Діакарб (Diacarb)

Ацетазоламід - 250 мг

Діакарб (ацетазоламід) — діуретик (сечогінний лікарський засіб), вибірково пригнічує фермент карбоангідразу, його призначають для терапії декількох захворювань.

Показання, схвалені FDA:

• глаукома;
• ідіопатична внутрішньочерепна гіпертензія;
• хронічна серцева недостатність;
• висотна хвороба;
• періодичний параліч;
• епілепсія.

Показання, не схвалені FDA:

• центральне апное сну;
• дуральна ектазія при синдромі Марфана;
• пошкодження нирок, індуковане (викликане) метотрексатом.
Ацетазоламід вважається класичним препаратом для лікування глаукоми, оскільки він покращує відтік водянистої вологи з ока і в кінцевому підсумку знижує внутрішньоочний тиск. Крім того, застосовується для лікування висотної хвороби. З огляду на його основний механізм дії, препарат знижує підвищений рівень бікарбонатів у крові; при цьому він підлужує сечу, тому що в сечі стає більше бікарбонатів. У результаті кров стає більш кислою, оскільки бікарбонат виводиться з організму. В організмі людини спрацьовують механізми, які прирівнюють рівень вуглекислого газу до рівня кислотності крові. Це призводить до того, що починає працювати штучно створений компенсаторний механізм — організм розпізнає концентрацію вуглекислого газу як надлишкову. Це обумовлює більш часте і глибоке дихання. Як результат — підвищується рівень кисню в організмі. Таким чином, відбувається пристосування організму людини до висотних умов.

Побічні ефекти

Існує широкий спектр спільних і специфічних побічних реакцій, які можуть бути викликані застосуванням ацетазоламіду. Зазвичай спостерігаються втома, нудота, блювання, біль у животі та діарея. У деяких хворих відзначаються парестезії, чорні випорожнення, зниження лібідо, шум у вухах, зміна смаку. Також є дані про розвиток депресії внаслідок застосування ацетазоламіду. Існує ризик метаболічного ацидозу, гіпонатріємії, гіпокаліємії. Рідко можливе утворення каменів у нирках; розвиток синдрому Стівенса — Джонсона, апластичної анемії, агранулоцитозу, токсичного епідермального некролізу або блискавичного некрозу печінки.

Протипоказання, взаємодії

1. Ацетазоламід (препарат Діакарб) знижує кліренс аміаку, тому хворим з порушенням функції печінки або захворюваннями печінки не слід призначати цей препарат. Його застосування може прискорити розвиток печінкової енцефалопатії.
2. Не призначати препарат пацієнтам з гіперхлоремічним ацидозом.
3. Діакарб (ацетазоламід) не викликає подовження інтервалу Q–T, однак хворим з подовженим інтервалом Q–T слід застосовувати препарат з обережністю і контролювати рівень калію, враховуючи здатність препарату викликати гіпокаліємію.
4. Хворим з реакціями гіперчутливості до сульфаніламідних препаратів в анамнезі не слід призначати Діакарб (ацетазоламід).
5. Відомо, що ацетазоламід взаємодіє з деякими групами лікарських засобів. При одночасному застосуванні препарату з амфетамінами може знизитися кліренс амфетамінів. Це пов’язано з тим, що ацетазоламід підвищує рН сечі, збільшує виведення літію, отже, ефективність літію може бути знижена.
6. Ацетазоламід також знижує екскрецію фенітоїну, примідону і хінідину сульфату, саліцилатів. Тому при їх одночасному застосуванні можливий ризик розвитку токсичності.
7. Крім того, у хворих, які приймають бікарбонат натрію й ацетазоламід, підвищується ризик утворення каменів у нирках (Farzam K. et al., 2019).

Серцева недостатність

Серцева недостатність уражує 1–2% населення світу, ця патологія особливо поширена в країнах з високим рівнем доходу. Незважаючи на те що триває розробка передових методів лікування, пацієнти із серцевою недостатністю стикаються з новими проблемами у зв’язку з великою поширеністю, прогресуючою супутньою хронічною хворобою нирок (ХХН) і діуретичною резистентністю. У той час як петльові (найбільш потужні з існуючих) і тіазидні діуретики є препаратами вибору, існують й інші діуретичні препарати з іншим механізмом дії, проте вони застосовуються рідше.
Одним з них є ацетазоламід (Діакарб) — інгібітор карбоангідрази, що блокує проксимальну канальцеву реабсорбцію натрію. Ацетазоламід був вперше застосований у людей у якості нового сечогінного засобу для лікування застійної серцевої недостатності після того, як було виявлено, що за своєю дією він виявився сильнішим і безпечнішим, ніж сульфаніламідний діуретик. У результаті декількох тематичних досліджень, проведених у 1950-ті роки із застосуванням ацетазоламіду у пацієнтів з серцевою недостатністю, був зроблений висновок про успішне застосування цього препарату як діуретика, що застосовується у пацієнтів з серцевою недостатністю. Кількість його призначень скоротилася після того, як були відкриті петльові діуретики, які вважаються більш ефективними. Однак з’явилися нові дані, які свідчать про те, що терапевтичний ефект ацетазоламіду був обумовлений компенсаторним збільшенням дистального канальцевого копереносника Na-Cl, опосередкованого зниженням експресії пендрину (білок, що належить до транспортерів аніонів хлору та йоду). У нирках пендрин функціонує як Cl-/HCO₃-обмінник, що призводить до ретенції хлору і бікарбонату. Цей механізм дії препарату обґрунтовує комбіноване застосування ацетазоламідних і тіазидних діуретиків і перспективне призначення діуретичної терапії.
Ацетазоламід також постійно застосовується в медицині для запобігання і лікування захворювань, що викликають затримку рідини в організмі, набряку легень, шляхом збільшення діурезу, поліпшення оксигенації тканин і зменшення періодичного дихання.
При терапії ацетазоламідом у пацієнтів з центральним апное сну (в основі лежить порушення роботи дихального центру без обструкції дихальних шляхів) індекс апное-гіпопное (характеризується повторними епізодами обструкції верхніх дихальних шляхів під час сну) був нижчим, ніж при терапії іншими діуретиками (при верхній межі норми індекс дорівнює 5). Проте застосування препарату у хворих із серцевою недостатністю з порушеннями сну ще не було реалізовано в якості масової терапії у зв’язку з потенційним розвитком побічних реакцій, пов’язаних з втратою калію з сечею і ймовірністю розвитку потенційних аритмій. Оскільки розлад сну є відносно поширеною супутньою патологією у пацієнтів з серцевою недостатністю, ацетазоламід (препарат Діакарб) може призначатися в якості додаткової терапії хворим із серцевою недостатністю, а також для поліпшення дихальних показників. Апное уві сні є поширеною коморбідністю (наявність патології нарівні з основним захворюванням), часто ускладнюється гострою декомпенсацією серцевої недостатності.
Механізм впливу ацетазоламіду на показники сну досі не виявлений. Попередні дослідження продемонстрували докази того, що ацетазоламід парадоксально поліпшував показники апное, незважаючи на посилення гіперкапнічної (стан, викликаний надлишком СО₂ в крові) дихальної недостатності, яка вважалася основою патофізіології центрального апное сну. Були запропоновані інші механізми, включаючи зміни чутливості до хеморецепторів O₂ і CO₂, в якості можливого пояснення того, як ацетазоламід сприяє появі позитивних показників апное. Важливо відзначити, що у двох дослідженнях зниження індексу апное-гіпопное не було пов’язано з підвищеним діурезом або поліпшенням серцевого статусу, що дозволяє припустити, що ефект ацетазоламіду в оптимізації показників сну може бути незалежним від патологічного стану самого пацієнта.
Потенційні побічні реакції ацетазоламіду (препарату Діакарб) включають метаболічний ацидоз, який може тимчасово посилювати серцеву недостатність. Також можливо, що гіпервентиляція в результаті застосування ацетазоламіду може призвести до підвищеної м’язової втоми під час дихання протягом терапії. У кількох попередніх дослідженнях терапевтичної дії ацетазоламіду повідомлялося про побічні реакції, такі як нудота, блювання, парестезія, запаморочення і м’язові спазми. Ці симптоми були пов’язані з електролітними і кислотно-лужними порушеннями, зумовленими діурезом, або були прямою реакцією інгібування карбоангідрази. Моніторинг калію і відповідні призначення препаратів калію матимуть вирішальне значення для ефективного застосування ацетазоламіду. Цей факт був відображений у численних попередніх дослідженнях, де препарати калію були внесені в протокол дослідження. У дослідженні, у якому застосовували більш високу дозу ацетазоламіду, один учасник повідомив про задишку під час його проведення. Було зроблено припущення, що даний побічний ефект обумовлений тим, що ця доза препарату перевищувала таку, яка буде застосовуватися в клінічній практиці. Жоден з пацієнтів у дослідженні не повідомляв про випадки парестезії.
Таким чином, можна припустити, що ацетазоламід (препарат Діакарб) може чинити потенційний позитивний вплив на хворих з серцевою недостатністю, знижуючи рівень бікарбонату в сироватці крові і підвищуючи натрійурез із незначними змінами рівня pH в сироватці крові і pCO₂. Ацетазоламід також допомагає знизити показники апное уві сні, розширивши його потенційне застосування в популяції хворих із серцевою недостатністю. Подальші дослідження, присвячені вивченню механізму дії, безпеки та ефективності ацетазоламіду при його застосуванні в поєднанні з іншими діуретиками, стануть важливим наступним кроком у його широкому призначенні лікарями (Wongboonsin J. et al., 2019).

Цікаві факти (дослідження)

У наш час ожиріння є однією з найбільш важливих проблем охорони здоров’я. Його часто порівнюють з епідемією з точки зору катастрофічних наслідків для здоров’я і пов’язаної з ним захворюваністю значної частини людей у суспільстві. Вважається, що причиною тому різні зміни в харчуванні та способі життя, які відбулися за останні 4 десятиліття. Зокрема, вживання газованих, підсолоджених цукром напоїв збільшилося більше ніж в 2 рази за цей період.
Надмірне вживання газованих напоїв призводить до надлишку вуглеводів у раціоні харчування та є однією з головних причин епідемії ожиріння в США. Тому вкрай важливо розробити стратегії, які дозволять людям регулювати прийом їжі, яка багата калоріями, але не містить поживних речовин. Проте консервативні медичні підходи з цією метою мали обмежений успіх. Була застосована медикаментозна стратегія для зміни смакових якостей і шипучості газованих напоїв і, як результат, — значне зменшення маси тіла у хворого з тривалим ожирінням. Введення низьких доз ацетазоламіду, інгібітора карбоангідрази, призвело до зміни смаку газованого напою і, у свою чергу, до помітного зниження споживання газованих напоїв хворими з ожирінням і зменшення майже на 1 кг маси тіла на тиждень. Фармакологічне втручання призвело до пригнічення апетиту хворого, що могло синергічно сприяти зменшенню маси тіла. Ці дані вказують на позитивний результат від застосування низьких доз ацетазоламіду в якості нової стратегії зменшення маси тіла (Muñoz W. et al., 2018).