збільшити ризик тромбоутворення, особливо у пацієнтів із відомими клінічними або лабораторними факторами ризику. У разі якщо спостерігаються надмірні рівні FVIII:C в плазмі крові, слід розглянути зниження доз і/або подовження інтервалу між прийомом доз або використання препарату VWF, з низьким рівнем FVIII.

Профілактика

Для тривалої профілактики кровотеч у пацієнтів із VWD дози 20 — 40 МО/кг маси тіла слід вводити 2 або 3 рази на тиждень. У деяких випадках, наприклад, у разі шлунково-кишкових кровотеч, можуть бути потрібні більш високі дози.

Гемофілія А

Моніторинг лікування

Під час курсу лікування рекомендується відповідне визначення рівнів фактора VIII для встановлення дози, яку потрібно вводити, і частоти повторних інфузій. Окремі пацієнти можуть по-різному реагувати на лікування фактором VIII, демонструючи різні періоди напіввиведення та відновлення. Пацієнтам із недостатньою чи надлишковою масою тіла може бути потрібна корекція дози, що залежить від маси тіла. Зокрема, у разі обширних хірургічних втручань обов’язковим є точний моніторинг замісної терапії шляхом аналізу згортання крові (активність фактора VIII у плазмі крові).

Дози

Дозування і тривалість замісної терапії залежать від ступеня тяжкості дефіциту фактора VIII, локалізації та ступеня кровотечі, а також від клінічного стану пацієнта.

Кількість одиниць фактора VIII, що призначаються, виражається у міжнародних одиницях (МО), що зазначаються в діючому стандарті ВООЗ на препарати фактора VIII. Активність фактора VIII в плазмі крові виражається або у відсотках (відносно нормальної плазми крові людини), або в міжнародних одиницях (відносно Міжнародного стандарту на FVIII у плазмі крові).

Одна міжнародна одиниця (МО) активності фактора VIII еквівалентна кількості фактора VIII в 1 мл нормальної плазми крові людини.

Лікування у разі потреби

Розрахунок необхідної дози фактора VIII базується на емпіричних даних, що 1 МО фактора VIII:C/кг маси тіла збільшує активність фактора в плазмі крові на 1,5–2% від нормальної. Необхідна доза визначається за такою формулою:

Необхідні МО = маса тіла (кг) × бажане збільшення фактора VIII (%) (МО/дл) × 0,5 МО/кг

Кількість і частоту введення завжди слід коригувати відповідно до клінічної ефективності у кожному окремому випадку. У разі таких геморагічних ускладнень, активність фактора VIII не повинна опускатися нижче заданого рівня активності в плазмі крові (в% від нормальної або МО/дл) у відповідний період.

Нижче наведену таблицю 3 можна використати для визначення доз при виникненні кровотеч і хірургічному втручанні.

Таблиця 3

Схема лікування при кровотечах і хірургічному втручанні

Профілактика

Для довгострокової профілактики кровотеч у пацієнтів із тяжкою гемофілією А слід вводити звичайні дози від 20 до 40 МО фактора VIII на 1 кг маси тіла з інтервалом 2–3 дні. У деяких випадках, особливо пацієнтам молодшого віку, можуть бути потрібні більш короткі інтервали між введенням препарату або більш високі дози.

Безперервна інфузія

Перед хірургічним втручанням необхідно провести фармакокінетичний аналіз, щоб отримати оцінку кліренсу. Початкову швидкість введення препарату можна розрахувати таким чином:

Швидкість введення препарату (МО/кг/год) = кліренс (мл/кг/год) × бажаний рівень стійкого стану (МО/мл)

Після перших 24 годин постійної інфузії, необхідно знову кожен день підраховувати кліренс, використовуючи рівняння стійкого стану з виміряним рівнем і відомою швидкістю введення препарату.

Пацієнти дитячого віку

Існує недостатньо даних для того, щоб рекомендувати застосування ВІЛАТЕ дітям віком до 6 років із гемофілією А.

Внутрішньовенне введення.

Швидкість ін’єкції або інфузії не повинна перевищувати 2–3 мл на хвилину.

Особливі запобіжні заходи для утилізації та подальшої переробки

Необхідно ознайомитись із усіма інструкціями та ретельно їх дотримуватись!

Не слід використовувати лікарський засіб після дати закінчення терміну придатності, що зазначена на етикетці.

Під час процедури, описаної нижче, необхідно підтримувати стерильність!

Розведений лікарський препарат слід перевірити візуально на наявність видимих (твердих) часток та зміну кольору перед введенням.

Розчин повинен бути прозорим або трохи опалесцентним. Не можна використовувати розчини, що є мутними чи мають осади.

Використовувати приготовлений розчин негайно, щоб уникнути забруднення мікроорганізмами.

Використовувати лише ту ін’єкційну систему, що постачається. Використання іншого ін’єкційного/інфузійного обладнання може викликати додаткові ризики та призвести до неефективності лікування.

Інструкція для приготування розчину

1. Не використовувати лікарський засіб безпосередньо з холодильника. Розчинник і порошок у закритих флаконах повинні досягти кімнатної температури.

2. Зняти обтискні ковпачки з обох флаконів і протерти гумові пробки одним із тампонів, змочених спиртом, що постачаються в упаковці.

3. Система для перенесення зображена на малюнку 1.

Поставити флакон, що містить розчинник, на рівну плоску поверхню та міцно тримати його. Систему для перенесення встановити синьою частиною зверху на флакон, що містить розчинник, і натиснути з силою вниз, доки не почується клацання (малюнки 2 та 3).

Не прокручувати при закріпленні.

4. Поставити флакон, що містить порошок, на рівну плоску поверхню та міцно тримати його. Взяти флакон із розчинником разом із закріпленою системою для перенесення та перевернути догори дном. Встановити білою частиною зверху на флакон, що містить порошок, і натиснути з силою вниз, доки не почується клацання (малюнок 4). Не прокручувати при закріпленні. Розчинник автоматично потрапить у флакон, що містить порошок.

5. Коли обидва флакони все ще закріплені, слід легко та обережно обертати флакон, що містить порошок, доки препарат повністю не розчиниться.

Розчинення відбувається за менш ніж 10 хвилин при кімнатній температурі. Під час приготування можливе незначне утворення піни. Розділити систему для перенесення на дві частини, розкрутивши її (малюнок 5). Піноутворення зникне.

Утилізувати порожній флакон, що містить розчинник, разом із синьою частиною системи для перенесення.

Інструкція для введення ін’єкції

Як запобіжний захід слід визначати частоту пульсу у пацієнта перед ін’єкцією та під час введення препарату. Якщо відмічається підвищення частоти пульсу, швидкість введення ін’єкції слід зменшити або взагалі припинити введення на деякий час.

1. Прикріпити шприц до білої частини системи для перенесення. Повернути флакон догори дном і набрати розчин у шприц (малюнок 6).

Розчин повинен бути прозорим або трохи опалесцентним.

Як тільки розчин буде набрано, міцно тримаючи шприц за циліндр, від’єднайте шприц від системи для перенесення (малюнок 7).

Слід утилізувати порожній флакон разом із білою частиною системи для перенесення.

2. Продезінфікувати вибране місце ін’єкції одним із тампонів, змочених спиртом, що постачаються в упаковці.

3. Приєднати систему для введення, що постачається, до шприца.

4. Вставити голку для ін’єкції в необхідну вену. Якщо використовується турнікет (джгут) для того, щоб краще бачити вену, цей джгут слід послабити перед тим, як почати вводити препарат Вілате.

Кров не повинна потрапляти в шприц через ризик утворення фібринових згустків.

5. Ввести розчин у вену дуже повільно, зі швидкістю 2–3 мл на хвилину.

Якщо використовуєте більше одного флакона порошку Вілате на одне введення, можна знову використати ту саму голку для ін’єкцій і шприц. Система для перенесення призначена лише для однократного використання (використовувати лише один раз)!

Будь-який невикористаний препарат або відходи необхідно утилізувати відповідно до місцевих вимог.

Хвороба Віллебранда (VWD)

Недостатньо даних, щоб рекомендувати застосування ВІЛАТЕ дітям віком до 6 років.

Гемофілія А

Існує недостатньо даних для того, щоб рекомендувати застосування ВІЛАТЕ дітям віком до 6 років із гемофілією А.

Про симптоми передозування FVIII або VWF у людини не повідомлялося. В разі значного передозування можуть виникати тромбоемболічні ускладнення.

Стислий огляд профілю безпеки

Підвищена чутливість або алергічні реакції (які можуть включати таке: ангіоневротичний набряк, печіння та поколювання в місці ін’єкції, озноб, гіперемія (припливи), генералізована кропив’янка, почервоніння, свербіж, висип, головний біль, кропив’янка, гіпотензія, сонливість, нудота, збудження, тахікардія, утруднене дихання, задишка, пощипування, блювання, сопіння/дихання зі свистом) спостерігаються рідко і в деяких випадках можуть розвинутися до тяжкої анафілаксії (включаючи шок).

Хвороба Віллебранда (VWD)

У пацієнтів із VWD, особливо типу 3, можуть дуже рідко розвиватися нейтралізуючі антитіла до VWF. Якщо такі інгібітори з’являються, це буде проявлятися у вигляді невідповідної клінічної реакції. Такі антитіла можуть виникати одночасно з анафілактичними реакціями. Таким чином, пацієнтів з анафілактичною реакцією потрібно обстежити на наявність інгібіторів.

У всіх випадках з анафілактичною реакцією рекомендується звернутися до спеціалізованого центру з лікування гемофілії.

Існує ризик виникнення тромбозу, особливо у пацієнтів із відомими клінічними або лабораторними факторами такого ризику. Необхідно розпочати профілактику венозних тромбозів відповідно до діючих рекомендацій.

У пацієнтів, які отримують препарати VWF, що містять FVIII, постійно надмірні рівні FVIII:C

в плазмі крові можуть збільшити ризик тромбоутворення.

Гемофілія А

У пацієнтів із гемофілією А, які отримували лікування фактором VIII і препаратом ВІЛАТЕ, можуть виникати нейтралізуючі антитіла (інгібітори), див. розділ «Фармакодинамічні властивості». У разі появи таких інгібіторів, стан буде проявлятися у вигляді недостатньої клінічної реакції. У таких випадках рекомендується звернутися до спеціалізованого центру з лікування гемофілії.

Табличний перелік побічних реакцій

Частота виникнення побічних реакцій оцінюється відповідно до таких умовних позначень: дуже часті (≥ 1/10); часті (від ≥ 1/100 до < 1/10); нечасті (від ≥ 1/1 000 до < 1/100); рідкі (від ≥ 1/10 000 до < 1/1 000); дуже рідкі (< 1/10 000), частота невідома (не можна оцінити з огляду на на існуючі дани).

У таблиці 4 зазначено побічні реакції, що спостерігалися в клінічних дослідженнях, постмаркетингових дослідженнях з безпеки, а також відомі з інших постмаркетингових джерел. Побічні реакції подано за класами систем органів (SOC/КСО) MedDRA з використанням переважних термінів (РТ/ПТ) і за частотою.

Таблиця 4

* Частота базується на дослідженнях з усіма препаратами FVIII, які проводилися за участю пацієнтів із тяжкою гемофілією А. PTPs — пацієнти, які раніше отримували лікування; PUPs — пацієнти, які раніше не отримували лікування.

Опис окремих побічних реакцій
Інформацію про окремі побічні реакції див. у розділі «Особливості застосування».

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua ».

Порошок для розчину для ін’єкцій — 3 роки.

Стабільність розведеного розчину зберігається протягом 4 годин при кімнатній температурі (не вище 25 ⁰С). Проте, щоб уникнути забруднення мікроорганізмами, розведений розчин слід негайно використати.

Розчинник зберігати протягом 4 років.

Розчинник зберігати протягом 4 років при температурі від 2 до 8 ⁰С, в захищеному від світла місці.

Протягом цього періоду розчинник можна зберігати до 6 місяців при температурі до 25 ⁰С, у цьому випадку термін придатності закінчується через 6 місяців.

Зберігати при температурі від 2 до 8 ⁰C. Не заморожувати.

Зберігати флакон в картонній упаковці для захисту від світла.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Протягом терміну придатності препарат можна зберігати при кімнатній температурі (не вище 25 ⁰С) протягом 2 місяців. У цьому випадку термін придатності закінчується через 2 місяці після першого виймання препарату з холодильника.

Пацієнт повинен вказати новий термін придатності на зовнішній картонній упаковці.

Розведений розчин призначений для однократного використання. Будь-який розчин, що залишився у флаконі, необхідно утилізувати.

Несумісність

За відсутності досліджень сумісності цей лікарський засіб не потрібно змішувати з іншими лікарськими препаратами або вводити одночасно з іншим внутрішньовенним препаратом в тій же (одній) інфузійній системі. Необхідно використовувати тільки ін’єкційні/інфузійні системи, що постачаються, тому що лікування може бути неефективним внаслідок адсорбції (поглинання) фактора VIII/ фактор Віллебранда внутрішньою поверхнею деякого інфузійного обладнання.

Картонна коробка № 1: по 1 флакону з порошком для приготування розчину для ін’єкцій (500 МО) та інструкцією про застосування.

Картонна коробка № 2: по 1 флакону з розчинником (вода для ін’єкцій з 0,1% полісорбатом 80) по 5 мл разом з комплектом для внутрішньовенного введення, 2 просочені спиртом тампони.

Комплект для внутрішньовенного введення складається з: 1 шприц одноразовий, 1 комплект для перенесення, 1 комплект для інфузій.

Картонна коробка № 1 та картонна коробка № 2 об’єднуються між собою пластиковою плівкою.

Картонна коробка № 1: по 1 флакону з порошком для приготування розчину для ін’єкцій (1000 МО) та інструкцією про застосування.

Картонна коробка № 2: по 1 флакону з розчинником (вода для ін’єкцій з 0,1% полісорбатом 80) по 10 мл разом з комплектом для внутрішньовенного введення, 2 просочені спиртом тампони.

Комплект для внутрішньовенного введення складається з: 1 шприц одноразовий, 1 комплект для перенесення, 1 комплект для інфузій.

Картонна коробка № 1 та картонна коробка № 2 об’єднуються між собою пластиковою плівкою.

За рецептом.

Октафарма Фармацевтика Продуктіонсгес. м.б.Х.

Оберлааєр Штрассе 235, 1100 Відень, Австрія.