Пірацетам (Piracetam) (261001) - інструкція із застосування ATC-класифікація

Пірацетам - 200 мг

фармакодинамічні параметри. Пірацетам зв’язується з полярними головками фосфоліпідів і утворює мобільні комплекси пірацетам-фосфоліпід. У результаті відновлюється двошарова структура клітинної мембрани та її стабільність, що зі свого боку приводить до відновлення тривимірної структури і функції мембранних і трансмембранних білків.
На нейрональному рівні пірацетам полегшує різні типи синаптичної передачі, переважно впливаючи на щільність і активність постсинаптичних рецепторів.
Покращує зв’язки між півкулями головного мозку і синаптичну провідність у неокортикальних структурах, покращує мозковий кровообіг.
Впливає на ЦНС різними шляхами: модифікує нейротрансмісію у головному мозку, покращує метаболічні умови, що сприяють нейрональній пластичності, покращує мікроциркуляцію, впливаючи на реологічні характеристики крові і не викликаючи вазодилатацію.
При церебральній дисфункції підвищує концентрацію уваги і покращує когнітивні функції, зокрема здатність до навчання, пам’ять, увагу і свідомість, розумову працездатність, не надаючи седативного або психостимулюючого впливу. Застосування пірацетаму супроводжується значними змінами на ЕЕГ (підвищення α- і β-активності, зниження δ-активності).
Сприяє відновленню когнітивних здібностей після різноманітних церебральних ушкоджень внаслідок гіпоксії, інтоксикації або електросудомної терапії.
Гемореологічні ефекти пірацетаму пов’язані з його впливом на еритроцити, тромбоцити і стінку судин.
У пацієнтів з серповидно-клітинною анемією при патологічній ригідності еритроцитів пірацетам відновлює еластичність мембрани еритроцитів, збільшує здатність до їх деформації і фільтрації, знижує в’язкість крові і запобігає формуванню «монетних стовпчиків». Крім того, він пригнічує підвищену агрегацію активованих тромбоцитів, не надаючи істотного впливу на їх кількість. У дозі 9,6 г знижує рівень фібриногену і фактора Віллебранда на 30–40% і подовжує час кровотечі.
У дослідженнях на тваринах показано, що пірацетам гальмує спазм судин і протидіє активності різних вазоспастичних речовин.
У дослідженнях на здорових добровольцях пірацетам знижував адгезію еритроцитів до ендотелію судин і стимулював вироблення простациклінів в ендотелії.
Фармакокінетичні параметри. Фармакокінетичний профіль пирацетама лінійний і не залежить від часу. Характерна низька варіабельність у великому діапазоні доз. Постійна концентрація у плазмі крові досягається через 3 дні від початку застосування.
Абсорбція. Після прийому всередину швидко і практично повністю всмоктується із ШКТ. Біодоступність становить близько 100%. Після одноразового прийому в дозі 2 г C_max в плазмі крові досягається через 30 хв і становить 40–60 мкг/мл, через 2–8 год виявляється в спинномозковій рідині. Після одноразового прийому пірацетаму в дозі 3,2 г C_max становить 84 мкг/мл, після багаторазового прийому 3,2 мг 3 рази на добу ― 115 мкг/мл і досягається через 1 год в плазмі крові і через 5 год в спинномозковій рідині. Прийом їжі знижує C_max на 17% і збільшує Т_mах до 1,5 год. У жінок при прийомі пірацетаму в дозі 2,4 г С_mах і AUC на 30% вище, ніж у чоловіків.
Розподіл. V_d становить близько 0,6 л/кг. Не зв’язується з білками плазми крові. Проникає через ГЕБ і гематоплацентарний бар’єр, а також гемодіалізні мембрани. Вибірково накопичується у тканинах кори головного мозку, здебыльшого у лобових, тім’яних і потиличних долях, мозочку і базальних ядрах.
Метаболізм. Не метаболізується.
Виведення. T_½ з плазми крові становить 4–5 год; спинномозкової рідини ― 8,5 год. T_½ не залежить від шляху введення і подовжується при нирковій недостатності (при термінальній стадії ХНН ― до 59 год). Виводиться у незміненому вигляді нирками шляхом клубочкової фільтрації. Екскреція нирками майже повна (>95%) протягом 30 год. Загальний кліренс пірацетаму у здорових добровольців становить 80–90 мл/хв. Фармакокінетика пірацетаму не змінюється у пацієнтів з печінковою недостатністю.

• симптоматичне лікування патологічних станів, що супроводжуються погіршенням пам’яті та когнітивними розладами (за винятком діагностованої деменції);
• комплексна терапія та монотерапія кортикальної міоклонії.

дорослим per os, запити невеликою кількістю води. У гострих випадках або при неможливості введення per os застосовують ін’єкційний р-н, який вводять в/в повільно (протягом кількох хвилин) або у вигляді інфузії (безперервно протягом 24 год).
Терапія станів, що супроводжуються погіршенням пам’яті та когнітивними розладами.
Стартова доза у 1-й тиждень терапії ― 4,8 г на добу (розподілена на 2–3 введення). Підтримуюча добова доза ― 2,4 г. Надалі можна повільно знизити добову дозу до 1,2 г.
Терапія кортикальної міоклонії.
Стартова доза у перші 3 дні (або довше до досягнення бажаної лікувальної дії, максимум 7 днів) ― 24 г на добу. Завершити терапію на 7-му добу у разі відсутності досягнення бажаної лікувальної дії. Щоб встановити середню ефективну дозу, у разі отримання стійкого покращення стану пацієнта з цього дня слід поступово (1,2 г кожні 2 доби) знижувати дозу пірацетаму до відновлення симптомів захворювання.
Під час терапії пірацетамом не проводять корекцію дози призначених раніше інших антиміоклонічних засобів. Терапію продовжують до зникнення проявів хвороби. Заборонена раптова відміна препарату (дозу пірацетаму знижують кожні 2–3 дні на 1,2 г). Повторні курси терапії проводять кожні півроку до зникнення або зменшення симптоматики захворювання (корекція дози ― згідно зі станом хворого).
У літніх хворих з порушенням ниркових функцій (діагностованим чи підозрюваним) для корекції дози під час терапії треба проводити моніторинг кліренсу креатиніну.
Застосовувати обачно у хворих з недостатністю функції нирок.
Міждозовий інтервал коригують залежно ступеню порушення ниркової функції.
Дозу розраховують відповідно значенню кліренсу креатиніну у хворого за формулою:
Кліренс креатиніну = [140 – вік (у роках)] * маса тіла (у кг)/72 * концентрація креатиніну у плазмі крові (мг/дл)
Кліренс креатиніну для жінок можна розрахувати, помноживши отримане значення на коефіцієнт 0,85.
Рекомендації з терапії таких пацієнтів (визначаються ступенем тяжкості порушення функції нирок):

Хворим із розладом функції печінкових функцій дозу не коригують. Хворим з дисфункцією нирок та печінки коригують дозу відповідно рекомендаціям щодо хворих з дисфункцією нирок.

• підвищена чутливість до діючої речовини препарату або до інших похідних піролідону, а також до інших складових препарату;
• хорея Хантінгтона;
• ниркова недостатність (термінальна стадія);
• гостре порушення мозкового кровообігу (геморагічний інсульт).

• анафілактоїдні реакції, підвищена чутливість;
• астенічний синдром, гіпертермія, біль у місці введення;
• нудота, блювання, біль животі, зокрема в епігастральній ділянці, діарея;

• гіперкінетичний синдром, безсоння або сонливість, атаксія, порушення рівноваги, тремтіння, головний біль, загострення перебігу епілепсії;

• запаморочення;
• знервованість, депресія, збентеження, тривожність, підвищена збуджуваність, галюцинації;
• посилення сексуального потягу;

• збільшення маси тіла;
• набряк Квінке, свербіж, висипання, кропив’янка, дерматит;

• сниження АТ (≤90/60 мм рт. ст.), тромбофлебіт;
• геморагічний синдром.

ризик розвитку побічних реакцій підвищується у літніх пацієнтів, які отримують пірацетам у дозі ≥2,4 г на добу. У хворих, які належать до вказаної вікової групи, може відбутися зростання тяжкості коронарної недостатності (що вимагає зниження дози препарата або припинення лікування).
Рекомендований постійний контроль за показниками функції нирок у хворих з ХНН та пацієнтів літнього віку при довготривалому лікуванні, а у хворих із захворюваннями печінки ― за її функціональним станом.
У разі виникнення порушень сну рекомендоване відмінити вечірній прийом, приєднавши цю дозу до денного прийому.
Через вплив пірацетаму на агрегацію тромбоцитів слід дотримуватися обережності при його призначенні пацієнтам із факторами ризику розвитку кровотеч (виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, перенесений внутрішньомозковий крововилив, проведення хірургічного втручання (зокрема стоматологічного), прийом антикоагулянтів або антиагрегантів, зокрема ацетилсаліцилової кислоти у низьких дозах).
Під час терапії пацієнтів з кортикальною міоклонією не можна різко припиняти лікування препаратом через ризик відновлення нападів.
Проникає через фільтрувальні мембрани апаратів для гемодіалізу.
Пацієнтам, які дотримуються дієти з обмеженням вмісту натрію, слід враховувати, що р-н містить 23 мг натрію у розрахунку на 24 г пірацетаму.
Не застосовують у дитячому віці, у вагітних та у період годування грудьми.
В період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та під час інших потенційно небезпечних типів діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкої реакції.

одночасне застосування з гормонами щитоподібної залози може призвести до сплутаності свідомості, дратівливості та порушення сну.
Додавання пірацетаму у дозі 9,6 г на добу значно знижує агрегацію тромбоцитів, вивільнення β-тромбоглобуліну, концентрацію фібриногену і фактора Віллебранда, а також в’язкість крові і її плазми, проте не впливає на дозу аценокумаролу, яка потрібна для досягнення значень МНС 2,5–3,5 у хворих на рецидивуючий венозний тромбоз (тяжкий перебіг).
Існує незначна можливість метаболічної взаємодії пірацетаму з препаратами, що піддаються біотрансформації CYP2A6 і 3А4/5.
При одночасному призначенні з нейролептиками зменшується ймовірність виникнення екстрапірамідних порушень.
Можливе надмірне збудження ЦНС при одночасному застосуванні з лікарськими засобами, що її стимулюють.
C_max і AUC протиепілептичних засобів залишалися незмінними під час сумісного застосування протягом 4 тиж з пірацетамом у дозі 20 г на добу; також не змінювалася концентрація пірацетаму у плазмі крові при одночасному застосуванні з алкоголем , та залишався незмінним вміст етанолу у плазмі крові при сумісному застосуванні з пірацетамом (1,6 г).

проявляється посиленням можливих побічних ефектів. Відомо про розвиток діареї з кров’ю та абдомінальним болем при прийомі пірацетаму per os (добова доза 75 г).
У разі значного перевищення дози треба виконати промивання шлунку або штучно викликати блювання. Специфічний антидот відсутній. Рекомендоване проведення симптоматичної терапії. Ефективність проведення гемодіалізу для пірацетаму ― 50–60%.

у місці, недоступному для дітей, при температурі ≤25 °С в оригінальній упаковці.