Цефтум^® (Ceftum) (261037) - інструкція із застосування ATC-класифікація

Цефтазидим - 1 г

фармакодинаміка. Цефтазидим — це бактерицидний цефалоспориновий антибіотик, механізм дії якого пов’язаний з порушенням синтезу стінок бактеріальної клітини.
Набута резистентність до антибіотика відрізняється у різних регіонах та може змінюватися з часом, а для окремих штамів може відрізнятися суттєво. Бажано використовувати місцеві (локальні) дані щодо чутливості до антибіотика, особливо при лікуванні тяжких інфекцій.
Чутливі мікроорганізми
Грампозитивні аероби: Streptococcus pyogenes, Streptococcus agalactiae.
Грамнегативні аероби: Citrobacter koseri, Escherichia coli, Haemophilus influenza, Moraxella catarrhalis, Neisseria meningitides, Proteus mirabilis, Proteus spp., Providencia spp.
Штами з можливою набутою резистентністю
Грамнегативні аероби: Acinetobacter baumannii, Burkholderia cepacia, Citrobacter freundii, Enterobacter aerogenes, Enterobacter cloacae, Klebsiella pneumoniae, Klebsiella spp., Pseudomonas aeruginosa, Serratia spp., Morganella morgani.
Грампозитивні аероби: Staphylococcus aureus, Staphylococcus pneumonia.
Грампозитивні анаероби: Clostridium perfringens, Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp.,
Грамнегативні анаероби: Fusobacterium spp.
Нечутливі мікроорганізми
Грампозитивні аероби: Enterococcus spp., включаючи E. faecalis та E. faecium, Listeria spp.
Грампозитивні анаероби: Clostridium difficile.
Грамнегативні анаероби: Bacteroides spp., включаючи B. fragilis.
Інші: Chlamydia spp., Mycoplasma spp., Legionella spp.
Фармакокінетика. У пацієнтів після в/м ін’єкції 500 мг та 1 г швидко досягаються середні пікові концентрації 18 і 37 мг/л відповідно. Через 5 хв після в/в болюсного введення 500 мг, 1 г або 2 г у плазмі крові досягаються концентрації у середньому 46, 87 або 170 мг/л відповідно. Терапевтично ефективні концентрації залишаються у сироватці крові навіть через 8–12 год після в/в та в/м введення. Зв’язування з білками плазми крові становить приблизно 10%. Концентрація цефтазидиму, що перевищує мінімальну інгібуючу концентрацію для більшості розповсюджених патогенних мікроорганізмів, досягається у таких тканинах і середовищах, як кістки, серце, жовч, мокротиння, внутрішньоочна, синовіальна, плевральна та перитонеальна рідини. Цефтазидим швидко проникає крізь плаценту та в грудне молоко. Препарат погано проникає крізь неушкоджений ГЕБ, за відсутності запалення концентрація препарату у ЦНС невелика. Однак при запаленні мозкових оболонок концентрація цефтазидиму у ЦНС становить 4–20 мг/л і вище, що відповідає рівню його терапевтичної концентрації.
Цефтазидим не метаболізується в організмі. Після парентерального введення досягається висока та стійка концентрація цефтазидиму в сироватці крові. Т_½ становить приблизно 2 год. Препарат виводиться в незміненому стані, в активній формі із сечею шляхом гломерулярної фільтрації; приблизно 80–90% дози виводиться із сечею протягом 24 год. У пацієнтів з порушенням функції нирок елімінація цефтазидиму знижується, тому дозу слід знижувати. Менше 1% препарату виводиться з жовчю, що значно обмежує кількість лікарського засобу, яка потрапляє у кишечник.

лікування наведених нижче інфекцій у дорослих та дітей, включаючи новонароджених:
- внутрішньолікарняна пневмонія;
- інфекції дихальних шляхів у хворих на муковісцидоз;
- бактеріальний менінгіт;
- хронічний середній отит;
- злоякісний зовнішній отит;
- ускладнені інфекції сечовивідних шляхів;
- ускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин;
- ускладнені інфекції черевної порожнини;
- інфекції кісток і суглобів;
- перитоніт, пов’язаний з проведенням діалізу у хворих, які знаходяться на безперервному амбулаторному перитонеальному діалізі.
Лікування бактеріємії, що виникає у пацієнтів у результаті будь-якої з наведених вище інфекцій.
Цефтазидим можна застосовувати для лікування хворих із нейтропенією та гарячкою, що виникає у результаті бактеріальної інфекції.
Цефтазидим можна застосовувати для профілактики інфекційних ускладнень при операціях на передміхуровій залозі (трансуретральна резекція).
При призначенні цефтазидиму слід враховувати його антибактерільний спектр, скерований головним чином проти грамнегативних аеробів (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ та ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ).
Цефтазидим слід застосовувати з іншими антибактеріальними засобами, якщо очікується, що ряд мікроорганізмів, що спричинили інфекцію, не підпадають під спектр дії цефтазидиму.
Призначати препарат слід згідно з офіційними рекомендаціями щодо призначення антибактеріальних засобів.

дорослі та діти ≥40 кг

Діти <40 кг

1У немовлят та дітей віком до 2 міс Т_1/2 із сироватки крові може бути у 2–3 рази більший, ніж у дорослих.
*Якщо це асоціюється або є підозра на асоціацію з інфекціями, наведеними в розділі «Показання».
Діти. Безпека та ефективність застосування препарату Цефтум шляхом постійної в/в інфузії у немовлят та дітей віком ≤2 міс не встановлені.
Пацієнти літнього віку. Враховуючи зниження кліренсу цефтазидиму, для хворих літнього віку з гострими інфекціями добова доза зазвичай не має перевищувати 3 г, особливо у пацієнтів віком від 80 років.
Печінкова недостатність. Необхідності у зміні дозування для хворих із легкою та помірною печінковою недостатністю немає. Клінічних досліджень у хворих із тяжкою печінковою недостатністю не проводили. Рекомендується ретельний клінічний нагляд за ефективністю та безпекою застосування.
Ниркова недостатність. Цефтазидим виводиться нирками в незміненому стані. Тому пацієнтам з порушеннями функції нирок дозу слід знизити.
Початкова доза має становити 1 г. Визначення підтримувальної дози має базуватися на швидкості гломерулярної фільтрації.
Рекомендовані підтримувальні дози цефтазидиму при нирковій недостатності — інтермітуюче введення.
Дорослі та діти ≥40 кг маси тіла

Пацієнтам із тяжкими інфекціями одноразову дозу можна підвищити на 50% або відповідно збільшити частоту введення. Таким пацієнтам рекомендується контролювати рівень цефтазидиму у сироватці крові.
У дітей кліренс креатиніну слід відкоригувати відповідно до площі поверхні тіла або до маси тіла.
Діти <40 кг

*Кліренс креатиніну вираховано на основі площі поверхні тіла або визначено.
Рекомендується ретельний клінічний нагляд за ефективністю та безпекою застосування.
Рекомендовані підтримувальні дози цефтазидиму при нирковій недостатності — постійна інфузія.
**Рівень креатиніну у плазмі крові, розрахований відповідно до рекомендацій, може точно не відповідати рівню зниження функції нирок у всіх пацієнтів з нирковою недостатністю.

Дорослі та діти ≥40 кг маси тіла

Вибір дози слід проводити з обережністю. Рекомендується ретельний клінічний нагляд за ефективністю та безпекою застосування.
Діти <40 кг. Безпека та ефективність застосування препарату Цефтум шляхом постійної в/в інфузії дітям, маса тіла яких <40 кг, із порушеною функцією нирок не встановлені. Рекомендується ретельний клінічний нагляд за ефективністю та безпекою застосування.
Якщо дітям з порушеною функцією нирок необхідно застосувати препарат шляхом постійної в/в інфузії, слід кліренс креатиніну скоригувати відповідно до площі поверхні тіла дитини або маси тіла.
Гемодіаліз. Т_½ цефтазидиму із сироватки крові під час гемодіалізу становить від 3 до 5 год.
Після кожного сеансу гемодіалізу слід вводити підтримувальну дозу цефтазидиму, що рекомендується в таблиці, наведеній нижче.
Перитонеальний діаліз. Цефтазидим можна застосовувати при перитонеальному діалізі у звичайному режимі та при тривалому амбулаторному перитонеальному діалізі.
Крім в/в застосування, цефтазидим можна включати до діалізної рідини (зазвичай від 125 до 250 мг на 2 л діалізного р-ну).
Для пацієнтів з нирковою недостатністю, яким проводиться тривалий артеріовенозний гемодіаліз або високопоточна гемофільтрація у відділеннях інтенсивної терапії, рекомендована доза становить 1 г/добу у вигляді одноразової дози або за кілька прийомів. Для низькопоточної гемофільтрації слід застосовувати дози, як при порушенні функції нирок.
Пацієнтам, яким проводиться веновенозна гемофільтрація та веновенозний гемодіаліз, рекомендації з дозування наведені в таблицях.
Рекомендації з дозування цефтазидиму у пацієнтів, яким проводиться тривала веновенозна гемофільтрація

^аПідтримувальну дозу слід вводити кожні 12 год.
Рекомендації з дозування цефтазидиму у пацієнтів, яким проводиться тривалий веновенозний гемодіаліз

^аПідтримувальну дозу слід вводити кожні 12 год.
Введення. Цефтум вводити в/в ін’єкційно або інфузійно, або шляхом глибокої в/м ін’єкції. Рекомендованими ділянками для в/м введення є верхній зовнішній квадрант великого сідничного м’яза або латеральна частина стегна.
Р-ни цефтазидиму можна вводити безпосередньо у вену або в систему для в/в інфузій, якщо пацієнт отримує рідини парентерально.
Доза залежить від тяжкості захворювання, чутливості, локалізації та типу інфекції, а також від віку та функції нирок пацієнта.
Набута резистентність до антибіотика відрізняється у різних регіонах та може змінюватися з часом, а для окремих штамів може відрізнятися суттєво. Бажано використовувати місцеві (локальні) дані щодо чутливості до антибіотика, особливо при лікуванні тяжких інфекцій.
Інструкція з приготування. Цефтум сумісний з більшістю широковживаних р-нів для в/ введення. Однак не слід застосовувати як розчинник натрію бікарбонат для ін’єкцій (див. Несумісність).
Флакони всіх розмірів виробляють під зниженим тиском. По мірі розчинення препарату виділяється діоксид вуглецю і тиск у флаконі підвищується. На невеликі бульбашки діоксиду вуглецю у розчиненому препараті можна не зважати.

*Розчинення слід проводити у 2 етапи.
Цефтазидим у концентраціях від 1 до 40 мг/мл сумісний з такими р-нами: 0,9 % р-н натрію хлориду; М/6 р-н натрію лактату; р-н Хартмана; 5% р-н глюкози; 0,225% р-н натрію хлориду та 5% р-н глюкози; 0,45% р-н натрію хлориду та 5% р-н глюкози; 0,9% р-н натрію хлориду та 5% р-н декстрози; 0,18% р-н натрію хлориду та 4% р-н декстрози; 10% р-н декстрози; 10% р-н декстрози 40 та 0,9% р-н натрію хлориду; 10% р-н декстрози 40 та 5% р-н декстрози; 6% р-н декстрану 70 та 0,9% р-н натрію хлориду; 6% р-н декстрану 70 та 5% р-н декстрози.
Цефтазидим у концентраціях від 0,05 до 0,25 мг/мл сумісний з рідиною для інтраперитонеального діалізу (лактатом).
Цефтазидим для в/м введення можна розчиняти у 0,5% або 1% р-ні лідокаїну гідрохлориду.
Ефективність обох препаратів зберігається при змішуванні цефтазидиму у дозі 4 мг/мл з такими речовинами: гідрокортизон (гідрокортизону натрію фосфат) 1 мг/мл у 0,9% р-ні натрію хлориду для ін’єкцій або 0,5% р-ні декстрози; цефуроксим (цефуроксим натрію) 3 мг/мл у 0,9% р-ні натрію хлориду для ін’єкцій; клоксацилін (клоксацилін натрію) 4 мг/мл у 0,9% р-ні натрію хлориду для ін’єкцій; гепарин 10 МО/мл або 50 МО/мл у 0,9% р-ні натрію хлориду для ін’єкцій; калію хлорид 10 мекв/л або 40 мекв/л у 0,9% р-ні натрію хлориду для ін’єкцій.
Вміст флакона препарату Цефтум 1 г, розчинений у 3 мл води для ін’єкцій, можна додати у кількості 1,5 мл до р-ну метронідазолу (500 мг у 100 мл), при цьому обидва препарати зберігають свою активність.
Приготування р-нів для в/м або в/в болюсної ін’єкції:
1. Вколоти голку шприца через кришку флакона і ввести рекомендований об’єм розчинника.
2. Вийняти голку шприца та струсити флакон до отримання прозорого р-ну.
3. Перевернути флакон. При повністю введеному поршні шприца вставити голку у флакон. Набрати весь р-н у шприц, при цьому голка весь час має бути в р-ні. На маленькі бульбашки вуглекислого газу можна не зважати.
Приготування р-нів для в/в інфузії (флакони 1 г та 2 г):
1. Вколоти голку шприца через кришку флакона і ввести 10 мл розчинника.
2. Вийняти голку шприца та струсити флакон до отримання прозорого р-ну.
3. Не вставляти голку для повітря до повного розчинення препарату. Вставити голку для повітря через кришку у флакон для послаблення внутрішнього тиску у флаконі.
4. Не виймаючи голку для повітря, довести загальний об’єм до 50 мл. Вийняти голку для повітря, струсити флакон і налагодити систему для інфузій.
Примітка. Щоб забезпечити стерильність препарату, дуже важливо не вставляти голку для повітря через кришку до розчинення препарату.
Діти. Застосовувати у дітей з перших днів життя.

підвищена чутливість до цефтазидиму або до інших компонентів препарату.
Підвищена чутливість до цефалоспоринових антибіотиків.
Наявність в анамнезі тяжкої гіперчутливості (наприклад анафілактичні реакції) до інших β-лактамних антибіотиків (пеніциліни, монобактами та карбапенеми).

побічні ефекти були класифіковані за частотою їх виникнення — від дуже частих до нечастих, а також за органами і системами: дуже часто ≥1/10; часто ≥1/100 та <1/10; нечасто ≥1/1000 та <1/100; рідко ≥1/10 000 та <1/1000; дуже рідко <1/10 000; частота невідома.
Інфекції та інвазії: нечасто — кандидоз (включаючи вагініт і афтозний стоматит).
Кровоносна та лімфатична системи: часто — еозинофілія та тромбоцитоз; нечасто — лейкопенія, нейтропенія і тромбоцитопенія; частота невідома — лімфоцитоз, гемолітична анемія та агранулоцитоз.
Імунна система: частота невідома — анафілаксія (включаючи бронхоспазм та/або артеріальну гіпотензію).
Нервова система: нечасто — запаморочення, головний біль; частота невідома — парестезії.
Повідомлялося про випадки неврологічних ускладнень, таких як тремор, міоклонія, судоми, енцефалопатія та кома у хворих із нирковою недостатністю, для яких доза цефтазидиму не була відповідно знижена.
Судинні порушення: часто — флебіт або тромбофлебіт у місці введення препарату.
Шлунково-кишкові порушення: часто — діарея; нечасто — нудота, блювання, біль у животі та коліт.
Як і при застосуванні інших цефалоспоринів, коліт може бути пов’язаний з Clostridium difficile і може проявлятись у вигляді псевдомембранозного коліту (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ); частота невідома — порушення смаку.
Сечовидільна система: дуже рідко — інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатність.
Гепатобіліарні реакції: часто — транзиторне підвищення рівня одного або кількох печінкових ферментів (АлАТ, АсАТ, ЛДГ, гамма-глутамілтрансфераза, ЛФ); частота невідома — жовтяниця.
Шкіра та підшкірні тканини: часто — макулопапульозний висип або кропив’янка; нечасто — свербіж; частота невідома — ангіоневротичний набряк, поліморфна еритема, синдром Стівенса — Джонсона та токсичний епідермальний некроліз.
Загальні та розлади у місці введення: часто — біль та/або запалення у місці в/м ін’єкції; нечасто — гарячка.
Лабораторні показники: часто — позитивний тест Кумбса; нечасто — як і при застосуванні деяких інших цефалоспоринів, інколи спостерігалося транзиторне підвищення рівня сечовини крові, азоту сечовини крові та/або креатиніну у плазмі крові.
Позитивна реакція Кумбса спостерігається приблизно у 5% пацієнтів, що може впливати на визначення групи крові.

як і при застосуванні інших β-лактамних антибіотиків, повідомляли про тяжкі та часом летальні реакції гіперчутливості. У разі виникнення тяжких реакцій гіперчутливості лікування цефтазидимом слід негайно припинити та розпочати відповідні невідкладні заходи.
Перед початком лікування слід визначити у пацієнта наявність в анамнезі тяжких реакцій гіперчутливості на цефтазидим, цефалоспоринові антибіотики або інші β-лактамні антибіотики. З обережністю препарат призначати пацієнтам, у яких були несерйозні реакції гіперчутливості на інші β-лактамні антибіотики.
Цефтазидим не є прийнятним препаратом для монотерапії деяких типів інфекцій, якщо тільки невідомий збудник хвороби і невідомо, що він є чутливим до цього препарату або існує висока вірогідність того, що можливий збудник буде чутливим до лікування цефтазидимом. Це особливо важливо, коли вирішується питання про лікування пацієнтів з бактеріємією, бактеріальним менінгітом, інфекціями шкіри та м’яких тканин, інфекціями кісток та суглобів. Крім того, цефтазидим чутливий до гідролізу деякими β-лактамазами з розширеним спектром дії. Тому при виборі цефтазидиму для лікування слід врахувати інформацію про розповсюдження мікроорганізмів, що продукують β-лактамази з розширеним спектром дії.
Одночасне лікування високими дозами цефалоспоринів і нефротоксичними препаратами, такими як аміноглікозиди або сильнодіючі діуретики (наприклад фуросемід), може несприятливо впливати на функцію нирок. Досвід клінічного застосування цефтазидиму показав, що при дотриманні рекомендованого дозування це явище є малоймовірним. Немає даних, що цефтазидим несприятливо впливає на функцію нирок у звичайних терапевтичних дозах.
Цефтазидим виводиться нирками, тому дозу слід знижувати відповідно до ступеня ураження нирок. Повідомляли про випадки неврологічних ускладнень, коли доза не була відповідно знижена (див. ЗАСТОСУВАННЯ та ПОБІЧНА ДІЯ).
Як і при застосуванні інших антибіотиків широкого спектра дії, тривале лікування препаратом Цефтум може призвести до надмірного росту нечутливих мікроорганізмів (наприклад Candida, Enterococci); у цьому випадку може бути необхідним припинення лікування або вживання інших необхідних заходів. Дуже важливо постійно контролювати стан хворого.
При застосуванні антибіотиків повідомляли про випадки псевдомембранозного коліту, що може бути різного ступеня тяжкості від легкого до такого, що загрожує життю. Тому важливо зважити на встановлення цього діагнозу у пацієнтів, у яких виникла діарея під час або після застосування антибіотика. У разі тривалої та значної діареї або якщо у пацієнта виникають абдомінальні спазми, лікування слід негайно припинити, провести подальше обстеження та у разі необхідності призначити специфічне лікування Clostridium difficile. Не слід призначати лікарські засоби, що уповільнюють перистальтику кишечнику.
Як і при застосуванні інших цефалоспоринів і пеніцилінів широкого спектра дії, деякі раніше чутливі штами Enterobacter spp. і Serratia spp. можуть стати резистентними під час лікування цефтазидимом. У таких випадках слід періодично виконувати дослідження на чутливість.
Цефтум у своєму складі містить натрій (1 флакон з 1 г цефтазидиму — 0,063 г натрію), що слід враховувати при лікуванні пацієнтів, які знаходяться на натрій-контрольованій дієті.
Застосування у період вагітності та годування грудьми. Дані щодо лікування цефтазидимом вагітних обмежені. Дослідження на тваринах не вказують на прямий або непрямий шкідливий вплив на вагітність, ембріональний або постнатальний розвиток. Призначати препарат вагітним слід тільки тоді, коли користь від його застосування переважає можливий ризик.
Цефтазидим екскретується у грудне молоко в невеликих кількостях, тому при застосуванні терапевтичних доз впливу на немовля, яке знаходиться на грудному годуванні, не очікується. Цефтазидим можна застосовувати у період годування грудьми.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Відповідних досліджень не проводили. Але виникнення таких побічних реакцій, як запаморочення, може вплинути на здатність керувати транспортними засобами або іншими механізмами (див. ПОБІЧНА ДІЯ).

одночасне застосування високих доз препарату з нефротоксичними лікарськими засобами може негативно впливати на функцію нирок (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Хлорамфенікол (левоміцетин) in vitro є антагоністом цефтазидиму та інших цефалоспоринів. Клінічне значення цього явища невідоме, проте, якщо пропонується одночасне застосування препарату Цефтум з хлорамфеніколом, слід врахувати можливість антагонізму.
Як і інші антибіотики, Цефтум може впливати на флору кишечнику, що призводить до зменшення реабсорбції естрогенів та зниження ефективності комбінованих пероральних контрацептивних засобів.
Цефтазидим не впливає на результати визначення глюкози ензимними методами, проте невеликий вплив на результати аналізу може спостерігатися при застосуванні методів відновлення міді (Бенедикта, Фелінга, Клінітест).
Цефтазидим не впливає на лужнопікратний метод визначення креатиніну.
Несумісність. Цефтум менш стабільний у р-ні натрію бікарбонату для ін’єкцій, ніж в інших р-нах для в/в введення, тому він не рекомендується як розчинник.
Цефтазидим та аміноглікозиди не слід змішувати в одній інфузійній системі або шприці.
Спостерігалися випадки утворення осаду, коли до р-ну цефтазидиму додавали ванкоміцин, тому рекомендується промивати інфузійні системи та в/в катетери між використанням цих препаратів.

передозування може призвести до неврологічних ускладнень, таких як енцефалопатія, судоми і кома. Симптоми передозування можуть виникнути у пацієнтів з нирковою недостатністю, якщо не знизити у них відповідно дозу (див ЗАСТОСУВАННЯ та ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ). Концентрацію цефтазидиму у сироватці крові можна знизити шляхом гемодіалізу або перитонеального діалізу.

при температурі не вище 25 °С.