Медоцеф (Medocef) (260936) - інструкція із застосування ATC-класифікація

Цефоперазон - 1 г

фармакодинаміка
Бактерицидна дія Медоцефу зумовлена уповільненням синтезу стінки клітини бактерії.
Медоцеф активний in vitro щодо великої кількості клінічно значущих мікроорганізмів. Водночас він проявляє резистентність до дії багатьох β-лактамаз.
Нижчезазначені мікроорганізми чутливі до Медоцефу.
Грампозитивні мікроорганізми: Staphylococcus aureus (штами, які продукують та які не продукують пеніциліназу), Staphylococcus epidermidis, Streptococcus pneumoniae (попередня назва — Diplococcus pneumoniae), Streptococcus pyogenes (β-гемолітичний  стрептокок групи А), Streptococcus agalactiae (β-гемолітичний стрептокок групи B), Streptococcus faecalis (ентерокок), β-гемолітичні стрептококи.
Грамнегативні мікроорганізми: Escheria coli, рід Klebsiella, рід Enterobacter, рід Citrobacter, Haemophilus influenzae, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Morganella morganii (раніше — Proteus morganii), Providencia rettgeri (раніше — Proteus rettgeri), рід Providenciа, рід Serratia (включаючи  S. Marcescens), рід Salmonella та Shigella, Pseudomonas aeruginosa  та деякі інші Pseudomonas, Acinetobacter calcoaceticus, Neisseria gonorrhoeae (штами, що продукують і не продукують β-лактамази), Neisseria meningitidis, Bordetella pertussis, Yersinia enterocolitica.
Анаеробні мікроорганізми:
- грампозитивні та грамнегативні коки (включаючи рід Peptococcus, Peptostreptoccus та Velionella);
- грампозитивні палички (включаючи рід Clostridium, Eubacterium та Lactobacillus);
- грамнегативні палички (включаючи рід Fusobacterium, багато штамів Bacteroides fragilis та інших представників роду Bacteroides).
Фармакокінетика. Високі рівні у крові, жовчі та сечі досягаються після одноразового введення препарату. У табл. 1 наведено концентрації препарату в плазмі крові дорослих здорових осіб. Ці дані одержано після 15-хвилинного в/в введення 1 або 2, або 3, або 4 г препарату або одноразового в/м введення 1 або 2 г препарату. Пробенецид не має впливу на рівень концентрації цефоперазону у крові.
Таблиця 1
Концентрації цефоперазону у плазмі крові

*Час, що минув після введення препарату (відлік одразу після завершення інфузії).
**Результати, отримані через 15 хв після введення препарату.
Т_½ Медоцефу із плазми крові становить приблизно 2 год незалежно від способу його введення.
Медоцеф досягає терапевтичних рівнів у всіх рідинах і тканинах організму, що досліджувалися. Серед них є асцитична та цереброспінальна (під час менінгіту) рідини, сеча, жовч та стінка жовчного міхура, мокротиння та легені, піднебінні мигдалики та слизова оболонка синусів, передсердя, нирки, сечовід, передміхурова залоза, сім’яники, матка та фаллопієві труби, кістки, кров пуповини та амніотична рідина.
Медоцеф  виводиться із жовчю та сечею. Концентрація препарату у жовчі досягає дуже високих рівнів (зазвичай, через 1–3 год після введення) та перевищує аналогічні концентрації у плазмі крові у 100 разів.
Було зареєстровано такі концентрації у жовчі: від 66 мкг/мл через 30 хв до 6000 мкг/мл через 3 год після в/в введення 2 г препарату пацієнтам без закупорювання жовчних протоків.
Через 12 год після введення у різних дозах та різними способами підвищення концентрації цефоперазону у сечі пацієнтів із нормальною  функцією нирок досягає у середньому від 20 до 30%. Концентрації препарату у сечі >2200 мкг/мл одержано через 15 хв після в/в введення 2 г Медоцефу. Після в/м введення 2 г препарату C_max у сечі становили приблизно 1000 мкг/мл.
Повторне введення Медоцефу не призводить до кумуляції препарату у здорових добровольців.
У пацієнтів із порушеннями функції печінки T_½ препарату із сироватки крові зростає, але зростає і виведення із сечею. У пацієнтів із нирковою та печінковою недостатністю Медоцеф може кумулюватись у сироватці крові.    
У хворих із нирковою недостатністю C_max у сироватці крові, AUC, а також T_½ із сироватки крові такі ж, як і у здорових добровольців.

для лікування інфекцій, спричинених чутливими до Медоцефу мікроорганізмами:
– інфекції верхніх та нижніх дихальних шляхів;
– інфекції верхніх та нижніх відділів сечовивідних шляхів;  
– перитоніт, холецистит, холангіт та інші інтраабдомінальні інфекції;
– септицемія;
– менінгіт;
– інфекції шкіри та м’яких тканин;
– інфекції кісток та суглобів;
– запальні захворювання тазових органів, ендометрит, гонорея та інші інфекції статевих шляхів.
Профілактика
Медоцеф можна призначати для профілактики післяопераційних ускладнень під час абдомінальних, гінекологічних, серцево-судинних та ортопедичних операцій.

препарат призначати для в/в або в/м застосування.
Перед початком терапії із застосуванням препарату необхідно виключити наявність у пацієнта підвищеної чутливості до антибіотика та до лідокаїну.
Дорослі. Зазвичай доза для дорослих становить 2–4 г/добу, яку слід вводити кожні 12 год у рівномірно розподілених дозах. При особливо тяжких інфекціях дозу можна підвищити до 8 г/добу, яку вводити кожні 12 год у рівномірно розподілених дозах. При введенні Медоцефу у добовій дозі 12–16 г, розподіленій на 3 рівні дози (з інтервалом 8 год), не виявлено жодних ускладнень. Лікування препаратом можна розпочати до одержання результатів дослідження чутливості мікроорганізмів.
Рекомендована доза при неускладненому гонококовому уретриті становить 500 мг одноразово, в/м.
Комбінована терапія. Широкий спектр дії Медоцефу дає змогу здійснювати монотерапію більшості інфекцій. Однак Медоцеф можна застосовувати і для комбінованого лікування у поєднанні з іншими антибіотиками, якщо таке показане. При одночасному лікуванні аміноглікозидами рекомендується контролювати функцію нирок.
Застосування у пацієнтів із порушеннями функції печінки. Коригування дози може бути необхідним у разі закупорювання жовчних протоків, тяжких захворювань печінки або супутнього ураження нирок. Якщо контроль концентрації препарату у сироватці крові не проводять, доза не повинна перевищувати 2 г/добу.
Застосування пацієнтам із порушеннями функції нирок. Оскільки нирки не є головним шляхом виведення Медоцефу, хворим з ураженнями нирок звичайну добову дозу (2–4 г) можна призначати без коригування. Для пацієнтів, у яких швидкість клубочкової фільтрації нижча за 18 мл/хв або рівень креатиніну в сироватці крові перевищує 3,5 мг/100 мл, максимальна добова доза становить 4 г.
Т_½ Медоцефу із сироватки крові дещо знижується під час гемодіалізу. Введення препарату слід здійснювати після закінчення діалізу.
Застосування у пацієнтів із порушеннями функції печінки і супутнім порушенням функції нирок. У пацієнтів із порушеннями функції печінки та супутнім ураженням нирок необхідно проводити спостереження за концентрацією препарату у сироватці крові та коригувати дозу за необхідності. Якщо контроль концентрації препарату у сироватці крові не проводити, доза не повинна перевищувати 2 г/добу.
Діти. Під час лікування дітей, у тому числі немовлят, Медоцеф слід призначати у добових дозах від 50 до 200 мг на 1 кг маси тіла; дозу вводити у 2 прийоми (кожні 8–12 год). Максимальна доза не повинна перевищувати 12 г/добу. Добові дози до 300 мг/кг були застосовані для лікування немовлят та дітей із тяжкими інфекціями, включаючи кількох пацієнтів із бактеріальним менінгітом, та не спричиняли ускладнень.
Застосування у новонароджених. Новонародженим (до 8 днів) препарат слід вводити через кожні 12 год.
В/в застосування у дітей та дорослих. Для переривчастої в/в інфузії 1 г Медоцефу (вміст 1 флакона) слід розчинити у 20–100 мл сумісного стерильного р-ну для в/в ін’єкцій і вводити протягом 15 хв–1 год. Якщо розчинником є стерильна вода, то у флакон із препаратом слід додати не більше 20 мл.
Для безперервної в/в інфузії 1 г Медоцефу розчинити або у 5 мл стерильної води для ін’єкцій, або у 5 мл бактеріостатичної води для ін’єкцій; цей р-н додавати до відповідного розчинника для в/в введення.
Для безпосередньої в/в ін’єкції максимальна одноразова доза Медоцефу для дорослих пацієнтів становить 2 г, для дітей — 50 мг/кг маси тіла. Препарат розчинити у відповідному розчиннику для досягнення кінцевої концентрації 100 мг/мл і вводити протягом не менше 3–5 хв.
Для антибактеріальної профілактики післяопераційних ускладнень призначати по 1 або 2 г препарату в/в за 30–90 хв до початку операції. Дозу можна повторювати через кожні 12 год, однак у більшості випадків — протягом не більше 24 год. При операціях з підвищеним ризиком інфікування (наприклад операції у колоректальній ділянці) та коли інфікування може завдати особливо великої шкоди (наприклад при операціях на відкритому серці або протезуванні суглобів), профілактичне застосування може тривати протягом 72 год після закінчення операції.
В/в введення. Стерильний порошок Медоцеф можна спочатку розчинити за допомогою будь-якого сумісного розчинника (2,8 мл/г цефоперазону), придатного для в/в введення (табл. 2). З метою полегшення відновлення рекомендується застосовувати 5 мл розчинника на 1 г Медоцефу.
Таблиця 2
Р-ни, рекомендовані для відновлення порошку цефоперазону натрію

Після цього весь об’єм одержаного р-ну слід розвести одним зі стандартних розчинників для в/в введення (табл. 3).
Таблиця 3
Розчинники для в/в інфузій

В/м введення
Для приготування р-ну, призначеного для в/м введення, можна використовувати стерильну чи бактеріостатичну воду для ін’єкцій. У випадках, коли  передбачається введення р-ну з концентрацією ≥250 мг/мл, для приготування р-ну рекомендується використати р-н лідокаїну. Такий р-н можна приготувати, використовуючи стерильну воду для ін’єкцій та 2% р-н лідокаїну, кінцева концентрація лідокаїну повинна бути 0,5%. При застосуванні лідокаїну гідрохлориду як розчинника необхідно враховувати інформацію з безпеки лідокаїну.
Рекомендується спосіб розчинення у два етапи: спочатку слід додати необхідну кількість стерильної води для ін’єкцій і збовтувати до повного розчинення порошку Медоцеф, після цього додати необхідну кількість 2% р-ну лідокаїну та змішати.

*Представлена надлишкова кількість, достатня для отримання та застосування заявлених об’ємів.
В/м введення здійснюють глибоко у великий сідничний м’яз або у передню поверхню стегна.
Зберігання р-нів
Стабільність
Наведені нижче парентеральні розчинники та приблизні концентрації Медоцефу забезпечують стійкість р-ну за умови додержання нижченаведених значень та періодів. Після закінчення зазначеного періоду невикористаний р-н підлягає знищенню.
Стабільна кімнатна температура (15–25 °C), 24 год.

Відновлені р-ни Медоцефу можна зберігати у скляних або пластмасових шприцах, скляних або гнучких пластмасових ємкостях, що призначені для парентеральних р-нів, протягом 5 днів у холодильнику (2–8 °С).

Відновлені р-ни Медоцефу можна зберігати у скляних або пластмасових шприцах, скляних або гнучких пластмасових ємкостях, що призначені для парентеральних р-нів, протягом 3 або 5 тиж у морозильній камері (від –20 °С до –10 °С).

Відновлені р-ни Медоцефу можна зберігати у скляних або пластмасових шприцах, скляних або гнучких пластмасових ємкостях, що призначені для парентеральних р-нів.
Розморожувати препарат перед застосуванням потрібно при кімнатній температурі. Після розморожування невикористаний р-н підлягає знищенню. Р-н не можна повторно заморожувати.
Діти. Цефоперазон можна ефективно застосовувати немовлятам. Масштабні дослідження за участю недоношених немовлят і новонароджених не проводилися. Тому перед призначенням цефоперазону недоношеним немовлятам і новонародженим слід ретельно зважити потенційні переваги і можливі ризики терапії цим препаратом.
У новонароджених з ядерною жовтяницею цефоперазон не витісняє білірубін із ділянок його зв’язування з білками плазми крові.

цефоперазон протипоказаний пацієнтам з алергією до антибіотиків цефалоспоринового ряду.

з боку нервової системи. Цефоперазон може значною мірою знижувати резервну концентрацію альбуміну та при застосуванні новонародженим із жовтяницею може підвищувати ризик виникнення білірубінової енцефалопатії у новонароджених.
З боку системи крові та лімфатичної системи. Під час лікування препаратом зареєстровані випадки незначного зниження рівня нейтрофілів. Дуже часто: зниження рівня гемоглобіну, зниження рівня гематокриту. Часто: нейтропенія, позитивна пряма проба Кумбса, тромбоцитопенія, еозинофілія. Рідко: гіпопротромбінемія. Частота невідома: коагулопатія. Повідомляли про лейкопенію, тромбоцитопенію, анемію, кровотечу, подовження протромбінового часу, гематурію.
З боку імунної системи. Частота невідома: анафілактоїдна реакція (анафілактичний шок), реакції, пов’язані з індивідуальною гіперчутливістю: макулопапульозні висипання, кропив’янка, еозинофілія та медикаментозна лихоманка. Найчастіше такі реакції на лікування Медоцефом виникають у хворих, в анамнезі яких відзначена схильність до алергічних реакцій, особливо на пеніцилін.
З боку судин. Часто: флебіт у місці під’єднання катетера. Рідко: геморагія.
З боку травного тракту. Часто: діарея. Нечасто: блювання. Частота невідома: псевдомембранозний коліт.
Гепатобіліарні розлади. Часто: підвищення рівня АлАТ, АсАТ та ЛФ фосфатази, жовтяниця.
З боку шкіри та підшкірної клітковини. Часто: свербіж, кропив’янка, макулопапульозні висипання. Частота невідома: токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса — Джонсона, ексфоліативний дерматит.
Загальні розлади та реакції в місці введення препарату. Нечасто: подразнення, біль у місці введення, лихоманка.
З боку серцево-судинної системи: брадикардія, зупинка серця, кардіогенний шок, тахікардія, артеріальна гіпотензія.
З боку нервової системи: гіперестезія слизової оболонки порожнини рота, неспокій.
Алергічні реакції: озноб, бронхоспазм, диспное, ларингоспазм, еритема, висипання.
Інші: суперінфекція.

гіперчутливість
Серйозні реакції гіперчутливості (анафілактичні реакції), інколи з летальним кінцем, зареєстровані у пацієнтів, які отримували β-лактамні препарати або препарати цефалоспорину, включаючи цефоперазон. Ці реакції частіше виникали у пацієнтів, в анамнезі яких наявні реакції гіперчутливості до декількох алергенів.
Перед призначенням терапії цефоперазоном слід ретельно зібрати анамнез, щоб з’ясувати, чи виникали у хворого раніше реакції гіперчутливості до цефалоспоринів, пеніцилінів або до інших лікарських засобів. Слід з обережністю призначати цей препарат пацієнтам, чутливим до пеніциліну. Антибіотики слід з обережністю призначати пацієнтам, у яких раніше були прояви будь-якої форми алергії, особливо алергії на лікарські засоби.  
Якщо виникає алергічна реакція, слід відмінити препарат і призначити належне лікування. Серйозні анафілактичні реакції вимагають негайного невідкладного введення адреналіну. При необхідності слід застосовувати кисень, в/в кортикостероїди, а також підтримувати прохідність дихальних шляхів, у тому числі й за допомогою інтубації.  
Зафіксовано випадки розвитку шкірних реакцій тяжкого ступеня, інколи з летальним кінцем, такі як токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса — Джонсона та ексфоліативний дерматит, у пацієнтів, які застосовували цефоперазон. У разі виникнення шкірної реакції тяжкого ступеня терапію цефоперазоном слід припинити та розпочати відповідне лікування (див. ПОБІЧНА ДІЯ).
Застосування у хворих із порушеннями функції печінки. Цефоперазон значною мірою екскретується з жовчю. У пацієнтів із захворюваннями печінки та/чи обструкцією жовчних шляхів подовжується Т_½ цефоперазону із сироватки крові і збільшується ниркова екскреція препарату із сечею. Навіть при тяжких порушеннях функції печінки у жовчі досягаються терапевтичні концентрації цефоперазону, а Т_½ зростає лише у 2–4 рази.  
Загальні застереження. У деяких пацієнтів лікування цефоперазоном, як і іншими антибіотиками, призводить до дефіциту вітаміну К. Найімовірніше, механізм виникнення цього дефіциту пов’язаний із пригніченням кишкової мікрофлори, яка у нормі синтезує цей вітамін. Зафіксовано випадки серйозних крововиливів, включаючи випадки з летальним кінцем, при застосуванні цефоперазону.До групи ризику належать пацієнти з обмеженим харчуванням, мальабсорбцією та особи, які тривалий час перебувають на парентеральному харчуванні. У цих пацієнтів слід контролювати протромбіновий час і у разі необхідності призначати екзогенний вітамін К. Слід здійснювати спостереження цих пацієнтів щодо ознак кровотечі, тромбоцитопенії та гіпопротромбінемії. У разі розвитку тривалої кровотечі без виявлення інших причин цього явища слід припинити застосування цефоперазону. Як і інші антибіотики, при тривалому застосуванні цефоперазон може призводити до посиленого росту резистентної мікрофлори, у зв’язку з чим під час лікування пацієнти потребують ретельного спостереження. Як і при лікуванні будь-яким потужним системним препаратом, під час тривалої терапії цефоперазоном рекомендовано проводити періодичні обстеження з метою виявлення  можливих функціональних порушень з боку систем організму, зокрема нирок, печінки і системи кровотворення. Особливо важливі такі обстеження у новонароджених, зокрема у недоношених, та інших немовлят. 
Під час застосування майже всіх антибактеріальних препаратів, включаючи цефоперазон, зафіксовано випадки діареї, спричиненої Clostridium difficile (Clostridium difficile associated diarrhea) (CDAD), які за ступенем тяжкості варіювали від легкої діареї до летального коліту. Лікування антибактеріальними препаратами порушує нормальну мікрофлору товстого кишечнику, що призводить до посиленого росту C. difficile.
C. difficile синтезує токсини A і B, що спричиняють розвиток CDAD. Штами C. difficile з гіперпродукцією токсинів зумовлюють підвищену захворюваність і летальність, оскільки інфекції, які вони спричиняють, можуть бути стійкими до терапії антимікробними препаратами і можуть потребувати колектомії. Розвиток CDAD слід запідозрювати в усіх пацієнтів, у яких спостерігалися прояви діареї після застосування антибіотиків. Необхідне ретельне вивчення анамнезу, оскільки повідомляли, що CDAD виникала більш ніж через 2 міс після застосування антибактеріальних препаратів.
Якщо пацієнт дотримується дієти з низьким вмістом натрію, то слід взяти до уваги, що 1 г цефоперазону містить 34 мг натрію.
Застосування у період вагітності чи годування грудьми
Вагітність. Адекватних і належним чином контрольованих досліджень за участю вагітних не проводили, тому цей лікарський засіб слід застосовувати у період вагітності лише у разі крайньої потреби.
Період годування грудьми. Цефоперазон у невеликій кількості проникає у грудне молоко, тому слід з обережністю призначати препарат у період годування грудьми.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або роботі з іншими механізмами. Досвід клінічного застосування цефоперазону вказує на те, що вплив препарату на здатність пацієнта керувати транспортними засобами або працювати з механізмами малоймовірний.

аміноглікозидні антибіотики. Одночасне застосування може мати додатковий нефротоксичний ефект. Слід уникати одночасного застосування цефоперазону та аміноглікозидних антибіотиків пацієнтам із наявною нирковою недостатністю. У разі необхідності одночасного застосування стан пацієнтів слід моніторувати для виявлення нефротоксичності.
Антикоагулянти. Поєднане застосування кумаринових або індандіонових похідних, гепарину або тромболітичних препаратів може підвищувати ризик кровотечі. Таку терапію необхідно ретельно моніторувати, у тому числі протромбіновий час. За необхідності слід відкоригувати дозу антикоагулянтних препаратів під час та після терапії цефоперазоном для підтримки належного рівня антикоагуляції.
Петльові діуретики. Комбінація цефалоспоринів та петльових діуретиків спричиняє нефротоксичність. Необхідно уникати одночасного застосування цих препаратів пацієнтам із наявною нирковою недостатністю.
Алкоголь. Повідомляли, що при вживанні алкоголю під час лікування препаратом і навіть через 5 діб після останнього введення цефоперазону виникала дисульфірамоподібна реакція, що характеризувалася припливами, підвищеною пітливістю, головним болем і тахікардією. Подібні реакції виникали і після прийому інших цефалоспоринів, тому слід застерігати пацієнтів від вживання алкогольних напоїв у період лікування цефоперазоном. Пацієнтам, які потребують перорального чи парентерального штучного годування, слід уникати вживання р-нів, що містять етанол.
Взаємодії, що впливають на результати лабораторних досліджень
Може виникати хибнопозитивна реакція сечі на глюкозу при проведенні тестів із р-нами Бенедикта чи Фелінга.
Несумісність. Р-ни Медоцефу та аміноглікозидів не слід вводити одночасно, оскільки між ними існує фізична несумісність. Якщо передбачається проведення комбінованого лікування Медоцефом та аміноглікозидом, то це можна зробити шляхом чергування в/в інфузій за умови використання окремої системи для в/в введення та промивання первинної системи для в/в введення відповідним р-ном між інфузіями. Рекомендується вводити Медоцеф перед аміноглікозидами.

дані щодо гострої токсичності натрію цефоперазону обмежені. Очікуваними проявами передозування лікарського засобу є передусім посилення характерних для препарату побічних реакцій. Слід враховувати, що високі концентрації β-лактамних антибіотиків у СМР можуть спричинити неврологічні ефекти і судоми. Оскільки цефоперазон виводиться з організму при гемодіалізі, ця процедура може прискорити виведення лікарського засобу, якщо передозування виникне у пацієнтів із порушеннями функції нирок.

при температурі не вище 25 °С.