НИЗОНАДИД капсули (261476) - інструкція із застосування ATC-класифікація

діюча речовина: 1 капсула містить диданозину 125, 200, 250, 400 мг;

допоміжні речовини: натрію крохмальгліколят тип А, натрію карбоксиметилцелюлоза; натрію цитрат, натрію лаурилсульфат; гідроксипропілметилцелюлоза, тальк, сополімер метакрилової кислоти, диетилфталат, кремнію діоксид колоїдний безводний;

капсула желатинова: желатин, натрію лаурилсульфат, титану діоксид Е 171; заліза оксид червоний Е 172, заліза оксид жовтий Е 172 (для 200 мг, або 250 мг, або 400 мг).

Капсули кишково-розчинні.

Противірусні засоби для системного застосування. Нуклеозидні та нуклеотидні інгібітори зворотної транскриптази.

ВІЛ-інфекція типу І (у складі комбінованої терапії з іншими антиретровірусними препаратами).

Підвищена чутливість до компонентів, які входять до складу препарату.

Дитячий вік до 6 років.

Для багатьох побічних реакцій залишається нез'ясованим, чи пов'язані вони із застосуванням диданозину або інших ліків, які застосовуються при лікуванні ВІЛ, чи є результатом самої хвороби.

Не виключається вірогідність виникнення панкреатиту різного ступеня тяжкості (< 1%), включаючи летальний результат, який може розвинутись на різних етапах лікування. Метаболічні розлади, такі як гіпертригліцеридемія, гіперхолестеринемія, резистентність до інсуліну, гіперглікемія та гіперлактатемія, можуть виникнути при комбінованому лікуванні, до складу якого входить диданозин.

Як правило, панкреатит частіше виникав у хворих, які раніше його перенесли. Перерозподіл жирових відкладень та ліпоатрофія частіше асоціювалися з одночасним застосуванням диданозин + ставудин.

Частоту виникнення побічних ефектів класифіковано за такою схемою: дуже поширені (> 1/10), поширені (> 1/100, < 1/10), непоширені (> 1/1000, < 1/100), рідко поширені (> 1/10 000, < 1/1000), дуже рідко поширені (< 1/10 000).

З боку нервової системи: поширені — периферична нейропатія, яка зазвичай супроводжується двостороннім симетричним відчуттям оніміння кінцівок: поколювання та біль у ступнях ніг та менше — у кистях рук, головний біль.

З боку органів зору: поширені — сухість в очах, депігментація сітківки ока, неврит зорового нерва.

З боку імунної системи: анафілактичні реакції.

З боку травної системи: дуже поширені — діарея; поширені — нудота, блювання, абдомінальний біль, метеоризм, сухість у ротовій порожнині, гепатит, печінкова недостатність.

З боку шкіри: поширені — шкірний висип.

Інші загальні розлади: поширені — втомлюваність, астенія, алопеція, озноб, анорексія, запалення слинних залоз, артралгія, міалгія, гіпербілірубінемія, рабдоміоліз, міопатія.

Лабораторні дослідження.

Відхилення лабораторних показників (шкала 3 — 4), включаючи підвищення рівня ліпази на 5%, підвищення AЛT на 6%, підвищення АСТ на 5%, підвищення рівня сечової кислоти на 2%, підвищення рівня білірубіну на 1%. Нейтропенія (шкала 3 — 4) — у 2% пацієнтів, анемія і тромбоцитопенія — у < 1%.

Діти. Профіль безпеки при застосуванні препарату у дітей в цілому був таким самим, як і у дорослих.

Симптоми: панкреатит, периферична нейропатія, діарея, гіперурикемія, порушення функції печінки.

У подібних випадках призначається гемодіаліз (за 3 — 4 години гемодіалізу кількість диданозину зменшується на 20 — 35%). Терапія симптоматична.

При застосуванні диданозину за 2 години до ганцикловіру або одночасно з ним при систематичному прийомі AUC (площа під кривою «концентрація-час») диданозину зростає у середньому до 111%. При застосуванні диданозину за 2 години до ганцикловіру, а не одночасно з ним, площа під кривою AUC диданозину незначно знизилась (21%), при цьому не відмічалось змін у функціонуванні нирок ні для одного із препаратів.

Не рекомендовані комбінації препарату із рибавірином (із ставудином або без), оскільки відомо про ряд побічних ефектів (у т.ч. периферійна невропатія, панкреатит, симптоматичний лактатацидоз та невиліковані хвороби печінки).

При застосуванні препарату у комбінації з гідроксисечовиною та ставудином посилюється ризик розвитку панкреатиту та ліподистрофії, тому такі комбінації не рекомендовані до застосування.

Капсули Низонадид не містять речовин, що нейтралізують кислоту, тому відсутній ризик взаємодії між іншими лікарськими засобами, на всмоктування яких впливає кислотність шлункового вмісту. Не спостерігалося клінічно значущих лікарських взаємодій між диданозином та ципрофлоксацином, індинавіром, кетоконазолом, інтраконазолом та флуконазолом.

При застосуванні препарату за 2 години до тенофовіру або одночасно з ним AUC диданозину зростає, у середньому, до 48% та 60% відповідно. Незначне підвищення AUC диданозину (на 44%) відмічалось при прийомі таблеток, що буферизують, за 1 годину до прийому тенофовіру. У обох випадках фармакокінетичні показники тенофовіру залишались незмінними. Сумісне призначення диданозину та тенофовіру не рекомендовано.

Комплексне застосування диданозину та алопуринолу не рекомендовано, оскільки при одночасному застосуванні алопуринол значно збільшує рівень С_max і AUC диданозину, на 105% та 71% відповідно. Фермент ксантиноксидаза впливає на метаболізм диданозину, тому інші інгібітори цього ферменту можуть значно підвищити дію диданозину, що відповідно підвищить ризик прояву побічних ефектів.

На період прийому препарату слід утримуватися від вживання алкоголю, тому що у комбінації з алкоголем зростає ймовірність розвитку панкреатиту.

Фармакодинаміка. Низонадид — противірусний засіб, активний щодо вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ).

Фармакокінетика.

Абсорбція. Диданозин швидко і повністю абсорбується з кишечнику за рахунок фіксованого вивільнення. Капсули слід приймати натще, прийом капсул під час їжі зменшує С_max (максимальна концентрація) на 46%, а AUC — на 19%. Прийом капсул під час їжі, за 1 годину перед прийомом або через 2 години після прийому їжі призводить до істотного зниження С_max та AUC порівняно з прийомом натще.

Прийом препарату з йогуртом або яблучним мусом істотно знижує AUC та Сmax порівняно з прийомом натще. У пацієнтів, які отримували диданозин, капсули кишково-розчинні, 400 мг один раз на день натще, AUC становила 2432 ± 919 мкг*год/мл (38%) (середня величина ± SD [CV]) та С_max — 933 ± 434 мкг/мл (47%).

Розподіл. Незначна частина диданозину зв'язується з білками плазми крові, майже половина — із форменими елементами крові. Проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр. Середнє співвідношення концентрації активної речовини препарату у спинномозковій рідині до її концентрації у плазмі крові через 4 години після перорального прийому становить 0,39 ± 0,06.

Виведення. Середній період напіввиведення — приблизно 1,4 години. Нирковий кліренс становить 50% від загального кліренсу (800 мл/хв), що вказує на активну канальцеву секрецію та клубочкову фільтрацію при виведенні диданозину нирками. Виведення диданозину із сечею становить приблизно 20% від прийнятої дози. При прийомі препарату протягом 4 тижнів кумуляції диданозину в організмі не спостерігалось.

При порушенні функції печінки. Метаболізм диданозину залежить від ступеня порушення функції печінки, тому може знадобитися зниження дози (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

При порушенні функції нирок. Після прийому препарату період напіввиведення збільшується, у середньому, від 1,4 години (при нормальній функції) до 4,1 години (при тяжкому порушенні функції). У перитонеальній діалізній рідині диданозин не виявлявся, але при гемодіалізі через 3 — 4 години концентрація диданозину у плазмі крові становила від 0,6 до 7,4% від уведеної дози.

2 роки.

Зберігати в недоступному для дітей місці, при температурі не вище 30° С, в оригінальній упаковці.

По 30 капсул у пластиковому контейнері білого кольору, загвинченому пластиковою кришкою з контролем першого розкриття.

1 пластиковий контейнер у пачці з картону.

За рецептом.

«Мілан Лабораторієс Лімітед».

F — 4, F — 12, Малегаон, М.І.Д.К., Сіннар, Нашик — 422113, Махараштра, Індія.