Фентаніл М Сандоз^® (Phentanyl M Sandoz) (261921) - інструкція із застосування ATC-класифікація

діюча речовина: fentanyl;

1 пластир зі швидкістю вивільнення фентанілу 25 мкг/год (поверхня абсорбції = 10,5 см²), 50 мкг/год (поверхня абсорбції = 21 см²), 75 мкг/год (поверхня абсорбції = 31,5 см²) та
100 мкг/год (поверхня абсорбції = 42 см²) містить фентанілу 5,78 мг, 11,56 мг, 17,34 мг та 23,12 мг відповідно;

допоміжні речовини: олія соєва рафінована, каніфоль гідрогенізована, полі-(2-етилгексил-акрилат-ко-вінілацетат) поліетилентерефталат тканина, поліетилентерефталат кремнійорганічна плівка.

Трансдермальний пластир.

Основні фізико-хімічні властивості: молочно-білого кольору прямокутний трансдермальний пластир з заокругленими краями, на прозорій захисній плівці з одиничними кристалами. Напис на підкладці залежно від швидкості вивільнення: «fentanyl 25 µg/h», «fentanyl 50 µg/h», «fentanyl 75 µg/h» або «fentanyl 100 µg/h».

Аналгетики. Опіоїди. Похідні фенілпіперидину.

Код АТХ N02A B03.

Фармакодинаміка.

Фентаніл є синтетичним опіоїдним аналгетиком, що взаємодіє переважно з μ-опіоїдним рецептором. Основними терапевтичними ефектами фентанілу є знеболювання та седатація.

Діти. Безпеку пластирів з фентанілом вивчали під час трьох відкритих досліджень з участю 289 дітей з хронічним болем віком від 2 до 17 років включно. 80 дітей були віком від 2 до 6 років включно. З 289 пацієнтів, включених у ці 3 дослідження, у 110 пацієнтів лікування фентанілом було розпочато з дози 12 мкг/год. З цих 110 пацієнтів 23 (20,9%) пацієнти попередньо отримували еквівалент <30 мг перорального морфіну на добу, 66 (60,0%) пацієнтів отримували еквівалент 30─44 мг перорального морфіну на добу, а 12 (10,9%) пацієнтів отримували еквівалент щонайменше еквівалент 45 мг перорального морфіну на добу (дані відсутні для 9 [8,2%] пацієнтів). Початкові дози 25 мкг/год та вище застосовували іншим 179 пацієнтам, 174 (97,2%) з яких отримували опіоїди в дозі щонайменше еквівалентні 45 мг перорального морфіну на добу. З інших 5 пацієнтів при початковій дозі щонайменше 25 мкг/год, попередні дози опіоїдів яких становили еквівалент <45 мг перорального морфіну на добу, 1(0,6%) пацієнт отримував попередньо еквівалент <30 мг перорального морфіну на добу, а 4 (2,2%) пацієнта — еквівалент 30─44 мг перорального морфіну на добу.

Фармакокінетика.

Абсорбція

Фентаніл М САНДОЗ^® забезпечує постійне системне вивільнення фентанілу впродовж 72 годин після аплікації. Після нанесення пластиру з фентанілом шкіра під пластирем абсорбує фентаніл, а депо фентанілу концентруються у верхніх шарах шкіри. Потім фентаніл потрапляє до системного кровообігу. Швидкість вивільнення відносно постійна, що зумовлюють полімерна матриця і дифузія фентанілу через шари шкіри. Градієнт концентрації, що існує між матрицею та нижчою концентрацією у шкірі, стимулює вивільнення лікарського засобу. Середня біодоступність фентанілу після накладання трансдермального пластиру становить 92%.

Після першого застосування Фентанілу М САНДОЗ^® концентрація фентанілу у сироватці крові поступово підвищується протягом перших 12─24 годин і залишається відносно постійною упродовж решти 72-годинного періоду застосування, до зняття пластиру. Величина концентрації фентанілу в сироватці крові пропорційна до розміру пластиру. До кінця другого 72-годинного періоду аплікації досягається рівноважна концентрація у сироватці крові та підтримується під час наступних накладань пластиру такого ж розміру. Внаслідок кумуляції значення AUC і С_max протягом інтервалу між застосуванням у рівноважному стані приблизно на 40% вищі, ніж після одноразового застосування. Досягнення та підтримання постійної концентрації в сироватці крові визначається індивідуальною проникністю шкіри у пацієнта та кліренсом фентанілу в організмі. Спостерігалася висока міжсуб’єктна варіабельність концентрації фентанілу у плазмі крові.

Фармакокінетична модель передбачає, що концентрація фентанілу в сироватці крові може збільшитися на 14% (у межах 0─26%), якщо новий пластир застосовувати через 24 години, а не після рекомендованих 72 годин застосування попереднього пластиру.

Підвищення температури шкіри може збільшити абсорбцію фентанілу при трансдермальному застосуванні (див. розділ «Особливості застосування»). Підвищення температури шкіри через застосування електричної грілки, налаштованої на низьку температуру, у місці нанесення пластиру Фентаніл М САНДОЗ^® протягом перших 10 годин одноразового нанесення пластиру підвищувало середнє значення AUC фентанілу в 2,2 раза, а середню концентрацію в кінці періоду застосування грілки — на 61%.

Розподіл

Фентаніл швидко розподіляється у різних тканинах та органах, на що вказує великий об’єм розподілу (3─10 л/кг при внутрішньовенному застосуванні у пацієнтів). Фентаніл накопичується у скелетних м’язах та жировій тканині, після чого повільно вивільняється в кров. У ході дослідження з участю онкохворих пацієнтів, які отримували фентаніл для трансдермального застосування, зв’язування з білками плазми крові становило в середньому 95% (діапазон:77─100%). Фентаніл легко проникає крізь гематоенцефалічний бар’єр. Він також проникає через плаценту та у грудне молоко.

Метаболізм

Фентаніл має високий кліренс і швидко та інтенсивно метаболізується в основному з участю CYP3A4 у печінці. Основний метаболіт — норфентаніл та інші метаболіти є неактивними. Шкіра не бере участі у перетворенні фентанілу, що застосовується трансдермально. Це було встановлено за результатами аналізу кератиноцитів клітин людини в ході клінічних досліджень, де 92% дози, що надходить із пластиру, визначалося у вигляді незміненого фентанілу в системному кровообігу.

Виведення

Після застосування пластиру протягом 72 годин середній період напіввиведення фентанілу знаходиться у межах 20─27 годин. У результаті тривалої абсорбції фентанілу зі шкіри після зняття пластиру, період напіввиведення фентанілу при трансдермальному застосуванні приблизно у 2─3 рази довший, ніж при внутрішньовенному застосуванні. При внутрішньовенному застосуванні середнє значення загального кліренсу фентанілу у дослідженнях варіював від 34 до 66 г/год. Упродовж 72-годинного періоду внутрішньовенного застосування приблизно 75% дози виводиться із сечею та близько 9% дози — з калом. Фентаніл виводиться переважно у вигляді метаболітів, при цьому менше 10% препарату виводиться у незміненому вигляді.

Лінійність/нелінійність

Величина концентрації фентанілу у сироватці крові пропорційна до розміру пластиру.Фармакокінетика трансдермального фентанілу не змінюється при повторному застосуванні.

Співвідношення фармакокінетики/фармакодинаміки

Існує висока міжсуб’єктна варіабельність фармакокінетики фентанілу, взаємозв’язку між концентрацією фентанілу, терапевтичними та побічними ефектами, а також толерантністю до опіоїдів. Мінімальна ефективна концентрація фентанілу залежить від інтенсивності болю та попереднього застосування опіоїдів. Як мінімальна ефективна концентрація, так і токсична концентрація підвищуються з толерантністю. Таким чином оптимальний діапазон терапевтичної концентрації фентанілу не може бути встановлений. Корекція індивідуальної дози фентанілу має базуватися на реакції пацієнта та рівні толерантності. Слід також брати до уваги період уповільненої дії, що становить від 12 до 24 годин з моменту аплікації першого пластиру або після підвищення дози.

Особливі категорії пацієнтів.

Пацієнти літнього віку

Дані з досліджень внутрішньовенного застосування фентанілу дозволяють припустити, що у пацієнтів літнього віку може бути знижений кліренс, тривалий період напіввиведення і вони можуть бути чутливішими до діючої речовини, ніж більш молоді пацієнти. Фармакокінетика фентанілу у здорових пацієнтів літнього віку незначно відрізнялась від фармакокінетики у здорових молодих пацієнтів, хоча пікові концентрації у сироватці крові виявилися нижчими, а середні показники напіввиведення були подовженими приблизно до 34 годин. Слід уважно спостерігати за пацієнтами літнього віку на предмет ознак токсичності фентанілу та знижувати дозу, якщо необхідно.

Пацієнти з порушенням функції нирок

Очікується, що вплив порушення функції нирок на фармакокінетику фентанілу буде обмеженим, оскільки виділення із сечею незміненого фентанілу становить менше 10% та невідомі активні метаболіти, що виводяться нирками. Однак, оскільки вплив порушення функції нирок на фармакокінетику фентанілу не вивчений, слід проявляти обережність.

Пацієнти із захворюванням печінки

Слід уважно спостерігати за пацієнтами з порушенням функції печінки на предмет ознак токсичності фентанілу та знижувати дозу, якщо необхідно. Дані про пацієнтів із цирозом печінки та дані моделювання про пацієнтів з різним ступенем порушення функції печінки, які застосовували трансдермальний фентаніл, свідчать про те, що концентрація фентанілу може підвищуватись, а кліренс фентанілу може знижуватися порівняно з пацієнтами з нормальною функцією печінки. Моделювання показують, що AUC пацієнтів із захворюванням печінки класу В за шкалою Чайлда–П’ю у рівноважному стані (бал за шкалою Чайлда–П’ю= 8) приблизно у 1,36 раза перевищує AUC пацієнтів з нормальною функцією печінки (бал за шкалою Чайлда–П’ю = 5,5). Щодо пацієнтів із захворюванням печінки класу С за шкалою Чайлда–П’ю (бал за шкалою Чайлда–П’ю = 12,5), результати свідчать про те, що концентрація фентанілу акумулюється з кожним застосуванням, в результаті чого у цих пацієнтів AUC у рівноважному стані більше приблизно у 3,72 раза.

Концентрація фентанілу вимірювалась у понад 250 дітей віком від 2 до 17 років, які застосовували пластирі з фентанілом в дозі від 12,5 до 300 мкг/год. Корекція з урахуванням маси тіла, кліренсу (л/год/кг) була приблизно на 80% вищою у дітей віком від 2 до 5 та на 25% вищою у дітей віком від 6 до 10 років порівняно з дітьми віком від 11 до 16 років, у яких кліренс подібний до такого у дорослих. Ці висновки були взяті до уваги при визначенні рекомендацій щодо дозування для дітей.

Доклінічні дані з безпеки

Доклінічні дані, отримані під час традиційних досліджень токсичності при повторному введенні дози, не виявили жодних ознак особливого впливу на людей. Стандартні дослідження репродуктивної токсичності та токсичності щодо розвитку потомства проводили при парентеральному введенні фентанілу. У дослідженнях на щурах не спостерігали жодного впливу на фертильність самців. Деякі дослідження на самицях щурів показали зниження фертильності та ембріональну летальність у самиць щурів. Вплив на ембріон індукований токсичним впливом на материнський організм та не грунтується на прямому впливі активної речовини на розвиток ембріона. Дослідження на двох видах тварин (щурах та кролях) не продемонстрували тератогенних ефектів. У пре- і постнатальних дослідженнях частота виживання потомства була значно нижча у дозах, які спричиняли незначне зниження маси тіла самиці. Ці ефекти, імовірно, виникали внаслідок змін у піклуванні самиць за виводком або прямого впливу фентанілу на потомство. Вплив на фізичний розвиток та поведінку потомства не спостерігався. Дослідження мутагенності на бактеріях та гризунах показали негативні результати. Фентаніл спричиняв мутагенні ефекти в клітинних культурах ссавців in vitro порівняно з іншими опіоїдними аналгетиками. Мутагенний ризик при застосуванні терапевтичних доз малоймовірний, оскільки ефекти проявляються тільки при високих концентраціях. Під час досліджень канцерогенності (добові підшкірні ін’єкції фентанілу гідрохлориду протягом 2 років у щурів лінії Спрег-Доулі) не було отримано результатів, які б свідчили про онкогенний потенціал.

Фентаніл М САНДОЗ^® не застосовувати дітям, які раніше не отримували лікування опіоїдами (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Ризик розвитку тяжкої або загрозливої для життя гіповентиляції існує незалежно від дози пластиру Фентаніл М САНДОЗ^®. Не вивчали застосування пластиру Фентаніл М САНДОЗ^® дітям віком до 2 років. Пластир Фентаніл М САНДОЗ^® пацієнтам віком від 2 років застосовувати тільки при наявності толерантності до опіоїдних анальгетиків.

Для попередження випадкового проковтування пластиру дітьми слід з обережністю обирати місце наклеювання Фентаніл М САНДОЗ^® і уважно стежити за правильністю наклеювання.

Неналежне застосування фентанілу у якості допінгу.

Застосування фентанілу може привести до позитивних результатів при проведенні допінг-тестів. Використання Фентаніл М САНДОЗ^® як допінг-агента може бути шкідливим для здоров’я.

Видалення трансдермального пластиру. Використані пластирі можуть містити значний залишок активної речовини. Використані системи слід скласти навпіл липкою стороною всередину таким чином, щоб адгезив не був незахищеним, і потім утилізувати у недоступне для дітей місце.

Фентаніл показаний для пацієнтів, які потребують безперервного тривалого застосування опіоїдів для лікування хронічного онкологічного болю. Трансмукозальні лікарські засоби, що містять фентаніл, повинні використовуватися тільки для пацієнтів, що вже приймають інші опіоїди для лікування хронічного онкологічного болю.

Діти віком від 16 років: слід керуватися рекомендаціями щодо дозування для дорослих пацієнтів.

Діти віком від 2 до 16 років: пластир Фентаніл М САНДОЗ^® застосовувати тільки при наявності у таких пацієнтів толерантності до опіоїдних анальгетиків та при попередньому застосуванні анальгетиків у дозі, еквівалентній щонайменше 30 мг перорального морфіну на добу. Для переведення пацієнтів дитячого віку з пероральних опіоїдів на Фентаніл М САНДОЗ^® слід керуватися таблицею 1, а рекомендації для визначення дозування Фентанілу М САНДОЗ^® на основі добової пероральної дози морфіну викладено у таблиці 4.

Таблиця 4.

Рекомендована доза пластиру Фентаніл М САНДОЗ^® (залежно від добової пероральної дози морфіну²).

¹ Перерахування для доз, що перевищують 25 мкг/год препарату Фентаніл М САНДОЗ^®, відповідає такому для дорослих пацієнтів.

² Наведені добові дози перорального морфіну застосовували у ході клінічних досліджень для переведення на пластир Фентаніл М САНДОЗ^®.

Під час педіатричних досліджень необхідну дозу трансдермального пластиру фентанілу розраховували консервативно: від 30 до 44 мг перорального морфіну на добу або еквівалентну дозу опіоїдів замінювали одним пластиром Фентаніл М САНДОЗ^® у дозуванні 12 мкг/год. Слід зазначити, що таке перерахування можна використовувати лише при переведенні пацієнтів із перорального морфіну (або еквівалентного засобу) на пластир Фентаніл М САНДОЗ^®. Не можна застосовувати даний спосіб для перерахування дозування при переході з трансдермального фентанілу на інші опіоїдні аналгетики через можливість передозування.

Знеболювальний ефект першої дози пластиру Фентанілу М САНДОЗ^® не буде оптимальним у перші 24 години. Тому впродовж перших 12 годин після переходу на застосування пластиру Фентаніл М САНДОЗ^® пацієнт має отримувати попередню звичайну дозу знеболювального. У наступні 12 годин ці знеболювальні засоби можна застосовувати за клінічною потребою.

Оскільки пік концентрації фентанілу досягається після 12─24 години лікування, рекомендується спостерігати за пацієнтом впродовж щонайменше 48 годин після початку терапії пластиром Фентаніл М САНДОЗ^® або до підбору дози щодо розвитку небажаних реакцій, які можуть включати гіповентиляцію.

Фентаніл М САНДОЗ^® не слід застосовувати дітям до 2 років, оскільки безпека та ефективність застосування для такої категорії пацієнтів не встановлені.

Підбір дози і підтримувальна терапія для дітей.

Пластир слід замінювати кожні 72 години.

Дозу титрувати індивідуально на основі щоденного використання додаткових анальгетиків, поки не буде встановлений баланс між досягненням необхідного знеболювання та переносимості лікування. Дозу не слід збільшувати з інтервалом менше ніж 72 години. Якщо аналгетичний ефект препарату Фентаніла М САНДОЗ^® є недостатнім, слід застосувати додаткові знеболювальні засоби, такі як морфін або інший опіоїд короткої дії. Залежно від додаткових потреб у знеболюванні та стану дитини, можна прийняти рішення про збільшення дози. Дозу слід збільшувати на 12 мкг/год.

Фентаніл М САНДОЗ^® не слід застосовувати дітям до 2 років.

Застосовувати дітям віком від 2 років для довготривалої терапії хронічного болю тяжкого ступеня, які отримують лікування опіоїдними анальгетиками.

Лікування тяжкого хронічного болю у дорослих пацієнтів, які потребують безперервного тривалого застосування опіоїдів.

Довготривала терапія тяжкого хронічного болю у дітей віком від 2 років, які отримують лікування опіоїдними анальгетиками.

Відома гіперчутливість до фентанілу або до будь-якого компонента пластиру.

Гострий або післяопераційний біль, через відсутність можливості титрування дози при короткочасному застосуванні та через ризик розвитку тяжкої або загрозливої для життя дихальної недостатності.

Тяжка дихальна недостатність.

Через ризик летального пригнічення дихання Фентаніл М САНДОЗ^® протипоказаний:

• пацієнтам, які не є опіоїдостійкими;
• пацієнтам з гострою або тяжкою астмою;
• пацієнтам з кишковою непрохідністю;
• для лікування болю помірного ступеня.

Взаємодії, пов’язані з фармакодинамікою.

Лікарські засоби центральної дії та алкоголь.

Одночасне застосування інших препаратів, які пригнічують центральну нервову систему (ЦНС), включаючи опіоїди, седативні засоби, бензодіазепіни та снодійні препарати, засоби для загальної анестезії, фенотіазини, транквілізатори, седативні антигістамінні препарати і алкогольні напої, застосування міорелаксантів та габапентиноїдів (габапентин і прегабалін) може чинити адитивний пригнічувальний вплив; може виникати гіповентиляція, зниження артеріального тиску, надмірна седація, кома, у т. ч. з летальним наслідком. Застосування будь-якого з вказаних препаратів одночасно з застосуванням Фентанілу М САНДОЗ^® потребує особливого нагляду за пацієнтом.

Інгібітори моноамінооксидази (МАО).

Трансдермальний пластир із фентанілом не рекомендований для застосування пацієнтам, які потребують одночасного застосування інгібіторів МАО. Повідомляли про серйозні та непередбачувані взаємодії з інгібіторами МАО, зокрема посилення опіатного ефекту або посилення серотонінергічних ефектів. Тому Фентаніл М САНДОЗ^® не можна використовувати упродовж 14 днів після припинення застосування інгібіторів МАО.

Серотонінергічні лікарські засоби.

Одночасне застосування трансдермального фентанілу з серотонінергічними засобами, такими як селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) та інгібітори зворотного захоплення серотоніну — норепінефрину (ІЗЗСН), або інгібітори МАО може підвищувати ризик виникнення серотонінового синдрому, який є потенційно небезпечним для життя станом.

Одночасне використання змішаних агоністів/антагоністів опіоїдів.

Одночасне використання бупренорфіну, налбуфіну або пентазоцину не рекомендується. Вони мають високу спорідненість з опіоїдними рецепторами з відносно низькою внутрішньою активністю, тому частково спричиняють антагонізм з аналгетичним ефектом фентанілу і можуть спричинити симптоми відміни у пацієнтів з опіоїдною залежністю.

Взаємодії, пов’язані з фармакокінетикою.

Інгібітори CYP3A4.

Фентаніл ̶̶ це лікарський засіб з високою швидкістю вивільнення, який швидко та інтенсивно метаболізується, головним чином ферментами CYP3A4.

Одночасне використання трансдермального фентанілу з інгібіторами цитохрому Р450 (CYP) 3A4 може призводити до підвищення концентрації фентанілу у плазмі крові. Наслідком цього є посилення або подовження як терапевтичної дії, так і можливих побічних ефектів, включаючи значне пригнічення дихання. У таких випадках за пацієнтом потрібний особливий нагляд. Очікується, що ступінь взаємодії з потужними інгібіторами CYP3A4 є більшим, ніж зі слабкими або помірними інгібіторами CYP3A4. Повідомляли про випадки тяжкого пригнічення дихання після одночасного застосування інгібіторів CYP3A4 з трансдермальним фентанілом, включаючи летальний випадок після одночасного застосування з помірним інгібітором CYP3A4. Одночасне призначення інгібіторів CYP3A4 і трансдермального фентанілу не рекомендується, за винятком випадків, коли за пацієнтом встановлений особливий нагляд. Такі діючі речовини як аміодарон, циметидин, кларитроміцин, дилтіазем, еритроміцин, флуконазол, ітраконазол, кетоконазол, нефазодон, ритонавір, верапаміл та вориконазол (цей перелік не є вичерпним) можуть підвищувати концентрацію фентанілу. Після короткочасного застосування фентанілу для внутрішньовенного введення одночасно зі слабкими, помірними або потужними інгібіторами CYP3A4 зниження кліренсу фентанілу становило загалом ≤25%; однак при застосуванні одночасно з ритонавіром (потужним інгібітором CYP3A4) кліренс фентанілу знижувався в середньому на 67%. Ступінь взаємодії інгібіторів CYP3A4 на тлі тривалого застосування трансдермального фентанілу невідомий, але може біти більшим, ніж при короткочасному внутрішньовенному введенні.

Індуктори CYP3A4. Одночасне використання з індукторами CYP3A4 може призводити до зниження концентрації фентанілу у плазмі крові та зменшення терапевтичного ефекту. Слід бути особливо обережним при одночасному застосуванні індукторів CYP3A4 та препарату Фентаніл М САНДОЗ^®. Доза препарату може підвищуватись або може бути необхідним перехід на інший знеболювальний лікарський засіб. Перед припиненням одночасного застосування індуктору CYP3A4 слід забезпечити зменшення дози фентанілу та ретельний моніторинг. Після припинення лікування індукторами CYP3A4 їх ефекти поступово знижуються та можуть призвести до підвищення концентрації фентанілу у плазмі крові і до посилення або подовження тривалості його терапевтичних ефектів і небажаних реакцій. Можлива тяжке пригнічення дихання. Ретельний моніторинг за пацієнтом слід продовжити до досягнення стабільного ефекту від препарату. Такі діючі речовини як карбамазепін, фенобарбітал, фенітоїн та рифампіцин (цей перелік не є вичерпним) можуть призвести до зменшення концентрації фентанілу у плазмі крові.

Пацієнти, у яких спостерігалися тяжкі побічні ефекти, мають перебувати під пильним наглядом протягом щонайменше 24 годин після видалення пластиру Фентаніл М САНДОЗ^® або довше залежно від клінічних симптомів, оскільки концентрація фентанілу у плазмі крові знижується поступово та досягає 50% у межах 20─27 годин.

Слід проінформувати пацієнтів та осіб, які за ними доглядають, про те, що Фентаніл М САНДОЗ^® містить діючу речовину в концентрації, що може бути летальною, особливо для дітей. Тому лікарський засіб необхідно зберігати в недоступному для дітей місці як до, так і після використання.

Пацієнти, яким раніше не застосовували терапію опіоїдами та які не переносять опіоїди. Застосування Фентанілу М САНДОЗ^® пацієнтам, яким опіоїди застосовують вперше, пов’язується з дуже рідкісними випадками значного пригнічення дихання та/або летальними випадками при застосуванні фентанілу в якості початкової опіоїдної терапії, особливо у пацієнтів, у яких біль не був спричинений онкологічними захворюваннями. Потенціал серйозної гіповентиляції легень або такої, що загрожує життю, існує навіть при використанні найнижчої дози трансдермальної системи з фентанілом на початку терапії у пацієнтів, яким опіоїди застосовують вперше, особливо у пацієнтів літнього віку або пацієнтів з порушенням функції нирок та печінки. Тенденція розвитку толерантності є різною для різних пацієнтів. Рекомендується використовувати трансдермальний пластир із фентанілом у пацієнтів, які демонструють толерантність до опіоїдів.

Пригнічення дихання.

У деяких пацієнтів може виникати значне пригнічення дихання при застосуванні пластиру Фентанілу М САНДОЗ^®; слід спостерігати за пацієнтами на предмет таких ефектів. Пригнічення дихання може тривати навіть після видалення трансдермального пластиру. Частота виникнення пригнічення дихання підвищується зі збільшенням дози фентанілу.

ЦНС-активні речовини можуть посилювати пригнічення дихання.

Хронічні захворювання легень.

У пацієнтів із хронічним обструктивним або іншим захворюванням легень трансдермальний пластир із фентанілом може спричинити низку тяжких побічних ефектів. У таких пацієнтів опіоїди можуть знижувати активність дихального центру та підвищувати резистентність вентиляції.

Залежність від лікарських засобів та імовірність зловживання.

При повторному застосуванні опіоїдів може виникати толерантність, фізична і психологічна залежність. Фентанілом можна зловживати подібно до інших опіоїдних агоністів. Зловживання або навмисне неправильне використання Фентаніл М САНДОЗ® може призвести до передозування та/або летального наслідку. Пацієнти з наркотичною/алкогольною залежністю в анамнезі більше схильні до розвитку залежності та зловживання опіоїдами. Пацієнтів із підвищеним ризиком опіоїдного зловживання слід відповідно лікувати опіоїдами з модифікованим вивільненням; однак ці пацієнти потребують нагляду щодо ознак неправильного застосування, зловживання або фізичної залежності.

Ризик від одночасного застосування седативних лікарських засобів, таких як бензодіазепіни або пов’язані з ними лікарські засоби та алкоголю.

Одночасне застосування фентанілу та седативних лікарських засобів, таких як бензодіазепін, збільшує ризик седації, дихальної депресії, коми і летальних наслідків через пригнічувальні ефекти щодо ЦНС. Дозу та тривалість застосування слід обмежити.

Порушення з боку ЦНС, включаючи підвищений внутрішньочерепний тиск.

Фентаніл М САНДОЗ^® слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які можуть бути особливо чутливими до підвищення вмісту СО₂, тобто пацієнтам, у яких спостерігалося підвищення внутрішньочерепного тиску, порушення свідомості або кома. Фентаніл М САНДОЗ® потрібно застосовувати з обережністю пацієнтам з пухлиною мозку.

Порушення з боку серця.

Фентаніл може спричинити брадикардію і, таким чином, його з обережністю слід призначати пацієнтам із брадиаритміями.

Артеріальна гіпотензія.

Опіоїди можуть спричинити гіпотензію, особливо у пацієнтів із гострою гіповолемією. Перед початком застосування трансдермальних пластирів із фентанілом слід коригувати основну симптоматичну гіпотензію та/або гіповолемію.

Порушення функції печінки. Оскільки фентаніл метаболізується до неактивних метаболітів у печінці, захворювання печінки можуть призвести до затримки виведення препарату. Якщо пацієнти з печінковою недостатністю отримують Фентаніл М САНДОЗ^®, за їх станом слід пильно спостерігати на предмет ознак токсичності фентанілу у разі необхідності зменшувати дозу Фентаніл М САНДОЗ^®.

Порушення функції нирок.

Навіть якщо не очікується, що порушення функції нирок матиме клінічно значущий вплив на виведення фентанілу, слід проявляти обережність, оскільки фармакокінетику фентанілу не вивчали у цій популяції пацієнтів. Якщо пацієнти з нирковою недостатністю отримують Фентаніл М САНДОЗ^®, за ними слід уважно спостерігати на предмет ознак токсичності фентанілу, у разі необхідності ─ зменшувати дозу Фентаніл М САНДОЗ^®. Додаткові обмеження застосовувати до пацієнтів з порушенням функції нирок, які раніше не приймали опіоїди.

Пропасниця/зовнішні джерела тепла.

Концентрація фентанілу може підвищуватися при збільшенні температури тіла. Таким чином, за пацієнтами з гарячкою слід спостерігати на предмет побічних ефектів опіоїдів і у разі необхідності коригувати дозу трансдермального пластиру з фентанілом. Існує потенціал залежних від температури підвищень кількості фентанілу, що вивільнюється з системи, що може призвести до передозування і летального наслідку. Клінічне дослідження фармакології, проведене з участю здорових дорослих добровольців, показало, що застосування тепла до ділянки з пластиром призводить до збільшення середніх значень AUC фентанілу на 120% і C_max на 61%.

Усім пацієнтам рекомендується уникати впливу зовнішніх джерел тепла, таких як електрогрілки, грілки, електроковдри, водяні матраци з підігрівом, нагрівальні лампи, солярії, тривалі гарячі ванни, сауни та гарячі джакузі, на місця аплікації пластиру Фентаніл М САНДОЗ^®, оскільки імовірне температурозалежне підвищення вивільнення фентанілу з пластиру.

Серотоніновий синдром.

Слід проявляти обережність при одночасному застосуванні трансдермальних пластирів із фентанілом із лікарськими засобами, що впливають на серотонінергічні нейромедіаторні системи. Виникнення серотонінового синдрому, що потенційно загрожує життю, може спостерігатися при одночасному застосуванні серотонінергічних діючих речовин, таких як селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) та інгібітори зворотного захоплення серотоніну — норепінефрину (ІЗЗСН), та діючих речовин, що негативно впливають на метаболізм серотоніну (зокрема, інгібіторів МАО). Це може статися у межах рекомендованої дози.

Серотоніновий синдром може включати зміни психічного стану (наприклад, ажитація, галюцинації, кома), розлад вегетативної нервової системи (наприклад, тахікардія, лабільний артеріальний тиск, гіпертермія), нервово-м’язові аномалії (наприклад, гіперрефлексія, порушення координації, ригідність) та/або шлунково-кишкові симптоми (наприклад, нудота, блювання, діарея).

Якщо існує підозра на серотонінергічний синдром, слід негайно припинити застосування Фентаніл М САНДОЗ^®.

Взаємодії з іншими лікарськими засобами.

CYP3A4 інгібітори.

Одночасне застосування пластиру Фентаніл М САНДОЗ^® з інгібіторами цитохрому Р450 3А4 (CYP3A4) може спричинити підвищення концентрації фентанілу у плазмі крові, що може збільшити або подовжити терапевтичний і побічний ефекти та спричинити серйозне пригнічення дихання. Тому одночасне застосування препарату Фентаніл М САНДОЗ^® з інгібіторами CYP3A4 не рекомендується і можливе тільки, якщо очікувана користь від терапії переважає підвищений ризик побічних реакцій. Загалом застосування першого пластиру з фентанілом слід проводити через 2 дні після припинення лікування інгібіторами CYP3A4. Однак тривалість інгібування може змінюватись, а для деяких інгібіторів CYP3A4 з тривалим періодом напіввиведення, таких як аміодарон, або інгібіторів, активність яких змінюється в часі, таких як еритроміцин, іделалісиб, нікардипін та ритонавір, цей період може бути довшим. Таким чином, слід вивчити інформацію щодо інгібітору CYP3A4 та періоду напіввиведення активної субстанції і тривалості пригнічувальної дії перед першим застосуванням пластиру з фентанілом. Пацієнтам, які отримують лікування препаратом Фентаніл М САНДОЗ^®, слід розпочинати лікування інгібіторами CYP3A4 через 1 тиждень після видалення останнього пластиру. Якщо неможливо уникнути одночасного застосування фетанілу одночасно з інгібіторами CYP3A4, слід забезпечити ретельний моніторинг для виявлення симптомів та ознак посилення або подовження як терапевтичної дії, так і побічних реакцій фентанілу (зокрема, депресії дихання). У разі необхідності, слід зменшити дозу препарату Фентаніл М САНДОЗ^® або припинити лікування.

Випадкове застосування пластиру Фентаніл М САНДОЗ^®.

Випадкове наклеювання Фентаніл М САНДОЗ® на шкіру іншої людини (зокрема, дитини) під час сну або близькому фізичному контакті з носієм пластиру може призвести до передозування опіоїдами. Слід негайно зняти пластир при його випадковому наклеюванні на шкіру.

Пацієнти літнього віку.

Дані досліджень внутрішньовенного застосування фентанілу дозволяють припустити, що у пацієнтів літнього віку може бути знижений кліренс, подовжений період напіввиведення, і вони можуть бути чутливішими до діючої речовини, ніж молодші пацієнти. Якщо пацієнти літнього віку отримують Фентаніл М САНДОЗ^®, за ними слід пильно спостерігати на предмет ознак токсичності фентанілу та знижувати дозу Фентаніл М САНДОЗ^® у разі необхідності.

Вплив на шлунково-кишковий тракт.

Опіоїди підвищують тонус і зменшують пропульсивні скорочення гладеньких м’язів шлунково-кишкового тракту. У результаті цього час шлунково-кишкового переходу подовжується, що може бути причиною запору. Пацієнтам слід рекомендувати засоби профілактики запору, а також потрібно розглянути необхідність призначення проносних засобів із профілактичною метою. Дуже обережно слід призначати Фентаніл М САНДОЗ^® пацієнтам із хронічним запором. Застосування пластиру Фентаніл М САНДОЗ^® слід припинити при наявності або підозрі розвитку паралітичної кишкової непрохідності.

Пацієнти з міастенією гравіс.

Можуть виникати неепілептичні міоклонічні реакції. Слід проявляти обережність при лікуванні пацієнтів з міастенією.

Одночасне застосування зі змішаними агоністами/антагоністами.

Одночасне застосування бупренорфіну, налбуфіну або пентазоцину не рекомендується.

Вагітність

Немає достатніх даних щодо використання пластиру вагітним жінкам. Дослідження на тваринах показали певну репродуктивну токсичність. Потенційний ризик для людей невідомий, однак в інших лікарських формах фентаніл, зокрема для внутрішньовенного введення, проникав через плаценту на ранніх стадіях вагітності. У новонароджених дітей, матері яких хронічно застосовували трансдермальний пластир із фентанілом у період вагітності, повідомляли про неонатальний синдром відміни. Фентаніл М САНДОЗ^® не слід застосовувати у період вагітності, якщо в цьому немає очевидної необхідності.

Застосування Фентаніл М САНДОЗ® під час пологів не рекомендується, оскільки його не застосовують для коригування гострого або післяопераційного болю. Більше того, оскільки фентаніл проникає крізь плаценту, застосування Фентанілу М САНДОЗ^® під час пологів може спричинити пригнічення дихання у новонародженого.

Годування груддю

Фентаніл проникає у грудне молоко і може спричинити седацію і пригнічення дихання у дитини, яку годують грудним молоком. Тому при лікуванні Фентанілом М САНДОЗ® годування груддю слід припинити, як і, принаймні, упродовж 72 годин після видалення пластиру.

Фертильність

Немає клінічних даних щодо впливу фентанілу на фертильність. Деякі дослідження на щурах виявили знижену фертильність та підвищену ембріональну летальні при введенні токсичних для матерів доз.

Фентаніл М САНДОЗ^® може впливати на розумові та психотичні функції, необхідні для виконання потенційно небезпечної роботи, такої як керування автомобілем або іншою технікою.

Призначений для трансдермального застосування. Дози препарату Фентаніл М САНДОЗ® підбираються індивідуально залежно від стану пацієнта і повинні регулярно оцінюватися після аплікації пластиру. Слід застосовувати найнижчу ефективну дозу. Пластирі розроблені таким чином, щоб в системний кровообіг вивільнялося 25, 50, 75 та 100 мкг фентанілу за годину, що становить приблизно 0,6, 1,2, 1,8, 2,4 мг на добу.

Початкова доза.

При першому застосуванні дозу лікарського засобу Фентаніл М САНДОЗ^® слід підбирати залежно від режиму застосування опіоїдних аналгетиків. Рекомендується застосовувати Фентаніл М САНДОЗ^® пацієнтам із толерантністю до опіоїдів. Також слід брати до уваги стан пацієнта, масу тіла, вік, ступінь виснаження та рівень толерантності до опіоїдів.

Дорослі.

Пацієнти з толерантністю до опіоїдних аналгетиків.

Для визначення дозування препарату Фентаніл М САНДОЗ^® при переведенні пацієнта з пероральних або внутрішньовенних опіоїдів слід керуватися таблицею Еквіаналгетичної конверсії дозування, яка наведена нижче. У подальшому дозу можна титрувати, збільшуючи або зменшуючи на 25 мкг/год, для досягнення найнижчої ефективної дози залежно від відповіді на лікування та додаткових вимог до знеболювання.

Пацієнти, які раніше не приймали опіоїди.

Як правило, використання трансдермального фентанілу пацієнтам, які раніше не приймали опіоїди, не рекомендується. У таких випадках слід розглянути альтернативні шляхи введення (пероральний, парентеральний). Для запобігання передозування пацієнтам, які раніше не приймали опіоїди, рекомендується підбирати найнижчу початкову дозу опіоїдів негайного вивільнення (морфін, гідроморфон, оксикодон, трамадол та кодеїн) та титрувати її, поки не буде досягнута доза, еквівалентна 25 мкг/год препарату Фентаніл М САНДОЗ^®. Пацієнта потім можна перевести на застосування пластиру Фентаніл М САНДОЗ^® у дозуванні 25 мкг/год.

У разі коли на початку лікування немає можливості застосовувати пероральні опіоїдні лікарські засоби та використання пластиру Фентаніл М САНДОЗ^® є єдиним варіантом для лікування пацієнтів, які раніше не приймали опіоїди, слід застосовувати найменшу дозу препарату Фентаніл М САНДОЗ^® — 25 мкг/год. У таких випадках пацієнт повинен знаходитися під ретельним наглядом. Існує ризик розвитку тяжкої або загрозливої для життя гіповентиляції, навіть при застосуванні найнижчої дози препарату при початковій терапії.

Еквіаналгетична конверсія дозування.

У пацієнтів, які наразі застосовують опіоїдні аналгетики, початкова доза препарату Фентаніл М САНДОЗ^® має враховувати попередню добову дозу опіоїдів. Для розрахунку відповідної початкової дози препарату Фентаніл М САНДОЗ^® потрібно дотримуватися інструкцій, наведених нижче:

1. Підрахувати добову дозу (мг/добу) застосовуваного наразі опіоїду.

2. Перерахувати це значення в еквіаналгетичну добову дозу перорального морфіну за допомогою коефіцієнтів множення у Таблиці 1 для визначення відповідного способу введення.

3. Для визначення дозування препарату Фентаніл М САНДОЗ^®, що відповідає підрахованій еквіаналгетичній добовій дозі морфіну, використовувати конверсію дозування у Таблиці 2 або 3 таким чином:

a. Таблицею 2 ─ керуватися для визначення дози для дорослих пацієнтів, які потребують опіоїдної ротації або стан яких є менш клінічно стабільним (коефіцієнт перерахування перорального морфіну у трансдермальний фентаніл приблизно дорівнює 150:1).

b. Таблицею 3 ─ керуватися для визначення дози для дорослих пацієнтів, які знаходяться на стабільному режимі лікування, що добре переноситься (коефіцієнт перерахування перорального морфіну у трансдермальний фентаніл приблизно дорівнює 100:1).

Таблиця 1

Таблиця конверсії ─ коефіцієнти множення для перерахування попередньої добової дози опіоїдів в еквіанальгетичну добову дозу перорального морфіну (доза у мг/добу попередньої дози опіоїдів x коефіцієнт = еквіаналгетична добова доза перорального морфіну)

^a Сила дії перорального/внутрішньом’язового морфіну базується на клінічному досвіді у пацієнтів із хронічним болем.

^b Базується на даних досліджень одноразового застосування внутрішньом’язової дози кожної наведеної активної субстанції порівняно з морфіном для визначення відносної сили дії. Рекомендовані пероральні дози відповідають рекомендаціям при переході з парентерального на пероральне застосування.

Література: Адаптовано з 1) Foley KM. The treatment of cancer pain. NEJM 1985; 313 (2): 84─95 та 2) McPherson ML. Introduction to opioid conversion calculations. In: Demystifying Opioid Conversion Calculations: A Guide for Effective Dosing. Bethesda, MD: American Society of Health-System Pharmacists; 2010:1─15.

Таблиця 2.

Рекомендована початкова доза пластиру Фентаніл М САНДОЗ^® (залежно від добової пероральної дози морфіну¹) для пацієнтів, які потребують опіоїдної ротації або стан яких є менш клінічно стабільним: коефіцієнт перерахування перорального морфіну у трансдермальний фентаніл відповідає приблизно 150:1)¹

¹ Наведені добові дози перорального морфіну застосовували у ході клінічних досліджень для переведення на пластир Фентаніл М САНДОЗ^®.

Таблиця 3.

Рекомендована початкова доза пластиру Фентаніл М САНДОЗ^® залежно від добової пероральної дози морфіну¹ (для пацієнтів, які знаходяться на стабільній опіоїдній терапії, що добре переноситься: коефіцієнт перерахування перорального морфіну у трансдермальний фентаніл приблизно дорівнює 100:1):

Початкову оцінку максимального аналгетичного ефекту препарату Фентанілу М САНДОЗ^® не можна зробити менш ніж через 24 години застосування пластиру. Цей проміжок часу зумовлений поступовим підвищенням концентрації фентанілу в сироватці крові протягом 24 годин після першої аплікації.

Для успішного переходу з одного препарату на інший попередню знеболювальну терапію слід відміняти поступово після аплікації початкової дози пластиру Фентанілу М САНДОЗ^®.

Підбір дози та підтримуюча терапія.

Фентаніл М САНДОЗ^® трансдермальний пластир слід замінювати кожні 72 години.

Дозу титрувати індивідуально на основі щоденного використання додаткових анальгетиків, поки не буде встановлений баланс між досягненням необхідного знеболювання та переносимості лікування. Зазвичай за 1 раз дозу збільшувати на 25 мкг/год, однак необхідно враховувати стан пацієнта і потребу в додатковому знеболюванні (пероральна доза морфіну 90 мг/добу приблизно відповідає дозі Фентанілу М САНДОЗ^® 25 мкг/год). Після збільшення дози може бути потрібно до 6 днів для досягнення рівноваги при новому дозуванні. Тому після збільшення дози пацієнти повинні застосовувати пластир зі збільшеною дозою протягом двох 72-годинних проміжків часу перед подальшим збільшенням дози.

Для досягнення дози понад 100 мкг/год можна одночасно застосовувати кілька пластирів. Пацієнтам періодично можуть бути необхідні додаткові дози аналгетиків короткочасної дії при виникненні раптового болю. У деяких пацієнтів може виникнути необхідність у додаткових або альтернативних знеболювальних засобах при застосуванні дози Фентаніл М САНДОЗ^®, що перевищує 300 мкг/год.

Якщо після аплікації початкової дози адекватного знеболювання не досягнуто, пластир можна замінити через 48 годин на пластир з таким самим дозуванням або збільшити дозу через 72 години.

Якщо існує необхідність заміни пластиру (наприклад, пластир не тримається) до 72 години, пластир з такою самою силою дії потрібно розмістити на іншій ділянці тіла. Це у свою чергу може призвести до збільшення концентрації фентанілу в крові, у таких випадках слід ретельно контролювати стан пацієнта.

Припинення застосування препарату Фентаніл М САНДОЗ^®.

При необхідності припинення застосування препарату Фентаніл М САНДОЗ^® заміна даного препарату іншими опіоїдами повинна відбуватися поступово, починаючи з низької дози з повільним підвищенням. Такий режим заміни препаратів необхідний через поступове зниження концентрації фентанілу після видалення пластиру Фентаніл М САНДОЗ^®, зниження концентрації фентанілу в сироватці крові на 50% триває 20 годин або більше. Відміна опіоїдної аналгезії завжди має бути поступовою для попередження розвитку синдрому відміни.

Симптоми відміни опіоїдів можуть з’являтися у деяких пацієнтів після заміни препарату або зменшення дози.

Таблиці 1, 2 та 3 використовувати лише для перерахунку дозування при переході з інших опіоїдних анальгетиків на Фентаніл М САНДОЗ^®, а не при переході з лікування препаратом Фентаніл М САНДОЗ^® на інші опіоїдні анальгетики з метою уникнення неправильного розрахунку дозування та можливого передозування.

Особливі групи пацієнтів.

Пацієнти літнього віку.

За пацієнтами літнього віку, які отримують Фентаніл М САНДОЗ^®, слід вести ретельний нагляд, дозу слід підбирати індивідуально, залежно від стану пацієнта. Пацієнти літнього віку, які раніше не приймали опіоїди, не повинні приймати Фентаніл М САНДОЗ^®, за винятком випадків, коли очікувана користь перевищує потенційні ризики. У таких випадках слід розлянути для початкового лікування тільки дозування 12 мкг/год.

Пацієнти з порушенням функцій нирок та печінки.

За пацієнтами з порушеннями функцій нирок та печінки слід вести ретельний нагляд, а дозу слід підбирати індивідуально, залежно від стану пацієнта.

У пацієнтів з порушенням функції нирок та печінки, які раніше не приймали опіоїди, слід розглянути можливість лікування, якщо користь від лікування перевищує ризики. У таких випадках слід розлянути для початкового лікування тільки дозування 12 мкг/год.

Фентаніл М САНДОЗ^® призначений для трансдермального застосування.

Препарат слід наносити на неподразнену та неопромінену плоску ділянку шкіри тулуба або верхніх частин рук.

Маленьким дітям для наклеювання пластиру слід обирати ділянки верхньої частини спини для мінімізації ризику зняття пластиру дитиною. Для аплікації рекомендується вибирати місце з мінімальним волосяним покривом. Перед аплікацією волосся на місці аплікації слід зістригти (не збривати). Якщо перед наклеюванням пластиру місце аплікації необхідно вимити, то це слід зробити за допомогою чистої води. Не слід використовувати мило, лосьйони, масла або інші засоби, оскільки вони можуть подразнювати шкіру або змінювати її властивості. Перед аплікацією шкіра має бути абсолютно сухою. Пластир слід оглянути перед застосуванням. Розрізані, розірвані або пошкоджені будь-яким чином пластирі не застосовувати.

Фентаніл М САНДОЗ^® слід наклеїти одразу після відкриття герметичної упаковки.

Пластир Фентаніл М САНДОЗ® слід дістати із захисного пакета, зігнувши його по мітці (розміщена поблизу кінчика стрілки на ярлику пакета) і потім обережно розірвавши матеріал пакета. Розірваний пакет потрібно відкрити так, як відкривається книга. Захисна плівка має розріз посередині. Пластир слід скласти навпіл посередині та видалити кожну половину захисної плівки, не торкаючись пальцями до липкої сторони пластиру. Після видалення обох частин захисної плівки трансдермальний пластир необхідно щільно притиснути долонею до місця аплікації на 30 секунд. Слід переконатися, що система щільно прилягає до шкіри, особливо по краях. Після проведення процедури помити руки чистою водою.

Фентаніл М САНДОЗ^® розрахований на безперервне застосування впродовж 72 годин. Новий пластир потрібно наклеювати на іншу ділянку шкіри після зняття застосованого пластиру. На одну й ту саму ділянку шкіри пластир можна наклеювати лише з інтервалом у кілька днів.

Симптоми.

Проявом передозування фентанілу є посилення його фармакологічної дії, найсерйознім ефектом є пригнічення дихання.

Лікування.

Для лікування пригнічення дихання негайні заходи безпеки включають якнайшвидше видалення пластиру Фентаніл М САНДОЗ^®, фізичну та вербальну стимуляцію пацієнта. Дані заходи можна доповнити введенням специфічного антагоніста опіоїдів — налоксону. Пригнічення дихання після передозування може бути довшим, ніж тривалість дії опіоїдного антагоніста. Слід ретельно обирати інтервал між внутрішньовенним введенням дози антагоніста, може виникнути необхідність у повторному введенні або подовженні інфузії налоксону через продовження абсорбції фентанілу зі шкіри після видалення пластиру. Зникнення аналгетичного ефекту може призвести до розвитку різкого больового нападу і вивільнення катехоламінів.

Слід забезпечити можливість дихання та контролювати його підтримку. Надходження кисню слід здійснювати через ротоглотковий дихальний шлях або за допомогою ендотрахеальної трубки під постійним контролем. Необхідно підтримувати адекватну температуру тіла та введення рідини. Якщо розвивається тяжка або стабільна гіпотензія, слід враховувати гіповолемію. Стан слід регулювати парентеральним введенням відповідної рідини.

Безпеку препарату оцінювали у 1565 дорослих та 289 дітей, які брали участь в 11 клінічних дослідженнях застосування препарату для лікування хронічного болю, як пов’язаного, так і не пов’язаного з онкологічним захворюванням. Кожен суб’єкт дослідження отримав щонайменше одну дозу лікарського засобу. За об’єднаними даними з безпеки цих клінічних випробувань, небажаними реакціями, що спостерігалися найчастіше (≥ 10% випадків), були: нудота (35,7%), блювання (23,2%), запор (23,1%), сонливість (15,0%), запаморочення (13,1%), головний біль (11,8%) і безсоння (10,2%).

Побічні реакції, про які повідомляли у ході цих клінічних досліджень та впродовж постмаркетингового спостереження, наведено нижче.

Небажані побічні ефекти згруповані за частотою:

Дуже часто: ≥ 1/10. Часто: від ≥ 1/100 до < 1/10.

Нечасто: від ≥ 1/1000 до < 1/100. Рідко: від ≥ 1/10000 до < 1/1000.

Дуже рідко: < 1/10000. Невідомо (неможливо оцінити з наявних даних).

З боку імунної системи. Часто: гіперчутливість. Невідомо: анафілактичний шок, анафілактична реакція, анафілактоїдна реакція.

Метаболізм і порушення травлення. Часто: анорексія.

Психічні розлади. Дуже часто: сонливість, безсоння. Часто: депресія, тривожність, сплутаність свідомості, галюцинації. Нечасто: ажитація, дезорієнтація, ейфорія.

З боку нервової системи. Дуже часто: запаморочення, головний біль. Часто: тремор, парестезія. Нечасто: гіпестезія, судоми (зокрема, клонічні судоми та великий епілептичний напад), амнезія, пригнічення свідомості, втрата свідомості, невідомо: марення.

З боку органів зору. Нечасто: розмитість зору. Рідко: міоз.

З боку органів слуху та вестибулярного апарату. Часто: вертиго.

З боку серцевої системи. Часто: пальпітації, тахікардія. Нечасто: брадикардія, ціаноз. Рідко: аритмія.

З боку судинної системи. Часто: артеріальна гіпертензія. Нечасто: артеріальна гіпотензія.

З боку дихальної системи. Часто: задишка. Нечасто: пригнічення дихання, респіраторний дистрес-синдром, дихальна недостатність. Рідко: апное, гіповентиляція. Невідомо: брадипное.

З боку травної системи. Дуже часто: нудота, блювання, запор. Часто: діарея, сухість у роті, абдомінальний біль, біль у верхніх відділах живота, диспепсія. Нечасто: кишкова непрохідність. Рідко: часткова кишкова непрохідність.

З боку шкіри та підшкірної клітковини. Часто: гіпергідроз, свербіж, висипання, еритема. Нечасто: екзема, алергічний дерматит, шкірні реакції, дерматит, контактний дерматит.

З боку м’язової та сполучної тканини. Часто: м’язові спазми. Нечасто: посмикування м’язів.

З боку сечовидільної системи. Часто: затримка сечі.

З боку репродуктивної системи. Нечасто: еректильна дисфункція, статева дисфункція.

З боку ендокринної системи. Невідомо: андрогенний дефіцит.

Загальні розлади та розлади у місці застосування. Часто: втома, периферичні набряки, астенія, нездужання, відчуття холоду. Нечасто: реакція у місці застосування, грипоподібний стан, відчуття зміни температури тіла, реакція гіперчутливості у місці введення, синдром відміни, пірексія*. Рідко: дерматит у місці застосування, екзема у місці застосування.

*Визначена частота (нечасто) базується на результатах аналізу частоти розвитку, включаючи тільки дорослих та дітей-учасників клінічних досліджень з нераковим болем.

Побічні реакції у дітей.

Профіль побічних реакцій у дітей та підлітків, які отримували лікування препаратом, був схожим на той, який спостерігався у дорослих. При застосуванні за призначенням не було виявлено факторів ризику, специфічних для дитячої популяції, окрім тих, що зазвичай спостерігаються при застосуванні опіоїдів для полегшення болю, пов’язаного з тяжким захворюванням. Не виявили жодного характерного для дітей ризику, що асоціюється із застосуванням пластирів фентанілу при застосуванні дітям віком від 2 років за показаннями. Дуже частими побічними явищами, що спостерігалися під час клінічних випробувань у дітей, були гарячка, блювання і нудота.

Безпека препарату оцінювалася у 289 педіатричних пацієнтів (< 18 років), які брали участь у 3 клінічних випробуваннях для лікування хронічного або безперервного болю злоякісного або доброякісного походження. Ці пацієнти отримали щонайменше 1 дозу препарату. Хоча критерії включення до педіатричних досліджень були обмежені віком від 2 років, 2 пацієнти в цих дослідженнях отримали першу дозу препарату у віці 23 місяці.

За узагальненими даними з безпеки, отриманими в результаті цих 3 клінічних випробувань, у дітей найчастішими побічними реакціями (≥ 10% випадків) були: блювання (33,9%), нудота (23,5%), головний біль (16,3%), запор (13,5%), діарея (12,8%) та свербіж (12,8%). Результати були включені у дані з безпеки.

Як і у випадку з іншими опіоїдними анальгетиками, при повторному використанні Фентаніл М САНДОЗ^® можуть розвиватися толерантність, фізична залежність та психологічна залежність.

У деяких пацієнтів після переходу з їхнього попереднього опіоїдного аналгетика на Фентаніл М САНДОЗ^® або при раптовому припиненні лікування можливі симптоми відміни опіоїдів (такі як нудота, блювання, діарея, тривожність і тремтіння).

Дуже рідко повідомляли про неонатальний синдром відміни у новонароджених, чиї матері постійно використовували препарат у період вагітності.

Випадки серотонінового синдрому відзначалися при застосуванні фентанілу одночасно з високими дозами серотонінергічних препаратів.

У дуже рідкісних випадках рафінована соєва олія може спричинити алергічні реакції.

2 роки.

Зберігати при температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

По 1 пластиру в пакетику; по 5 пакетиків у коробці.

За рецептом.

Гексал АГ.

Індустріштрассе 25, 83607 Хольцкірхен, Німеччина.