Онко БЦЖ препарат для імунотерапії хворих на рак сечового міхура (Onco BCG^®drug for immunotherapy for cancer of cuticle cancer) (260351) - інструкція із застосування ATC-класифікація

діюча речовина: 1 ампула або 1 флакон з порошком містить 50 мг (не менше 150 млн КУО) живих атенуйованих мікобактерій штаму Bacillus Calmette-Guerin, бразильський підштам Moreau;
1 ампула або 1 флакон з порошком містить 100 мг (не менше 300 млн КУО) живих атенуйованих мікобактерій штаму Bacillus Calmette-Guerin, бразильський підштам Moreau;
Препарат не містить консервантів;
допоміжна речовина: натрію глутамат;
розчинник: ізотонічний розчин натрію хлориду 0,9%.

Імунологічні і біологічні властивості.
Фармакодинаміка. Препарат БЦЖ як неспецифічний чинник активації клітинної ланки імунітету знайшов застосування при лікуванні неінвазивних форм раку сечового міхура (Т_а — неінвазивна папілярна карцинома, Т_is — карцинома in situ, плоскопухлинна, Т₁ – пухлина з поширенням на субепітеліальну пластину), для профілактики рецидивів неінвазивної форми раку сечового міхура після оперативного видалення пухлини. Інстиляція БЦЖ стимулює збільшення кількості гранулоцитів, моноцитів/макрофагів, Т-лімфоцитів, має також місце інтенсифікація продукції цитокінів TNF–α, INF–γ та інтерлейкінів (IL–1, IL–2, IL–5, IL–6, IL–8, IL–10, IL–12). Завдяки вищезазначеному внутрішньоміхурова інстиляція БЦЖ дає можливість ліквідувати первинну поверхневу ракову пухлину чи затримати, або попередити її рецидив.
Специфічний механізм дії БЦЖ не було повністю пояснено. Вважається, що препарат стимулює виникнення запального процесу в стінці сечового міхура, який захищає організм від розвитку захворювання, а також стимулює імунну систему пацієнта.

препарат застосовувати:
• для лікування епітеліальних, неінвазивних форм раку сечового міхура та для профілактики рецидивів після оперативного втручання:
• епітеліального раку, обмеженого винятково слизовою оболонкою (неінвазивна папілярна карцинома) (Т^а);
• епітеліального раку, локалізованого у власній пластині слизової оболонки (не м’язовій) сечового міхура (Т¹);
• раку in situ (карцинома in situ, плоскопухлинна) (T^is).

вміст 1 ампули або 1 флакона Онко БЦЖ 50, розчинений в 1 мл 0,9% розчину натрію хлориду, становить 1 дозу, що використовується для 1 інстиляції сечового міхура.
Вміст 1 ампули або 1 флакона Онко БЦЖ 100, розчинений в 1 мл 0,9% розчину натрію хлориду, становить 1 дозу, що використовується для 1 інстиляції сечового міхура.
Схема лікування неінвазивних форм раку сечового міхура
Стандартна схема лікування полягає в інстилюванні сечового міхура 1 дозою препарату 1 раз на тиждень протягом 6 тижнів. Такий курс називається індукційним. У випадку виявлення рецидиву пухлини слід поновити шеститижневий курс.
Після чотиритижневої перерви рекомендується проведення підтримуючого курсу Онко БЦЖ 50, 100. Для підтримуючої терапії інстилювати 1 дозу препарату 1 раз на тиждень протягом 3 тижнів через 3, 6, 12, 18, 24, 30 і 36 місяців, розпочинаючи з першого дня лікування. Повний 3–річний цикл лікування (індукційний курс + підтримуючий курс) становить загалом 27 інстиляцій у сечовий міхур.
Профілактика рецидивів
Внутрішньоміхурову інстиляцію слід виконувати не раніше 14 діб після взяття біоптату з пухлини або слизової оболонки сечового міхура, трансуретральної електрорезекції пухлини (ТУР) або після травматичної катетеризації, оскільки у разі наявності травми, коли палички БЦЖ потрапляють у кров, можуть розвинутися ускладнення — розвиток міліарного туберкульозу, навіть сепсис.
Спосіб застосування
Препарат вводиться до сечового міхура за допомогою уретрального катетера. Лубриканти, що полегшують введення катетера через уретру в сечовий міхур, не повинні містити туберкулостатиків.
Препарат не призначений до в/в, п/ш або в/м введення.
Перед призначенням пацієнтові курсу внутрішньоміхурових інстиляцій БЦЖ слід виконати пробу Манту (РТ, РРD) з метою перевірки рівня імунологічної відповіді організму пацієнта. У випадку коли шкірна реакція є надто сильною або перевищує 1 см у діаметрі (реакція діаметром понад 6 мм вважається позитивним результатом), слід відмовитися від запланованої імунотерапії. Після завершення 6-тижневого курсу слід знову зробити пробу Манту з метою оцінки впливу лікування на загальну імунологічну реактивність організму хворого. У частини хворих така реактивність суттєво підвищується.
Приготування препарату до застосування та введення кваліфікованим медперсоналом здійснюється наступним чином: до ампули/флакона, що містить порошок, за допомогою стерильного шприца об’ємом 5 мл ввести 1 мл розчинника (стерильний 0,9% розчин натрію хлориду). Тричі обережно набрати до шприца і знову вилити вміст до ампули з метою отримання однорідної суспензії, уникаючи струшування суспензії. Потім суспензію з ампули/флакона (1 мл) набрати до стерильного шприца об’ємом 50 мл і добрати 49 мл стерильного 0,9% розчину натрію хлориду. У результаті розчинення формується гомогенна однорідна суспензія без видимих конгломератів.
Крізь катетер 12 — 14 F, введений через уретру, випорожнити сечовий міхур, промити його стерильним 0,9% розчином натрію хлориду, щоб переконатися, що в промивній рідині відсутні домішки крові. Потім повільно ввести крізь катетер цілу дозу (50 мл) суспензії БЦЖ і додатково ввести 5 мл стерильного 0,9% розчину натрію хлориду для повного виведення суспензії БЦЖ з катетера.
Після введення препарату катетер усунути і занурити у дезінфікуючий розчин. Введена суспензія БЦЖ повинна залишатися у сечовому міхурі протягом 2 годин. Протягом усього цього часу пацієнтові слід міняти положення кожні 15 хв (на животі, на спині і на боці). Через 2 год після введення препарату пацієнт повинен випорожнити сечовий міхур у ємність із дезінфікуючим розчином. У разі існування труднощів з повним випорожненням міхура (затримка сечі після сечовипускання) медперсоналу необхідно ввести катетер пацієнтові у сечовий міхур, що дозволяє випорожнити міхур від залишків сечі у ту ж ємність. Через 6 год дезрозчин вилити у туалет, який також підлягає дезінфекції звичайними дезінфікуючими засобами.
Діти. Не застосовувати.

внутрішньоміхурова інстиляція препарату протипоказана наступним особам:
— з алергічною реакцією на діючі або допоміжні речовини;
— із вродженим або набутим дефектом імунної системи;
— що проходять лікування імуносупресантами (наприклад, цитостатиками чи опроміненням та кортикостероїдами);
— із сухотами в активній формі або іншим захворюванням, що вимагає лікування туберкулостатиками;
— із маніфестною інфекцією сечовивідних шляхів, поки не буде отримано стерильного посіву сечі;
— вагітним жінкам, жінкам з підозрою на вагітність або в період годування груддю;
— дітям.

Побічні реакції наведені за класами систем органів відповідно до Медичного словника регуляторної діяльності MedDRA з використанням визначень частоти MedDRA: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 до <1/10) нечасто (≥1/1,000 до <1/100), рідко (≥1/10,000 до <1/1,000), дуже рідко (<1/10,000), невідома частота (не можна оцінити за наявними даними).
З боку ШКТ:
дуже часто — нудота;
часто — біль у животі, діарея;
дуже рідко — блювання, кишкова фістула, перитоніт, диспепсія, метеоризм, запалення сліпої кишки, туберкульоз привушної слинної залози, туберкульоз печінки, туберкульоз сліпої кишки, черевний абсцес сліпої кишки.
З боку нирок та сечовивідних шляхів:
дуже часто — цистит, запалення (гранулематоз) сечового міхура, гематурія, часте сечовипускання з почуттям дискомфорту та болю, дизурія;
часто — подразнення сечового міхура, імперативні позиви до сечовипускання, нетримання сечі, патологічні результати аналізу сечі;
нечасто — інфекції сечовивідної системи, контрактура сечового міхура, затримка сечі, непрохідність сечовивідних шляхів, піурія (лейкоцитурія);
рідко — ниркові абсцеси;
дуже рідко — гостра ниркова недостатність, запалення нирок, туберкульоз нирок, туберкульоз сечового міхура, міхурово-сечовивідний рефлюкс, ніктурія.
З боку сечостатевої системи:
дуже часто — безсимптомний гранулематозний простатит;
нечасто — запалення придатків яєчок (епідидиміт), запалення яєчок (орхіт);
рідко — симптоматичний гранулематозний простатит;
дуже рідко — запалення та абсцес яєчок і придатків яєчок, що не реагує на лікування протисухотними препаратами, запалення шкіри голівки статевого члена і внутрішнього листка крайньої плоті, простатит, дисфункція ерекції, дискомфорт у дільниці зовнішніх жіночих статевих органів.
Загальні порушення:
дуже часто — температура нижче 38,5 °С, слабкість, грипоподібні симптоми (нездужання, гарячка, пропасниця), загальний дискомфорт;
часто — тремтіння, стійке підвищення температури вище 38,5 °С;
нечасто — зниження АТ;
дуже рідко — біль у грудній клітці, периферичний набряк, гранулематоз (спостерігається у різних органах: аорта, придаток яєчка, шлунково-кишковий тракт, нирки, печінка, лімфовузли, черевна порожнина, передміхурова залоза, селезінка, кістки), поліорганна недостатність, септичний шок.
З боку скелетно-м’язової системи та сполучної тканини:
часто — м’язовий біль;
нечасто — артрити, болі у суглобах;
дуже рідко — запалення кісткового мозку, інфекція кісткового мозку, абсцеси великого поперекового м’язу, артропатія, кістково-суглобні інфекції, мієлосупресія, запалення хребта, туберкульоз хребта, біль у спині.
Інфекції та інвазії:
нечасто — інфікування паличками БЦЖ;
рідко — БЦЖ-сепсис;
дуже рідко — інфекція паличками БЦЖ імплантантів та навколишніх тканин (напр., інфекція протезу аорти, кардіостимулятора, протезу стегна або коліна), інфекція післяопераційної рани, вовчанка.
З боку кровотворної і лімфатичної систем:
нечасто — анемія, цитопенія, зниження кількості тромбоцитів;
дуже рідко — генералізоване збільшення лімфовузлів, запалення шийних лімфовузлів; запалення регіонарних лімфовузлів, кріоглобулінемія.
З боку імунної системи:
нечасто — хвороба Рейтера (кон’юнктивіт, асиметричний артрит дрібних суглобів);
дуже рідко — реакція гіперчутливості, хвороба Мікуліча.
З боку дихальної системи:
нечасто — пневмонія, спричинена паличками БЦЖ, гранулематоз легень;
рідко — кашель;
дуже рідко — бронхіт, задишка, нежить, запалення горла, обширне пошкодження альвеол, гнійний плеврит.
З боку гепатобіліарної системи: 
нечасто — гепатит;
З боку шкіри та підшкірних тканин:
нечасто — висипання, абсцеси, дерматози;
дуже рідко — облисіння, надмірне потовідділення.
З боку серцево-судинної системи:
рідко — інфекція судин;
дуже рідко — фістули у судинах, мікотична аневризма, геморагічний васкуліт (хвороба Шенлейна-Геноха), кардіотоксичність.
З боку органів слуху:
дуже рідко — запалення судинної оболонки та сітківки, запалення роговиці, кон’юнктивіт, запалення судинної оболонки яблука ока.
З боку нервової системи:
дуже рідко — запаморочення, гіпестезія, парестезія, сонливість, головний біль, гіпертонія, невралгія, астенія.
Метаболізм і розлади харчування:
дуже рідко — анорексія.
Лабораторні аналізи:
нечасто — підвищена концентрація печінкових ензимів;
дуже рідко — рівень специфічного антигену передміхурової залози (ПСА), втрата маси тіла.
Лікування неінвазивних форм раку сечового міхура препаратами Онко БЦЖ 50 або Онко БЦЖ 100 у вигляді внутрішньоміхурових інстиляцій зазвичай добре переноситься більшістю пацієнтів, хоча у деяких хворих імовірний розвиток як місцевих, так і системних побічних ефектів. Як правило, вони не являють загрози та досить швидко минають.
Ускладнення, що спостерігаються найчастіше (приблизно у 90% пацієнтів), це слабко виражені, короткотривалі локальні розлади з боку сечового міхура: запалення сечового міхура, що проявляється зазвичай після другої чи третьої інстиляції, полакіурія, гематурія, болісні позиви до сечовипускання, що мають місце у день інстиляції та минають, як правило, після призначення нестероїдних протизапальних препаратів.
Відомі також більш небажані наслідки терапії як, наприклад, сухотоподібне запалення глибших шарів стінки сечового міхура, простатит та/або епідидиміт з утворенням вогнищ казеозного некрозу, запалення суглобів, вогнища сухотоподібного гранулематозу в легенях і печінці.
Можуть розвинутися загальносистемні реакції, до яких належать переважно знесилення, нездужання, короткотривале підвищення температури (38-39 °С), пропасниця, нудота, біль у м’язах, суглобах, біль у статевих органах, діарея. Як правило, ці симптоми утримуються не більше 1-3 діб.
У 5% пацієнтів можуть розвиватися симптоми інтоксикації, септичні стани, що загрожують життю та вимагають інтенсивної терапії. Лікування туберкулостатиками додатково вимагається приблизно у 5-10% пацієнтів, які проходять імунотерапію БЦЖ, насамперед під час інтенсивних підтримуючих курсів.
Введення препарату до сечового міхура з пошкодженою слизовою оболонкою (наприклад, безпосередньо після електрорезекції) здатне спричинити проникнення атенуйованих паличок у кров, що може стати причиною розвитку міліарного туберкульозу і навіть сепсису. Після запровадження суворих критеріїв щодо безпеки БЦЖ-терапії кількість повідомлень про серйозні ускладнення значно скоротилася. У зв’язку з цим особливе значення має час, який минає від дати операції (не менше 14 діб), атравматичне введення катетера, відсутність інфекції у сечовивідних шляхах в активній формі, ретельне спостереження за пацієнтами під час терапії та, відповідно, швидке застосування протитуберкульозного лікування.
Вважається, що у пацієнтів з сечовим міхуром малої ємності існує більший ризик розвитку фіброзу сечового міхура, а у пацієнтів з наявністю НLА-В27 можуть посилюватися симптоми ревматичної хвороби або симптоми хвороби Рейтера (реактивного артриту).
Слід негайно повідомити лікаря або звернутися до найближчої лікарні у разі виникнення наступних симптомів:
— алергічна реакція, що може проявлятися у вигляді проблем з диханням, кашлю, висипанням, набряку обличчя;
— сухотна інфекція, що може проявлятися кашлем, гарячкою, що тримається більше 12 годин (температура вище 39,5 °С) або довше 2 діб (температура вище 38,5 °С).
Слід якомога швидше повідомити лікаря у разі виявлення наступних симптомів:
— жовті очі або шкіра;
— сіруваті або білуваті випорожнення;
— гарячка (температура вище 38,5 °С) із пропасницею, головний біль, біль у м’язах або суглобах, що тривають більше 2 діб;
— суттєвий біль під час сечовипускання або надмірне сечовипускання;
— запальний стан очного яблука;
— гематурія.
Порядок дій у разі ускладнень під час або після БЦЖ-терапії:

Для запобігання розвитку побічних явищ рекомендується:
— припинити палити (якщо пацієнт є курцем);
— пити багато рідини (води);
— у разі відчуття виснаження відпочивати;
— уникати вживання алкоголю;
— виконувати всі рекомендації лікаря та приймати рекомендовані ним препарати.

суспензію для введення у сечовий міхур готувати безпосередньо перед інстиляцією і одразу вводити після розчинення. Після розчинення формується гомогенна однорідна суспензія без видимих конгломератів. Не допускається використовувати препарат після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.
Хворому не можна приймати рідину протягом 3-4 год до та 2 год після введення препарату.
Якщо не було іншого призначення лікарем, після застосування препарату слід збільшити кількість рідини, яку треба випити протягом 24 год після першого сечовипускання. За цей час слід випити не менше 12 склянок рідини, а сечовипускання повинно бути регулярним.
Рекомендується утримання від статевих контактів протягом 48 год після інстиляції препарату до сечового міхура, а протягом не менше одного тижня після інстиляції слід користуватися презервативами.
Пацієнтам з імунодефіцитним станом не слід контактувати з особами, які проходять лікування БЦЖ.
У випадку пропущення інстиляції Онко БЦЖ 50 або Онко БЦЖ 100 слід негайно звернутися до лікаря.
Даний препарат не рекомендується застосовувати для лікування інвазивних форм раку сечового міхура.
У разі наявності дизурії, підвищення температури або незначного збільшення туберкулінової проби препарат можна застосовувати в дозі 50 мг.
Застосування у період вагітності і годування груддю. Не застосовувати у період вагітності або годування груддю.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Вплив на здатність керувати транспортними засобами не було досліджено.
Особливі заходи безпеки.
Препарат готує до застосування і вводить кваліфікований медперсонал. Не допускається до приготування та введення розчину медичний працівник зі зниженим імунітетом. Усі заходи, пов’язані з процедурою, виконуються у стерильних умовах із застосуванням стерильних рукавичок, масок і чепців. У випадку потрапляння суспензії для введення на шкіру або предмети, їх слід продезінфікувати 70% розчином етилового спирту або 2% розчином септилу.
Препарат містить живі атенуйовані палички Mycobacterium bovis, у зв’язку з чим після процедури інструменти та матеріали (ампули, шприци, катетери тощо) занурюють у дезінфікуючий розчин на 6 год, а потім знищують згідно з нормами щодо утилізації шкідливих для здоров’я відходів.

слід повідомити лікаря про всі препарати, які приймав пацієнт за останній час, навіть про ті, що відпускаються без рецепта.
Не слід застосовувати препарат пацієнтам, які одночасно отримують цитостатики і стероїди. Місцеве застосування стероїдів не є протипоказанням до лікування препаратом.
Під час курсу БЦЖ-терапії слід обмежити застосування антибіотиків, що спричиняють антибактеріальну дію проти мікобактерій туберкульозу, ацетилсаліцилової кислоти та деяких антикоагулянтів.
Несумісність. Застосовувати лише розчинники, зазначені у розділі ЗАСТОСУВАННЯ.

існує мала імовірність передозування препарату, не зважаючи на те, що вміст 1 ампули/флакона з препаратом становить 1 дозу. Однак у разі введення надмірної дози або тривалого утримання препарату в сечовому міхурі слід за допомогою катетера видалити з міхура затриману сечу (в осіб із затримкою сечі після сечовипускання) та кілька разів промити його стерильним 0,9% розчином натрію хлориду. У разі подальшого розвитку мікобактеріальної інфекції терміново застосувати туберкулостатики. Вище зазначені дії має виконувати кваліфікований медперсонал.

Зберігати при температурі від 2 — 8 °С (у холодильнику).
Зберігати у захищеному від світла місці в оригінальній упаковці.
Термін придатності розчинника — 4 роки.
Після приготування суспензії препарат використати негайно.