ВАЛСАРТАН-ЗЕНТІВА (VALSARTAN-ZENTIVA) (263135) - інструкція із застосування ATC-класифікація

діюча речовина: 1 таблеткамістить 80 мг або 160 мг валсартану;
допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, кремнію діоксид колоїднийбезводний, сорбіт (Е 420), магнію карбонат, крохмаль прежелатинізований,повідон, натрію стеарилфумарат, натрію лаурилсульфат, кросповідон (тип А),лактози моногідрат, гіпромелоза 2910/5, тальк, макрогол 6000. Для дозування80 мг — заліза оксид червоний (Е 172); для дозування 160 мг – залізаоксид жовтий (Е 172), заліза оксид коричневий (Е 172), індигокармін (Е 132).

Таблетки, вкриті плівковоюоболонкою.

Прості препаратиантагоністів ангіотензину ІІ.

Код АТС С09С A03.

Артеріальна гіпертензія
Лікування артеріальної гіпертензії у дорослих та дітей віком від 6 до 18 років.
Постінфарктний стан
Лікування клінічно стабільних дорослих пацієнтів із симптоматичною серцевоюнедостатністю або безсимптомною систолічною дисфункцією лівого шлуночка післянещодавно перенесеного (12 годин — 10 днів) інфаркту міокарда.
Серцева недостатність
Лікування симптоматичної серцевої недостатності у дорослих пацієнтів, коли неможна застосовувати інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (AПФ), абояк допоміжна терапія з інгібіторами АПФ, коли не можна застосовуватибета-блокатори.

Гіперчутливість до діючоїречовини або до будь-якої з допоміжних речовин.

Тяжке порушення функціїпечінки, біліарний цироз і холестаз.

Вагітні або жінки, якіпланують завагітніти (див. розділ «Застосування у період вагітності абогодування груддю»).
Одночасне застосування антагоністів рецептора ангіотензину, включаючивалсартан, або інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту з аліскіреномпацієнтам з цукровим діабетом або порушенням функції нирок (швидкістьгломерулярної фільтрації (ШГФ) < 60 мл/хв/ 1,73 м²).

Дозування
Артеріальна гіпертензія
Рекомендована початкова доза препарату ВАЛСАРТАН-ЗЕНТІВА становить 80 мг 1 разна добу. Суттєвий антигіпертензивний ефект настає протягом 2 тижнів, амаксимальний терапевтичний ефект досягається за 4 тижні. Для деяких пацієнтів знедостатнім контролем артеріального тиску можна збільшити дозу до 160 мг і домаксимальної дози 320 мг. ВАЛСАРТАН-ЗЕНТІВА також можна призначати разом зіншими антигіпертензивними препаратами. Додавання діуретика, наприклад гідрохлоротіазиду,допоможе ще більше знизити артеріальний тиск у цих пацієнтів. Нещодавноперенесений інфаркт міокарда
Лікування клінічно стабільних пацієнтів можна починати вже через 12 годин післяінфаркту міокарда. Після призначення початкової дози 20 мг двічі на добу дозувалсартану потрібно титрувати, збільшуючи її протягом кількох наступних тижнівдо 40 мг, 80 мг і 160 мг двічі на добу. Для отримання дози 20 мг слідзастосовувати препарати валсартану у відповідному дозуванні. Для отримання дози40 мг таблетку з дозуванням 80 мг необхідно розділити навпіл за розподільчоюрискою.
Максимальна терапевтична доза — 160 мг двічі на добу. Загалом рекомендують, щобпацієнти досягали дози 80 мг двічі на добу через два тижні після початкулікування, а максимальної терапевтичної дози 160 мг двічі на добу — через тримісяці, залежно від переносимості препарату пацієнтом. Якщо виникає симптомнаартеріальна гіпотензія або порушення функції нирок, то слід розглянутидоцільність зменшення дози. Валсартан можна застосовувати пацієнтам, якіотримують лікування іншими лікарськими засобами, показаними після перенесеногоінфаркту міокарда, наприклад тромболітиками, ацетилсаліциловою кислотою,бета-блокаторами, статинами і діуретиками. Комбінація з інгібіторами АПФ нерекомендована (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакодинамічнівластивості»). Під час оцінки стану пацієнтів, які нещодавно перенесли інфарктміокарда, слід проводити аналіз функції нирок.
Серцева недостатність
Рекомендована початкова доза препарату ВАЛСАРТАН-ЗЕНТІВА становить 40 мг двічіна добу.
Збільшувати дозу до 80 мг і 160 мг двічі на добу слід з інтервалами як мінімуму два тижні, поки не буде досягнута максимальна доза з урахуваннямпереносимості препарату пацієнтом. Слід розглянути можливість зменшення дозисупутніх діуретиків. Максимальна добова доза, яку призначали у ході клінічнихдосліджень, становила 320 мг, розділених на окремі дози. Валсартан можнапризначати разом з іншими засобами, показаними для лікування серцевоїнедостатності. Однак потрійна комбінація інгібітору АПФ, бета-блокатора івалсартану не рекомендована (див. розділи «Особливості застосування» та«Фармакодинамічні властивості»). Під час оцінки стану хворих із серцевоюнедостатністю слід завжди проводити аналіз функції нирок.
Спосіб застосування
ВАЛСАРТАН-ЗЕНТІВА можна приймати незалежно від вживання їжі, запиваючи водою.

Додаткова інформаціястосовно особливих груп хворих
Пацієнти літнього віку
Корекція дози для пацієнтів літнього віку не потрібна. Порушення функції нирок
 У пацієнтів із кліренсом креатиніну >10 мл/хв корекція дози не потрібна (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакокінетичні властивості»). Одночасне застосування валсартану з аліскіреном пацієнтам зпорушенням функції нирок (швидкість гломерулярної фільтрації (ШГФ) < 60мл/хв/1,73 м²) протипоказано.
Цукровий діабет
Одночасне застосування валсартану з аліскіреном пацієнтам з цукровимдіабетом протипоказано.
Порушення функції печінки
Для пацієнтів з легким чи помірним порушенням функції печінки без холестазудоза валсартану не повинна перевищувати 80 мг. ВАЛСАРТАН-ЗЕНТІВА протипоказанийпацієнтам із тяжкими порушеннями функції печінки і пацієнтам із холестазом(див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування» та «Фармакокінетичнівластивості»). Артеріальна гіпертензія у дітей
Діти віком від 6 до 18 років
Початкова доза становить 40 мг один раз на добу для дітей з масою тіла менше 35кг та 80 мг один раз на добу для дітей з масою тіла 35 кг або більше. Слідкоригувати дозу, виходячи з реакції артеріального тиску. Максимальні дози,досліджені під час клінічних випробувань, приведені у таблиці 1.
Дози, вищі від зазначених, не досліджувалися, тому не рекомендуються.
Таблиця 1 Маса тіла Максимальна доза валсартану, яка була досліджена Від ≥ 18кг до < 35 кг 80 мг Від ≥ 35 кг до < 80 кг 160 мг Від ≥ 80 кг до ≤ 160 кг320 мг

Діти віком до 6 років

Безпека та ефективністьвалсартану для дітей від 1 до 6 років не встановлені.

Застосування дітям віком від6 до 18 років із нирковою недостатністю

Застосування дітям ізкліренсом креатиніну < 30 мл/хв та дітям, яким проводять діаліз, недосліджене, тому валсартан не рекомендується застосовувати таким пацієнтам.Дітям із кліренсом креатиніну > 30 мл/хв корекція дози не потрібна.Необхідно ретельно контролювати ниркову функцію та рівні калію у сироватцікрові.

Застосування дітям віком від6 до 18 років із печінковою недостатністю

Як і дорослим, валсартанпротипоказаний дітям із тяжкою печінковою недостатністю, біліарним цирозом тапацієнтам із холестазом. Клінічний досвід застосування валсартану дітям ізпечінковою недостатністю легкого та помірного ступеня тяжкості обмежений. Дозавалсартану не повинна перевищувати 80 мг для таких пацієнтів.

Серцева недостатність танещодавно перенесений інфаркт міокарда у дітей

Валсартан не рекомендуєтьсядля лікування серцевої недостатності або нещодавно перенесеного інфарктуміокарда у дітей через відсутність даних щодо безпеки та ефективності.

Під час контрольованихклінічних досліджень за участю пацієнтів з артеріальною гіпертензією загальначастота побічних реакцій (ПР) на валсартан була подібною до відповідної частотиу групі плацебо й узгоджувалась з фармакологічними властивостями валсартану.Схоже, що частота виникнення ПР не пов'язана з дозою чи тривалістю лікування, атакож зі статтю, віком чи расою пацієнта. ПР, про які повідомлялося під часклінічних досліджень, протягом постмаркетингового застосування препарату і зарезультатами лабораторних аналізів, зазначено нижче.
Побічні реакції згруповано за частотою їх виникнення і наведено у порядкузменшення частоти з використанням таких критеріїв оцінки частоти: дуже часто(≥1/10); часто (від ≥1/100 до <1/10); нечасто (від ≥1/1000 до <1/100);рідко (від ≥1/10 000 до <1/1000); дуже рідко (<1/10 000), включаючипоодинокі повідомлення. У межах кожної групи за частотою побічні реакціїпредставлені у порядку зменшення їх серйозності.
Для всіх ПР, про які повідомлялося протягом постмаркетингового застосуванняпрепарату і за даними лабораторних аналізів, неможливо визначити частоту ПР,тому їх частота оцінена як невідома.

Артеріальна гіпертензія.

З боку крові та лімфатичноїсистеми

Частота невідома: зниженнярівня гемоглобіну, зниження рівня гематокриту, нейтропенія, тромбоцитопені

З боку імунної системи.

Частота невідома: реакціїгіперчутливості, включаючи сироваткову хворобу.

Метаболічні й аліментарнірозлади.

Частота невідома: підвищеннясироваткового рівня калію, гіпонатріємія.

З боку органів слуху тарівноваги.

Нечасто: вестибулярнезапаморочення (вертиго).

З боку судин.

Частота невідома: васкуліт.

З боку респіраторноїсистеми, грудної клітки та середостіння

Нечасто: кашель.

З боку травної системи

Нечасто: біль у животі,нудота, діарея.

Гепатобіліарні розлади.

Частота невідома: підвищенняпоказників функції печінки, в тому числі підвищення сироваткового рівнябілірубіну.

З боку шкіри і підшкірноїклітковини.

Частота невідома:ангіоневротичний набряк, висипання, свербіж.

З боку нирок та сечовивіднихшляхів.

Частота невідома: ниркованедостатність і порушення функції нирок, підвищення сироваткового рівнякреатиніну.

Загальні розлади та реакціїу місці введення.

Нечасто: втомлюваність,астенія, слабкість, набряк.

Інфекції та інвазії.

Часто: вірусні інфекції.

Рідко: інфекції верхніхдихальних шляхів, фарингіти, синусити.
Дуже рідко: риніти

З боку психіки.

Нечасто: безсоння, зниженнялібідо.

З боку нервової системи.

Часто: постуральнезапаморочення.
Нечасто: запаморочення.
Рідко: вертиго.
Дуже рідко: головний біль

З боку серцево-судинноїсистеми.
Часто: ортостатична гіпотензія.
Нечасто: серцева недостатність, артеріальна гіпотензія.
Дуже рідко: васкуліт

З боку скелетно-м'язовоїсистеми.

Нечасто: біль у спині.
Дуже рідко: артралгія, міалгія

Профіль безпечності, виявленийу ході контрольованих клінічних досліджень за участю пацієнтів, які перенеслиінфаркт міокарда та/або хворіють на серцеву недостатність, відрізнявся відзагального профілю безпечності, який спостерігали у хворих на артеріальнугіпертензію. Ці відмінності можуть бути зумовлені основним захворюваннямпацієнтів. Нижче зазначені ПР, що виникали у пацієнтів, які перенесли інфарктміокарда і/або хворіли на серцеву недостатність.

Післяінфарктний стан і/абосерцева недостатність

Внаслідок передозування препарату ВАЛСАРТАН-ЗЕНТІВА може розвинутисявиражена артеріальна гіпотензія, що може призвести до пригнічення свідомості,судинного колапсу та/або шоку. Терапевтичні заходи залежать від часу прийому татипу і тяжкості симптомів; першорядне значення має стабілізація кровообігу. Привиникненні артеріальної гіпотензії пацієнт повинен перебувати у положеннілежачи, також слід провести корекцію об'єму крові.
Малоймовірно, що валсартан можна вивести з організму шляхом гемодіалізу.

Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність
Лікарський засіб протипоказано застосовувати вагітним або жінкам, які плануютьзавагітніти. Якщо під час лікування цим засобом підтверджується вагітність,його застосування необхідно негайно припинити і замінити іншим лікарськимзасобом, дозволеним до застосування у вагітних.
Період годування груддю
Через відсутність інформації щодо застосування валсартану у період годуваннягруддю, валсартан не рекомендується застосовувати у даний період.
Фертильність
Валсартан у дозах до 200 мг/кг/добу не спричиняв небажаного впливу нарепродуктивну функцію у щурів. Ця доза до 200 мг/кг/добу у 6 разів перевищуємаксимальну рекомендовану дозу для людини у перерахунку на мг/м²(розрахунки проводились для перорального застосування дози 320 мг/добу упацієнта з масою тіла 60 кг). Діти. Валсартан застосовують для лікуванняартеріальної гіпертензії у дітей віком від 6 до 18 років. Безпека таефективність застосування валсартану дітям віком від 1 до 6 років невстановлені. Препарат не рекомендований для лікування серцевої недостатностіабо постінфарктного стану у дітей через відсутність даних щодо безпеки таефективності.

Гіперкаліємія
Не рекомендовано застосовувати валсартан одночасно з калієвмісними харчовимидобавками, калійзберігаючими діуретиками, замінниками солі із вмістом калію таіншими речовинами, які можуть підвищувати рівень калію (гепарин тощо). Занеобхідності слід здійснювати моніторинг рівня калію. Порушення функції нирок.Дотепер немає даних щодо безпеки застосування препарату пацієнтам із кліренсомкреатиніну <10 мл/хв та пацієнтам, яким проводять діаліз, тому валсартанслід застосовувати з обережністю таким пацієнтам. Дорослим пацієнтам ізкліренсом креатиніну > 10 мл/хв корекція дози не потрібна.
Одночасне застосування антагоністів рецептора ангіотензину, включаючивалсартан, або інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту заліскіреном пацієнтам з порушенням функції нирок (швидкість гломерулярноїфільтрації (ШГФ) <60 мл/хв/1,73 м²) протипоказано.
Порушення функції печінки. Пацієнтам із печінковою недостатністю легкого тапомірного ступеня тяжкості без холестазу валсартан слід застосовувати зобережністю.
Пацієнти з гіпонатріємією та/або гіповолемією
 У пацієнтів з тяжкою гіпонатріємією та/або гіповолемією, наприклад у хворих, які приймають діуретики у високих дозах, у рідкісних випадках після початку лікування препаратом ВАЛСАРТАН-ЗЕНТІВА може виникати симптоматична артеріальна гіпотензія. Перед лікуванням препаратом ВАЛСАРТАН-ЗЕНТІВА потрібно відкоригувати дефіцит натрію і/або об'єму циркулюючої крові в організмі, наприклад, зменшивши дозу діуретика. 

Стеноз ниркових артерій
 Немає доказових даних на користь безпечності застосування валсартану пацієнтам із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки. Короткочасний прийом валсартану 12 пацієнтами з реноваскулярною артеріальною гіпертензією, що виникла на тлі одностороннього стенозу ниркової артерії, не спричинив жодних суттєвих змін ниркової гемодинаміки, сироваткового рівня креатиніну чи азоту сечовини крові. Однак інші препарати, що впливають на ренін-ангіотензинову систему, можуть підвищувати рівні сечовини крові та креатиніну сироватки у пацієнтів з одностороннім стенозом ниркової артерії, тому під час лікування хворих валсартаном рекомендовано здійснювати моніторинг функції нирок.

Трансплантація нирки
На даний момент немає даних щодо безпечності застосування валсартану пацієнтам,яким нещодавно проводили трансплантацію нирки.
Первинний гіперальдостеронізм Пацієнтам з первинним гіперальдостеронізмом не слід приймати ВАЛСАРТАН-ЗЕНТІВА, оскільки у них не активована ренін-ангіотензин-альдостеронова система.

Стеноз аортального і мітрального клапанів, гіпертрофічна кардіоміопатія
Як і будь-який інший вазодилататор, препарат слід з особливою обережністюпризначати пацієнтам, які страждають на аортальний чи мітральний стеноз абогіпертрофічну обструктивну кардіоміопатію.
Вагітність
Антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ не слід призначати у період вагітності. Якщо продовження лікування препаратом вважається необхідним, пацієнткам, які планують вагітність, слід змінити препарат на альтернативні антигіпертензивні засоби зі встановленим профілем безпеки щодо застосування у період вагітності. Якщо підтверджено вагітність, лікування слід негайно припинити і, якщо необхідно, розпочати альтернативну терапію (див. розділи «Протипоказання» та «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

Нещодавно перенесений інфаркт міокарда
Показано, що застосування комбінації каптоприлу і валсартану не приноситьжодної додаткової клінічної користі, а навпаки, збільшує ризик побічних ефектівпорівняно з монотерапією цими препаратами (див. розділи «Спосіб застосування тадози» та «Фармакодинамічні властивості»).
Таким чином, застосовувати комбінацію валсартану з інгібітором АПФ нерекомендовано. Слід з обережністю починати лікування пацієнтів, які перенеслиінфаркт міокарда. Під час оцінки стану пацієнтів, які нещодавно перенеслиінфаркт міокарда, слід завжди проводити аналіз функції нирок (див. розділ«Спосіб застосування та дози»).
Застосування валсартану у післяінфарктних пацієнтів зазвичай призводить додеякого зниження артеріального тиску, проте за умови дотримання рекомендаційщодо дозування препарату зазвичай немає необхідності відміняти лікування узв'язку із тривалою симптомною артеріальною гіпотензією (див. розділ «Спосібзастосування та дози»).
Серцева недостатність.
У пацієнтів із серцевою недостатністю застосування потрійної комбінаціїінгібітору АПФ, бета-блокатора і валсартану не забезпечило жодних клінічнихпереваг (див. розділ «Фармакодинамічні властивості»).
Очевидно, ця комбінація підвищує ризик виникнення побічних явищ, томузастосовувати її не рекомендовано. Слід з обережністю починати лікуванняпацієнтів із серцевою недостатністю. Під час оцінки стану пацієнтів із серцевоюнедостатністю необхідно завжди проводити аналіз функції нирок (див. розділ«Спосіб застосування та дози»).
Застосування валсартану у хворих на серцеву недостатність звичайно призводитьдо деякого зниження артеріального тиску, проте за умови дотримання рекомендаційщодо дозування препарату зазвичай немає необхідності відміняти лікування узв'язку із тривалою симптоматичною артеріальною гіпотензією (див. розділ«Спосіб застосування та дози»).
У пацієнтів, у яких функція нирок може залежати від активностіренін-ангіотензинової системи (наприклад у пацієнтів з тяжкою застійноюсерцевою недостатністю), лікування інгібіторами ангіотензинперетворюючогоферменту було асоційоване з олігурією і/або прогресуючою азотемією, а врідкісних випадках — з гострою нирковою недостатністю і/або смертю. Оскількивалсартан є антагоністом ангіотензину ІІ, не можна виключати можливогопорушення функції нирок на тлі лікування валсартаном.
Ангіоневротичний набряк в анамнезі.

При застосуванні валсартану повідомлялося про розвиток у пацієнтівангіоневротичного набряку, у тому числі набряку гортані та голосової щілини, щопризводить до обструкції дихальних шляхів та/або набряку обличчя, губ, глоткита/або язика; у деяких із цих пацієнтів розвиток ангіоневротичного набрякуспостерігався і раніше при застосуванні інших препаратів, у тому числіінгібіторів АПФ. Розвиток ангіоневротичного набряку потребує негайногоприпинення застосування валсартану, і повторно призначати валсартан не слід.Інші умови при стимуляції ренін-ангіотензинової системи
У пацієнтів, у яких функція нирок може залежати від активностіренін-ангіотензинової системи (наприклад пацієнти з тяжкою застійною серцевоюнедостатністю), лікування інгібіторами ангіотензинперетворювального ферментубуло пов'язане з олігурією та/або прогресуючою азотемією і в окремих випадках —з гострою нирковою недостатністю та/або летальним наслідком. Оскільки валсартанє антагоністом ангіотензину II, не можна виключити, що застосування валсартануможе бути пов'язане з порушенням функції нирок.
Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС)
Супутнє застосування препаратів групи АРА, в тому числі валсартану, з іншимипрепаратами, що діють на РААС, пов'язано зі збільшенням частоти розвиткуартеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та змін функції нирок порівняно змонотерапією. Рекомендується моніторинг артеріального тиску, функції нирок таелектролітів у пацієнтів, які отримують валсартан та інші препарати, що впливаютьна РААС.

Діти
Порушення функції нирок
 Застосування дітям із кліренсом креатиніну <30 мл/хв та дітям, яким проводять діаліз, не вивчалося, тому валсартан не рекомендується призначати таким пацієнтам. Дітям із кліренсом креатиніну >30 мл/хв корекція дози не потрібна. Слід ретельно контролювати функцію нирок та рівень калію у сироватці крові під час лікування валсартаном. Це стосується, зокрема, випадків, коли валсартан застосовують за наявності інших умов (висока температура, дегідратація), що, ймовірно, порушують функцію нирок.
Одночасне застосування антагоністів рецептора ангіотензину, включаючивалсартан, або інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту з аліскіреном пацієнтам з порушенням функції нирок (швидкість гломерулярної фільтрації (ШГФ) <60 мл/хв/1,73 м²) протипоказано.
Порушення функції печінки
Як і дорослим, валсартан протипоказаний для застосування дітям із тяжкоюпечінковою недостатністю, біліарним цирозом печінки і пацієнтам із холестазом.Існує обмежений клінічний досвід застосування валсартану дітям із печінковоюнедостатністю легкого та помірного ступеня тяжкості. Доза валсартану не повиннаперевищувати 80 мг для таких пацієнтів.
Застереження стосовно допоміжних речовин
Цей лікарський засіб містить сорбітол. Пацієнтам із таким спадковим порушенням,як непереносимість фруктози, не слід приймати цей лікарський засіб.
Цей лікарський засіб містить моногідрат лактози. Пацієнтам із такими спадковимипорушеннями, як непереносимість галактози, лактазна недостатність саамів(недостатність, яка спостерігається у деяких популяціях Лапландії) абомальабсорбція глюкози-галактози, не слід приймати цей лікарський засіб.
До складу цього лікарського засобу входить менш ніж 1 ммоль натрію (23 мг) зрозрахунку на одну дозу, тобто він практично не містить натрію.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом абороботі з іншими механізмами. Досліджень впливу препаратуна здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами непроводили. Під час керування транспортними засобами чи роботи з механізмамислід мати на увазі, що іноді на тлі прийому препарату може виникатизапаморочення або відчуття втомленості.

Подвійна блокада ренін-ангіотензинової системи (РАС) препаратами групАРА, ІАПФ або аліскіреном
Слід дотримуватись обережності при одночасному застосуванні препаратів групиАРА, в тому числі препарату ВАЛСАРТАН-ЗЕНТІВА, з іншими препаратами, щоблокують РААС, такими як препарати групи ІАПФ або аліскірен.
Одночасне застосування антагоністів рецептора ангіотензину, включаючиВАЛСАРТАН-ЗЕНТІВА, або інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту заліскіреном пацієнтам з цукровим діабетом або порушенням функції нирок(швидкість гломерулярної фільтрації (ШГФ) < 60 мл/хв/1,73 м²)протипоказано.
Одночасне застосування не рекомендується
Літій
При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ повідомлялося про оборотніпідвищення сироваткової концентрації літію і прояви токсичності. За бракомдосвіду одночасного застосування валсартану і літію не рекомендовано призначатицю комбінацію. Якщо виникне необхідність у застосуванні такої комбінації, топри цьому рекомендовано здійснювати ретельний моніторинг сироваткового рівнялітію.

Калійзберігаючі діуретики, калієвмісні харчові добавки, калієвміснізамінники солі та інші речовини, які можуть підвищувати рівень калію
Якщо лікар вважає за потрібне призначити лікарський засіб, що впливає на рівенькалію, у комбінації з валсартаном, то рекомендовано здійснювати моніторингрівня калію у плазмі крові.

Одночасне застосування потребує обережності
Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), включаючи селективні інгібіторициклооксигенази-2 (ЦОГ-2), ацетилсаліцилову кислоту > 3 г/добу інеселективні НПЗП
При одночасному застосуванні НПЗП і антагоністів ангіотензину ІІ можепослаблюватися антигіпертензивна дія останніх. Крім того, одночаснезастосування антагоністів ангіотензину ІІ і НПЗП може збільшувати ризикпогіршення функції нирок і підвищення сироваткового рівня калію. Таким чином,рекомендовано здійснювати моніторинг функції нирок на початку лікування, атакож забезпечувати достатню гідратацію пацієнта.
Транспортери
За результатами досліджень in vitro валсартан є субстратом дляпечінкового транспортера захоплення OATP1B1/OATP1B3 та печінкового транспортеравиведення MRP2. Клінічне значення цих даних невідоме. Одночасне застосуванняінгібіторів транспортера захоплення (наприклад рифампіцину, циклоспорину) аботранспортера виведення (наприклад ритонавіру) може збільшити системнуекспозицію валсартану. Слід дотримуватися належних заходів на початку або вкінці супутнього застосування цих лікарських засобів.
Інші лікарські засоби
Дослідження взаємодії лікарських засобів з валсартаном не виявили клінічнозначущих взаємодій валсартану з будь-яким із нижчезазначених препаратів:циметидин, варфарин, фуросемід, дигоксин, атенолол, індометацин,гідрохлоротіазид, амлодипін, глібенкламід.
Діти
Рекомендується обережність при одночасному застосуванні дітям та підліткам зартеріальною гіпертензією валсартану та інших речовин, що пригнічуютьренін-ангіотензин-альдостеронову систему, яка може підвищити рівень калію усироватці крові. Необхідно ретельно контролювати функцію нирок та рівень каліюу сироватці крові.

Фармакодинаміка.
Валсартан є активним специфічним антагоністом рецепторів ангіотензину ІІ,призначеним для застосування внутрішньо. Він діє вибірково на рецептори підтипуАТ₁, відповідальні за відомі ефекти ангіотензину ІІ. Підвищені рівніангіотензину ІІ у плазмі крові після блокади АТ₁-рецепторіввалсартаном можуть стимулювати неблокований АТ₂-рецептор, якийурівноважує ефект АТ₁-рецептора. Валсартан не проявляє будь-якоїчасткової активності агоніста відносно АТ₁-рецептора, але маєнабагато більшу (приблизно у 20000 разів) спорідненість з АТ₁-рецептором,ніж з АТ₂-рецептором.
Валсартан не пригнічує АПФ (ангіотензинперетворювальний фермент), відомий такожпід назвою кінінази ІІ, який перетворює ангіотензин І в ангіотензин ІІ і руйнуєбрадикінін. Застосування препарату пацієнтам з артеріальною гіпертензієюпризводить до зниження артеріального тиску без впливу на частоту пульсу.
Початок гіпотензивної дії відзначається у межах 2 годин, максимум — у межах 4–6годин після прийому внутрішньо; тривалість дії — понад 24 години. Максимальнийтерапевтичний ефект розвивається через 4 тижні від початку лікування ізберігається при тривалій терапії. При застосуванні з гідрохлоротіазидомдосягається значне додаткове зниження артеріального тиску. Раптова відмінапрепарату не супроводжується розвитком синдрому відміни. При триваломузастосуванні препарату пацієнтам з артеріальною гіпертензією встановлено, щопрепарат не мав істотного впливу на рівень загального холестерину, сечовоїкислоти, а також при дослідженнях натще — на концентрацію тригліцеридів іглюкози у сироватці крові.
Застосування препарату призводить до зменшення випадків госпіталізації зприводу серцевої недостатності, уповільнення прогресування серцевоїнедостатності, поліпшення функціонального класу за класифікацією NYHA,збільшення фракції викиду, а також зменшення ознак і симптомів серцевоїнедостатності та покращення якості життя порівняно з плацебо.
VALIANT-дослідження продемонструвало ефективність валсартану, як і каптоприлу,для зменшення загальної летальності після інфаркту міокарда. Валсартан бувтакож ефективним для зменшення летальності від серцево-судинної патології тавипадків госпіталізації внаслідок серцевої недостатності, а також рецидивуючогоінфаркту міокарда. Валсартан позитивно впливав на такий показник, як періодчасу після перенесеного гострого інфаркту міокарда до появи перших проявівсерцево-судинної патології, які призводять до летального наслідку.
Фармакокінетика.
Всмоктування
Після перорального прийому валсартану як монотерапії його максимальнаконцентрація у плазмі досягається за 2–4 години. Середня абсолютна біодоступністьстановить 23%. Прийом їжі знижує експозицію валсартану (виражену через площупід фармакокінетичною кривою (AUC) приблизно на 40%, а максимальну концентраціюпрепарату в плазмі крові (C_max) — приблизно на 50%, хоча починаючи з8-ї години після прийому концентрації валсартану у плазмі вирівнюються для всіхгруп пацієнтів незалежно від вживання їжі. Однак таке зменшення показника AUCне супроводжується клінічно значущим зниженням терапевтичного ефекту, томувалсартан можна приймати як з їжею, так і натще.
Розподіл
Об'єм розподілу валсартану у рівноважному стані після внутрішньовенного введення становить приблизно 17 літрів, що вказує на те, що валсартан не розподіляється значною мірою по тканинах. Валсартан характеризується значним ступенем зв'язування із сироватковими білками (94–97%), головним чином сироватковим альбуміном.

Біотрансформація
Валсартан не піддається значній біотрансформації, оскільки лише 20% прийнятоїдози виявляється у вигляді метаболітів. У плазмі в низьких концентраціяхідентифікується гідроксильний метаболіт (менш ніж 10% від AUC валсартану). Цейметаболіт є фармакологічно неактивним.
Виведення
Валсартан характеризується мультиекспоненціальною кінетикою розпаду (t½α < 1години і t½β — приблизно 9 годин). Валсартан виводиться в основному внезміненому вигляді переважно шляхом біліарної екскреції з калом (приблизно 83%дози) і ниркової екскреції із сечею (приблизно 13% дози). Післявнутрішньовенного введення плазмовий кліренс валсартану становить близько 2л/годину, а нирковий кліренс — 0,62 л/годину (приблизно 30% від загальногокліренсу). Період напіввиведення валсартану становить 6 годин.
Пацієнти із серцевою недостатністю
Середня тривалість досягнення максимальної концентрації і середній періоднапіввиведення препарату у хворих на серцеву недостатність подібні довідповідних показників у здорових добровольців. Значення AUC та C_max валсартану збільшуються майже пропорційно зростанню дози в діапазоні клінічно значущих доз (від 40 до 160 мг двічі на добу). Середнє значення коефіцієнта кумуляції — 1,7. Очікуваний кліренс валсартану після перорального прийому становить приблизно 4,5 л/годину. Вік не впливає на очікуваний кліренс у хворих на серцеву недостатність.

Особливі групи хворих
Пацієнти літнього віку
У деяких пацієнтів літнього віку спостерігали дещо вищі показники системноїекспозиції валсартану порівняно з молодшими пацієнтами, однак клінічноїзначущості цього ефекту не показано.
Пацієнти з порушенням функції нирок
 Як і слід очікувати для сполуки, нирковий кліренс якої становить лише 30% від загального плазмового кліренсу, жодної кореляції між функцією нирок і системною експозицією валсартану не виявлено. Як наслідок, пацієнтам із порушенням функції нирок (кліренс креатиніну > 10 мл/хв) не потрібна корекція дози препарату. На сьогодні немає даних щодо безпечності застосування препарату пацієнтам із кліренсом креатиніну <10 мл/хв і пацієнтам, яким проводять діаліз, тому потрібно з обережністю призначати валсартан таким категоріям пацієнтів (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Особливості застосування»).
Валсартан характеризується високим ступенем зв'язування з білками плазми, томуелімінація його шляхом діалізу є малоймовірною. Пацієнти з порушенням функціїпечінки
Приблизно 70% абсорбованої дози виділяється з жовчю переважно у незміненомувигляді. Валсартан не зазнає якої-небудь суттєвої біотрансформації. У пацієнтівз легким або помірним порушенням функції печінки системний вплив валсартану(виражений через AUC) зростав приблизно вдвічі порівняно з відповідним показникому здорових добровольців. Однак жодної кореляції між плазмовою концентрацієювалсартану і ступенем порушення функції печінки не виявлено. Валсартан недосліджували у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки (див. розділи«Спосіб застосування та дози», «Протипоказання» та «Особливості застосування»).
Діти
Під час дослідження за участю 26 дітей з артеріальною гіпертензією (віком від 1до 16 років), які отримували разову дозу суспензії валсартану (середня доза0,9–2 мг/кг, максимальна доза 80 мг), кліренс (л/год/кг) валсартану бувпорівнянним в усьому віковому діапазоні від 1 до 16 років з аналогічнимкліренсом у дорослих, які застосовували такий самий препарат.
Пацієнти з порушенням функції нирок
Застосування препарату дітям із кліренсом креатиніну < 30 мл/хв та дітям,яким проводять діаліз, не вивчалося, тому валсартан не рекомендується такимпацієнтам. Дітям із кліренсом креатиніну > 30 мл/хв корекція дози непотрібна. Слід ретельно контролювати функцію нирок та рівень калію у сироватцікрові.

Фармацевтичні характеристики

Основні фізико-хімічні властивості:
таблетки по 80 мг: циліндричні двоопуклі таблетки, вкриті плівковоюоболонкою, рожевого кольору, з розподільчою рискою з одного боку;
таблетки по 160 мг: циліндричні двоопуклі таблетки, вкриті плівковоюоболонкою, коричнювато-жовтого кольору, з розподільчою рискою з одного боку.

2 роки.

Зберігати в оригінальній упаковці у недоступному для дітей місці притемпературі не вище 30 °С.

№ 28 (14х2), № 84 (14х6): по 14 таблеток у блістері; по 2 або 6 блістеріву картонній коробці.

За рецептом.

ТОВ «Зентіва».

У кабеловни 130, 102 37 Прага 10, Долні Мєхолупи, Чеська Республіка.