Гековен (Gecoven) (262517) - інструкція із застосування ATC-класифікація

діючі речовини: гідроксиетилкрохмаль 130/0,4; натрію хлорид;

100 мл розчину містять гідроксиетилкрохмалю 130/0,4 (середня молекулярна маса 130000, ступінь молярного заміщення 0,4), у перерахуванні на суху речовину 6,0 г; натрію хлориду 0,9 г;

допоміжна речовина: вода для ін’єкцій.

Розчин для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна або ледь жовтувата рідина. Теоретична осмолярність — 308 мосмоль/л, pH 3,8–6,5.

Кровозамінники та перфузійні розчини. Препарати гідроксиетильованого крохмалю. Код АТХ B05А A07.

Фармакодинаміка.

Лікарський засіб Гековен являє собою колоїд для поповнення об’єму крові, фармакологічні властивості якого, такі як збільшення внутрішньосудинного об’єму і гемодилюція, залежать від молярного заміщення гідроксиетиловими групами (0,4), середньої молекулярної маси (130000 Да), концентрації (6%), а також від дози і швидкості інфузії. Гідроксиетилкрохмаль (ГЕК 130/0,4), що міститься в препараті Гековен, отримують з крохмалю кукурудзи воскової стиглості, його ступінь заміщення (співвідношення С2/С6) становить приблизно 8–12.

Відомо, що інфузія 500 мл ГЕК 130/0,4 протягом 30 хвилин добровольцям спричиняла платоподібне збільшення об’єму приблизно на 100% від введеного об’єму, який зберігався приблизно від 4 до 6 годин.

Терапевтичний ефект ГЕК 130/0,4 при заповненні об’єму циркулюючої крові становить 100% і зберігається не менше 6 годин.

Фармакокінетика.

Фармакокінетика гідроксиетилкрохмалю має комплексний характер і залежить від молекулярної маси, а також переважно від ступеня молярного заміщення і характеру заміщення (співвідношення С2/С6). Після внутрішньовенного введення молекули масою нижче ниркового порога виведення 60000–70000 Да виводяться з організму з сечею, в той час як більші молекули розщеплюються α-амілазою плазми крові, перш ніж продукти розпаду також будуть виведені нирками.

Середня молекулярна маса Гековену у перші хвилини після інфузії становить у плазмі крові in vivo 70000–80000 Да і залишається вище порога виведення протягом усього періоду лікування.

Об’єм розподілу становить близько 5,9 літра. Через 30 хвилин після закінчення інфузії рівень Гековену в плазмі крові становить ще 75% від максимальної концентрації. Через 6 годин рівень препарату в плазмі крові знижується до 14% від максимальної концентрації. При одноразовому введенні 500 мл Гековену молекули гідроксиетилкрохмалю повністю виводяться з організму через 24 години.

Після введення 500 мл препарату, його кліренс у плазмі крові становить 31,4 мл/хв, при цьому значення AUC (площа під фармакокінетичною кривою «концентрація — час») становить 14,3 мг/мл/год, що свідчить про нелінійну фармакокінетику. Після одноразового введення 500 мл препарату, значення періоду напіввиведення з плазми крові становлять: t_{1/2 α} = 1,4 години, t_{1/2 β} = 12,1 години.

При введенні аналогічних доз (500 мл) добровольцям зі стабільною нирковою недостатністю від помірного до тяжкого ступеня значення AUC помірно зросло в 1,7 раза (95% довірчий інтервал від 1,44 до 2,07) у пацієнтів з кліренсом креатиніну < 50 мл/хв порівняно з пацієнтами з кліренсом креатиніну ≥ 50 мл/хв. На кінцевий період напіввиведення та максимальну концентрацію гідроксиетилкрохмалю ступінь ниркової недостатності не вплинув. При кліренсі креатиніну ≥ 30 мл/хв 59% препарату виявляється у сечі, порівняно з 51% при кліренсі креатиніну від 15 до < 30 мл/хв.

Навіть після введення 500 мл на добу розчину гідроксиетилкрохмалю здоровим добровольцям протягом 10 днів, значного накопичення препарату в плазмі крові не відбулося.

Після неодноразового введення розчину ГЕК 130/0,4 у дозуванні 0,7 г/кг маси тіла на день протягом 18 днів у рамках експериментів на тваринах (щурах) через 52 дні після останнього введення спостерігалося накопичення препарату у тканинах 0,6% від загальної введеної дози препарату.

В рамках ще одного фармакокінетичного дослідження 8 стабільним пацієнтам, які потребують діалізу, з термінальною стадією хвороби нирок вводилася разова доза 250 мл (15 г) ГЕК 130/0,4 (6%). 3,6 г (24%) дози ГЕК було виведено протягом 2-годинного діалізу. Через 24 години середня концентрація ГЕК в плазмі крові склала 0,7 мг/мл. Через 96 годин середня концентрація ГЕК в плазмі крові становила 0,25 мг/мл. Застосування ГЕК 130/0,4 (6%) протипоказано пацієнтам, які потребують діалізу.

Токсична дія при тривалому введенні

При внутрішньовенній інфузії гідроксиетилкрохмалю у дозуванні 9 г на кілограм маси тіла в день, що вводилася щурам і собакам протягом 3 місяців, токсичних ефектів виявлено не було.

Збільшення навантаження на нирки, печінку та метаболізм гідроксиетилкрохмалю у ретикуло-ендотеліальній системі призводили до нефізіологічних станів тварин протягом періоду тестування.

Найменша токсична доза гідроксиетилкрохмалю становить більше 9 г на кілограм маси тіла в день, і, отже, мінімум у 5 разів перевищує максимальну терапевтичну дозу.

Репродуктивна токсичність

Гідроксиетиловий крохмаль не мав тератогенного впливу на щурів і кроликів. Ембріолетальні ефекти спостерігалися у кроликів при введенні 5 г діючої речовини на кілограм маси тіла в день. Лікування під час вагітності та в період лактації призвело до втрати ваги і затримки розвитку у потомства щурів, які отримували цю кількість препарату у вигляді болюсної ін’єкції. У материнських організмах були виявлені ознаки перевантаження об’ємом. Дослідження фертильності тварин, які зазнали прямого впливу препарату, не проводилися.

Фармакокінетичні дані щодо хворих із печінковою недостатністю або педіатричних та геріатричних пацієнтів відсутні. Вплив статі на фармакокінетику препарату не був вивчений.

Гіповолемія, спричинена гострою крововтратою, у випадках, коли застосування одних тільки кристалоїдів вважається недостатнім.

Не застосовувати при сепсисі, нирковій недостатності та пацієнтам у критичному стані.

• Підвищена чутливість до діючих речовин або до будь-якої з допоміжних речовин, зазначених у розділі «Склад».
• Сепсис.
• Опіки.
• Порушення функції нирок або проведення замісної ниркової терапії.
• Внутрішньочерепна або внутрішньомозкова кровотеча.
• Пацієнти в критичному стані (як правило, ті пацієнти, які потребують госпіталізації у відділення реанімації та інтенсивної терапії).
• Гіпергідратація.
• Набряк легенів.
• Дегідратація.
• Тяжка гіпернатріємія або тяжка гіперхлоремія.
• Тяжкі порушення функції печінки.
• Декомпенсована серцева недостатність.
• Тяжке порушення згортання крові.
• Пацієнти з трансплантованими органами.

Дослідження взаємодії з іншими лікарськими засобами не проводились.

За можливості слід уникати змішування з іншими лікарськими засобами. Якщо у виняткових випадках неможливо уникнути змішування лікарських засобів, необхідно звертати увагу на їх сумісність (не повинно спостерігатися помутніння або випадання осаду), дотримання гігієнічних норм при введенні препаратів і їх ретельне змішування.

У зв’язку з небезпекою виникнення алергічних реакцій необхідний частий контроль стану пацієнта, крім того, починати інфузію препарату необхідно з низькою швидкістю. Виникнення анафілактичних/анафілактоїдних реакцій, таких як гіперчутливість, грипоподібні симптоми, брадикардія, тахікардія, бронхоспазм, некардіальний набряк легенів, пов’язували з розчинами, що містять гідроксиетиловий крохмаль. Якщо виникли реакції гіперчутливості, введення препарату слід негайно припинити та провести відповідні лікувальні та підтримуючі заходи, поки симптоми не будуть усунуті.

Хірургічні втручання і травми

На цей час відсутні надійні довгострокові дані щодо безпеки застосування ГЕК у пацієнтів, яким виконується хірургічне втручання та у пацієнтів з травмами.

Перед призначенням ГЕК таким хворим необхідно ретельно зважити очікувану користь та невизначеність щодо довгострокової безпеки, а також розглянути можливість альтернативного лікування.

Необхідна ретельна перевірка показань до застосування ГЕК з метою поповнення об’єму. Також потрібен моніторинг гемодинамічних параметрів для контролю та регулювання об’єму та дози.

У кожному разі слід уникати перевантаження об’ємом (гіперволемії) внаслідок передозування або занадто високої швидкості інфузії. Дозу лікарського засобу потрібно підбирати з обережністю, особливо для пацієнтів із захворюваннями легень і серцево-судинної системи. Необхідний частий контроль вмісту електролітів в сироватці крові, водного балансу і функції нирок.

Застосування препаратів ГЕК протипоказано пацієнтам з порушенням функції нирок і пацієнтам, які отримують замісну ниркову терапію. При перших ознаках ураження нирок застосування ГЕК необхідно припинити.

Повідомлялося про випадки підвищеної потреби у замісній нирковій терапії у період до 90 днів після застосування розчинів ГЕК. Тому рекомендований контроль функції нирок у пацієнтів протягом мінімум 90 днів.

Слід дотримуватися особливої обережності при лікуванні пацієнтів з обмеженням функції печінки або пацієнтів з порушеннями згортання крові.

Вираженої гемодилюції, пов’язаної із застосуванням високих доз розчинів ГЕК, слід уникати також при лікуванні пацієнтів з гіповолемією.

У разі повторного введення необхідно ретельно контролювати параметри згортання крові. При появі перших ознак порушення згортання крові лікування із застосуванням розчинів ГЕК слід припинити.

Якщо пацієнт потребує операції на відкритому серці зі штучним кровообігом, застосування розчинів ГЕК не рекомендовано через ризик розвитку сильних кровотеч.

У разі тяжкої дегідратації спочатку призначаються розчини кристалоїдів. Як правило, потрібно вводити достатньо рідини, щоб уникнути зневоднення. Особливу увагу слід приділяти пацієнтам з порушенням обміну електролітів.

Клінічна оцінка і періодичні лабораторні дослідження необхідні для контролю балансу рідини, концентрацій електролітів у сироватці крові, функції нирок, кислотно-основного балансу та параметрів коагуляції під час тривалої парентеральної терапії і у разі, якщо стан пацієнта вимагає такої оцінки.

На цей час відсутні надійні дані щодо безпеки довгострокового застосування ГЕК пацієнтам після хірургічних втручань і пацієнтам з травмами. Перед призначенням ГЕК таким хворим необхідно ретельно зважити очікувану користь та невизначеність щодо довгострокової безпеки, а також розглянути можливість альтернативного лікування.

Добова доза лікарського засобу Гековен залежить від ваги пацієнта і може містити більше 1 ммоль (більше 23 мг) натрію. Це необхідно враховувати, якщо пацієнт дотримується дієти з контрольованим вмістом натрію.

Є деякі дані клінічних досліджень про застосування разової дози ГЕК вагітним при проведенні кесаревого розтину з використанням спінальної анестезії. Частота виникнення артеріальної гіпотензії у групі застосування ГЕК була значно нижчою порівняно з групою застосування кристалоїдів (36,6% та 55,3% відповідно). Загалом оцінка параметрів ефективності показала значну користь ГЕК при профілактиці артеріальної гіпотензії, а також при виникненні тяжкої артеріальної гіпотензії порівняно з контрольною групою, в якій застосовувалися кристалоїди.

Відносно безпеки ГЕК для пацієнток не було виявлено негативного впливу, також не було виявлено негативного впливу препарату на новонароджених.

Дослідження на тваринах не виявили прямого або опосередкованого несприятливого впливу на перебіг вагітності, розвиток ембріона/плода, пологи і постнатальний розвиток. Також не спостерігалося ознак тератогенності.

Гековен можна застосовувати у період вагітності тільки у випадках, коли очікувана користь від лікування переважує можливий ризик для плода.

За винятком кесаревого розтину, немає інформації про застосування ГЕК під час пологів. Гековен слід застосовувати, якщо це справді потрібно.

Невідомо, чи препарат проникає у материнське молоко. Екскреція ГЕК в грудне молоко на тваринах не досліджувалася. Рішення про продовження/припинення грудного вигодовування або про продовження/припинення терапії із застосуванням Гековену слід приймати з урахуванням користі від грудного вигодовування для дитини та користі від лікування із застосуванням Гековену для матері. На сьогодні дані про клінічний досвід застосування ГЕК в період лактації відсутні.

Гековен не впливає на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Тільки для внутрішньовенного введення.

Доза для дорослих

Максимальна добова доза Гековену становить 30 мл/кг маси тіла.

Застосування ГЕК має бути обмежене початковою фазою стабілізації гемодинаміки і не повинно перевищувати 24 годин.

Перші 10–20 мл розчину потрібно вводити повільно. Пацієнт має знаходитись під пильним наглядом через можливі анафілактичні/анафілактоїдні реакції.

Добова доза та швидкість інфузії залежать від об’єму крововтрати, підтримки або відновлення гемодинаміки та від гемодилюції (ефекту розбавлення).

Потрібно застосовувати найменшу ефективну дозу препарату. Під час лікування потрібно орієнтуватися на результати моніторингу гемодинаміки, і як тільки цільові гемодинамічні параметри будуть досягнуті, інфузію слід припинити. Не можна перевищувати рекомендовану максимальну добову дозу.

З мікробіологічної точки зору лікарський засіб слід використати негайно. Якщо лікарський засіб не буде використано відразу, відповідальність за термін і умови зберігання після відкриття упаковки несе користувач. Продукт слід використовувати відразу після відкриття.

Дані про застосування ГЕК дітям обмежені. З цієї причини застосування препаратів ГЕК у цій групі пацієнтів не рекомендовано.

Як і при введенні інших плазмозамінних розчинів, передозування Гековену може призвести до перевантаження системи кровообігу (наприклад, до набряку легенів). У цьому випадку інфузію необхідно негайно припинити і, якщо потрібно, ввести діуретик.

Для оцінки частоти виникнення побічних ефектів використовується така класифікація: дуже часто: ≥ 1/10; часто: ≥ 1/100 і < 1/10; іноді: ≥ 1/1000 і < 1/100; рідко: ≥ 1/10000 і < 1/1000; дуже рідко: < 1/10000, частота невідома (оцінка не може бути проведена за наявними даними).

З боку крові та лімфатичної системи. Рідко (при високих дозах): при введенні гідроксиетилкрохмалю через ефекти розведення можуть спостерігатися порушення згортання крові, які залежать від дози.

З боку імунної системи. Рідко: лікарські засоби, що містять ГЕК, можуть спричинити анафілактичні/анафілактоїдні реакції (гіперчутливість, слабкі грипоподібні симптоми, брадикардія, тахікардія, бронхоспазм, некардіальний набряк легенів). Якщо виникли реакції гіперчутливості, введення препарату слід негайно припинити та провести відповідні лікувальні та підтримуючі заходи, поки симптоми не будуть усунуті.

З боку шкіри та підшкірної клітковини. Часто (залежно від дози): тривале введення високих доз гідроксиетилкрохмалю може спричинити свербіж. Свербіж може з’явитися через кілька тижнів після останньої інфузії і зберігатися протягом декількох місяців.

З боку гепатобіліарної системи. Частота невідома: ураження печінки.

З боку нирок та сечовивідних шляхів. Частота невідома: ураження нирок.

Дослідження. Часто (залежно від дози): під час введення ГЕК може підвищуватися рівень амілази в сироватці крові, що може вплинути на визначення діагнозу панкреатиту.

Підвищення рівня амілази відбувається через утворення фермент-субстратного комплексу амілази та ГЕК, що зумовлює повільну елімінацію і не повинно розглядатися як діагностичний критерій панкреатиту.

Часто (залежно від дози): при високих дозах ефекти розведення можуть призвести до відповідного розведення компонентів крові, таких як фактори згортання крові та інші білки плазми крові, зменшення гематокриту.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу є важливим. Це дає змогу продовжувати контроль співвідношення користь/ризик при застосуванні лікарського засобу. Медичні працівники повинні повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції відповідно до вимог законодавства з фармаконагляду.

3 роки.

Зберігати при температурі не вище 25 °C у недоступному для дітей місці. При зберіганні не допускати заморожування препарату.

По 200 мл, 250 мл, 400 мл або 500 мл у пляшці; по 1 пляшці у пачці.

За рецептом.

Приватне акціонерне товариство «Інфузія».

Україна, 23219, Вінницька обл., Вінницький р-н, с. Вінницькі Хутори, вул. Немирівське шосе, б. 84А.